Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка70/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   144

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙ В УКРАЇНУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Чигрин Л.П., УС-71, НТУУ «КПІ»


Внаслідок ідеологічного протистояння держав світ вступив в нову фазу свого розвитку. Сформувалась нова система світоустрою, яка зветься глобалізація. Ця система вже стала домінантним чинником світового розвитку. Глобалізація — це система абсолютної економічної та політичної влади нових глобальних монополістичних корпорацій, які вийшли з-під контролю націй-держав свого походження і базування [1]. Головні діючі суб’єкти процесу глобалізації – транснаціональні корпорації. В умовах глобалізації та поглиблення інтеграційних процесів України до світової спільноти вкрай важливим стає її імідж серед інших країн. Це пояснює актуальність питання рейтингового статусу України з-поміж інших держав світу. Але Україна має низький у порівнянні з іншими країнами індекс глобальної конкурентоспроможності, лише 89 місце з 139 країн [2], що свідчить про відсутність позитивної динаміки в області інноваційного розвитку в останні роки.

На сьогодні в розвитку світової економічної системи спостерігаються процеси переходу більшості країн від індустріального до постіндустріального виробництва, глобалізації, інформатизації, технологічної революції. Результатом цих процесів є підсилення інтелектуального чинника, поява "економіки, яка ґрунтується на знаннях". Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. В країнах, що належать до числа інноваційних лідерів, спостерігається висока концентрація найбільш рентабельних видів бізнесу (з найвищим вмістом доданої вартості в ціні продукту). Ефективність та динамізм інноваційної сфери перетворилися у вирішальний чинник забезпечення конкурентоспроможності економіки та значною мірою визначають місце кожної країни у світі. Отже, майбутнє України залежить від того, наскільки вона відповідатиме викликам постіндустріального суспільства ХХІ століття, яке ґрунтується на економіці знань інноваційного типу, де спеціалізовані і повсякденні знання є джерелом економічного і суспільного прогресу.

За видами промислової діяльності найактивніше здійснюють інновації підприємства з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки (31,3%), машинобудування (18,6%) та хімічної промисловості (17,8%). Найменша кількість інновацій впроваджувалася у підприємствах з видобування енергетичних матеріалів (2,2%) та виробництва електроенергії, газу та води (1,9%) [3].

Позитивною тенденцією є те, що витрати на інновації та інноваційну діяльність в Україні постійно зростають (рис. 1) ) [3]. Протягом 2005 - 2009 років вони збільшилися з 4386,3 млн грн до 7822,2 млн грн, тобто у 1,8 разів. Проте, слід відмітити, що динаміка зростання витрат з кожним роком коливається в діапазоні 1-2%. Так, у 2006 році порівняно із попереднім сума коштів збільшилася на 1,18%, у 2007 р. - на 1,2%, у 2008 р. - на 1,3%, у 2009 р. - на 0,97%. Це говорить про відсутність чіткої державної стратегії та орієнтирів фінансування інноваційних розробок,а також про незацікавленість держави у виділенні коштів.



Рис.1 Витрати на інновації та інноваційну діяльність в Україні 2005-2010 роки

Отже, економічна глобалізація стимулює політику розвитку впровадження інновацій. Вона впливає на загальні орієнтири, які в Україні слід досягти в майбутньому на умовах розвитку інноваційних систем, базовим принципом має стати реалізація державної політики, спрямованої на запровадження інноваційної моделі розвитку на основі розробки і впровадження національних інноваційних систем.

1. Білорус О. Глобалізація і нова парадигма глобального постіндустріального розвитку [Електронний ресурс] / О. Білорус. - Режим доступу : http://www.soskin.info/ea.php?pokazold=20021001 &n=10&y=2002

2. Всесвітній економічний форум [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2010-11.pdf

3. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/


ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Шеламова І.Д., к.е.н., доцент

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”
Інноваційна діяльність у сучасних умовах є основою ефективного економічного зростання і підвищення конкурентоспроможності як окремо взятого підприємства так і регіону або країни загалом [1]. І теперішній час необхідність вирішення проблем, пов’язаних з інноваційним розвитком економіки України набуває особливого значення. Фахівці різних галузей, представники уряду – всі за стратегічний прорив, за як – найкращий перехід економіки країни на інноваційний шлях, але реальні зрушення на цей час помітні мало. Без сумніву, в українському суспільстві є розуміння того, що світова економіка характеризується кардинальними змінами у визначенні напрямів економічного прогресу.

У системі економічного потенціалу підприємства приоритетне значення належить інноваційному потенціалу, який є стратегічним критерієм ефективності функціонування підприємства, його конкурентоспроможною складовою [3]. Одним із тестових термінів, які позначають сутність економіко-технологічного поступу поряд з інформатизацією, є інновація. Інновація пов’язана зі створенням нового продукту, впровадженням технологічного процесу або економіко-організаційних методів, які спрямовані на вдосконалення виробництва, покращення якості споживання, рівня життя та є вираженням науково-технічного прогресу. Інновації охоплюють усю економіку, в тому числі продуктивні сили та виробничі відносини. Вони є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та конкурентоспроможності підприємства в цілому. Вони сприяють появі нових видів та послуг, а також вони є засобом за допомогою якого підприємства адаптуються до змін у зовнішньому середовищі і змінюють його самі у власних інтересах. Фахівці стверджують, що незалежно від виду діяльності підприємства існують два види інновацій – інновації в товари та послуги; інновації в різних професійних навичках і діяльності, які необхідні для виробництва цих же товарів чи послуг. Необхідність інновацій може бути викликана потребами ринку і клієнтів, коли необхідність примушує створити щось нове, або ж через те, що ці потреби виникають в результаті роботи, наукових досліджень та інше [2].

У сучасній світовій економіці інноваційний розвиток країн іде шляхом створення інноваційних структур. Приблизно 200 інноваційно-технологічних центрів працюють сьогодні в Німеччині. У Китаї понад 10 років реалізується програма інноваційно-технічного розвитку країни, створено більше 50 технопарків, в кожному з яких функціонує до трьох інноваційних центрів, які створюють умови для підтримки інноваційного підприємства.

Особлива увага в багатьох країнах надається сьогодні технопарками як одній з найефективніших форм підвищення ефективності інноваційної діяльності. Недостатні темпи інноваційної діяльності підприємства пояснюються нестачею коштів і ресурсів для впровадження нововведень, слабкою зацікавленістю виробників у впровадженні нових розробок, руйнуванням виробничого апарату в промисловості та в інших галузях економіки, що стало причиною зупинки і закриття багатьох підприємств. Головною проблемою управління інноваціями є вибір інноваційної стратегії підприємства.

Стратегічне планування пов’язане з глобальними цілями підприємства, зорієнтоване на майбутнє і дає оцінку чинникам зовнішнього середовища на які підприємство не може мати впливу. Невизначеність зовнішніх чинників зумовлює важливу особливість стратегічного планування, а саме: його адаптивний характер. Планування повинно бути гнучким і мати передбачувані можливості з реагування на зміну обставин або на виявлення прорахунків суб’єктивного характеру. Тобто реакція на нові обставини повинна бути запланованою.

Стратегічне планування повинно мати цільовий характер, тобто передбачати постановку і досягнення визначених цілей. Будучи чітко вираженими стратегічні цілі стають потужним засобом підвищення ефективності інноваційної діяльності в довгостроковій перспективі, її координації і контролю, а також базою для прийняття управлінських рішень на всіх стадіях інноваційного процесу [4].

Література

1. Ареф’єва О.В., Забураний С.В. Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг // Актуальні проблеми економіки. – 2008.-№6. с.121-126.

2. Друкер П.Ф. Практика менеджмента / Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2003. – 398 с.

3. Єресько І.Г. Оцінка інноваційного потенціалу України // Економіка та держава. – 2009. - №4. – С. 34-38.

4. Жук М.В., Бородіна О.М. Інфраструктурне забезпечення інноваційного процесу в Україні // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №8. – с. 66-70.

1   ...   66   67   68   69   70   71   72   73   ...   144



  • ПЛАНУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА