Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка83/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   79   80   81   82   83   84   85   86   ...   144

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЬУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Дмитрієнко Є.О., УВ-72

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, faustgirl19@mail.ru
Внаслідок економічної кризи відбулась певна ланцюгова реакція, заручниками якої в будівельній галузі стали забудовники, інвестори, підрядні організації та банки. Звичайно, що кожен з цих суб’єктів зіткнувся з порушенням своїх прав та інтересів. Так, підрядні організації, через відсутність фінансування вимушені були припинити будівельні роботи, генеральні інвестори не здали, а інвестори не отримали об’єкти будівництва в передбачені строки, внаслідок девальвації гривні та інфляційних процесів, а також масових звільнень з роботи інвестори зіткнулися з проблемами виплати по кредитам, а банку відповідно – не повернення кредитів та їх незабезпеченості [1].

Скорочення об'ємів будівельного виробництва не тільки загальмувало зростання економіки, але і породило ряд соціальних проблем в суспільстві. Об’єм заборгованостей працівникам будівельної галузі на 1 лютого поточного року склав більш 273 мільйонів гривень. Більш того, заборгованість мала тенденцію до зростання впродовж 2009-го – 2010-го років. Незадовільною виявилася і динаміка заробітних плат в галузі. 

Якщо в цілому по державному сектору економіки України, середній рівень заробітної плати склав 1916 гривень, то в будівельній індустрії тільки 1261. На початок січня 2010 року будівельна індустрія зайняла тільки 10-е місце серед 14 типів економічної діяльності. 

Не дивлячись на те, що на сьогоднішній день в Україні існує більше 58 тис. підприємств задіяних в будівельній галузі, на яких працює більше 700 тис. людина, - 90% з них недержавні. Це ускладнює як можливість управління, так і можливість для моніторингу ситуації. Чисельність тих, що працюють в будівельній області за минулий рік скоротилося на 112 тис. людина. Таким чином, були втрачені всі робочі місця створені за попередні п'ять років. У будівельну галузь України в 2011 р. буде залучено близько 130 млрд грн прямих капіталовкладень [2].

Розуміючи ступінь необхідності термінових змін і невідкладних дій, на нараді були вироблені пріоритетні напрями. Серед них на першому місці, індустріалізація будівельної галузі, підвищення енергоефективності будівель і технологій, збереження архітектурної спадщини, підняття кваліфікації персоналу і розвиток нормативної бази.

Будівельна галузь України відчуває потребу висококваліфікованих спеціалістів виробничих професій. У будівельній індустрії з’явилися нові матеріали, виробництво яких базується на нових технологіях. Після вступу в СОТ на будівельному ринку з’являться нові підприємства, які працюватимуть за новітніми технологіями, особливо це питання актуальне напередодні Євро-2012, оскільки збільшаться обсяги будівництва в Україні, а відповідно і збільшиться попит на висококваліфіковані кадри. Впродовж останніх двох років особливий дефіцит українська будівельна галузь відчуває у проектувальниках. Технології проектування зараз значно пішли в перед, а, отже, необхідно забезпечити проектний інститут спеціалістами, які вміють працювати за новими технологіями [3].

Варто зазначити, що при оцінюванні конкурентоспроможності особливу роль  відіграє врахування фактора часу. По-перше, це сезонність робіт, тобто суттєва залежність будівельного виробництва від природно-кліматичних умов. По-друге, йдеться про своєчасну появу на ринку і завоювання ринкової ніші. По-третє, необхідне вивчення поведінки конкурентів і своєрідна гра на випередження. По-четверте, важливе значення має оперативне врахування діяльності державних і міжнародних організацій. Для підвищення конкурентоспроможності як на національному, так і на міжнародному рівнях варто удосконалювати нормативно-правову базу, створювати різноманітні програми місцевого та державного значення, залучати іноземний капітал та розширювати співробітництво з міжнародними організаціями.

Після Євро-2012 збільшиться попит на українських будівельників закордоном. "Сьогодні наші будівельники отримують досвід, який ми не мали і не знали. Всі основні будівельні роботи виконували українські будівельники, але під наглядом окремих фахівців з-за кордону. Тому будівельна галузь в Україні розвивається, і має великі перспективи у майбутньому. підвищити свою конкурентоспроможність як на національному, так і на міжнародному рівнях.


Література:

1. Дзюбенко С.В. Проблеми будівництва в умовах кризи [Текст] / С.В. Дзюбенко // Журнал «Український юрист». – 2009 - №11. – с.19-21

2. Соціально-економічний розвиток України / Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua

3. Дорошенко І.В. Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України [Електронний ресурс] / І.В. Дорошенко. - Режим доступу : nbuv.gov.ua/e-journals/Doroshenko_3 08.htm.


ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ЗАПОРУКА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОРИВУ

Жарова Л.В., к.е.н., с.н.с.,

докторант ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», zharova_l@ua.fm

Добрянська Л.О.,

с.н.с., Львівський національний аграрний університет, ivandobryanskyy@ukr.net
Більшість кризових явищ породжено домінуванням витратного підходу до виробництва, який спричинює знищення (вичерпування) не тільки обмежених планетарних запасів сировини та енергії, а й позитивного організаційно-управлінського потенціалу основних продуктивних сил, перетворюючи їх на руйнівні. Основа виробництва знищується на рівні зв’язків людини та природи, тому для подолання кризи слід змінити як форму продуктивних сил (зокрема технологій), так і спрямованість процесів виробництва, а також їх розміщення у просторі.

Серед причин сучасних кризових явищ виділяють і штучність, «відчуженість» технології від природних процесів у антропогенних порушеннях, що вносяться у природні системи. Для оцінки впливу на навколишнє природне середовище зазвичай аналізують значення показників, що характеризують ланку відносин "продукція-відходи", у динаміці. Отримані бальні оцінки характеризують ступінь прийнятності, а результатом оцінки є встановлення норм забруднення. За таких умов особливого значення набувають узагальнені показники. Ми вважаємо, що одним із шляхів подолання негативних екологічних явищ та розв’язання проблем невідповідності сучасного етапу розвитку продуктивних сил та нинішньої системи управління вимогам сьогодення є екологізація. Назагал екологізація – вивчення будь-яких питань з урахуванням екологічних факторів, або екологічний підхід до розв’язання проблем. Екологізація продуктивних сил є еволюційним кроком, а запровадження принципів екологізації в державі створює підґрунтя для подолання кризових явищ на основі використання новітніх підходів до управління та нормативно-правового забезпечення соціально-економічного розвитку, покращання іміджу держави як основи для залучення додаткових інвестицій. Доведено, що успіх багатьох політичних, економічних, соціальних і технічних програм та проектів як національного, або регіонального, так і світового масштабу, спрямованих на запобігання руйнації природного середовища і поліпшення його якості, у багатьох випадках буде визначатися правильним науково обґрунтованим співвідношенням цілей цих проектів із загальнолюдськими цінностями, соціально-економічними та етичними нормами різних народів [1, с. 739].

Розробка, упровадження і здійснення дієвої екологічної політики держави в цілому і окремих її регіонів – вагоме сучасне завдання; назріла гостра необхідність трансформацій державного управління в природоохоронній сфері з урахуванням світового досвіду і залученням як іноземних, так і внутрішніх інвестицій. Передумовами цього, на нашу думку, виступають: відносно молодий вік держави, споживацька модель розвитку, відсутність достатньої кількості маловідходних технологій, висока енерго- та матеріаломісткість промисловості, нестабільна ситуація в поставках і формуванні цін на енергоресурси, неефективне законодавство у галузі охорони природного середовища і факти його порушення, перехід держави до ринкової економіки тощо. Передумови формування екологічної політики нині визначаються не стільки всередині країни, скільки більшою мірою ззовні. Передумови та вимоги до формування екологічної політики формуються у зовнішньому середовищі, а всередині країни відбуваються ранжування пріоритетів, конкретизація цілей та запровадження механізмів реалізації й контролю за екологічною політикою.

Отже, основні стратегічні напрями забезпечення екологічної безпеки в системі інноваційного прориву це – зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища; впровадження більш чистих технологій; інноваційний технологічний розвиток; удосконалення економічного та інституційного механізмів регулювання взаємодії державних та місцевих органів влади, суб’єктів господарювання, територіальних громад з питань ресурсозбереження, використання природно-ресурсного потенціалу країни, запобігання збиткам навколишньому природному середовищу та їх відшкодування тощо.


Література.

1.Гужеля Л. М. Екологічний аспект суспільного розвитку: постановка проблеми / Л. М. Гужеля // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право). – К.: НАУ, 2004. – Вип. 1-2. – С. 486-493.



1   ...   79   80   81   82   83   84   85   86   ...   144



  • ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЯК ЗАПОРУКА ІННОВАЦІЙНОГО ПРОРИВУ