Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка28/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   34

Інвестиціями з припустимим рівнем ризику прийнято називати такі вкладення, коли існує ймовірність втратити весь чистий прибуток за цим інвестиційним проектом. [2]

Критерієм критичного рівня ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї виручки. Це означає, що не можна брати до виконання інвестиційний проект, якщо в одному з 10 випадків може бути втрачений прибуток, в одному зі 100 – валовий дохід, а в одному з 1000 – усе вкладене майно.

Отже, умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричинять вплив тих чи інших факторів ризику на їхні майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків, порівняно з можливими, або навіть збитками. Тому при прийнятті рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво фірм, банків або інвестфондів має обов’язково враховувати вплив інвестиційних ризиків.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – Ірпінь, 2001. – 377с.

  2. Пересада А.А., Смірнова О.О., Онікієнко С.В., Ляхова О.О. Інвестування: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни. – К.: КНЕУ, 2001. – 252 с.

3. Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності. – К.: Генеза, 1997. – 384 с.

Пинчук Ксения,

студентка 2 курса Минского института

управления

Научный руководитель: Ю.С. Мамонтова,

м.ю.н. (Минский институт управления)
ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РАЗДЕЛЬНОГО СБОРА ТВЕРДЫХ БЫТОВЫХ ОТХОДОВ
Борьба с различными видами мусора – одна из главных проблем экологии. Поэтому экологическая политика Республики Беларусь в числе приоритетных направлений предусматривает совершенствование системы обращения с отходами, создание условий их максимального вовлечения в гражданский оборот в качестве вторичных материальных ресурсов, снижение вредного воздействия таких отходов на окружающую среду.

Ключевым нормативным документом, регулирующим все этапы обращения с отходами, является Закон Республики Беларусь “Об обращении с отходами” 1. Закон устанавливает принципы организации сбора и удаления твердых бытовых отходов (далее – ТБО), обязанности субъектов, связанных с образованием, сбором и удалением ТБО.

Закон закрепляет принцип приоритетности переработки ТБО в полезную продукцию или энергию по отношению к сжиганию или захоронению ТБО. Для реализации этого принципа Законом устанавливаются обязанности населения, как производителя ТБО, и служб коммунального хозяйства, а также определенные правила сбора ТБО.

Согласно Закону жители обязаны собирать ТБО раздельно, если для этого созданы соответствующие условия, например, расставлены специальные контейнеры для разных видов отходов, организованы пункты сбора вторичных ресурсов и т.п. В свою очередь, коммунальные службы, обслуживающие дома, обязаны создать условия для выполнения жителями установленной Законом обязанности. Под раздельным сбором ТБО понимается процесс сбора отходов по видам в отдельные контейнеры. То есть, для организации раздельного сбора отходов необходимо, чтобы эти службы установили контейнеры для стекла, металла, бумажных, пластиковых и иных отходов. Возможен вариант, когда устанавливается один или несколько контейнеров для совместного сбора нескольких видов вторичных материальных ресурсов.

Сбор и удаление ТБО, в том числе и разделение их по видам, должно проводиться организованно, в рамках схемы обращения с коммунальными отходами. Эти схемы должны разрабатываться местными исполнительными и распорядительными органами. Кроме того, в каждом населенном пункте должна быть разработана программа по сбору и переработке вторичных материальных ресурсов, которая утверждается местными исполнительными и распорядительными органами и включает показатели по сбору вторичных материальных ресурсов и их использованию в качестве вторичного сырья, мероприятия по переработке вторичного сырья.

Стоит отметить, что Закон запрещает захоронение отходов, являющихся вторичными материальными ресурсами, и применение таких технологий обезвреживания ТБО, которые приводят к образованию стойких органических загрязнителей. Примером таких технологий, запрещенных на законодательном уровне, является сжигание несортированных ТБО, поскольку в этом случае образуются опасные для здоровья стойкие органические загрязнители.

Таким образом, Закон “Об обращении с отходами” обязывает коммунальные службы и исполнительные власти наладить повсеместно систему сбора и удаления ТБО с максимальным извлечением вторичных ресурсов, а население – участвовать в раздельном сборе бытовых отходов.
ЛИТЕРАТУРА

1. Об обращении с отходами: Закон Респ. Беларусь, 20 июля 2007 г., № 271-З: в ред. Закона Респ. Беларусь от 7 янв. 2012 г. // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Респ. Беларусь. – Минск, 2013.



Попова Ульяна,

студентка 4 курса финансово-экономического факультета

Научный руководитель: И. В. Синицына,

канд. экон. наук, доцент

(ГАОУ ВПО “Невинномысский государственный гуманитарно-технический институт”)
ТЕНЕВАЯ ЭКОНОМИКА РОССИИ
Теневая экономика оказывает влияние на все сферы жизни современного общества. Предмет исследования достаточно трудно измерить экономическими методами, при этом её фактическое наличие легко определить. За последнее десятилетие масштабы теневой экономики резко возросли. В 2012 году, согласно данным Всемирного банка, в России на теневую экономику приходится 48,6% ВВП, однако Росстат не согласен с этой цифрой и утверждает, что доля неофициальной экономики в России составляет 15-16 % ВВП, занято в теневом бизнесе примерно 13 млн. человек или 17–18% экономически активного населения [1]. Таким образом, актуальность выбранной темы исследования не вызывает сомнения.

Теневой сектор оказывает огромное влияние на экономическое положение государства, а именно, во-первых, из-за сокрытия от официальной статистики величины своих доходов нелегальными предприятиями возрастает уровень уплачиваемых законопослушными налогоплательщиками налогов; во-вторых, теневая экономика не позволяет достаточно эффективно осуществлять макроэкономическую политику; в-третьих, последствия функционирования теневых предприятий также не имеют официального отражения, что представляет серьезную угрозу и для экологии в целом. Помимо этого, теневая экономика действует в сферах, противоречащих официальному законодательству, что несет за собой не только экономический, но нравственный ущерб для общества.

С другой стороны, теневая экономика, в какой-то степени решает вопросы занятости и доходов населения. Предприятия, занятые в теневом бизнесе, обеспечивают безработных рабочими местами с неплохим заработком. Нелегальные предприятия могут выпускать продукцию, достаточно высокого качества, но по относительно низкой стоимости, что вытекает из-за неоплаты официальных налогов и сборов.

Для оценки объемов теневого бизнеса используется несколько методов. Наиболее простым методом является определение суммы, а неформальных рыночных отношений “по производству”. Для чего проводится исследование рынка на предмет оборачиваемости и средних цен. Данный метод имеет недостаток: нельзя определить недобор бюджета по налогам и сборам. Поэтому более действенным является метод, учитывающий расходы домашних хозяйств, из которых в дальнейшем вычитается сумма неформальных продаж.

Таким образом, можно сделать вывод, что роль теневой экономики в России неоднозначна. С одной стороны, неуплата налогов и сборов ведет к повышению конкурентных преимуществ предприятий в теневой сфере экономики, способствует получению дополнительных доходов работников, влияет на снижение уровня реальной безработицы. С другой стороны, теневая экономика оказывает влияние на государственный бюджет России, снижает эффективность макроэкономической политики, отрицательно влияет на состояние инвестиционной среды, конкурентной среды для законопослушных налогоплательщиков, наносит ущерб национальным интересам государства, его экономической безопасности.

Для решения проблемы теневой сферы национального хозяйства необходимо разработать основные направления экономической политики на основе комплексного социально-экономического и экономико-правового подходов. Необходимо экономически заинтересовать граждан, чтобы у них появился стимул к получению официальной заработной платы, что возможно добиться повышением размера легальной минимальной оплаты труда; ужесточить меры наказания участников теневой экономики, например, для предприятий, нарушающих закон в этой области, возможно, ввести угрозы ликвидации вместо штрафа в настоящее время; более тесно сотрудничать с ведомствами, министерствами, учреждениями, органами государственной власти, осуществляющими оценку уровня нелегального сектора экономики для получения доступа к базам данных, а также участия в совместных проектах.

В заключение следует подчеркнуть, что только сбалансированный комплекс научно обоснованных экономических и административных мер с учетом региональной специфики может обеспечить сокращение теневого оборота и на этой основе дать положительную тенденцию к устойчивому развитию экономики.
ЛИТЕРАТУРА

Сайт федеральной службы государственной статистики. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www. gks.ru.



Прокофьев Максим,

магистр юрид. наук, соискатель

Научный руководитель: Т.В. Телятицкая

к. юрид. наук, доцент

(Минский институт управления)
О ПРИОСТАНОВЛЕНИИ ОКАЗАНИЯ ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНЫХ УСЛУГ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ
Под жилищно-коммунальными услугами понимаются услуги по поддержанию и (или) восстановлению надлежащего санитарного и (или) технического состояния жилых домов, иных капитальных строений (зданий, сооружений), жилых и вспомогательных помещений, придомовой территории, по обеспечению их благоустроенности, благоприятных и безопасных условий для проживания граждан, включающие в себя коммунальные услуги, техническое обслуживание, текущий ремонт, капитальный ремонт и иные жилищно-коммунальные услуги, предоставляемые в соответствии с договорами [1].

Жилищно-коммунальные услуги оказываются на возмездной основе, в связи с чем, потребители обязаны оплачивать такие услуги в сроки, установленные законодательством и (или) договором.

В соответствии с абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закона “О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг”, в случае наличия у потребителя задолженности по оплате жилищно-коммунальных услуг и не погашения ее в установленные сроки, исполнитель вправе их приостанавливать оказание [2].

В свою очередь, приостановление жилищно-коммунальных услуг потребителю в многоквартирном доме может затронуть права и интересы других граждан, проживающих в данном доме.

На сегодняшний день имеется фактическая возможность приостанавливать основную жилищно-коммунальную услугу водоотведение. При этом данные действия со стороны исполнителя по отношению к должнику будут противоречить интересам других жильцов, а также приводить к не соответствию санитарного состояния жилого помещения, что в дальнейшем может привести к непригодности для проживания в таком помещении.

По тем же основаниям необходимо исключить возможность исполнителей приостанавливать такие жилищно-коммунальные услуги, как централизованное теплоснабжение и холодное водоснабжение.

В состав жилищного фонда Республики Беларусь входят частные жилые дома граждан, которые подлежат жилищно-коммунальному обслуживанию в соответствии с заключенными договорами. При этом в части таких домов отсутствует централизованное теплоснабжение. В целях отопления жилого дома население использует котлы на твердом и жидком топливе (газ), а также электрические нагревательные приборы.

Таким образом, основная жилищно-коммунальная услуга централизованное теплоснабжение может реализовываться потребителями за счет иных жилищно-коммунальных услуг (газоснабжение, электроснабжение).

В 2011 году в Российской Федерации пенсионерка замерзла заживо в своем доме по причине приостановлении у нее электроснабжения из-за наличия задолженности. Для отопления дома ей использовались электрические нагреватели.

Исходя указанной ситуации, необходимо исключить возможность исполнителей приостанавливать услуги электроснабжения и централизованного газоснабжения в зимний период, когда названные услуги используются для отопления частного жилого дома.

На основании изложенного, в целях укрепления социальной защищенности населения в области оказания жилищно-коммунальных услуг, абз. 3 ч. 1 ст. 17 Закона “О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг” необходимо изложить в следующей редакции:

Исполнитель имеет право: “приостанавливать оказание коммунальных услуг потребителю, имеющему без уважительных причин задолженность по их оплате и не погасившему ее в установленные сроки, в порядке, установленном Советом Министров Республики Беларусь, за исключением централизованного теплоснабжения, холодного водоснабжения и водоотведения, а также электроснабжения и централизованного газоснабжения в зимний период, когда они используются для отопления частного жилого дома”.


ЛИТЕРАТУРА

1. Жилищный кодекс Республики Беларусь, 28 июля 2012 г. № 428-З // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Республики Беларусь. – Минск, 2013;

2. О защите прав потребителей жилищно-коммунальных услуг: Закон Респ. Беларусь, 16 июля 2008 г., № 405-З // КонсультантПлюс: Беларусь [Электронный ресурс] / ООО “ЮрСпектр”, Нац. центр правовой информ. Республики Беларусь. – Минск, 2013;

Савовська Анастасія,

студентка 2 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: Задворна О.В.



ПОШУК НОВОЇ ПАРАДИГМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ У XXI СТОЛІТТІ
Актуальність такого пошуку пов’язана з кризою економічної теорії, що особливо загострилася в останні десятиріччя, необхідністю визначення шляхів її подолання, а також через те, що розвиток суміжних напрямів економічної теорії вимагає, щоб політична економія бачила зв'язок між виробничими відносинами і рухом господарських форм, в яких виробничі відносини знаходять своє емпіричне буття, яке людина пристосовує до господарської практики [1, с. 112].

Мета дослідження є окреслення найважливіших аспектів нової суспільно-економічної парадигми економічної теорії та майбутнього господарського розвитку.

Завдання даного дослідження полягає у вивчені новітніх економічних теорій, вивченні особливостей впливу морально-етичних норм на поведінку господарюючих суб’єктів і напрямки розвитку суспільства.

Фундаментальні складові майбутньої суспільно-економічної парадигми вивчали такі вчені: Д. Белл, Ф. Фукуяма, А. Тоффлер, М. Кастельс, російські економісти І. Пригожин, В. Іноземцев, В. Радаєв, А. Чухно, В. Геєць, В. Базилевич, В. Ільїн та ін.

Ю. Яковець у статті “Смена экономической парадигмы и борьба научных школ” відзначає, що раз у кілька століть змінюється переважна парадигма економічної науки. Причина цього криється не стільки в науковому знанні, скільки в радикальних змінах об'єкта вивчення цієї галузі знання. У цій статті автор виділяє кілька течій економічної думки: 1) це несхибні прихильники індустріальної парадигми в марксистській модифікації; 2) наукові “перевертні”, які легко змінили прихильність до марксизму на його протилежність; 3) прихильники його шукають порятунок у доіндустріальних епохах, у теологічному підході до економіки та історії або у визнанні загальної плідності природи як єдиного або головного творця багатства; 4) поступове формування нової течії, яка формує основи нових наукових шкіл [2, с. 64].

Основними моментами нової теорії розвитку суспільства за С. Булгаковим є: “абсолютна цінність особистості та ідеальна свобода людської душі, що спроможна до нескінченного розвитку і самовдосконалення; абсолютний розум, правлячий світом і історією [3, c. 81]. Тому доцільно широко запроваджувати вивчення національних моральних цінностей, правил поведінки як у навчальному процесі, так і широко використовувати їх у наукових дослідженнях, формуванні громадянської свідомості та в соціально-економічній політиці України.

Західний неокласичний мейнстрім почав відходити від морально-поведінкових аспектів у бік раціоналістично-господарських розрізів аналізу поведінки суб’єктів економіки [4, c. 53]. Сучасна економічна теорія сформувалася і пройшла етап свого становлення в період бурхливого, практично лінійного зростання індустріального господарства. В її основу покладено лінійну парадигму зростання, яке на деякий час переривається окремими якісними стрибками економічних криз. Проте жодна криза не може підірвати здатність господарської системи до відновлення тимчасово втраченого потенціалу зростання.

Таким чином, сучасна криза може й повинна спрямувати економічну теорію не тільки до дослідження моделей економічних циклів і економічного розвитку, підвищення економічної й моральної відповідальності бізнесу за результати господарювання, не тільки до подолання дефіциту інноваційної мотивації та інноваційних ідей. Суть нової парадигми соціально- економічного розвитку – перехід до суспільства високої моральності, якості життя та сталого розвитку. Для забезпечення сталого майбутнього економічного розвитку необхідно формувати нову наукову парадигму економічної теорії та розбудовувати економіку України. Перспективами досліджень є подальший пошук можливостей врахування морально-ціннісних аспектів у науковій парадигмі економічної теорії та практиці господарювання ХХІ ст.


ЛІТЕРАТУРА

1. Инновационное развитие экономики России: роль университетов: III Международная конференция. – Москва, МГУ имени М.В. Ломоносова, Экономический факультет; 21-24 апреля, 2010 г. Сборник статей: Том 1. – Рыбинск: ООО “Офис 2000”, 2010 – 712 с.

2. Економічна теорія на порозі XXI століття – 6: 2 кн. Кн. 1: Філософія господарства. – Кн. 2: Теоретична економія / під ред. Ю.М. Осипова, Є.С. Зотовой. – М., 2002. – 520 с.

3. С.Н. Булгаков Твори у двох томах. – 2. Вибрані статті. – М.: Наука, 1993. – 752 c.

4. Маршалл А. Принципи економічної науки. – М.: Видавнича група “Прогресс”. – 1993. – 415 с.

Савовська Анастасія,

студентка 2 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: Бережна О.О.,

к.е.н., доцент
АНАЛІЗ ІНФЛЯЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ
Дана тема актуальна тим, що інфляція являє собою одну з найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки, негативно впливаючи на всі сторони життя суспільства.

Метою даної роботи є аналіз існуючого стану інфляційних процесів в сучасній Україні та розглядання шляхів подолання інфляції в Україні.

Об`єктом дослідження є інфляційний процес в Україні.

Предметом дослідження є актуальні підходи до вирішення проблеми механізму інфляції. Над цією проблемою працюють фахівці такі як Д. Олійник, А. Щетинін, М. Михайличенко, О. Охріменко та інші.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні питання зниження інфляції постає досить гостро. Рухаючись до ринку, наша економіка, в першу чергу засвоює його негативні сторони. Завдання стоїть у стримуванні процесу і пристосуванні до нього. Слід зазначити, що інфляція понад критичну точку може мати тяжкі економічні та соціальні наслідки: руйнування виробничого потенціалу, зниження обсягів виробництва і скорочення зайнятості, падіння життєвого рівня населення, загострення соціальних та політичних суперечностей, посилення хабарництва та криміногенної ситуації в країні.

Боротьба з некерованою інфляцією є однією з головних проблем державного регулювання, бо на цьому наріжному камені тримається вся соціально-економічна, фінансова й банківська політика. З метою стримання інфляції та зменшення її негативних наслідків уряд здійснює антиінфляційну політику.

Інфляція відображає не лише хворобливий стан економіки та соціальної сфери, а й тлумачиться як хвороба грошей. Важливо з'ясувати, як вона підриває роль грошей у функції загального еквівалента, ставить під сумнів їхню здатність виконувати роль супертовару, позбавляє гроші здатності виконувати притаманні їм функції. Роблячи гроші перманентно знецінюваними, інфляція ставить під сумнів функцію грошей як міри вартості. Адже безперервно знецінювані гроші не можуть вимірювати товарну вартість, яка є стабільною.

Сьогодні в національній економіці України закладено сильний інфляційний потенціал. Для його ліквідації уряду необхідно спільно аналізувати стан економіки та розробляти комплексні програми соціально-економічного розвитку. Здійснення оздоровлення фінансової ситуації в Україні надасть змогу зупинити негативні процеси в економіці – падіння рівня виробництва, знецінення грошей, дефіцит держбюджету – та забезпечити передумови для подальшого економічного росту. Доцільно також прискорити проведення економічних реформ, враховуючи структурну перебудову економіки, стимулювання ринкових відносин.[1] с.76-81.

Якщо у 2009 році економіка України відновила зростання за рахунок головним чином споживчого попиту та експорту, то в 2010 році є всі ознаки збільшення також і інвестиційного попиту, що разом із поліпшенням регуляторного середовища обумовить економічний розвиток у 2011 році на рівні 4,5% [2] с.93-102.

У січні 2011 року споживчі ціни зросли на 1%, в тому числі на продукти харчування – на 1,3%. Це нижче порівняно із показниками січневої інфляції попередніх років (1,8% у 2010 році, 2,9% у 2009 році, середній показник 2002-2010 років – 1,7%).

Аналітики відзначають ряд чинників, які призведуть до зростання інфляції в 2010 р.: підвищення цін на газ для населення і комунальних підприємств, можлива волатильність курсу гривні в першому півріччі через пом’якшення грошово-кредитної політики, а також високі інфляційні очікування бізнесу. Згідно з прогнозами “Ренесанс Капітал Україна”, зростання споживчих цін у 2010 р. становитиме 13%, в 2011 р. – 11,3%, в 2012 р.– 9,2% [3].

Таким чином, можна зробити висновок, запропонувавши наступні заходи для зменшення рівня інфляції в Україні: 1) державна політика спрямовується на зміцнення механізмів ринкової системи; тільки вони здатні викликати природне уповільнення зростання цін; 2) уряд має непомітно дотримуватися курсу на поступове подолання інфляції та користуватися довір'ям більшості населення; рівень довір’я до антиінфляційної політики є одним із чинників від якого залежить величина втрат пов’язаних із проведенням дезінфляціії.


ЛІТЕРАТУРА

1. Горбанський А.Б. Ідентифікація типу інфляційного процесу в Україні/ А.Б. Горбанський // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2010. – №1. – с.76-81.

2. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні / В.С.Марцин //Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №1. – С.93-102.

3. Эксперты: 2007 год наступит не ранее 2012 года [Электронный ресурс] //Траст. – Режим доступа: http://www.trust.ua/news/21128.html.



Савушкін Дмитро,

студент 6 курсу факультету

економіки та управління

Наук. керівник: Н.П. Кіркова,

к.е.н., доцент (БДПУ)
ВИБІР ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ В ПРОЦЕСІ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ
Актуальність дослідження обумовлена зростаючою закономірністю взаємодії компаній з суб'єктами ринкової економіки, оскільки інвестиції являють собою ефективний засіб конкурентної боротьби і захоплення нових ринків. Нововведення дослідження полягає в обґрунтуванні методики оцінки ефективності інвестиційного проекту на підприємстві.

У фінансовій теорії обґрунтування інвестиційних рішень опирається на фундаментальні роботи Г. Марковіца, Д. Тобіна, У. Шарпа, Л. Крушвіца, І. Мойсеєнко. Проте на сьогоднішній день значна увага приділена саме кількісним методам обґрунтування інвестиційних рішень і практично поза увагою залишається такий ключовий фактор процесу обґрунтування інвестиційних рішень, як якісний метод, до якого і відносять експертні методи.

Метою даної роботи є вибір оптимального інвестиційного проекту за допомогою інтегрально експертно-аналітичного методу



Усі методи інвестиційних рішень поділяються на кількісні та якісні. Кількісні методи застосовують у випадках, коли фактори, що впливають на вибір рішення можна кількісно визначити та оцінити. Якісні методи використовуються тоді коли фактори, що визначають прийняття рішення, не можна кількісно охарактеризувати, або вони не піддаються кількісному вимірюванню взагалі (експертні методи) [1].

Експертний метод – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців. Такі методи прийняття інвестиційних рішень застосовуються у випадках, коли для прийняття інвестиційних рішень недостатньо або взагалі неможливо використовувати кількісні методи. На практиці найчастіше використовують такі експертні методи: метод простого ранжування та метод вагових коефіцієнтів. Вивчення існуючої літератури показало, що під процедурою обґрунтування прийняття інвестиційних рішень на підприємстві розуміють оцінку економічної ефективності [2]. Але ж слід відзначити, що оцінка економічної ефективності є завершальним етапом обґрунтування прийняття інвестиційних рішень. Разом з тим, не менш важливим етапом є розробка інвестиційної стратегії підприємства, добір і ранжування проектів, вибір джерел фінансування, прогнозування фінансових потоків.

Експертна оцінка проекту здійснюється за науково-технічними, виробничими, ринковими, фінансово-економічними, соціальними, екологічними або іншими критеріями, які передбачені порядком проведення конкурсного відбору [3].

Науково-технічні повинні включати дані про перспективність впровадження науково-технічних рішень, технічний рівень продукції за проектом, патентно-правові аспекти проекту, перспективність впроваджуваних технологій і удосконалення випуску продукції, застосування очікуваних результатів у майбутньому. Ринкові критерії повинні містити дані про відповідність проекту потребам ринку, ємкість ринку та тенденції його розвитку, конкурентоспроможність продукції за ціною та якістю, передбачені маркетингові заходи. Фінансово-економічні критерії повинні включати дані про повну вартість проекту, джерела фінансування, співвідношення між обсягом власних і залучених коштів, інтегральні показники економічної ефективності проекту та ін. Виробничі та організаційні критерії повинні включати дані про календарний план реалізації проекту, технологічний рівень існуючого та запланованого виробництва, забезпеченість виробництва кваліфікованим персоналом, забезпеченість реалізації проекту сировиною, матеріалами, необхідним устаткуванням та трудовими ресурсами. Соціальні та екологічні критерії повинні включати такі показники, як вплив реалізації проекту на рівень зайнятості населення, вплив виробничих процесів, задіяних у реалізації проекту, на навколишнє природне середовище

Запропонований підхід дозволяє здійснити вибір оптимального рішення, визначити узагальнену економічну вигідність інвестицій з точки зору фінансової віддачі від них урахуванням тимчасового чинника. Отримані результати можуть бути використані в діяльності підприємства у сфері стратегічного планування розвитку підприємства, оскільки чітке регулювання інвестиційних проектів дає можливість отримувати більшу ефективність від цих вкладень.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бочаров В.В. Инвестиции / В.В. Бочаров. – СПб.: Питер. – 2009. – 288 с.

2. Крушвиц Л. Инвестиционные расчеты / Л. Крушвиц; пер. с нем.; под общ. ред. В.В. Ковалева и З.А. Сабова. – СПб.: Питер, 2011. – 432 с.

3. Мойсеєнко І.П. Інвестування / І.П. Мойсеєнко. – К.: Знання, 2009. – 490 с.



Сіра Маргарита,

студентка 6 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: Гудзь М. В.,

д.екон.наук, професор (БДПУ)

1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   34



  • Пинчук Ксения
  • ПРАВОВОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ РАЗДЕЛЬНОГО СБОРА ТВЕРДЫХ БЫТОВЫХ ОТХОДОВ
  • Попова Ульяна
  • ТЕНЕВАЯ ЭКОНОМИКА РОССИИ
  • ЛИТЕРАТУРА
  • Т.В. Телятицкая
  • Савовська Анастасія
  • Савушкін Дмитро
  • Сіра Маргарита