Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство культури І туризму україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв історія української культури навчально-методичний комплекс

Міністерство культури І туризму україни національна академія керівних кадрів культури І мистецтв історія української культури навчально-методичний комплекс




Сторінка1/8
Дата конвертації22.03.2017
Розмір1.55 Mb.
ТипПояснювальна записка
  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ



ІСТОРІЯ

УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

для студентів усіх спеціальностей НАКККіМ

Затверджено

на засіданні кафедри

суспільних наук

Протокол № 4

від 9 грудня 2010 р.

КИЇВ – 2011

Укладач


Святненко А.В – кандидат історичних наук, доцент

Рецензенти:



Гончарук П.
Кандидат історичних наук - науковий ступінь у галузі історичних наук. В Україні існує два наукових ступені: «кандидат наук» та «доктор наук» (вищий науковий ступінь). Науковий ступінь «кандидат наук» присуджується на підставі захисту кандидатської дисертації, яка містить нові науково обґрунтовані результати проведених здобувачем досліджень, розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки.
С
. – кандидат історичних наук, професор

Дорогих Л.В. – кандидат історичних наук, професор

Казаков О.О. – кандидат історичних наук, доцент

Історія української культури: навчально-методичний комплекс для студентів усіх спеціальностей НАКККіМ /уклад. А.В. Святненко; під ред проф. Путро О.І. – К. : НАКККіМ, 2011. – 96 с.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Національна культура виступає важливим чинником державо-

творення та консолідації української нації.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Ефективне використання здобутків національної культури сприяє гармонізації суспільного життя, міжетнічних контактів, цивілізаційному поступу.
Суспільство -це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство - також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб.

Історія культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства й формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний розвиток неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Тому вивчення сутності, ролі та визначальних етапів еволюції української культури стало обов’язковим елементом освіти у вищій школі.



Предмет навчальної дисципліни – історичний розвиток української культури.

Мета вивчення дисципліни полягає в ознайомленні студентів з основними тенденціями та результатами розвитку української культури від найдавніших часів до сьогодення, визначенні її зв’язку з соціальними, політичними, цивілізаційними, побутовими, мистецькими явищами й процесами.

Завданням курсу є:

– засвоєння понять, термінів, імен та назв, що співвідносяться з культурологічним мисленням;

– виявлення історичних витоків національної культури;

– ознайомлення з етапами розвитку української культури та основними їх ознаками;

– виявлення напрямів національно-культурного відродження;

– визначення місця й ролі української культури у світовому культурному процесі.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні знати:

–- понятійно-категоріальний апарат;

– основні соціально-історичні й культурологічні напрями розвитку української культури та мистецтва;

– сутність матеріальної та духовної культури;

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

– роль культурних процесів у формуванні особистості й держави;

– закономірності історичного розвитку української культури.



Студенти повинні вміти:

– використовувати отримані знання для аналізу тих чи інших явищ культури;

– орієнтуватися в соціально-історичних й культурологічних напрямах розвитку української культури та мистецтва;

– орієнтуватися в сучасних культурних тенденціях;

– оперувати ціннісними і критичними оцінками у культурній і професійній діяльності;

– формувати особисту творчу уяву та культуру мислення.

Нормативна навчальна дисципліна “Історія української культури” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Вивчення дисципліни передбачено в обсязі 72 годин, у тому числі: 26 годин – лекційні заняття; 10 – семінарські; 36 годин – самостійна робота студентів і завершується екзаменом.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

для студентів денної та заочної форм навчання



з/п

Назва теми

Кількість годин

Форма

контролю

Денне відділення

Заочне

Усього

У т.ч.:

Усього

У т.ч.:

Лекцій

семін.

СРС

лекцій

семін.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

Теоретичні основи вивчення історії української культури

4

2




2

0,5

0,5




Опиту- вання

2

Витоки української культури

6

2




4

0,5

0,5







3

Культура Київської Русі

8

2

2

4

1

0,5

0,5

Опитування

4

Культура Галицько-Волинського князівства

4

2




2

1

0,5

0,5

Опитування

5

Культура України в XIV – першій половині XVII століть

8

2

2

4

1

1




Тестування

6

Українська культура часів козацько-гетьманської держави (середина XVII – кінець XVIII століть)

10

4

2

4

2

1

1

Опитування

7

Українське національно-культур-не відродження (кінець XVIII – початок XX століть)

10

4

2

4

2

1

1

Тестування

8

Розвиток української культури в період визвольних змагань (1917–1920 рр.).

4

2




2

1

1




Опитування

9

Культура українських земель у 20-х роках XX століття

6

2

2

2

2

1

1

Опитування

10

Українська культура кінця 30-80-х років XX століття

6

2




4

0,5

0,5




Опитування

11

Національно-державне відроджен-ня та розвиток культури України в сучасних умовах

6

2




4

0,5

0,5




Тестування




Усього

72

26

10

36

12

8

4

Екзамен

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 1. Теоретичні основи вивчення

історії української культури

Визначення поняття “культура”. Матеріальна й духовна культура. Взаємозв’язок культури з іншими сферами людської діяльності та їх взаємовплив. Функції культури: пізнавальна, інформативна, комунікативна, регулятивна, аксіологічна (оціночна), виховна, світоглядна. Культура та цивілізація. Співвідношення культур. Категорія “українська культура як цілісна система”.



Проблема критеріїв періодизації історії української культури.
Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
Періодизація історії української культури.
Періодизація історії - поділ історії людства на періоди. Періодизація в історії - раціональний спосіб впорядкування масиву емпіричної та теоретичної інформації за часовою протяжністю з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об’єктів навколишнього світу.
Історіографія досліджень української культури: етапи та сучасний стан.

Питання для самоконтролю

  1. Поясніть поняття “національна культура”.

  2. Визначте періоди в розвитку української культури.

  3. Яку роль відіграє духовна культура в суспільному житті?

  4. Які критерії визначення культурних епох?

  5. Які культурні епохи ви знаєте?

  6. У чому полягає суть співвідношення понять “цивілізація” і “культура“?

Література: 3, 16, 17, 24, 26, 52, 106, 120, 144, 159, 178, 181

Тема 2. Витоки української культури

Періодизація первісної культури.
Первісна культу́ра - культура первісної доби, найбільшого періоду в історії людства - від виникнення людини (близько мільйона років тому) і до появи державності.
Старокам'яна доба (палеоліт). Найдавніші палеолітичні поселення. Мізинська культура. Культурні досягнення населення епохи мезоліту. Новокам'яна доба (неоліт). Трипільська культура. Соціальна еволюція трипільських племен. Причини виникнення й розвитку трипільських протоміст. Розвиток матеріальної культури трипільських племен. Духовна культура трипільців. Мистецтво. Вік міді (енеоліт) (IV–ІІІ тис. до н. е.). та бронзи (ІІ – початок I тис. до н.е.). Ямна та катакомбна культури.

Кочові племена та їхня роль у формуванні української культури. Залізний вік на території України.
Матеріальна культура (англ. Material culture) - сукупність усіх матеріальних цінностей, створених певною культурою, її уречевлена складова. Оскільки для різних суспільств характерні різні культури, то відповідно до рівня узагальнення розглядають матеріальну культуру людства, окремого народу і тому подібне.
Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») - археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень.
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України - Руська земля. У Х-XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному - на окреслення ядра політичної спільноти - Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього.
Культурні досягнення кіммерійців. Скіфи в давній українській культурі. Етнічна належність скіфів. Пантеон богів. Кургани Солоха, Товста Могила, Чортомлик, Гайманова могила.
Гайма́нова моги́ла - скіфське поховання, яке відносять до категорії «царських» (поховання з великою кількістю коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки Василівського району Запорізької області України, створення якого датують IV століттям до нашої ери.
Етнічність, етнічна приналежність - поняття, яке в сучасній науці заміщає поняття «етнос», як певну категорію, що позначає існування окремих етнічних груп чи ідентичностей.
Товста́ моги́ла - скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Покров Дніпропетровської обл.; досліджений 1971 р. Борисом Мозолевським.
“Звіриний стиль”. Виникнення міст. Неаполь Скіфський. Сармати на території Північного Причорномор’я.

Античні колонії Північного Причорноморя. Грецька колонізація та виникнення колоній у Північному Причорномор’ї. Центри, етапи й характер колонізації. Зони античної колонізації: Південне Побужжя, Подністров’я, Керченський півострів, Південно-Західний берег Криму. Духовна культура античних колоній. Особливості розвитку мистецтва: архітектура, живопис, скульптура. Театр в колоніях. Значення грецьких колоній у формуванні культури тубільного населення Північного Причорномор’я.

Культура східних слов’ян. Перші згадки про слов’ян у письмових джерелах. Венеди, склавини, анти. Антський союз племен. Зарубинецька (II ст. до н.е. – II ст. н.е.) та черняхівська (ІІІ – V ст. н.е.) культури. Нашестя аварів і розпад антського племінного союзу.
Ке́рченський піво́стрів (крим. Keriç yarımadası) - східна частина Кримського півострова. Омивається на півночі Азовським морем, на сході - Керченською протокою, на півдні - Чорним морем, на заході з'єднується із Кримським півостровом Ак-Монайським перешийком завширшки 17 км.
Антський союз - держава антів, політичний і військово-племінний союз східних слов'янських племен антів, слов'янське міжплемінне об'єднання, що існував від IV - до початку VII ст., прямий попередник Русі.
Áнти (дав.-гр. Áνται, лат. Antae, Antes) - група слов'янських племен з рештками скіфо - сарматів та деяких з готської групи племен, головно - герулів, скирів та ругів. Згадуються візантійськими авторами з 4 ст.
"Повість минулих літ" про східнослов'янські племена. Побут, звичаї, світоглядні уявлення, мистецтво східних слов’ян.

Питання для самоконтролю

  1. Культура і традиції яких народів впливали на духовний світ східних слов'ян у I тис. до н.е.?

  2. Які основні етапи розвитку старослов'янської культури?

  3. У чому полягає особливість культури скіфської доби?
    Скі́фія або Ски́тія (грец. Σκυθικῆς) - назва декількох етнополітичних об'єднань, очолюваних безпосередньо кочовиками скіфами-сколотами в різні часи на різних територіях від Нижнього Подунав'я до Закавказзя, згодом розповсюджена на території та етноси, які не мали жодного відношення власне до скіфів-сколотів (як приклад - Скіфія Азійська, про яку повідомляють джерела часів еллінізму та імперії тощо).


  4. Які основні характеристики трипільської культури?

  5. Який характер релігійних вірувань стародавніх слов’ян?

  6. Які причини виникнення релігії, мистецтва в первісному суспільстві?

  7. У чому полягають особливості первісного мистецтва?

Література: 8, 16, 21, 27, 37, 45, 65, 83, 99, 103, 117, 152, 167

Тема 3. Культура Київської Русі

Історичні умови розвитку культури доби Київської Русі.
Пе́рвісне мисте́цтво - мистецтво, що склалося в умовах первісного суспільства в процесі трудової діяльності людини. Виникло близько 30 тис. років тому, за доби пізнього палеоліту.
Трипі́лля - село Обухівського району Київської області. Відстань до райцентру становить близько 15 км і проходить автошляхом Р19.
Пе́рвісне суспі́льство - тривалий період в історії людства: від початкового етапу становлення людини та суспільства і до виникнення перших цивілізацій. Період в історії людства до винаходу писемності, після чого з'являється можливість історичних досліджень.
Русь - назва історичного регіону в Центральній та Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI - XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь.
У розвитку культури Київської Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа - самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства.
Походження етноніму “Русь”. Розвиток міст, торгівлі, ремесла, землеробства як умови формування давньоруської культури. Взаємозв'язок давньоруської культури з культурою Візантії та інших народів.

Запровадження християнства на Русі та його роль у розвитку культури. Феномен двовір’я в українській культурі. Церковні структури в києворуському суспільстві. Виникнення монастирів. Розвиток писемності та освіти в Київській Русі. Проблема протокириличної писемності у слов’ян (графіті Софійського собору). Церковнослав'янська та давньоруська мови. Система початкової та вищої освіти в Київській Русі. Перші пам’ятки писемності: “Остромирове євангеліє”, “Ізборник” Святослава.

Розвиток книжної справи. Перші бібліотеки на Русі. Перекладна та оригінальна література. Релігійний та світський компоненти в оригінальній руській літературі. “Слово про закон і благодать” митрополита Іларіона. “Повчання дітям” Володимира Мономаха як приклад мемуарної прози. Виникнення белетристичного жанру (“Моління Даниїла Заточника”). Вітчизняна агіографія: “Києво-Печерський патерик”. Літописання як вітчизняний жанр літератури. “Повість минулих літ”.

Наукові знання в Київській Русі. Прикладний характер розвитку наукових знань.
Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.
Спадщина античної натурфілософії. Візантійська шлях поширення творів Піфагора, Сократа, Платона, Філона, Демокрита, Аристотеля, Епікура; натурфілософські твори християнських авторів (Іоанна Дамаскина, Георгія Писида, Козьми Індикоплова). Розвиток природничих наук: математика, фізика, хімія, астрономія, географія, медицина. “Руська правда” як пам’ятка давньоруського звичаєвого права.
Природни́чі нау́ки - галузі науки, що вивчають явища навколишнього світу в живій та неживій природі. До природничих наук не належать дослідження людського суспільства, мов і мистецтв, які заведено об'єднувати під назвою гуманітарні науки.
Звичаєве пра́во - система правил, як правило, неписаних і частково санкціонованих верховною владою правил у певному суспільстві
Церковні устави та їх місце в законодавчій системі Київської Русі.

Розвиток мистецтва в Київській Русі. Архітектура та містобудування. Особливості районування руських міст. Сакральна архітектура Київської Русі. Особливості давньоруського малярства. Фрески, мозаїки, іконопис. Розквіт декоративно-прикладного мистецтва. Ювелірне мистецтво. Народне світосприйняття, його відображення в пам’ятках народної мудрості – обрядова поезія, прислів’я, заговори, народні пісні, легенди, билинний епос. Гуманістичні ідеали як основний зміст усної народної творчості.
Наро́дна пі́сня - найбільш розповсюджений вид народної музики, продукт колективної усної творчості, що роками складається в пісню. Народна пісня - музично-поетичний жанр фольклору, найбільш поширений вид народної музики.
Ювелíрна спрáва, ювелірка, ювелірство, золотарство, ювелірне мистецтво - вид людської діяльності, що дозволяє виготовляти штучні прикраси тіла людини. Належить до мистецького оздобного ремесла.
Сакра́льна архітекту́ра (від лат. sacer - священний), або релігійна архітектура - вид архітектури, що пов'язана з певною релігією. Основними прикладами сакральних споруд є церкви, костели, собори, мечеті.
Декоративно-ужиткове мистецтво - один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості. Декоративне означає «прикрашати». Ужиткове ж означає, що речі мають практичний вжиток, а не лише є предметом естетичної насолоди.
Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. -народна мудрість; народне знання), або усна наро́дна тво́рчість - художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії.
Скоморохи. Церковний спів. Історичне значення культури Київської Русі. Монголо-татарська навала та її наслідки для культурного розвитку Русі.
Татарська нава́ла на Русь - вторгнення військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу золотоординської імперії, найбільшої держави світу тих часів.


Питання для самоконтролю

  1. Культура яких середньовічних країн мала значний вплив на давньоруську культуру?

  2. Назвіть видатних діячів культури Київської Русі.

  3. Хто започаткував шкільну освіту в Київській Русі?

  4. Хто був носієм музично-театрального мистецтва в Київській Русі?

  5. Які види музичних інструментів використовувалися у княжу добу?
    Кня́жа доба́ - період історичного розвитку Русі та князівств, що виникли на її землях, де правили різні династії з дому Рюриковичів, деякі українські історики об'єднують під назвою «княжа доба». Термін «княжа доба» неоднозначний, але у всякому разі він добре віддзеркалює визначальний для тієї доби факт, що тодішня державність персоніфікувалася в особі володарів - князів: вірність князеві була свідченням лояльності до держави, зміни державного устрою та права здійснювалися князями або від їхнього імені. Втрата суверенного князя сприймалася як втрата державного статусу територією, якою він володів.
    Музи́чний інструме́нт - інструмент, призначений для виконання музики. В принципі будь-який інструмент, що здатний відтворювати звуки за певних умов і в певних музичних традиціях може бути використаним, як музичний.


  6. Які ви знаєте провідні жанри оригінальної літератури Київської Русі?

  7. Які пам’ятки архітектури збереглися в Україні від часів Київської Русі?

  8. Який вплив справило християнство на процеси розвитку культури Київської Русі?

Література: 1, 6, 8, 12, 16, 17, 27, 162

  1   2   3   4   5   6   7   8