Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка29/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

ТУРИСТСЬКО-РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ ЛАНДШАФТІВ



Актуальність. Швидке розгортання туристичного господарства ставить перед науковцями проблеми переосмислення та нового обґрунтування таких понятійних категорій як “туристські” та “рекреаційні” ресурси. Особливо важливими є питання раціонального їх використання в межах певних територій, повернення вкладених коштів в максимально короткий термін, а також збереження самих ресурсів для подальшого використання.

Метою дослідження є: дослідження ресурсної бази туристсько-рекреаційної галузі та розв’язання регіональних проблем розвитку і функціонування туристсько-рекреаційної галузі господарства. Ландшафт є основою формування та розвитку індустрії туризму і йому відповідає певний набір туристсько-рекреаційних ресурсів.

Методи дослідження: спостереження, систематизація фактів, польові (експедиційні – виявлення емпіричних закономірностей, ключові – вибір типових ділянок) та камеральні (картографічний аналіз) дослідження, теоретичні узагальнення (зокрема методи пояснення, передбачення, і рекомендацій).

Ступінь дослідженості проблеми. Значну увагу приділено дослідженню проблем розвитку і функціонування туристсько-рекреаційної галузі господарства.

Туристсько-рекреаційна діяльність розкривається з позиції туриста, рекреанта, а саме, мети його подорожі, інтересів, потреб і ґрунтується на системному підході до вивчення ресурсів, аналізу умов та можливостей функціонування туристсько-рекреаційної галузі.

Під туристсько-рекреаційною діяльністю (ТРД) туриста (рекреанта) розуміється діяльність людини, спрямовану на задоволення потреби у відпочинку, оздоровленні, лікуванні, пізнанні, в тому числі й маркетингову діяльність пов’язану із власним бізнесом, тощо, у вільний час, без отримання заробітної плати в період перебування поза межами свого постійного місця проживання. Дослідження ґрунтуються на позиції, що кожна територія має свій територіальний набір туристсько-рекреаційних ресурсів, який складається з двох груп: 1) ресурси, які є передумовою розвитку туристсько-рекреаційної галузі, 2) ресурси, що забезпечують функціонування суб’єкта туристсько-рекреаційної сфери та створення тур продукту.

В межах курортно-лікувального сегменту ТРД виокремлено наступні види ТРД – бальнеологічний, бальнеокліматичний, кліматичний, бальнеогрязьовий та грязьовий. В основу виділення видів покладено конкретний вид ресурсу та особливості створення відповідного турпродукту. Ресурсами, які забезпечують розвиток цього сегменту ТРД відповідно є – мінеральні лікувальні води, комфортні кліматичні умови, лікувальні грязі, в окремому вигляді чи в певному поєднанні.

До комерційно-ділового сегменту включено такі види ТРД: конгресний (ресурсною основою розвитку є такі суспільні події, явища як конференції, семінари, з’їзди, тощо), комерційний (ресурсом є ярмарки-продажі, виставки, презентації круглі столи, тощо), аграрний та промисловий (передові досягнення у відповідному секторі економіки, діяльність спрямована на обмін досвідом, участь у конкурсах професійності і т.п.).

Туристсько-рекреаційний ландшафт як середовище туристсько-рекреаційної діяльності має свої особливі характеристики: 1) це специфічний клас ландшафтів по відношенню до часу свого існування, що випливає із концепції сегментації ТРД; 2) ці ландшафти неможливо “прив’язати”, чітко співставити із натуральними; 3) їх слід сприймати з двох позицій – і як парагенетичні комплекси, і як парадинамічні; 4) такі ландшафти слід розглядати в постійній динаміці. Крім цього, 5) об’єктом дослідження туристсько-рекреаційного класу антропогенних ландшафтів залишається сам ландшафт – як частина ландшафтної сфери Землі, а предметом – туристсько-рекреаційна діяльність.

Виходячи із функціонального призначення вважається, що туристсько-рекреаційні ландшафти – це своєрідні природні, природно-антропогенні чи антропогенні комплекси (залежно від виду ТРД і ступеня перетвореності натурального середовища), які забезпечують потребу людини в туристсько-рекреаційній діяльності і виконують особливу соціально-економічну функцію – відновлення життєвої енергії людини, задоволення інтересів та потреб людини у відпочинку, оздоровленні, пізнанні, та ін.

Обґрунтовано доцільність використання термінів “туристсько-рекреаційна діяльність” і “туризм”, як рівнозначних (тотожних за замістом), у випадках коли йдеться про організаційні моменти створення, реалізації та споживання турпродукту, а також, доцільність розглядати туристсько-рекреаційну діяльність як з позиції виробника (організатора) турпродукту, так і з позиції споживача цього тур продукту.


ЛІТЕРАТУРА

1. Пащенко В.М. К развитию теории ландшафтоведения // География и природные ресурсы. – 1990. – № 2. – С. 143–153

2. Дутчак С. Ландшафт – як основа досліджень придатності та збереження території для розвитку туризму та рекреації // Фізична географія та геоморфологія. – К.: ВГЛ Обрії, 2004. – Вип. 46. – Т.1. – С. 188-194.

3. Дутчак С.В., Дутчак М.В. Географія: рівні та етапи розвитку // Фізична географія та геоморфологія. – 2005. – Вип. 47. – С. 119-123.

4.Дутчак С.В., Дутчак М.В. Деякі аспекти виділення сегментів спеціалізованого туризму та їх стан на території Чернівецької області // Туристсько-краєзнавчі дослідження. – Вип. 2. – К.: Кармаліта, 1999. – С. 123-136.

Сіра Наталія,

студентка 2 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник: Буженіца В.В.,

асистент (БДПУ)
БЕЗРОБІТТЯ СЕРЕД МОЛОДІ УКРАЇНИ
Актуальність даної теми зумовлена тим, що молодь – це основа майбутнього трудового потенціалу країни. Молодь впливає на суспільні процеси, визначаючи майбутнє держави, використовуючи свою мобільність, гнучкість та інтелектуальний потенціал. Залучення молоді в суспільні процеси країни є одним з перспективних напрямів забезпечення повної зайнятості. Початок XXI століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді в різних країнах світу в тому числі і в Україну. Однією з найважливіших проблем стало молодіжне безробіття. Безробіття – важливий соціальний, психологічний і моральний феномен, який безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації – з політикою міжнародних організацій. Явище безробіття постійно турбує суспільство і вимагає глибокого вивчення причин, які його породжують, вимагає аналізу економічної науки і постійної уваги з боку урядових структур.[2, с.4]

Головною метою даної роботи є аналіз причин безробіття молоді на сучасному українському ринку праці, визначення наслідків молодіжного безробіття для суспільства, вивчення ролі освіти у забезпеченні високого рівня зайнятості молоді, вивчення напрямків і програм центрів зайнятості пов'язаних з працевлаштуванням молоді.

Об'єкт дослідження: працевлаштування молоді в Україні.

Предмет дослідження: теоретичні та практичні проблеми працевлаштування молоді.

Наукова новизна: основний науковий результат полягає в розробці та у більш детальному розгляді теоретико-методологічно підходів і практичних рекомендацій щодо підвищення рівня та ефективності зайнятості молоді на основі організаційно-економічного забезпечення відповідних заходів.

Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли пропозиція на ринку праці перевищує попит, але через неадекватно низьку заробітну плату багато сфер діяльності (медицина, освіта, житлово-комунальне господарство тощо) відчувають гострий дефіцит робочої сили, що збільшується з кожним роком. Отже, в Україні молодь стає незадіяним трудовим ресурсом, невикористаним потенціалом, причому досить гостро сприймає такий свій стан. За даними Інституту Горшеніна (2011 р.), проблема працевлаштування визначається студентською молоддю як найактуальніша – 64,5 % опитаних відповіли, що саме це питання турбує їх найбільше.

За урядовою статистикою, рівень безробіття серед української молоді на початок 2012 р. складає близько 20 % та є майже втричі вищим, ніж у середньому (серед усіх вікових груп) по Україні. Передбачається, що до кінця року останній показник скоротиться із 7,8 % до 7,2 % але щодо молоді таких прогнозів немає. За даними Державної служби статистики, кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в Державній службі зайнятості, на 1 березня 2012 р. становила 563,9 тис. осіб. За допомогою у працевлаштуванні до цієї установи у лютому 2012 р. звернулося 101,9 тис. незайнятих громадян (у січні – 115,1 тис., у лютому 2011 р. – 112,4 тис.).[1, с.9]

Високий рівень безробіття серед випускників вищих навчальних закладів можна пояснити тим, що в Україні немає прогнозування суспільної потреби в тих або інших спеціалістах на близьку й далеку перспективи. І якщо в недалекому минулому (2000–2005 рр.) більшість випускників вищих навчальних закладів складали інженери, то сьогодні – це економісти, юристи, психологи, що не мають реальних шансів на працевлаштування за фахом, незважаючи навіть на квоту для молодих фахівців економічних спеціальностей.

Таким чином, роблячи висновки, можна запропонувати наступні заходи для зменшення рівня безробіття серед молоді: розробка проектів, орієнтованих на фінансування активних заходів сприяння зайнятості серед молоді; розробка та впроваджування дієвого механізму фінансової та іншої підтримки підприємств, організації, які беруть участь у реалізації цієї програми з працевлаштування молоді.

За умов недостатності заходів щодо контролю за ним та сприяння повній зайнятості безробіття призводить до негативних наслідків, які можна умовно розділити на соціальні (посилення соціального напруження та соціальної диференціації, загострення криміногенної ситуації, падіння трудової активності) та економічні (скорочення податкових надходжень, зменшення ВВП, падіння життєвого рівня населення, зростання витрат на допомогу безробітним, скорочення виробництва).


ЛІТЕРАТУРА

1. І.В Сеник. Економічна активність населення України 2012.Стат. збірник. – К.: Державний комітет статистики України,2012. – 104с.

2. Тимош І.М. Молодь в сфері зайнятості населення. – Тернопіль : Терноп. академія нар. госп-ва, 1996.

Сопелкина Наталя,

студентка 4 курс факультету

економіки і управління

Науковий керівник: Кобельчук Н.М.,

старший викладач (БДПУ)
ОЦІНКА УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ РИЗИКАМИ В БАНКАХ
Постановка проблеми: Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин. Валютний ризик відображає ймовірність фінансових втрат внаслідок того, що курс однієї валюти щодо іншої зміниться протягом певного часу [1, с.468]. В основі виникнення валютних ризиків лежать коливання валютних курсів, і ці коливання відбуваються непередбачено як убік збільшення, так і убік зменшення, внаслідок чого імовірність незапланованих збитків чи прибутку досить велика [2].

Аналіз досліджень і публікацій: У своїх працях такі вітчизняні і зарубіжні вчені як О. Береславська, Г. Вербицька, В. Вітлінський, П. Єгоров, Ю. Лисенко, В. Міщенко, С. Наконечний, Л. Примостка, Л. Проданова, С. Реверчук, А. Семенов, Т. Шарова, В. Ющенко, Н. Соколинська, М. Адлер, Д. Волкер, Ф. Найт, Д. Франкель, А. Шапіро висвітлювали проблеми ризиків у банківській справі. Однак постійа поява нових ризиків свідчить проте що проблема ризиків у банківській діяльності є актуальною і протребує подальшого вивчення.

Мета дослідження: Основним завданням даного дослідження є дослідження сутності валютного ризику банку та визначення методів управління валютними ризиками в банках на прикладі ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”.

Виклад основного матеріалу дослідження: До управління валютною структурою балансу відносяться: структурне балансуванняза обсягами та строками, конверсійні операції, випередження та відставання, дисконтування платіжних вимог. До хеджування валютного ризику відносяться: форвардні контракти, валютні ф’ючерси, валютні опціони, своп-контракти, валютні операції своп, подвійний форвард.

На прикладі комерційного банку “ПриватБанк” можна розглянути методи, які використовуються в банках для управління валюними ризиками.

Метод структурного балансування за обсягами та строками. “ПриватБанк” намагається максимально наблизити обсяги активних і пасивних операцій, які мають однакові строки виконання. Інакше кажучи, банк щоразу намагається зупинити вибір на тому напрямку розміщення коштів, який дозволить повністю узгодити структуру активів і зобов'язань.

Конверсійні операції здійснюються винятково з валютою, яка належить до групи "Вільно конвертована валюта" Класифікатора іноземних валют НБУ. При проведенні конверсійних операцій використовується крос-курс, який розраховується через офіційно встановлений Національним банком України курс гривні до відповідних валют на день проведення операції. У випадку, коли за конверсійною операцією для видачі клієнту на руки залишається сума іноземної валюти менше, ніж номінальна вартість мінімальної купюри, яка знаходиться в обороті, то банк купує цей залишок за національну валюту України за встановленому банком курсом покупки.

Використовуючи метод випередження та відставання “ПриватБанк” передбачає можливість дострокової оплати, а також визначає види та розмір штрафних санкцій за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів.

Дисконтування платіжних вимог полягає в перевідступі банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. “ПриватБанк” купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника.

Валютні операції своп використовує “ПриватБанк” для продажу іноземної валюти на умовах негайного постачання, для придбання банком необхідної валюти без валютного ризику, для забезпечення міжнародних розрахунків, взаємного міжбанківського кредитування в різних валютах.

Таким чином, розглянувши методи управління валютних ризиків в ПАТ КБ “ПриватБанк”, можна зробити висновок, що банк, використовуючи данні методи намагається уникнути чи запобігти, а в крайньому випадку мінімізувати збитки, що виникають від операцій з іноземною валютою,



Висновки: Банківська діяльність в умовах ринкової економіки неминуче пов’язана з валютним ризиком, а отже контроль та управління ними являє собою один із найважливіших чинників, що визначають прибутковість банку на перспективу.
ЛІТЕРАТУРА

1. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент банку : Навч. посібник. – К.: кнеу, 2004. – 468 с.

2. Котьолкін С.В та ін Основи міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин: Підручник / С.В. Котьолкін, А.В. Круглов, Ю.В. Мішальченко, Т.Г. Тумар. – М.: Инфра-М, 1998

Співак Ірина,

магістрантка 6 курсу

факультет економіки та управління

Науковий керівник:М.В.Гудзь,

д.екон.н., професор (БДПУ)
МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНО-

ТУРИСТИЧНОЇ СФЕРИ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Запорізька область розташована у південно-східній частині України на півдні Східноєвропейської рівнини на чорноземах степової зони. Окрім потужного промислово-енергетичного потенціалу, вона має цінні природні та історико-культурні ресурси для сталого розвитку туристичної та курортно-рекреаційної сфери.

Актуальність. Маркетингові дослідження виступають основою стратегії розвитку і тактики позиціонування на більшості регіональних ринків, сприяють розробці цілеспрямованої політики господарювання та дозволяють здійснювати перспективне планування та прогнозування діяльності, причому мова йде не тільки про окремі підприємства, але й про цілі галузі та сфери національної економіки. Однією зі сфер, яка вирізняється високою активністю маркетингових досліджень, є сфера рекреаційно-туристичних послуг.

Причиною активного впровадження цього маркетингового інструменту в управлінську практику туристичних компаній, санаторно-курортних і туристично-розважальних комплексів є зростання конкуренції (як внутрішньо національної, так і міжнародної, рівень якої постійно зростає завдяки чіткому та грамотному просуванню закордонних курортів та туристичних маршрутів), комерціалізація більшості видів рекреаційної діяльності. Значний масив маркетингових досліджень ініціюють та здійснюють місцеві органи влади в рамках регіонального стратегічного планування (досить часто серед пріоритетів регіонального розвитку є рекреаційна та туристична сфера), і муніципального маркетингу, пов’язаного, з просуванням окремого населеного пункту чи регіону загалом.



Ступінь досліджуваності проблеми. Проблема маркетингових досліджень та впливу їх на розвиток регіональної економіки та сфери рекреаційно-туристичних послуг зокрема порушувалася у працях таких зарубіжних та українських учених та фахівців, як Г. Ассель, А. Бабкин, О. Бейдик, А. Дурович, Ф. Котлер, В. Кравців, М. Мальська, В. Євдокименко, Г. Карпова, Г. Казачковська, С. Хлопяк, В. Худо, В. Цибух, Ю. Чоботар, І. Школа та ін.

Метою роботи є окреслення напрямів маркетингових досліджень рекреаційно-туристичної сфери Запорізької області.

Об’єктом дослідження є сфера рекреаційно-туристичних послуг Запорізької області.

Методи дослідження Теоретичною та методологічною базою написання роботи є: підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів, а також дослідженні операцій в економіки, матеріали періодичної преси, методичні вказівки, ресурси глобальної мережі Internet.

Виклад основного матеріалу. Для ефективності роботи курортно-рекреаційної діяльності, ведення цілеспрямованої конкурентної боротьби необхідні маркетингові дослідження.

Маркетингові дослідження – складна і комплексна процедура. Вона включає лаву питань, на які потрібно знайти відповідь, і набір пропозицій, які потрібно прийняти згідно методиці, вибраній для досягнення результатів дослідження.

Головною метою регіональних органів влади, в контексті розвитку сфери рекреаційних послуг, повинно бути підвищення конкурентоспроможності власного рекреаційно-туристичного продукту, який включає комплекс туристичних засобів, пов’язаних з відпочинком, лікуванням, оздоровленням або спортом. Переваги цього виду туризму для Запорізької області пов’язані як з наявністю практично усіх передумов його розвитку , так і з його явними вигодами: велика тривалість перебування, висока ймовірність повторного перебування в разі успішних результатів лікування, комплексність послуг, на які виявляється попит (розваги, лікування, спорт), тощо. Для повного та всеохоплюючого формування конкурентних переваг необхідним видається проведення ряду маркетингових досліджень, результати яких знайдуть відображення в регіональних стратегічних планах розвитку.

Запорукою успішного функціонування підприємств сфери рекреації та туризму може стати оптимізація їх маркетингової діяльності на основі результатів маркетингових досліджень. Для поширення інформації про туристичну привабливість Запорізької області доцільно активніше використовувати зв’язки з громадськістю, засоби масової інформації, організовувати випуск пропагандистської туристичної літератури тощо. Зростання туристичних потоків, які можна очікувати внаслідок реалізації цих заходів, зумовлює збільшення попиту та обсягів споживання туристами товарів та послуг різних галузей регіональної економіки. Подальші дослідження в цьому напрямі мають бути спрямовані в напрямі орієнтації регіональною рекреаційної політики не на поточні, а на перспективні потреби регіону, на спільну діяльність усіх інститутів у процесі здійснення різних соціально-економічних проектів і програм.

Одним із методів проведення діагностики розвитку туристично-рекреаційного комплексу на регіональному рівні є дослідження внутрішнього та зовнішнього середовища з використанням SWOT – аналізу

Співак Ірина,

студентка 6 курсу факультету

економіки та управління

Науковий керівник:Ю.А. Білова,

асистент(БДПУ)
СТИМУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА
Актуальність даної теми обумовлена тією роллю, яку грає управління персоналом. Менеджерів часто називають виконавчими керівниками, оскільки головний сенс їх діяльності полягає в тому, щоб забезпечити виконання роботи даної організації. Керівники завжди повинні усвідомлювати, що необхідно спонукати людей працювати на організацію. Зрозумівши механізм формування мотиваційної сфери людини, керівники зможуть ефективно управляти персоналом, підвищуючи продуктивність підприємства за допомогою мотивування своїх співробітників.

Ступінь досліджуваності проблеми. Велика кількість літератури з проблем стимулювання супроводжується різноманіттям точок зору на їх природу. Питання мотивації трудової діяльності широко висвітлювалися в науковій літературі вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: А. Афонін, Т. Вітєвська, А. Здравомислов, В. Ковальов, А. Колот, А. Нельга, А. Ручка, В. Подмарков, В. Ядов та ін.

Необхідність заохочення розвитку і використання творчих потенціалів особистості як найефективнішого економічного ресурсу обґрунтовується у працях зарубіжних вчених А. Маслоу, А. Маршалла, Г. Беккера, Дж. Грейсона, К. О’Дейла, П. Друкера, М. Портера, Й. Шумпетера, Б. Твисса, Х. Хекхаузена, Т. Шульца та ін.



Метою даної роботи є дослідження особливостей стимулювання трудової діяльності персоналу, сучасної зарубіжної практики стимулювання.

Методи дослідження Теоретичною та методологічною базою написання роботи є: підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів, а також дослідженні операцій в економіки, матеріали періодичної преси, методичні вказівки, ресурси глобальної мережі Internet.

Сутність дослідження. Вивчення проблеми стимулювання персоналу, перш за все, потребує уточнення понятійно-категоріального апарату, зокрема, розмежування понять “стимулювання” і “мотивація”, “стимул” і “мотив”. Аналіз результатів останніх досліджень і публікацій у цій сфері свідчить, що серед науковців існують різні думки з приводу досліджуваних понять.

Стимулювання являє собою тип опосередкованого управлінського впливу керівництва або адміністрації підприємства на трудову поведінку працівників за використання різноманітних стимулів. Стимулювання працівників до трудової діяльності спрямоване на можливість задоволення їх особистих потреб одночасно з досягненням цілей підприємства. Потрібно зазначити, що покладена в основу системи стимулювання сукупність стимулювальних заходів має виключно суб’єктивну природу.

Так, стимул (лат. stimulus – стрекало) трактується як спонукання до дії, поштовх, спонукальна причина [1]; як те, що викликає зацікавленість у здійсненні чого-небудь, спонукальна причина до здійснення чогось, подразник, який викликає реакцію [2]. Мотив (фр. motiv) характеризується як спонукальна причина, привід до якоїсь дії [1];спонукальна причина поведінки і дій людини, що виникає під впливом його потреб та інтересів, являє собою бажане людиною благо, що задовольняє потреби за умови виконання певних трудових дій [3].

Під час формування системи стимулювання потрібно враховувати такі основні вимоги: інформованість щодо діючої системи стимулювання, зрозумілість системи стимулювання, гнучкість, диференційованість стимулів, гарантування винагородження, своєчасність виплати та справедливість винагородження, оперативність застосування, періодичність використання, рівність можливостей тощо [3]. 

Загалом, стимулювання трудової діяльності – це система заходів економічно-організаційного та морально-психологічного впливу на працівників. Стимулювання можуть бути: за формою впливу – матеріальне й нематеріальне; за рівнем впливу – на окремого працівника і на весь колектив підприємства; за формою винагороди – грошове та не грошове; за силою впливу на об’єкт стимулювання – пряме й опосередковане; за суб’єктами стимулювання – з боку керівництва (власників) державних, орендних, кооперативних, приватних підприємств; за об’єктами стимулювання – стимули, спрямовані на інтереси працівників державних, кооперативних і орендних підприємств; приватних, акціонерних, спільних підприємств; менеджерів різного рівня, підприємців, працівників вільних професій.

Провідна роль у матеріальній мотивації трудової діяльності належить заробітній платі як основній формі доходу найманих працівників. Глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей людини потребують нетрадиційних підходів до посилення мотивації праці. При цьому завдання полягає в тім, щоб привести в дію ті можливості людини, які пов'язані з її майстерністю, освітою та підготовкою, настановами, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості, самореалізації. 


1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34



  • Метою дослідження є
  • Ступінь дослідженості проблеми.
  • Сіра Наталія
  • Сопелкина Наталя
  • Аналіз досліджень і публікацій
  • Виклад основного матеріалу дослідження
  • Співак Ірина
  • Ступінь досліджуваності проблеми.
  • Метою роботи
  • Виклад основного матеріалу.
  • ТРУДОВОЇ
  • Метою