Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ




Сторінка68/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   144

ДИНАМІКА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ


Тимошенко Н. Ю.

аспірантка кафедри міжнародної економіки

Національний технічний університет України „КПІ”
Аналіз фахової літератури засвідчує необхідність забезпечити піднесення економіки України на більш високий рівень та реалізувати інноваційну модель розвитку. У зв’язку з цим назріла актуальність формування інноваційної інфраструктури української економіки, інститути якої створюють необхідні умови концентрації правових, фінансових ресурсів, виробничого впровадження нововведень, організації випуску наукоємної високотехнологічної продукції.

Перехід до ринкових відносин спричинив доцільність активізації інноваційної діяльності в різних сферах економіки. Розшарування цілісності єдиної науково-технічної сфери, що існувала багато років, негативно відобразилося на більшості показників інноваційної діяльності в нашій країні.

За роки незалежності України наука понесла суттєві зміни та втрати. Наприклад, в цей період число спеціалістів, безпосередньо зайнятих науковими дослідженнями і розробками, скоротилося з 313,3 тис. чол. у 1990 році до 92,4 тис. чол. у 2009 році [1, с. 322]. При цьому, в середньому річні витрати на роботу одного вченого в Україні втричі менші, ніж у Росії, у 18 разів менші, ніж у Бразилії, у 34 - ніж у Південній Кореї, у 70 разів менші, ніж у США [2]. Суттєво знизилося число щорічно виконуваних досліджень і розробок (з 82 тис. у 1991 році до 62 тис. у 2009, у тому числі розробок по створенню нових видів техніки і технології з 34 до 11 тис. [3, c. 137]. Істотно зменшилась кількість конструкторських, проектних та проектно-пошукових організацій, науково-дослідних та конструкторських підрозділів на промислових підприємствах, а також було ліквідовано ряд дослідних заводів.

У сучасних умовах, коли суттєво підвищується роль регіонів у забезпеченні соціально-економічного зростання України, актуалізується проблема раціонального розподілу і реалізації науково-технологічного та інтелектуального потенціалу, з урахуванням їх спеціалізації, особливостей та видів господарської діяльності. Статистичні дані свідчать про нерівномірний розподіл наукових установ та наукових кадрів за різними регіонами. Зокрема, з 1378 наукових установ, що працювали в Україні у 2008 році, 338, або 24,5%, розташовані у столиці [1, c. 335]. Взагалі, в наукових установах Києва зосереджено 35,5% усього кадрового потенціалу науковців України. На 10 тисяч населення тут припадає найбільша кількість науковців – 200. Для України назріла нагальна потреба у зміцненні наукового потенціалу більшості регіонів держави, шляхом пошуку нових організаційно-управлінських рішень з метою стимулювання інноваційного розвитку економіки.

За даними вітчизняних фахових джерел кількість об’єктів інноваційної інфраструктури в Україні суттєво зросла у період 2000–2006 рр., що слід віднести до позитивних сторін динаміки розвитку інноваційної інфраструктури. Проте їх кількість та реальне функціонування не забезпечують потреби економіки України. З метою посилення взаємозв’язку «наука – виробництво» проблемам ефективності функціонування інноваційної інфраструктури слід приділяти особливу увагу на державному рівні .

Високою залишається патентна активність в Україні, що свідчить про наявність значного інтелектуального потенціалу. Проте недостатній розвиток інфраструктури ринку інтелектуальної власності гальмує ефективне використання інтелектуальних здобутків. Досить низьким залишається рівень закордонного патентування, що зумовлює використання українських винаходів без належної компенсації їх винахідникам. Частка експорту в загальному обсязі інноваційної продукції також засвідчує значний науково–технологічний та інтелектуальний потенціал української економіки. Однак, без впровадження дієвого інституційного забезпечення розвитку інноваційної діяльності успіхи в цьому напрямі лишаються незначними.

Незважаючи на суперечливі тенденції розвитку, український науково-технічний комплекс має значний потенціал, цілком порівнянний зі світовим рівнем. Переконливим доказом високого рівня розвитку науково-технічного та інтелектуального потенціалу України є рівень залучення українських інститутів до великих міжнародних наукових програм, а також міжнародне визнання українських наукових і технологічних шкіл у ряді прогресивних напрямків, таких як авіабудування, інформатика, фізика і матеріалознавство, теплофізика, термоядерний синтез, кріобіологія і медицина. Саме тому розвиток інфраструктури інноваційної діяльності може розглядатися як вагомий фактор економічного зростання.

1. Статистичний щорічник України за 2009 рік [Текст] : статистичний матеріал / Держ.ком. стат. України. – К: Консультант, 2010. – 567 с.;

2. Україна в 2020 році: дві версії [Електрон. ресурс] / В.Семиноженко; 10.02.2010 – Електорон. дан. – Режим доступу: http://www.dknii.gov.ua/index.php/uk/2010-10-05-14-41-28/91-n – Назва з екрану;

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Статистичний збірник. – К. : Держкомстат України, 2008. – 361 с.


ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ НОВОВЕДЕНЬ

Ткачук Н.В., асистент

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Єдиним узагальнюючим показником економічної ефективності будь-якої групи технічних нововведень слугує економічний ефект, що характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) результатів над сумарними витратами ресурсів за певний розрахунковий період. Залежно від кола вирішуваних завдань величина економічного ефекту може і повинна обчислюватись в одній з двох форм:

- народногосподарський економічний ефект визначається шляхом зіставлення результатів за місцем застосування технічних нововведень і усіх витрат на розробку, виробництво та споживання; він віддзеркалює ефективність тієї або іншої групи технічних нововведень в позиції їх впливу на кінцеві показники розвитку економіки країни.

- внутрішньогосподарський (комерційний) економічний ефект, що обчислюється на окремих стадіях відтворювального циклу "наука — виробництво - експлуатація (споживання), дозволяє оцінювати ефективність певних технічних новин і нововведень з огляду на ринкові економічні інтереси окремих науково-дослідних (проектно-конструкторських) організацій, підприємств-продуцентів і підприємств-споживачів [1].

З огляду на особливості оцінки ефективності усю сукупність нових організаційних рішень можна умовно розподілити на дві групи: першу - організаційні нововведення, здійснення яких вимагає певних (нерідко істотних) додаткових одночасних витрат (капітальних вкладень); другу — ті з них, що не потребують додаткових інвестицій.

Визначення і оцінка економічної ефективності організаційних нововведень, що відносяться до першої групи (наприклад, організація нових спеціалізованих або комбінованих виробництв; концентрація виробництва на діючому підприємстві, яка спричинює необхідність його розширення, реконструкції або технічного переозброєння) здійснюються так же, як і нових технічних рішень. Разом з цим слід враховувати одну важливу обставину — до складу поточних витрат повинні включатись додатково транспортні витрати, а також втрати сировини (матеріалів) і готової продукції при їх транспортуванні і зберіганні.

Ефективність безвтратних нових організаційних рішень зокрема запровадження бригадної або іншої прогресивної форми організації та оплати праці; удосконалення окремих елементів господарського механізму — організаційних структур управління, систем планування і фінансування; створення нових ринкових структур визначають на основі обчислення переважно економії поточних витрат, обумовленої здійсненням таких нововведень [2].. При цьому у кожному конкретному випадку необхідно точно окреслювати коло показників для оцінки ефективності тієї або іншої групи безвтратних організаційних рішень.

В умовах ринку інновації охоплюють усю економічну систему, в тому числі продуктивні сили та виробничі відносини. Вони є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства, появи нових товарів і послуг, а також засобом, за допомогою якого організації адаптуються до змін у зовнішньому середовищі й змінюють його самі у власних інтересах. Водночас у ряді випадків підприємством висувається вимога: нова техніка рекомендується до виробництва, якщо строк її окупності не перевищує 5 років. Такі обмеження накладають на розроблену техніку, і це відіграє вирішальну роль у виграші темпів науково-технічного прогресу в електронній, приладобудівній та інших галузях промисловості. За ринкових умов безпосередні інтереси господарської діяльності підприємства не потребують підрахунків ефективності власних заходів [3].

При визначенні ефективності нової техніки становить інтерес обчислення змін розміру капіталовкладень за варіантами, а не джерело їх фінансування. Слід враховувати, що сума річної економії при підвищенні довговічності засобів праці виявиться різною – залежно від того, чи розраховується вона (нова техніка), як економія поточних витрат у вигляді розміру амортизаційних відрахувань на реновацію, або ж як економія одноразових витрат.

Література

1. Єресько І.Г. Оцінка інноваційного потенціалу України // Економіка та держава. – 2009. - №4. – С. 34-38.

2. Яковлев А. І. Соціально-економічна ефективність нововведень за умов ринку: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1994. – С. 228.

3. Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2005. – С. 400с.




Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   64   65   66   67   68   69   70   71   ...   144



  • ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ НОВОВЕДЕНЬ