Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність

Міжнародне науково-технічне співробітництво: принципи, механізми, ефективність




Сторінка99/144
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.63 Mb.
ТипПротокол
1   ...   95   96   97   98   99   100   101   102   ...   144

ВПЛИВ УЧАСТІ УКРАЇНИ У МІЖНАРОДНИХ РАКЕТНО-КОСМІЧНИХ ПРОГРАМАХ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЕКОНОМІКИ


Нефьодова А.Є.

anna.nefodova@gmail.com, студент УС-81, НТУУ «КПІ»
На сьогоднішній день космічною діяльністю займаються  чимало країн світу. З них можна виділити три космічні наддержави, які можуть собі дозволити пілотовані польоти в космос - це Росія, США і Китай. Лише десять держав спроможні запускати супутники власними ракетами. Україна не тільки в їх числі, але і останні роки впевнено утримувала третє-четверте місця за обсягами запускових послуг у ракетно-космічній сфері, здійснюючи біля 10% світових космічних запусків.

Ракетно-космічна промисловість України має всі необхідні складові, що характеризують космічну державу: наукову базу, виробництво космічних апаратів та авіакосмічну діяльність. Безпосередньо під егідою Національного космічного агентства України (НКАУ) діють 22 підприємства, серед яких ВО "Південний машинобудівний завод", КБ "Південне", ДП "Дніпрокосмос", "Хартрон", АТ "Мотор Січ" та інші. Це визначає можливість активного залучення України в серйозні міжнародні проекти у сфері освоєння космосу спільно з Росією, США, Японією, Китаєм, країнами ЕС та іншими державами і дає їй  можливості  залучати  передові  технології  і  фінанси  (кожен запуск – це $20 млн. надходжень до бюджету) для закупівлі новітнього устаткування за для технологічного розвитку галузі.

Не дивлячись на структурні проблеми ракетно-космічного комплексу в Україні, державою підписано ряд контрактів, що визначає її конкурентоспроможність економіки у світі. Так в рамках українсько-бразильського проекту Україна будує стартовий майданчик для запуску своїх ракет в Бразилії на космодромі Алькантара [1]. Перший запуск ракетоносія (РН) «Циклон-4» в НКАУ планують на середину 2012 р. Щорічний обсяг запусків – 6 - 10 комерційних ракетоносіїв. Найближчим часом намічено відновлення роботи міжнародного проекту Sea Launch (Морський старт) по запуску супутників ракетоносієм "Зеніт-3SL". РН "Зеніт-3SL" - це проект КБ "Південне", перші два ступені вироблені в Україні на заводі "Південм", третій - на РКК "Енергія". Ця ракета може не тільки виводити на орбіту вантажі, а й цілком придатна для польотів людини в космос. Україна бере участь також у проекті Land Launch (Наземний старт), заснованому для відновлення запусків РН "Зеніт" з Байконура. У  рамках  програм  науково-технічного  співробітництва  з «Європейським космічним агентством» завод «Південмаш» передав італійський компанії «АВІО» першу льотну модель блоку маршового двигуна модуля IV ступеня ракети-носія Vega, яка буде запущена в наступному році.  У серпні 2010 р. «Південмаш» поставив американський компанії Orbital Science Corporation (OSC) конструкцію першої ступені для ракети Taurus II, котра змінить легендарні «Шатли». Згідно з підписаним контрактом, вітчизняне підприємство буде виконувати замовлення OSC до 2019 р. У рамках програми українсько-китайського космічного співробітництва на 2011-2015 роки передбачається реалізація понад 50 спільних проектів, які включають створення ракетно-космічної техніки, супутників для моніторингу землетрусів, засобів дистанційного зондування Землі, вивчення космічної погоди.

У той же час, аналізуючи  динаміку і  тенденції розвитку світового космічного  співробітництва та стрімкого  розширення числа  його  учасників, слід реалістично визнати, що Україні важко буде утримати свої передові позиції використовуючи тільки минулий ракетно-космічний спадок, який дістався їй від поділу ВПК колишнього Радянського Союзу і не перебудувавши  структуру галузі на пріоритет  інновацій,  створення  спеціальної системи підготовки кадрів та пріоритетного фінансування. У цій космічної гонці для України вже існують серйозні конкуренти як Індія, Бразилія, Ізраїль, Південна Корея і багато інших країн, що розвиваються. Лідери ж ринку упевнено демонструють зростання інновацій. Нові ракетоносії H2a (Японія), Ariane (Європа) мають відмінні характеристики по потужності, вантажопідйомності, і, головне, по зниженню вартості виведення на орбіту вантажів. Україні необхідно урахувати ці особливості конкурентів та працювати саме у напрямку здешевлення вартості запуску ракет. Пріоритетним є такоє направлення коштів та зусиль на технічну перевагу ракет українського виробництва за рахунок передових технологій та розробок вітчизняних науковців.

Адже, вже сьогодні, відставання в інноваційному та технічному розвитку загрожує Україні втратою значного сегменту космічного ринку, а головне іміджу країни, яка може виступати рівним партнером у масштабних проектах  з  провідними  країнами  світу. Проте з іншого боку – це поштовх до дій задля підвищення якості українського продукту, пошуку альтернатив фінансування та стимул для навчання нових кадрів. Це визначає першочергові державні пріоритети, які повинні бути пов'язані  з  загальнонаціональною програмою розвитку ракетно-космічної галузі як локомотива інноваційно-технологічного реформування  економіки  України та відродження її світової конкурентоспроможності.

Література:


1. Україна у космічному клубі [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://ufodos.org.ua/


2. Шуригіна І. «Дніпртяжмаш» відкриває космодром [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://www.new-most.info

ІНВЕСТИЦІЇ В СТРУКТУРНУ ПЕРЕБУДОВУ ГЛОБАЛЬНИХ СИТЕМ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ЯК ВАЖЛИВИЙ ФАКТОР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Никонюк К.О., асистент кафедри європейської інтеграції,

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», ei.kneu@gmail.com
Дуже часто цілком помилково соціальний сектор називають абсолютно «неприбутковими», що занижує його реальний, хоча іноді й опосередкований вплив на економічний розвиток кожної окремої держави та на інноваційну трансформацію глобальної економічної системи в цілому. Зокрема емпіричні дослідження авторитетних міжнародних організацій (OECD, Commission on Macroeconomics and Health (CMH))останніх десятиліть засвідчують, що витрати на охорону здоров’я та інвестиції у дану галузь мають якісно та кількісно вимірювані економічні ефекти.

Так, статистичні дані переконливо ілюструють той факт, що в країнах, в яких показники стану здоров’я населення високі, є більш успішними щодо досягнення сталого розвитку: навіть найбідніші країни (ВВП на душу населення менше 750 дол. США), в яких показник дитячої смертності складає 50-100 на 1000 чоловік, здатні досягти в середньому 3,7% щорічного приросту ВВП, натомість країни, в яких показник смертності більш ніж 150 на 1000 чоловік, середньорічний приріст ВВП не перевищує 0,1%. В свою чергу за даними CMH покращення показника очікуваної тривалості життя на 10% корелюється зі щорічним 0,3-0,4% економічним зростанням. Таким чином існує пряма залежність між станом здоров’я населення та макроекономічними показниками окремої національної економіки.



Підсумовуючи вище сказане, можна окреслити основні глобальні економічні наслідки інвестицій у розвиток системи охорони здоров’я:

  • макроекономічна стабільність як наслідок зниження показника смертності та покращення якості робочої сили,;

  • забезпечення стабільного економічного зростання на локальному та глобальному рівнях (високий рівень захворюваності населення істотно впливає на зниження показників зростання ВВП: втрата доходів домогосподарств, додаткові державні витрати на фінансування системи охорони здоров’я, підвищення плинності робочої сили, а отже її продуктивності, і як наслідок загальне зниження конкурентоспроможності та прибутковості підприємств);

  • подовження тривалості життя та збільшення кількості економічно активних днів дозволяє збільшувати прибутки домогосподарств, що є одним з головних механізмів боротьби з глобальною проблемою бідності;

  • здорові діти вчаться краще та частіше відвідують школу, що в перспективі збільшує кількість висококваліфікованих спеціалістів, що працюють у пріоритетних інноваційно значимих секторах економіки.

Незважаючи на очевидні переваги активних інвестицій у систему охорони здоров’я, прихильники неоліберальної моделі виявляють обурення та занепокоєння тим фактом, що витрати на дану сферу з кожним роком стають все більшим тягарем як для державних бюджетів, так і для платників податків. Тож на передній план виходить реструктуризація національних систем охорони здоров’я, що в більшості своїй з точки зору ринку є хаотичними, дорогими та неефективними. В першу чергу, мова йде про запровадження ринкових механізмів у дану сферу, що зробить її гнучкішою до змін соціальних та економічних умов, а також наблизить до принципу самоокупності. По-друге, варто звернути увагу на стратегічні пріоритети підприємств медико-технологічного комплексу (виробництво медичних товарів та послуг: медичне обладнання, лікувальні засоби, лікувальні та профілактичні процедури), що потребує активних цільових інвестицій (не на витратні матеріали, а на технологічні розробки) та конкретної конкурентної стратегії. Підвищення ефективності суб’єктів комплексу не тільки знизить витрати держави на розвиток галузі, а й забезпечить краще задоволення потреб споживачів медичних товарів та послуг.
Література

  1. Кузьменко Михаил Михайлович, Баранов Вячеслав Викторович, Шиленко Юрий Валентинович.

Здравоохранение в условиях рыночной экономики / Э.А. Нечаев (ред.), Е.Н. Жильцов (ред.). — М. : Медицина, 1994. — 304с.

  1. Investing in Health - Investing in Development: Paper prep. by WHO for the UN Conference on

Financing for Development:March 2002, Mexico / WHO; Department of Health and Development. — S. l. : WHO, 2002. — iv, 19 p.

  1. Morse Gardiner Ten Innovations That Will Transform Medicine//Harvard business review – 2010.

Режим доступу: http://blogs.hbr.org/cs/2010/03/health_care_of_the_future.html
1   ...   95   96   97   98   99   100   101   102   ...   144