Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка13/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   35

Розділ 4

РОБОТА ТЕХНІЧНОГО РЕДАКТОРА НАД ІЛЮСТРАЦІЯМИ 4.1. Загальний хід роботи

Роботу над ілюстраціями виконують у кілька етапів. Різні видавництва використовують різну технологію готування оригіналів ілюстрацій, залежно від характеру цієї технології дещо змінюється і робота технічного редактора.

Потужні науково-технічні видавництва, які випускають видання з великою кількістю креслеників, схем та фотографій, мають у своєму складі графічне бюро, де відповідно до ескізів автора виготовляють оригінали ілюстрацій. На графічне бюро покладають завдання готувати оригінали, придатні до поліграфічного відтворювання.

Послідовність готування оригіналів у цьому разі така. Редактор, працюючи над текстом, одночасно передивляється авторські ескізи ілюстрацій: чи всі вони подані автором, уточнює зміст їх, вилучає все непотрібне, звіряє з ескізами підписи до них тощо. Після цього ескізи автора і підписи до ілюстрацій передають технічному редакторові. Бажано, щоб разом із ескізами та підписами до них був авторський текстовий оригінал.

Технічний редактор повинен спочатку розмітити авторські ескізи. Суть цієї операції полягає в тому, що він проставляє на авторському ескізі той масштаб його зменшення, який він повинен буде використати для цієї ілюстрації в тому разі, якщо оригінал буде виготовлений у розмірі ескіза. Проте іноді буває, що авторський ескіз має такі розміри, що виготовляти оригінал не потрібно. В такому разі технічний редактор зобов'язаний вказати, якого розміру повинен бути оригінал або ж на який масштаб зменшення його має виконати художник.

Фотографії, призначені для виготовляння растрових форм, на попереднє розмічання дають не завжди.

Після попереднього розмічення ескізи надходять у графічне бюро, де виготовляють оригінали ілюстрацій з урахуванням розмітки технічного редактора. Після перевірення редактором ці оригінали разом із надрукованим текстовим оригіналом знову вертаються до технічного редактора для остаточного розмічення.

106


За такої організації роботи у видавництві технічний редактор двічі стикається з ескізами й оригіналами ілюстрацій.

Однак є видавництва, де немає графічних бюро. Там усю роботу над оригіналами ілюстрацій виконує художній редактор. У його обов'язки входять участь у редагуванні авторських ескізів і попереднє розмічання ілюстрацій. Художній редактор повинен не тільки повторити авторські ескізи у придатному для репродукування вигляді, а й знайти схожу "графічну" мову для кожної ілюстрації та всього їх комплекту. Як правило, оригінали ілюстрацій, виготовлені безпосередньо в художній редакції, мають високу якість, але на це витрачають більше часу, ніж у графічному бюро.

Якщо роботу виконують без залучення графічного бюро, то технічний редактор попереднє розмічання ілюстрацій не виконує, а вони надходять до нього вже у вигляді оригіналів разом з надрукованим текстовим оригіналом для остаточного розмічання.

Розмічаючи оригінали, технічний редактор повинен зазначити, яких розмірів має бути друкарська форма кожної ілюстрації, який принцип розміщування ілюстрацій на сторінках складовини, на який формат і яким шрифтом мають бути складені підписи до них.



4.2. Попереднє розмічання авторських ескізів

Для попереднього розмічання технічний редактор повинен одержати всі ескізи ілюстрацій видання та підписи до них.

Ескізи мають бути зредаговані, в них зрозуміло і чітко має бути зазначено, що погрібно художникові залишити, а що вилучити, що треба вирізнити на ілюстраціях, а що на них другорядне. Окрім ескізів та підписів до них, до початку попереднього розмічання у технічного редактора має бути документ, із якого можна було б дізнатися, якими будуть формат видання і сторінки складовини, а також з'ясувати передумови композиції майбутнього виданій.

Окрім того, бажано, щоб на попереднє розмічання був поданий авторський текстовий оригінал, на берегах якого є посилки на ілюстрації.

Автори подають ескізи в найрізноманітнішому вигляді - це можуть бути схеми, виконані від руки, синьки з якихось креслеників або схем, вирізки з інших видань, фотографії тощо. Розміри авторських ескізів також можуть бути неоднакові. Кожний ескіз повинен мати порядковий номер.

Перед початком попереднього розмічання ескізи потрібно підібрати за порядком розташунку їх у виданні.

Саме розмічання відбувається так. Поклавши перед собою авторський текстовий оригінал та підписи до ілюстрацій, технічний редактор бере ескіз ілюстрації і відшукує посилки на неї в оригіналі. Перше, що треба з'ясувати, це

107


розташунок попередньої та чергової ілюстрацій. Якщо вони віддалені далеко одна від одної та не можуть бути на одному розвороті з розмічуваною ілюстрацією, то технічному редакторові треба проаналізувати підпис до неї.

Уточнивши розміри цього підпису і його склад, він вирішує, як саме треба розмістити ілюстрацію та підпис у заданому форматі видання на сторінці складовини. Орієнтується технічний редактор у цьому випадку здебільшого на ширину шпальти і ширину ілюстрації.

Черговий крок - перевіряння цієї ідеї. Треба проаналізувати авторський ескіз, упевнитися в тому, що ілюстрація у відведеному для неї місці не матиме вигляду ні занадто перевантаженого, ні занадто порожнього. Дуже важливо врахувати написи, які художник повинен зробити на ілюстрації. Треба пам'ятати, що в готовому виданні розмір літери у написах має бути не менш як 1,5...2 мм.

Якщо розмір авторського ескіза такий, що виконаний у його розмірі оригінал відповідає стандартному масштабові зменшення, то цей масштаб проставляють на ескізі.

У тих випадках, коли жодне стандартне зменшення не підходить, потрібно шукати вихід із становища. Насамперед, треба перевірити, чи не можна внести невеликі корективи в ілюстрацію з тим, щоб змінити її розміри - збільшити чи зменшити. Цю роботу технічний редактор не має права виконувати без редактора, для неї потрібні певний досвід та розуміння суті ілюстрації. Якщо ілюстрація складається з кількох окремих сюжетів, то іноді можна дати вказівку художникові збільшити (або зменшити) відстань між окремими сюжетами.

Якщо підібрати потрібні розміри ілюстрації таким способом не вдається, то доводиться замовляти художникові оригінал ілюстрації, який не збігатиметься за розмірами з ескізом автора. Це сповільнює роботу, тому застосовувати цей спосіб треба тільки тоді, коли іншого виходу із ситуації технічний редактор не знає.

Найчастіше в цих випадках художники перезнімають авторський ескіз у

потрібному масштабі, а потім обводять його тушшю. Для того щоб дати правильні

вказівки художникові для обводження, технічний редактор повинен задати два

розміри: один - це розмір ілюстрації, інший - масштаб її зменшення (наприклад,



'Перезняти на 20 см по ширині, а потім зменшити на'/,").

Для поліпшення композиції ілюстрацій, призначених для обводження, недостатньо тільки вказати, як потрібно змінити відстань, треба перемонтувати ескіз автора. Робиться це тільки за згодою автора. Авторський ескіз розрізають й окремі його частини переклеюють так, як це потрібно. Під час переклеювання треба стежити, щоб не було перекосів і зсувів (іноді цю роботу виконують працівники графічного бюро або художники).

Особливо уважно мусить ставитися технічний редактор до тих випадків, коли під одним номером ілюстрації йтимуть кілька сюжетів, а ескізи на кожен сюжет подані окремо. Якщо ескізи підходять за розмірами, то їх можна змонтувати

108


разом. У тих випадках, коли їхні розміри або масштаб не дають змоги цього зробити, кожний сюжет ілюстрацій розмічають окремо, але весь час треба мати на увазі, що з цих розрізнених сюжетів має вийти одна ілюстрація.

Бувають випадки, коли у всьому виданні автору важливо витримати незмінний масштаб на якусь групу ілюстрацій. Про це побажання автора технічний редактор має бути проінформований редактором перед початком попереднього розмічання. Якщо до технічного редактора таку вимогу доведено, то він зобов'язаний її врахувати.

Усі ці операції виконують тоді, коли зрозуміло, що розмічувана ілюстрація не може потрапити на один розворот з попередньою або черговою. Тоді ж, коли така можливість є, робота технічного редактора різко ускладнюється, бо йому треба передбачити, як композиційно можуть розміститися дві (або більше) ілюстрації на одному розвороті. Можливість потраплення кількох ілюстрацій на один розворот змушує технічного редактора думати не тільки про те, яку ширину займе ілюстрація у виданні, а й про те, яка буде її сторона, як вона буде співвідноситися з висотою інших ілюстрацій, що можуть потрапити на той самий розворот, яка може бути композиція всіх розворотів видання.

Тому, проектуючи той чи інший масштаб зменшення ілюстрацій, технічний редактор весь час повинен умовно (або на папері у вигляді олівцевих креслеників) проектувати можливі варіанти композиції, враховуючи й ілюстрації з їх завантаженістю, і характер та обсяг підписів до ілюстрацій, і задум оформи видання.



43. Розмічання ілюстрацій

Художники, виконавши оригінали ілюстрацій відповідно до попереднього розмічання, зобов'язані у правому верхньому кутку проставити той масштаб зменшення, який був їм заданий технічним редактором.

Готові оригінали ілюстрацій редактор перевіряє, підписує, підбирає в потрібному порядку і здає разом з надрукованим текстовим оригіналом на розмічання. Технічному редакторові треба пам'ятати що з моменту попереднього розмічання авторський текстовий оригінал вже зредаговано і перетворено на видавничий текстовий оригінал. Тому, якоюсь мірою останній відрізняється від того, який надійшов на попереднє розмічання. Через це не можна покладатися на результати попереднього розмічання ілюстрацій.

Під час розмічання готових ілюстрацій треба вказати: масштаб зменшення (на звороті кожної ілюстрації олівцем у правому верхньому кутку); особливості розміщування кожної ілюстрації (в надрукованому текстовому оригіналі чорнилом або кульковою ручкою навпроти посилки на відповідний рисунок); формат складовини кожного підпису до ілюстрацій (в оригіналі цих підписів за правилами розмічання надрукованих текстових оригіналів).

109

Для тих ілюстрацій, на які немає посилки у тексті (наприклад, іноді не буває посилок на ті ілюстрації, які розміщують на вкладках), вказівки про характер їх розміщування у виданні дають на звороті оригіналів ілюстрацій й одночасно на титульній сторінці надрукованого текстового оригіналу.



Для тих ілюстрації, форми на які будуть виготовлятися зі слайдів (кольорових фотоплівок), вказівки на зміни масштабу треба давати на контрольних фотовідбитках, що додають до кожного слайда.

Загальний хід роботи технічного редактора під час розмічання ілюстраційних матеріалів нагадує його працю над попередньою їх розміткою.

Перегортаючи надрукований текстовий оригінал, технічний редактор знахо­дить у ньому посилку на ілюстрацію, яка може бути розміщена на лівому березі оригіналу. Вона повідомляє номер цієї ілюстрації відповідно до наскрізної нумера­ції у майбутньому виданні. Знайшовши посилки, технічний редактор бере за відпо­відним номером оригінал ілюстрації і вирішує, як краще розмістити її у виданні.

Якщо ілюстрація одна, то технічний редактор проставляє на оригіналі масштаб її зменшення та відмічає в оригіналі підписів до ілюстрацій формат складовини підпису.

У тих випадках, коли видання йде за високим друком і заплановано, що конфігурація кліше буде складна, на оригіналі ілюстрації наносять відповідні позначки простим олівцем. Потрібно засвоїти, що жодних позначок у межах поля образу на оригіналі ілюстрації не повинно бути.

На етапі розмічання оригіналів ілюстрацій жодних змін у них вносити не рекомендовано. Однак така потреба може все ж виникнути (наприклад, через ті редакційні зміни, які зазнав авторський текстовий оригінал у процесі його редагування). Найчастіше зміни, що їх вносятья в оригінали ілюстрацій, стосуються написів на креслениках. Справа в тому, що в готовому виданні літери в написах повинні мати однакову висоту. З таким розрахунком їх пише художник.

Якщо під час розмічання оригіналу ілюстрації виявиться, що той масштаб зменшення, під який її виготовлено, треба змінити, то може виникнути потреба переписати написи на оригіналі. Для цього оригінал передають у графічне бюро, а потім редакторові на перевіряння. Переробляння напису значно утруднює роботу, тому вдаватися до цього треба тільки тоді, коли іншого виходу немає.

Особливо треба зупинитися на розмічанні фотооригіналів, призначених для виготовляння з них растрових форм. Фотооригінали часто виготовляють без попереднього розмічання, тому вся робота з ними припадає на етап їх розмічання.

Потрібно мати на увазі, що без дозволу редактора технічний редактор не має права вносити у фотооригінали будь-які виправи. Однак за згодою редактора досить часто використовують кадрування фотооригіналу, тобто змінюють (зменшують) його зовнішні межі. Кадрують фотооригінал заклеюванням папером його країв. Робити це треба так, щоб не зіпсувати заклеювану частину фотооригіналу.

ПО

На звороті кожного оригіналу, з якого будуть виготовляти растрову форму для високого друку, має бути зазначено лініатуру растра. На кожному такому оригіналі треба позначати межі растрового поля ілюстрації. Якщо на оригіналі вони виражені не чітко, то їх треба накреслити олівцем. Коли планують виготовляти кліше "в обтравлення", межі образу позначають косими хрестами (рис. 17), а на звороті оригіналу пишуть: "в обрізання ".



Рис. 17. Для того щоб з оригіналу штрихового характеру можна було б виготовити растрове кліше, (а), на оригіналі потрібно зазначити його зовнішні межі (б).

Після того як усі погрібні вказівки на оригіналі ілюстрації зазначено, на лівому березі надрукованого текстового оригіналу поряд із відповідною посшжою треба записати, як цю ілюстрацію розмістити у виданні. Звичайно, такі роз'яснення дають тільки в тому разі, якщо може виникнути сумнів під час верстання. Наприклад, якщо одинока ілюстрація за своєю шириною близька до ширини формату сторінки складовини, то верстальнику потрібно тільки вказати, який спосіб верстання застосувати до такої ілюстрації (відкритий чи закритий). Якщо верстання відкрите і немає ніяких додаткових вказівок, то верстальник заверстає ілюстрацію вгорі шпальти, а підпис до неї - під ілюстрацією.

Коли ж у технічного редактора є намір розмістити цю ілюстрацію інакше, він повинен роз'яснити це на берегах надрукованого текстового оригіналу. Наприклад: "Рис. 15 розмістити внизу шпальти, підпис - зверху рисунка, відбивка від тексту до підпису - ЗО п.".

У тих випадках, юли можуть виникнути якісь труднощі, на берегах надрукованого текстового оригіналу потрібно нарисувати невелику схему, що показує, як технічний редактор передбачає розмістити ілюстрацію та підпис до неї.

У процесі розмічання ілюстрацій технічний редактор перевіряє, старанно перераховує їх і кількість окремих оригіналів ілюстрацій записує у видавничу специфікацію.

111


4.4. Робота над оригіналами підписів до ілюстрацій

До складу підписів до ілюстрацій належать:



  • нумераційний заголовок (умовна скоротана назви "Рис." і номер ілюстрації
    чи просто номер);

  • основна частина підпису, що визначає тематичний зміст ілюстрації;

  • експлікація - пояснини деталей ілюстрації та її частин, а також розшифро-
    вання умовних скоротан;

  • легенда - відомості про оригінал ілюстрації, техніку її виконування, місце
    зберігання тощо.

Підписи до ілюстрацій складають на видний формат ілюстрації кеглем шрифту, меншим від основного, часто курсивним. Якщо підпис має експлікацію (складену меншим кеглем), то основний текст підпису закінчують двокрапкою, а експлікацію відокремлюють від підпису на 2...4 п.

Відбивка підпису від ілюстрації не повинна перевищувати розмір кегля основного шрифту, а від тексту знизу мають вкладатися два кеглі основного шрифту.

Загальна висота ілюстрації з підписом і всіма відбивками має бути кратною кеглеві основного шрифту.

Якщо ілюстрацію 3aBq)CTyK>Tb в обклад, то в цьому випадку в обкладі замість основного тексту можна помістити підпис, склавши його на повний формат обкладу.

Підпис може бути заверстаний у великий проміжок образу складної конфігурації, не виходячи за видний формат зображуваного.

Дати чіткі рекомендації щодо композиційного розміщування підписів та їх поєднання з ілюстраціями для всіх випадків пракгично неможливо, оскільки спосіб верстання ілюстрацій, їхні розміри, розміщування потребують індивідуального підходу до верстання підписів.



Вимоги до оригіналу підписів. Друкують матеріал на машинці (або складають на комп'ютері й одержують відбиток на принтері) і подають у двох примірниках: перший після розмічення передають на складання, а другий залишається у технічного редактора для довідок під час роботи над відбитками ілюстрацій. На підписи до ілюстрацій поширюються усі вимоги, що їх ставлять до текстової частини видавничого оригіналу.

Розмічання підписів. Вибравши масштаб ілюстрації та розташунок її в тексті, розмічають підпис до неї, тобто вибирають формат складовини, шрифт, спосіб виформатовування рядків і спосіб розміщування підпису відносно ілюстрації. Якщо видання випускають за макетом з модульною сіткою, то для підписів на сітці можна задавати строго визначені параметри складовини та розташунок цих підписів на шпальті.

Вибираючи гарнітуру, розмір шрифту і спосіб виформатовування рядків усіх підписів у виданні, дотримуються принципу одноманітності, а вказівку щодо цього дають один раз, на початку списку ілюстрацій. Наприклад: "Підписи до

112

ілюстрацій - с. І...12 - складати літ. кг. 8 рядк., зв., без шпон, новим рядком, кожний підпис на вказаний формат, експлікації кг. 6, на иіпони ". Рядки підпису можна виформатувати новим рядком, з абзацним відступом, із втягненням подальших рядків, без абзацного відступу з виформатовуванням кінцевого рядка праворуч (ліворуч), прапорцем з переносми або без переносів.

Стосовно формату складовини підписів, то їх розташунок відносно ілюстрацій показано на рис. 18, а можливі варіанти такі:















Рис. 18. Схеми деяких варіантів розташунку підписів відносно ілюстрацій.

  1. Усі підписи складають на формат ілюстрацій і розташовують під ними. У
    списку підписів до ілюстрацій біля кожного підішсу в колі простим олівцем пишуть
    формат ілюстрації. Формат округляють до цицеро, причому, як правило, в
    менший бік, щоб підпис не був ширший від ілюстрації.

  2. Всі підписи складають на один формат.

  3. Підписи складають нарізні формати, які дають змогу заверстати підпис поруч
    з ілюстрацією, над нею, в її межах, на сусідній сторінці, на розвороті тощо. В кожному
    незвичному випадку біля посилки на ілюстрацію на берегах видавничого текстового
    оригіналу рисують схему взаємного розташунку підпису та ілюстрації, у списку ж
    підписів біля кожного з них зазначають формат складовини.

Експлікації для складання зменшеним кеглем позначають дужкою червоним олівцем. Дужку повторюють на березі першої сторінки списку підписів до ілюстрацій і вказують біля неї розмір шрифту та міжрядковий проміжок. Якщо експлікацію складають на формат, відмінний від формату основного підпису, то його зазначають біля експлікації.

113


Розділ 5

ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ І ВЕРСТАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ СТОРІНОК ВИДАННЯ

5.1. Технологічні параметри складання та технологія верстання сторінок 5.1.1. Технологічні параметри складання

Розпочинаючи розробляти проект оформи видання, обов'язково визначають види текстів та текстових елементів, які підлягають відтворенню в оригіналі видання. Відповідно до художнього задуму для кожного виду тексту задають такі параметри:



  • формат складовини;

  • гарнітуру шрифту;

  • розмір шрифту;

  • накреслину шрифту;

  • вирівнювання рядків;

  • інтерліньяж;

  • розмір абзацного відступу.

Основні етапи готування текстових оригіналів до верстання виконують відповідно до розподілу функцій складання та верстання. До функцій складання відносять:

  • дотримування правил правопису;

  • визначання міжсимвольних проміжків;

  • змінювання кегля та накреслини шрифту;
    » вставляння додаткових символів;

  • застосовування правил складання;

  • автоматичне переношення слів за складами;

  • визначання розміру абзацного відступу;

  • дотримування відбивок;

  • оформлювання заголовків;

  • оформлювання основного та додаткового текстів;

  • формування текстової сторінки.

114

До функцій верстання відносять:

  • задавання параметрів формування символів;

  • регулювання міжсимвольних проміжків із застосовуванням кернінгу та
    тренінгу;

  • регулювання ширини символів;

  • регулювання прогалків (міжслівних проміжків) залежно від формат}' рядка;

  • автоматичне виформатовування рядків тексту;

  • задавання зони переногаення;

  • задавання параметрів форматування абзаців;

  • задавання параметрів сторінки;

  • верстання за модульною сіткою або шаблоном сторінки.

Готуючись до верстання, для усіх символів можна використати такі атрибути форматування:

  • вибирання гарнітури шрифту;

  • визначання кегля шрифту;

  • задавання інтерліньяжу;

  • змінювання ширини символів по горизонталі без зміни їхньої висоти;

  • змінювання накреслини шрифту;

  • зміщування базової лінії для розміщування індексів;

  • застосовування кернінгу для регулювання проміжків між заданими парами
    символів, зокрема нестандартних проміжків, менших від півкегля, з точністю до
    0,5 п.;

  • визначання формату складовини;

  • визначання розміру абзацного відступу;

  • вирівнювання рядків текстової сторінки.

5.1.2. Абзацні відступи

Будь-який текст у друкових виданнях поділено на абзаци. Щоб акцентувати увагу на такому поділі тексту та полегшити читачеві його сприймання, при складанні треба вирізнити початок кожного абзаца. Є кілька різних способів оформлювання початку абзаца. Найпоширеніший - відступ на початку першого рядка абзаца, так званий абзацный відступ. Його розмір визначає формат складовини, кегель шрифту, його щільність та насиченість, інтерліньяж. Чим більший формат складовини, тим зорово відчутнішим має бути абзацний відступ. Надто малий відступ сприймають як випадкову нерівність лівого краю складовини, надто великий - порушує графічну цілісність текстової сторінки.

Саме тому рекомендовано такі розміри абзацних відступів залежно від формату і кегля шрифту:

• для формату до 5 кв. - абзацний відступ дорівнює кеглеві шрифту;

115


  • для формату 5...7 кв. - півтора кегля;

  • для формату понад 7 кв. - два кеглі шрифту.

Якщо ж видання складають шрифтами різного кегля, то розмір абзацного відступу має бути зорово однаковим, щоб не порушувати лівий край сторінки складовини.

Той самий розмір абзацного відступу за світлого шрифту буде здаватися меншим, ніж за насиченого та щільного. Тому його можна трохи змінити. Складаючи текст зі збільшеним інтерліньяжем, абзацний відступ збільшують на'/ , розміру шрифту порівняно зі звичайним складанням. У випадках, коли потрібне більш активне виокремлення саме першого рядка абзаца у драматичних творах або коли абзаци короткі (у словниках), використовують спосіб, зворотний відступу, - втяжка, тобто перший рядок абзаца складають без відступу від лівого краю текстової сторінки, а всі інші складають з невеликим відступом. Розмір втяжки, як і у попередньому випадку, може коливатися до двох кеглів шрифту складання.

Щоб зберегти чіткішим лівий край текстової сторінки, застосовують складання без абзацних відступів (безабзацне складання). Перші рядки таких абзаців вирізняють кінцевими рядками абзаців, які мають бути коротші від повноформатних принаймні не менше, ніж на один розмір шрифту. Цей спосіб використовують для оформлювання текстів, призначених для чіткого читання, або невеликих за обсягом текстів, поділених заголовками на невеликі частини.

Для чіткішого розподілу текстів інтерліньяж між абзацами збільшують на 4...8 п. Однак це порушує цілісність складовини та ускладнює процес верстання видання.

В окремих випадках для додаткового акцентування першого рядка абзаца застосовують складально-графічні елементи (крапки, ромбики, зірочки), які розташовують перед першим рядком абзаца в межах абзацного відступу або на бічному березі у разі безабзацного складання. Проте цей спосіб рекомендовано лише для акцентування окремих абзаців, що пагребує особливого виокремлення. Надлишок таких елементів знижує прочитність тексту та створює строкатість на сторінці складовини.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   35



  • 4.2. Попереднє розмічання авторських ескізів
  • 43. Розмічання ілюстрацій
  • 4.4. Робота над оригіналами підписів до ілюстрацій
  • Вимоги до оригіналу підписів.
  • Розмічання підписів.
  • Розділ 5 ОСОБЛИВОСТІ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ І ВЕРСТАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ СТОРІНОК ВИДАННЯ