Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка16/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   35

Зрозуміло, що не в кожному виданні є можливість і потреба повністю використати весь асортимент способів розміщування заголовків для вираження їх супідрядності. Так, у виданнях невеликого обсягу, друкованих великими тиражами, заголовки на окремих сторінках (шмуцтитулах) застосовують дуже рідко. Це пояснюють не тільки великою витратою паперу, а й тим, що членування видання малого обсягу на частини за допомогою шмуцтитулів може зробити видання композиційно рихлим, неоправдано порожнім.

Через те, що значину заголовка визначає не тільки його місце на сторінці видання, а й інші способи оформлювання (шрифтові і графічні), дуже часто заголовки різної значущості оцінюють однаково. Так, використовуючи способи шрифтового оформлювання, можна легко розмістити врозріз тексту до трьох заголовків безпосередньо один за одним.



Способи розміщування заголовків один відносно одного та відносно сторінки складовини. Вони мають значину не стільки для вираження супідрядності заголовків, скільки для зовнішнього художньо-композиційного образу видання. З точки зору

131


способів розміщування заголовків один відносно одного і відносно сторінки складовини є три принципово різні схеми: симетрична, несиметрична та змішана.

За симетричної схеми всі заголовки розміщують так, щоб середина будь-якого рядка заголовка збігалася з вертикальною віссю, уявно проведеною через центр сторінки складовини. У цьому разі відстань від початку і кінця будь-якого рядка заголовка до найближчого краю сторінки складовини завжди буде однакова. Симетрична схема набула великої поширеності, оскільки вона створює спокійну, зрівноважену, завершену композицію текстової сторінки з заголовками.

Порівняно з симегричною несиметрична схема дає більш динамічну, виразну композицію сторінки; вона має багато варіантів. Розглянемо кілька з них, принципово різних.

Можна розмістити всі заголовки (і будь-які їхніі частини) у виданні так, що правий (або лівий) край усіх рядків буде розташований на межі сторінки складовини чи два окремих рядки заголовка можуть бути зміщені до правої (або лівої) межі сторінки. Таке розташовування заголовків називають прапорцевим з виформатовуванням праворуч (або ліворуч) до краю сторінки складовини.



5.3.6. Розмічання заголовків

Розмічання заголовків полягає в тому, що їх за допомогою буквоміра ділять на логічно закінчені рядки і біля кожного вказують гарнітуру, розмір та накреслину шрифту. Одночасно розмічають відбивки між рядками всередині заголовків і кожного заголовка від попереднього й подальшого текстів.

Розміри відбивок вибирають однакові для заголовків одного ступеня з одинаковою кількістю рядків; сума рядків заголовка з відбивками має дорівнювати цілому числу рядків основного тексту (табл. 16).

Заголовки впідбір до тексту підкреслюють, розшифровуючи підкреслювання на берегах видавничого текстового оригіналу. Для оформлювання їх використовують виокремлювання (напівгрубе, курсивне, врозрідження). Між заголовками впідбір також може бути певна супідрядність і, виражаючи її, враховують, що напівгрубий шрифт "старший" від курсивного, а курсивний - за розрідження.

У деяких виданнях заголовки великих розділів розміщують' 'шапкою", з лінійкою або без неї. Такий заголовок є своєрідною заставкою. Біля нього треба написати: "вгору сторінки" і задати розмір спуску, долучивши до нього цей заголовок.

Якщо у виданні заголовки розділів виносять на шмуцтитул, то на оригіналі останнього пишуть: "на чергову непарну сторінку, зворот порожній", а на останній текстовій сторінці вказують: "почати з чергової непарної сторінки". Іноді шмуцтитули розміщують на парних сторінках видання. У цьому випадку треба писати: "шмуцтитул на чергову сторінку", а в черговому тексті: "на чергову сторінку".

132


Таблиця 16. Рекомендовані мінімальні відбивки заголовків, заверстуваних урозріз тексту, п.*

Кегль шрифту заголовка, п.

Варіант шрифту заголовка

Складання тексту кеглем, п.

6

8

10

Число рядків у заголовках

1

2

3

4

1

2

3

4

1

2

3

4

6

Малі літери без розрядки

12-6 (4)

12-0-6 (5)

12-0-0-6 (6)

12-0-0-0-6 (7)

10-8 (3)

12-0-8 (4)

14-0-0-8 (5)

16-0-0-0-8 (6)

14-10 (3)

18-0-10 (4)

12-0-0-10 (4)

16-0-0-0-10

(5)


Малі літери врозрядку і великі літери

12-6 (4)

10-2-6 (5)

14-2-2-6 (7)

12-2-2-2-6 (8)

10-8 (3)

10-2-8 (4)

10-2-2-8 (5) .

10-2-2-2-8 (6)

14-10 (3)

16-2-10 (4)

18-2-2-10 (5)

20-2-2-2-10 (6)

8

Малі літери без розрядки

10-6 (4)

14-0-6 (6)

12-0-0-6

(7)


16-0-0-0-6 (9)

16-8 (4)

16-0-8 (5)

16-0-0-8 (6)

16-0-0-0-8

(7)


12-10 (3)

14-0-10

(4)


16-0-0-10 (5)

18-0-0-0-10 (6)

Малі літери врозрядку і великі літери

10-6

(4)


12-2-6 (6)

14-2-2-6 (8)

16-2-2-2-6 (10)

16-8

(4)


14-2-8 (5)

12-2-2-8 (6)

10-2-2-2-8 (7)

12-10 (3)

12-2-10 (4)

12-2-2-10 (5)

12-2-2-2-10 (6)

10

Малі літери без ^розрядки

14-6 (5)

10-0-6 (6)

12-0-0-6 (8)

14-0-0-0-6 (10)

14-8 (4)

12-0-8 (5)

10-0-0-8 (6)

16-0-0-0-8 (8)

20-10 (4)

20-0-10 (5)

20-0-0-10 (6)

20-0-0-0-10 (7)

Малі літери врозрядку і великі літери

14-6 (5)

14-2-6 (7)

14-2-2-6 (9)

14-2-2-2-6 (П)

14-8 (4)

10-2-8 (5)

14-2-2-8 (7)

10-2-2-2-8 (8)

20-10 (4)

18-2-10 (5)

16-2-2-10 (6)

14-2-2-2-10 (7)

12

Малі літери без розрядки

12-6 (5)

12-0-6 (7)

12-0-0-6 (9)

12-0-0-0-6 (П)

12-8

(4)


16-0-8 (6)

12-0-0-8 (7)

76-0-0-0-8 (9)

18-10 (4)

16-0-10 (5)

14-0-0-10 (6)

12-0-0-0-10 (7)

Малі літери врозрядку і великі літери

12-6 (5)

10-2-6 (7)

14-2-2-6 (10)

12-2-2-2-6 (12)

12-8 (4)

14-2-8 (6)

16-2-2-8 (8)

10-2-2-2-8 (6)

18-10 (4)

14-2-10 (5)

20-2-2-10 (7)

16-2-2-2-10 (8)

* У таблиці крайня ліва цифра означає відбивку заголовка від попереднього тексту, крайня права - від подальшого тексту; середні цифри - відбивка між рядками заголовка; цифра в дужках - кількість рядків основного тексту, які займає заголовок разом з відбивками.

5.4. Робота над виокремлюванням у тексті

Виокремлювання в тексті- спеціальне оформлювання його елементів (літер, слів, речень), щоб спростити читання, активізувати запам'ятовування термінів або інших текстових елементів, пришвидшити їх шукання, вирізнити значили деяких із них.

За роллю у виданні розрізняють приховані в тексті заголовки, логічні підсилини, мнемічно-довідкові виокремини, структурні та технічні виокремини; за способом оформлювання - шрифтові й нешрифтові виокремини.

Для того, щоб допомогти читачеві правильно зорієнтуватися в тексті та краще засвоїти його зміст, часто вдаються до виокремлювання й акцентування певних його частин.

У різних виданнях об'єкти внутрітекстових виокремин можуть бути найрізноманітніші. Це можуть бути акцентування основних думок автора та інтонаційно-логічних підсилень у тексті: виокремлювання правил і виознак (дефініцій), нових термінів, назв, імен учених тощо.

У лінгвістичних виданнях виокремлювання не тільки слова або групи слів, а й частин слів та окремих літер полегшують сприймання тексту. У виданнях словниково-довідкового типу виокремини допомагають усистемлювати текст й організувати спрямоване прочитування його. У деяких виданнях трапляються й особливі види акцентування, коли виокремлюваному текстові надають графічно зображальних характеристик, що створюють у читача певні зорові образи.

Щоб звернути увагу читача на виокремлювані елементи тексту, треба зробити їх оглядово іншими, ніж решта тексту. Це завдання вирішує використовування низки виокремчих способів, які змінюють графічно звичний вигляд тексту, створюючи на сторінці місця іншої насиченості, кольорового контрасту, проміжки-паузи, й організують нові вертикалі початку читання.

Усі основні засоби і способи виокремлювання для зручності розглядання можна розбити на дві групи:

шрифтове виокремлювання пов'язане зі зміцнюванням накреслини,


гарнітури та кегля шрифту. До нього належать користання капітелі курсивного,
напівгрубого, грубого накреслин великих кеглів, змінювання кегля і гарнітури
шрифту;

нешрифтове виокремлювання. Сюди належать композиційні способи


(розріджування, втяжка, зміна формату складовини), виокремлювання за допомогою
складально-графічних елементів (відкреслювальних та підкреслювальних лінійок,
рамок, графічних символів), а також застосовування кольору.

Для підсилювання дії виокремин і будування особливих шрифтових конструкцій використовують змішані варіанти виокремин.

Розглянемо послідовно обидві групи виокремчих засобів, починаючи з найелабших - шрифгових. Капітельний шрифт характерний тим, що малі літери в

134


ньому такі самі за рисунком, як і великі. На тлі звичайного шрифту капітель виокремлюється слабко, він має вигляд великого варіанта зменшеного кегля. Використовують капітель дуже рідко і тільки у виданнях для кваліфікованого читача (наприклад, у науковій літературі, для складання власних імен або латинських термінів). Помітніший капітель у складовині окремих рядків або абзаців.

Курсивний світлий шрифт завдяки нахиленій накреслині добре виокремлюється на тлі прямого шрифту і водночас майже не порушує структури складовини. Курсивну накреслину шрифту дуже широко застосовують як засіб виокремлювання майже у всіх видах літератури. Таким шрифтом можна акцентувати основні думки автора, інтонаційно-логічні підсилення в тексті, виознаки, терміни тощо. Дуже часто курсивний шрифт використовують для імітування рукописного тексту (наприклад, складаючи посвяти, підписи, дати листів, документи тощо).

Напівгрубий прямий шрифт створює на сторінці складовини сильний кольоровий контраст між основним текстом та виокремленими елементами. Літери, слова і рядки, складені напівгрубим шрифтом, ніби підвищуються над рештою тексту та якоюсь мірою руйнують площину сторінки. Такий шрифт доцільний тоді, коли потрібно особливо виокремити або коли у виданні є слабкіші засоби акцентування.

Напівгрубий прямий шрифт найчастіше застосовують в навчальній літературі для виокремлювання правил та виознак (дефініцій), в агітаційно-пропаган­дистських виданнях для акцентування основних думок і формульовану у словниково-довідникових виданнях для виокремлювання слів, у лінгвістичній літературі, де через велику кількість виокремлюваних об'єктів різної значущості використовують майже всі види шрифтових засобів.

Напівгрубий курсивний шрифт виокремлюється на сторінці не тільки своєю насиченістю, а й нахиленою накреслиною літер. Найчастіше його застосовують як засіб підсилювання світлого курсивного шрифту або для виокремлювання особливо значущих частин тексту.

Великий варіант цього шрифту дуже різко виокремлюється своїми розмірами на тлі основного тексту. Велика різниця в розмірах шрифту основної складовини та виокремлених елементів, а також часткове зменшення міжрядкових проміжків (у великих літер немає верхніх заплечиків) роблять його незручним для внутрітекстових виокремин.

Великий варіант напівгрубого курсивного шрифту використовують або у разі потреби різко виокремити слова на початку абзаца, або в окремих рядках (наприклад, вокабули в енциклопедіях чи імена дійових осіб у п'єсах). Ним користуються також для імітування текстів оголошень, гасел тощо.

Шрифт іншого рисунка (гарнітури) може бути одним із найсильніших засобів акцентування, якщо гарнітури для виокремних частин тексту вибирати за

135

принципом контрасту до основного тексту. Цей засіб застосовують здебільшого для виокремлювання цілих рядків або абзаців, коли напівгрубий шрифт своєї гарнітури здається недостатнім.



Шрифти іншої гарнітури часто використовують разом з нешрифтовими засобами для шрифтових композицій, які імітують різні документи або створюють певні зорові образи.

Відступ — найчастіше вживаний спосіб нешрифтового виокремлювання. Він не змінює характеру основного шрифту, а лише трохи освітлює його та уповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами.

Незначний відступ майже не змінює ні забарвлення, ні фактуру сторінки складовини. Виокремлювання відступом великої кількості рядків підряд створює на сторінці дуже освітлені місця, читання яких утруднюється через строкатість і "дірчатість" тексту, що дратує око та заважає відчувати чітку лінію рядків. Тому відступ використвують тільки для виокремлювання окремих слів і невеликої кількості рядків (термінів, власних імен, логічних підсилень тощо).

Малокваліфіковані читачі відступ майже не відчувають, через це у виданнях для дошкільного та молодшого шкільного віку застосовувати його недоцільно.

Одно- і двобічні відступи зменшують формат складовини по ширині, створюючи на сторінці додаткові прогалини з одного або двох боків виокремного тексту. Додаткова прогалина і нова вертикаль початку читання тексту фіксують увагу читача.

Відступ слугує для виокремлювання абзаців або окремих рядків (висновків, виознак, цитат тощо).

Треба відзначити, що велика кількість подібних виокремин на сторінці, особливо, якщо відступи різні, руйнує прямокутність сторінки складовини та утруднює сприймання тексту.



Відкреслювальні лінійки в межах формату сторінки підсилюють відступ і водночас підкреслюють межі сторінки складовини, зберігаючи її чітку прямокутність. Змінюючи відступ та інтенсивність лінійки, можна одержати виокремини різної активності.

Відкреслювальні лінійки на берегах - також графічно наочна форма акцентування тексту; особливо допомагає вона читачеві у повторюванні або конспектуванні.



Підкреслювальні лінійки використовують здебільшого для виокремлювання цілих рядків або у складанні на шпонах. Тільки в складних текстах з великою кількістю проміжків між рядками їх можна застосовувати для виокремлювання окремих частин рядка, слів і навіть частин слова (лінгвістичні, формульні тексти).

Рамки сприймаються як один із найактивніших засобів нешрифтового виокремлювання. Однак часте повторювання їх у тексті не тільки знижує ефективність такого виокремлювання, а й створює надмірну графічну строкатість,

136


що заважає сприйманню тексту. Крім того, користання великої різноманітності форматів рамок призводить до руйнування чіткої прямокутності сторінок та розворотів. Тому рамки застосовують тільки для виокремлювання особливо важливих частин тексту (наприклад, основних правил у підручниках) і для імітування різних документів. Рамки, як правило,, дають у поєднанні з іншими способами та засобами виокремлювання (складання на зменшений формат, користання шрифтів змінних накреслини, кегля, гарнітури).

Складанно-графічні елементи у вигляді квадратиків, трикутничків тощо розташовують поруч з виокремлюваним текстом (найчастіше в межах формату складовини або на берегах) і тим самим змушують читача звернути увагу на цю частину тексту.

Рисунок, насиченість, просторові характеристики всіх складанно-графічних елементів (лінійок, рамок та ін.) мають бути пов'язані з рисунком шрифту основного і виокремлюваного текстів.

Залежно від бажання оформлювача підбиранням відповідних шрифтів, складанно-графічних елементів та композиційних способів можна досягти різної графічної виразності, а також різного ступеня їхньої дії.

Як зазначено вище, для активнішої дії на читача можна поєднувати різні шрифтові і нешрифтові виокремчі способи. Змішані варіанти виокремлювання застосовують також, будуючи особливі текстові композиції, які створюють у читача певні зорові образи.

До найбільш наочних змішаних варіантів виокремин належить користання другої, а іноді й третьої фарб. Другу фарбу можна застосовувати для друкування виокремлюваного тексту, плашки під нього або будь-яких складанно-графічних елементів. Наочність та підвищення декоративності видання дають змогу широко й успішно використовувати цей спосіб у дитячих, навчальних, науково-популярних і рекламних виданнях.

Дуже важливо правильно вибрати способи і засоби виокремлювання й акцентування. У цьому разі доводиться насамперед ураховувати вид видання. Конкретний зміст, цільова настанова, читацька призначеність видання, з одного боку, смислова значущість, види, характер та кількість різних груп виокремлюваного тексту, з іншого, - ось що передусім визначає вибір цих способів і засобів.

Треба ураховувати також стильові особливості твору, його структуру і характер основного тексту. Активність того чи іншого способу виокремлювання залежить від особливостей складання основного тексту видання.

Вибір способів виокремлювання тісно пов'язаний з характером оформи заголовків видання, особливо його нижчих ступенів (часто складених упідбір), для яких можна застосовувати ті самі виокремчі засоби (шрифтові та нешрифтові), що й для внугрітекстового виокремлювання. Здебільшого цього треба уникати.

137


Якщо у виданні є кілька видів виокремлюваних текстів, то ступінь активності їх дії па читача має відповідати їхній змістовній значущості.

Послідовне користання однакових способів виокремлювання для однакових (за видом і характером) текстів дає змогу читачеві швидше та легше орієнтуватися у виданні та засвоювати його зміст.

Вибираючи способи виокремлювання, треба враховувати, що занадто велика кількість різних виокремин у тексті може призвести до перенасиченості видання зоровою інформацією. Це не тільки притупляє силу впливу виокремлених частин тексту, а й затримує читання основного тексту видання.

Виокремлювання в тексті виконують за вказівкою редактора. Розмічають ці виокремини у видавничому текстовому оригіналі, за винятком тих випадків, коли міня­ють розмір, гарнітуру шрифту абс задають особливі конструктивні побудови тексту.

Часто видавничий текстовий оригінал надходить у технічну редакцію з уже розміченими виокреминами. У всякому разі все те, що пов'язано із зміною шрифту (його накреслини, насиченості, гарнітури тощо), має бути розмічено у процесі вичитування цього оригіналу ще до того, як він надійде у технічну редакцію.

Технічному редакторові треба пам'ятати про те, що остаточно готуючи оригінал до складання він може і зобов'язаний підказати редакторові найкращі способи виокремлювання; треба також пам'ятати, що іноді важко змінити вже вибрані способи виокремлювання, бо під час вичитування їх позначають в оригіналі чорнилом (пастою). Після одержання вичитаного оригіналу технічному редакторові треба старанно ознайомитися з характером виокремин та акцентів, приводячи у відповідність з ними (наскільки це можливо) всю оформу видання і, особливо, оформу його рубрикацій.

Зміни в акцентах і виокреминах вносять тільки з дозволу редактора.

1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   35



  • Способи розміщування заголовків один відносно одного та відносно сторінки складовини.
  • 5.3.6. Розмічання заголовків
  • Рекомендовані мінімальні відбивки заголовків, заверстуваних урозріз тексту, п.*
  • Варіант шрифту заголовка Складання тексту кеглем, п.
  • Число рядків у заголовках 1 2
  • 5.4. Робота над виокремлюванням у тексті