Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка76/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   144

ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ВИКОРИСТАННЯ ВІТРОВИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ В КОНТЕКСТІ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Власов М.О., студент ФММ , науковий керівник: Войтко С.В. к.е.н., доцент,

Національний Технічний Університет України “Київський Політехнічний Інститут”, keon@ukr.net
Один з факторів підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки є дешева електроенергія. Але із-за прийнятого “Зеленого тарифу” - Укренерго повинна купувати “зелену” електроенергію за більшу ціну, ніж за створену традиційним шляхом. Це дозволяє нетрадиційним джерелам енергії (НДЕ) конкурувати з традиційними джерелами енергії (ТДЕ). Таким чином, “Зелений тариф” – є інвестиційним проектом на майбутнє. Основним завданням цього проекту – є забезпечення промисловості та населення дешевою електроенергією в майбутньому.

За даними департаменту технічної підтримки Мінтопенерго, між 74 країнами, використовуючи енергію вітру, Україна посідає 37-е місце. На 1 січня 2010 р., валова потужність українських вітрових електростанцій (ВЕС) становить - 83,7 МВт, причому, майже 60% відноситься до АР Крим [1].

За оцінками Global Wind Energy Council, до 2050 року світова вітроенергетика дозволить зменшити щорічні викиди вуглекислого газу (СО2) на 1,6 млрд., та зменшить використання вугілля і нафти. За використанням однієї ВЕС на термін – 20 років, призводить до зниження використання нафти на 92 тис. барелів та вугілля – на 29 тис. тонн.

Стосовно України зазначимо що, на 2009 рік загальне споживання електроенергії нетто складає 134,5 млрд. кВтхрік. Причому ціна продажу електроенергії на оптовий ринок електроенергії (ОРЕ) виробниками складає: АЕС -159,32 грн/МВтхгод, ГК ТЕС - 448,82 грн/МВтхгод, ГК ГЕС – 149,27 грн/МВтхгод, ТЕЦ – 729,15 грн/МВтхгод, ВЕС – 2002,63 грн/МВтхгод [1]. Електроенергетична галузь спроможна замінити значне вироблення електроенергії традиційними джерелами енергії – шляхом заміни ТДЕ на ВЕС.

Важливим для цього є процес інвестування для національної економіки, яка потребує для заміщення 10% енергоспоживання необхідні валові інвестиції, що сягають $18 млрд. За наданими інвестиціями будуть побудовані 18 вітропарків загальною площею 7 тис.м2, кількість вітряків складатиме 11 тис. одиниць, валова потужність дорівнюватиме 14 ГВт. При цьому за 20 років економіка значно може заощадити використання вугілля – 408 млн. т., та нафти – 1294 тис. барелів. Валова економія становитиме: за вугілля – $102 млн., за нафту – $110 млн., загальна економія – $212 млн. Також відбудеться зменшення викидів в атмосферу: вуглекислого газу (СО2) на 15 тис. т/рік (за Кіотським протоколом – міжнародною угодою про обмеження викидів в атмосферу парникових газів - країна заощадить – $385 тис.).

Державний варіант інвестування у зазначену сферу для заміщення 20% енергоспоживання складатиме $35 млрд. За цими інвестиціями будуть створенні 35 вітропарків загальною площею 14 тис.м2, валова кількість вітряків складатиме 22 тис. одиниць, валова потужність дорівнюватиме 27 ГВт. При цьому за 20 років країна значно може заощадити використання вугілля – 793 млн. т., та нафти – 2516 тис. барелів. Валова економія може становити: за вугілля – $198 млн., за нафту – $214 млн., загальна економія – $412 млн. Відбудеться зменшення викидів в атмосферу. Вуглекислого газу (СО2) на 30 тис. т/рік (за Кіотським протоколом – міжнародною угодою про обмеження викидів в атмосферу парникових газів – національна економіка заощадить – $725 тис.).

Стосовно висновків, зазначимо що, економіка України має досить високий потенціал щодо розвитку вітрової енергетики, так як, за оцінками Global Wind Energy Council Україна спроможна використовувати 40% території, що становить 241 тис.м2, для побудови вітропарків. Якщо врахувати положення Кіотський протокол, то із-за збільшення частки зеленої енергетики, країна зможе надавати значну частку квот іншим державам, що якісно вплине на економічне становище в Україні.
Література:

1.Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - /Енергозберігаючі технології. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua


СТРАТЕГІЧНА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ НАФТОГАЗОВОЇВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Воєвода Б.С.

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”,

ФММ, гр. УС–61c


Промислові запаси природного газу в Україні дорівнюють 1,1 трлн. кубічних метрів, відкриті – 500 млрд. кубічних метрів. У Причорномор’ї та Приазов’ї родовища нафти і природного газу експлуатуються на шельфі Чорного моря: Голіцинське, Шмідта, Штормове, Тарханкутське, Дельфін; родовища природного газу є на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове.

Україні щорічно потрібно біля 75-80 млрд. кубометрів газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані.

Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є відкриття нових родовищ та запровадження нових технологій.

Морське транспортування у вигляді зрідженого природного газу (ЗПГ) дає змогу розв’язувати деякі проблеми. Одначе процес зріджування й транспортування спеціальними танкерами, спорудження терміналів потребує надзвичайно великих коштів.

Вартість одного танкера-газовоза об’ємом 125 тис. кубометрів становить до 150 млн дол. Перевезення ЗПГ танкерами-газовозами коштує приблизно утроє дорожче, ніж еквівалентна кількість нафти у звичайних танкерах[1].

Навіть при оптимістичних прогнозах щодо власного видобутку, Україна залишиться значним імпортером нафти. Головним експортером нафти в Україну є Росія. До 2004 р. (включно) постачальником нафти в Україну був Казахстан. У 2008 р. Україна вперше почала імпортувати нафту із Іраку та Білорусі (за 9 місяців обсяги постачання експортної нафти на НПЗ склали 2,1% - з Іраку, 1,4% - з Білорусі) [2]. У різні роки обсяги імпорту нафти із Росії в Україну складали 85 - 75 % від загального обсягу поставки. Тобто існує значна залежність України від монопольного постачання російської нафти, тому диверсифікація джерел постачання нафти безумовно є важливим елементом політики зменшення її енергетичної залежності. [3]

Диверсифікація постачань нафти може здійснюватися за рахунок заміни імпорту нафти імпортом готових нафтопродуктів. Ефективність цього шляху продемонстрована в Україні протягом останніх чотирьох років, коли брак поставок нафти та неспроможність вітчизняних НПЗ задовольнити внутрішній попит компенсувалися достатньо диверсифікованим імпортом нафтопродуктів з Литви, Румунії, Білорусі, Росії, Казахстану та Польщі. За цей період частка імпорту на внутрішньому ринку моторних палив зросла з 10% до 45%. Такий варіант диверсифікації пов’язаний з появою негативних чинників: імпортозалежність робить ринок нафтопродуктів більш чутливим до змін зовнішньої ринкової кон’юнктури; підвищення конкуренції на цьому ринку, яка, з одного боку, мала б стимулювати до розвитку вітчизняні НПЗ, але з іншого – з огляду на скрутний технологічний і фінансовий стан галузі, зумовлює збитковість підприємств, їх вихід з ринку і втрату робочих місць.

Альтернативні нафтопродукти. Як альтернативні нафтопродуктам сьогодні у світі розглядаються скраплений і стиснутий газ, біопаливо та акумульована електроенергія. В Україні отримав певний розвиток сегмент скрапленого газу. Його частка на ринку світлих моторних палив становить близько 15% – рівень, який у перспективі, за наявної цінової і податкової політики та через технологічні особливості споживання цього виду палива, має обмежений потенціал зростання.

Висновки. Основними завданнями державної політики диверсифікації постачання нафти в Україну з метою забезпечення енергетичної незалежності: забезпечення потреб національної економіки та внутрішнього ринку в нафті та нафтопродуктах за рахунок постачань каспійської нафти; забезпечення альтернативного маршруту постачання нафти з каспійського регіону до Європи; забезпечення узгодженості заходів диверсифікації із заходами з модернізації нафтопереробної галузі.
Література:

1. «Диверсифікація поставок нафти до україни» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/files/category_journal/NSD110_ukr_3.pdf

2. За матеріалами УНІАН.

3. «Характеристика сучасного стану та розвиток нафтотранспортної системи України» [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://qclub.org.ua/energy_issues/energy_transportation/oil




1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   ...   144



  • СТРАТЕГІЧНА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ НАФТОГАЗОВОЇВОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ