Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету

Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний університет збірник тез наукових доповідей студентів бердянського державного педагогічного університету




Сторінка8/34
Дата конвертації10.03.2017
Розмір6.61 Mb.
ТипПротокол
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   34

Основні висновки. Використання пакета Maple сприяє розвитку сучасної системи навчання, особливо на факультетах технічного напряму. Таким чином, участь у процесі навчання одночасно педагога і комп'ютера значно покращує якість освіти. Зрозуміло, що застосування комп’ютера не ставить за мету повністю витиснути лабораторні експерименти, але він дозволяє зробити їх більш наочними. На наш погляд, необхідно залишити певний перелік лабораторних робіт із традиційною методикою їх виконання. У той же час віртуальні роботи є відмінним доповненням до існуючих робіт традиційного лабораторного практикуму.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Бардус І.О. Моделювання фізичних процесів за допомогою системи комп’ютрної математики Maple / І.О. Бардус, Ю.О. Єфименко // Теорія та практика навчання фізико-математичних дисциплін: [збірник]. – Бердянськ: БДПУ, 2011. – №1. – С.38-46.

  2. Дьяконов В. П. Maple 9.5 в математике, физике и образовании / В.П. Дьяконов. М.: СОЛОН-Пресс, 2006. – 720с.: ил. – (Серия “Библиотека профессионала”).


Григор’ян Юлія,

студентка 2 курсу факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: Л. В. Горбатюк,

ст. викладач (БДПУ)
РОЗМІРИ НА КРЕСЛЕННІ ТА СТВОРЕННЯ РОЗМІРНИХ СТИЛІВ

У СЕРЕДОВИЩІ САПР AUTOCAD
Актуальність. Розміри – важлива складова частина більшості креслень в AutoCAD. За допомогою розмірів створюється конкретний кількісний опис проектованого виробу з урахуванням технологічних можливостей його виготовлення [1].

Нанесення розмірів є важливим етапом розробки конструкторської документації. В AutoCAD розміри можна наносити і редагувати багатьма способами. Використання розмірних стилів дозволяє швидко форматувати розміри, забезпечуючи їх відповідність державним і галузевим стандартам [2].



Ступінь досліджуваності проблеми. Проведений аналіз літератури та інтернет-джерел показав, що дана проблематика є широко розповсюдженою і дуже актуальною у сучасній інженерній практиці, але незважаючи на це вона не входить до програми вивчення дисципліни “Інженерна та комп’ютерна графіка”, яка є базовою при підготовці майбутнього інженера-педагога комп’ютерного профілю. Тому питання особливостей нанесення розмірів на креслення та створення розмірних стилів у середовищі САПР AutoCAD широко вивчається науковцями, але не набуло поширення серед студентів.

Мета і методи дослідження. Метою нашої роботи є вивчення технологій нанесення розмірів, а також налаштування форматів елементів розмірів, використовуючи наявні в AutoCAD засоби.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел, систематизація отриманих даних та практичний експеримент.



Сутність дослідження. В різних прикладних областях сучасного світу застосовуються різні стандарти, для яких використовуються різні розмірні стилі.

Порядок нанесення розмірів і зовнішній вигляд позначень в конструкторській документації визначається відповідними державними і галузевими стандартами. В Україні діє ГОСТ 2.307-68.

Для того, щоб створені проекти відповідали нормам законодавства конкретної країни в програмі AutoCAD передбачено кілька зручних способів створення розмірних стилів будь-якого типу і для будь-яких цілей.

Розмір на кресленні – це складний об’єкт, що складається з багатьох елементів [1]. AutoCAD підтримує три типи розмірів: лінійні, радіальні та кутові. Розміри можуть бути горизонтальними, вертикальними, паралельними, повернутими, ординатними; підтримується нанесення розмірів ланцюжком та від спільної бази.

Розміри можуть бути асоціативними, неасоціативними та розчленованими.

Розмірним стилем називається іменована група установок розмірних змінних, яка визначає зовнішній вигляд розміру. Створюючи різні розмірні стилі, можна просто і швидко задавати значення необхідних розмірних змінних та керувати положенням та виглядом розмірів, які наносяться. Розмірні стилі можна модифікувати, перейменовувати, видаляти та переносити в інше креслення. Кожний розмірний стиль може містити сім’ю вторинних стилів, які дозволяють створювати варіації відображення розмірного блоку для різних типів розмірів при збереженні спільних рис із первинним стилем, від якого вони походять.

У всіх нових кресленнях в САПР AutoCAD за умовчуванням використовується внутрішній розмірний стиль. Це стиль ISO-25 при використанні метричних одиниць вимірювання і стиль Standard при використанні британських одиниць вимірювання.

Контроль за розмірними змінними, які визначають розмірний стиль, можна здійснювати двома способами: безпосереднім уведенням імені змінної у командному рядку або за допомогою діалогового вікна Dimension Style Manager (Менеджер розмірних стилів). Для виклику останнього використовується команда DYMSTYLE [2].



Основні висновки. Таким чином, проведене дослідження показало, що система автоматизованого проектування AutoCAD дозволяє, використовуючи вбудовані засоби, налаштовувати формати елементів розмірів у відповідності до державних та галузевих стандартів України, а також створювати шаблони розмірних стилів для нестандартних проектів.
ЛІТЕРАТУРА

  1. Финкельштейн Эллен. AutoCAD 2005 и AutoCAD LT 2005. Библия пользователя : пер. с англ. – М. : Издательский дом “Вільямс”, 2005. – 1232 с.

  2. Ванін В.В., Перевертун В.В., Надкернична Т.О. Комп’ютерна інженерна графіка в середовищі AutoCAD : навч. посібник. – К. : Каравела, 2005. – 336 с.



Григор’ян Юлія,

студентка 2 курсу факультету

освітніх інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: О. В. Антоненко,

к.т.н., доцент (БДПУ)
САМООСВІТА СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕБІНАРІВ
Актуальність. В результаті виникнення суспільної потреби в неперервній освіті в ХХІ столітті склалась особлива ситуація, в якій самоосвіта виступає в якості феномена, що набуває все більшого значення як для суспільства загалом, так і для особистості й окремих соціальних груп. Необхідність неперервного навчання стосується всіх людей незалежно від статі чи віку, освіти, соціального чи посадового стану, політичної чи ідеологічної орієнтації чи національності. І, що не менш важливо: цей навчальний процес не можна розглядати як завершений чи незавершений.

Окрім того, на сучасному етапі політичного, економічного та культурного розвитку нашої країни суспільство потребує фахівців із гнучким і оригінальним мисленням, здатних самостійно, творчо вирішувати суспільні завдання, які б неперервно поповнювали та вдосконалювали професійні знання та навички шляхом самоосвіти.

Самоосвіта – це своєрідний вид навчання протягом усього життя; це процес продовженого і поширеного навчання, який веде до збагачення інтелекту та розвитку особистості загалом, відповідно до її ідейних, соціальних, професійних та індивідуальних потреб. Самоосвіта – необхідна, постійна складова життя культурної, освіченої людини, заняття, що супроводжує її завжди.

Формування інтересу до самоосвіти є основним параметром оцінки та життєво необхідним атрибутом студента, орієнтованого на успішний особистісний розвиток і професійне зростання.

З активним ростом Інтернету, самоосвіта перестає бути проблемою. Вибір спеціалізованих професійних тренінгів і курсів з кожним роком стає все більш якісним, різноманітним і доступним. Сьогодні мільйони людей вчаться онлайн і здобувають нові знання, нові професії й переконуються в ефективності самостійного навчання.

Ступінь досліджуваності проблеми. Теоретичні основи ефективного використання аудіо-візуальних засобів навчання розглянуто у працях С. Архангельского, В. Березняка, М. Борисової, В. Вербицької, В.Волинського, Г. Карпова, Л. Кулінської, М. Ляховицького, Л. Пресмана, В. Романова.

Дидактичний потенціал, методика використання таких систем ще достатньо не вивчені. І чи не найменшу на сьогоднішній день увагу приділено веб-конференціям та вебінарам як засобам навчання та самоосвіти. Можна лише виділити праці наукової школи Н. Морзе.



Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є збір, обробка та аналіз інформації з обраної проблематики, а також подальша її систематизація та узагальнення, що дозволить виділити головні тенденції і бачення питання самоосвіти сучасної молоді за допомогою вебінарів.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел і подальша систематизація отриманих даних.



Сутність дослідження. Самоосвіта є необхідною умовою навчання студентів у процесі їх професійної освіти у вищих навчальних закладах (ВНЗ) і виконує такі функції:

– спонукає студента стати активним учасником навчального процесу;

– виступає критерієм оцінювання навчальних досягнень студентів;

– виконує функцію глобалізації знання та швидкого взаємообміну за допомогою мережі Інтернет;

– виступає мотивувальним чинником самовдосконалення та професійного зростання фахівця після завершення підготовки у ВНЗ;

– забезпечує реалізацію принципу "освіта протягом усього життя", сприяючи постійному вдосконаленню знань відповідно до наукового та технологічного розвитку суспільства.

Найефективнішим засобом самоосвіти через Інтернет у режимі реального часу є веб-конференція або вебінар.

Веб-конференція – технологія та інструмент для організації онлайн-зустрічей і спільної роботи в режимі реального часу через Інтернет. Веб-конференції дозволяють проводити онлайн-презентації, спільно працювати з документами і додатками, синхронно переглядати сайти, відеофайли та зображення. При цьому кожний учасник знаходиться на своєму робочому місці за комп'ютером.

Веб-конференції, які передбачають, в основному, “однобічне” подання інформації і мінімальний зворотний зв'язок від аудиторії, називають вебінарами.

Визначимо основні переваги та недоліки використання вебінарів.

Переваги:


  1. Слухачі активно залучені в процес навчання, можуть ставити питання, відразу ж отримувати пояснення та уточнювати незрозумілі для них моменти.

  2. На відміну від звичайного семінару, слухачі по закінченні отримують запис, який можна використовувати для закріплення отриманої інформації.

  3. Онлайн-курси у вигляді вебінару передбачають значну економію часу. Слухачам не треба витрачати час для того, щоб прибути до місця проведення зустрічі, вони навіть можуть знаходитись в різних країнах.

  4. Завдяки вебінару існує можливість анонімності. Учасники однієї і тієї ж онлайн-конференції можуть не знати про особистості один одного.

  5. Удосконалюються навички роботи з комп'ютером.

  6. Можливість одночасно навчатися на декількох курсах.

  7. Можливість самостійного вибору викладача, часу початку занять, часу перерв і інтенсивності навчання. Ви можете вибрати для себе темп навчання, відповідний до ваших потреб і особистих побажань.

  8. Велика кількість безкоштовних вебінарів за різними напрямами і тематикою.

Недоліком є те, що під час проведення вебінару між викладачем і аудиторією не буде встановлений такий же емоційний зв’язок, який з’являється в результаті “живого” спілкування.

Першою популярною програмою для вебінарів, що дозволяє спілкуватися і працювати над додатками і документами в режимі реального часу, стала програма Microsoft Netmeeting. Потім інструменти для вебінарів почали з’являтися в різних месенджерах. Останніми роками з’явилася велика кількість веб-сервісів, що надають різні інструменти для вебінарів, які працюють в браузері або за допомогою тонкого клієнта, що інсталюється.



Основні висновки. Отже, зважаючи на загальні тенденції розвитку сучасної освіти, проблема самоосвіти є актуальною і потребує подальшого дослідження. Крім того, надзвичайно важливу роль самоосвіта має на етапі здобуття студентами професійної освіти, вона стає основою майбутньої успішної професійної кар’єри і особистісного культурного зростання людини. Подальшого вивчення потребує дидактичний потенціал розглянутих засобів самоосвіти.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Жукевич І. П. Поняття самоосвіти студентів у контексті неперервної освіти. / І. П. Жукевич // ВІСНИК Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2011. – № 60. – С. 116-119.

  2. Котяк В.В. Вебінари як засоби навчання у сучасній системі освіти / В.В. Котяк // НАУКОВІ ЗАПИСКИ НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2011. – № 7. – С. 130-133.



Григор’ян Юлія,

студентка 2 курсу факультету

освітніх інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: М.П. Павленко,

к.пед.н. (БДПУ)
ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

З ВИКОРИСТАННЯМ ТЕХНОЛОГІЇ ВІКІ
Актуальність. Сучасний стан розвитку освіти потребує вільного доступу до інформації, знань та реалізації особистісного потенціалу студентів. Одним із засобів, що дозволяє реалізувати такий підхід, є технологія Вікі. Завдяки цій технології користувачі можуть власноруч редагувати й змінювати зміст сторінок сайтів, публікувати в мережі власні матеріали спостережень та досліджень, одночасно спільно працювати над одним документом. Залучення до такого освітнього простору в глобальній або локальні мережі сприятиме розвитку групової та колективної форм навчання в умовах інформатизації освіти.

Ступінь досліджуваності проблеми. Використання сучасних мережевих та телекомунікаційних технологій досліджується в роботах В. Бикова, А. Верланя, Ю. Горошка, А. Єршова, Ю. Жука, П. Маланюка, Н. Морзе, В. Олексюка, Ю. Рамського, Ю. Триуса та інших вчених.

Мета і методи дослідження. Метою нашого дослідження є аналіз сучасних підходів до використання сучасних веб-технологій та обґрунтування необхідності застосування цієї технології в навчальному процесі.

Методами дослідження є теоретичний аналіз проблеми дослідження на основі вивчення науково-методичної літератури.



Сутність дослідження. Вікі (англ. wiki) – веб-сайт, структуру і вміст якого користувачі можуть спільно змінювати за допомогою інструментів, які надаються самим сайтом. Вікі пропонує всім користувачам редагувати будь-яку сторінку або створювати нові сторінки. Вікі-технології прагнуть залучити відвідувачів сайту до безперервного процесу створення і співпраці, який постійно зміняє вигляд сайту. Досвід організації освітніх проектів в рамках wiki-середовища показує високий рівень активності учасників, ефективність їх роботи і мережевих комунікацій. Комунікативні можливості реалізуються завдяки спільному редагуванню сторінок, а також за допомогою електронних обговорень у wiki або інших середовищах, таких як чат або форум [1]. Wiki-технологія є зручною базою для організації студентських проектів. Технології, які використовуються у вікі-сайтах, є відкритими і не залежать від конкретних програмних і апаратних платформ, для свого використання не потребують потужних ресурсів і специфічно організованих мереж передачі даних.

Використання вікі-технологій в навчальному процесі дає змогу [2]:



  • створити єдину платформу для надання відомостей з певної галузі знань;

  • активізувати використання та створення освітніх веб-ресурсів;

  • організовувати індивідуальну або групову роботу студентів;

  • глибше вивчити необхідну галузь знань;

  • скоротити час навчання і підвищити рівень професійної підготовки студентів;

  • підвищити ефективність навчання студентів;

Прикладами вікі-сайтів є:

  • http://uk.wikipedia.org – україномовна вікі-енциклопедія;

  • www.eduwiki.uran.net.ua – “ВікіОсвіта” – мережеве об’єднання учасників навчально-виховного процесу;

  • http://wiki.km-school.ru – тематична вікі-енциклопедія, присвячена використанню інформаційних технологій;

Проектний характер роботи, співпраця, формування єдиного продукту спільної діяльності наповнюють сенсом роботу студентів і викладачів, забезпечують змістовну взаємодію, обмін знаннями, оцінку і постійне вдосконалення освітнього процесу.

Основні висновки. Вікі-сайти є одним із перспективних мережевих середовищ, яке дозволяє накопичувати спільними зусиллями велику кількість освітніх веб-ресурсів. Їх використання має серйозний педагогічний потенціал, який може бути впроваджений в практичну діяльність. Ця технологія може стати в нагоді будь-якому вчителю, учню, викладачу чи студенту, її можна вільно використовувати в навчальному процесі.

Успішний досвід, отриманий в ході реалізації освітніх проектів у вікі-сайтах, переконує в глибоких взаємозв'язках освітніх і телекомунікаційних технологій, дає можливість удосконалити підготовку майбутніх фахівців на основі сучасних мережевих технологій.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Гуменюк Л.Й. Використання інформаційно-комунікаційних ресурсів в організації навчального процесу / Л.Й. Гуменюк // Електронний ресурс. – Режим доступу : http://ly-bloggy.blogspot.com/2011/03/blog-post.html.

  2. Стеценко Г.В. Педагогічний потенціал вікі-енциклопедії та її використання в навчально-виховному процесі / Г.В.Стеценко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія : Педагогіка. – 2008. – №7. – С. 53-57.



Григор’ян Ірина,

студентка 7 курсу факультету

освітніх інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: О. В. Антоненко,

к.т.н., доцент (БДПУ)
НАВЧАННЯ ПРОГРАМУВАННЮ МІКРОКОНТРОЛЕРІВ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗА ДОПОМОГОЮ “AVR-МІКРОЛАБ ІІ”
Актуальність. У наш час швидкого розвитку науки і техніки є велика проблема в нестачі підготовлених кваліфікованих фахівців комп’ютерного профілю. Хоча теоретичні знання, які студенти отримують на лекціях від викладачів, завжди відповідають духу часу, але, як відомо, для навчання фахівців комп’ютерного профілю набагато цінніше набуті в процесі навчання практичні навички, вміння поставити та вирішити задачу.

Кінцева мета будь-якого навчального процесу – використовувати отримані теоретичні знання на практиці. Досягається це в ході лабораторних і практичних робіт, зміст та обладнання яких повинні відповідати вимогам сучасності. Враховуючи, що комп'ютер в наш час не рідкість і вже давно широко використовується для проведення лабораторних і практичних занять, в основному для моделювання та роботи з програмним моделями різних об'єктів, то його слід перетворити на інструмент для вирішення завдань розвитку практичних знань, доповнивши деякими апаратними та програмними засобами. Отже, оснастивши комп'ютер датчиками і виконавчими пристроями, можна отримати сучасні прилади для проведення лабораторних і практичних занять, які будуть давати студентам наочне уявлення про сучасне обладнання та принципи його роботи.



Ступінь досліджуваності проблеми. Використання у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій широко розглядається у працях таких учених, як: А. Ашеров, В. Биков, А. Гуржій, О. Довгялло, І. Зязюн, М. Жалдак, І. Левченко, В. Лобунець, А. Мелецінек, Н. Морзе, Н. Кузьміна, Н. Ничкало, А. Нісімчук, А. Сейтешев, Ю. Триус та ін.

Проблему професійної підготовки фахівців комп’ютерного профілю на основі комп’ютерних технологій у педагогіці розглянуто в дисертаційних дослідженнях В. Бесараба, Р. Гуревича, О. Коваленко, А. Козибая, Є. Громова, О. Макаренко та ін.

Питання підготовки інженерів-педагогів досліджуються науковцями в загальнотеоретичному плані, без урахування вимог конкретної професійної діяльності майбутніх фахівців комп’ютерного профілю.

Мета і методи дослідження. Метою дослідження є теоретичний аналіз проблеми навчання програмуванню мікроконтролерів майбутніх інженерів-педагогів на основі вивчення наукової літератури та інтернет-джерел і подальша систематизація отриманих даних та розробка дидактичного забезпечення.

Сутність дослідження. При підготовці майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю однією з базових дисциплін є “Архітектура мікропроцесорної техніки”. Вона є фундаментом для подальшого вивчення особливостей будь-яких мікропроцесорних систем та основ їх програмування. Тому успішне засвоєння знань з даної дисципліни необхідне для якісного вивчення суміжних дисциплін при подальшому навчанні.

Крім цього при вивченні дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” розглядаються особливості та принципи програмування сучасних мікроконтролерів, які широко використовуються при створенні сучасних приладів.

Також особливістю дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” є те, що велика кількість процесів, що розглядаються в цьому курсі не можуть бути описані лише вербально, а для кращого їх сприйняття повинні використовуватися різні способи подання матеріалу. Так поряд з теоретичними та графічними поясненнями доцільно проводити практичний експеримент, який можливо організувати за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ).

Використовуючи досягнення сучасної науки і техніки у БДПУ на факультеті освітніх інженерно-педагогічних технологій створена навчальна лабораторія "Архітектура мікропроцесорної техніки", яка на даний момент вже впроваджена в процес навчання студентів. Створений комплекс лабораторних робіт для набуття практичних навичок з програмування мовою Assembler мікроконтролерів з RISC-архітектурою на базі AVR Atmega16 в межах дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” при підготовці майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю.

Лабораторний практикум з дисципліни “Архітектура мікропроцесорної техніки” проводиться за розробленим комплексом лабораторних робіт:

1. Технічний опис програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ”;

2. Вивчення інтегрованого середовища розробки програм для мікроконтролерів AVR Atmel AVR Studio 4;

3. Знайомство із програмним забезпеченням для розробки і налагодження електронних схем в режимі реального часу;

4. Вивчення команд роботи з регістрами й пам'яттю мікроконтролерів AVR;

5. Вивчення арифметичних і логічних команд мікроконтролерів AVR;

6. Вивчення команд операцій з розрядами й команд порівняння мікроконтролерів AVR;

7. Вивчення команд безумовного й умовного переходів мікроконтролерів AVR;

8. Виведення інформації на 16-ти сегментні індикатори;

9. Реалізація динамічної індикації в мікроконтролерах AVR.

Кожне завдання до лабораторних робіт після успішного комп’ютерного моделювання у віртуальному середовищі передбачає перевірку отриманих результатів на реальному мікроконтролері Atmega16, який складає основу програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ”.

Основні висновки. Таким чином, запропоновані елементи методики навчання програмуванню мікроконтролерів, а саме лабораторні роботи з використанням програмно-налагоджувального стенду “AVR-мікролаб ІІ” є ефективним дидактичним засобом, оскільки дозволяють візуалізувати реальні процеси покладені в основу роботи сучасної промислової та побутової електронної техніки.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Балев В.Н. Виртуальная лаборатория на базе стенда AVR-микролаб / В.Н. Балев, А.Н. Сущек // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Автоматика та приладобудування. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2008. – № 57. – С. 4–7.

  2. Григор’ян І.В. Використання “AVR-мікролаб” для підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю/ І. В. Григор’ян // Наукові праці Донецького національного технічного університету. – Донецьк: Державний вищий навчальний заклад “Донецький національний технічний університет”, 2012. – Вип. 11 (202). – С.70-74. – (Серія : “Педагогіка, психологія і соціологія”).

Голуб Оксана,

магістрант факультету освітніх

інженерно-педагогічних технологій

Наук. керівник: В. І. Межуєв,

д.т.н., доцент

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   34



  • Григор’ян Юлія
  • РОЗМІРИ НА КРЕСЛЕННІ ТА СТВОРЕННЯ РОЗМІРНИХ СТИЛІВ У СЕРЕДОВИЩІ САПР AUTOCAD Актуальність.
  • Ступінь досліджуваності проблеми.
  • Мета і методи дослідження.
  • САМООСВІТА СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ЗА ДОПОМОГОЮ ВЕБІНАРІВ Актуальність.
  • самостійного навчання. Ступінь досліджуваності проблеми.
  • Григор’ян Ірина
  • НАВЧАННЯ ПРОГРАМУВАННЮ МІКРОКОНТРОЛЕРІВ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗА ДОПОМОГОЮ “AVR-МІКРОЛАБ ІІ” Актуальність.
  • Голуб Оксана