Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка87/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   ...   144

ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ РИЗИКІВ СУБ’ЄКТІВ ЕНЕРГОРИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Караєва Н.В., к.е.н., доцент, Верченов О.Д, магістр

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, nv_karaeva@ukr.net
Реформування енергетичної галузі України передбачає перехід на ринкові відносини, лібералізацію ринку, створення оптового ринку електроенергії, вдосконалення цінової політики за рахунок створення умов для конкуренції, які дозволять покупцям і продавцям на основі вільного попиту і пропозиції укладати операції по ринкових цінах, та забезпечення надійного постачання і оплати придбаної електроенергії і потужності. Проте в умовах переходу на ринкові відносини і лібералізації енергетичного ринку (ЕР) в процес аналізу і прийняття рішень по її розвитку виявляються залученими багато учасників (суб'єктів відносин) з різними інтересами. Суб’єктами (учасниками) ЕР є:


  • виробники електроенергії – енергетичні компанії з вертикально інтегрованою структурою; генеруючі компанії; незалежні виробники електроенергії;

  • постачальники електроенергії – вертикально інтегровані компанії; компанії, що здійснюють транспортування (передачу) енергії; компанії-дистриб’ютори, що здійснюють розподіл енергії; енергозбутові організації;

  • незалежні комерсанти – брокери (забезпечують посередницькі послуги при укладанні контрактів); дилери (купують і перепродають електроенергію);

  • споживачі електроенергії різних груп і категорій.

Різносторонність інтересів конкуруючих суб'єктів ринку обумовлена, перш за все, принципово новим механізмом встановлення відпускних цін. В період існування природних монополій ціни на різні види енергії визначалися з витрат на виробництво і транспорт. З появою конкуруючих суб'єктів ЕР ціни почали встановлюватися за результатами щорічних торгів, на яких котируються як «спотові» контракти (постачання наступного дня після оплати), так і контракти, де термін постачання може мінятися в межах року. Тому більшість суб'єктів ЕР в серйозній мірі схильна до фінансово-економічних ризиків (ФЕР), пов'язаних з комерційними аспектами їх діяльності. Сюди, насамперед, слід віднести: ризики коливання цін реалізації електроенергії у вільному секторі торгівлі та фінансові ризики, що виникають внаслідок коливання цін на паливо, інші матеріальні ресурси.

Ризики коливання цін реалізації електроенергії у вільному секторі торгівлі великою мірою формуються внаслідок неефективної цінової політики. Цінову політику доцільно формувати за принципом "знизу-вгору". На даний час в Україні використовується принцип "згори-вниз", коли на основі графіку електричного навантаження в Об’єднаній електроенергетичній системі України ціна на електроенергію на оптовому ринку диференціюється за 24-ма годинними ставками, а на роздрібному за трьома ставками та шістьма часовими зонами. Такий підхід в основному не дозволяє враховувати особливості та інтереси споживачів електроенергії. Крім того несприятлива кон’юнктура світового ЕР та значні коливання світових цін на паливно-енергетичні ресурси (зокрема газ та нафти) є одним із вагомих джерел формування ФЕР суб'єктів ЕР України. Також одним із джерел виникнення ФЕР є неоптимальне співвідношення децентралізованих і централізованих електрогенеруючих потужностей. Досвід Німеччини свідчить, що оптимальним можна вважати співвідношення 51% до 49%, з невеликою перевагою централізованої енергетики. У цьому випадку споживачі, які мають власні генеруючи потужності, краще протистоять ціновому диктату монополістів, вирівнюється добове навантаження національної енергосистеми, а це дає значну економію палива. Співвідношення централізованих і децентралізованих потужностей в Україні становить 93% до 7%, де 7% – децентралізовані. Крім вищезазначених двох видів ФЕР слід додати, що енергопідприємства в умовах тотальної економічної кризи в Україні (і фінансової, зокрема), схильні до ризику зміни купівельної спроможності грошей, оскільки безперервний процес реалізації електроенергії неминуче супроводжується формуванням досить високої дебіторської заборгованості – реалізація електроенергії найчастіше здійснюється в кредит, а розрахунок здійснюється за фактичними показниками засобів обліку. Неплатежі в енергетиці неприпустимі, тому що тут виникають не просто економічні труднощі, як і будь-якого іншого товаровиробника, але й загроза техногенних катастроф з глобальними екологічними наслідками.

Також, під час лібералізації виникає нова форма ФЕР, пов’язана з нестабільністю законодавчої бази. Як правило, існуюче енергетичне законодавство формулювалось під окремі проблеми, що потребували законодавчого врегулювання: електроенергетики, трубопровідного транспорту, енергозбереження та ін. При цьому законодавчі акти недостатньо інтегровано між собою. Наприклад, спроба стимулювати використання в електроенергетиці відновлюваних джерел енергії майже неодмінно входить у суперечність з проблемою перехресного субсидування, яка перебуває у полі зору НКРЕ. На інституційному ж рівні питання енергетики взагалі розподілено між багатьма центральними органами виконавчої влади. Отже, сьогодні завдання розвитку ЕР в Україні не можуть бути вирішені без удосконалення відповідної законодавчої бази.

ПОШИРЕННЯ ІННОВАЦІЙ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Касян С. Я., викладач

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, syakasian@ukr.net
В умовах стрімких технологічних, кон’юнктурних змін важливими є питання дослідження впливу інновацій на формування конкурентних переваг підприємств та їх продукції. Цій проблематиці присвячені праці таких економістів як: В. Панков, Ю. Макогон, О. Луцків, Станіслав Борковські, Роберт Улевіч та ін. В даних роботах висвітлюються процеси поширення інновацій на підприємствах, при цьому подальшого дослідження потребують питання формування конкурентних переваг бізнесу з урахуванням науково-технічної співпраці, розповсюдження нововведень.

Так, В. Панков, Ю. Макогон справедливо зауважують про важливість проникнення прогресивних знань і сучасних рішень в забезпеченні поступу в економічному розвитку підприємств. Дійсно, збільшення дифузії інновацій, передусім на машинобудівних підприємствах, сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції. Науковці доречно торкаються проблем перепонів на шляху до світової інтеграції вітчизняних підприємств [1, c. 40, 41]. Але слід більш докладно окреслити шляхи і механізми подолання таких бар’єрів на основі інноваційного типу економічного розвитку. О. Луцків правильно наголошує на необхідності створення інновацій, які б відповідали ринковим вимогам, обгрунтовано виокреслює орієнтири інноваційної діяльності [2, c. 205]. Вважаємо, що необхідно поглибити аналізування взаємозв’язку змін інноваційної активності та конкурентоспроможності продукції, табл 1.



Таблиця 1

Інноваційна активність промислових підприємств

Показники

2008 рік

2009 рік

Абсолютне відхилення

1. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, %

10,8

10,7

-0,1

2. Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %

5,9

4,8

-1,1

3. Освоєно інноваційні види продукції, найменувань

2446

2685

239

з них нові види техніки

758

641

-117

4. Впроваджено нові технологічні процеси, процесів

1647

1893

246

у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі

680

753

73

Джерело: розраховано автором на основі [3].

Як свідчать дані табл. 1 в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. зменшилася на 0,1% частка підприємств, спрямованих на розвиток інновацій, також на 1,1% зменшився внесок від реалізації інноваційної продукції. Вартою уваги є тенденція до збільшення освоєння інноваційної продукції, коли розширилося найменування таких товарів на 239 позицій.

Представники польської економічної школи управління якістю продукції Станіслав Борковські, Роберт Улевіч аналізують ступінь сучасності частин машин і пристроїв на основі методу ABC технології, важливим є підхід науковців до утримування руху технології, направленого на надійність (RMC) [4, c. 196-198, 204]. Приєднуємося до дослідників і вважаємо, що збільшення інновацій у прогресуючій залежності впливає на підвищення надійності, конкурентоспроможності товарів.

Саме тому в інформаційній економіці першочергового значення слід надавати збільшенню інновацій, спрямованих на покращення технічних і сервісних складових конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств. При цьому науково-технічне співробітництво дає можливість адаптувати провідний досвід, узгодити впровадження інновацій з ринковими потребами.

Література:

1.Панков В., Макогон Ю. Инновационная деятельность и стратегия конкурентоспособности продукции: международный и региональный аспекты / В. Панков, Ю. Макогон // Економіст. – 2005. – №6. – С. 40–45.

2.Луцків О. Інноваційна діяльність як передумова підвищення конкурентоспроможності економіки регіону / О. Луцків // Регіональна економіка. – 2005. – №1. – С. 203–210.

3.Доступно на: http://ukrstat.gov.ua

4.Борковські Станіслав. Управління виробництвом – Інструменти вдоско-налення виробництва : [підруч.] –/ Станіслав Борковські, Роберт Улевіч. – [коректор української мови Касян С. Я.].– Д. : Ліра, 2010. – 238 с.

1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   ...   144



  • ПОШИРЕННЯ ІННОВАЦІЙ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ