Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка19/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34

Основні висновки. Лікування ВСД проводять з урахуванням типу ВСД. Лікування включає комплекс немедикаментозних і медикаментозних засобів. Велике значення має нормалізація фізичних навантажень, відпочинку, режиму дня. До раціону дітей з симпатикотонією включають харчові продукти, що містять солі магнію. Ці солі мають судино-розширювальну, антиспастичну дію. До таких продуктів належать: гречана, вівсяна, пшенична крупи, горіхи, соя, квасоля, морква, петрушка. З їжі виключають соління, маринади, прянощі. Дітям із ВСД показані лікувальні ванни: хвойні, які надають седативний, гіпотензивний, діуретичний вплив (на курс 10-12 ванн щодня або через день); кисневі ванни; хлоридно-натрієві ванни, які покращують центральний та периферичний кровообіг, нормалізують тонус судин, функцію нирок, процеси обміну; заспокійливі ванни з відварами нагідків, череди, шавлії, валеріани, хмелю, липи, які нормалізують діяльність ЦНС та сон дитини. З водних процедур застосовують теплий дощовий, циркуляційний душ. Курс 12-15 сеансів. При ваготонії показані кисневі, перлинні, радонові ванни. За відсутності ефекту від перелічених заходів необхідно переходити до медикаментозної терапії.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Вейн М.А. Вегетативные расстройства / М.А.Вейн. – М: Медицина, 2003. – 746 с.

  2. Леженко Г.О. Вегетативні дисфункції у дітей. Патогенез, діагностика і терапевтична тактика / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова // Дитячий лікар: наук.-прак. жур. для педіатрів. – Киїів, 2011. – №4. – С. 20-32.

Халак Катерина,

студентка 4 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Осіпов В.М.,

к.н.фіз.вих.та спорту, доцент
РЕАКЦІЯ СИСТЕМИ КРОВООБІГУ НА ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ

В ПІДЛІТКІВ З ВЕГЕТАТИВНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ
Актуальність. Синдром вегетативної дисфункції є одним з найбільш поширених патологічних станів серед усієї соматичної патології підліткового віку та за своєю поширеністю поступається лише ГРВІ. Останнім часом спостерігається збільшення поширеності вегетативних дисфункцій серед дітей, що можна пов’язати з погіршенням екологічної ситуації, збільшенням навантаження в школі, зменшенням кількості дітей, які тренуються в спортивних секціях, та іншими подібними причинами. З огляду на цю проблему й була визначена тема нашого дослідження.

Ступінь досліджуваності проблеми. Поширеність вегетативних розладів, за даними деяких авторів, становить від 20 до 56% від усіх захворювань дитячого віку. Найчастіше симптоми вегетативної дисфункції спостерігаються у підлітків; їхня частота в популяції хлопчиків, за даними різних авторів, коливається від 54,6 до 72,6%, а серед дівчаток від 62,4 до 78,2%, що зумовлено пубертатною гормональною перебудовою організму, напруженням функціонування різних органів і систем та значним розумово-фізичним навантаженням [1].

Мета і методи дослідження. Мета нашого дослідження – вивчити реакцію системи кровообігу на фізичне навантаження в підлітків з вегетативною дисфункцією для занять оздоровчою фізкультурою.

Методи дослідження включали вимірювання артеріального тиску (АТ) і частоти серцевих скорочень (ЧСС) до і після дозованого фізичного навантаження (степергометрія 3 хв) з подальшим розрахунком вегетативного (ВІ) і серцевого (СІ) індексів [2]. У дослідженні приймали участь школярі 14-16 років, у яких спостерігалися вегетативні розлади.



Сутність дослідження. Результати дослідження показали, що вихідний вегетативний стан підлітків, які мали вегетативні розлади, визначався як парасимпатичний, що було характерно для більшої частини дітей, але в третини випробуваних спостерігалася й симпатикотонія. Крім того, вихідним типом кровообігу виявився гіпокінетичний, що склало 82% від загальної вибірки дітей. Поряд з цим були виділені гіпер- і еукінетики, кількість яких склала 18%.Після фізичного навантаження, як очікувалося, відбувся перерозподіл індивідуумів за вегетативним індексом в сторону симпатикотонії – 70%, що призвело до зменшення ваготоніків на 50% по відношенню до вихідного стану. Крім того, спостерігалося зниження гіпокінетиків на 35% і збільшення гіпер- і еукінетиків на 27% та 8% відповідно. Це дає підстави припустити, що для половини дітей навантаження є фізіологічним, тоді як інша половина до даного навантаженні не була адаптована, тобто, до цієї половини відносяться індивідууми з низькою фізичною активністю.Виявилося, що ті підлітки, у яких зазначалося зростання значень обох індексів, не займаються фізичною культурою, а решта отримують навантаження на уроках фізкультури в школі та деякі додатково займаються в спортивних секціях. Отже, рівнем фізичної активності можна й пояснити різні зміни вегетативного статусу й типів кровообігу в досліджуваних дітей. Переважання симпатичного тонусу перед фізичним навантаженням для таких підлітків може бути викликано так званим передстартовим станом.

Зі спортивної фізіології ясно, що в умовах спокою швидкість споживання кисню і хвилинний об'єм кровообігу мало відрізняються у тренованих і нетренованих людей. Однак, механізми підтримання хвилинного об’єму кровообігу (від якого залежить величина серцевого індексу) у них різні. У результаті посилення парасимпатичних і ослаблення симпатичних впливів на серце, зменшення виділення катехоламінів наднирниками і зниження чутливості серця до цих речовин у осіб, які займаються аеробними вправами, значно зменшується частота серцевих скорочень (ЧСС), і досягає стану фізіологічної брадикардії. Брадикардія в спокої у тренованих осіб компенсується більш високими показникамисистолічного об'єму серця. Зростання об'єму систоли в результаті тривалого тренування є наслідком збільшення об'єму шлуночків серця і скорочувальної здатності міокарда.



Висновки. Таким чином, у протестованих підлітків збільшення вегетативного тонусу в бік симпатикотонії і, відповідно, зміна типу кровообігу з гіпокінетичного на гіперкінетичний свідчить про адекватну реакцію системи кровообігу на дозоване навантаження. Така реакція характерна для нетренованих і слабо тренованих дітей. У той час як зниження симпатичного тонусу кровообігу після дозованого навантаження, крім того, посилення ваготонії і при цьому збільшення кровообігу, інакше як неадекватною реакцією назвати не можна, тобто представлені з таким типом реагування підлітки до фізичного навантаженні не адаптовані, що й потрібно враховувати при побудові оздоровчих тренувань.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Леженко Г.О. Вегетативні дисфункції у дітей. Патогенез, діагностика і терапевтична тактика / Г.О. Леженко, О.Є. Пашкова // Дитячий лікар: наук.-прак. жур. для педіатрів. – К., 2011. – №4. – С. 20-32.

  2. Осипов В.Н. Показатели центральной гемодинамики у баскетболисток высокого класса / В.Н.Осипов, Е.Н.Осипова // Спортивная кардиология: Сборник материалов Всероссийской научно-практической конференции, 18-19 мая 2011 года. – Москва: РГУФКСМиТ, 2011. – С. 100-103.



Хатько Сергій,

студент 1 курсу факультету

фізичного виховання

наук. керівник: О.П. Мягченко,

к. хім. н., доцент
БІОХІМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗАХВОРЮВАННЯ НА СНІД В УКРАЇНІ
Актуальність теми полягає у недостатньому дослідженні проблеми виникнення ВІЛ інфекції, та СНІДу в організмі людини.

Метою роботи є аналіз статистичних даних рівню захворюваності СНІДу в Україні, та шляхів профілактики СНІДу.

Сутність дослідження полягає в аналізі стану даних захворюваності СНІДу в Україні.

Завдяки даним міжнародного Альянсу З ВІЛ та СНІД України можна з’ясувати тенденції змін захворювання на СНІД. За даними цієї організації показники захворюваності на СНІД в Україні зростають з року в рік. За даними стану захворюваності на СНІД Україна займає 5 місце у світі, попереду тільки країни Африки. Серед країн Європи наша держава займає одне з перших місць. Проте за статистикою Європейських організацій с цього питання спостерігається зменшення захворюваності на СНІД. Статистичні дані в м. Бердянськ відсутні через недостатню обстежуваність населення відповідними органами. Бердянськ по області знаходиться на 3 місці по захворюваності на СНІД, перед ним тільки Зароріжжя та Мелітополь. Нами були проаналізовані різні погляди соціуму на це питання. Одні вважають, що СНІД – велика бізнес афера, інші що СНІДу взагалі не існує. Ця думка обумовлена такими поняттями: “Імунодефіцит був і 200 років тому, проте мови про СНІД тоді і близько не було”. “Всі кажуть, що наркомани помирають від СНІДу, але вони вмирають і від наркотиків, які руйнують імунну систему організму [2].

Коли у цитоплазму клітини потрапляють компоненти вірусу, зворотна транскриптаза будує за допомогою РНК молекули вірусної ДНК, які проникають в ядро і занурюються в хромосому. Після більш-менш тривалого перебування в неактивній формі у хромосомі ДНК вірусу (провірус), подібно вулкану починає діяти породжуючи нові частинки. У цьому процесі беруть участь клітинні ферменти, фактори і механізми, так як процес транскрипції вірусної ДНК за механізмом нічим не відрізняється від транскрипції будь-якого клітинного гену. На цій стадії дуже важко ліками зупинити розмноження вірусу, бо вони будуть згубними для генів клітини, при тому не тільки які містять вірус, але і всіх інших здорових клітин організму.

Однин з найбільш поширених хімічних засобів проти СНІДу в даний час є – азидотимидин який пригнічує процес зворотної транскрипції вірусної РНК. Вибірковою антивірусною дією володіє препарат GLQ223, білок, який синтезований з кореневих бульб китайського огірка Trichosanthus kirillowi.

Правильній модифікації білків ВІЛ заважає кастаноспермін-рослинний алканоід. Виходу зрілих частинок ВІЛ (віріонів) з клітин перешкоджає інтерферон, який блокує зараження здорових клітин.

Для профілактики СНІДу створюють діагностикуми для швидкого й однозначного виявлення ВІЛ. Ця проблема тепер вирішена через сучасні діагностикуми, та налагоджено їх масове виробництво. Більшість таких діагностикумів засновані на виявленні в крові вірусних білків за допомогою антитіл. Перспективним вважають виявлення слідових кількостей ВІЛ за допомогою ланцюгової полімеразної реакції. [1, c 53-58]

Незважаючи на те що виявлено кілька антигенів проти ВІЛ, жоден з них не дозволяє поки повністю запобігти розвитку захворювання. Обумовлено це безліччю причин:нестабільністю зв'язків вірусу з клітиною, наявність у них небажаних побічних ефектів і головне – недостатньою ефективністю. В даний час дослідники не пов'язують свої надії з відсутністю ефективного препарату. Мабуть, необхідна розробка різноманітних речовин, здатних впливати на різні етапи життєвого циклу ВІЛ. Тому триває пошук принципово нових підходів. СНІД – це складна наукова проблема, яка полягає в очищенні генетичного апарату клітин від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без рішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом. А таких наукових питань це захворювання поставило багато.

Основні висновки: 1) Відсутність препаратів проти ВІД-СНІД, та їх низька ефективність; 2) Недотримання правил особистої гігієни багатьох людей; 3) Висока мутагенність вірусу у клітинах організму.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Биотехнология за рубежом под ред. К.Г. Газарян, В.З. Тарантул. – Москва, 1990. – 64 с.

  2. http://www.aidsalliance.org.ua, створ. у 2000 р.



Хатько Сергій,

студент 1 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: С.М. Хатунцева,



к. пед. н., доцент (БДПУ)
ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ СНУ
Актуальність теми. Сон є важливим фізіологічним процесом для нормальної життєдіяльності людини, відновлення психічних і фізичних сил організму, дозволяє максимально адаптуватися до зміни умов зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Ступінь досліджуваності проблеми. Механізми виникнення сну привертають увагу як вітчизняних так і зарубіжних вчених. Засновником “науки про сон” є М. Манасеїна, учениця фізіолога І. Тарханова, яка вивчала значення сну для організму. Сучасні уявлення про природу сну сформувалися у другій половині 20 ст. з появою методів реєстрації біоелектричної активності головного мозку (електроенцефалограма). Найбільшими досягненнями в цій області було відкриття американськими вченними Н. Клейтманом, У. Дементом і французьким дослідником М. Жуве так званого парадоксального сну [1, с 549-554]. Згідно точки зору Клейтмана і деяких його прибічників, сон – це єдиний процес, а фаза швидкого сну являє собою відображення періодичного "вторгнення" механізмів бадьорості всередину процесу сну. Н. Клейтман і Ю Азеринский характеризують цей стан як перехідний між бадьорістю та сном [1, с 549-554]. Згідно М. Жуве, швидкий сон – це особливий, третій стан організму, який характеризується парадоксальним поєднанням активності мозку і розслаблення м‘язів, активна бадьорість, направлена всередину. Згідно теорії І. Павлова, сон і внутрішнє гальмування за своєю фізіологічною основою представляють єдиний процес кортикоїдного гальмування, розповсюдженого в корі головного мозку, що зберігає реактивність кіркових клітин [2, с 537-539].

Метою нашого дослідження є вивчення фізіологічних механізмів сну.

Сутність дослідження. Ретикулярна формація виявляє помітний вплив на електричну активність головного мозку, на функціональний стан кори головного мозку, підкіркових центрів, мозочка і спинного мозку. У висхідній частині ретикулярної формації реєструється характерна для стану неспання організму реакція зміни електричної активності кори головного мозку, яка характеризується зникненням повільних, ритмічних коливань електричної активності мозку. Руйнування ретикулярної формації мозкового стовбура, навпаки, викликає стан тривалого сну, супроводжується появою в корі великих півкуль хвиль низької частоти і великої амплітуди. Висхідна частина ретикулярної формації пов'язана з підвищенням і зниженням чутливості кори головного мозку. Вона відіграє важливу роль в управлінні механізмами сну і неспання, навчання й уваги. В свою чергу кора головного мозку через низхідні нервові волокна також здатна впливати на ретикулярну формацію, що більшість вчених пов’язує зі свідомою психологічною саморегуляцією людини [1, с. 549-554]. Дослідники вважають, що сон – періодичний функціональний стан організму людини, який характеризується вимкненням свідомості й зниженням здатності нервової системи відповідати на зовнішні подразники. Природний сон включає дві фази – повільний сон (повільнопливний, ортодоксальний, синхронізований, спокійний, теленцефалічний сон) і швидкий сон (парадоксальний, десинхронізований, активований, ромбенцефалічний). При засинанні людина проходить такі стадії: дрімоту, поверхневий сон, сон помірної глибини і глибокий сон. Психічна активність в повільному сні представлена уривчастими неемоційними думками, а час, проведений у сні, зазвичай недооцінюється. Вченими встановлено, що у молодих здорових людей поверхневий сон займає біля половини часу усього нічного сну, а глибокий сон 20-25 %. Науковці засвідчують, що повільний сон завершується зміною пози, після чого слідує різкий перехід до фази парадоксального сну: на ЕЕГ відмічається десинхронізація ритмів, тобто високовольтна повільна активність зміняються швидкими низькоамплітудними ритмами, як при пробудженні, однак парадоксальним чином при цьому повністю розслабляються всі гладкі м'язи тіла і виникають швидкі рухи очей. Крім того, спостерігаються нерівномірність пульсу і дихання, сіпання лицьових м'язів, пальців, кінцівок. При досліді на пробудження під час парадоксального сну у 80 % людей свідчить про переживання емоційно забарвлених сновидінь, а час перебування у сні часто переоцінюється. Фаза парадоксального сну займає біля 20 % часу сну. Повільний сон і наступний за ним парадоксальний сон формують цикл з періодом близько 1,5 години [1, с 549-554]. Нормальний нічний сон складається з 4-6 таких циклів.

Основні висновки. Сон становить собою чергування різних функціональних станів головного мозку, а не є «відпочинком» для головного мозку. Під час сну перебудовується мозкова діяльність, яка потрібна для переробки і консолідації інформації, що потрапила в період неспання, переведення її із проміжної в довготривалу пам'ять.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Філімонов В. І. Нормальна фізіологія / Філімонов В. І. – К. : Вища школа, 1994.–607 с.

  2. Федонюк Я. І. Анатомія та фізіологія з патологією / Федонюк Я. І. – Тернопіль : Укрмедкнига, 2001. – 607 с.

Хоменко Юлія,

студентка 2 курсу факультету

фізичного виховання

Науковий керівник: С. І. Кара,

cтарший викладач (БДПУ)
ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ

ТА ПІДЛІТКІВ
Актуальність. Людське життя є найвищою цінністю, перед суспільством постає ряд важливих завдань, серед яких головним є вирішення проблеми збереження здоров’я людини, не тільки фізичного, а й психічного. Збереження фізичного і психічного здоров’я особистості, зокрема підростаючого покоління, є одним із пріоритетних завдань сучасної системи освіти.

Ступінь досліджуваності проблеми. Психічне здоров’я є одним із основних компонентів здоров’я особистості.

У літературних джерелах поняття “психічне здоров’я” вченим розглядається як: стан психічної сфери, основу якого становлять стан загального душевного комфорту, що забезпечує адекватну психоемоційну і поведінкову реакцію; єдина і повноцінна життєдіяльність людини, з притаманними їй видовими та індивідуальними біологічними, психологічними і соціальними функціями; стан динамічної рівноваги індивіда з оточуючим природним і суспільним середовищем.



Мета і методи дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми збереження психічного здоров’я дітей та підлітків.

Сутність дослідження. Психологами доведено, що під час навчання число здорових дітей значно скорочується. У літературних джерелах зустрічаються спроби охарактеризувати причини шкільної невротизації дитини, яка призводить до дезадаптивного стану.

Чинники погіршення психічного здоров’я особистості у шкільний період визначено різноманітні. До них належать: непідготовленість дитини до школи; вплив авторитарного вчителя; дитячі страхи; порушення психогігієнічних основ навчального процесу, оптимумів навчальної діяльності, гармонії творчих здібностей; гіподинамія та ін.



Основні висновки. Одними з найголовніших умов збереження психічного здоров'я дітей та підлітків є: застосування особистісно орієнтованих технологій навчання; дотримання психогігієнічних норм організації навчання з урахуванням індивідуальних норм навантаження; здатність планувати навчальне навантаження, спрямованого не лише на зберігання стану повного душевного, тілесного та соціального добробуту, а й на збільшення якості психічного здоров’я дітей.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Технологія моніторингу психічного здоров’я школярів / О. А. Бесєдіна, Г. М. Даниленко, Н. М. Колотій та ін. // Методичні рекомендації. – Харків, 2000. – 22 с.

  2. Коцур Н. І. Психогігієна: навч. посібник. / Н. І. Коцур, Л. С. Гармаш. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2005. – 380 с.

Шитик Олександр,

студент 4 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Р.І. Літус, ст.викл. (БДПУ)


МЕТОДИКА РОЗВИТКУ СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ПОЧАТКІВЦІВ

В ПАУЕРЛІФТИНГУ
Актуальність досліджуваної проблеми. Завдяки збільшеній популярності пауерліфтингу серед молоді і дорослого населення, цим силовим видом спорту починає займатися все більше людей. Популярність пауерліфтингу пояснюється простотою, доступністю цього виду спорту, благотворним впливом на здоровя спортсмена. І у зв'язку з цим виникає проблема перед новаками – з чого почати? І яка методика тренувань найбільш ефективна? Проблема вибору правильної методики тренувань для новаків пов’язана з їх великою кількістю і в більшій частині, неповним науковим обґрунтуванням. [2] Ознайомившись з системою тренувань з пауерліфтингу, ми вибрали одну з відомих вітчизняних методик тренування початківців – пауерліфтерів. [3]

Ступінь досліджуваності проблеми. Ця проблема не достатньо вивчена фахівцями в цьому виді спорту, тому ступінь досліджуваності проблеми є актуальною.

Мета дослідження. Вивчення методики формування силових здібностей початківців в пауерліфтингу.

Сутність дослідження На початковому етапі багато атлетів часто переоцінюють свої можливості і на кожному тренуванні вони прагнуть піднімати максимальну вагу, що може привести до випадків травматизму. Тренер завжди повинен пам'ятати, що під час розучування техніки виконання класичних вправ, головне значення має не вага штанги, а кількість повторень в підході. При виконанні вправ зі штангою не можна допускати великої напруги. Розучувати техніку корисно з снарядом середньої ваги. [1] Таким чином, головним завданням при написанні місячного плану для групи новачків є вивчення техніки класичних вправ, а також поліпшення загальної і фізичної підготовки.

Основні висновки. Аналіз наукової літератури показав, що найбільш ефективний метод розвитку силових здібностей у початківців – є повторний метод. Досліджена методика рівноцінно впливає на всі три вправи, що є важливим на початковому етапі спортивних тренувань.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки в спорте / Верхошанский Ю.В. – М. : Физкультура и спорт, 1977. – 53 с.

  2. Глядя С.А., Стань сильным! Учебно-методическое пособие по основам пауэрлифтинга / Старов М.А., Батыгин Ю.В. – Х. : К-Центр, 1998. – 43 с.

  3. Муравьев В.Л. Пауэрлифтинг. Путь к силе / Муравьев В.Л. – М. : Издательство “Светлана П”. – 1998. – 3 c.


Щербакова Альона,

студентка 2 курсу факультету

фізичного виховання

Наук. керівник: Л. М. Кравченко,

к.хім.н., доцент (БДПУ)
РЕКРЕАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

МІСТА – КУРОРТА БЕРДЯНСЬК
Актуальність. Надання місту Бердянськ статусу міста-курорта вимагає особливо благополучного екологічного стану.

Ступінь досліджуваності проблеми. Аналіз досліджень і публікацій показує, що підприємства міста скидають у море щорічно 16-17 млн. куб. м стічних вод, у повітря викидається близько 55 тон шкідливих речовин за рік. У Бердянську на кожного мешканця у середньому за добу припадає майже 0,4 кг шкідливих речовин, що значно менше, ніж у середньому в сусідніх містах. Тому територію міста можна вважати умовно екологічно чистою, а екологічну ситуацію відносно благополучною, але спостерігається тенденція до зниження рекреаційних можливостей міста [1].

Мета і методи дослідження. Мета статті – окреслити можливі шляхи покращання екологічного стану та оздоровчих можливостей міста-курорта.

Сутність дослідження. Проблема питної води має для міста не лише загально медичне, санітарно-гігієнічне, але й економічне значення. Вважається, що рішення цієї проблеми полягає у подачі води з Каховського водосховища на Дніпрі. Але сучасний Дніпро, віднесений до річок третьої категорії, а це означає, що його вода не придатна у якості питної без спеціальної очистки на установках, які у місті відсутні. Це результат того, що до Дніпра скидають стічні води майже дві тисячи промислових підприємств України, великі міста: Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ. Вміст завислих речовин у дніпровській воді й забруднень органічної природи настільки великий, що при наявних схемах, установках і потужностях водопідготовки практично неможливо досягти нормативів СанПіН “Вода питна. Гігіїчні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання” як за токсикологічними та органолептичними показниками, так і за мікробіологічними характеристиками. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, характерної не тільки для Бердянська, а і для інших населених пунктів півдня України, може бути розбудова пристроїв для опріснення води.

Велика проблема Бердянська – утилізація промислових та побутових відходів, яких протягом року утворюється понад 100 тис. тон. Для міста-курорта вона особливо загострюється в період курортного сезону, коли місто перетворюється у величезну машину з виробництва сміття. В той же час 20 – 30 % об’єму сміттєвих контейнерів та урн заповнені повітрям, тому що порожні пакувальні матеріали мають великі розміри. Реальним кроком для покращання ситуації буде зміна ставлення до сміття: “Зменши об’єм порожніх пакувальних матеріалів, що викидаєш, і твій двір, вулиця стануть охайнішими!”. Слабо контрольоване використання сполук важких металів на підприємствах, у побуті призвело до отруєння ними ґрунтів міста. Так, територія нафтохімічного завода “АЗМОЛ”, площею 14 гектарів, забруднена цинком, свинцем, вольфрамом, міддю, молібденом. Площа у 58,5 га Першотравневого заводу також забруднена свинцем, цинком, міддю, молібденом. Концентрація цинку, свинцю, вольфраму у районі Південгідромаша перевищує їх граничного допустиму концентрацію (ГДК) у 15 разів.

У середньому маса шкідливих речовин у повітрі щорічно збільшується на 5-10%, що майже співпадає із зростанням кількості автомобільного транспорту і як результат – із темпами захворюваності. У місті нараховується 11970 будинків, в основному у приватному секторі, які опалюються вугіллям. А на опалювальний сезон його потрібно у середньому майже 20 тисяч тон. Якщо врахувати, що в ньому міститься майже 5% сірки, і при спалюванні утворюються токсичні оксиди сірки, вуглецю (чадний газ), азоту, то в середньому, у повітря надходить ще майже 2-3 тисячі тон шкідливих для здоров’я людей речовин.Великої шкоди завдають котельні на вугіллі, в яких часто спалюють і горючі промислові відходи – гуму, пластмаси, з яких виділяються дуже токсичні сполуки – діоксини. А такі речовини є активними канцерогенами та мутагенами, які сприяють прояву шкідливих мутацій у клітинах людей, тварин і рослин.

Заходи щодо покращання екологічного стану міста включають розробку комплексної програми та створення єдиної системи екологічного моніторингу. В числі цих заходів основними є використання нових технологій на підприємствах і транспорті для зменшення забруднення атмосфери; очистка стічних вод і безпечне поводження з твердими відходами; ландшафтна організація території, виділення заповідних зон; захист земель від підтоплення; використання комплексних прийомів боротьби із забрудненням ґрунтів важкими металами, пестицидами, нафтопродуктами, токсичними солями; підвищення рівня екологічної свідомості, екологічної культури городян та гостей міста-курорта Бердянськ.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   34



  • Халак Катерина
  • Ступінь досліджуваності проблеми.
  • Мета і методи дослідження.
  • Хатько Сергій
  • Метою
  • Ступінь досліджуваності проблеми
  • Метою нашого дослідження
  • Хоменко Юлія
  • Шитик Олександр
  • Ступінь
  • Щербакова Альона