Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ ЗА РАХУНОК ВНУТРІШНІХ РЕЗЕРВІВ КРАЇНИ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ ЗА РАХУНОК ВНУТРІШНІХ РЕЗЕРВІВ КРАЇНИ




Сторінка82/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   144

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ ЗА РАХУНОК ВНУТРІШНІХ РЕЗЕРВІВ КРАЇНИ

Дикий В.С., студент 5-курсу,гр. УС-61м

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, Vlad989@ukr.net
В Україні частка природного газу і нафти у загальному балансі споживання первинної енергії становить більше 60%, з них 35-41% складає частка природного газу (що, майже в 2 рази більше ніж в розвинутих країнах Європи). В той же час за рахунок власного видобутку потреби України у вуглеводневій сировині забезпечуються частково: в природному газі – на 22-24%, в нафті – на 12-13%. Решта потреб – за рахунок імпорту. Вагомий дефіцит власних ресурсів та залежність від зовнішнього монопольного постачання є сьогодні одними з головних причин енергетичних і економічних негараздів в Україні. Крім того, імпортна залежність може бути використана монопольним постачальником для політичного тиску в міжнародних відносинах. Тому зменшення виробництва або зменшення чи призупинення зовнішніх надходжень вуглеводневих енергоресурсів стає серйозною загрозою енергетичній, економічній і національній безпеці України. У зв’язку з цим, подальшому розвиткові нафтогазової промисловості в Україні повинна приділятися значна увага.[1]

На даний момент ступінь реалізації початкових запасів вуглеводнів України становить 41,4%, а в межах акваторій Чорного і Азовського морів – лише 3,9%. Тобто за умови належного освоєння видобувні ресурси вуглеводнів спроможні значно поповнити базу розвіданих запасів, що повинне забезпечити стабілізацію видобутку вуглеводнів та поступове його зростання.[1]

Сьогодні для повноцінного функціонування економіки України потрібно 35-40 млн. т нафти та 75-90 млрд. м3 природного газу на рік. При цьому середньорічний видобуток нафти із власних родовищ становить близько 4 млн. т, природного газу – 18 млрд. м3. Прогнозні обсяги видобутку вуглеводнів на 2011 р. становлять: для нафти – 5,2 млн. т, для газу (вільного і розчиненого) – 30,9 млрд. м3. В той час як потреби скалдатимуть: для нафти – 25-30 млн. т; для природного газу – 70-80 млрд. м3.

До 2030 р. прогнозується деякий ріст споживання природного газу (до 120 млрд.м3), споживання нафти – на нинішньому рівні (35-40 млн. т).

Щодо показників імпорту вуглеводневих енергоносіїв (які витікають із прогнозних потреб), рівні цих показників повинні наближатися до мінімально можливого значення – для забезпечення енергетичної незалежності України. [3]

Перспективи нарощування видобутку вуглеводнів, в першу чергу, пов’язані з нерозвіданими запасами. Тому в основі стратегії розвитку нафтогазової галузі обов’язково повинні бути першочергові заходи щодо нарощування обсягів геофізичних досліджень та пошуково-розвідувального буріння (особливо акваторіях Чорного та Азовського морів). Але, як показує аналіз розвитку нафтогазової промисловості, більш доцільніше не взагалі збільшувати обсяги розвідувальних та геофізичних робіт, а проводити цілеспрямовані пошуки та введення в дію значних перспективних родовищ нафти та газу, а також роботи по підвищенню нафтовіддачі пластів на уже діючих об’єктах. Це одні з головних внутрішніх резервів розв’язання нафтогазових проблем до сталого розвитку галузі. З інших важливих стратегічних напрямків робіт у галузі щодо використання внутрішніх резервів необхідно зазначити:

- збільшення рівня газоконденсатовіддачі родовищ;

- технологічне поглиблення переробки нафти на вітчизняних НПЗ;

- організація та удосконалення виробництва власного нафтогазового обладнання.

Але найважливішим внутрішнім резервом при вирішенні проблем нафто-,газопостачання, на наш погляд, є максимальне залучення потенціалу енергозбереження і, в першу чергу, раціональне споживання природного газу та нафтопродуктів в усіх сферах життєдіяльності країни.[2]

Значний потенціал для розвитку галузі мають газо- та нафтомагістралі, що проходять через всю територію України і транспортують нафту та газ зі Сходу до країн Західної Європи.Транзитне транспортування сирої нафти є одним із стратегічних напрямків в галузі. Надійна та стабільна експлуатація транзитних нафтотранспортних коридорів має велике значення для вирішення проблеми нафтотранспортної інтеграції України, а також дозволяє їй одержувати значні прибутки.

Науково-технічна політика в галузі має бути зорієнтована на збереження стратегічного потенціалу нафтотранспортної системи та її розвиток, на оптимізацію технологічного режиму, запровадження енергозберігаючих технологій та обладнання. Поточна політика в галузі повинна бути спрямована на забезпечення надійності та безпеки нафтопроводів і нафтоперекачувальних станцій, на удосконалення й нормативно-правове забезпечення діяльності нафтотранспортної системи.

Список використаних джерел:

1. Офіційний веб-сайт Міністерства палива та енергетики України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control /uk/index



2. Е. Назарбаев. Современное состояние и тенденции развития мирового топливно энергетического комплекса [Електронний ресурс]. http://www.kisi.kz/Parts/EconSec/an3_Nazarbaev.html.

ВИКОНАВСЬКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИМ СПІВРОБІТНИЦТВОМ В УКРАЇНІ

Дігтяр П. А., к.і.н., доцент,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»,

Факультет соціології і права, Кафедра історії


Виконавсько-правовий механізм управління міжнародним науково-технічним співробітництвом в Україні досить складна система, яку неможливо на цій сторінці детально розкрити. Це просто постановка проблеми для її розкриття відповідною науковою спільнотою. Ця система заснована на Конституції України, законах України «Про Кабінет Міністрів України», «Про регламент Верховної Ради України», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки», «Про підприємництво», «Про власність», «Про інвестиційну діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та багатьох інших.

Звернемо увагу на те, що Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» заклав базові основи державного регулювання міжнародним науково-технічним співробітництвом. Він також конкретно встановив, що в означений механізм управління міжнародним науково-технічним співробітництвом в Україні крім органів держави і органів місцевого самоврядування включені такі суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські наукові організації. Стаття 44 Закону встановлює: держава створює необхідні правові та економічні умови для здійснення суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності вільних та рівноправних відносин з науковими та науково-технічними організаціями, іноземними юридичними особами, міжнародними науковими організаціями, іноземними та міжнародними науковими товариствами і об'єднаннями, якщо ці відносини не суперечать законодавству України [2].

Міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво здійснюється також на основі міжнародних програм ООН у галузі науки і техніки і промислового співробітництва, а також регіональних програм у галузі використання науково-технічних досягнень. Значна кількість програм і угод у цій галузі реалізується на основі двосторонніх договорів [1].

Згідно законодавству міжнародне наукове та науково-технічне співробітництво Україна здійснює через: 1) провадження спільних програм наукових досліджень, технічних і технологічних розробок; 2) провадження досліджень та розробок за спільними координаційними угодами;3) виконання робіт, передбачених угодою, однією зі сторін якої є організація іноземної держави або міжнародна організація; 4) спільні дослідження та розробки у міжнародних колективах спеціалістів, міжнародних інститутах та спільних підприємствах, використання власності на науковий та науково-технічний результат на основі договорів між суб'єктами наукової та науково-технічної діяльності; 5) взаємний обмін науковою та науково-технічною інформацією, використання об'єднаних міжнародних інформаційних фондів, банків даних; 6) проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів; 7) взаємний обмін науковими, науково-технічними й викладацькими кадрами, студентами й аспірантами, а також спільну підготовку спеціалістів.

Суб'єкти виконавсько-правового механізму управління міжнародним науково-технічним співробітництвом в Україні можуть брати і беруть участь у виконанні міжнародних науково-технічних програм і проектів та укладати угоди з іноземними організаціями і юридичними особами, беруть участь у діяльності іноземних та міжнародних наукових товариств, асоціацій і союзів на правах їх членів, укладати контракти з іноземними організаціями та юридичними особами, беруть участь в міжнародних симпозіумах та інших заходах відповідно до законодавства України.

Центральний орган виконавчої влади у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України) проводить державну реєстрацію міжнародних науково-технічних програм і проектів, що виконуються в рамках міжнародного науково-технічного співробітництва українськими вченими, а також грантів, що надаються в рамках такого співробітництва в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України [3].


Література:

1. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право. Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К. : КНЕУ, 2003. — 311 с.

2. Про наукову і науково-технічну діяльність. Закон України. // Відомості Верховної Ради України. 1992. N 12. ст.165.

3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України. № 1085/2010. 9 грудня 2010 р. Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/ officialcategory? cat_id=31428.


Каталог: wp-content -> uploads -> 2015
2015 -> Інформація про роботодавців Одеси (перелік відсортований за розміром штату співробітників у місті) Компанія Проекти і технології
2015 -> Оголошення про тендер (rfq) Номер rfq: ucbi-062-с дата оголошення: 13 листопада 2015 Кінцевий термін подання: 20 листопада 2015 Опис: Постачання it обладнання для зони митного оформлення в Одесі
2015 -> О. К. Юдін, директор Інституту комп’ютерних інформаційних технологій, д-р техн наук, професор
2015 -> Програма юних користувачів персонального комп’ютера основний рівень пояснювальна записка
2015 -> Назва послуги
2015 -> Комп’ютери та комп’ютерні технології напрям підготовки 100102 Процеси, машини та обладнання
2015 -> Ласкаво просимо до електронного кабінету платника податків!
2015 -> Інсталяція мережевої версії Інсталяція серверу Firebird 3
2015 -> Узгоджено затверджую
2015 -> Тов «Науково-виробниче підприємство «енглер» едрпоу 36938941, іпн 369389426588
1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   144



  • ВИКОНАВСЬКО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИМ СПІВРОБІТНИЦТВОМ В УКРАЇНІ