Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Мінеральна вода – чудесний дар природи

Скачати 212.78 Kb.

Мінеральна вода – чудесний дар природи




Скачати 212.78 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації09.04.2017
Розмір212.78 Kb.
  1   2


Мінеральна вода – чудесний дар природи.

Купуючи в магазині мінеральну воду, ми іноді навіть не задумуємося про її цілющі властивості. Історія використання мінеральних вод бере початок з часів глибокої давнини. Багато чудових легенд і переказів створено про «живу» і «мертву» воду, яка оживляє мертвих, повертає молодість і силу, красу та здоров’я .

Мінеральними водами називають природні, переважно підземні води, що характеризуються підвищеним вмістом біологічно активних мінеральних або органічних компонентів, і які мають певний хімічний склад, а також фізико-хімічні властивості (температура, радіоактивність та ін.

Мінера́льні во́ди (рос. минеральные воды, англ. mineral water, нім. Mineralwasser n pl) - підземні (іноді поверхневі) води з підвищеним вмістом деяких хімічних елементів і сполук, а також газів, із специфічними фізико-хімічними властивостями (температура, радіоактивність та ін.)
Хімічний склад, також Склад речовини - термін хімії - частка вмісту окремих хімічних елементів у речовині, матеріалі, сплаві, породі тощо.
), дякуючи яким вони проявляють лікувальну дію. Розділ медицини, що вивчає походження і властивості мінеральних вод, методи їх використання з лікувально-профілактичною метою, називається бальне-ологією (від лат. balneum – баня, купання). Становлення бальнеології як науки відноситься доVст. н.е., коли древньогрецький вчений Геродот розробив способи застосування і призначення мінеральних вод. Про лікування річковою, соленою і морською водою згадується у творах Гіппократа (V-VIст. до н.е.), Римський лікар Архіген (Iст.) вперше класифікував мінеральні води. В XVст. Дж. Савонарола випустив «Трактат про італійські мінеральні води», який містив вказівки про користування мінеральними ваннами. Італійський лікар Г.Фаллопія в ХVI ст. опублікував «Сім книг про теплі води», в яких намагався проаналізувати хімічний склад мінеральних вод.

Основу наукової бальнеології в її сучасному розумінні заклав німецький вчений Ф.Гофман (1660-1742); він вперше встановив хімічний склад мінеральних вод і наявність в них солей карбонатної кислоти, кухонної солі, сульфату магнію і т.п.

Харчова́ кухо́нна сіль - це речовина у вигляді кристаликів, яка містить 93-99 % хлористого натрію і домішки солей кальцію, магнію, калію, які надають їй гігроскопічності, жорсткості і гіркуватого присмаку.
Мінера́льні Во́ди (рос. Минеральные Воды) - місто в Росії, адміністративний центр Мінераловодського району Ставропольського краю.
Сульфа́т ма́́гнію - сіль магнію і сульфатної кислоти, широко використовується в медицині під назвою «магнезія». Сульфат магнію є гігроскопічним, білим порошком, добре розчиним у воді.
Карбонатна кислота Карбона́тна кислота́, також ву́гільна кислота́ - слабка двоосновна кислота з хімічною формулою H2CO3. У чистому вигляді нестійка. Утворюється в малих кількостях при розчиненні вуглекислого газу у воді, в тому числі і вуглекислого газу з повітря.
Близький друг і порадник великого поета Й.В.Гете йенський професор І.В.Деберейнер займався аналізом гіпсових вод Бад-Берка (Німеччина). Він висунув гіпотезу, що причиною утворення природних сірчистих вод є відновлення гіпсу. Процес відновлення гіпсу Деберейнер пов’язував з «гальванічною діяльністю» земної кулі.

Фізик і хімік Т.Гротгус досліджував хімічний склад джерела Смардона (Литва) і балдонського джерела (Латвія). В результаті вчений запропонував нові методики аналізу мінеральних вод. Для одночасного визначення хлоридів і сульфатів він рекомендував використовувати аміачний розчин нітрату аргентуму, при цьому сульфід аргентуму осідає, а хлориди залишаються в розчині.

Нітра́т срі́бла, арге́нтум(I) нітра́т - сіль неіснуючого гідроксиду срібла і азотної кислоти. Є реактивом для якісної реакції на хлорид-іони.
Сірководень і карбонати він осаджував розчином ацетату плюмбуму (II), а потім відділяв плюмбум сульфід. Гротгус пропонував відмовитися від методики аналізу сульфідних джерел за допомогою солей купруму, запропонованою Деберейнером.

Дальші дослідження показали, що аналізи води, виконані Гротгусом, характеризуються високою точністю. Причину присутності сірководню в мінеральній воді вчений бачив у відновленні гіпсу воднем у сірчистий кальцій, який гідролізується водою до сірководню. Для підтвердження цієї ідеї Гротгус провів простий експеримент. Він змішав вино з гіпсовою водою і піддав його бродінню в закупореній пляшці. В результаті утворились оцет і сірководень – продукт відновлення сульфату. «Таким чином можуть виникати інші природні сірчисті води, а саме шляхом бродіння рослинних речовин», – зробив висновок Гротгус.

В 1822р. шведський хімік Й.Я.Берцеліус (1779-1848) зробив точний хімічний аналіз мінеральних джерел Карлсбада в Богемії і відпрацював прийоми визначення складу мінеральних вод. Курорт Карлсбад набув світової слави завдяки своїм численним теплим мінеральним джерелам (40-72,50С), які належать до групи гарячих сульфатно-карбонатних вод.

Кульмінацією дослідження хімічного складу мінеральних вод стало відкриття двох хімічних елементів – цезію (1860) і рубідію (1861).

Хімі́чний елеме́нт (заст. первень) - тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому.
Хімічний аналіз (рос. химический анализ, англ. chemical analysis, нім. chemische Analyse) - сукупність операцій, за допомогою яких встановлюють якісний та (або) кількісний склад речовини. У хімічному аналізі використовують методи, основані на хімічних реакціях досліджуваних речовин (наприклад, гравіметричний і титриметричний аналіз).
Хімія Хі́мія - одна з наук про природу, яка вивчає молекулярно-атомні перетворення речовин, тобто, при яких молекули одних речовин руйнуються, а на їх місці утворюються молекули інших речовин з новими властивостями.
Обидва елементи спектральним методом виявив Р.В.Бунзен (1811-1889) у цілющих мінеральних водах Шварцвальда (Німеччина). Пізніше Бунзену навіть вдалось виділити рубідій з такої мінеральної води у індивідуальному стані. Вміст цього елементу в мінеральній воді був настільки низьким, що для одержання помітних кількостей його сполук Бунзену знадобилося випарувати понад 40 м3мінеральної води. Із випареної води він осадив суміш хлор- платинатів калію, рубідію і цезію. Для відокремлення рубідію від близьких «родичів» вчений піддав осад багатократній фракційній перекристалізації і одержав із найменш розчинної фракції хлориди рубідію і цезію. Перевід рубідію і цезію в карбонатну і тартратну (солі винної кислоти) форму дозволив очистити рубідій від основної маси цезію.
Винна кислота (диоксибурштинова кислота, 2,3-дигідроксибутандіонова кислота, тартратна кислота) НООС-СН(ОН)-СН(ОН)-СООН - двохосновна оксикислота. Її солі називають тартрáтами.
Спочатку Бунзену вдалось отримати амальгаму рубідію, а пізніше електролізом розплаву хлориду рубідію і індивідуальний метал.

Сьогодні мінеральні води за хімічним складом і лікувальними властивостями поділяються на такі групи:

1) без специфічних компонентів;

2) вуглекислі;

3) сульфідні або сірководневі;

4) з високим вмістом заліза (залізисті), миш’яку (миш’яковисті), марганцю, міді, алюмінію, цинку;

5) бромні, йодні чи з високим вмістом органічних речовин;

Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.

6) радонові;

7) кременисті термальні.

Кожна з цих груп за газовим складом ділиться на азотні, метанові та вуглекислі води. За аніонним складом розрізняють гідрогенкарбонатні,сульфатні і хлоридні мінеральні води, а також води, що містять суміш цих аніонів. За катіонним складом розрізняють води з перевагою катіонів кальцію (кальцієві) та натрію (натрієві), а також води змішаного катіонного складу.

Сума катіонів, аніонів, недисоційованих молекул і біологічно активних речовин (виняток становлять розчинені гази), які містяться у воді називається загальною мінералізацією.

Біологічно активні речовини (БАР) - (грец. bios - життя, що означає зв'язок із життєвими процесами і відповідає слову «біол.» + лат. activus - активний, тобто речовина, яка має біологічну активність) - це сполуки, які внаслідок своїх фізико-хімічних властивостей мають певну специфічну активність і виконують, змінюють або впливають на каталітичну (ферменти, вітаміни, коферменти), енергетичну (вуглеводи, ліпіди), пластичну (вуглеводи, ліпіди, білки), регуляторну (гормони, пептиди) або інші функції в організмі.
Розрізняють мінеральні води слабкої (1-2г/л), малої (2-5г/л), середньої (5-15г/л) і високої (15-30г/л)мінералізації, а також розсільні (35-150г/л) і міцно- розсільні (вище 150г/л). За значенням

  1   2


Скачати 212.78 Kb.