Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка5/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

37

2.2. Сторінка складовини. Формати сторінок складовини, їх визначання і розраховування

Сторінка складовини (донедавна полоса складання) - це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формати сторінок видання, розміри розкладки ілюстрацій в друковій продукції, а також розміри (кеглі) шрифтів і прогалинних матеріалів визначають в одиницях типометричної системи вимірювання.

Найменша одиниця цієї системи - друкарський пункт, або просто пункт (п.), що дорівнює 0,376 мм.

Найбільша одиниця - квадрат (кв.) - містить 48 п. і дорівнює 18,04 мм. З достатньою для практики точністю розмір квадрата можна прийняти у 18 мм. Переводячи в метричну (загальноприйняту) систему вимірювання можна вважати, що: 1 кв. = 48 п.« 18 мм; 1/2 кв. = 24 п. = 9 мм; 3/4 кв. = 36 п. = 13,5 мм; 1/ 4кв. = 12 п. = 4,5 мм.

Є також проміжні одиниці вимірів, назви яких використовують як для позначання розміру шрифтів, так і для визначання різних розмірів та відстаней у друкарській формі (або у відбитку з неї):



  • діамант -4 п. (1,5 мм);

  • перл -5 п. (1,88 мм);

  • нонпарель - 6 п. (2,26 мм);

  • петит -8п. (3,01 мм);

  • боргес - 9 п. (3,3 8 мм);

  • корпус - 10 п. (3,76 мм);

  • цицеро - 12 п. (4,51 мм);

  • мітель -14п.(5,26 мм).

Потрібно зазначити, що в комп'ютерній техніці можна використовувати англо-американську типометричну систему, в якій 1 п. = 0,352 мм.

Формати сторінок складовини, рекомендовані розміри розкладки і берегів книжкових видань наведено в дод. 6, причому стандарт [16] регламентує різні варіанти оформи видань, які вибирає видавець залежно від виду видання. Сторінка книжкового видання може бути виконана за першим чи за другим варіантом оформи, наведеними в табл. 7.

За першим варіантом оформи виготовляють видання, призначені для тривалого користування (літературно-художні, наукові, науково-популярні); за другим варіантом - видання, призначені для нетривалого користування (офіційні, громадсько-політичні, виробничо-практичні та довідкові, а також видання для організування дозвілля).

Побудову типового розвороту за допомогою даних дод. 6 для книжкового видання форматом 184x108/32 за другим варіантом оформи наведено в дод. 7.

Сторінки складовини можуть бути: текстові, ілюстраційні, змішані, початкові, кінцеві, одно- і багатошпальтові.

38

Таблиця 7. Варіанти оформи сторінки книжкового видання



Кегль шрифту, п.

Довжина рядка

найменша у

найбільша у

квадратах

міліметрах

квадратах

міліметрах

Перший варіант оформи видання

10* і більше

3 74

68

7

126

10

3 74

68

7(6*)

126(108)

9*

з'/2

63

6 74

122

9

3 74

68

6 J

108

8*

3 (2 74)

54 (50)

53Т4(5)^

104(90)

8

472

81

5

90

Другий варіант оформи видання

10, 10* і більше

3 72

63

Тії

131

9*




50

1

126

9



50

б74

122

8*

2 72 (2 V4)

45 (41)

6

108

8

2 74 (2 74)

50 (41)

6

108

7

2 72(2 74)

45 (41)

4 72

81

Примітки: * - зі збільшенням інтерліньяжу; у дужках зазначено довжину рядка наукового видання.

Текстова сторінка складовини сторінка, що містить тільки текст.

Ілюстраційна сторінка - це сторінка, яка містить тільки ілюстрацію (ї).

Змішана сторінка складовинисторінка, що містить як текст, так й ілюстрації.

Початкова сторінка складовини - перша текстова або змішана сторінка видання чи його частини.

Кінцева сторінка складовини - остання текстова або змішана сторінка видання чи його частини, яка, як правило, заповнена не до кінця.

Шпальта - частина сторінки складовини, що складається з рядків тексту одного формату, які утворюють вертикальний ряд і відокремлені від іншої (их) шпальти(т) по вертикалі проміжком чи лінійкою. Початкова шпальта перша шпальта видання або його частини. Кінцева шпальта - остання шпальта видання чи його частини, як правило, заповнена текстом не до кінця.

Спуск на сторінці складовини - це відстань від її верхнього краю до початку рядків тексту на початковій сторінці видання, його розділів та інших структурних частин, які можуть бути заповнені заголовками і прикрасами.

Композиція сторінки складовини її побудова із складових елементів згідно із заданим форматом.

Кількість рядків у сторінці складовини залежно від її висоти та кегля шрифту основного тексту видання наведено в дод. 8.

39

Окрім розміру сторінок складовини стандарт [16] рекомендує розкладку за корінцем і головкою, тобто розмір проміжку за корінцевим, верхнім, нижнім та зовнішнім берегами. Береги на сторінці видання мають бути такі:



  • корінцевий - не менше як 10 мм;

  • верхній « — 12 мм;

  • зовнішній — «—11 мм;

  • нижній — « — 15 мм.

Розрахунок розмірів берегів у виданні, розкладки в його корінці та головці наведено в дод. 9.

Основний текст у виданні залежно від виду останнього може бути розміщений на одній, двох або більше сторінках складовини. Відстань між сторінками складовини має бути не менше як і 6 п. (6 мм).

У зв'язку з тим, що формат сторінки складовини залежить від формату видання, треба правильно змінити сторінку, якщо з технологічних причин зменшується формат видання.

Як правильно змінити формат сторінки, проілюструємо на такому прикладі:


формат видання 60x90/16, друкування реалізують на аркушевих машинах з
обрізуванням аркушів перед друком на 5 мм, спосіб скріплювання блока -
безшовний. 90

Формат видання до обрізування становить —χ— = 150х225мм, а після


обрізування - 145x215 мм. 4 4

Формат сторінки складовини в такому разі буде 60 V4x 10 кв., розкладка -13/4 кв. у корінці та 2У4 кв. у головці. Враховуючи умови друкування, ширина і висота видаїшя змінюються на З мм. Отже, розміри блока будуть 142x212 мм. Ураховуючи безшовне його скріплювання, ширина блока зміниться ще на 5 мм. Таким чином, формат видання буде 137x212 мм. Якщо зменшити формат видання, розкладка залишиться незмінна, а формат сторінки складовини змінюється відповідно до формату видання. У такому разі формат видання за шириною зменшиться на 8 мм, а за висотою - на 3 мм. Отже, ширина сторінки складовини буде 6 V4 кв. - У2 кв. (приблизно 8 мм) = 5 3/4кв., а висота —10 кв. — 74 кв. (приблизно З мм) = 9 3/4 кв.

У результата формат сторінки складовини становитеме 5 3/4Х 9 3/4кв.

Висота сторінки складовини має дорівнювати цілому числу рядків. Щоб її визначити, треба знати розмір шрифту для складання тексту та використовувану складальну техніку (рядкопиливальне складання, формо- або комп'ютерне складання).

Наприклад, якщо висота сторінки складовини дорівнює 7 '/2 кв., текст складено кеглем 10 п. без шпон, то в сторінці складовини буде

' £ *

—————


Юп. ІОп. 40

Якщо висота сторінки складовими не дорівнює цілому числу рядків, то її треба підігнати до цього числа. Наприклад, якщо висота сторінки складовини 5x8 У2 кв., кеглі складовини 10 п., матимемо

8^x48 п. 408 п. лгл

—£-= = = 40 рядків кг. 8 п.

10 п. 10 п. *

У такому разі до 8 п. потрібно додати 2 п., щоб висота сторінки складовини дорівнювала 41 рядку кг. 10 п. Остаточний варіант формату сторінок становитемс 5x8 кв. 26 п.

У разі нестандартного формату видання формат сторінки складовини можна визначити візуальним, діагональним або розрахунковим способами. В останньому випадку треба знати коефіцієнт використовування паперу.

2.3. Шрифти та їх класифікація

План оформи видання має відповісти на питання про характер складальних шрифтів - їхні накреслили та розміри, оскільки це один із найважливіших елементів оформи текстового друкового видання.

Зі складальними шрифтами пов'язано не тільки оформлювання різних текстів видання, а й усіх (або більшості) його заголовків, титулу, а іноді обкладинки та палітурки. Значна частина роботи технічного редактора пов'язана саме зі складальними шрифтами. Тому нижче буде висвітлено їхні особливості.

Шрифт - графічна форма знаків певної системи письма або комплект літер, який відтворює яку-небудь абетку, а також цифри і знаки.

Шрифтове виокремлювання - використовування шрифтів з різними гарнітурами, накреслинами, кеглями, а також великих літер, щоб вирізнити окремі частини тексту,

2.3.1. Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів

На початковому етапі розвитку шрифти були максимально наближені до національного рукописного (каліграфічного) письма тих чи інших країн. Перші німецькі шрифти Гутенберга і його послідовників у XV ст. були різкі, грубі та дрібні. В Італії накреслина шрифтів була світліша, майстерніша, що відповідало гуманітарному настрою в дусі Петрарки. Ці шрифти стали попередниками тих, які сьогодні ми називаємо романськими.

Протягом перших двох століть друкарської справи (1450-1650 pp.) ці шрифти в Європі використовували досить часто. В 1501 р. італійський видавець і друкар Альд Мануцій придумав похилий шрифт - курсивний, який відразу знайшов

41

широке застосовування. Курсивний шрифт, як ми розуміємо, нагадує письмо від руки, що в ті часи дуже цінилося.



Робота над створюванням нових шрифтових накреслин триває і нині. Сучасні технології дають змогу спростити та пришвидшити процес створювання нових шрифтів. Ще зовсім недавно дизайнер повинен був рисувати окремий набір символів для кожного кегля й накреслиш*. Тепер шрифтовик створює один набір символів і за допомогою комп'ютера одержує різні варіанти шрифту.

Тепер шрифт - це набір математичних функцій та величин, що зберігається у нам'яті комп'ютера. Вподобання (смаки) міняються. Так міняються і шрифти. Вони приходять, зникають та знову вертаються. Класичний приклад - шрифти Baskervill (Баскервіл) і Bodoni (Бо доні).

Кожний дизайнер віддає перевагу тим чи іншим шрифтам. Іноді дизайнери переконані, що для їхньої нової роботи придатні лише певні шрифти, хоча це не піддається логіці.

Деякі шрифти настільки універсальні, що підходять практично для будь-якого застосовування. Інші шрифти мають обмежене використовування. Однак усім шрифтам притаманна своя специфіка, яка відрізняє їх один від одного.

Стосовно сприймання важко рекомендувати щось конкретне. Проте на запитання, який шрифт використати (наприклад, для заголовків), то кращою відповіддю буде - той, що зручно читати, але не треба забувати про роль заголовка.

Історія шрифту, його естетика, "настрій" тексту, вік і соціальний статус аудиторії, смак дизайнера - все це може впливати на вибір шрифту. Проте є й деякі закономірності. Так, результати досліджень показали, що:



  • текст, складений великими літерами, сповільнює швидкість читання, а крім
    того, займає більше місця, іноді на 50%;

  • курсив читати важче, ніж пряму накреслину;

  • дуже короткі рядки так само, як і дуже довгі, читати важче.

Більшість художніх редакторів схильні в межах свого видання дотримуватися одного основного шрифту. Час від часу спеціальні статті можуть бути оформлені іншим шрифтом. Вибираючи основний шрифт, треба брати до уваги характеристики паперу. Наприклад, романські шрифти "старого стилю" вдало поєднують із грубим папером, а шрифти стилю "модерн" кращі на гладкому або покрейдованому папері. Крім того, на вибір шрифту впливає спосіб друкування. Наприклад, деякі шрифти через дуже тонкі засічки важко відтвориш офсетним друкуванням.

І ще, шрифтовики схильні розрізняти поняття "прочитність" і "чіткість". Останнє стосується легкості, з якою читач відрізняє один символ від іншого. Прочитність - ширше поняття, стосується легкості, з якою читач сприймає сторінку складовини. Безумовно, прочитність залежить як від якості тексту, так і від стилю його викладення. Однак з погляду типографіки прочитність безпосередньо залежить від таких чинників:



42

  • стилю шрифту (стилістично знайомі шрифти, як правило, зручніші для
    читання);

  • кегля шрифту (чим більший кегель (у межах розумного, звичайно), тим краще);

  • довжини рядка (досить вузькі (також у межах розумного) стовпчики кращі, ніж
    широкі);

  • інтерліньяжу (більшість кеглів шрифтів основного тексту допускають
    використовування інтерліньяжу в межах від однакового кегля до вдвічі більшого);

  • контрасту між темніш текстом і світлим папером (чим контрастніше, тим
    краще);

  • текстури паперу (вона не повинна бути нав'язливою та заважати сприйманню
    тексту);

  • зв 'язкуміж шрифтом й іншими елементами оформи шпальти (зв'язок має
    бути очевидним, логічним).

Розгляньмо докладніше основні шрифти, починаючи з курсивних.

Хоча курсивні шрифти і заслужили виокремлення їх в окрему групу, багато які шрифтовики з цим не згодні. Причина в тому, що курсив уважають швидше стильовим варіантом, ніж самостійним шрифтом.

Для деяких шрифтів курсив у точності копіює пряму накреслину, але з нахилом. В інших шрифтах курсивна накреслина настільки відрізняеіься від прямої, що фактично потребує окремого дизайну. Дизайн курсиву створює враження поспіху, і читати його важче, ніж шрифт прямої накреслини. Курсив, як правило, використовують для оформлювання заголовків, виокремин основного тексту, чужомовної фразеології, назв видань, п'єс, кораблів тощо. Читання шпальт, заповнених суцільним курсивом, швидко втомлює, навіть окремі абзаци, складені курсивом, читати не легко. До речі, курсивна накреслина, одержана засобами операційної системи із прямої накреслини шрифту, не завжди відповідає вимогам естетики; до того ж виводовий пристрій може неправильно його сприйняти.

Вернімося до розгляду основних шрифтів, які визначили напрями розвитку шрифтового мистецтва на багато десятиліть.

Шрифт Baskervill багато які друкарі вважають одним із найкращих серед будь-коли розроблених. Створений приблизно в 1760 р. Джоном Баскервіллем, англійським друкарем і видавцем, шрифт має нині велику кількість версій. Найкращий вигляд він має на гладенькому папері.

Шрифт Bodoni - гарний, зрівноважений, трохи суворий, з помітною різницею у товщині шрифтів, має чіткі засічки. Його творець, італійський друкар Джамбаттиста Бодоні, черпав натхнення у роботі Джона Баскервілля. Шрифт має найкращий вигляд на глянцевому папері, спосіб друкування - високий. У разі значних обсягів читання тексту, складеного цим шрифтом, утомлює. Як і більшість шрифтів, він утрачає свою привабливість у разі напівгрубої й, особливо, грубої накреслини.



43

Шрифт Caslon - найвідоміший із прямих шрифтів "старого стилю". Багато які друкарі вважали, що він розроблений в XVII ст. англійцем Вільямом Каслоном. Цей шрифт ще й досі вважають шрифтом номер один у друкарській справі. Існувало навіть правило: "Якщо сумніваєшся, то використовуй шрифт Caslon". Його великі літери дуже широкі, а частину вершини великої літери А зрізано, це є основна властивість цього шрифту.

Шрифт Clarendon уперше з'явився в Англії в середині XIX ст. Він займає позицію між шрифтами з прямокутними засічками та романськими шрифтами "старого стилю". Засічки важкі, як у єгипетських шрифтів, і з'єднані з основним штрихом плавною зігнутою лінією, як у романських шрифтах "старого стилю".

Шрифт Garamond був названий на честь його творця - француза Клода Ґарамона, який жив наприкінці XVIII ст. Проте існує версія, що цей шрифт був розроблений Жаном Жанно. Незважаючи на нестандартні засічки, шрифт гарний і його легко читати. Він досить вузький, з маленькою висотою малих літер. Текст цим шрифтом можна складати дуже щільно. Це його основна перевага.

У1957 р. в Європі створено відразу три знаменитих готичних шрифти: Universe (Адріаном Фрутігером у Франції), Folio (Рано Капралом Баусра) і Helvetica (Максом Майдінгером та Едвардом Хоффманом у Швейцарії). Ці шрифти дуже подібні. їх символи досить чіткі й навіть різкі. Шрифт Helvetica має найбільшу популярність. Як у всіх готичних шрифтів, кола його символів мають злегка квадратну форму, а різниця у товщині шрифтів мінімальна. Всі символи мають сучасний вигляд.

Шрифт Times Roman, відомий ще як Times Nev Roman, був розроблений бароном Г.С. Моррісоном у Лондоні в 1931 р. спеціально для газети "The Times". Його уважають шрифтом XX ст. і він придатний абсолютно для всіх дизайнерських робіт, хоч він швидше шрифт основного тексту, ніж виокремчий. По суті, це романський шрифт "старого стилю" з чіткими засічками, який належить до шрифтів перехідного стилю. Велика висота малих літер шрифту потребує збільшеного інтерліньяжу. Times Nev Roman був першим газетним шрифтом, але з часом знайшов таку популярність, що багато видавців стали використовувати його як книжковий та журнальний.

Усі ці шрифти розроблено до комп'ютерної революції, але й до сьогодні їх широко використовують поліграфісти і видавці. Звичайно, з появою комп'ютерних технологій розглянуті шрифти змодифіковано, дістали більшу кількість накреслив й випускають нині в різних версіях.

Отже, кожний шрифт має свої лице та історію, і тільки брак знань та уявлень дизайнера може обмежити вибір варіантів шрифтової оформи друкового видання.

Шрифт був і залишається основою будь-якого друкового видання. Як усі історично створені форми, сповнений протиріччям, він потребує від технолога-друкаря розуміння його розвитку та проблематики з тим, щоб уявити напрями подальшого розвитку.

44

Обов 'язкова вимога типографіки - розподіл та організація різних елементів будь-якого друювого видання. Необмежений текст видання має бути поділений на сторінки з тою метою, щоб читач міг легко його сприйняти. У цьому разі треба вибирати такі формати текстової сторінки, інтерліньяжу, які б забезпечили швидке та якісне її читання. Точно вибрати шрифт з досить великого асортименту різноманітних шрифтів і за допомогою нього інтерпретувати текст - ще одне завдання типографіки.

2.3.2. Класифікація шрифтів

Вибір тої чи іншої гарнітури шрифту визначає саме видання (продукція), його мета й читацька адреса. У науково-популярному виданні доречні одні шрифти, у художньому - інші. Також важливе місце того чи іншого шрифту у виданні (текст, заголовок та інші елементи).

Вибір шрифту визначає також спосіб друкування. Все це призвело до великої різноманітності шрифтів, які різняться кількома ознаками.

Шрифта характеризують:



  • графічною основою знака письма;

  • рисунком;

  • накреслиною;

  • розміром.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35



  • 2.3. Шрифти та їх класифікація
  • 2.3.1. Короткі історичні відомості про розвиток шрифтів
  • Universe
  • Times Roman
  • Times Nev Roman
  • 2.3.2. Класифікація шрифтів