Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка19/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   35

5.7.2. Вимоги до написання математичних і хімічних формул в авторських та видавничих текстових оригіналах

Вимоги до написання математичних формул такі.

1. Математичні формули в авторському і видавничому текстових оригіналах мають бути написані чорним чорнилом (пастою) або тушшю виразно, причому знаки, цифри, літери правильно розміщені відповідно до зрозумілого змісту формули. Між рядками формули та лініями дробів зберігають інтервали, які дають змогу вільно їх розмічати. Треба дотримуватися однакової системи написання математичних формул, що відповідають прийнятій технології їх складання. Формули розмічають чорнилом та кольоровими олівцями відповідно до правил розмічання, зрегламентованих стандартами.

У написанні формул треба дотримуватися розмірних співвідносив знаків та інтервалів між ними.

Приклади:


χ-·
πξω2α Ι

або










1 № Ι Ι α·

або

[1 aQnil iff 'a2 (Λπ/ £Ϋ'




α = -

4Δ

табо α = Α(ΑΙс):\\ ΑΙcf Β21с{а>1 (йг-(йг

с ω. ω

2. Індекси і показники степеня в авторському та видавничому текстових оригіналах мають бути виразно надруковані на машинці або написані чорнилом, бути однаковими за розмірами й однаково спущені чи підняті відносно лінії основного рядка і відповідно розмічені.

157


Вимоги до написання хімічних формул такі.

1. Символи елементів, цифри й усі індекси до них пишуть без інтервалів.


Приклади: 2H2;Na2SO4

2. Між знаками в рівняннях і схемах хімічних реакцій ( і -, =, *·±5> * >


та ін.) і формулами залишають інтервал.

Приклади: Са(ОН), СО2->СаСО3 Н2О; H2SO4^ H HSO 4.

3. Переносити рівняння на черговий рядок не рекомендовано. У разі потреби
дозволено переносити на знаках напрямку реакції ( —>, ±^ ), рівності (=).

Приклади:

СН4с-^->СН

сі.

4. Знаки зарядів ( ,—,...,1,2 ) розміщують праворуч від познаки елемента на


рівні верхніх індексів.

Приклади: Н , ОН , СІ1, Н; Са2

5. Познаки електронів та електронних пар (одна або дві грубі крапки) ставлять
без інтервалу посередині символу-елемента збоку, чверху або знизу.

Приклади:



:С1 СНз,· СНз-СН-СНз,

:NH3



6. Знаки хімічного зв'язку мають щільно прилягати до символу елементів точно посередині символу (без інтервалів). Приклади:

сн,

Н-С


О-Н

Н-О\ Н-О-Р = О.



н-о/

і 7. Спрощені формули циклічних сполук, як правило, зображують правильними j багатокутниками. І Приклади:

Δ

159


Коли в середині формули є знаки, наприклад f(x,y,z,t), які не повинні бути відокремлені від попереднього елемента, то їх відокремлюють проміжком у 3 п. від чергового елемента формули. В описах хімічних сполук розділові знаки не відокремлюють від попередніх, але відокремлюють від чергових на півкегельну.

Знак оклику у факторіалі не повинен бути відокремлений від попереднього, але має бути відокремлений від чергового елемента проміжком у 2 п.

Надрядкові елементи, що належать до кількох знаків, розташованих поруч, і не розділених математичними знаками (лінійки, стрілки тощо), мають бути суцільні.

Додаткові горизонтальні лінійки у формулах мають бути тонкі та суцільні. Довжина лінійки дорівнює найбільшій частині дробу (чисельника чи займенника) або перевищує його в межах 2 п. Мінімальна довжина лінійки - розмір шрифту.

Чисельник і знаменник дробу мають бути точно посередині довжини ділильної лінійки. Від неї вони мають бути відокремлені. У випадках, шли окремі елементи (наприклад, показники степеня у знаменнику) щільно прилягають до лінійки, відбивка може бути на 1 ...2 а У цьому разі змінюєшся середня лінія відпсяіднихчастинвссї формули.

У багаторядкових формулах основні ділильні лінійки, розміщені по середній лінії формули, мають бути мінімум як на 4 п. довші від ділильних лінійок у чисельнику та знаменнику.

Вертикальні лінійки, що позначають абсолютну значину виразу, повинні мати висоту, яка дорівнює кеглеві виразу, і бути відокремлені від суміжних елементів на 2 п. Так само відоіфемлюють тонкі лінійки у значині інтегральної різниці, висота яких має дорівнювати кеглеві знака інтеграла, використовуваного разом із лінійкою.

Вертикальні тонкі та подвійні лінійки у визначниках і матрицях мають точно дорівнювати висоті визначника та бути відокремлені від його стовпчиків і сусідніх елементів на 2 п.

Визначники мають бути якомога ближчі за формою до квадрата. Нормальне розбиття стовпчиками - півкегельне, між рядками визначника - 4 и. Різні за шириною елементи в стовпчиках мають бути заверстані з виформатовуванням посередині формату стовпчика.

Крапки в рядках формул, що визначають пропуск аналогічних елементів, мають бути складені у вигляді трьох крапок з проміжком між ними в 3 п. Якщо крапки є між математичними знаками, то знаки, повторювані до та після крапок, мають бути відокремлені на півкегельну. Якщо крапки є між комами, то після неї має бути відбивка на 3 п., причому після крапки кому не ставлять, а після коми дають відбивку в 3 п.

Рядки крапок між формулами, що визначають пропуск аналогічних формул, мають бути складені на формат формул крапками, відокремленими на кегельну. Відбивають рядки крапок від формул і розбивають ці рядки з проміжком у 4 п.

Назви хімічних сполук з літерними або цифровими наростками (1 -метил -2,4,6 - финітробензол) мають бути складені без відбивки знаків дефіса від наростків

162

та назв. Якщо до наростків є кілька цифр, розділених комами, то жодних відбивок між цифрами і комами також не повинно бути.



Номер математичної формули має бути розміщений точно по її середній лінії, а для формул, об'єднаних фігурною дужкою, - проти вістря дужки. Як правило, номер верстають з виформатовуванням у правий край формату сторінки складовини. У складних номерах математичних формул (ІУа; VI, 5а) відбивок між цифрами, літерами та крапками не роблять.

5.7.4. Складання індексів і показників степеня

Індекси та показники степеня за розміром вічка мають бути помітно меншими від символів і чисел у формулі. Загалом індексів має бути вдвічі менше від символів, яких вони стосуються, однак у цьому разі не повинна порушуватися прочитність ] формул.

Лінії індексів і показників степеня одного порядку мають бути строго вирівняні в кожному рядку формули.

Індекси та показники треба розташовувати впритул до символу без якихось відбивок, а подвійні індекси (Д„) один над одним, забезпечуючи рівномірний вихід індексу і показника вниз та вгору.

У складанні подвійних індексів спеціальними знаками дозволено розміщувати показник після індексу (а^) тільки тоді, коли індекс і показник містять кожний одну літеру або цифру.

Індекси та показники другого порядку мають бути розміщені відповідно до правил, викладених вище, вважаючи індекс першого порядку основним символом, до якого належить індекс другого порядку.



5.7.5. Складання дужок і приставних знаків

Круглі, квадратні, фігурні, кутові та інші дужки у формулах мають бути прямої світлої накреслини. Кегель дужок має дорівнювати висоті найбільшої частини поміщеного в них виразу. У формулах з одно-, дво-, і багаторядковими елементами використовують дужки різних кеглів, але кегель дужок, що закривають та відкривають формули, має бути однаковий.

Дужки не повинні бути відбиті від уміщених у них елементів формул, а від суміжних елементів вони мають бути відокремлені проміжком у 2 п. Якщо за дужкою йде індекс (показник), то він має бути складений без відбивки від дужки, а відбивка перенесена за індекс.

Коли відкривальні або закривальні дужки (одного чи різних видів, однакового чи різних кеглів) ідуть одна за одною, між ними відбивки не повинно бути, але закривальну і чергову за нею відкривальну дужки відокремлюють проміжком у 2 п.

163

Знак радикала (J, nj), що означає дію добування кореня, якщо він складений з лінійкою надкореневого виразу, має бути за кеглем на 2 п. більший, ніж висота найбільшої частини підкореневого виразу. Дозволено використовувати знаки радикала, більші за кеглем на 4 п., з випуском знака на 2 п. донизу. Кегель знака радикала, використовуваний без лінійки, має дорівнювати висоті найбільшої частини підкореневого виразу. В одній формулі можуть бути знаки різних кеглів.



Для радикала з лінійкою треба використовувати тонку лінійку в 2 п., довжина якої дорівнює довжині підкореневого виразу або перевищує її не більш як на 2 п. (з виходом за підкореневий вираз). Лінійка має точно і без проміжків прилягати до горизонтального штриха знака радикала.

Якщо під знаком радикала з лінійкою є дробові вирази, то ділильна лінійка, розташована на середній лінії формули, за довжиною має дорівнювати лінійці кореня.

Інші ділильні лінійки та лінійки знаків радикала в підкореневому виразі мають бути менші за довжиною мінімум на 2 п.

У підкореневому виразі із знаком радикала без лінійки, як правило, взятому в круглі дужки, кегель дужок має дорівнювати кеглеві знака радикала.

Від підкореневого виразу знак радикала не повинен бути відокремлений, а від суміжних елементів формул знак радикала з підкореневим виразом відокремлюють з обох боків проміжком у 2 п.

Показник степеня кореня має бути складений шрифтом кг. 4 (дозволено кг. 6) і розміщений точно посередині над вертикальним штрихом знака радикала без відбивки від нього.

Знаки інтегрування, суми, добутку, декартового та тензорного добутків, згортки сім'ї функцій, об'єднання або перетину будь-якого числа множників та деякі інші знаки мають бути складені прямим шрифтом збільшеного кегля.

В однорядкових формулах знаки інтегрування мають кегель на 6 п. більший, а решта знаків - кегель на 4 п. більший, ніж кегель символів основного рядка.

Середину кегля приставних знаків (наприклад, вістря знака, точка перегину в знаках підсумовування тощо) треба завжди розташовувати точно на середній лінії формули.

Знаки інтеграла, що йдуть один за одним, між собою не відокремлюють.

Приставні знаки від суміжних елементів з обох боків мають бути відокремлені проміжком у 2 п. Якщо додатки до приставних знаків (межі інтегрування, підсумовування тощо) значно більші від ширини знака, то дозволено збільшувати відбивки знаків рівномірно з обох боків до 12 п. Додатки до приставних знаків, а також додатки знизу до познаки lim мають бути складені шрифтом кг. 4 (дозволено шрифт кг. 5 або 6) без відбивки від знаків та з виформатовуванням посередині знака.

Коли ж додатки до знака інтеграла, що позначають межі інтегрування, оформлені до складання праворуч від знака, то вони мають бути розміщені в межах кегля знака інтеграла і від нього не відокремлені. У цьому разі відбивка знака інтеграла ліворуч завжди дорівнює 2 п., а відбивку підінтегрального виразу на 2 п. рахують від найбільшого за розміром виформатовання.

164

5.7.6. Складання математичних формул із переносами

Місця переносів математичних формул, що не вміщуються в заданому форматі складовими, мають бути вказані у видавничому текстовому оригіналі. Якщо цього не зроблено, то дозволено рівномірно скорочувати відбивки, а іноді зменшувати кегель всієї формули.

У разі потреби перенесення дозволено робити передусім на знаках співвід-носин (=, >, = та ін.), потім - на знаках додавання і віднімання ( , -, ±), а в останню чергу - на знаці множення, причому знак крапки обов'язково в цьому разі має бути замінений на косий хрест (х).

Математичний знак, на якому розривається формула при переносі, обов'язково має бути повторений у кінці першого та на початку другого рядків.

Заборонено переносити в іншій рядок результат дій за формулою, не дозволено розривати символи й індекси, які стосуються їх, показники степеня і коефіцієнти, математичні скоротний та символи, стосовні їх, вирази, стосовні приставних знаків (підкореневих, підінтегральних, під знаком сигми та ін.), а також вирази у дужках і дроби з горизонтальними лінійками.

Окремі частини перенесених формул мають бути заверстані відповідно до прийнятої у виданні системи виформатовування. Якщо всі формули верстають з виформатовуванням по центру формату, то й усі частини перенесеної формули мають бути заверстані так само; юли ж формули верстають з виформатовуванням у лівий край, то перша частина формули має бути розміщена ліворуч, а перенесена частина -праворуч. Якщо формулу розміщують з певним відступом від лівого краю, то перенесена її частина має бути розміщена з таким самим відступом від правого краю.

Формули з великою кількістю переносів на однакових математичних знаках мають бути складені у вигляді виводу з рівнянням по вертикалі перших знаків у рядках формули.

5.7.7. Складання структурних хімічних формул

Хімічні структурні формули, як правило, мають бути складені шрифтом того самого кегля, що й текст, якого вони стосуються.

Нормальний розмір знаків зв'язку між символами - горизонтальних, вертикальних і похилих - має дорівнювати кеглеві шрифту (довші знаки зв'язку, які складають тонкими лінійками, використовують залежно від особливостей побудови формули).

Конфігурація хімічних структурних формул (взаємний розташунок символів та знаків зв'язку) має точно відповідати накреслині цих формул у видавничому текстовому оригіналі, причому мають бути строго вирівняні символи і знаки зв'язку по горизонталі та вертикалі в рядках формули.

Знаки співвідносин і реакцій ( , =, -, > та ін.) мають бути відокремлені від формул на півкегельну.

165


У формулах хімічних сполук індекси (кількість атомів у молекулі) і показники (розташовані ліворуч від познаки елемента масові числа ізотопів, знаки зарядів) не повинні бути відокремлені від попередніх та подальших частин формул (СН'33,СНг,СОО2Н).

Якщо у формулі хімічної сполуки є дужки, то вони не повинні бути відокремлені від попередніх і подальших елементів формули (СН3 (С = С),СН - CHCOOR).

Підписи до формул хімічних сполук мають бути складені окремими рядками шрифтом кг. 6 із малої літери, відокремлені від формули пороміжком у 4 п. і заверстані з виформатовуванням посередині їхньої висоти.

Коли ж підписи до формул хімічних сполук стосуються формул різної висоти і складені із різної кількості рядків, усі перші формули мають бути вирівняні по верхньому рядку.

Написи над та під стрілками напрямку реакції складають шрифтом кг. 6 із малої літери з виформатовуванням посередині стрілки, але від неї їх не відокремлюють.

Знаки зв'язку під'єднують до символів точно посередині кегля або висоти символа без відбивок від нього, проте всі знаки зв'язку мають бути на оглядово однаковш відстані від видного образу символу; тому, коли знак зв'язку під'єднують зверху і знизу до символу, може бути використана допоміжна відбивка на 2 п.

Знаки зв'язку, що прилягають до замкненого контуру, мають бути приєднані точно до його кутків.

Знаки подвійних та потрійних зв'язків мають прилягати до символу своїми штрихами. В замкнених контурах другі, а також треті штрихи таких знаків розташовують усередині контуру.



5.8. Формульні тексти

Формульні тексти є частиною основного тексту видання і тому їх верстають відповідно до вказівок у видавничому текстовому оригіналі. Сюїадність роботи з цим видом текстів полягає в тому, що окремі елементи формул залежно від розташунку, розміру та накреслини тих самих знаків можуть набувати різних змістових значин.

Складаючи та верстаючи формульні тексти, велику увагу треба приділити аналізові видавничого текстового оригіналу і його розмітці, правильно трактувати коректурні знаки. Для літерних познак математичних величин використовують шрифти латинської, грецької і готичної абеток. Щоб правильно відтворити їх, треба пам'ятати, що в розмітці латинські літери підкреслюють коректурним знаком "курсив", грецькі - обводять червоним кружечком, а готичні - синім.

Коректурним знаком позначають літери, що мають однакову накреслину. Умовні скоротини (sin, cos, tg тощо) треба складати шрифтами латинської абетки

166


прямої накреслини. Скоротили назв фізичних величин незалежно від латинської чи української абетки теж складають шрифтом прямої накреслини.

5.9. Акцидентне складання

Залежно від призначеності та формату його умовно ділять на три групи:



  • малі форми (складання бланків, атестатів, грамот, патентів, свідоцтв, меню, прейс­
    курантів, програм, інструкційних аркушів, посвідок, квитків, рахунків, вимог і т. д.);

  • афішно-плакатні форми (складання афіш, плакатів, оголосин, реклам);

  • титульні видавничі форми (складання елементів книжково-журнальних видань,
    а саме: обкладинок, суперобкладинок, титулів, заставок, кінців'я, колонтитулів,
    оголосин різного роду).

Для відтворення акцидентного оригіналу доцільно спочатку скласти ескіз, що скоротить час на його складання. Для оформлювання оригіналу істотну значину має правильне групування текстів та рядків. Окремі групи рядків можуть бути оформлені по-різному. Часто об'єднані за змістом ті чи інші рядки відокремлюють від основних проміжками.

Використовують трирядкове, східчасте, віршове (прапорцеве), блокове, фігурне групування рядків. Для відокремлення одної групи рядків від іншої застосовують проміжки або, якщо відстань незначна, лінійки чи зірочки,

У разі збільшеного формату складовини центральне місце виокремлюють шрифтом збільшеного кегля. Якщо ж збільшенням кегля бажаний ефект не досягнено, то для виокремлювання використовують шрифти тої самої гарнітури, але іншої накреслини.

У книжкових виданнях в оформі титулів рисунок шрифту, як правило, відповідає рисунку тексту видання. Залежно від оформи видань титульні сторінки можна складати шрифтами світлої, напівгрубої або курсивної накреслин. Переважно застосовують великі літери, що надає титулові більшої виразності.

Головні рядки (наприклад, назву видання) складають шрифтами світлої накреслини певних кеглів. Якщо складають їх напівгрубим шрифтом, кегель зменшують на 2 п.

Формати акцидентної продукції (оголосини, плакати, запрошення, афіші, листівки) визначаються рядами А, В і С, з яких найпоширеніші в Україні є формати ряду А (формат АО має розміри 84x1189 мм).

Формати ряду В (ВО- 1000x1414 мм, Bl - 707x1000 мм) дозволено використо­вувати у виняткових випадках, формати ряду С (СО - 917х 1297, С1 - 648x917 мм) використовують для виготовляння тек, конвертів та інших подібних виробів. Для виготовляння деяких виробів (квитків, афіш) дозволено застосовувати формати у вигляді шпальт, які визначають діленням меншої сторони формату на 2,4,8 тощо. Такі часткові формати позначають дробом, наприклад 1/2 А4 (105x297 мм).

167


5.10. Оформлювання текстів довідкової призначеності

До довідково-допоміжних елементів видання належать усі ті види його текстів, які полегшують читачеві користуватися виданням, допомагаючи йому орієнтуватися в ньому і розуміти, про що йдеться у виданні, а також швидко знаходити потрібне місце в ньому. До таких елементів належать оглав, колонцифри та колонтитули, різні види вказівок і список ілюстрацій.

Оформлюючи довідково-допоміжні тексти треба перш за все враховувати їх значущість у виданні, а відповідно й доцільність більшого або меншого акцентування. Композиційні, шрифтові та графічні способи оформлювання довідково-допоміжних текстів залежать від загального характеру оформи видання.

5.10.1. Оглав

Оглав трапляється в кожному виданні, що має окремі частини, розділи, оповідання і має систему заголовків (рубрикацій). Оглав відображає загальну будову та характер системи заголовків видання (повної або трохи скороченої). За допомогою оглаву читач може швидко ознайомитися із складом видання, а також знайти потрібну йому частину тексту. Проте, незважаючи на загальний довідковий характер оглаву, значущість його в тому чи іншому виді видань може бути різна і це впливає як на розташукок оглаву у виданні, так і на побудову й акцентування його окремих частин.

Оглав можна розміщувати в кінці або на початку видання. Це залежить від кількох чинників, основні з яких вид видання, його обсяг та умови користування ним. Так, у наукових, довідкових і навчальних виданнях огяав майже завжди доцільно розмішувати на початку (особливо це стосується видань великого обсягу). У виданнях подібного типу він відіграє дуже важливу роль як довідковий елемент. Читач користується ним не тільки під час ознайомлювання з виданням, а й протягом усієї роботи з ним. Краще розміщувати оглав відразу після звороту титулу. У разі складної рубрикації (переважно в наукових та довідникових виданнях великого обсягу) відповідні частини рубрик оглаву іноді додатково виносять на шмуцгитули (або їхні звороти).

У дитячій і художній літературі оглав найчастіше розміщують у кінці видання, бо значущість цього тексту для читача здебільшого тут невелика, а основну довідкову роль у вибиранні видання (за винятком збірників, антологій тощо) відіграють обкладинка та титул. Окрім того, у виданнях цього типу характер оформи "входу" у видання часто не залишає місця для оглаву.

В окремих випадках для швидкого ознайомлювання читача із складом видання найбільш значущі частини оглаву виносять на зовнішні елементи видання (суперобкладинку, обкладинку, їхні клапани) або вносять до титулу (що не відкидає повного оглаву, який розміщують на початку або в кінці видання).

168


У брошурах, розрахованих на обмежений строк користування, місце заверстування оглаву часто визначає зручний для друкування аркуш. Із цього випливає, що оглав можна розміщувати і на звороті титулу, і навіть на другій та третій сторінках обкладинки.

Формат оглаву, як правило, залежить від складності й обсягу його тексту. Якщо оглав складають меншим (порівняно з основним текстом) кеглем, то і формат його, зрозуміло, вибирають трохи вужчий, ніж ширина сторінки складовини (за винятком тих випадків, юли оглав завантажено текстом, складним за побудовою і він займає кілька шпальт).

Вибір формату оглаву може залежати також від побудови сторінки складовини,

У побудові тексту оглаву з максимальною наочністю має бути чітко визначена супідрядність рубрик видання. Для цього використовують як шрифтові, так і композиційні способи.

Для виокремлювання рубрик можна застосовувати різні накреслини шрифту (напівгрубі, великі, курсивні) та навіть іншу гарнітуру. Характер цих шрифтів тісно пов'язаний з оформою усієї системи рубрик видання.

Використовування різних складанно-графічних елементів (лінійок, крапок, квадратиків та ін.) в оформі заголовків видання може мати своє відображення також в оформі оглаву.

Використовуючи шрифти різних насиченості й накреслини для виявляння супідрядності рубрик, треба уникати надмірної строкатості, бо це негативно позначається на сприйманні тексту оглаву. За невеликої кількості рівнозначних рядків оглаву можна застосовувати шрифти великої накреслини, трохи збільшуючи в такому разі проміжки між рядками.

У звичайних випадках збільшення кегля на 4 п. бажано, проте за невеликого тексту оглаву і великому форматі видання або потреби підсилити значущість огааву використовують шрифти того самого кегля, яким складено основний текст, чи навіть шрифти збільшеного кегля.

Уразі складної системи рубрикації поряд із шрифтовим виокремлюванням використовують композиційні способи: різні виформатовування рядків, вгяжки, а також відбивки.

Втяжки різного розміру дають можливість наочніше передати супідрядність рубрик, однак застосовування великої кількості невеликих втяжок призводить до небажаного результату.

Іноді за деякої редакційної перебудови нумераційної частини композиція оглаву може стати чіткіша і зрозуміліша. Так, якщо порядковий номер розділу розмістити на початку рядка, це зразу привертає увагу читача. Якщо до того ж слово "Розділ" розташувати над першим рядком або приєднати до першого рядка, то це вивільнить від непотрібного повторювання цього слова.

Для збереження композиційної однаковості в оформленні всіх текстових елементів видання, а також у разі потреби закцентувати окремі частини оглаву

169

можна по-різному верстати рядки рубрик та розташовувати відносно них колонцифри.



Найтрадиційніший спосіб оформлювання оглаву - ліворуч перелік рубрик, а праворуч (окремим стовпчиком) нумерація сторінок. Рубрики пов'язують з стовпчиком цифр за допомогою багатьох крапок, дефісів або лінійок. У разі нескладної системи рубрикації та невеликої відстані між рубриками і стовпчиком цифр можуть бути різні варіанти оформи оглаву.

Розташовування колонцифр стовпчиком зліва та вільне виформатування рядків рубрик по правому краю дають зовсім інший силует і дещо більшу акцентуацію колонцифр. Трапляються цікаві способи розташовування рубрик та колонцифр до них по центру шпальти.

Однак за будь-якого оформлення оглаву треба створити оптимальні умови користування ним. Під час розмічання оглаву треба записувати детальні вказівки щодо кегля і накреслини шрифтів для складання рубрик, їх виформатовування, розміру втяжок та відбивок, а також загального формату складовини оглаву.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   35



  • 5.7.4. Складання індексів і показників степеня
  • 5.7.5. Складання дужок і приставних знаків
  • 5.7.6. Складання математичних формул із переносами
  • 5.7.7. Складання структурних хімічних формул
  • 5.9. Акцидентне складання
  • 5.10. Оформлювання текстів довідкової призначеності