Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ




Сторінка72/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   144

СОЦІАЛЬНО-ВІДПОВІДАЛЬНИЙ БІЗНЕС: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

Яковенко Н.Ю., Федорова О.Ю., Мамчур А

Магістри НАУ
Соціальна відповідальність є сьогодні однією з найбільш обговорюваних тем у світових бізнес-спільнотах та, зокрема, в Україні. Існує цілий ряд проблем з активною реалізацією соціально відповідального бізнесу (СВБ) в нашій державі, який починається з неповного чи невірного трактування самої суті поняття, продовжується недостатньою популяризацією цієї важливої сфери і закінчується переліком бар’єрів, які не дозволяють українському підприємству повною мірою долучитися до вирішення актуальних соціальних проблем.

В роботі пропонується розглянути успішний світовий досвід реалізації СВБ у порівнянні з ситуацією в Україні. Подаються пропозиції щодо покращення ситуації в українському суспільстві за рахунок зростання соціальної відповідальності.

У 2005 році при опитуванні топ-менеджерів, здійсненому Economist Intelligence Unit, корпоративну відповідальність серед своїх пріоритетів називало трохи більше 30% компаній, у 2008 цей показник сягнув майже 60%. А в найближчі роки очікується його подальше зростання. В результаті частка тих менеджерів, для яких соціальна відповідальність не є пріоритетом, скоротиться до одиничних відсотків.

Один із дев’яти доларів, які нині інвестуються в корпоративний менеджмент, йде за статтею «соціальна відповідальність», а спеціалізація за темою соціальної відповідальності стає найбільш рейтинговою в провідних бізнес-школах світу [1]. На противагу вищесказаному відзначимо, що лише місяць тому на 16 Форумі видавців у Львові було представлено перший український підручник «Корпоративна соціальна відповідальність». Тобто, за кордоном студенти вивчають спеціалізацію за темою СВБ, а ми тільки випускаємо перший підручник.

Розглянемо приклади деяких соціально спрямованих заходів, які відбуваються у світі за участю відомих корпорацій: Body Shop проводить кампанії проти проведення дослідів на тваринах у косметичній індустрії; Johnson & Johnson бореться за майбутнє медсестринської справи; British Airways турбується про малозабезпечених сімей у всьому світі; Ben & Jerry’s нагадують про глобальне потепління і т.д. Постає питання: чого очікують усі вони від подібного роду діяльності? Попри те, що особливих фінансових дивідендів соціально відповідальна діяльність не приносить, при опитуванні Economist Intelligence Unit лише 4% менеджерів назвали соціально-відповідальну діяльність даремною тратою часу і коштів. Щодо очікувань, то 50% опитаних менеджерів вважають, що подібна діяльність принесе їхнім компаніям в першу чергу підвищення репутації.

Що ж являє собою соціальна відповідальність бізнесу? Насправді, підходів та поглядів щодо визначення цього поняття є дуже багато. Соціальну спрямованість бізнесу розглядають як сполучення соціально відповідальних підходів до ведення бізнесу (базис) і спеціальної діяльності компанії (надбудова). Остання, за Котлером, може включати: сприяння просуванню соціальних ініціатив, благодійний маркетинг, корпоративний соціальний маркетинг, корпоративну філантропію, волонтерську діяльність - те, що надає компанії додаткові цінності, але не є її основною діяльністю [2].

Соціальна корпоративна відповідальність – це вільний вибір на користь зобов’язання підвищувати добробут громади через відповідні підходи до ведення бізнесу; це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, стейкхолдерів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності.

Література:

1. Соціальна відповідальність бізнесу, або Як робота на суспільство працює на імідж. / Дзеркало тижня / №9, 2008

2. Котлер Філіп, Лі Ненсі. Корпоративна соціальна відповідальність. Як зробити якомога більше добра для вашої компанії та суспільства. – К., 2005

3. Калита П. Соціально спрямований бізнес і системне управління, 2008

4. Соціальна відповідальність українського бізнесу. Результати опитування, 2005



ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

Якубенко О.О.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, miss.olya@yahoo.com
На сьогоднішній день враховуючи темпи розвитку національних інноваційних систем можна сказати, що дуже актуальним є питання підвищення ефективності виробничої структури та розвиток внутрішнього ринку, розвиток яких має відбуватися через призму інноваційної конкурентоспроможності. З огляду на це зрозумілим стає зростання наукового та практичного інтересу до національної інноваційної діяльності. Конкурентоспроможність України в контексті розвитку світового господарства потребує додаткового посилення підтримки інноваційних систем. Необхідним стає виправлення суттєвих розбіжностей між розвитком інноваційних систем та методів ефективного його використання в незалежності від місця розташування. Саме тому актуальною  є  проблема  створення  національної  інноваційної  системи як  вдосконаленої ефективної  структури  управління науково-технічною  сферою  країни.

  Побудова  нової  національної інноваційної системи має стати стимулом  зростання конкурентоздатності українських  підприємств, що дозволить вирішити такі проблеми, як  відсутність зв’язку між освітою, наукою і виробництвом, що в свою чергу допоможе підвищити інноваційну активність в сфері наукового підприємництва [2].

Виділимо основні проблеми  у  формуванні національної інноваційної системи :

1. На сьогодні при переході української економіки до інноваційних систем не забезпечується створенням системи інституційних, організаційних і нормативно-правових складових. Тому в українській практиці для вирішення проблем створено три типи стратегій розвитку інноваційних систем: перенесення, запозичення та стратегія нарощування. В Україні переважають ознаки першого та, частково, другого типу інноваційного розвитку [3].

2. Недосконалість нормативно-правової бази регулювання інноваційних систем та ігнорування законодавства стосовно фінансування та стимулювання інноваційної діяльності.

Законодавством України, на відміну від більшості країн світу, не передбачено фінансування позабюджетними коштами інноваційної системи, практично не фінансуються наукові дослідження і розробки, а також не передбачене фінансування з боку банків та інших інвесторів. Необхідно постійно протистояти приватизації науково-дослідних установ, особливо галузевої науки, руйнуванню матеріально-технічної бази.

3. Неефективність адміністративно-організаційної структури управління національною інноваційною системою. Структура державного управління інноваційними системами не отримує підтримки з боку держави та не забезпечує реалізацію державної інноваційної політики. Не налагоджено взаємодія науки з виробництвом, орієнтування науково-технічної діяльності на потреби економіки [4].

4. Недостатній рівень фінансового забезпечення реалізації державної інноваційної системи [1].

5.  Неефективне використання фінансових та інвестиційних ресурсів для реалізації політики державної інноваційної системи. Підвищення рівня якості матеріально-технічного забезпечення навчальних закладів і наукових організацій.

Проведений аналіз проблем, які впливають на формування національної інноваційної системи України дозволяє зробити висновок, що  найшвидше та найкраще в реалізації національної інноваційної системи вдається досягти там, де об’єднуються різні сфери діяльності: підприємства, дослідницькі та навчальні установи, підприємницькі структури, фінансові організації, об’єкти державного управління [5]. Саме там, де ідея реалізації інноваційної системи трансформується в єдиний напрям соціально-економічних перетворень, економіка дістає нові імпульси та перетворення.

Загострення проблем забезпечення науково-технічного та інноваційного розвитку держави визначає необхідність впровадження заходів, спрямованих на усунення недоліків у забезпеченні формування та реалізації національної інноваційної системи України.         

Література:

1.    Денисюк В.А. Організаційно-економічні та правові механізми трансферу результатів інтелектуальної діяльності, отриманих за кошти державного бюджету / В. А. Денисюк // Проблеми науки. - 2008. - №10.

2.    Иванова Н.И. Национальные инновационные системы / Н. И. Иванова. - М.: Наука, 2009.

3.    Інноваційний розвиток економіки: система управління, державна політика / За ред. д-ра екон. наук, Л.Федулової. – К.: „Основа”, 2009.

4.    Федулова Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України / Л. Федулова, М. Пашута //  Економіка України. - 2008. - №4.

5.    Геєць В.М. Інноваційний шлях розвитку та економічне зростання / В.М. Геєць // Інноваційна  Україна: Науковий збірник. - К: НТУ „КПІ”. - 2009. - Вип. 7.


СЕКЦІЯ 4. НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ КРАЇНИ


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   144



  • ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ