Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Микола Віталійович Лисенко сонце української музики

Скачати 107.01 Kb.

Микола Віталійович Лисенко сонце української музики




Скачати 107.01 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації25.03.2017
Розмір107.01 Kb.
ТипСценарій
  1   2

Микола Віталійович Лисенко - сонце української музики:

Сценарій музичного вечора до 150-річчя від дня народження композитора


Приміщення, в якому проходитиме музичний вечір присвячений М. В. Лисенку, потрібно відповідно оформити: портрет композитора, квіти, рушники, цитати.

Необхідно також оформити книжкову виставку "М. В. Лисенко - сонце української музики", яка розкривала б життєвий і творчий шлях композитора.




Ведуча: Сто сімдесят років тому, 22 березня 1842 року, в селі Гриньки на Полтавщині в родині Віталія Романовича Лисенка і його дружини Ольги Єреміївни народився син Микола. І ніхто не міг передбачити у ньому майбутнього композитора. Микола Віталійович Лисенко став видатним композитором, основоположником української класичної музики, блискучим піаністом, талановитим хоровим диригентом і педагогом, вченим фольклористом, активним музично-громадським діячем.
Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко (10 (22) березня 1842(18420322), с. Гриньки, нині Глобинський район - 24 жовтня (6 листопада) 1912, Київ, нині Україна) - український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Украї́нська му́зика починає свій відлік з часів Київської Русі і в своєму розвитку охоплює практично всі типи музичного мистецтва - народну і професійну, академічну і популярну музику. Нині українська музика в її різноманітності звучить в Україні та далеко за її межами, вона й далі розвивається в народній та професійній традиціях, вона є предметом вивчення науковців.
Лисенко - ціла епоха в історії української музики. Він створив нашу національну музику, окрилив нашу народну пісню своїм талантом і розніс її славу по всьому світу.
Наро́дна пі́сня - найбільш розповсюджений вид народної музики, продукт колективної усної творчості, що роками складається в пісню. Народна пісня - музично-поетичний жанр фольклору, найбільш поширений вид народної музики.

Читець І: Симпатичний рум’яний хлопчик не зайшов, а влетів у вітальню. Яка тут тиша і прохолода! А він оце повернувся з "мандрівки" - так називав Коля свої самовільні прогулянки на край села. Дуже любив він бувати на зелених луках, що пахли ромашкою і ніжною конюшиною, дихати повітрям рідного полтавського степу. Різні мотиви звучать в голові хлопчика. Він сідає до рояля, і з-під його пальців виринає ніжна як подув степового вітерця мелодія.
(Звучись "Елегія" М. Лисенка)
Ведуча: Село Гриньки належало поміщикові Булюбашу, двоюрідному дядькові Ольги Ереміївни - матері Миколи. Булюбаш не мав дітей і народження Миколи стало для нього радісною подією. Микола мав змогу змалку познайомитися з народними піснями і обрядами. Тут, в Гриньках над Лисенком зіткнулися два цілком протилежних впливи: з одного боку - французька мова, манери /мати й гувернантка/, з другого - українська мова, українські народні пісні, обряди, ігри /бабуся і дідусь Булюбаш/.
Францу́зька мо́ва (фр. français) - мова французів (офіційна мова Франції), франкомовного населення Бельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Також французькою мовою користується населення багатьох держав Африки, Карибського басейну (Гаїті і т. д.)
Украї́нські наро́дні пісні́ - це фольклорні твори, які створені в усі епохи розвитку нації, зберігаються в народній пам'яті й передаються з вуст в уста.

Читець ІІ: Малий Микола часто наперекір матері, при підтримці бабусі тікав гратися до дітей дворових людей. Найбільш подобалося йому годинами просиджувати з дівчатами кріпачками, які вишивали і співали українських пісень. Саме тут, серед дівочих співів, у серці Миколи зароджувалась любов до рідної пісні. Ця любов згодом розквітла, як рози і породила такі чудові плоди, як безсмертні хори, опери та інші музичні твори.
(Звучить народна пісня "Чом ти не прийшов").
Читець І: 1848 рік. Миколі 6 років. Він вражає всіх чудовою музичною пам’яттю і художнім смаком.

1852 рік. Миколу відвезли до Києва і віддали до пансіону Вейля. Потім переводять до пансіону Гедуена. На час його перебування в пансіоні припадають перші творчі спроби. Тоді ж Микола почав записувати народні пісні.


(Звучить укр. народ. пісня "Там, де Ятрань круто в’ється")
Ведуча: Хата Лисенків у Гриньках стала тісною для родини. Батько Лисенка задумав переїхати до с. Жовнина. Микола в захопленні від нового дому, від річки Сули, в якій верби купали свої зелені коси, в прозорій як дівоча сльоза воді. А вечорами біля старого млина збирається "вулиця". Так гарно співають парубки і дівчата.
(Звучить народ. пісня „Ой вербо, вербо").
Читець І: У великому дуплі столітньої верби майже темно. І незрозуміло, як удається там Миколі записувати мелодію до нотного зошита, з яким він усе літо не розлучається.
Читець ІІ: Микола Лисенко ще в дитинстві подружився зі своїм троюрідним братом Михайлом Старицьким.
Миха́йло Петро́вич Стари́цький (2 (14) грудня 1840(18401214), Кліщинці - 14 (27) квітня 1904, Київ) - український письменник (поет, драматург, прозаїк), театральний і культурний діяч. Батко української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.
Вони часто відвідували дядька Старицького в селі Кліщинцях - Олександра Захаровича. Саме тут Микола Лисенко вперше познайомився з "Кобзарем" Шевченка і "Енеїдою" Котляревського. І вже зовсім не випадково, що багато народних пісень було записано Миколою Лисенком зі слів і на прохання дядька Олександра.
Народна музика Наро́дна му́зика, музичний фольклор (англ. traditional folk music) - вокальна, інструментальна, вокально-інструментальна і музично-танцювальна творчість народу, основний вид і підсумок художньої творчості багатьох поколінь, який ґрунтується на історичних традиціях розвитку творчості різних груп та шарів населення.

(Звучить народ. пісня "Ой на горі та женці жнуть")
Читець І: Микола Лисенко і Михайло Старицький більше піввіку пройшли разом. Разом вчилися в Київському університеті, разом ще в 60х роках збирали і записували народні пісні, разом обговорювали свої перші художні задуми і навіть у творчості доповнювали один одного.
Читець ІІ: Майже всі опери М.Лисенка - "Чорноморці", "Різдвяна ніч", "Утоплена", "Тарас Бульба" написані на лібрето М. Старицького, більшість драматичних творів Старицького насичені музикою Лисенка. Близький родич Лисенків, він ще більше поріднився з ними, одружившись з сестрою Миколи Віталійовича Софією. Та найбільше ріднили їх спільні погляди і спільна праця на ниві української культури.
Українська культура Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

Читець І: В архіві М. В. Лисенка зберігся пожовклий аркуш паперу датований 1882 роком, на якому Старицький написав звернення до Лисенка:
Жадібного на струнах не грай,

Мій єдиний, коханий мій друже,

І серденька мого не вражай,

Бо воно і без того недуже.

Сльози - неміч жіноча, слаба,

А нам треба розбуркати сили,

Щоб піднять свого брата з могили,

Просвітить вікового раба.

Та не грай же сумного не грай,

А отак вдар-но пісню завзяту,

Щоб долинула й в темную хату

І там жовч зворушила украй.



Ведуча: Микола Лисенко продовжував збирати українські народні пісні. То було "для себе" записував, а зараз з іншою думкою заповнював заповідного зошита: зібрати й видати б ці пісні! Адже в них душа народу, його радість і горе.
Читець ІІ:. Ніч в Жовнині... Таємниче зеленіли зорі над старим садом. Спустіла вулиця, замовкли пісні. Глибокий смуток, чекання чогось, тиха радість - все це підступало до серця Миколи. І раптом ... пісня? Звідкіля? Хто ця дівчина?
Читець І: Місяць випливає із-за хмар і яскраво освітлює бліде обличчя, пишні коси дівчини. Настя-Настуся? Дочка старої Бурички, колишньої матусиної наймички. Яке обличчя! Чисте, святе, як лілія. 3 неї писати б мадонну. Так захопилась співом, що нічого не бачить круг себе.

(Звучить укр. народ. пісня "Ой не світи місяченьку").
Ведуча: Тієї ночі так і не насмілився підійти. Познайомила "вулиця". І незабаром Жовнинські ночі злилися в одну солов’їну ніч. Щоб не говорив Микола про своє кохання, Настя перекладала на добре їй знайому мову, мову пісні. Настуся співала про люту мачуху, про старого діда, що стояв з молодою "під вишнею, під черешнею".
(Звучить пісня "Ой під вишнею, під черешнею").
Читець ІІ: Микола не зводить очей з Настусі, милується, слухає. 3’являється знайомий зошит, записує якимись значками. А в Насті не виходить з голови розмова з матір’ю: "Гляди дочко, високо злітаєш - низенько сядеш". Знайшлися такі злії люди, донесли. Горлицею в клітці тривожно забилася пісня:
(Звучить пісня "Ой зійди, зійди, ясен місяцю").
Читець І: "Не плач, радість моя, пісне моя, - говорив Микола, - не розлучать нас злії люди".
Читець ІІ: Розлучили! Восени Микола з Михайлом Старицьким почали збиратися до університету. А через місяць силоміць засватали і до вінця повели Настусю. Все трапилося, як у пісні, що вона співала Миколі.
Читець І: Марно шукав її Микола по сусідніх селех. Не швидко знайшлися сліди Жовнинської лілеї, чиї пісні записані й любовно оброблені Миколою Лисенком, ввійшли до скарбниці українського мелосу.
Ведуча: 1859 рік. Микола Лисенко вступив на природничий факультет Харківського університету. Через рік він переводиться до Києва. Лисенко був одним з організаторів студентської самодіяльності, утворив хор. Тоді ж почав справу збирання й гармонізації українських народних пісень. Він повертав їх народові, але вже професіонально обробленими.

Читець II: Під час канікул або на свята Лисенко з товаришами мандрував по селах. В 1861 році він провів новоріч ні свята на Полтавщині у свого друга Павла Чубинського. Повернувся з великою збіркою пісень. "Саме життя дзвенить в цих піснях", - говорив Микола Віталійович.

(Звучить укр. народ. пісня "Пливе човен - води повен").


Читець І: 1865 рік. Закінчивши університет, Лисенко іде на службу мирового посередника в Таращанський повіт на Київщині.
Мирови́й посере́дник (рос. мировой посредник) - посада, яка була запроваджена в Російській імперії у період проведення селянської реформи 1861 року. Мировий посередник був першою ланкою в системі установ, на які покладалося проведення цієї реформи.
Павло́ Плато́нович Чуби́нський (15 (27) січня 1839(18390127), хутір Чубинський, нині в межах м. Бориспіль, Київська область - 17 (29) січня 1884, Київ) - український етнолог, фольклорист, поет, громадський діяч, автор слів Гімну України.
Тараща Тара́ща - місто районного підпорядкування на Придніпровській височині, районний центр Київської області. Розташоване в зоні лісостепу лісистій місцевості на півдні Київської області, вздовж річок Котлуй (притока Росі, басейн Дніпра) і Глибочиці.
І тут він продовжує збирання народних пісень.
  1   2


Скачати 107.01 Kb.

  • Ведуча
  • Микола Віталійович Лисенко
  • (Звучить народна пісня "Чом ти не прийшов"). Читець І
  • (Звучить народ. пісня „Ой вербо, вербо"). Читець І
  • Читець ІІ
  • (Звучить народ. пісня "Ой на горі та женці жнуть") Читець І
  • (Звучить укр. народ. пісня "Ой не світи місяченьку"). Ведуча
  • (Звучить пісня "Ой під вишнею, під черешнею"). Читець ІІ
  • Читець І
  • Читець II