Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка20/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   35

5.10.2. Колонцифри

Колонцифра - це порядковий номер сторінки у виданні. Вибір шрифту для колонцифр та їх місця залежить від того, які роль і призначеність колонцифр у виданні. Так, у виданнях з нескладною рубрикацією, де читач дуже рідко користується колонцифрами для відшукування окремих частин тексту (в дитячій, художній, словниковій літературі), особлива її виразність не потрібна. Навпаки, в навчальних, наукових, довідкових виданнях колонцифри—необхідний елемент; тут вони мають бути помітні, що досягають їхнім розташунком, а також кеглем та нахреслиною шрифту.

У тих випадках, коли особлива вирізненність колонцифр не потрібна, їх найчастіше складають тою самою гарнітурою, що й основний текст, але кеглем на ступінь меншим. Для більшої вирізненності колонцифр дозволено складати їх шрифтом курсивної або напівгрубої накреслини, а також збільшеним кеглем.

Найзручніше місце для колонцифри - нижній берег, бо найчастіше воно найбільше за розміром. Колонцифра, розміщена біля зовнішнього краю цього берега, під час перегортання видання буде помітнішою, ніж розташована на середині. Якщо у виданні є колонтитул, то колонцифру, як правило, розміщують в його рядку.

Хоча місце колонцифри в основному визначає її роль у виданні, не треба забувати, що колонцифра - один з істотних елементів композиції як окремих сторінок, так і розворотів видання. Тому її розташунок може залежати від загальної конструкції видання.

Нарис. 23 показано можливі варіанти розташунку колонцифр.

170




















.






ι

-1-













!

щ

!——

■ ■

·.







Рис. 23. Можливі варіанти розташунку колонцифр.

Колонцифри всіх видів не ставлять:



  • на титульних сторінках видання (титулі, контртитулі, авантитулі, фронтиспісі
    та шмуцтитулі);

  • на порожніх сторінках (звороті титулу та шмуцтитулу, сторінках для записів);

  • на сторінках з виходовими даними;

  • на сторінках, повністю зайнятих ілюстраціями;

  • на вклейках, що не входять у загальну нумерацію сторінок;

  • у кінці розділів, не зайнятих повністю текстом;

  • на всіх кінцевих сторінках, за винятком тих, де розміщено матеріал, назва
    якого міститься в оглаві видання.

Верхні колонцифри, як правило, розміщують в одному рядку з колонтитулом з виформатовуванням у зовнішній край. За наявності колонлінійки колонцифру іноді верстають по центру сторінки складовини. За будь-якого розташунку верхня колонцифра обов'язково входить у розміри сторінки складовини. У словниках, енциклопедіях верхні колонцифри іноді складають без колонтитулів, але тоді вони мають бути заверстані з відбивкою від початку тексту на 4... 12 п. для забезпечення суміщенності верстки.

У двошпальтових виданнях іноді нумерують не сторінки, а шпальти; тоді на всіх сторінках колонцифру лівої шпальти верстають із виформатовуванням ліворуч, а правої - праворуч.

Верхні колонцифри з колонтитулами, колонлінійками чи без них не ставлять на всіх початкових сторінках із спуском.

5.103. Колонтитули, колонлінійки

Колонтитули (від франц. colone - стовпчики та лат. titulus - напис) - текстові рядки, поміщені над основним текстом кожної сторінки видання. Колонтитули

171


слугують для полегшення користування виданням, іноді - для поліпшення його оформи.

У сучасних виданнях колонтитули, що мають суто декоративну значину (так звані "мертві"), майже не застосовують. Композиційне розмішування колонтитулів може бути різноманітним, хоча переважно їх складають окремим, майже завжди одним рядком, шрифтами, які відрізняються від основного (курсивним, напівгрубим курсивним, капітельними літерами, великими літерами зменшеного кегля). Здебільшого в одному рядку з колонтитулом може бути розташована колонцифра.

Дуже часто колонтитул закривають знизу тонкою лінійкою на повний формат сторінки складовини. Трапляються колонтитули, відокремлені лінійками зверху і знизу.

Колонтитули з колонцифрами чи без них завжди входять у розмір сторінки складовини. їх відокремлюють від тексту не менш як на розмір основного шрифту або трохи більше, враховуючи, щоб загальний формат сторінки складовини був кратний кеглеві основного шрифту.

Колонтитули не розміщують на всіх титульних сторінках видання, порожніх сторінках, на сторінках, зайнятих повністю ілюстраціями (крім наукової та технічної літератури), а також на початкових сторінках видання із спуском.

Колонлінійки це лінійки чи прикраси, які розміщують на кожній сторінці складовини над основним текстом як елемент художньої оформи. Композиційне розташовування колонлінійок різноманітне. Часто з колонлішйками компонують колоїшифри. Колонлінійки, як і колонтитули, завжди входять у розмір сторінки складовини.

У дод. 20 показано сторінку видання з колонтитулом, колонлінійками, колонцифрою, нормою та сигнатурою.

5.10.4. Сигнатура

Сигнатура - порядковий номер друкарського аркуша видання, потрібний для полегшення виконування друкарських операцій, а саме: друкування, фальцювання, комплектування блоків, перевіряння готової продукції.

Сигнатуру переважно складають шрифтами тої самої гарнітури, що й основний шрифт, цифрами кегля 8 п. і поміщають у лівому кутку першої та третьої сторінок кожного друкарського аркуша видання. На третій сторінці аркуша після сигнатури (без відбивки від неї) складають зірочку. У формат сторінки складовини сигнатура не входить. її заверстують в одному рядку з нижньою колонцифрою або нижче неї з відбивкою 4 п.

Сигнатура - це перш за все технічно допоміжний елемент видання, і тому в різних виданнях може трапитися неоднаковий порядок розміщування сигнатур.

Верстаючи сигнатури, треба пам'ятати, що перш за все це номер друкарського

172

аркуша і їїрозташунок має відповідати частці аркуша. Для видань, друкованих в 1/ 16 частку, - через 16 с, в 1/8 частку - через 3 с тощо.

Сигнатуру ніколи не ставлять на титулі.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять сигнатуру та сигнатуру з зірочкою.

5.10.5. Норма

Норма - коротка позначка замови, яка містить прізвище автора, перші слова назви, іноді просто номер замови. Розміщують її на першій сторінці кожного друкарського аркуша, крім першого, і слугує вона для полегшення операції комплектування книжкових блоків.

Норму завжди складають шрифтом кг. 6 гарнітурою основного шрифту та поміщають у лівому кутку першої сторінки друкарського аркуша слідом за сигнатурою з відбивкою 8... 12 п.

Норму ставлять також на вклейках.

На сторінках з художніми ілюстраціями норму бажано заверстувати так, щоб відрізати її під час обрізування блока.

У дод. 21 наведено колонцифри сторінок, на яких ставлять норму.

5.11. Способи оформлювання і правила розмічання віршового тексту

Віршовий текст, на відміну від прозового, зорганізовують у певній ритмічній послідовності, оскільки він складений з окремих віршових рядків, побудованих на ритмічному чергуванні наголошених та ненаголошених складів.

Завдання технічного редактора не тільки в тому, щоб зберігати авторську форму рядка. Треба підкреслити і виявити її всією побудовою складовини (розташунком рядків, відступами, проміжками між строфами тощо).

Віршові твори переважно розміщують на сторінках видання по центру; через це для різних сторінок виформатовування рядків великого віршового твору може бути різним, тому що центрують вірші за найдовшим рядком, який є на заданій сторінці. Іноді вірші центрують оглядово за текстом складовини на сторінці. Якщо на сторінках треба помістити окремі короткі вірші, то спуск у всьому виданні має бути однаковий. За великої кількості коротких віршів, зокрема за двох таких віршів на розвороті, рубрики віршів чи зірочки можна розмістити за рахунок спуску, щоб вірші на розвороті вирівняти за першими рядками. Відбивка між строфами, як правило, становить один-два рядки кегля основного шрифту. Якщо строфи розділено різними відступами, то між ними відбивку можна не робити.

Цифри та зірочки, що розділяють строфи, верстають із виформатовуванням окремим рядком і відокремлюють зверху більше, ніж знизу.

173

Переносять вірші із сторінки на сторінку, не розбиваючи строф. У межах одного-двох рядків цього можна досягти, зменшуючи або збільшуючи міжстрофні проміжки, як правило, роблячи їх однаковими на кожному розвороті та для кожного вірша.

В окремих випадках рядки переносять парами, але у такому разі не можна переносити на чергову сторінку останні два рядки вірша (членування). У віршах вільної побудови (не розбитих на строфи) переносити рядки взагалі не можна, тому що вони змінюють авторське акцентування окремих частин твору й ускладнюють його сприймання. Є три варіанти оформи вільного вірша (див. дод. 22):



  • східчасте (драбинкою), коли рядки починаються від одної вертикалі, а кожна
    частина (такт) римованого рядка йде з нового рядка і починається від кінця
    попереднього;

  • прапорцеве, коли всі рядки та частини рядків починаються від одної вертикалі
    незалежно від їхньої довжини;

  • змішане, коли використовують обидва попередніх варіанти.

Щоб перенесення в окремих довгих рядках з рядка в рядок на сторінці, коли вони необхідні, не порушували ритму читання, у віршах треба переносити не частину слова, як це можна робити в прозовому творі, а ціле слово чи групу слів. Перенесене слово верстають із виформатовуванням у правий край складовини окремим рядком. Щоб уникнути зайвих перенесень, складаючи вірші, треба для кожного видання індивідуально вибирати формат, сторінку складовини і шрифти. За невеликих форматів краще використовувати місткі шрифти або складати видання шрифтами зменшеного кегля.

Віршові твори верстають двома способами. За першим способом кожний вірш подають із нової сторінки, за другим - віршові твори верстають підряд. Для збереження композиційної однаковості всіх розворотів усі вірші треба верстати з однаковим спуском. Відстані між строфами мають бути завжди однакові, передусім це стосується віршів на розворотах.

Заголовки віршів треба компонувати як одне ціле з віршем, тому його виформатовування визначає побудова твору на сторінці складовини.

Від тексту заголовок треба відокремлювати більше, ніж відбивка між строфами вірша. Колонцифру за симетричного розміщування віршів треба ставити посередині сторінки складовини, а за асиметричного, коли центральної осі немає, її краще ставити в край, На кінцевих сторінках у віршових виданнях колонцифру ставлять усюди або ніде. Якщо на кінцевих сторінках є малі окремі вірші, назви яких входять у оглав видання, то колонцифри краще ставити на всіх цих сторінках.

Посвяти та епіграфи, якщо вони є у віршах, складають шрифтами зменшеного кегля курсивними, а також рядковими літерами. Дату написання вірша розміщують під ним біля лівої межі, а складають її світлим курсивним шрифтом зменшеного кегля. У прозових творах вірші складають шрифтом зменшеного кегля порівняно з основним і верстають відповідно до загальної композиції твору.

174


5.11.1. Вибирання сторінки складовини віршового тексту

Ми знаємо, що віршовий текст на відміну від прозового ніколи не заповнює прямокутника сторінки складовини. Його силует залежатиме від форми, побудови та довжини рядків кожного вірша. Будь-яке, не передбачене автором, перенесення частини віршового рядка порушує форму вірша, а отже, й ритм його читання. Якщо у віршах класичного типу перенесення іноді ще дозволено, то у віршах вільної побудови вони взагалі недозволені, оскільки змінюють авторське акцентування окремих частин рядка й утруднюють сприймання його змісту.

Тому, вибираючи формат видання і формат сторінки складовини для віршового тексту, доводиться ураховувати не тільки ті чинники, що впливають на вибір формату для будь-якого прозового видання, а й особливості побудови віршів та довжину віршових рядків.

Ураховуючи специфіку читання віршів і заповнення ними сторінок складовини, для віршових видань, як правило, використовують формати невеликого розміру та частіше подовжених пропорцій. Так, з наявних на сьогодні форматів для віршових видань можна рекомендувати такі (починаючи з найменших): 70 χ 108/64,84 χ 108/64, 60x84/32,60x90/32,70x90/32,70х 108/32,75x90/32,84х 100/32,84х 108/32,70х 100/32.

Основна вимога, якій мають відповідати формати видання і формат сторінки складовини віршового твору, - можливість розміщення віршових рядків без перенесень або з найменшою їх кількістю. Так, для віршових текстів, де багато довгих рядків, краще вибрати формат великого розміру або ширший, ніж дня віршів з переважно короткими рядками.

На вибір формату можуть впливати також довжина віршів та тип верстки. Наприклад, якщо у виданні багато коротких віршів і починаються вони кожного разу з нової шпальти, то треба взяти формат менший за висотою, ніж у тому разі, коли вірші довгі або коли вони йдугь підряд один за одним.

У технічних умовах на верстання є три варіанти оформи шпальт. Для складання віршів дуже часто ці варіанти доводиться змінювати як у ширину, так і у висоту залежно від довжини рядків.

Як же розрахувати сторінку складовини для віршових видань?

Здебільшого раціонально вибрати ширину сторінки складовини, виходячи з найдовших рядків віршового тексту. Для цього підраховують кількість знаків у найдовшому рядку (рахуючи прогалки за один знак) і залежно від вибраної гарнітури та кегля шрифту визначають формат, у якому рядок розміститься без перенесення. Це і є рядок складовини.

Так, якщо в найдовшому рядку 45 знаків, а для складання вибрано літературну гарнітуру кг. 10, то сторінка складовини (виходячи з таблиці місткості шрифтів) дорівнюватиме 5 кв. Для того, щоб уникнути можливого перевантаження правих боків сторінок складовини у разі розміщування віршів по центральній осі, можна

175

трохи збільшити формат порівняно з найдовшим рядком. У нашому прикладі можна взяти ширину формату від 5 до 5'/2 кв.

У тих випадках, коли у віршових текстах є кілька довгих рядків або розрахунок за найдовшими рядками призводить до недоцільного за шириною формату, ширину сторінки складовини визначають за довжиною більшості середніх рядків, допускаючи перенесення для найдовших.

Щоб перенесення менше порушувало ритм читання, у віршах переносять не частину слова, як у прозових текстах, а все слово повністю або навіть групу слів. Перенесені слова верстають із виформатовуванням у правий край складовини окремим рядком (можна задати невеликий відступ від правого краю, незмінний для всього видання).

Задавати однаковий відступ ліворуч не можна, бо це створює враження нового короткого рядка, а не перенесення. Іноді переноси верстають із виформатовуванням у кінець чергового рядка, що також неприйнятно, оскільки це утруднює читання тексту.

У віршах східчастої побудови, щоб уникнути перенесень, роблять відступи зліва для окремих частин віршового рядка. Це трохи порушує пов'язане виформатовування рядків, зате зберігає авторську форму вірша.

Висоту сторінки складовини також треба пов'язувати з довжиною більшості рядків віршового тексту. Так, якщо у виданні переважають короткі рядки, які створюють в основному звужені шпальти тексту і широкі бічні береги, висоту сторінки складовини потрібно трохи зменшити. Якщо цього не зробити, то шпальта буде здаватися занадто довгою та вузькою на сторінці складовини, а бічні береги - занадто великими відносно верхніх і нижніх берегів.

Формат шпальти, як правило, узгоджують із гарнітурою й кеглем шрифту. Щоб уникнути зайвих перенесень під час складання віршів у невеликі формати, краще використати місткіші гарнітури або шрифт зменшеного кегля.

5.11.2. Розташовування віршів на сторінках складовини

Як зазначено вище, у тому самому виданні можуть траплятися вірші, різні за побудовою, які утворюють на сторінках і розворотах неоднакові за формою силуети. Щоб зберегти цілісність та однаковість композиції всього видання, треба прийняти однаковий принцип розташовування віршів на сторінках складовини.

Існує два способи виформатовування віршів :

• по центральній осі сторінки складовини (симетричний розташунок);

,· від одної лівої вертикалі (асиметричний розташунок).

Перший - симетричний - спосіб використовують частіше, бо в цьому випадку створюється рівномірна зорова навантага по центрапьних осях усіх сторінок складовини, що, у свою чергу, допомагає зберегти відносні розміри берегів у

176

всьому виданні. Особливо підходить цей спосіб для віршів класичного типу, які у своїй більшості мають яскраво виражену центральну вісь.

Практично це роблять так: вірші, рядки яких дорівнюють форматові сторінки складовини, верстають від лівого краю, а вірші з коротшими рядками розміщують по центру сторінки складовини з відступом від лівого краю. Щоб правильно розрахувати відступ, треба орієнтуватися на основний масив вірша. Якщо зорова вісь цього масиву збігається з центральною віссю сторінки складовини, то вірш зміщений точно посередині сторінки.

Як же визначити ширину основного масиву вірша? Найчастіше - за рядками середньої довжини, а різницю між середніми і короткими рядками ніби компенсують довгі. Проте в деяких віршах цей масив чітко окреслюють довгі рядки.

Коли знайдено ширину основного масиву вірша, вже неважко визначиш розмір відступу від лівої межі сторінки складовини. Прийнявши кожний знак (охоплюючи проміжок між словами) в середньому за півкегельну шпацію, підрахуємо, скільки знаків уміститься в рядку, що визначає ширину основного масиву вірша. Пізніше визначимо кількість знаків повноформатного рядка складовини (ураховуючи вибрані для складання гарнітуру та розмір шрифту). Від кількості знаків у повноформатному рядку віднімемо кількість знаків рядка, що визначає масив вірша; залишок поділимо на 4 (на 2, щоб порівну поділити прогалинний матеріал ліворуч і праворуч, та ще на 2, аби визначити відступ не в знаках, а в кегельних шпаціях). У результаті такого підрахування одержимо кількість кегельних шпацій (круглих) для відступу від лівої межі сторінки складовини. Неважко розрахувати відступ і в частинах квадрата (наприклад, для ручного складання); у такому разі кількість знаків у рядку, що визначає ширину масиву вірша, перетворюємо на квадрати та віднімаємо це число від ширини формату складовини. Залишок ділимо навпіл й одержуємо відступ зліва, виражений у квадратах і пунктах.

Визначаючи відступ, треба стежити за тим, щоб найдовші рядки вірша помістилися у форматі складовини за такого відступу. Якщо найдовший рядок не вміщується у форматі складовини, то треба зменшити відступ, щоб цей рядок не виходив за межі сторінки складовини.

Якщо вірш не вміщується на одній шпальті і його треба переносити, то не завжди можна на черговій шпальті задавати ті самі відступи. Перенесена частина вірша може мати інший силует, іншу ширину свого масиву, а отже, і свій відступ зліва.

За другим - асиметричним - способом виформатовування віршів на сторінках складовини усі вірші зсувають ліворуч, оскільки їх верстають із виформатовуванням або безпосередньо від лівої межі формату складовини, або з однаковим відступом від неї. Цей спосіб краще підходить для віршів вільного типу, в яких ліва вертикаль майже завжди виражена чіткіше, ніж центральна вісь вірша.

Для того, щоб асиметричне розташування віршів не призвело до деякої незрівноваженості розворотів, треба відповідним виформатовуванням решти

177

елементів розвороту (заголовків, колонцифр, складанно-графічних елементів) підтримати цю композицію.



Є (але його рідко використовують) спосіб виформатовування усіх рядків віршів на новий рядок. Його застосовують іноді для байок або віршів з неритмічним чергуванням різностопних рядків. Читання віршів за такого виформатовування рядків виходить утруднене через занадто нерівний лівий край складовини.

5.11.3. Верстання віршових текстів

Для віршових текстів використовують два способи верстання. Перший - коли кожний вірш верстають з нової шпальти, другий - коли вірші верстають підряд.

У першому випадку у виданні буде стільки початкових (спускових) шпальт, скільки є віршів. Хоча цей спосіб і менш економний, зате він дає можливість чітко відокремити кожний вірш, що дуже важливо не тільки для більш цілісного його зорового сприймання, а й для сприймання змісту вірша.

Щоб зберегти композиційну однаковість усіх розворотів, треба для всіх віршів давати зорово однакові спуски. Саме зорово, бо фактично різниця у розмірах спусків може коливатися в межах одного-двох рядків. Розмір спуску залежатиме від ширини основного масиву вірша, його силуету, наявності заголовків, кількості та довжини рядків і сгроф. Особливо важливо зберегти зорову однаковість спусків на розворотах.

У віршах, поділених на строфи, відстань між ними має бути однакова. Проміжок, як правило, займає не менш як один та не більш як два рядки. Бажано, щоб у виданні й, особливо, на розворотах було дотримано зорової однаковості проміжків між строфами.

Переносячи частини вірша на іншу шпальту, строфи краще не розбивати (особливо чотиривіршові), а якщо це неможливо, то дозволено переносити на чергову шпальту або залишати на попередній не менш як два-три рядки строфи.

У разі східчастого складання віршів не можна розривати римований рядок, переносячи його частину на іншу сторінку. Можна переносити тільки рядки, що починаються від лівого краю вірша.

Щоб уникнути розриву віршового рядка, між рядками (там де менш помітно), можна закладати двопунктові шпони, витягуючи тим самим зайвий рядок.

За розташушу віршів підряд у виданні задають тільки один або кілька спусків (якщо вірші групують за розділами). Крім зорової однаковості спусків, тут бажано зберегги зорову однаковість відстаней між віршами. Ці відстані мають бути більші на два-три рядки, ніж проміжки між строфами у віршах, щоб відокремити кожний вірш на шпальті.

За такого верстання віршів доводиться робити деякі поправки в розрахунку відступів зліва. Так, якщо вірші, які розмішують на одній шпальті, мають незначну різницю у розмірі рядків, а отже, й відступів, то нею можна знехтувати і задати однаковий відступ для обох віршів. Якщо різниця у відступах велика, то її треба

178

трохи зменшити, бо шпальта сприймається як одне ціле і довгі рядки всіх віршів на ній ніби доповнюють короткі.


1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   35



  • 5.103. Колонтитули, колонлінійки
  • 5.11. Способи оформлювання і правила розмічання віршового тексту
  • 5.11.1. Вибирання сторінки складовини віршового тексту
  • 5.11.2. Розташовування віршів на сторінках складовини
  • 5.11.3. Верстання віршових текстів