Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка6/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34

Олейник Катерина,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної і технологічної освіти

Наук. керівник: В.В.Ачкан,

к.пед.н., доцент (БДПУ)
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ АЛГЕБРИ
Школа XXI століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя. Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві й соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, ключовими компетентностями, для чого важливо формувати й розвивати в учнів основної школи евристичні вміння на уроках математики. У зв’язку з цим вчитель повинен спиратися на знання психолого-педагогічних закономірностей навчального процесу, які концентрують у собі досягнення психології, дидактики й відповідну методику застосування цих закономірностей в навчанні математики.

Відповідно до обраної теми, ми працюємо над методичними рекомендаціями щодо розвитку евристичних здібностей учнів у процесі навчання алгебри як в класах загальноосвітнього профілю, так і в класах з поглибленим вивченням математики.

Психолого-педагогічні передумови організації евристичної діяльності розглядалися багатьма дослідниками, а саме: К. Власенко, І. Горчаковою, О. Скафою, З. Слєпкань, Т. Максимовою та ін. Так, найбільш широко були розглянуті психолого-педагогічні передумови формування евристичної діяльності під час навчання математики О. Скафою.

Для побудови методичної системи формування евристичних умінь учнів 7-9 класів у першу чергу вчителю необхідно вивчити вікові і психологічні особливості підліткового віку учнів, маючи на увазі лише ті їх особливості, які важливо враховувати в процесі навчання математики.

Підлітковий вік пов’язаний з перебудовою психічних процесів діяльності особистості школяра, тому вимагає рішучих (хоча і поступових) змін у формах взаємин, організації діяльності керівництва з боку вчителів. Увага в цьому віці відрізняється не тільки великим обсягом і стійкістю, але і специфічною вибірковістю. Виборчим, цілеспрямованим стає і сприйняття. Значно збільшується обсяг пам’яті, вона здобуває характер організованих, регульованих і керованих процесів. Важливою особливістю даного віку є те, що він має достатні передумови для формування активного, самостійного, творчого мислення. У підлітковому віці відбуваються істотні зрушення в розумовій діяльності. Зміст досліджуваних предметів і логіка побудови навчальних курсів вимагає нового характеру засвоєння знань, опори на самостійне мислення; необхідна здатність абстрагувати, узагальнювати, порівнювати, міркувати, робити висновки, доводити.

Для формування творчої особистості в процесі вивчення математики особливо важливі інтелектуально-евристичні здібності особистості, які включають: здібності генерувати ідеї; здібність до фантазії; асоціативність пам'яті, здібність відображати і встановлювати в свідомості нові зв'язки між компонентами задачі; здібність бачити протиріччя і проблеми; здібність до переносу знань, умінь у нові ситуації; здібність відмовлятися від нав'язливої ідеї, перебороти інерцію мислення; незалежність та критичність мислення.

Щодо технології евристичного навчання, то для актуалізації евристичних умінь стануть у нагоді: евристичний діалог; відриті завдання; евристичні ситуації та рефлексія.

Ще однією важливою передумовою успішного формування в учнів 7-9 класів евристичних умінь, на нашу думку, є розвиток дивергентного мислення.

Таким чином, ми розглянули основні психолого-педагогічні передумови формування евристичних здібностей учнів 7-9 класів на уроках з математики. Дотримання їх сукупності, діалектичної єдності може внести кардинальні зміни в навчально-виховний процес на уроках математики та гарантувати розв’язання вчителем проблеми формування евристичних умінь.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Скафа Е.И. Эвристическое обучение математике: теория, методика, технология. Монография. Донецк: Изд-во ДонНУ, 2004. – 439 с.

  2. Гончарова І.В. Евристичні вміння: роль і значення в процесі навчання математики // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць. Випуск XXXV / За загальною редакцією проф. В.І.Сипченка. – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ, 2007. – с.84-91.



Пажус Оксана,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної і технологічної освіти

Наук. керівник: О.В. Куделіна,



к.пед.н., доцент
ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ КЛАСІВ МАТЕМАТИЧНОГО ПРОФІЛЮ ПРИ ВИВЧЕННІ МАТЕМАТИКИ
Одними з основних завдань сучасної школи є пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного і творчого застосування здобутих знань.

У зв’язку з швидкими темпами накопичення нової інформації, особливо в природничо-математичних науках, уже в школі необхідно готувати школярів до неперервної освіти після її закінчення, що потребує формування в них пізнавального інтересу й самостійності відшукання шляхів його задоволення.

Це означає, що вчитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій з допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з математики, а й розвивалися механізми самоосвіти, самовиховання, самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, взаєморозуміння, спілкування, співпраці, необхідні для становлення особистості, здатної без сторонньої допомоги оволодівати знаннями і способами діяльності, розв’язувати пізнавальні задачі з метою подальшого перетворення й вдосконалення навколишньої дійсності. Ця властивість особистості формується головним чином у ході самостійної науково-дослідницької діяльності учнів.

На наш погляд організація цієї діяльності традиційно займає особливе місце в методиці навчання математики, оскільки потребує не тільки спеціально розроблених задач і розвиваючих вправ, залучення традиційних засобів навчання, але й гармонійного та педагогічно доцільного поєднання нових інформаційних технологій і традиційних методів навчання.

На думку сучасних науковців (В. Горох, Ю. Горошко, М. Жалдак, О. Скафа та ін.) комп’ютерна підтримка навчання з використанням сучасних програмних засобів дає значний педагогічний ефект, полегшуючи, розширюючи, поглиблюючи вивчення і розуміння навчального матеріалу на відповідних рівнях у загальноосвітніх навчальних закладах.

Упровадження сучасних ППЗ із спеціально розробленими дидактичними матеріалами створює чудові можливості для організації дослідницької роботи учнів на уроках математики, індивідуалізації та диференціації навчання, активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їх самостійності у вирішені конкретних навчальних завдань, удосконалення засобів подання навчальної інформації учням. Але використання сучасних ППЗ у навчанні взагалі і математики зокрема,не повинно стати самоціллю, а бути дидактично виправданим і гармонійно інтегрованим з традиційними методичними системами навчання, а також розбудовуватися на засадах дидактичних принципів навчання.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Математика в школі. – 2004. – №2. – С. 2-5.

  2. Лиходєєва Г. В. Навчально-дослідницькі уміння та дослідницька діяльність учнів у психолого-педагогічній літературі / Г. В. Лиходєєва // Дидактика математики : проблеми і дослідження : міжнародний збірник наукових робіт. – Вип. 27. Донецьк : Фірма ТЕАН, 2007. – С. 89-94.

  3. Жалдак М. І.Математика з комп’ютером / М. І. Жалдак, Ю. В. Горошко, Є. Ф. Вінниченко. – К.: РННЦ “ДІНІТ”, 2004. – 254 с.



Пелешко Альона,

студентка 5 курсу Інституту фізико-

математичної і технологічної освіти

Наук. керівник: Г. В. Лиходєєва,

к. пед. н., доцент
ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВ ТЕОРІЇ ПОДІЛЬНОСТІ

В КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ МАТЕМАТИКИ
До основних завдань навчання учнів математики в загальноосвітніх навчальних закладах відносять забезпечення міцного та свідомого оволодіння учнями системою математичних знань і умінь, формування рівня математичної культури, що є необхідним у продовженні освіти та майбутній діяльності.

Поглиблене вивчення математики, крім виконання зазначених вище завдань, передбачає формування в учнів стійкого інтересу до математики як предмета, виявлення та розвиток математичних здібностей, орієнтацію на професійну діяльність, що потребуватиме високого рівня математичних знань, підготовку до навчання у вищому навчальному закладі з відповідним фаховим спрямуванням.

Особливості навчання учнів математики у класах з поглибленим вивченням математики розглядалися в роботах таких вітчизняних науковців, як Д. Требенко, О. Требенко, В. Швець, С. Завало, В. Костарчук, Б. Хацет, Е. Лупова, В. Орач, Е. Тульчинська, В. Жохов, З. Слєпкань, А. Мордкович, Н. Вілєнкін, А. Чесноков, Г. Бевз, Д. Номеровський, К. Нєшков, Т. Мишустіна, Ю. Макаричев, Н. Міндюк, А. Мерзляк, М. Якір, В. Владімірова, Н. Владімірова, В. Полонський.

Поглиблене вивчення математики розпочинається у восьмому класу і носить орієнтаційний характер. Саме на цьому етапі учні мають усвідомити ступінь свого інтересу до предмету і оцінити можливості оволодіння ним. Зміст навчання в таких класах орієнтований на більш повний, з наукової точки зору, розгляд питань базового рівня.

Програмою з математики для класів з поглибленим вивченням математики передбачено вивчення теми “Основи теорії подільності” у восьмому класі. За програмою тут розглядаються основні властивості подільності цілих чисел, конгруенції за модулем, ознаки подільності на 3, 9, 11, , , , поняття НСД і НСК кількох натуральних чисел, взаємнопрості числа, прості та складені числа, вивчається основна теорема арифметики, теорема про нескінченність множини простих чисел. Вважається, що тема “Основи теорії подільності” є найскладнішою для вивчення у 8 класі, оскільки в учнів практично не сформована потреба використання знань у цій області для розв’язування задач. Хоча проведений аналіз програм з математики для загальноосвітніх шкіл показав, що з теорією подільності учні вперше зустрічаються у шостому класі при вивченні теми “Подільність натуральних чисел”. Тут вони знайомляться із поняттями простого та складеного чисел, вчаться розкладати натуральні числа на прості множники, знаходити найбільший спільний дільник (НСД) і найменше спільне кратне (НСК) двох та кількох натуральних чисел.

У вивченні основ теорії подільності в класах з поглибленим вивченням математики виділено три основні напрями. Перший напрям передбачає знайомство з класичними ключовими поняттями теорії чисел, другий напрям стосується узагальнення і розширення знань з теорії подільності, розширення навичок їх практичного застосування, а третій напрям передбачає формування в учнів переконання в практичній застосовності теорії чисел шляхом розширення математичного світогляду.

Використання історичних відомостей щодо дослідження проблем простих чисел, чисел-близнюків, досконалих чисел сприяє емоційному підкріпленню інтересу до вивчення навчального матеріалу означеної теми. Ця тема – одна з тих, де найбільш яскраво проявляється здатність учнів до евристичного мислення, а отже, й до вивчення математики на поглибленому рівні.

Також слід зазначити, що задачі з теорії подільності дуже часто зустрічаються на олімпіадах з математики різного рівня, а розібраних прикладів і рекомендацій з пошуку розв’язків не так вже й багато. У цьому контексті, виділення класів задач, що використовують однакові методи розв’язування та формування “банку” таких задач є актуальною проблемою методики навчання математики, що потребує подальшого розв’язування.


ЛІТЕРАТУРА:

1. Требенко Д. Я. Требенко О. О. Алгебра і теорія чисел: В 2-х ч. − Київ: НПУ імені М.П.Драгоманова. − 2006. − Ч.1. − 400 с.

2. Завало С. Т., Костарчук В. М., Хацет Б. І. Алгебра і теорія чисел: В 2-х ч. − Київ: Вища шк. Головне вид-во, 1976. − Ч.2. − 384 с.

3. Швець В. О. До питання про якість шкільної математичної освіти // Дидактика математики: проблеми і дослідження. − 2005. − Вип. 24. − С. 261–267.


Пономаренко Анна,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної та технологічної освіти

науковий керівник: О.М. Литвин,

д.фіз-мат.н., професор
НАБЛИЖЕНЕ ОБЧИСЛЕННЯ ПОДВІЙНИХ ІНТЕГРАЛІВ

ВІД ШВИДКООСЦИЛЮЮЧИХ ФУНКЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯМ СПЛАЙН – ІНТЕРЛІНАЦІЇ ФУНКЦІЙ
Актуальність. Сучасний світ неможливо уявити без використання комп’ютерних технологій. У будь-якій країні спеціалісти різних галузей науки: технологи, конструктори, геофізики, біологи, медики, художники-мультиплікатори та ін., проявляють неабиякий інтерес до ЕОМ та застосовують їх на практиці. Наприклад, медичні томографи, дослідження природних ресурсів Землі, дослідження оптимальних алгоритмів для розв’язування задач з радіоастрономії, радіолокації, кристалографії і т. ін. – і є сучасною задачею цифрової обробки. Для цього необхідно проводити обчислення з досить високою точністю, якомога меншою витратою часу, обробляючи при цьому великі масиви інформації. Ця проблема є актуальною і для задач цифрової обробки сигналів (ЦОС) та зображень.

Для вище вказаних досліджень та типових їм задач необхідні вміння наближено обчислювати інтеграли від швидкоосцилюючих функцій двох змінних за допомогою інформаційних операторів різних типів. В якості даних можуть бути інтеграли від наближуваної функції вздовж вибраної системи ліній, що перетинають досліджуваний об’єкт. Зокрема, задачу наближеного обчислення інтегралів у випадках, коли початкова інформація задається різними інформаційними операторами, дозволяє ефективно розв’язувати апарат інтерлінації функцій [1] відповідно на різних класах функцій. Важливим кроком в розв’язанні такої задачі є обчислення інтегралів за допомогою операторів кусково-сталої сплайн-інтерлінації.

О. Литвин у своїй роботі [1] вперше запропонував загальний метод побудови кубатурних формул для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних з використанням сплайн-інтерлінації функцій. Доведено, що побудовані кубатурні формули для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних є оптимальними за порядком точності на классах диференційовних функцій при деяких обмеженнях.

Мета дослідження: аналіз та систематизація елементів теорії обчислень та теорії сплайнів; побудова оптимальних за порядком точності кубатурних формул обчислення інтегральних перетворень функцій із застосуванням сплайн-інтерлінації функцій, на основі результатів досліджень доктора ф.-м. н., проф. О. Литвина та аспірантки О. Нечуйвітер, які використовують на порядок менше значень неосцилюючого множника підінтегральної функції ніж відомі при заданій точності; побудова оптимальної за порядком точності кубатурної формули для обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій

Методи дослідження: при виконанні дослідження магістерської роботи було вивчено науково-дослідну та технічну літературу; використано методи функціонального аналізу, теорії чисельних методів, теорія сплайнів, теорія наближення функцій однієї та двох змінних, методи наближення операторами сплайн – інтерлінації та сплайн – інтерполяції функцій однієї та двох змінних.

Висновки. У нашій магістерській роботі визначено та застосовано загальний метод побудови оптимальних за порядком точності кубатурних формул для наближеного обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функцій двох змінних з використанням сплайн-інтерлінації функцій. Кубатурна формула, яку запропоновано в нашій роботі, належить до класу кубатурних формул, які зводять обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції двох змінних до обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції однієї змінної. Це означає, що використовуючи певну квадратурну формулу для обчислення інтегралів від швидкоосцилюючих функції однієї змінної ми можемо отримати різні кубатурні формули.
ЛІТЕРАТУРА

1. Литвин О.М. “Інтерлінація функцій та деякі її застосування”/. – Х.: Основа, 2002. – 544 с.

2. Жилейкин Я.М., Кукаркин А.Б. “Об оптимальном вычислении интегралов от быстроосциллирующих функций” / ЖВМ и МФ, 1978. – 301 с.

3. Жилейкин Я.М., Кукаркин А.Б. “Приближенное вычислении интегралов от быстроосциллирующих функций : учебно-практическое пособие”. – М.: МГУ, 1987. – 99с.



Пономаренко Анна,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної та технологічної освіти

Науковий керівник: О.Г.Онуфрієнко,

к.техн.н., доцент (БДПУ)
ПРИКЛАДНИЙ АСПЕКТ МАТЕМАТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ВУЗЛІВ
Актуальність теми. Вузли перш, ніж стати предметом математичної теорії, широко використовувалися в практичній та художній діяльності.

Вузли – предмети прості та наочні. Ми, зазвичай, зустрічаємося з ними в повсякденному житті, але, можливо, не підозрюємо, що це ще й математичні об'єкти. Більше того, в останні 20 років математики і фізики з величезним зацікавленням і дивовижною інтенсивністю стали займатися відповідними теоріями, особливо теорією вузлів. Досить сказати, що за цей час чотири медалі Філдса було отримано саме за роботи, пов'язані з цією теорією. А саме, лауреатами медалі Філдса в різний час стали Володимир Дрінфельд з Харкова, який працює в Чикаго, Максим Концевич [3] з Москви, який працює в Парижі, Воган Джонс [2] з Нової Зеландії, що працює в Каліфорнії, і Едвард Віттен, фізик-теоретик, який працює в Прінстоні.

Теорія вузлів застосовується в топології та багатьох інших науках. Є спроби застосування теорії вузлів у символічній динаміці Ешлі Кліфордом “Книга вузлів Ешлі” (Ashley Clifford Warrent “the Ashley book of knots”) [1] та математичній теорії турбулентності.

Мета дослідження: розкрити та систематизувати елементи математичної теорії вузлів, визначити місце та роль реалізації прикладної спрямованості математичної теорії вузлів.

Методи дослідження:


  • вивчення науково-дослідної, технічної та пізнавальної літератури;

  • системний аналіз та порівняння науково-дослідної, технічної та пізнавальної літератури;

  • апробація математичної теорії вузлів в різних галузях науки;

  • спостереження та співставлення результатів практики з теоретичним матеріалом математичної теорії вузлів.

Наукова новизна: в роботі вперше було розглянуто та висвітлено прикладні аспекти математичної теорії вузлів

Практичне значення: представлений в роботі матеріал демонструє різні напрями застосування математичної теорії вузлів у практиці; робота стане корисною для вивчення матеріалу школярами, студентами, викладачами та для всіх, хто зацікавлений математикою.

Висновки. Отже, тема дослідження присвячена вивченню математичної теорії вузлів та її практичному застосуванню. У роботі на прикладах продемонстровано практичне застосування математичної теорії вузлів у задачах фізики, механіки, топології, медицини, повсякденному житті та ін.

Вивчаючи математичну теорію вузлів, науковці все частіше приходять до висновку, що математична теорія вузлів відкриває нові горизонти та зв’язки з іншими науками, а також все нові й нові галузі науки.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Ashley C.W. “The Ashley Book of Knots” / London-Boston: Faber and Fabe Limited, 1947. – 638 с.

  2. Воган Ф. Р. Джонс “Теория узлов и статистическая механика” / Scientific American (издание на русском языке) №1 / М.: Вмире науки, 1991.

  3. Концевич М. (Maxim Kontsevich, Yan Soibelman “Stability structures, motivic Donaldson-Thomas invariants and cluster transformations” / November 16, 2008. – 148 с.


Семенова Катерина,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної і технологічної освіти

Наук. керівник: І. В. Кірєєва,

к.пед.н., доцент
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: НОВИЙ НАПРЯМ ОРГАНІЗАЦІЇ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ
Наслідком процесу інформатизації суспільства та освіти є поява дистанційного навчання як найбільш перспективної, гуманістичної, інтегральної форми освіти, орієнтованої на індивідуалізацію навчання.

Передумовами розвитку дистанційного навчання є:



  • бурхливий розвиток інформаційних технологій;

  • неперервне зниження вартості послуг на підключення та використання глобальної мережі Інтернет, її ресурсів і сервісів;

  • суттєве поглиблення процесів упровадження інформаційних технологій в освітню практику;

  • значне поширення засобів комп’ютерної техніки серед населення.

Дистанційне навчання це форма навчання, за якою взаємодія між викладачем і студентом здійснюється на відстані за допомогою інтернет-технологій або інших засобів, які передбачають інтерактивність [2].

Питаннями розробки науково педагогічних основ дистанційного навчання займалися таки провідні науковці як В. Биков, С. Гончаренко, М. Жалдак, В. Луговий, Н. Морзе, С. Раков, О. Співаковський, Л. Стефаненко. Аналіз результатів досліджень багатьох вчених у сфері дистанційного навчального процесу дозволило виявити його основні особливості:



  • орієнтація на самостійну пізнавальну діяльність студентів;

  • суттєві потенційні можливості дистанційного навчання для активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів;

  • можливість організації відкритого навчання, розширення аудиторії споживачів освітніх послуг;

  • інтеграція світових освітніх послуг;

  • зниження за певних умов матеріальних витрат на організацію і здійснення процесу навчання.

Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій. Дистанційне навчання включає в себе сучасні форми і методи конструювання та відображення змісту навчання, елементи модульного і комп’ютерного навчання, самостійної роботи учнів, застосування у навчанні сучасних інформаційних технологій. Для цієї технології характерна сильна пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це і робить дистанційне навчання технологією навчання XXI століття.

Процес дистанційного навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Перспективними напрямками розвитку дистанційного навчання ми вважаємо створення інтернет-курсів, які використовують відео лекції та відео семінари. Також можна використовувати комп’ютерні програми, результат роботи яких можуть бачити всі учасники курсів. Це можуть бути як навчальні програми, так і програми загального призначення.

Відмітимо переваги дистанційного навчання:



  • технологічність навчання,

  • доступність навчання,

  • гнучкий графік занять,

  • можлива анонімність,

  • індивідуальність систем навчання,

  • документування процесу навчання,

  • економія коштів.

Дистанційне навчання впевнено входить в систему освіти як ефективна система навчання, підготовки та неперервного підтримання високого кваліфікаційного рівня спеціалістів різних профілів [1, с. 189].

Отже, проведені нами дослідження розкривають суть дистанційного навчання, як наслідок процесу інформатизації суспільства та освіти, як найбільш перспективна, гуманістична, інтегральна форма освіти, орієнтована на індивідуалізацію навчання.


ЛІТЕРАТУРА

1. Ибрагимов И.М. Информационные технологии и средства дистанционного обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академія”, 2007. – 336 с.

2. Полат Е.С., Бухаркина М.Ю., Моисеева М.В. Теория и практика дистанционного обучения: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр “Академія”, 2004. – 406 с.

Семенова Катерина,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної та технологічної освіти

Наук. керівник: В. В. Ачкан,

к. пед. н., доцент (БДПУ)
ФАКУЛЬТАТИВНІ ЗАНЯТТЯ У СТАРШІЙ ШКОЛІ В КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ МАТЕМАТИКИ
Сучасний етап розвитку суспільства зумовлює необхідність переходу школи до нової освітньої парадигми, де на перший план виходять інтереси учня, розвиток його здібностей і потенціалу, задоволення індивідуальних запитів і освітніх потреб. Математика є тим навчальним предметом, який формує інтелект особистості. Для його подальшого всебічного розвитку в навчальних закладах впроваджуються факультативні заняття.

Методику організації факультативних занять з математики вивчали такі науковці, як З. Слєпкань [2], П. Александров, Н. Віленкін, Г. Дорофеєв, А. Мордкович, З. Скопець, С. Суворова, Н. Тарасенкова, В. Фірсов, О. Чашечнікова та ін. Проблемами методики вивчення поглибленого курсу математики займалися М. Бурда, В. Полонський, Є. Нелін, О. Шаран, В. Швець. Так, факультативні заняття в теоретичному плані стали об’єктом дослідження багатьох учених, але змістове наповнення факультативних занять у старшій школі в класах з поглибленим вивченням математики залишається недосконалим і невпорядкованим.

Поглиблене вивчення математики знаходить своє відображення в загальноосвітньому курсі вивчення цього предмету в процесі поглиблення, розширення, застосування отриманих знань на практиці. Факультативи є успішним і доцільним способом реалізації такої діяльності. Теми факультативних занять переважно відповідають навчальній програмі, проте, у деяких випадках значно виходять за її межі. Зокрема, в методичних рекомендаціях щодо вивчення математики в 2012 – 2013 н. р. запропоновано такі теми курсів факультативних занять для класів з поглибленим вивченням математики: “Ціла й дробова частини числа” (Г. Апостолова), “Вища математика” (О. Морозов), “Введення у фрактальний аналіз” (В. Цибко), “Елементи стохастики” (Г. Лиходєєва), “Комплексні числа та їх застосування” (О. Шаран) [1].

Актуальність вище вказаної проблеми обумовили мету нашої роботи: розробити навчальне наповнення факультативних курсів загальноосвітніх навчальних закладів. Наша увага спрямована на розроблення факультативів “Математична логіка” й “Теорія рядів”.

Нами розробляється змістове наповнення факультативних занять “Математична логіка” та “Теорія рядів”, до яких входять завдання для аудиторної роботи, контролю та перевірки знань, самостійного опрацювання, додаткові завдання підвищеної складності.

Метою вивчення факультативу “Математична логіка” є формування уміння виконувати логічні операції й розвиток математичної культури за допомогою оволодіння відповідною математичною символікою, вдосконалення здібностей узагальнювати і конкретизувати, розвиток логічного мислення учнів. Метою вивчення факультативу “Теорія рядів” є вивчення з учнями основних положень теорії рядів, розвиток вміння описувати способи задавання рядів та виділяти їх основні класи, формування вмінь застосовування основних теорем до розв’язання практичних завдань та формування інтересу до математики.

Факультатив “Математична логіка” розрахований на 16 годин для 10-го класу з поглибленим вивченням математики. До нього доцільно включити такі теми: формули алгебри висловлень, таблиці істинності формул, тавтології, булеві функції, рівносильність формул алгебри висловлень, формули логіки предикатів, інтерпритація формул, рівносильність формул. Факультатив “Теорія рядів” розрахований на 16 годин для 11-го класу з поглибленим вивченням математики. До нього доцільно включити такі теми: числові ряди, збіжність та сума ряду, основні властивості збіжних рядів, знакододатні ряди, знакозмінні ряди, функціональні ряди, степеневі ряди, тригонометричні ряди Фур’є.

Для організації факультативних занять ми пропонуємо використовувати методи проблемного навчання: проблемний виклад, евристичні бесіди, дослідницький метод. При цьому кількість, обсяг та складність завдань для самостійного опрацювання повинна поступово збільшуватись впродовж вивчення факультативів. Система оцінювання знань учнів має бути достатньо гнучкою. Потрібно заохочувати учнів, використовувати оцінювання з метою мотивації до вивчення математики [2].

Таким чином, правильно організована й систематична робота з проведення факультативних занять зміцнює математичні знання учнів та розширює їхній математичний кругозір.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Методичні рекомендації щодо вивчення математики у 2012-2013 навчальному році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/ ua/activity/ education/56/general-secondary-education/metodichni-rekomendatsiji/.

  2. Слєпкань З.І. Методика навчання математики. – К.: Зодіак-ЕКО, 2000. – 512 с.


Тінькова Дар’я,

студентка 6 курсу Інституту фізико-

математичної та технологічної освіти

Науковий керівник: В. В. Ачкан,

кандидат пед. наук, доцент (БДПУ)
РОЛЬ МАТЕМАТИЧНОЇ СТАТИСТИКИ У ПІДГОТОВЦІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
Суттєві зміни характеру, змісту вітчизняної педагогічної освіти актуалізують потребу розробки ефективних шляхів підготовки соціальних педагогів, оскільки це відносно нова професія, змістом якої є організація соціальної діяльності.

Соціальний педагог – працівник освітнього закладу, який створює умови для соціального і професійного саморозвитку учнів, організовуючи діяльність педагогів і батьків на основі принципу гуманізму, з урахуванням соціокультурних традицій регіону.

Соціальний педагог у своїй діяльності нерідко має справу з масивами емпіричної інформації і змушений будувати свої висновки в умовах невизначеності. Така ситуація зумовлена особливостями психологічних об’єктів. Як правило вони є стохастичними за своєю природою, їхній поведінці притаманна деяка невизначеність, а станам – випадковість. Тому педагогічні та психологічні дослідження з залученням математики здебільшого виконуються з використанням методів математичної статистики. Математична статистика вивчає і одночасно відображає ймовірнісну (випадкову) природу процесів і подій, що значною мірою є характерною рисою соціальної, політичної, педагогічної та інших сфер життя та діяльності, дозволяє обґрунтувати наукові висновки та науковий рівень соціально-педагогічних досліджень. Як наслідок, постає об’єктивна необхідність поглибленого вивчення та дослідження ролі математичної статистики у підготовці соціального педагога.

Вивчення математичної статистики у вищих навчальних закладах спрямоване на формування теоретичної й методологічної бази студентів для поглибленого опанування знаннями та уміннями щодо організації, проведення та інтерпретації результатів соціально-педагогічних та психологічних досліджень.

Теоретичну основу дослідження математичної статистики та її ролі у підготовці соціального педагога становлять праці багатьох відомих вчених, серед яких О. Безпалько, В. Бочарова, О. Гура, М. Жалдак, І. Закатова, А. Капська, М. Міхалин, Л. Міщик, Р. Овчарова, С. Пащенко, Л. Пундик, С. Харченко та ін..

Дослідження у будь-якій області, у тому числі в психології, припускає отримання результатів – звичайно у вигляді чисел. Проте простий збір даних недостатній. Навіть об’єктивно і коректно зібрані дані нічого не говорять. Досліднику необхідно мати навички організовувати їх, обробляти та інтерпретувати, що не можливо без застосування математичних методів. Звичайно, можна посилатися на наявність сучасних комп’ютерних програм, використання яких зараз стає нормою для дослідника. Але будь-яка програма обробки даних переводе один набір чисел в інший набір чисел. При цьому передбачається багатий набір способів такого перетворення, вдалим чином розширюючи можливості аналізу даних. Проте для використання цих можливостей соціальний педагог повинен вміти : організовувати дослідження так, щоб його результати були доступні обробці у відповідності з проблемами дослідження, правильно обрати метод обробки, змістовно інтерпретувати результати обробки. Ці уміння не замінять ні комп’ютерна програма, ні «живий» математик – її творець.

Правильне застосування математичної статистики дозволяє соціальному педагогу: доводити правильність і обґрунтованість використаних методичних прийомів та методів; строго обґрунтовувати експериментальні плани; узагальнювати дані експерименту; знаходити залежності між експериментальними даними; виявляти наявність значних відмінностей між групами випробовуваних (наприклад експериментальними і контрольними); будувати математичні гіпотези; уникати логічних і змістовних помилок.

Сучасні методи математичної статистики, покликані з максимальною точністю і достовірністю опрацювати результати педагогічних досліджень, передбачають використання як параметричних, так і непараметричних методів, орієнтованих на експериментальні дані. Отже, дослідникові необхідні знання ряду найпростіших понять математичної статистики та уміння з ними працювати.

Математична статистика в руках соціального педагога може і повинна бути потужним інструментом, який дозволяє не тільки успішно балансувати у потоці експериментальних даних, але й перш за все сприяти становленню його об’єктивного мислення.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Добреньков В.И. Методы социологического исследования: учебник / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М. : ИНФА – М., 2006. – 768 с.

  2. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии / Е. В. Сидоренко. – Спб.: ООО “Речь”, 2002. – 350 с.

  3. Калинин С.И. Компьютерная обработка данных для психологов / С.И. Калинин. – Спб.: ООО “Речь”, 2005. – 118 с.

Царук Єлизавета,

студентка 5 курсу Інституту фізико-

математичної і технологічної освіти

Наук. керівник: К.Ю.Пастирєва,

старший викладач (БДПУ)
РОЗВИТОК ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ

ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ ЗАДАЧ З ПАРАМЕТРАМИ
Проблема підготовки молодого покоління, здатного самостійно здобувати нові знання, неординарно мислити, використовувати знання у нових, незвичних умовах була, є і буде завжди актуальною. Сьогодні також виникає потреба не тільки в обізнаних і вмілих людях, але й у такій категорії людей, що здатна бачити, формулювати й вирішувати самостійно нові проблеми. Отже, формування і розвиток дослідницьких умінь учнів є актуальною проблемою сучасного навчання. Одним з основних шляхів вирішення цієї проблеми є наповнення навчального процесу спеціально підібраними системами задач із параметрами, в процесі розв’язування яких учні знайомляться з великою кількістю евристичних прийомів загального та спеціального характеру. При цьому залучення до навчального процесу задач із параметрами дозволяє природно й педагогічно доцільно імітувати повний процес прикладного математичного дослідження або окремих його етапів, що сприяє розвитку в учнів глибокого стійкого інтересу до дослідження.

У методичній літературі зустрічається ряд наукових праць, пов'язаних із задачами з параметрами, зокрема задач дослідницького характеру, авторами яких є: В. Голубєв, О. Гольдман, Г. Дорофєєв, М. Ігнатенко, О. Корміхін, В. Лейфура, В. Марков, С. Мещерякова, Г. Олійник, Н. Тарасенкова, І. Чучаєв, І. Шаригін та інші.

Роль розв’язування задач із параметрами та їх місце в змісті шкільної математичної освіти підлягає аналізу з урахуванням реалізації диференційованого та особистісно-орієнтованого підходів у навчанні. Таким чином, проблема формування й розвитку дослідницьких умінь учнів у процесі розв’язування математичних задач з параметрами є актуальною з точки зору розвитку творчої особистості школярів в умовах впровадження нової парадигми освіти.

Введення параметра дозволяє глибше зрозуміти задачу. У багатьох шкільних підручниках зустрічається прийом, коли треба розв’язати задачу, маючи різні конкретні числові значення даних величин, а потім – маючи буквені значення. Потрібно надати учням можливість самостійно формулювати задачу для загального випадку, при цьому звернути увагу на те, що, використовуючи багатоступінчасті узагальнення, з однієї задачі можна отримати декілька узагальнених. Вводячи параметри замість яких-небудь числових даних, учень стає на позицію дослідника. Йому необхідно проаналізувати всі можливі розв’язки даної задачі, можливі значення параметрів, які вони можуть приймати [1, с. 30 – 33].

При розв’язуванні таких задач за допомогою введення параметра і подальшого дослідження можливих варіантів в учнів розвиваються наступні дослідницькі вміння: висувати різні припущення з обґрунтуванням їх можливості (гіпотези); формулювати узагальнений теоретичний принцип, що пояснює суть задачі (ідею); математично формулювати проблему; передбачати результати; проводити аналогію; змінювати план дій з появою нових засобів, додаткових задач; будувати варіанти планів дії, розв’язування; бачити і виділяти елементи об'єкту, важливі для даної задачі; з'ясовувати узагальнений принцип дії; переводити узагальнені схеми дії в конкретні операції; співвідносити результат дослідницької діяльності з метою; оцінювати значення дії; відкривати нові функції одного й того ж об'єкту; переносити знання в нові ситуації тощо [2, с. 25].

Отже, наповнення навчального процесу спеціально підібраними системами задач із параметрами є одним з основних шляхів формування й розвитку дослідницьких умінь учнів, а також організації елементів дослідницької діяльності на уроках математики. При цьому використання в процесі навчання математики системи задач з параметрами як моделей реальних процесів, їх дослідження, а також узагальнення математичних задач і тверджень сприяють інтелектуальному розвитку учнів, підвищенню їх інтересу до математики як до навчального предмета, розвитку дослідницьких умінь та формуванню загального рівня математичної підготовки.



ЛІТЕРАТУРА

1. Горнштейн П.І. Задачі з параметрами / П.І. Горнштейн, В.Б. Полонський, М.С. Якір. – К. : РІА “Текст”; МП “Око”, 1992. – 290 с.

2. Горошко Ю.В. Розв’язування задача з параметрами за допомогою програми GRAN1 / Ю.В. Горошко, Є.Ф. Вінниченко // Математика в школі. – 2006. – № 4. – С. 25 – 28.
ІНФОРМАТИКА ТА МЕТОДИКА ЇЇ ВИКЛАДАННЯ
Андрєєв Михайло,

магістрант факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: В. І. Межуєв,

д.т.н., доцент
ЗАСТОСУВАННЯ ADOBE CAPTIVATE ДЛЯ РОЗРОБКИ ІНТЕРАКТИВНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Актуальність. Розробка інтерактивних уроків є доцільною і актуальною при навчанні різних дисциплін [1]. Для цього наразі розроблено кілька програм. Ми розглянемо застосування Adobe Captivate, що надає можливість зробити процес навчання більш ефективним та інтенсивним.

Основна частина. Програма Adobe Captivate вважається однією із найкращих у сфері створення інтерактивного програмного забезпечення без необхідності написання коду. Adobe Captivate застосовується для створення ефективного навчального контенту.

Спочатку Adobe Captivate називався Flashcam і розроблявся компанією Nexus Concepts, як програма для запису з екрану. Ця програма була перероблена в E-learning інструмент і перейменований в RoboDemo. Після того, як Adobe System придбала цю компанію, ім'я програми було змінено на Captivate.

Adobe Captivate – це програма електронного навчання для ОС Microsoft Windows, яка використовується для демонстрації програмного забезпечення, запису відео-уроків, створення і симуляції програми, створення навчальних презентацій і різних тестів в. swf форматі. На відміну від існуючих засобів, Adobe Captivate дозволяє реалізувати методики інтерактивного навчання.

Метою роботи є визначення переваг Adobe Captivate для побудови інтерактивних уроків. Для цього розглянемо особливості Adobe Captivate.

За допомогою Captivate можна створювати і редагувати інтерактивні демонстрації програм, симуляції, підкасти, скрінкасти, ігри і уроки. Для демонстрацій програм, можливий запис відео у реальному часі. Створені за допомогою Captivate скрінкасти займають набагато менше місця, ніж повноцінні записи з екрану. Adobe Captivate також можна конвертувати презентацій Microsoft PowerPoint у формат Adobe Flash.

Можливо також конвертувати згенерований Adobe Captivate swf в. avi, для подальшого завантаження на сайти і відео-хостинги. Для створення симуляцій програм, Captivate підтримує обробку правої і лівої кнопки миші, а також натиснення клавіш на клавіатурі.

Користувачі можуть редагувати Captivate презентації для додавання ефектів, активних точок, текстових областей, відео і т.ін. Автори можуть редагувати вміст і змінювати час появи того чи іншого елемента. Натисканням на активні точки можна переходити як на інші слайди, так і на зовнішні посилання.

Captivate підтримує імпорт зображень, презентацій PowerPoint, відео Flv і аудіо в будь слайд проекту. Таким чином, інтерактивні уроки, озвучені професійним диктором, мають можливість безпосередньо брати участь в навчальному процесі і допоможуть Вам збільшити ефективність навчання.

Adobe Captivate працює досить швидко, а зрозумілий користувальницький інтерфейс заощадить ваш час завдяки більшій кількості корисних функцій. Для тих, хто займається відеомонтажем може бути використані збірки 3d моделей, оформлення відео, звукові ефекти, саундтреки, плагіни. Разом з тим, Adobe Captivate підтримує систему шарів Photoshop, надаючи можливість створення анімацій окремо в кожному з шарів.



Висновок. Adobe Captivate – потужна програма для створення інтерактивних та відео курсів, тестових завдань, запису з екрана. Програма Adobe Captivate вважається по праву кращою розробкою у сфері створення проектів для електронного навчання без необхідності написання коду. Adobe Captivate працює досить швидко, а зрозумілий користувальницький інтерфейс заощадить ваш час завдяки великій кількості корисних функцій. Відеуроки з Adobe Captivate можна подивитися на www.video-step.com.
ЛІТЕРАТУРА

1. Кашлев С. С. Интерактивные методы обучения

2. Кибирев А.А., Веревкина Т.А. Интерактивные методы обучения.

Бессонов Олексій,

студент 6 курс факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Науковий керівник: Тимошенко Є. В.,

к.т.н., доцент

Розробка мультимедійного методичного

забезпечення дисципліни “Вища математика”
Актуальність. Розвиток індустрії інформаційних послуг сфери освіти, що включає виробництво і публікацію учбово-методичних мультимедіа-матеріалів для студентів, поряд зі створенням і розвитком телекомунікаційних структур окремих освітніх установ і галузі в цілому складає основу формування інфраструктури інформатизації освіти. Особлива роль у процесі створення і використання інформаційних технологій належить у системі освіти як основному джерелу кваліфікованих кадрів і могутній базі фундаментальних і прикладних наукових досліджень. Характерною рисою системи освіти є те, що вона виступає, з одного боку, як споживач, користувач, а з іншого боку – творця інформаційних технологій, що згодом використовуються у всіляких сферах. Це забезпечує практичну реалізацію концепції переходу від інформатизації освіти до інформатизації суспільства.

Ступінь досліджуваності проблеми. Проблемам впровадження й ефективного застосування інформаційно-телекомунікаційних і мультимедійних технологій в освіті присвячено немало теоретичних і експериментальних праць, вітчизняних і зарубіжних педагогів. Окремі питання цієї проблеми вже розкрито в працях Є. Аленічевої, Є. Артамонова, О. Марковського, Л. Шипіліина, А. Архипової, Г. Бухарової, Ю. Вітрова, О. Галустова, С. Григор`єва, В. Гриншкуна, Р. Лєвшенкова, Д. Матрос, Н. Осєтрової, О. Смірнова, О. Осіна, Є. Полат, М. Бухаркіної, М. Моісеєвої, А. Петрова та інших педагогів-дослідників.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є підвищення ефективності навчання з дисципліни “Вища математика”, за рахунок використання мультимедійних технологій.

При вивченні теоретичних аспектів застосування мультимедійних технологій ми застосовували традиційно-педагогічні методи дослідження, а саме педагогічне спостереження, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду. При впровадженні розробленого мультимедійного забезпечення в навчальний процес ми застосовували метод дослідження – педагогічний експеримент, щоб оцінити педагогічну ефективність даного мультимедійного методичного забезпечення.



Сутність дослідження. У процесі дослідження ми розглянули змістовий модуль “Випадкові величини” навчальної дисципліни “Вища математика” та розробили необхідне, на наш погляд, мультимедійне забезпечення.

У нашому мультимедійному забезпеченні лекційних занять використовується ієрархічна навігація по змісту лекційних робіт, взаємодія з користувачем, пояснювальні навчальні матеріали, незаглиблена контекстна інтерактивність завдяки якій студент мотивується до виконання роботи.

Даний навчальний матеріал у самостійному темпі можуть вивчати студенти у довільний час, особливо тоді, коли студент відсутній на лекції або працює за індивідуальним графіком.

Друга частина розробленого нами програмного продукту може використовуватися викладачем як на лекції при поясненні методів розв’язування задач, так і на практичному занятті при організації роботи студентів над розв’язуванням вправ за допомогою педагогічного програмного засобу Gran. Наша мільтимедійна програма виконує роль консультанта, за її допомогою студенти бачать послідовність виконання дій та паралельно з нашєю програмою отримують результати розв’язання задачі на своєму комп’ютери.



Основні висновки. На сьогодні інформатизація суспільства розвивається дуже швидко, і деяким галузям потрібно пристосуватися до змін. Треба зазначити, що система освіти також зазнала значних змін, які стосуються усій методичної системи, зокрема, форм та засобів навчання. Також необхідне впровадження електронних засобів навчання, у тому числі мультимедійних методичних матеріалів.
Література

  1. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. – М.: Педагогика, 1989. – 191 с.

  2. Гергей Т., Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы эффективного применения компьютеров в учебном процессе // Вопросы психологии – 1985. – № 2. – С. 41–48.

  3. Гершунский Б. С. Компьютеризация в сфере образования: Проблемы и перспективы. – М.: Педагогіка, 1987. – 264 с.

Бєляк Анастасія,

студентка 2 курсу факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Науковий керівник: І.О. Бардус,

к.п.н., ст. викладач (БДПУ)
Аналіз загальних можливостей застосування різних систем комп’ютерної математики для розв'язування задач

з фізики
Актуальність. В наш час, широкого використання набули різноманітні системи комп’ютерної математики (СКМ). Серед них найпоширенішими є Mathematica, Maple, Mathcad, Matlab. Перелічені СКМ дозволяють покроково розв'язувати різноманітні задач з демонстрацією проміжних результатів обчислень, а також моделювання динамічних об'єктів і процесів за аналітичними формулами, що необхідне при розв’язанні завдань з фізики.

Cтупінь досліджуваності проблеми. Проблемою застосування СКМ для розв’язання задач з фізики займалися такі науковці як: В. Ашкензи, В. Дьяконов, Д. Голоскоков, І. Лисенко, Р. Майєр, Є. Риндін та ін. Але дотепер немає чітких методичних рекомендацій щодо застосування різних СКМ для розв’язування задач з фізики.

Мета дослідження. Мета даного дослідження висвітлити можливості найбільш популярних СКМ для розв'язання задач з фізики. Сутність дослідження. Використання СКМ надає широкі можливості для розв'язання багатьох задач з фізики.

Основними фізичними задачами які розв’язуються за допомогою СКМ є: задачі, розв’язання яких потребує застосування чисельних методів вирішення рівнянь високих ступенів або трансцендентні рівняння, які легко вирішуються тільки чисельними методами; задачі, де виникає необхідність вирішення систем рівнянь; задачі, в яких пропонується знайти екстремуми функцій, якщо ці екстремуми неможливо знайти аналітично (в тому числі завдання щодо оптимізації простих конструкцій і процесів); задачі, де необхідно знайти певний інтеграл, обчислення якого можливо тільки чисельними методами; задачі, в яких дані задані у вигляді масиву чисел або такий масив може бути отриманий з заданого графіка; задачі на спектральний аналіз і синтез функції за відомим спектром; задачі, що призводять до диференціальних рівнянь.

Розв’язання задач з фізики значно полегшується за допомогою СКМ. Наприклад за допомогою пакету Maple можливо наочно проілюструвати принцип методу Фур'є (метод розділення змінних) при розв’язанні однорідного рівняння теплопровідності в нескінченному, полі нескінченному і кінцевому тонких стрижнях, в однорідному циліндрі і метод функцій Гріна (функцій джерела) при вирішенні неоднорідного рівняння теплопровідності, розглянути приклади рішень рівняння теплопровідності для різних початкових і граничних умов та інше. Засобами Maple проводиться побудова рішень та їх аналіз.

Система Mathcad вирізняється серед вищезазначених СКМ тим, що вона має зручний інтерфейс та широкі графічні можливості. З її допомогою розв’язуються задачі типу: обчислення середньої квадратичної швидкості молекул за допомогою функції користувача, способи розподілу молекул по половинках ємності, розподіл Максвелла, броунівський рух, гармонійний аналіз, моделювання коливань математичного маятника, застосування принципу суперпозиції для розрахунку сил електростатичної взаємодії у разі великого числа зарядів і це ще не повний список задач, які вирішуються за допомогою системи Mathcad.

Для розрахунку символьних перетворень, які включають операції математичного аналізу, такі як диференціювання, інтегрування, розкладання в ряди, розв’язання диференціальних рівнянь доцільніше використовувати систему Mathematica, адже велику цінність при вирішенні загальних задач з фізики мають саме аналітичні вираження та залежності.

Ще одна з систем, яка є не менш важливою в рішенні задач з фізики це MatLab. Ця система дозволяє користувачу детально уявити основні етапи процесу вирішення загальних рівнянь математичної фізики: а саме особливості завдання граничних та початкових умов, методи дискретизації диференціальних рівнянь в часткових похідних та інше. Дана система надає широкий спектр пакетів з розширеннями для роботи з символьними розрахунками, оптимізації та моделювання.



Висновки. Отже, використання систем комп'ютерної математики для вирішення задач з фізики є дуже актуальним на сьогоднішній день, вони дозволяють отримати не тільки детальний опис задачі, але й отримати наочне зображення чи навіть анімацію. Кожна з систем має свої плюси та мінуси, та кожний користувач обирає собі більш ефективну та зручну спираючись на свої окремі індивідуальні потреби.
ЛІТЕРАТУРА

1. Самарський А.А. Рівняння математичної фізики./ А.А. Самарський, А.Н. Тихонов. – М.: Наука,1977. – 742 с.



2. Арамановіч І.Г. Рівняння математичної фізики / І.Г. Арамановіч, В.І. Левін. – М.: Наука,1964. – 288 с.

Бєляк Анастасія,

студентка 2 курсу факультету

освітніх інженерно-педагогічних технологій.

Наук. керівник: Л.В. Павленко,

к. пед.н.
ВИКОРИСТАННЯ МІКРОБЛОГІНГУ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Актуальність. Сьогодні велике розповсюдження отримали мікроблоги. Мікроблог – це різновид блог, що дозволяє користувачу писати короткі замітки та публікувати їх. На сьогодні існує велика кількість мікроблогів, найпопулярніший з них Twitter, його основним конкурентом є Jaiku, але останнім часом з’явилися багато сервісів з функцією мікроблогів, такі як: Powence, Folkstr, Tumblr, Plurk, а також популярні соціальні мережі з функцією мікроблогів – Facebook, MySpace, ВКонтакте. Актуальність даної теми полягає в використанні мікроблогів не лише, як засобу особистого спілкування, але і як засобу організації комунікативного зв’язку між викладачами та студентами.

Мета і методи дослідження. Теоретичне обґрунтування загальних можливостей використання мікроблогінгу в навчальному процесі для підвищення рівня інтерактивності й оперативності навчання.

Сутність дослідження. Використання соціальних веб-платформ і сервісів в навчальному процесі набуває все більшого розповсюдження та популярності. В освітніх методиках рекомендується використовувати наступні ресурси:

  • блоги (Вордпресс (англ.: WordPress)), ЖЖ (англ.: Livejournal), Блогспот (англ.: Blogspot)) і мікроблогінгу (Твіттер (англ.: Twitter), Сіріпро (англ.: SiriPro));

  • подкастинг (Подометік (англ.: PodOmatic), Майподкастнет (англ.: Mypodcast.Net));

  • різноманітні Вікі (Вікіпедія (англ.: Wikipedia), МедіаВікі (англ.: MediaWiki), ПібіВікі (англ.: PBwiki));

  • соціальні закладки (Делішес (англ.: Delicious), БобрДобр (англ.: BobrDobr), Дііго (англ.: Diigo));

  • соціальні файлообмінники (Скрібд (англ.: Scribd), Слайдшеер (англ.: SlideShare), Пікасо (англ.: Picasa));

  • Соціальні відеоканали (Ютьюб (англ.: YouTube), Вімео (англ.: Vimeo)).

Звернемо увагу на те, що саме блоги і мікроблоги сьогодні є одними з найбільш актуальних сервісів в освіті. Вони дають високий ступень взаємодії педагога й студентів, і тим самим забезпечують неперервність і оперативність усього навчального процесу. Мікроблогінг дозволяє організувати групове навчання, тобто можливість використання соціальної мережі для роботи і навчання, як одним користувачем так і групою, адже можливість об’єднання особистісного орієнтованих і групових форм навчання сприяє більшому ступеню розуміння та засвоєння навчального матеріалу, дає можливість викладачу оцінити результати роботи кожного учасника та його власний внесок. Розміщення оголошень, тем до семінарів, результатів контрольних робіт або інших корисних повідомлень в мікроблозі, дозволяє оперативно і масово донести потрібну інформацію до користувачів. Використання сучасних методів навчання досягає головної мети – привернення уваги студентів до досліджуваного матеріалу і залучення їх у більш активну дискусію, що забезпечує покращення комунікативного зв’язку між студентами та педагогом.

Основні висновки. Отже, можливо підкреслити, що використання мікроблогінгу в навчальному процесі є одним з важливих компонентів моделі розвитку сучасної освіти, його використання необхідне для формування комунікативних навичок, організації й управління будь-якими типами освітніх комунікацій, полегшення управління навчальною діяльністю студентів.
ЛІТЕРАТУРА
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34