Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



АУТСОРСИНГ: ПРАКТИКА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

АУТСОРСИНГ: ПРАКТИКА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ




Сторінка64/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   144

АУТСОРСИНГ: ПРАКТИКА ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

Романовская Е.В., аспирант,

Волжский государственный инженерно-педагогический университет, Россия, alenarom@list.ru
Аутсорсинг производства - одно из наиболее динамично развивающихся направлений в современной мировой экономике, представляющее собой элемент стратегии предприятия, при котором оно на длительный срок передает сторонней организации целиком функцию производства отдельных составляющих своей продукции или операции по обеспечению производства, т.е. отдельный бизнес-процесс.

Поэтому в условиях усиливающейся конкуренции поступательное развитие бизнеса становится возможным во многом благодаря эффективному управлению активами, в том числе путем концентрации ресурсов на профильной деятельности. Потому специалисты все отчетливей призывают предприятия более активно переходить к аутсорсингу как к действенному способу достижения экономических преимуществ перед конкурентами.

Применение аутсорсинга на Западе началось в конце 80-х годов в сфере информационных технологий, но к настоящему времени практика вывода непрофильных активов распространилась уже достаточно широко, охватив практически все отрасли экономики. По свидетельству журнала Fortune, как минимум 90% современных западных предприятий уже передали на аутсорсинг хотя бы одну функцию своего производства. А такие предприятия, как Toyota, Honda, Chrysler делегируют сторонним организациям порядка 70% бизнес-процессов, которые ранее они выполняли самостоятельно.

В настоящее время в литейном цехе ОАО «ГАЗ» находятся: производство точного литья по выплавляемым моделям (отливки порядка 268 наименований); участок резинотехнических изделий (РТИ); участок механической доделки, арендуемые площади

Общая площадь литейного цеха составляет 25 093,6 м2

В литейном цехе применяется наиболее дорогостоящий метод изготовления отливок, литья по выплавляемым моделям.

В современных конструкциях автомобилей и двигателей подобное литье практически не применяется в связи с его высокой себестоимостью.

В связи с постепенной заменой моделей техники, переводом отливок на другие методы получения заготовок потребности в таком литье значительно снизились. При этом при расчетных мощностях проекта 5000 тонн в год, цех имел фактический выпуск 1000 – 1200 тонн в год.

В 2008 году еще ряд отливок переведен на другие методы, часть литья переведена на другие предприятия. Утвержденная мощность цеха доведена до 407 тонн в год.

При реализации проекта реструкутризации литейного цеха Литейного производства с последующей консервацией планируется передача производства литья в ООО «ЧЕТРА-КЗЧ» г. Чебоксары.

ОАО «Чебоксарский агрегатный завод», входящий в состав ООО «ЧЕТРА-КЗЧ», имеет аналогичное производство, применяя несколько иной процесс производства литья. При этом стоимость 1 тонны литья в ООО «ЧЕТРА-КЗЧ», по оценке специалистов ЛП, проведенной в 2009 году, гораздо ниже себестоимости 1 тонны годного литья в литейном цехе.

На данный момент в ОАО «ЧАЗ» имеются производственные мощности и оборудование для приема производства точного литья из литейного цеха.

Таким образом, передачи оборудования для производства отливок не потребуется, кроме модельной оснастки формовочного участка по всему перечню отливок. Данная оснастка будет передана в ОАО «ЧАЗ» при передаче производства.

По расчетам общая экономия по проекту реструктуризации с 2009 по 2016 год может составить 605614 тыс. руб. без НДС.

Таким образом, в результате перехода на аутсорсинг предприятия добиваются эффективности производства за счет увеличения производительности труда на профильном направлении; снижения уровня издержек; сокращения срока производства продукции.

Несмотря на то, что аутсорсинг завоевал широкое признание в той части мировой экономики, которая построена по западному принципу, в нашей стране примеров подобной практики до последнего времени было немного.

Литература:

1. Белых Л.П., Федотова М.А., Белых Л.П. Реструктуризация предприятий: Учеб. пособие для вузов, 2-е изд., перераб. и доп. - М.: «ЮНИТИ-ДАНА», 2007г. - 511с.

2. Дмитриев А.И. Реинжиниринг в современной экономике: опыт, проблемы, перспективы. – Н.Новгород, 2006. – 372с.

3. Попович А. Оперативная и стратегическая реструктуризация предприятия // Проблемы теории и практики управления. – 2006. – N 9. – С.94–104.

ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ПІДСИСТЕМА РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ


Рудь Н.Т.Луцький національний технічний університет
Ефективність функціонування регіональних інноваційних систем значною мірою залежить від вирішення питань зменшення трансакційних витрат, пов’язаних із забезпеченням тісної взаємодії між головними учасниками інноваційного процесу: приватним бізнесом та державними науково-дослідними установами. Саме високі трансакційні витрати є об’єктивною економічною передумовою для розвитку інноваційної інфраструктури, яка складається з інститутів технологічного трансферу [1].

При переході від ресурсної моделі економіки до економіки, основаної на знаннях, розвиток інфраструктури, висококваліфікованих трудових ресурсів, виникнення спеціалізованих інститутів підтримки стає виключно важливим. Це означає, що регіональні переваги можуть бути створені [2].

Так як централізована національна інноваційна система у великих країнах показала малу ефективність, ряд українських економістів пропонують покласти в основу моделі національної інноваційної системи (НІС) України розвиток регіональних інноваційних систем (РІС), що координуються на національному рівні. Це можна зробити шляхом реалізації певного набору державних програм. По суті, ці програми підтримують ключові механізми (інструменти), що закладають основу системи довгострокового планування і розвитку регіональних інноваційних систем України. Регіональну інноваційну систему можна розглядати як багаторівневу формацію, де кожен рівень представляє собою проект певної складності.

Формування регіональної інноваційної системи здійснюється на наступних рівнях: формування організаційної структури зі створення регіональної інноваційної системи; розробка інноваційної стратегії розвитку регіону, формування кластерів; реалізація інноваційних програм, ініційованих на попередньому рівні, зі створення нових і модернізації існуючих елементів інноваційно-промислових кластерів.


На кожному з цих рівнів формуються проекти. Кожен проект вирішує системні проблеми, які присутні в регіоні. По суті, проектування регіональної системи і є виявленням функцій, які зараз не виконуються або погано виконуються, і делегуванням цих функцій існуючим організаціям, а якщо таких немає, то створення нових. Ці перетворення повинні мати системний характер і, найголовніше, формалізовані сценарії їх подальшого розвитку, які обговорювалися б зі всіма зацікавленими учасниками. Тут важливо, щоб кожен знайдений сценарій реалізовувався як бізнес - проект, відповідно до прийнятих світових стандартів.

Учасникам інноваційних процесів в регіоні потрібний новий тип концепції інноваційної політики, оскільки необхідно ініціювати новий вид діяльності, який вимагає серйозної експертизи і узгодження з основними учасниками. Очевидно, що держава немає можливості і здатності вирішувати всі проблеми і виконувати все різноманіття завдань самостійно; це у великій мірі залежить від зовнішньої експертизи.

У такій ситуації розробка і реалізація програми створення мережі Центрів трансферу технологій (ЦТТ) може стати ефективним рішенням, оскільки ця програма допоможе всесторонньо підтримувати регіональний інноваційний процес. Організаційний аспект даної програми відображає ідею інтеграції науки, бізнесу і влади в мережеві структури для здійснення ефективної інноваційної діяльності.

Необхідно відмітити, що на державному рівні в недостатньому обсязі виконуються інформаційна, консалтингова і координуюча функції. Основними завданнями ЦТТ є виконання комунікаційної, аналітичної і консалтингової функцій між політичним рівнем (політичною підсистемою, що визначаєть науково-інноваційну політику), бізнесом (виробничою підсистемою, де реалізуються інноваційні проекти), освітою і наукою ( підсистемою генерації знань). Оскільки самі учасники інноваційних процесів не можуть виконувати ці функції необхідно створити для підтримки інноваційну інфраструктуру, яка забезпечить розвиток взаємодії і виконає аналітичну роботу.

Регіональні ЦТТ можуть стати базовим елементом інноваційного розвитку, які збирають інформаційно-аналітичні дані про технології і ринки, оцінюють ефективність і потребу в розробках, організовують обмін думками всіх зацікавлених учасників і забезпечують синергетичний успіх кожного інноваційного проекту. Центр дає експертну оцінку інноваційним проектам і визначає напрями розвитку і взаємодії. Подібні проекти можуть фінансуватися на паритетній основі державним і регіональним бюджетом, зацікавленими бізнес - структурами.

Основна роль ЦТТ - створити платформу для конструктивного діалогу всіх учасників, зацікавлених в розвитку технологій і інновацій. Діяльність центрів направлена на виявлення і підтримку реалізації стратегічно важливих для регіонів проектів, які сприяють розвитку конкретних галузей або кластерів. Виявлення таких проектів, формування державно-приватного партнерства для їх реалізації (або інших форм) і є основними результатами діяльності ЦТТ. Створення таких Центрів в регіонах України передбачене в Державній економічній програмі [3], що сприятиме інноваційному розвитку регіону, допоможе в організації управління інноваційними процесами, об'єднає розрізнені проекти в цілісну функціонуючу регіональну інноваційну систему (РІС).



СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ ТА ЗМІНИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК ПЕРЕДУМОВИ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ

Сакалош Т. В., к.е.н., cт. викладач, НТУУ „Київський політехнічний інститут”, sakalosh@ukr.net

1. Від загального до конкретного. Взаємопов’язаність соціально-економічних процесів дає змогу розставити поняття у певній логічній послідовності: економіка – промисловість – підприємство –виробництво товарів – керівник – персонал – кваліфікація – рівень освіти, культури, моралі – продукт та його якість – споживчі цінності продукту – споживачі – людина.

2. Проблематика. Питання соціокультурних цінностей особливо потрібно піднімати у періоди криз, щоб уникати повторення або мінімізувати вплив кризових процесів. Сучасна криза – криза «цінностей», які домінували в українському суспільстві останні 25 років. Головними проявами процесів девальвації традиційних соціокультурних цінностей в Україні є: нажива та споживацтво; соціальні контрасти; занепад моралі; соціальна диференціація; зниження рівня культури, освіченості, інтелігентності (від культури поведінки пересічних громадян до культури у ЗМІ, культури виробництва, управління та політичної культури).

В кризові періоди важливо донести до колективної свідомості роль культури як однієї з основоположних цінностей суспільства. Зокрема, псевдоцінності наживи та споживацтва, які супроводжували економічне зростання до кризи в Україні, поступаються традиційним культурним цінностям, які не приносять безпосередньої матеріальної вигоди, а виконують інші функції. Коли має місце підміна соціокультурних цінностей та знижується культурний рівень населення, як в такому разі може бути високим рівень культури у ланцюжку: культура управління – організаційна культура – культура виробництва? А, відповідно, як може бути ефективним виробництво за низької культури виробництва? Неефективне виробництво – неконкурентоспроможні виробництво, промисловість, економіка.

3. Мета та ефективність. Соціокультурні цінності залежать від мети, яка поставлена у суспільстві, від того, чого ми прагнемо досягти. В свою чергу, кожній меті певної діяльності відповідатиме певна ефективність результатів даної діяльності. Залежно від виду ефективності суспільство переслідує різні цілі. За соціальної ефективності економіки першочерговою метою є максимальне забезпечення населення робочими місцями, а, відповідно, доходами; надання рівних прав для праці; мінімізація рівня безробіття, усвідомлюючи, що кожен працює з різною ефективністю. За економічної ефективності – рентабельність бізнесу; максимізація прибутків власників підприємств, що передбачає залучення лише конкурентоспроможних працівників до виробництва. Враховуючи доступність вітчизняного ринку товарів/праці для більш конкурентоспроможних товарів/фахівців з інших країн (Китай, Індія тощо) за умов ліберальної економіки, вітчизняні виробництва та фахівці залишаються незатребуваними у повній мірі. Разом з тим, складно відділити соціальну ефективність від економічної. Постає проблема знаходження співвідношення між першою та другою ефективністю.

З іншого боку, не все вдається виміряти ефективністю. Зокрема, чи можна категорією ефективності виміряти моральність? Не можна погодитися з твердженням, що «все ефективне – є моральним» (Шмєльов М.П.).

4. Фактори, які формують соціокультурні цінності. До них відносимо (за крайностями): традиції та звичаї, які склалися протягом століть і пов’язані з побутом, природно-кліматичними особливостями (європейські та індійські народи); батьківство [«батько» з древньоіранської – вчитель] (за материнською та батьківською лінією; з відповідальним ставленням до нащадків та пращурів та без нього); сімейні родові традиції (з консервативними родовими традиціями [кровне родичання] та без нього); релігія (іслам з інститутом ісламських банків та протестантизм з етичним обґрунтуванням і виправданням лихварства як бази формування капіталізму); відношення до школи та вчителя, авторитет вчителя (азійські традиції шанування вчителів та європейські); відношення до ефективності при веденні господарської діяльності (народи Заходу з орієнтацією на ефективність та народи Сходу з орієнтацією на духовність) тощо.

Теперішню ситуацію в Україні щодо стану культури управління та культури ведення бізнесу яскраво характеризує наступна формула: чим більшим хамом є менеджер/підприємець, тим він є більш ефективним.

5. Що робити? Рецептів змін багато. За роки незалежності було розроблено близько двох десятків документів (програм, стратегій тощо), які стосувалися реформ у соціально-економічній, промисловій, науковій тощо сферах. Існує досвід реформ розвинутих країн та країн, що розвиваються (Сінгапур, КНР, Індія, Норвегія, Грузія тощо). Не будемо зупинятися на них окремо. Варто лише зауважити, що будь-які зміни вимагають від їх реалізаторів фінансових ресурсів та політичної волі. В Україні бракує як першого, так і другого. Відносно ресурсів, то залучення зовнішніх ресурсів у достатній мірі не можливе за відсутності внутрішніх капіталовкладень. Для того, щоб почав працювати мультиплікативний ефект з іноземними інвестиціями потрібно домогтися зростання обсягу внутрішнього інвестування. Проте, хто з нас готовий вкладати кошти у модернізацію власної економіки? Аналогічно з лідерами. Де знайти керівника з політичною волею? Ним повинен бути «месія», який зможе згуртувати, організувати суспільство до змін та реалізувати їх. В історії є достатньо прикладів керівників-особистостей: від Ярослава Мудрого до В.В.Путіна. Хто з нас готовий бути месією, пожертвувати собою заради суспільства? Хто з нас є месією на своєму місці? «Всякому теперь кажется, что он смог бы наделать много добра на месте и в должности другого, и только не может сделать его в своей должности. Это причина всех зол» (Гоголь М.В., 1846 г.). Зміни, в першу чергу культурні, треба починати з себе.



Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   ...   144



  • ІННОВАЦІЙНА ІНФРАСТРУКТУРА ЯК ПІДСИСТЕМА РЕГІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ