Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка15/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34

Беседа Дар’я,

студентка 1 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: Н. Б. Сопнєва,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРА: НЕГАТИВНІ ТА ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ
Навчання – це певний етап у житті кожної людини, під час якого вона здобуває певні знання та навички, якими буде користуватися впродовж усього життя. Початок навчання має велике соціальне, психічне та культурне значення в житті людини.

Тема “Здоров’я школяра: негативні та позитивні тенденції” є цілком актуальною, бо у сучасному суспільстві життя і здоров’я людини – це найвищі цінності. Але навчання має ряд особливостей, які негативно впливають на здоров’я дитини. Таким чином, майже 90 % дітей шкільного віку мають відхилення у здоров’ї.

Мета цієї роботи полягає в тому, щоб визначити негативний та позитивний вплив навчання на здоров’я школяра.

Завдання роботи:

1) познайомитися з поняттям розумової праці та дослідити вплив цього процесу на здоров’я дитини;

2) визначити причини виникнення втоми та перевтоми у дітей шкільного віку;

3) дослідити методи боротьби з негативним впливом навчання на здоров’я школяра;

4) з’ясувати, що входить до валеологічних норм організації розумової праці.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної, валеологічної та медичної літератури з ціллю досягнення мети та розв’язання поставлених задач.

У процесі навчання дитина знайомиться з новою та незнайомою для неї сферою – сферою розумової праці. При розумовій праці енергетичні витрати організму значно нижчі, ніж при фізичній. Однак, не варто вважати розумову працю легким заняттям для організму людини. Нехтування вимогами раціональної організації та гігієни під час розумової праці створюють серйозні передумови порушень здоров’я та працездатності людини. Головна особливість розумової праці у фізіологічному відношенні – це те, що головний мозок виконує функції не тільки координуючого, але й основного працюючого органу. При цьому значно активізуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюються прийом і переробка інформації, утворюються нові комплекси умовних та безумовних рефлексів, зростають ролі функцій уваги, пам’яті, зростає напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Учні часто через розумову працю переносять стресові ситуації – це контрольні, самостійні роботи, іспити тощо. Всі ці фактори негативно впливають на фізичне та психічне здоров’я школярів.

Розумова праця, як і будь-яка інтенсивна робота, пов’язана із втомою. Що означає це поняття? Втома – це тимчасове зменшення функціональних можливостей організму, викликане інтенсивною або довгочасною працею, яке призводить до зниження працездатності [1, с.401]. Втома може проявлятися у зниженні кількості та якості виконуваної праці, а також погіршенням регуляції функцій організму [1, с.401].

У еволюційному плані втомлення формувалося як пристосувальна реакція. У людини втомлення – це захисна біологічна реакція [1, с.403].

Результатом нераціональної організації розумової праці може бути перевтома – комплекс функціональних порушень в організмі, викликаний надмірною втомою або прогресуючим накопиченням втоми, що зберігається протягом тривалого часу [1, с.403]. Якщо втома – це нормальне фізіологічне явище, то перевтому варто розглянути як патологічний стан [1, с.403].

Заходи боротьби з втомою повинні бути спрямовані па попередження перевтоми і прискорення відновлювальних процесів [1, с.404]. Для цього необхідно дотримуватися і регулювати режим дня школяра. Правильний режим дня школяра – це доцільно організований розклад добової діяльності, що відповідає віковим особливостям і передбачає автоматизм життєвих процесів, що повторюється кожен день [2,с.56]. Учні, які слідкують за своїм режимом дня, швидше втягуються у працю та менше втомлюються [2, с.56]. У задачу побудови режиму дня входить правильна організація сну, харчування, організація зміни видів діяльності – фізичної та розумової, чергування праці та відпочинку [2, с.56].

Отже, можна зробити висновок, що навчання – це складний процес, який несе в собі як позитивні, так і негативні тенденції. Неправильна організація цього процесу веде до порушення здоров’я дитини. Втома та перевтома – це основні показники неправильної організації процесу навчання. Щоб запобігти цьому, треба дотримуватися основних валеологічних норм організації розумової праці.
ЛІТЕРАТУРА

1. Велика медична енциклопедія / за ред. Б. В. Петровського – 3-є вид. – М.: Радянська енциклопедія, 1985. – 560 с.

2. Валеологія. Довідник школяра / С. Н. Заготова, – Донецьк : ПКФ “БАО”, 1999. – 448 с.

Бижонов Вячеслав,

студент 2 курса физико-

математического факультета

Научный руководитель: Хало П. В.,

к. тех. н., доцент (ТГПИ имени A.П. Чехова)
МАТЕМАТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОПТИМИЗАЦИИ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СПОРТСМЕНА
Актуальность. Возможности улучшения высших мировых достижений за счёт непрерывного возрастания объема и интенсивности тренировочных нагрузок не безграничны, поэтому учёные и тренеры настойчиво ищут пути рационального использования физических возможностей человека. В связи с этим особую актуальность приобретает проблема оптимизации функционального состояния спортсмена с целью повышения спортивного мастерства и впоследствии улучшения результатов.

Степень исследования. Анализ специальной литературы и данных обобщения передового спортивного опыта показал, что одно из важнейших значений в решении нашей проблемы имеет научно-практическое знание мягких вычислений, связанное с умением выявления оценки и коррекции функционального состояния спортсмена при выполнении физических упражнений во время помех, различных факторов внешней среды. Однако, несмотря на значительный накопленный практический и теоретический опыт проблема разработана в неполной мере [1. С.62].



Цель и методы исследования. Основной целью нашего исследования является построение математической модели оптимизации психофизиологического состояния спортсмена. Предварительный анализ данной проблемы показал, что наиболее эффективными здесь могут оказаться методы мягких вычислений. Появление термина мягкие вычисления обычно объясняют тем, что мягкие, или гибридные системы, такие как нечеткие нейронные сети (ННС) с генетической настройкой параметров, демонстрируют взаимное усиление достоинств и погашение недостатков отдельных методов. Очевидно, что представление знаний в нейронных сетях (НС) в виде матриц весов не позволяет строить объяснение проделанного распознавания или прогнозирования, в то время как системы вывода на базе нечетких правил позволяют строить объяснения как обратные протоколы вывода. НС обучаются с помощью универсального алгоритма, то есть трудоемкое извлечение знаний заменяется сбором достаточной по объему обучающей выборки [2. C.24].

Сущность исследования. Проблема оптимизации функционального состояния спортсмена с целью повышения спортивного мастерства и впоследствии улучшения результатов можно рассмотреть в применении к следящим системам. Для построения и изучения адаптивной следящей системы выразим задачу в терминах расширенного состояния



 (1)

Формируемого в дискретном времени уравнением



, (2)

 (3)

с управляющим воздействием u и помехами (факторами внешней среды)  с нулевым средним значением. Функциональное состояние  наблюдается посредством вектора



 (4)

, (5)

 (6)

с помехами  с нулевым средним значением, где  символ Кронекера.

Выводы. Таким образом, методы мягких вычислений могут быть использованы для построения моделей оптимизации функционального состояния спортсмена.
ЛИТЕРАТУРА


  1. Хало П.В., Галалу В.Г., Омельченко В.П. P-адические модели психофизиологических состояний [Электронный ресурс] / П.В. Хало // Инженерный вестник Дона: электронный научно-инновационный журнал – электрон. дан. – 2011. – Режим доступа: http://www.ivdon.ru

  2. Ярушкина Н.Г. Прикладные интеллектуальные системы, основанные на мягких вычислениях / Н.Г. Ярушкина // Ульяновск: УлГТУ, 2004. – 139с.


Бобровська Анастасія,

студентка 2 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Науковий керівник: С. І. Кара,

cтарший викладач (БДПУ)
АБОРТ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА
Актуальність. Сучасна Україна потерпає від демографічної кризи, зумовленої різким спадом народжуваності. Однією з причин цієї критичної ситуації є велика кількість абортів. Штучний аборт, продовжує займати невиправдано велике місце серед методів регуляції народжуваності в Україні.

Тому метою дослідження є характеристика аборту як соціальної проблеми суспільства та його впливу на здоров’я людини.



Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема абортів турбує людство не одне століття. За даними ВООЗ, щороку у світі здійснюється 50 млн. абортів. На сьогодні в більшості країн світу аборт легалізовано й визначено законодавством показання до його здійснення та допустимі строки вагітності, на яких її можна штучно перервати.

Дуже актуальною є проблема штучного переривання вагітності з точки зору демографії. Останні 10 років кількість населення України стрімко падає, зростає смертність, а кількість народжених вдвічі менша, ніж померлих. Аналітики вважають, що до 2026 року чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн – до 43,3 млн чол. (за оптимістичним варіантом) чи навіть до 40,3 млн. (за песимістичним).



Сутність дослідження. Аборт узаконити можна, але зробити його безпечним неможливо.

Аналіз медичної, психологічної літератури показує, що це – не проста операція, яка загрожує здоров'ю жінки. Існує величезна, кількість способів переривання вагітності на різних строках, і якими б передовими й новітніми вони не були, кількість ускладнень після них у десятки разів більша, лікарі їх називають понад 100: починаючи з короткотермінових (кровотечі, запалення, порушення менструального циклу), закінчуючи довготривалими (безплід­дя) або ж летальними випадками. Також є відстрочені наслідки, які проявляються через 10-15 років, такі, як рак молочної залози, або ж постабортний синдром – порушення психіки жінки, що супроводжуєтьься депресією, агресивністю, неврозами.

Психологами доведено, що аборт впливає на психічний стан чоловіка та дітей, яких має жінка. Тобто це не суто її особиста справа – це проблема всього суспільства.

Шляхи вирішення зазначеної проблеми вбачаємо в запобіганні небажаної вагітності, підвищенні рівні статевої культури молоді, турботі про материнство і батьківство, покращенні соціальних умов.



Основні висновки. Отже, аборт – це штучне переривання вагітності, яке тягне за собою безліч негативних наслідків. Статеве життя припускає не тільки задоволення, але й відповідальність за можливі наслідки. Тому слід пам'ятати про культуру статевого життя.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Іващук Л. Ю. Валеологія: навч. посіб. / Л. Ю. Іващук, С. М. Онишкевич. – Тернопіль: навчальна книга, 2010. – 400 с.



Бондаренко Юлія,

студентка 6 курсу Інституту філології

та соціальних комунікацій

Наук. керівник: С. І. Жульова,

к. пед. н. (БДПУ)
ОСОБЛИВОСТІ ЗИМОВИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

ТА ПОКАЗНИК ЇХ НАСЛІДКІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Актуальність досліджуваної теми полягає у тому, що зимові надзвичайні ситуації – це найпоширеніша аварійна обстановка для населення й під час туризму. Безпосередньою причиною загибелі 12 – 15% відпочивальників під час нещасних випадків узимку, стало переохолодження. Обстановка в Україні досить нестабільна – вона може супроводжуватися морозами, ожеледицею, сильними вітрами, снігопадами, так і зливами, що призводять до повені.

Ступінь дослідження обраної теми на низькому рівні. Більшість науковців оминають або побіжно розглядають дану проблему. Питання про особливості виживання у зимовий час розглядала Л. Михайлова, зимові природні аномалії на північній півкулі досліджували І. Латишева, Н. Домбровська та інші, про особливості зимових аварійних ситуацій(рекомендації для туристів) писав А. Ільїчев.

Мета нашого дослідження – проаналізувати особливості надзвичайних ситуацій зимового часу, простежити, як вони проявляються на території України та які мають наслідки.

Під час роботи були використані такі методи дослідження як аналіз наукової, нормативної літератури, матеріалів з газет; синтез отриманих даних та їх узагальнення.

Зимові надзвичайні ситуації – це категорія надзвичайних ситуацій природного характеру, що може включати й вторинні наслідки у вигляді надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Зимові надзвичайні ситуації природного характеру в основному включають гідрологічні (затор, зажор, повінь, сель) та метеорологічні (град, сильні снігопади і заметілі, сильні морози, тумани) небезпечні явища.

На території України протягом п’яти років зимова обстановка – неоднозначна. При цьому значним підвищення аварійної ситуації характеризується зима 2009 – 2010 років. Аналогічну інформацію подає нам газета Фокус.ua. За даними в цей час в Україні загинуло 27 людей внаслідок переохолодження й обмороження, а 30 січня 2010 року – вже 333 людини.

Вторинними наслідками природного характеру зимового часу на 2009-2010 рік стали високий рівень автомобільних аварій, затори на дорогах по всій Україні, знеструмлено понад 400 населених пунктів. Також внаслідок в Запорізькій області внаслідок шторму було затоплено 65 баз відпочинку. Травмування українців зросло на третину.

Внаслідок таких зимових лих були створенні пункти для обігріву бездомних, штаб для автомобілістів, які застрягли через сніг. За даними ЗМІ такі кроки не покращило становище в Україні, зафіксовано, що МНС не було готовим до такої зими.

Зими 2010 – 2011, 2011 – 2012 років в Україні не становили глобальної небезпеки, проте внаслідок потепління та сильних дощів простежувались затоплення територій на локальному рівні в Україні.

Згідно з даними ЗМІ на сьогоднішній день готовність України до зимової обстановки на високому рівні (перевірки ДАІ транспорту, комунальниками комунально-енергетичних мереж, перевірки АЕС тощо). Міністерством надзвичайних ситуацій України було створений документ “Про стан готовності сил МНС України до виконання завдань за призначенням в осінньо-зимовий період”, де Колегія відзначає стан готовності сил МНС України як задовільний.

Таким чином, зимові надзвичайні ситуації являють собою сукупність руйнівних природних явищ та вторинно техногенних аварій. Наслідками цієї категорії надзвичайних ситуацій є травмованість і смертність населення, короткочасне або повне припинення роботи промислових та інших об’єктів, аварії, катастрофи тощо. Всі ці аргументи підтверджують, що зимовий період досить небезпечний, який потребує значної уваги як влади, сил МНС, так і мирного населення.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Ильичев А. А. Зимняя аварийная ситуація. – М. : МГЦТК, “Дорога”, 1991. – 98 с.

  2. Латышева И.В., Лощенко К.А., Домбровская Н.С., Шахаева Е.В. Зимние погодные аномалии на территории северного полушария в 2011-2012 г. // Междисциплинарные исследования в науке и образовании. – 2012. – № 1. – 9 с.

  3. Про стан готовності сил МНС України до виконання завдань за призначенням в осінньо-зимовий період: Рішення колегії № 32 від 18 жовтня 2012 року. – К.


Боярченко Ганна,

студентка 5 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Осіпов В.М.,

к.н.фіз.вих.та спорту, доцент
ОПТИМІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ БАСКЕТБОЛІСТОК НА ЕТАПІ СПОРТИВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ
Актуальність. Вивчення науково-практичних основ забезпечення ефективності змагальної діяльності спортсменів на етапах становлення спортивної майстерності показало, що серед найбільш значущих її чинників досить високе місце відводиться проблемі відновлення функціональних систем організму молодих спортсменів після високих і граничних фізичних і психоемоційних навантажень. У даний час практика спортивного тренування показала, що неможливо ефективно вирішувати свої основні завдання по відновленню організму після фізичних навантажень без розробки та обгрунтування засобів впливу на організм, які виступають в якості додаткових факторів тренування.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проведений аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження показав, що питаннями відновлення спортсменів після тренувальних і змагальних навантажень займалися багато науковців: В. Зотов, 1990; А. Бірюков, 1999;
В. Платонов, 2002; Г. Макарова, 2003; Ж. Козіна, 2002; В. Дубровський, 2005; В. Осіпов, 2012 та інші [1, 2, 3].

Мета і методи дослідження. Мета роботи – охарактеризувати методику використання відновлювальних засобів для оптимізації фізичного стану баскетболісток на етапі спортивного вдосконалення.

Сутність дослідження. Баскетболісти на етапі спортивного вдосконалення успішніше адаптуються до фізичних, ніж до психічних навантажень, що виражається в зниженні ефективності ігрової діяльності в екстремальних умовах гри. Тому найбільш доцільно в цих умовах збільшувати навантаження за рахунок вправ, що виконуються в аеробному режимі, включення в тренувальний процес спрямованих дихальних вправ і проведення відновлювальних заходів.Планування тренувальних дій з використанням комплексу відновлювальних засобів і заходів забезпечує більш раціональні дії баскетболістів в умовах спортивного протиборства, характерних для баскетболу.

Застосування комплексної методики, що включає спрямований тренувальний вплив і відновлювальні заходи в навчально-тренувальному процесі баскетболісток, сприяє ефективному протіканню відновних процесів і більш якісної підготовки до змагальної діяльності баскетболісток на етапі спортивного вдосконалення, збереження здоров'я і спортивної форми спортсменок. Запропонована методика припускає використання педагогічних, медико-біологічних і психофізіологічних засобів і методів відновлення, спрямованих на підготовку баскетболістів до змагальних навантажень.

Педагогічні засоби припускали раціональне планування тренувальних навантажень з урахуванням етапу тренування (по мікроциклу) з обов'язковим дотриманням принципів комплексності, наступності та варіативності. Основними методами, що використовуються на тренуваннях, були: метод повторного виконання вправи, інтервальний метод, ігровий метод, метод кругового тренування.

Психорегулюючі засоби включають спрямовані дихальні вправи, елементи йоги і аутотренінгу, метою яких є зниження рівня реактивної тривожності юних баскетболісток. У підготовчій, основній і заключній частинах тренування спортсменкам пропонуються дихальні вправи активізуючого та відновлюючого характеру; далі – вправи йоги і елементи аутотренінгу, спрямовані на більш ефективне відновлення на психічну релаксацію.

Застосування медико-біологічних засобів відновлення (ручний масаж, гідро- і термопроцедури) забезпечують відповідну спрямованість впливу та дозволяють управляти відновними процесами спортсменок з метою підвищення їх функціональних можливостей. Поєднання засобів відновлення тонізуючої та релаксуючої спрямованості створює передумови для взаємодії “термінового” і “відставленого” ефектів відновлення, завдяки яким з'являєся можливість змінювати функціональну активність організму спортсменок залежно від завдань тренувального процесу, виводячи їх на якісно вищий рівень функціонування.

Висновки. Запропонована нами методика відновлювальних заходів сприятиме покращенню фізичного стану спортсменок, а відповідно й більш успішному вирішенню спортивних рухових завдань.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Козіна Ж. Вплив нетрадиційних психолого-педагогічних та медико-біологічних методів відновлення на функціональний стан юних баскетболісток 11-12 років / Ж.Козіна, В.Слюсарев, Д.Тугай // Теорія та практика фізичного виховання. – Харків: ХДПУ, 2002. – №2.- С.35-44.

  2. Осипов В.Н. Физическая реабилитация спортсменок для профилактики утомления в женском баскетболе / В.Н.Осипов // Физическое воспитание студентов: науч. жур. под ред. проф. Ермакова С.С. – Х. : ХГАДИ, 2011.  № 5. С. 71-75.

  3. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения / В.Н. Платонов. – К. : Олимпийская литература, 2004. – 808 с.



Вертипорох Олександра,

студентка 3 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: О.В.Третяк,

викл. (БДПУ)
ХАРАКТЕРИСТИКА ВПЛИВУ РУХЛИВИХ ІГОР НА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

ТА РОЗВИТОК ШВИДКІСНО-СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
Зміцнення і збереження здоров’я учнів, підвищення рівня їх фізичної підготовленості є головними завданнями, які гостро стоять перед українським суспільством. Для вирішення цієї складної та важливої проблеми необхідно розробляти ефективні засоби впливу на організм дітей, які б відповідали закономірностям їх росту і розвитку. Щоб досягти оптимального педагогічного ефекту в розвитку швидкісно-силових здібностей необхідно використання рухливих ігор, які раціонально збалансовані за спрямованістю, потужністю і обсягом з урахуванням індивідуальних особливостей організму дітей. Тому, є актуальним вивчення впливу рухливих ігор на здоров’я та розвиток швидкісно-силових здібностей дітей молодшого шкільного віку. Теорія і практика переконує, що молодший шкільний вік – відповідальний етап у забезпеченні належного підґрунтя формування здорової, гармонійно розвиненої особистості, а рухливі ігри вчені визначають універсальними засобами всебічного розвитку дітей[1].

На необхідність використання різноманітних ігор у вихованні здавна звертали увагу видатні вчені, педагоги: Ян Амос Коменський, А. Макаренко, К. Ушинський, В. Сухомлинський. На думку А. Гужаловського, Е. Вільчковького, Н. Фоміна, В. Філіна та інших авторів вік від 7 до 10 років є сенситивним для розвитку швидкісно-силових здібностей [2].



Мета роботи: проаналізувати вплив рухливих ігор на здоров”я та розвитjк швидкісно-силових здібностей дітей молодшого шкільного віку. Завдання – з’ясувати стан дослідження проблеми впливу рухливих ігор на здоров’я дітей та розвиток їх швидкісно-силових здібностей, визначити потребу включення рухливих ігор в процес навчання та виховання молодших школярів, обґрунтувати ефективність впровадження рухливих ігор, як засобу розвитку швидкісно-силових здібностей учнів молодших класів. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; аналіз документальних матеріалів, анкетування.

Аналіз публікацій свідчить про те, що є розроблена методика проведення уроків з використанням рухливих ігор у початковій школі, обґрунтовані та уточнені особливості методики їх проведення на уроках фізичної культури у відповідності до навчальних програм загальноосвітньої школи, а також з’ясовано вплив цих ігор на розвиток фізичних якостей дітей.

П. Лесгафт визнавав, що рухлива гра одна з важливих засобів фізичного виховання. Вчений вказував, що в процесі гри дитина вчиться справлятися з труднощами та покращує своє здоров я. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час.

У результаті анкетування молодших школярів виявлено, що більшість учнів бажають займатися рухливими та спортивними іграми (47%), плаванням (27%), туризмом (15%), танцями (11%).

Проаналізувавши документальні матеріали різних шкіл України, стало зрозуміло, що навчальні заклади, які застосовували рухливі ігри (6 разів на тиждень) в процесі фізичного виховання досягли покращення стану соматичного здоров я школярів: відсоток школярів, які знаходилися в безпечній зоні здоров'я збільшився на 15 % для вище середнього рівня та на 15 % для високого рівня. Відсоток школярів, які знаходилися в зоні ризику скоротився на 30 %. Коли вчителі приймали нормативи,то помітили,що діти котрі займалися рухливими іграми показали набагато кращі результати у стрибках в довжину: найбільший приріст середніх арифметичних різниць у дівчат 2 класу зросло на 20,5 см; дівчатка 3 класів покращили контрольний результат стрибка в середньому на 12,25 см;у 4 класах спостерігалася зміна показника на 13 см[3].

1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   ...   34



  • Бижонов Вячеслав
  • МАТЕМАТИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОПТИМИЗАЦИИ ФУНКЦИОНАЛЬНОГО СОСТОЯНИЯ СПОРТСМЕНА
  • Бобровська Анастасія
  • АБОРТ ЯК СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА Актуальність.
  • метою дослідження
  • Бондаренко Юлія
  • Боярченко Ганна
  • Ступінь досліджуваності проблеми.
  • Мета і методи дослідження.
  • Вертипорох Олександра