Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка92/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   144

ОЦІНКА КОМЕРЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Кузьменко О.О.

НТУУ «КПІ», ФММ, УС-71
З розвитком світової промисловості та подоланням наслідків кризових явищ все актуальнішими постає питання розрахунку та обґрунтування ринкової вартості інтелектуальної власності. Дані процеси безповоротно ведуть до освоєння нових конкурентоспроможних технологій та практичної реалізації науково-технічних розробок.

Найважливішим моментом в оцінці є саме вибір методу, адже, як правило, для великих світових компаній саме інтелектуальна власність досягає половині їх загальної вартості.

Офіційно методики оцінки об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) в Україні не має. Проте багато років поспіль ведеться практична діяльність в цій сфері, проте багато хто вважає, що єдину методику оцінки не можна вивести, адже треба мати „чесну ” ціну, а не розумну.

Розглянемо експертну оцінку ОІВ, яка складається з декількох частин, обов’язкові з них: науково-технічний, ринковий, ресурсний та соціально-економічний потенціал. Цей метод включає ранжування відповідей. На кожен показник по 5-ти бальній шкалі, що в підсумку дає комплексну оцінку ОІВ.

Після проведення розрахунків проект отримує певну кількість балів (до 5), якщо вона дорівнює чотирьом і більше, то проект комерціалізації є пріоритетним – його реалізація може розпочатися негайно. Якщо від 2,5 до 4, то ОІВ, то проект треба допрацювати, але він є перспективним. Нижче 2,5 проект є проблемним — у нього набагато більше недоліків, ніж переваг.

Для вдалої комерціалізації проекту також необхідна правильна маркетингова стратегія (оцінка ринку, особливості поведінки

на ньому, формування попиту на нові технології, визначення терміну виходу на ринок, оцінювання конкурентоспроможності технології, вибір стратегії просування технології на внутрішні та міжнародні ринки, підготовка споживача до інноваційної продукції, форми і метод реклами). На сьогодні конкурентоздатною є не сама розробка, а повний технологічний пакет, що підтверджує ефективність, практичність застосування технології, містить додатковий набір інжинірингових послуг. Саме відсутність такого пакету негативно впливає на імідж українських ОІВ.

Вирішальним фактором у формування маркетингової стратегії є також час, адже в швидкоплинному високотехнологічному світі просування технології має займати не більше 24 місяців. Маркетинг технологій вимагає дотримання балансу між розголошенням інформації про нову технологію та збереженням конфіденційності, що автоматично підвищує її вартість. Але чим новіша технології, тим важче спрогнозувати її майбутній продаж. Отже, необхідною передумовою є підготовка споживача до нового продукту, до того ж окрім характеристик самого виноходу, треба враховувати дизайн, упаковку, якість документації і т.п.

Закордоном найчастіше саме винахідники технологій є незамінними учасниками усіх етапів оцінювання комерційного потенціалу ОІВ, маркетингу технології, пошуку потенційних її споживачів, адже саме вони розуміють всі плюси і мінуси своєї продукції, сферу їх застосування, обізнані у потенційних конкурентах та можливих партнерах, що працюють в даній сфері. У США -60%, а у Китаї – 70% контактів з продажу ліцензій було укладено саме завдяки контактам самих винахідників. В Україні таким дослідженням немає місця, бо саме винахідники, а не злагоджена команда: менеджер, винахідник, юрист, патентознавець намагалися самостійно реалізовувати результати своєї інтелектуальної діяльності, але на жаль це не сфера ефективної діяльності вченого.
Література:

1. Божок Г. Оцінка об’єктів інтелектуальної власності як фактор регулювання ринку // Інтелектуальна власність. – 2001. – №9 –10. – с. 35-38.

2. Зинов В., Шамшин С. Сравнение различных методов оценки интеллектуальной собственности // Інтелектуальна власність. – 2002. – №4. – с. 20-27.

3. Новосельцев О.В. Оценка рыночной стоимости интеллектуальной собственности, расчет ставок роялти и цены лицензии // Инновации – 2001. – № 4 – 5 (41 – 42). – с. 95 – 103.



ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ


Кухарук А.Д., аспірант,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, anna_kukharuk@mail.ru


В умовах трансформаційних процесів розвитку економік країн світу, зокрема економіки України, все більшого значення набуває проблема конкурентоспроможності галузей промисловості всередині країни та їх здатності протистояти іноземним конкурентам. Різновидом виробничих комплексів є видавничо-поліграфічний.

Питанню ефективності функціонування підприємств видавничо-поліграфічної галузі присвячено ряд досліджень та публікацій: О.В. Афоніна, Б.В. Дурняка, Штангрета А.М., Шляхтенко В.В. та ін.

При наявності потужного теоретичного підґрунтя, сприятливого для вирішення актуального питання підвищення конкурентоспроможності видавничо-поліграфічного комплексу України, існують і зростають проблеми функціонування останнього, а саме: недостатність системної політики щодо заохочення інвестування у видавничо-поліграфічну галузь коштів, залучених з інших сфер діяльності [1, c.  28]; залежність від імпорту матеріалів і устаткування; відсутність розвиненого вітчизняного поліграфічного машинобудування і ефективного забезпечення вітчизняними матеріалами; технічне і технологічне відставання більшості підприємств від середнього світового рівня; втрати від розміщення замовлень на зарубіжній поліграфічній базі; наявність високих податків і митного збору на ввезення матеріалів і технологічного устаткування [2, c. 82].

Одним із ключових аспектів забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства є виробничий - ключове значення мають номенклатура й асортимент товарів, якість продукції, характер технології, масштаби виробництва, забезпеченість основними видами ресурсів, якість ресурсів, гнучкість виробництва. Окрему увагу слід приділити питанню цілеспрямованих дій держави стосовно підвищення ефективності власного виробництва матеріалів та устаткування задля забезпечення діяльності видавничо-поліграфічного комплексу України та запровадженню новітніх технологій у виробничому процесі.

Законодавством України передбачені наступні пріоритети здійснення міжнародного науково-технічного співробітництва у галузі видавничої діяльності: зміцнення матеріально-технічної бази видавничо-поліграфічного комплексу шляхом впровадження нових технологій, залучення для цього іноземних інвестицій; інтенсифікацію культурного і наукового обміну з іншими державами, розширення участі у міжнародних виставках, ярмарках тощо; створення мережі розповсюдження вітчизняної видавничої продукції за кордоном та відповідно - іноземної в Україні [3, c.20].

Попри те, що літературні джерела рясніють проблематикою поліграфічної діяльності України в цілому і українського поліграфічного підприємства зокрема, не слід ігнорувати і конструктивні події, що відбуваються протягом останніх років у даній галузі. Про помірний розвиток видавничо-поліграфічного комплексу свідчать дані Державного комітету статистики України, згідно яких у період з 2001 по 2009 рр. щорічний середній абсолютний приріст реалізації продукції целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності складає 2137,60 млн. грн. Проте слід зазначити, що частка останньої у загальному обсязі реалізованої промислової продукції продовж даного періоду суттєво не змінювалася, і складає 2,7 %.

Особливо сприятливим чинником розвитку видавничо-поліграфічного комплексу є організація виставок та конференцій, покликаних забезпечити обмін техніко-технологічним досвідом країнами – учасниками. Окремої уваги заслуговує щорічна міжнародна спеціалізована виставка «Поліграфія», що проходить в Україні, Такий щорічний захід лише підтверджує усебічне співробітництво України з іншими державами з даної проблематики не тільки з допомогою науково-дослідницьких інститутів (наприклад, ВАТ «УкрНДІСВД», м. Київ, ВАТ «УНДІПП ім. Т.Г.Шевченка», м. Львів та ін.). За результатами виставки «Поліграфія – 2010» свої досягнення продемонстрували поліграфічні компанії, серед яких - представники Індії, Швеції, США, Німеччини та України. Серед представників України доцільно виділити ВАТ «Київполіграфмаш», що сьогодні є потужним і єдиним в Україні машинобудівним підприємство, що самостійно розроблює і виробляє складну поліграфічну техніку та обладнання для пакувальної галузі, яка успішно експлуатується майже в 30 країнах світу, в тому числі в Польщі, Словаччині, Чехії, Греції, Ірані та Аргентині [5].

З огляду на вищезазначене, пріоритетними напрямами міжнародного співробітництва України в галузі поліграфічної промисловості поряд із техніко-технологічним пропонується виокремити питання організаційно-економічних відносин. Саме ефективна організація виробництва та бізнес-процесів, що спиратиметься на досвід зарубіжних країн, має стати вирішальним чинником формування ресурсів власного виробництва, що дозволить уникнути залежності від імпорту сировини та матеріалів та підвищити конкурентоспроможність видавничо-поліграфічного комплексу України.



1   ...   88   89   90   91   92   93   94   95   ...   144



  • ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ МІЖНАРОДНОГО РИНКУ