Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка75/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   144

КОНЦЕПТ НАЦІОНАЛЬНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЯК НЕВДАЛА МЕТАФОРА

Олена Букевич, бакалавр

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, bukevych@gmail.com
Конкурентоспроможність є спокусливим поняттям, оскільки обіцяє прості відповіді на складні проблеми.

Пол Кругман


Термін «національна конкурентоспроможність», який з 1980 року твердо увійшов у риторику політиків та управлінців, коли почалася публікація Світового щорічника конкурентоспроможності, є проблемним з точки зору економічної теорії. Його критика бере початок у 90-х роках і знайшла найяскравіше вираження в роботах відомого економіста, лауреата Нобелівської премії з економіки 2008 року Пола Кругмана.

Критика поняття національної конкурентоспроможності виходить з інтенцій розмежувати дискурси менеджменту та економіки. Термін «національна конкурентоспроможність», довкола якого часто вибудовується хибна політична риторика, що може мати найрізноманітніші напрямки, не має під собою чіткого змісту.

Спрощено критика концепту національної конкурентоспроможності Пола Кругмана зводиться до двох основних моментів:


  1. Те, що називається «національною конкурентоспроможністю» насправді є нічим іншим, як «продуктивністю». Часто прихильники терміну й самі ототожнюють конкурентоспроможність з виробничою продуктивністю факторів. Разом з тим, коли «продуктивність» підміняється «конкурентоспроможністю», у вустах політиків термін набуває нових сенсів, які є невиправданими і призводять до свавільних інтерпретацій, що слугують мало не універсальними виправданнями, оскільки можуть мати дуже широку інтерпретацію.

  2. Поняття конкурентоспроможності підкреслює протистояння між економічними агентами, що тягне за собою не коопераційну поведінку. Воно може стати навіть «небезпечним захопленням», якщо призведе до акцентування першопочаткового суперництва між державами в економічних відносинах, беручи до уваги розвиток глобалізації.

Політична риторика, заснована на теорії «національної конкурентоспроможності» за Кругманом, тягне за собою три небезпечні аспекти: по-перше, даремні витрати бюджетних грошей, спрямованих на забезпечення химерної конкурентоспроможності (яка виходить за межі продуктивності) держави. По-друге, риторика національної конкурентоспроможності може призводити до протекціонізму та виправдовувати торгівельні війни. І третьою і найбільш серйозною небезпекою «захоплення конкурентоспроможністю» є викривлення національної політики, оскільки концентрація на конкуренції країн ігнорує те, що велика частина економічних проблем визначаються виключно внутрішніми факторами: адже рівень життя росте разом із зростанням продуктивності, а не зі зростанням продуктивності порівняно з іншими країнами. Крім того, гонитва за міжнародними конкурентними перевагами, може призвести до підтримки малопродуктивних галузей національної економіки, і, відповідно, її розбалансування і зниження внутрішніх стандартів.

Кругман показує, що терміни «національна конкурентоспроможність» та «продуктивність» належать до різних площин, різних рівнів дискурсу, і для уникнення небезпеки зловживання необхідно чітко усвідомлювати ці межі і щоразу піддавати питанню цілі, які стоять за тією чи іншою риторикою.

Неможна не погодитися, що проблематичність терміну «національна конкурентоспроможність» необхідно усвідомити в межах кожного дискурсу, в якому обертається дане поняття. Даний термін набув широкого використання, ставши фактично універсальною категорією, але втративши конкретне смислове навантаження. Відтак існує небезпека свавільного смислового наповнення терміну і його експропріації будь-якими, навіть протилежними ідеологіями.
Література:

1. Krugman, Paul R. Making Sense of the Competitiveness Debate. - http://www.personal.psu.edu/faculty/r/2/r2w/AGBM420/Readings/W4-7 Spatial Readings-JustForFun/KrugmanComp.pdf

2. Krugman, Paul R. Competitiveness: A Dangerous Obsession. - http://www.ucema.edu.ar/agaletto/krugman_competitiveness.pdf

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА КНР ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ


Вітвіцька М.І. студентка

НТУУ «КПІ» ФММ, Marta_vitvitska@mail.ru


На сучасному етапі світового розвитку співробітництво між державами має вирішальний вплив на процеси прискорення модернізації всіх суспільних систем.

Україна, як  молода і  суверенна держава, повинна перш за все орієнтуватись на економічне співробітництво з іншими країнами. Оскільки матиме можливість  розширити свій економічний простір та заявити про себе як економічно самостійну державу. З цією метою Україна укладає  ділові та партнерські контакти з країнами світу у багатьох сферах. В наш час ця співпраця є важливою оскільки будь-яка держава не може без неї функціонувати і бути повноцінним об'єктом міжнародних відносин.

Останнім часом особливої актуальності набуває економічне співробітництво України з державами Азії, ринки якої перспективні для збуту української продукції машинобудівного комплексу та металопрокату для надання науково-технічних і будівельних послуг. Важливим торговельно-економічним партнером України в цій сфері можна вважати Китай. Це партнерство має великі потенційні можливості щодо розширення науково-технічного співробітництва, зокрема в галузі електрозварювання, надтвердих матеріалів, металургії, авіа- та космічних технологій, технологій для агропромислового комплексу тощо.

Сьогодні між Україною та Китаєм в багатьох відношеннях досягнуто вагомих успіхів світового рівня. Уряди обох країн приділяють значну увагу розвитку фундаментальної та прикладної науки. Науковий потенціал України приваблює Китай можливістю знайомитися з методами досліджень на перспективних напрямках, розробками нових і новітніх технологій. Варто зазначити, що саме першою угодою між Україною і Китаєм, після проголошення незалежності України і визнання її КНР, стало підписання Угоди про науково-технічне співробітництво між двома країнами. Цей документ передбачав, зокрема, проведення спільних досліджень і розробок, обмін їх підсумками, науково-технічною інформацією, ноу-хау і ліцензіями на компенсаційній основі, підготовка кадрів тощо. Підтвердженням цього є дія Угоди про співробітництво між НАН України та Академією наук КНР.

Лідером у науково-технічному співробітництві з КНР є Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, який підтримує прямі зв'язки з Інститутом зварювання (Харбін), Всекитайською імпортно-експортною компанією точного машинобудування, Хейлунцзянською компанією „Сай Де”, Пекінською корпорацією „Чхун Ке”, Міністерством машинобудування КНР, Міністерством залізниць КНР та ін.

8 серпня 1992 р. було підписано угоду «Про торговельно-економічне співробітництво» між Україною та КНР. Вона передбачала створення сприятливих умов для встановлення і розвитку співпраці між суб’єктами господарювання різних форм власності в Україні і зацікавленими партнерами в КНР, а також між виробниками, торговельними фірмами і об’єднаннями обох країн.

Протягом 2005-2009 рр. спостерігається стала тенденція до зростання товарообігу між країнами. Він збільшився з 2521,5 млн. дол. США до 4186,6 млн. дол. США відповідно. У 2009 р. в Україну з Китаю імпортувалися переважно товари народного споживання, вироби легкої та текстильної промисловості, взуття, мінеральні добрива (карбонат магнію), тютюнова сировина, машини та електротехнічні товари, а також вогнетривкі матеріали (магнезит). Основними товарами, які експортуються з України до КНР, є продукція чорної металургії (конструкційні матеріали та прокат, труби для нафто- і газопроводів), а також кольорової промисловості (непромислові алмази, тощо) та основної хімії (азотні добрива та ін.). Проте в українському експорті домінують групи товарів невисокої міри обробки (метали та металургія становлять 85-87% всього експорту до КНР, а азотні та комплексні добрива – 11%).

Існують також і проблеми в економічному співробітництві України та Китаю, які пов'язані з самою структурою експорту. Основний обсяг експорту переважно сировина та несучасні технології, що мають низьку вартість на міжнародному ринку, а Китай, як країна що розвивається закуповує їх у нас за заниженими цінами.

Так, на короткостроковий період попит на ці статті експорту Україні буде забезпечений. Проте така співпраця аж ніяк не буде довгостроковою, оскільки розвиток технологій у Китаї та переорієнтування їх на власні сили невдовзі має спричинити відмову від подібної української продукції на користь власного виробника. Тому необхідно змінити структуру експорту з переважання первинної сировини та застарілої техніки на переважання нової техніки й технології, товарів високого рівня переробки, різних послуг. І оскільки Китай проявляє зацікавленість саме у наукових розробках українських вчених та інженерів, то необхідність інвестицій у розвиток науки та техніки в Україні є очевидним та надійним засобом для затвердження позицій нашої держави на китайському ринку та світових ринках взагалі.

1   ...   71   72   73   74   75   76   77   78   ...   144