Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка69/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   144

РОЛЬ ТЕХНОПАРКІВ В ПОБУДОВІ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІКИ

Фаніна І.О., студентка ІІ курсу, ФММ, НТУУ «КПІ», ira.fanina@rambler.ru


На порозі третього тисячоліття, коли людство почало розуміти вичерпність природних ресурсів, всі прогресивні країни почали задумуватися про перехід від сировинної економіки до економіки, заснованої на інноваціях, беручи до уваги людський ресурс як конкурентну перевагу. Інновації – найперспективніша галузь сьогодення, що дає можливість країні з незначними природними ресурсами досягти стрімкого розвитку та зайняти чільне місце в конкурентній боротьбі на світовому ринку. А технопарки відіграють важливу роль не лише в активізації інноваційної діяльності, а й в надають можливість реалізовувати геніальні ідеї молодим спеціалістам, набувати навичок роботи на підприємстві, включатися в наукову діяльність. Крім того, створення та випуск інноваційних продуктів позитивно впливають на розвиток вітчизняної економіки в цілому.

На сьогодні в світі існує близько 400 технопарків. Мабуть, найстаріший і найвідоміший з них - технопарк, створений на базі Стенфордського університету штату Каліфорнія, відомий під назвою «Силіконова долина». Його щорічний прибуток: 200 млрд. доларів. Серед його найбільших досягнень три світових прориви - відкриття в галузі напівпровідникової техніки в 70-ті роки минулого століття, у комп’ютерній техніці – в 80-ті та мережевих технологіях у 90-ті. Іншим прикладом успішного технопарку є «Софія-Антиполіс» у Франції, де були сконцентровані підприємства багатьох міжнародних фірм, таких як «Доу кемікал», «Л'Ореаль», «Нестле» [1].

В Україні перший технопарк було створено 1999 р. Це був Технологічний парк ”ІЕЗ ім. Є.О. Патона”. Зараз на базі нього функціонує «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона (обсяг реалізованої інноваційної продукції складає 8792 млрд. грн.). В 2008р. кількість функціонуючих технопарків в Україні вже досягла 16. Це такі як «Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка» (обсяг реалізованої інноваційної продукції складає 406 млрд. грн); « Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» (8792 млрд. грн.); «Інститут монокристалів» (2957 млрд. грн.); «Вуглемаш» (54 млрд. грн.); «Інститут технічної теплофізики» (5 млрд. грн.); «Київська політехніка» (30 млрд. грн.); «Укрінфотех» (14 млрд. грн.); «Яворів» (1,5 млрд. грн) та ін.[3].

Практика діяльності технологічних парків протягом останніх десяти років утверджує доцільність, необхідність та ефективність їх існування. У рамках виконання інноваційних проектів технологічних парків з 2000 по 2009 рік обсяг реалізованої інноваційної продукції склав 12,17 млрд. грн., а у 2009 році - 341,717 млн. грн., що на 509,79 млн. грн. менше, у порівнянні з 2008 роком [3].

Вітчизняні технологічні парки мають значні світові досягнення:

1. Технопарк ІЕЗ ім. Є. О. Патона – вперше у світі високочастотне зварювання м'яких живих тканин; найкращі у світі машини для стикового контактного зварювання високоміцних рейок швидкісних залізниць, що займають лідируюче положення на світових ринках. Виграно тендер на реконструкцію залізниць Китаю; не мають аналогів у світовій практиці технології виплавки високоякісних зварювальних флюсів, що дозволяє наполовину замінити дефіцитну й дорогу імпортну сировину шлаковими відходами вітчизняної металургії; 70 % продукції йде на експорт;


сучасне енергозберігаюче устаткування для дугового зварювання, більше 70 % якого йде на експорт.

2. Технопарк інститут монокристалів – високо чуттєві монокристалічні детектори для контролю багажу та вантажу при митному догляді, а також для контролю рівня радіації, виявлення радіоактивних матеріалів.

3. Технопарк Інститут напівпровідників – розробка та організація випуску вітчизняних енергозберігаючих (в т.ч. світлодіодних) джерел світла.

Діяльність технопарків регулюється Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків». Для контролю за їх діяльністю було створено спеціальний регулюючий орган - Комісію з організації діяльності технологічних парків при Кабінеті Міністрів України [2]. Україна має достатній наявний інноваційний потенціал, тому, можливо, головна причина невеликої кількості технопарків у відсутності достатніх джерел фінансування, а неефективна робота наявних – значні законодавчі пільги, що призводять до спекуляцій підприємцями та зацікавленими особами. Підсумовуючи, варто зазначити, що потрібно переглянути законодавство щодо технопарків, здійснювати ретельніший контроль за їх діяльністю та сприяти співробітництву та обміну досвідом з аналогічними структурами в інших країнах.

Література:

1. Аналітика: В інноваційному трикутнику - європейський досвід та український // Європейський освітній портал [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.eu-edu.org/news/info/9

2. Гагауз Інна Українські технопарки // Урядовий портал [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=3355744&cat_id=3185423

3. Доповідь члена Громадської ради Мазура О.А. Технологічні парки України стан та проблеми [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.in.gov.ua/files/content/mazur_techpark1131.pdf


НАЦІОНАЛЬНІ (УКРАЇНСЬКІ) ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ В ПРОСТОРОВОМУ ТА ЧАСОВОМУ ВИМІРІ

Фірсова М.О., Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут».


Розвиток світової та національних економік на межі тисячоліть відбувається під впливом науково-технічного і технологічного прогресу, що характеризується посиленням інноваційної активності й новим підходом до визначення інновацій, який поєднує знання, техніку і технології з ринком. Водночас у кожній країні механізми зародження та реалізації інновацій, методи управління ними на рівні держави й окремих компаній мають свої особливості.

Вельми корисним і цінним видається поглиблене вивчення, а головне – практичне застосування досвіду країн, що найбільше просунулися на шляху використання інноваційної активності як головного чинника економічного зростання. Слід особливо підкреслити значущість для України вивчення досвіду країн Європейського Союзу у створенні ефективно функціонуючої національної інноваційної системи. Це зумовлено: необхідністю формування механізмів наднаціонального регулювання інноваційного розвитку в рамках Євросоюзу; спільністю територіальних меж, зовнішньоторговельною діяльністю, наявністю спільних проектів і міждержавних угод із європейськими країнами; можливістю запозичення європейського досвіду функціонування багаторівневої інноваційної системи.

На сьогодні Україна залишається серед світових лідерів за такими напрямами фундаментальної науки, як фізика, математика, інформатика, хімія, фізіологія, медицина; має напрацювання та прикладні розробки у сфері лазерної, кріогенної, аерокосмічної техніки, засобів зв'язку та телекомунікацій, програмних продуктів; входить у "вісімку" держав, які мають необхідний науково-технічний потенціал для створення авіакосмічної техніки, та у "десятку" найбільших суднобудівних країн світу.

Проте, на відміну від розвинутих країн, у яких 85-90 відсотків приросту валового внутрішнього продукту (далі - ВВП) забезпечуються за рахунок виробництва та експорту наукоємної продукції, частка України на ринку високотехнологічної продукції, який оцінюється у 2,5-3 трлн доларів США, становить приблизно 0,05-0,1 відсотка.

На відміну від розвинутих країн в Україні ще не створено національну інноваційну систему. Інноваційна діяльність характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою, неузгодженістю та незбалансованістю технологічних, економічних і соціально-ціннісних аспектів.

Економіка України обтяжена інерцією попереднього екстенсивного розвитку. За оцінкою Світового економічного форуму, Україна посідає 77 місце за індексом конкурентоспроможного

зростання або перспективної конкурентоспроможності серед 80 країн, щодо яких проводилися відповідні розрахунки.

Основні проблеми інноваційної системи в Україні:

1. Система вищої освіти внаслідок постійних реформ, посиленої комерціалізації та відсутності системи прогнозування потреби у фахівцях різних галузей економіки не забезпечує відповідності підготовки кадрів суспільним потребам.

2. Недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційної діяльності, поширення практики ігнорування законодавства або зупинення дії статей законів, які стосуються фінансування та стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності.

3. Діюча структура управління науково-технічною та інноваційною сферами має велику кількість елементів, взаємодія та загальна координація яких не забезпечена відповідним організаційним підпорядкуванням, а також системним і комплексним розподілом повноважень.

4. Недостатній рівень фінансового забезпечення реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики.

5. Неефективне використання наявних фінансових та інвестиційних ресурсів для реалізації державної науково-технічної та інноваційної політики.

6. Повільне формування в Україні сучасного і масштабного ринку інноваційної продукції, інфраструктури інноваційної діяльності.

Загострення критичних проблем забезпечення науково-технічного та інноваційного розвитку держави визначає нагальну необхідність якнайшвидшого впровадження комплексу першочергових заходів, спрямованих на усунення системних недоліків у забезпеченні формування та реалізації національної інноваційної системи України.

1   ...   65   66   67   68   69   70   71   72   ...   144



  • НАЦІОНАЛЬНІ (УКРАЇНСЬКІ) ІННОВАЦІЙНІ СИСТЕМИ: ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ В ПРОСТОРОВОМУ ТА ЧАСОВОМУ ВИМІРІ