Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка16/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   34

Висновки. Аналіз документальних матеріалів дає можливість спостерігати підвищення рівня соматичного здоров'я школярів, які відвідують заняття з елементами рухливих ігор має такі показники: 5 % мають середній рівень здоров'я, 75 % мають рівень вище середнього та 20 % мають високий рівень здоров'я. Аналіз літературних даних дав можливість визначити,що правильно методично побудований урок із застосуванням ігор і естафет дає можливість з великою ефективністю розв’язувати навчальні завдання,покращувати розвиток швидкісно-силових здібностей. Важливо відмітити покращення емоційного фону,підвищення інтересу до занять фізичними вправами та навіть поява ініціативи у значної кількості дітей до занять у спортивних секціях.
ЛІТЕРАТУРА

1. Былеева Л.В. Подвижные игры / Былеева Л.В. – М. : Физкультура и спорт,1982. – 224 с.

2. Фомин Н.А. Возврастные особенности физического воспитания / Н.А. Фомин, В.П. Филин. – М. : Физкультура и спорт,1972. – 175 с.

3. Яковлев В.Г. Воспитание физических качеств у детей школьного возвраста // В.Г. Яковлев Теория и практика физической культуры. – 1965.-№9. – С.9 – 15.



Воєвода Марина,

студентка 1 курсу Інституту соціально-

педагогічної та корекційної освіти

Наук. керівник: Орловська В.В.,

старший викладач (БДПУ)
БРОНХІАЛЬНА АСТМА У ДІТЕЙ
Актуальність. Досить актуальною протягом останнього десятиліття стала проблема захворювання на бронхіальну астму серед населення. На сьогодні у світі на бронхіальну астму страждають близько 300 млн. людей, причому у більшості пацієнтів ця хвороба не контролюється. Поширеність хвороби залежить від низки фактів: інтенсивності експозиції алергенів, забруднення навколишнього середовища, зміни харчового раціону, імунної реактивності і генетичних особливостей. В Україні сьогодні зареєстровано більш як 300 тисяч хворих на бронхіальну астму.

Рівень досліджуваності даної проблеми. Бронхіальна астма – одне з найрозповсюджених захворювань і серед дитячого населення. Стан досліджуваності даної проблеми серед науковців та медичних працівників значно зріс за останнє десятиліття. Епідеміологічні дані останніх років свідчать про те, що від 5 до 10% дітей страждають цим захворюванням, і з кожним роком цей показник збільшується. Серьозне занепокоєння викликає також зростання смертності від бронхіальної астми та кількість госпіталізацій у педіатричні установи, тому бронхіальна астма є однією з актуальних проблем медицини та інших галузей роботи з людьми, зокрема з дітьми в навчальних закладах.

Мета дослідження полягає у розгляді етіології бронхіальної астми, основних симптомів хвороби, наявності “передвісників” приступу бронхіальної астми, основні діагностичні критерії хвороби у дітей (клінічні та анамнестичні), профілактика та елімінаційний режим. Також важливими питаннями з даної теми є контроль хвороби, профілактики розвиту бронхіальних нападів дитини в вдома та в закладах освіти, а також ПМД при порушенні дихання хворої дитини.

Сутність дослідження. Бронхіальна астма – самостійне захворювання, основу якого становить хронічне запалення дихальних шляхів, що супроводжується змінами чутливості та реактивності бронхів. У дітей вона характеризується дуже складним патогенезом, що пов’язано з незрілістю функції деяких елементів імунітету, яка сприяє атопії. Ключовим моментом у розвитку бронхіальної астми у дітей перших років життя є взаємодія незрілої імунної системи, росту і розвитку легенів. Це поліетіологічна хвороба. Основну роль у її виникненні відіграють алергени інфекційної та неінфекційної природи.

Слід ваховувати, що до неінфекційних алергенів відосять: побутові алергени – домашній пил, книжковий пил, пір’я з подушки тощо; алергени рослинного і тваринного походження – пилок дерев і трав, сіно, шерсть, лупа тварин, залишки комах і членистоногих, особливо дафній, харчові алергени – полуниці, курячі, гусячі яйця, шоколад, краби, раки, риба, злаки; медикаментозні алергени – більшість антибіотиків, вітаміни; алергени хімічного походження – синтетичні клеї, порошки тощо. Бронхіальна астма, причиною якої є неінфекційні алергени, називається атопічною [1, 2 ].

Таким чином, астму слід розглядати не лише як просте звуження бронхів, спричинене скороченням бронхіальних м’язів, бо відомий її зв’язок із запальною реакцією, що охоплює усі структури бронхіальної стінки, а не лише м’язи. Існує міцний зв’язок між цим бронхіальним запальним процесом і бронхіальною надчутливістю. Порівняно зі здоровими індивідуумами, хворі на астму мають підвищену чутливість до вдихання подразних речовин типу гістаміну та метахоліну. Звуження повітряних шляхів може виникати також у пацієнтів з підвищеною чутливістю при фізичному навантаженні, гіпервентиляції або вдиханні холодного повітря.

Інфекційні алергени (бактерії, віруси, грибки, гельмінти, найпростіші) спричинюють бронхіальну астму, яку називають інфекційноалергічною. Як доводить практика, найчастіше вона виникає у хворих на інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхів, легенів (хронічні бронхіти та пневмонії) [2].

Сучасний підхід до лікування бронхіальної астми. Грунтується на класифікації за ступенем тяжкості перебігу астми.

Бронхіальна астма проявляється нападом ядухи, астматичним станом або, за відсутності таких, симптомами дихального дискомфорту (нападоподібний кашель, дистанційні хрипи та задишка).



Висновок. Не тільки медичним працівникам, але й кожному педагогові важливо вміти розпізнати та надати першу медичну допомогу хворій дитині. Від ефективності лікування астматичного стану залежить життя хворого. Слід зауважити, що у тому випадку, коли астматичний стан пов’язаний з інфекційним процесом у легенях, важливо своєчасно ввести парентерально антибіотики. Тому педагог має знати про наявність хвороби у дитини, регуляро спілкуватися з батьками дітей, вміти надавати першу медичноу допомогу відповідно до визначеної лікарем методики лікування.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Большая медцинская энциклопедия: в 30 т. / [ главн. ред. Петровский Б.В.] – М.: “Советская энциклопедия”, 1976. – Т.3. – 428 с.

  2. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. / Г.Н.Дранник – Одесса: Астропринт, 1999. – 603 с.

  3. Неотложные состояния у детей /Ред.В.М. Сидельникова. – Київ: Здоров’я,1994. – 404 с.



Ворожцов Олександр,

студент 4 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: Осіпов В.М.,

к.н.фіз.вих.і спорту, доцент
ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ
Актуальність. Хвороби серцево-судинної системи відносяться до числа найбільш поширених і частіше інших призводять до інвалідності та смерті.В економічно розвинених країнах в кінці XX в. Смертність від цих хвороб становила понад 50%. Для багатьох захворювань серцево-судинної системи характерно хронічний перебіг з поступово прогресуючим погіршенням стану хворого.

Ступінь дослідження проблеми. За даними статистики (ВООЗ) Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я.

Мета і методи дослідження. Обґрунтувати застосування фізичної реабілітації на організм людини при захворюваннях серцево-судинної системи.

Сутність дослідження. Виникнення і перебіг серцево-судинних тісно пов'язані з наявністю чинників ризику, основними серед яких є підвищений артеріальний тиск, порушений ліпідний обмін, надлишкова маса тіла, нездоровий спосіб життя та фактори оточуючого середовища (психоемоційні навантаження, шкідливий вплив довкілля та побуту).

Проведені епідеміологічні дослідження свідчать про надзвичайну поширеність цих факторів ризику серед населення України: у 35,3 % дорослих мешканців виявляється артеріальна гіпертензія, 56,8 % осіб мають надлишкову масу тіла, 43,9 % чоловіків та 16,5 % жінок палять, 43,6 % осіб ведуть малорухомий спосіб життя. 62,2 % населення України помирає від ішемічної хвороби серця і цереброваскулярних захворювань, питома вага яких в структурі смертності від серцево-судинних захворювань становить відповідно 65,7 та 21,9 %. Зумовлюючи майже дві третини всіх випадків смерті та третину причин інвалідності хвороби системи кровообігу негативно впливають на тривалість і якість життя населення. Мозковий інсульт є основною причиною інвалідності. Тільки 20 % осіб, що залишилися живими, повертаються до активного життя [1, 2].

При наявності захворювання заняття фізичними вправами надають лікувальний ефект і припиняють подальший його розвиток. Суворо дозовані, поступово зростаючі фізичні навантаження підвищують функціональні можливості серцево-судинної системи, служать важливим засобом реабілітації. При хронічних захворюваннях, після того як досягнуто стійке поліпшення та подальше вдосконалення функцій серцево-судинної системи неможливо, фізичні вправи застосовуються як метод підтримуючої терапії. Лікувальну фізичну культуру застосовують у тій чи іншій формі при всіх захворюваннях серцево-судинної системи і на всіх етапах реабілітації. Вона безпосередньо позитивно впливає на функції серця і судин, їх морфологію. Лікувальна дія фізичних вправ виявляється як чотири основні механізми: тонізуючий вплив, трофічна дія, формування компенсації, нормалізація функцій, серед яких перші два є провідними. Фізичні вправи підвищують тонус ЦНС, стимулюють процеси нервової регуляції серцевої діяльності, забезпечують утворення в корі головного мозку фізіологічної домінанти збудження, під впливом якої за законами негативної індукції виникає затухання іншого патологічного вогнища збудження.

Під впливом фізичних вправ розширюються коронарні судини, розкриваються резервні капіляри, прискорюється кровообіг і збільшується ємність судин. Дозоване фізичне навантаження може збільшити кількість крові, що протікає через коронарні судини у 8-10 разів. Все це інтенсифікує трофічні процеси в серцевому м'язі, зміцнює міокард, посилює його скоротливу здатність, створює умови для відновних і регенеративних процесів у серці, попереджає або зменшує у ньому розвиток кардіосклеротичних змін та дистрофії. Адекватне фізичне тренування активно впливає на розвиток колатерального кровообігу при порушеннях коронарного. М'язова діяльність стимулює периферичний кровообіг. Спостерігається збільшення кількості функціонуючих капілярів, розширення просвіту судин, зниження тонусу артеріол, зменшення периферичного опору кровотоку. Він прискорюється, активізується венозний і лімфатичний обіг, що сприяє ліквідації або зменшенню набряків, запобігає виникненню тромбоемболій, зменшує прояви недостатності кровообігу, полегшує роботу серця.



Основні висновки. При захворюваннях серцево-судинної системи фізична реабілітація має надзвичайно велике значення, оскільки порушення функції серця призводить до різкого зниження рухової активності і працездатності. Серцево-судинні захворювання лікують комплексно з включенням медикаментозного лікування, дієтотерапії, психотерапії, відповідного рухового режиму, фізичної реабілітації. Рання рухова активізація хворих сприяє розвитку колатерального кровообігу, впливає на фізичний і психологічний стан хворих, скорочує період госпіталізації і зменшує ризик небезпечних ускладнень.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Гриценко В. Здоров'я людини як багатоаспектна проблема / В. Гриценко // Вісник національної академії наук України. – 2006. – № 6. – С.51-56.

  2. Скурихина Л.А. Физические факторы в лечении и реабилитации больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы / Л.А. Скурихина. – М.: Медицина, 1979. – 208 с.

Ворожцов Олександр,

студент 4 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: С.Н. Писаренко,

ст. викладач (БДПУ)
ВПЛИВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ НА РОЗУМОВІ ЗДІБНОСТІ ЛЮДИНИ
Актуальність. Якщо людина міцної статури, загартована, то її організм здатен активно протистояти різного виду хворобам. У слабких людей ця здатність суттєво знижена. Вірний спосіб боротьби з хворобами – укріплення здоров’я. Для цього існує багато засобів – фізична культура, загартовування, дотримання правил гігієни, добре харчування.

Ступінь дослідження проблеми. На основі отриманих даних під час проходження практики у школі та опрацювання тематичної літератури.

Мета і методи дослідження. Мета довести, що регулярні заняття фізичною культурою – позитивно впливають на всі системи органів людини та на розумову діяльність зокрема. Методи – опитування, спостереження.

Сутність дослідження. Встановлено, що учні, які систематично займаються спортом, фізично більш розвинені, ніж їх однолітки, які не займаються спортом. Вони вище ростом, мають більшу вагу і окружність грудної клітки, м'язова сила і життєва ємність легенів у них вище. (Життєва ємність легень – найбільший обсяг видихнутого повітря після найбільш глибокого вдиху.) Зріст юнаків 16 років, які займаються спортом, в середньому 170,4 см, а в інших він дорівнює 163,6 см, вага відповідно – 62,3 і 52 , 8 кг. Заняття фізкультурою і спортом тренують серцево-судинну систему, роблять її витривалою до великих навантажень. Фізичне навантаження сприяє розвитку кістково-м'язової системи. Ранкова гімнастика, уроки фізкультури, заняття в спортивних секціях, рухливі ігри та спортивні розваги, туризм – все це зміцнює здоров'я і оберігає організм від захворювань. Було виділено специфічний вплив уроку фізкультури на протікання розумових процесів. Так, при однаковому вихідному рівні до уроків та після уроку фізкультури розумова діяльність учнів протікала активніше, ніж після уроку математики: зросла точність виконання завдання, кількість переглянутих знаків збільшилося на 21%, швидкість розумової діяльності зросла на 6%, в той час як після уроку математики вона знизилася на 3%.

Таким чином, ці результати відносяться до числа отриманих різними дослідниками даних, що свідчать про те, що під впливом фізичних вправ відбувається активізація психічних процесів, яка позитивно позначається на здійсненні розумової діяльності в цілому.

У зв'язку з цим представляють інтерес і результати вивчення особливостей протікання психічних процесів в учнів, звільнених від занять фізкультурою, а саме у тих, хто:

1) не був присутній на заняттях у спортивному залі, а знаходився в класі;

2) присутній в спортивному залі і спостерігав за своїми товаришами.

Показники розумової діяльності у другої групи виявилися лише на 2,5% гірше відповідних показників у займалися фізкультурою учнів, а у першої групи – на 19,4% гірше.

Таким чином, навіть тільки присутність на уроці фізкультури і спостерігання за тими хто займається, активізують психічну діяльність учнів. Аналогічний вплив на процеси уваги знайдено у звільнених від фізкультури. Така загальна закономірність впливу занять фізичними вправами на активізацію розумової діяльності учнів. Але є й ряд даних, що свідчать про те, що досягнення такого позитивного впливу вимагає диференційованого використання фізичних вправ, що розрізняються по виду і тривалості виконання, а також обліку індивідуально-типологічних особливостей і ступеня фізичної підготовленості учнів. Так, експериментально встановлено, що тривалість ускладненого бігу (зі стрибками) прямо пов'язана з обсягом короткочасної пам'яті: чим тривалий біг (в межах 1,5 хв), тим більше обсяг пам'яті.

При виконанні стрибків через лавку спостерігається зворотне: стрибки в протягом 15-45 с. роблять сильний негативний вплив на процеси короткочасного запам'ятовування. Крім того, один і той же вид вправ, що виконують протягом різних періодів часу, може надати різний вплив на процеси пам'яті.



Основні висновки. Отже, з вищесказаного матеріалу, можна підвести підсумок, що заняття фізичною культурою – позитивно впливає на організм людини та її розумову діяльність, але для більшого ефекту, слід підбирати вправи враховуючи індивідуальні особливості кожного, беручи до уваги можливості організму та рівень його фізичних здібностей.
ЛІТЕРАТУРА

1. Пирогова Б.А. Факторы, определяющие физическую работоспособность / Б.А. Пирогова // журнал Здоровье

2. Горшков В.Н. Влияние больших тренировочных нагрузок на иммунитет / В.Н. Горшков, М.Я. Левин // Физкультура и спорт. – Москва, 1984.

3. Лидьярд. А. Основных принципы и правила оздоровительной тренировки / А. Лидьярд // Физкультура и спорт. – Москва, 1982.



Гондаревская Анна,

студентка 2 курса физико-

математического факультета

Научный руководитель: Гармонова В.Е.,

старший преподаватель

(ФГБОУ ВПО “Таганрогский государственный

педагогический институт имени А.П.Чехова”)
ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ АПРОБИРОВАНИЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ КОМПЛЕКСОВ НА ТРАВМЫ СПОРТСМЕНОВ
У каждого человека в жизни когда-либо были травмы, например, синяки или растяжения. В спорте без травм не обходится практически ни одного дня. Данная работа направленна на описание опыта апробирования применения лекарственных комплексов для обезболивания и быстрого лечения травм.

Актуальность данной работы заключается в том, что были получены положительные практические результаты эффективности лечения лекарственными комплексами травм и ушибов, полученных на тренировках и в процессе соревнований.

Данное средство мы получили, изучив ряд доступных материалов по траволечению [1; 2; 3], на основе натуральных компонентов, без применения консервантов, что дает максимальную эффективность действия активных веществ лекарственных растений, оно практически не вызывает аллергических реакции, что не редко происходит от лекарств, приобретённых в розничной сети аптек.

Цель нашей работы заключалась в апробации, проверке эффективности на собственном опыте, полученных на основе натуральных компонентов мазей от синяков и ушибов.

Для достижения данной цели, мы выбрали из разнообразной литературы растительные компоненты, на которые аллергические реакции крайне редки. Были отобраны следующие виды растительного сырья: листья и цветки зверобоя продырявленного, листья алое-вера, листья и стебли чистотела большого, листья и стебли золотого уса, корни и стебли лопуха. Далее была проведена экстракция активных веществ лекарственных растений. В основу мази положен мед с добавлением глицерина (влагоудерживающее и смягчающее средство) и несколько капель эфирного масла эвкалипта, оказывающее успокаивающее и обезболивающее действие.

Для экстракции активных компонентов лекарственных растений нам потребовалось: измельчить растительное сырье при помощи деревянного ножа и рук ; поместить 5-10г измельченной массы в круглодонную колбу и прилить 25-35мл дистиллированной воды. Плотно закрыть колбу и поместить на водяную баню; нагреть баню до интенсивного кипения, затем уменьшить напряжение (вода должна слегка кипеть только по краям водяной бани – это соответствует оптимальной температуре экстракции растений); экстрагировать активные вещества в течение 15-20 мин. (для корня лопуха – 30 мин.); необходимо было следить за уровнем воды в бане и при необходимости подливать горячую воду; далее снять колбу с водяной бани и остудить её при комнатной температуре; затем отфильтровать полученную смесь, налить фильтрат в чашку для выпаривания и нагревать на электроплитке, пока первоначальный объем не уменьшится вдвое.

Данные пункты были выполнены нами для всех пяти растений в отдельности. Затем мы взяли мёд, как основу нашей мази, и начали добавлять в него по 5-7 мл каждого экстракта, добавили остальные компоненты и дали настояться. После этого мазь была готова к использованию.

Работа и апробация проводилась сначала на базе Староминской школы № 2 (Краснодарский край) под руководством учителя биологии и химии Иващенко Л.Н. Названа мазь была – “Ай! Болит”. Первоначальное тестирование данного лекарственного препарата проводилось среди учеников и учителей означенной школы. 75% испытуемых, использовавших наше лечебное средство, подтвердили, что ушибы проходят менее болезненно и синяки рассасываются в среднем на 2 – 3 дня быстрее, чем обычно при использовании мазей из аптек, при этом не возникало больших отеков и воспалительных явлений в ушибленных тканях, а результаты первичной апробации были представлены ещё на краевой конференции школьников “Эврика” в 2009 и 2010г.г..

Далее апробация осуществлялась в педагогическом институте участниками секции по волейболу.

Безусловно, каждый человек сам выбирает, чем ему лечить те или иные травмы, однако, мазь “Ай! Болит” уже три года помогает ускорению эпителизации тканей при ушибах и синяках, а также предупреждает воспалительные явления, снимает отёки, ускоряет рассасывание гематом, ликвидирует посттравматическое воспаление у школьников и студентов, которые о ней знают.


ЛИТЕРАТУРА

  1. Иванов В.И. Траволечение: новейший справочник. – М.: Эксмо-пресс, 2006.

  2. Иванова Н.Н. Лечение травами по методам народной медицины. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

  3. Лебедева А.Ф. Лекарственные растения. Самая полная энциклопедия. – М.: Изд-во АСТ, 2006.



Димова Ірина,

студентка 2 курсу факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Науковий керівник: І. В. Писанець,

викл. (БДПУ)
ВПЛИВ РУХЛИВИХ ІГОР НА ФІЗИЧНИЙ ТА МОРАЛЬНИЙ СТАН СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ВУЗІ
У період змін у національній системі освіти України перед вищою школою ставляться важливі завдання. Метою фізичного виховання у вузах є сприяння підготовці гармонійно розвинутих, висококваліфікованих спеціалістів. В процесі навчання у вузі з курсу фізичного виховання передбачається вирішення основного завдання – виховання в студентів високих моральних вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці.

Розвиток педагогічної науки в Україні характеризується пошуком та вдосконаленням шляхів формування такої особистості. В Законі України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, державній національній програмі “Освіта” та Цільовій комплексній програмі “Фізичне виховання – здоров'я нації” визначено, що сьогодні особливої ваги набуває єдність виховних впливів на особистість протягом усього періоду ії розвитку. З огляду на це, для вищої школи актуальним є питання належного фізичного виховання студентів, їх стабільного стану здоров'я та повноцінного розвитку. Універсальними засобами такого всебічного розвитку вчені визначають рухливі ігри.

Гра – особливий вид діяльності людини, що виникає у відповідь на соціальну потребу підготовки молоді до життя. Рухливі ігри на заняттях з фізичного виховання у вузі в першу чергу служать завданням фізичної підготовки й удосконалюванню елементів спортивної техніки, а також вихованню рішучості, волі й інших важливих якостей.

П. Лесгафт визнавав, що рухлива гра – одна з важливих засобів фізичного виховання. Вчений вказував, що в процесі гри учасники вчаться справлятися з труднощами. Методика організації гри, розроблена педагогом, діє і в теперішній час. Насамперед, у ній передбачені такі вимоги:

- гра повинна вирішувати певне завдання;

- у проведенні ігор варто дотримуватись систематичності та послідовності;

- організаційна діяльність педагогів повинна бути спрямована на підвищення активності і самостійності учасників гри.

Рухливі ігри – один із важливих засобів всебічного виховання особистості, характерною особливістю якого є комплексність впливу на організм і на всі сторони особистості. У грі одночасно здійснюється фізичне, розумове, моральне, естетичне і трудове виховання. Активна рухова діяльність і позитивні емоції, викликані нею, підсилюють усі фізіологічні процеси в організмі, поліпшують роботу усіх органів і систем. Несподівані ситуації, що виникли під час гри, привчають учасників доцільно використовувати набуті рухові навички і уміння.

Освітнє значення ігор полягає в тому, що вони формують рухові уміння і навички із бігу, стрибків, метання; розвивають основні фізичні якості (силу, швидкість, спритність, витривалість, гнучкість); дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, народознавства, історії рідного краю.

У рухливих іграх створюються найсприятливіші умови для виховання фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, спритності, гнучкості). Захоплені змістом гри, учасники можуть виконувати одні і ті ж рухи з інтересом і до того ж багато разів, не помічаючи втоми. Під час гри студенти діють відповідно до правил-вимог, які обов'язкові для всіх учасників. Правила регулюють поведінку гравців і сприяють виробленню таких якостей, як взаємодопомога, колективізм, чесність, дисциплінованість. Разом з тим потреба виконувати правила, а також переборювати перешкоди, неминучі під час гри, сприяє вихованню вольових якостей – витримки, сміливості, рішучості. В іграх учасникам доводиться самим вирішувати, як діяти, щоб досягти певної мети. Швидка і часом несподівана зміна умов змушує учасників шукати усе нові і нові шляхи вирішення завдань, які постають перед ними. Саме це сприяє розвитку самостійності, активності, ініціативи, творчості та кмітливості. При правильній організації гри набуваються навички культурної поведінки, закріплюються поняття про взаємини людей і почуття високої відповідальності за свої вчинки. Рухлива гра охоплює все: рух, мислення, нові інформації, новий досвід, комунікацію, працю, розвагу, послух правилам, є середовищем для розвитку фізичного, розумового, суспільного характеру людини. Наші ігри мають риси нашої культури. Отож, ігри мають особливе значення не для однієї особистості чи організованої групи, але й для всього суспільства. Тому суттєвим є створення на заняттях з фізичного виховання таких ситуацій ігровими засобами, щоб студенти відчули й зрозуміли, що потрібно їм для їхнього особистого й суспільного життя. Ігровими заняттями можна закріплювати знання з мови, історії, географії, культури, техніки та ін. Але найважливіше те, що в ігровій ситуації формується характер.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   34



  • Воєвода Марина
  • РОНХІАЛЬНА АСТМА У ДІТЕЙ
  • Рівень досліджуваності даної проблеми.
  • Ворожцов Олександр
  • Ступінь дослідження проблеми.
  • Гондаревская Анна
  • ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЕ АПРОБИРОВАНИЕ ВОЗДЕЙСТВИЯ ЛЕКАРСТВЕННЫХ КОМПЛЕКСОВ НА ТРАВМЫ СПОРТСМЕНОВ
  • Димова Ірина