Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка23/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   35

Готування макета зовнішньої оформи. Закінчивши роботу над версткою,

готують макет зовнішньої оформи видання. З аркуша цупкого паперу вирізують макетку таких розмірів:

197


  • для обкладинок типів 1 та 3 і палітурки типу 6 шириною, що дорівнює
    подвоєній ширині видання до обрізування плюс ширина корінця, а висотою, що
    дорівнює висоті видання до обрізування (випускаючи видання у покриві з кантами
    треба враховувати розмір канта);

  • для обкладинок типу 5 шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінки із
    загином плюс подвоєна ширина відстави* (6x2 = 12 мм для малих та середніх
    форматів, 8 х 2 = 16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною
    блока), а висотою, що дорівнює висоті боковини плюс два загини (зверху і знизу);

  • для палітурки типу 7 шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінки
    плюс подвоєна ширина відстави (6 х 2 = 12 мм для малих та середніх форматів,
    8x2=16 мм для великих форматів) плюс ширина корінця (за товщиною блока), а
    висотою, що дорівнює висоті боковини);

  • для суперобкладинок шириною, що дорівнює подвоєній ширині сторінок
    плюс ширина двох клапанів плюс ширина корінця;

β для надрукованих форзаців шириною, що дорівнює подвоєній ширині видання до обрізування.

Ці макети фальцюють по межах сторінок видання або межі сторінок окрес­люють олівцем.

На сторінки і корінець макета зовнішньої оформи видання наклеюють
відповідні відбитки (складанні та зрепродуковані), розташовуючи їх за ескізом.
Зазначають відбивки між елементами і відстань від них до верхнього та правого
[' або лівого краю макета.

У дод. 11 показано зразок макета суперобкладинки для книжкового видання форматом 84 χ 108/32, а в дод. 12 - зразок макета оправи №7 за допомогою даних дод. 6 для формату 60x84/16 за товщини книжкового блока 100 мм (у товщині блока враховано товщину двох картонних боковин).

На макеті обкладинок типів 1 і 3, палітурки типу 6, суперобкладинки для них та форзаца показують лінію обрізування з чотирьох боків. На макеті суперобкла­динки, якщо це потрібно, креслять лінії обрізування кутків клапанів.

На звороті будь-якого макета зазначають:



  • назву зовнішнього покриву ( "обкладинка типу... "; "палітурка типу...";
    "форзац передній, задній"; "суперобкладинка");

  • номер друкарської замови;

  • формат видання;

  • обсяг видання у фізичних друкарських аркушах;

  • формат блока до і після обрізування;

  • тираж;

' Відстава - в палітурці смужка паперу або тонкого картону, ширина якої дорівнює товщині корінця обробленого блока. Наклеюється на покривний матеріал між картонними боковинами для збільшення міцності тканинного корінця.

198


•ціну;

•назву друкарні;



  • матеріали: для обкладинки та суперобкладинки — назву, колір і щільність
    паперу; для палітурок - назву та характеристику (колір, щільність, фактуру)
    матеріалу покриву боковин і корінця, назву та товщину картону; для форзаца -
    назву, колір і щільність паперу; для капталу - колір;

  • спосіб друкування;

  • розфарбовання елементів (приклеюють зразки), а для тиснення на палітурках
    указують оздоблювальний матеріал (фольга, фарба та ін.), його колір. Навколо
    кожного елемента на лицьовому боці макета пишуть, яким кольором його треба
    друкувати. Зразки розфарбовання також можуть бути наклеєні на лицьовому
    боці; там само зазначають (для палітурок), що саме треба відтворити способом
    безфарбового тиснення (блінт, конгрев).

Якщо є потреба, то дають вказівку про лакування та припресовування плівки (для суперобкладинок і палітурок типу 6).

На другій - четвертій сторінках макета м'якої обкладинки треба написати: "порожня " або зазначити, що тут має друкуватися (в окремих випадках наклеїти складанні чи зрепроду ковані відбитки). Навколо складанних текстів та елементів обкладинок і палітурок пишуть: "текст читати за робочою коректурою ".

Якщо у верстці немає багато правок, то її можна підписувати до друкування. Інакше її передають на звіряння, тобто для виправляння друкарнею з подальшим переданням у видавництво відбитків виправленої складовини. У разі підписання верстки на звіряння макети зовнішньої оформи видання залишаються у технічного редактора.

6.2.2. Робота над звіркою

Звірка - це відбиток за версткою складовини, розверстаної на шпальти. Вона надходить до технічного редактора після читання коректором і редактором разом із попередньою коректурою (перша звірка - з версткою, друга - з першою звіркою і т.д.).

Перший етап роботи над звіркою полягає в перевірянні колонцифр. Якщо в такому разі будуть виникати питання, то їх розв'язують, вдаючись до верстки.

Після перевірення колонцифр кожну сторінку звірки прискіпливо звіряють із відповідними сторінками верстки та з'ясовують, якою мірою враховано друкарнею вказівки і позначки технічного редактора. Одночасно вивчають коректорські та редакторські правки (якщо вони є). Після цього звірка підлягає повному опрацюванню, як верстка.

Усі подальші звірки опрацьовують так само, як і першу.

199

6.2.3. Підписування видання до друкування

Коректура у зверстаних аркушах у будь-якій стадії, починаючи з верстки, може бути підписана до друкування, якщо правка в ній невелика.

Коли ж у виданні є півтонові ілюстрації, то до коректури, що її передають друкарні, прикладають репродукційні відбитки цих ілюстрацій, які слугують для друкування еталоном якості відбитка, або вклеюють їх безпосередньо в коректуру (залежно від того, як це вимагає поліграфічне підприємство).

Кольорові ілюстрації обов'язково вклеюють у робочу коректуру і точно задають їх розміщеність відносно текстових елементів або шпальти складовини (якщо їх розташовують без тексту).

Деякі друкарні вимагають вклеювання у підписану коректуру також чорно-білих штрихових та півтонових зрепродукованих відбитків.

Вклеюючи відбитки в коректуру, треба стежити за тим, щоб вони не були перевернуті або наклеєні косо. Особливу увагу в такому разі треба приділити ілюстраціям, що не мають чітких орієнтирів відносно верху і низу.

Для допоміжних фарбопрогонів в аркушах, а також на вклейках, вкладках тощо на перших сторінках наклеюють зразки фарб.

До робочої верстки (звірки), яку передають друкарні, додають макети зовнішньої оформи видання.



До складних поілюстрованих видань, підписуючи до друкування, треба додавати посторінкові макети (рис. 26), які слугують для обкладання друкарських форм (за високого друкування) або монтування (за офсету та глибокого друкування).














І

12 ми







.


























9 мм

























24










2S







32




12







Рис. 26. Приклад посторінкового макета видання зі спуском.

200


Для виготовляння посторінкових макетів беруть чистий примірник верстки і вирізують відбитки шпальт під вічко. Потім готують макетні аркуші, які повинні мати формат видання після обрізування, а також розрахопують формат видання за випуску ілюстрацій під обріз та формат видання за офсетного друкування. На макетних аркушах позначають межі формату шпальти з розмірами головкового (після обрізування) і корінцевого берегів. У позначених межах уклеюють вирізані відбитки зверстаних шпальт. Потім уклеюють на свої місця відбитки кольорових зрепродукованих елементів, як правило, незаверстуваних з текстом. Після цього розмічають розміри корінцевого та головкового берегів (для високого друкування -у квадратах або пунктах, для офсетного і глибокого друкування - в міліметрах або сантиметрах). Розмір поля в головці задають, якщо цього вимагає поліграфічне підприємство, яке випускатиме видання.

Для кольорових репродукцій розкладка має бути задана незалежно від розкладки для чорної фарби, тобто від корінцевого згину до внутрішнього або зовнішнього краю і від згину в головці (або від краю в головці після обрізування) до верхнього чи нижнього краю кольорової репродукції.

Усі зміни в розташунку текстових та репродукційних елементів шпальт у робочій верстці мають бути відображені в макеті зі спуском.

У макеті зі спуском для офсетного друкування відстані між частинами ілюстрації задають тільки тоді, коли вони порушені у процесі виготовляння макета верстки або макета зі спуском.

Для всіх видів друкування з випуском яких-небудь елементів на береги треба зазначити біля випущеного елемента розмір випуску, наприклад: "випустити в корінець на 12 п. (на 5 мм) ", "випустити у хвіст на 16 п. (на 6 мм) " тощо.

Макет зі спуском з доданням робочої верстки передають друкарні для друкування видання.

До коректури, що її передають друкарні, додають детальні вказівки щодо друкування видання, а також щодо брошурувально-палітурних та оздоблювальних робіт. Ці вказівки мають відображати:


  • номер друкарської замови;

  • прізвище й ініціали автора (авторів) твору або назву установи, що випускає
    видання;

  • назву видання;

  • формат видання (формат початкового паперового аркуша та його частку);

  • формат шпальти складовини (якщо у виданні кілька видів форматів шпальт,
    то треба вказати всі їхні формати);

  • обсяг видання у фізичних друкарських аркушах;

  • кількість вклейок (накидок, вкладок), їхні формат й обсяг у фізичних
    друкарських аркушах;

•тираж;

201


•ціну;

  • характеристик)7 складання видання (ручне, машинне);

  • кількість зрепродукованих ілюстрацій (окремо чорно-білих і штрихових,
    тонових; кольорових штрихових, тонових) та лініатуру растра тонових кліше;

  • спосіб друкування видання (високий - на плоскодрукарських або на
    ротаційних машинах; офсетне, глибоке чи скомбіноване друкування з детальним
    роз'ясненням);

  • спуск для друкування (кількість шпальт, вид фальцювання - перпендикулярне,
    паралельне, скомбіноване; кількість згинів; комплектування аркушів -
    підбиранням або вкладанням);

  • розкладку в корінці та головці;




  • кількість фарб в аркушах (перераховують номери аркушів, де будуть
    додаткові фарбопрогони; кількість цих фарбопрогонів у кожному аркуші; чи
    будуть ці додаткові фарбопрогони тільки на одному чи на обох боках аркуша;
    вказують також кольори додаткових фарбопрогонів і наклеюють зразки фарб);

  • спосіб друкування та фарбовість вклейок (накидок і вкладок) із зазначенням
    кількості фотопрогонів;

• спосіб друкування та фарбовість суперобкладинки, обкладинки або
палітурки;

  • спосіб друкування і фарбовість форзаца (для тонованих форзаців приклеюють
    зразки кольору);

  • кількість прогонів, вид та колір фарбового матеріалу для тиснення на
    боковинах палітурки;

  • кількість прогонів, вид і колір фарбового матеріалу для тиснення на корінці;

  • вид шиття блока (до 64 с - дротом в одну-дві скобки; від 64 до 160 с -
    ушиванням у дві-три скобки або брошурне нитками; понад 164 с - брошурне за
    покривання м'якою обкладинкою або палітурне нитками на марлі за випускання
    видань у палітурках з форзацами);

  • відомості про обрізування блока (для видань в обкладинках та обрізних
    палітурках - після його вставлення, для видань в обкладинках і палітурках з кантами
    - до вставлення блока; бічні обрізування; без обрізування);

  • формат блока після обрізування у міліметрах;

  • вид покривання (урозпуск, наопашки, бігування - кількість рубчиків);

  • розташунок вклейок (указати аркуші та між якими сторінками), вкладок
    (указати, між якими аркушами або в який аркуш і між якими сторінками), накидок
    (указати, на який аркуш);

  • тип обкладинки або палітурки;

  • вид корінця (круглий, прямий);

  • вид форзаца (приклейний, пришивний);

  • спосіб установлювання книжкового блока (на гільзу, без гільзи);

202

  • фарбування обрізу (колір);

  • лакування обкладинки, суперобкладинки, палітурки;

  • вид паперу (для тексту - назва, номер, щільність, колір, формат; для
    обкладинки, палітурки, суперобкладинки, вклейок (накидок, вкладок), форзаца-
    назва, колір, щільність, формат);

  • вид тканини (для сторінок палітурки - назва, колір; для корінця - назва,
    колір);

  • вид картону (назва, колір);

  • вид фольги (колір);

  • вид капталу (колір);

  • вид закладки ляссе (колір).

6.2.4. Робота над чистими аркушами і сигнальним примірником

Чистими аркушами у видавничій практиці називають повністю надруковані аркуші, взяті з тиражу видання. Чисті аркуші надходять у видавництво з друкарні і їх переглядає редактор та технічний редактор. У деяких видавництвах чисті аркуші переглядає також художній редактор.

Мета роботи технічного редактора з чистими аркушами - перевірити, як виконала друкарня його вказівки, зроблені під час підписування видання до друкування, і проконтролювати якість друку. Особливо важливо проконтролювати якість друку ілюстрацій. Треба пам'ятати, що якщо тираж видання невеликий, то до моменту передання чистих аркушів у видавництво, друкування аркуша, який надійшов до редакції, буде вже закінчено. Тому вимагати від друкарні виправлення дрібних недоліків уже пізно. Інша справа, якщо під час переглядання виявиться груба помилка, що спотворює зміст видання (наприклад, немає слова чи літери, перевернута ілюстрація або яке-небудь сильне спотворення на ній). В такому разі треба терміново повідомити завідувача технічної редакції та редактора видання.

Дрібні недоліки треба виявити і позначити в чистих аркушах. Повне аналізування цих недоліків виконують тоді> коли із друкарні надійдуть сигнальні примірники видання.

Сигнальними примірниками називають кілька примірників видання, виготовлених з певного комплекту всіх тиражних аркушів цього видання. Під час виготовляння сигнальних примірників тираж ще не сфальцьований і не зшитий. Сигнальні примірники передають у видавництво для затвердження. Таке затверджування називають випусканням видання у світ.

Випущений у світ сигнальний примірник має бути підписаний редактором, завідувачем редакції, головним редактором видавництва. Візують сигнальний примірник і технічний редактор, і художній редактор, і працівник виробничого відділу, і завідувач технічної редакції.

203

Технічний редактор повинен уважно ознайомитися з сигнальним примірником перед тим, як його підписати.

По-перше, це перевіряння видання перед випущенням його у світ. Технічний редактор повинен упевнитися, що в ньому немає грубих помилок, через які видання у світ випускати не можна.

По-друге, технічний редактор повинен проаналізувати помилки друкарні, використовуючи чисті аркуші зі своїми позначками. Якщо друкарня допустила серйозні прорахунки, то видавництво зобов'язане в листі до друкарні вказати на них. Рішення про те, чи доцільно надсилати лист до друкарні, ухвалює завідувач технічної редакції спільно з працівниками виробничого відділу видавництва. Технічний редактор бере участь у готуванні такого листа.

Третє завдання роботи з сигнальним примірником - критично проаналізувати усе видання з точки зору задуму його оформи та реалізації цього задуму, оцінити роботу технічного редактора. Тільки за уважного вивчення сигнального примірника технічний редактор може побачити видання повністю, у закінченому вигляді, оцінити, що ним зроблено добре, а що не досконало, з'ясувати причини анасних похибок.

Роботою з сигнальним примірником завершують цикл операцій, потрібних для випущення видання. Після підписання сигнального примірника на випущення у світ друкарня розпочинає брошурувально-палітурні операції і здавання тиражу. Як правило, технічний редактор до цих робіт у друкарні вже стосунку не має.

Технічному редакторові залишається привести в порядок архів видання та здати його відповідно до правші, прийнятих у видавництві.



6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання

За сигнальним примірником видання оцінюють його поліграфічний викін: якість друку зовнішньої оформи (суперобкладинки, обкладинки, палітурки) -чіткість відбитків, суміщеність фарб, відповідність фарб затвердженим зразкам, достатню вирізку (або загин для суперобкладинки і палітурки) тлових плашок та інших елементів, випущених під обріз, правильність розташунку і якість відбитків текстів анотації та ціни на клапанах суперобкладинки, якість оздоби.

Потім розглядають якість друку тексту і репродукційних форм: перевіряють суміщеність шпальт, для чого переглядають сторінки на просвіт, правильність розкладки, рівномірність та чіткість відбитків у всьому виданні. Якість друку репродукційних форм визначають порівнюванням відбитків ілюстрацій у сигнальному примірнику із затвердженими пробними відбитками офсетного друку, а за глибокого друкування - порівнюванням їх з оригіналом.

Після перевірення якості друку оцінюють брошурувально-палітурні роботи: з'ясовують, чи відповідає шиття блока вказівкам, зробленим під час підписування

204

видання до друкування, вимірюють формат його блока, ступінь косини після обрізання, визначають якість обклеєння боковин палітурки і наклеєння форзаца, контролюють правильність та міцність закріпленості обкладинки (палітурки) до книжкового блока, відсутність його розколу.

Після цього оцінюють якість технічного редагування видання, щоб запобігги повторенню знайдених помилок і недоліків, випускаючи інші видання.

Технічний редактор з'ясовує, чи правильно вибрано:


  • формат видання;

  • формат шпальти складовини;

  • гарнітуру, кегель, накреслину шрифту для основного та допоміжного текстів,

  • гарнітуру, кегель, накреслину і виформатовування рядків рубрикації;

  • оформу титульних заголовків;

  • характер верстки (відкрита, закрита, змішана);

  • відповідність паперу та брошурувально-палітурних матеріалів, підібраних
    для видання.

Потім методично і послідовно перевіряють поелементно (як верстку) все видання, а якщо помічено недоліки, то для подальшого аналізування на берегах простим олівцем наносять проти них відповідні позначки.

Рекомендовано у разі виявлення того чи іншого недоліку в технічному редагуванні не обмежуватися констатацією факту, а проаналізувати, що треба зробити, щоб уникнути знайденої помилки. Такий підхід До оцінювання технічного редагування особливо важливий, якщо готувати видання до перевидання.

За великого тиражу якість друку оцінюють за чистими аркушами, які друкарня передає видавництву, надрукувавши певну кількість аркушів (залежно від розміру тиражу).

Виловлені дефекти, що виникають у процесі друкування, під час контролювання чистих аркушів можна усунути в частині тиражу.

Дуже корисно про всі виявлені недоліки поліграфічного викону видання письмово повідомляти друкарню. Такі повідомний допоможуть її працівникам вжити потрібних заходів для поліпшення якості поліграфічної продукції.

205


Розділ 7

ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ЖУРНАЛУ ТА ГАЗЕТИ 7.1. Технічне редагування журналу

Журнал - періодичне видання, що виходить під незмінною назвою, має постійні рубрики, містить статті, інші матеріали з громадсько-політичних, наукових, виробничо-пракгачних та інших питань, літературно-художні твори, ілюстрації, фотографії.

Усі номери річного комплекту журналу оформлюють за однаковою схемою. Тому перше завдання технічного редактора, який починає працювати в журналі, -з'ясувати план і задум його оформи. Залежно від характеру матеріалу та інших чинників план оформи журналу в одних випадках може бути дуже "жорсткий" і визначати всі дрібниці: і формат сюїадовини, і обсяг тексту в шпальтах (у тих чи інших розділах-рубриках журналу), і гарнітуру, і розмір заголовкових та текстових шрифтів, і характер оформи початкових шпальт, і принципи розташовування ілюстрацій та підписіе до них, й особливості розміщування заголовків. В інших випадках план може бути "гнучкіший". Будь-який із них треба знати і строго виконувати.


1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   35



  • 6.2.2. Робота над звіркою
  • 6.2.3. Підписування видання до друкування
  • 6.2.4. Робота над чистими аркушами і сигнальним примірником
  • 6.2.5. Оцінювання якості випущеного видання
  • Розділ 7 ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ ЖУРНАЛУ ТА ГАЗЕТИ 7.1. Технічне редагування журналу