Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка7/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   35

2 3.5. Вибирання шрифту

Вибираючи шрифт, технічний редактор (дизайнер), як правило, ставить перед собою три запитання: Чи легко розпізнавати шрифтовий рисунок? Чи відповідає він характеру і стилеві складаного тексту? Чи задовольняє шрифт читача естетично?

Різноманітність шрифтів залежить не тільки від їхніх графічних особливостей, а й від специфіки сприймання та психології тої чи іншої категорії читачів. Тому, вибираючи гарнітуру видання, дизайнер повинен уявляти собі його основну читацьку адресу. Так, загальновизнано, що починаючи читати, діти легше сприймають "гротески", оскільки вони неконтрастні, цільні за рисунком.

Якщо ви більше турбуєтесь про зручність для читача, ніж про економію паперу, то треба намагатися не використовувати звужених накреслин, особливо якщо текст досить довгий і розрахований на суцільне читання, бо перевагу в розрізненності мають шрифти з відчутними між- та вігутрілітерними прогалинами.

Стосовно вибирання шрифту з естетичних позицій, то тут найголовніше - вміти уникати тих чи інших типових помилок. Одна з них - використовування шрифтів, розроблених на невисокому професійному рівні, в яких трапляються знаки з незвичним для ока рисунком, через що останні "випадають" із загального гарнітурного ряду. Передусім це стосується кирилівських версій латинських шрифтів, якими оснащено зарубіжну складальну техніку, що прийшла на український ринок, і багатьох вітчизняних комп'ютерних "погвор", які виникли та розтиражовані внаслідок дилетантської шрифтової творчості користувачів комп'ютерів.

Видавцям, які й зараз використовують технологію металевого складання і фотосинтезу, проблему шрифтового оформлювання видань вирішувати важко. Для них вибір гарнітури обмежений, як правило, вузькими рамками того шрифтового асортименту, який має конкретна друкарня. Однак із упровадженням КВС, появою комп'ютерних шрифтів та переміщенням додрукарських процесів у видавництва в останніх є набагато більше можливостей для використовування шрифтів на свій розсуд. Щоправда, на практиці ці можливості реалізуються не завжди повно.

По-перше, купляючи складальне устаткованая, видавець дуже часто вважає, що він обійдеться тими шрифтами, якими оснащено устатковання заводом-виробником. Результат цієї поширеної помилки - знеособлення деякої маси книжкової продукції, підготованої за технологією КВС: складання деякої її частини

55

незалежно від специфіки видань з використовуванням або шрифту "Тайме", або шрифту "Гельветика".



По-друге, значна частка комп'ютерних шрифтів, застосовувана сьогодні як складальні, є не оригінальні рисунки, а модифікації лінотипних шрифтів. Отже, зберігаючи традиційні гарнітури, видавці нехтують оновленням шрифтової естетики і позитивними зсувами щодо розпізнання шрифту, пов'язаними з переходом до його комп'ютерного проектування та із звільненням від жорстких обмежин, які диктує метал або матеріал друкарської форми.

На вибір рисунка шрифту для видання впливають:



  • вид видання (книжка, газета, журнал);

  • вид літератури (художня, наукова, дитяча);

  • виробничо-технічні чинники (геометричні параметри, гарнітура, кегель,
    накреслина);

  • технологічні параметри складання (формат, інтерліньяж, проміжки між
    словами, розташунок на сторінці);

  • економічність;

  • естетичність;

  • зручність читання.

Рекомендовано дотримуватися таких основних правил, вибираючи шрифтову оформу видань:

  • стриманість, а деякою мірою і строгість;

  • послідовність та узгодженість;

  • чіткість і розбірність шрифту;

  • контраст.

Треба пам'ятати, що змінити макет видання легше, ніж його шрифт. Дотримування цієї умови завжди забезпечить успіх справи.

2.4. Обсяг видання

Технічний редактор повинен знати, що одним із основних моментів у його роботі є попередній розрахунок обсягу видання. Для цього треба ознайомитися з одиницями виміру обсягу друкового твору і навчитися знаки видавничого оригіналу переводити у рядки складовини.

Будь-якому видавництву треба знати:


  • скільки паперу піде на видання (обсяг видання у паперових аркушах, щоб
    пізніше за ним і тиражем визначити загальну масу паперу на тираж);

  • яким буде обсяг видання у друкарських аркушах (без цього не можна
    визначити його обсяг у паперових аркушах);

  • який обсяг твору, створеного автором (обсяг видання в авторських аркушах
    - від нього залежить розмір авторського гонорару, якщо його призначають з

56

розрахунку певної суми за один авторський аркуш; цей обсяг- один із договірних показників, установлених для автора видавництвом);



  • чому дорівнює обсяг усього другового матеріалу видання - і авторського, і
    не авторського (обсяг видання в обліково-видавничих аркушах - його треба
    зазначати у випускових даних кожного видання, як це передбачено стандартом;
    без нього не можна визначити місткість одного друкарського аркуша, тобто
    місткість всього видання);

  • друкарський обсяг усього тиражу (обліково-видавничий обсяг видання в
    аркушах-відбитках).

2.4.1. Фізичний друкарський і паперовий аркуші

Друкарський аркуш фізично, предметно - це площа поверхні одного боку паперового аркуша, який сприймає фарбу з друкарської форми тих самих розмірів, або інакше - половина паперового аркуша стандартного розміру (формату).

Такий друкарський аркуш називається фізичним.

На кожному паперовому аркуші видання маємо два відбитки: один - на лицьовому боці, інший - на звороті. Таким чином, знаючи, скільки фізичних друкарських аркушів буде у виданні, можна, поділивши це число на два, одержати обсяг видання у паперових аркушах.

Те, що деякі видання друкують на рулонному папері, справи не міняє, адже після друкування паперове полотно розрізають на аркуші стандартного формату, і підраховування у паперових аркушах стає можливим.

Припустимо, що на друкарському аркуші розміщено 16 с. видання. Поділивши загальну кількість сторінок у виданні на кількість їх в одному друкарському аркуші, дістанемо обсяг видання у фізичних друкарських аркушах.

Приклад підраховування обсягу видання у фізичних друкарських і паперових аркушах: у виданні 160 с. На кожному друкарському аркуші 16 с. Обсяг видання у фізичних друкарських аркушах 160 : 16=10. Отже, паперових аркушів на один примірник видання знадобиться 10:2 = 5.

Знаючи масу їм2 паперу і тираж, легко підрахувати, скільки тонн паперу потрібно для того, щоб надрукувати видання.

Якщо площу паперового аркуша позначити S (м2), масу їм2 паперу - М(г), обсяг видання у паперових аркушах - П, тираж видання - N (примірників) і норму відходів на технологічні витрати - Т(т), то кількість паперу Κ (τ), потрібного для випускання видання,

v SMITNT

К = ;—.


ΙΟ6

57

2.4.2. Умовний друкарський аркуш

Ввдання (книжки, брошури тощо) друкують на папері різних форматів, і, щоб можна було зіставити друкарський обсяг різноформатних видань, було введено загальну міру- друкарський аркуш формату 60x90 см. Це і єумовний друкарський аркуш. До нього прирівнюють друкарські аркуші всіх інших форматів. Звідси інша його назва - зведений друкарський аркуш.

Приклад переведення фізичних друкарських аркушів в умовні: видання обсягом 10 фізичних друкарських аркушів друкують на папері формату 84 χ 108 см. Щоб дізнатися, чому дорівнює обсяг цього видання в умовних друкарських аркушах, треба площу фізичного друкарського аркуша поділити на площу умовного, тобто визначити, скільки умовних друкарських аркушів вміщується на аркуші такої площі. Маємо (84 χ 108): (60 χ 90) = 9072:5400 = 1,68.

Отже, в одному фізичному друкарському аркуші формату 84x108 см вміщується 1,68 умовного друкарського аркуша, а в 10 фізичних друкарських аркушах - у 10 разів більше, тобто 16,8 умовного друкарського аркуша.

Таким чином, для переведення фізичних друкарських аркушів в умовні треба обсяг видання у фізичних друкарських аркушах помножити на число, яке показує скільки умовних друкарських аркушів вміщується в одному фізичному. Таке число, різне для фізичних форматів, називається перевідним коефіцієнтом.



Знаючи коефіцієнти переводження фізичних друкарських аркушів усіх стандартних форматів, легко підрахувати обсяг будь-якого видання в умовних друкарських аркушах, помноживши його обсяг у фізичних друкарських аркушах на перевідний коефіцієнт (табл. 10).

Таблиця 10. Коефіцієнти переводження фізичних друкарських аркушів

в умовні

Формат аркуша паперу, см

Коефіцієнт переведення

Формат аркуша паперу, см

Коефіцієнт переведення

60x70

0,78

70x100

1,30

60x84

0,93

70x108

1,40

60x100

1,11

75x90

1,25

60x108

1,20

80x100

1,48

61x86

0,97

84x90

1,40

70x75

0,97

84x100

1,56

70x84

1,09

84x108

1,68

70x90

1,17

90x100

1,67

Знаючи обсяг видання, в умовних друкарських аркушах, видавець може розрахувати загальний друкарський і загальний паперовий обсяги річного випуску продукції, скільки б видань різних форматів у ньому не значилось.

58

2.4.3. Авторський аркуш

Це одиниця обсягу матеріалу (тексту, таблиць, ілюстрацій), створеного автором Вона дорівнює: 40 000 знаків прозового тексту (рахуючи за знак і кожний проміжок між словами, і кожній розділовий знак, цифру тощо, і неповні рядки як повні); 700 рядків віршового тексту; 3000 см2 площі ілюстраційного або іншого зображального матеріалу на сторінках видання.

У великих видавництвах цю роботу, як правило, виконує працівник виробничого відділу - калькулятор, виходячи з надрукованого видання або аркушів, підписаних до друкування, для остаточних розрахунків з авторами, якщо винагороду обчислюють за обсягом видання в авторських аркушах. Однак видавцеві, який прийме авторський оригінал, треба вміти прикинути обсяг видання в авторських аркушах, щоб унеможливити приймання оригіналу в надто завищеному обсязі, прикинути витрати на папір, складання, виготовляння оригіналів ілюстрацій та ін.

Обсяг в авторських аркушах, підрахований за оригіналом, може істотно відрізнятися від обсягу, підрахованого за коректурними аркушами, підписаними до друкування, або за виданням, що вийшло з друку. Впливає на обсяг насамперед формат сторінки видання. Якщо він вузький, то за невеликих абзаців багатосторінкового тексту після складення обсяг може значно збільшитися: там, де в оригіналі один або два рядки, у складанні набігає два або чотири через виганяння кількох знаків у кінцевий рядок, а оскільки неповні рядки рахують як повні, за того самого тексту його обсяг у складанні збільшиться.

Існує кілька способів підраховування обсягу прозового тексту в авторських аркушах для машинописної форми оригіналу.

Найпростіший, дуже приблизний: загальну кількість сторінок машинописного оригіналу ділять на 2,3, тобто на середню кількість сторінок в авторському аркуші за стандартно надрукованого оригіналу (30 рядків по 60 знаків у рядку).

Точніший: підраховують середню кількість рядків у сторінці (за коливання кількості рядків вибирають 10 с із різних місць оригіналу і загальну кількість рядків у них ділять на 10); потім середню кількість знаків у рядку (для цього суму знаків у 10 рядках різної довжини ділять на 10) множать на середню кількість рядків у сторінці, а одержаний результат ділять на 40 000, визначаючи обсяг сторінки в авторських аркушах. Помноживши це число на кількість сторінок, дізнаються про обсяг оригіналу в авторських аркушах.

Якщо частини оригіналу надруковано по-різному (на різних машинках, із різною кількістю рядків і знаків у рядку в кожній частині), то для точності краще обсяг кожної такої частини підраховувати окремо.

Другий варіант цього способу: дізнавшись про кількість знаків у сторінці оригіналу, ділять 40 000 на це число і визначають, скільки сторінок оригіналу

59

становлять авторський аркуш, а потім загальну кількість сторінок в оригіналі ділять на це число. Наприклад, 40 000:1800 = 22,2; за наявності в оригіналі 222 с його обсяг в авторських аркушах становитиме 222:22,2 =10.



Автори, які передають у видавництво оригінал, підготований за допомогою комп'ютера (роздрук або дискету), нерідко не розуміють, навіщо підраховувати прозовий текст в авторських аркушах, якщо комп'ютер автоматично підраховує обсяг оригіналу в знаках (приймаючи за них і кожний можливий проміжок).

Причин є кілька. По-перше, неповні рядки рахують як повні, а комп'ютер ураховує тільки реальну кількість знаків у кожному неповному рядку, через що обсяг в авторських аркушах виявляється меншим від того, який підраховано. По-друге, далеко не всі автори користуються, готуючи оригінал, комп'ютерами. По-третє, не всі видавництва мають КВС, щоб завтоматизувати підраховування обсягу в процесі складання видання.

Отже, за повної комп'ютеризації готування оригіналу авторами і складання у видавництвах та на поліфафічних підприємствах можна буде відмовитися від рутинних способів підраховування обсягів видань.

У підраховування обсягу зображального матеріалу (ілюстрації, прикраси) є свої особливості. Насамперед підраховування ускладено тим, що площа образу в авторських оригіналах ілюстрацій, як правило, більша від тої, яку вони займуть у надрукованому виданні, а підраховувати їхній обсяг будуть не за оригіналами, а за площею ілюстрацій у виданні. Тому завчасно треба знати, яким буде масштаб зменшення. Дізнатися про це можна, відразу ж поділивши ілюстрації на три групи за відношенням їхньої площі до площі сторінки: сторінкові, напів- і чвертьсторінкові. Потім кожні чотири чвертьсторінкові та кожні дві напівсторінкові ілюстрації вважати за сторінкові. Знаючи кількість сторінок під ілюстрації, а також площу сторінок, можна, перетворивши ці дані, легко визначити, яку площу (в см2) займуть ілюстрації. Поділивши одержане число на 3000 см2, можна дізнатись, скільки авторських аркушів у зображальних авторських оригіналах.



2.4.4. Обліково-видавничий аркуш

Це одиниця обсягу всього матеріалу видання, окрім рекламних текстів. За кількісною значиною обліково-видавничий аркуш нічим не відрізняється від авторського і його підраховують подібно. Тільки вій містить ще додаткові елементи підраховування, а саме: все те, що не створено автором, а внесено у видання видавництвом, тобто видавничу анотацію, колонцифри (номери сторінок) і оглав, якщо він просто повторює заголовки в середині тексту; виходові відомості на титулі, авантитулі, контртитулі, кінцевій сторінці, а також лінійки, які відокремлюють підрядкові примітки від тексту; слова, винесені під час складання вірша в окремий рядок через вузький формат складовини, а також заголовки типу ^родовжина таблиці", "Кінцевина таблиці".

60

2.4.5. Тираж і кількість аркушів у виданні

Тираж - це кількість примірників видання, виготовленого поліграфічним підприємством на замову видавництва.

Кількість аркушів- кількість аркушів (друкарських або обліково-видавничюс) у всьому тиражі.

Друкарський аркуш-відбиток визначає обсяг друку в тиражі видання, якщо друкарський аркуш — одиниця обсягу всього тиражу, всіх примірників видання. Він тому і називається аркушем-відбитком, що означає, скільки разів друкувався кожний аркуш.

Щоб дізнатися, скільки всього друкарських аркушів-відбитків у тиражі, потрібно обсяг видання у друкарських аркушах (умовних або фізичних) помножити на його тираж у примірниках.

Приклад підраховування: нехай обсяг видання 10 умовних друкарських аркушів, 16,8 фізичного друкарського аркуша, а тираж 50 000 примірників; тоді кількість аркушів 10x50 000 = 500 000 умовних друкарських аркушів-відбитків або 16,8x50 000 = 840 000 фізичних друкарських аркушів-відбитків.

За кількістю аркушів у виданні визначають, скільки паперу потрібно на тираж видання, тиражі всіх видань річного випуску тощо. Досить поділити надруковану кількість аркушів на два, щоб дізнатись, скільки паперових аркушів треба для всього тиражу. Знаючи масу їм2паперу, площу аркуша, норми відходів паперу, неважко підрахувати загальну масу паперу для одного або кількох тиражів.



2.4.6. Місткість друкарського аркуша та її коефіцієнт

Місткість друкарського аркуша - це величина, що показує, який обсяг матеріали умістив друкарський аркуш. Чим більше знаків складовини та зображального матеріалу вміщує друкарський аркуш, тим вища його місткість, і навпаки, місткість друкарської о аркуша дорівнює кількості обліково-видавничих аркушів, що вмістилися в друкарському аркуші. Отже, для того щоб обчислити, чому дорівнює місткість друкарського аркуша, треба його обсяг в облішво-видавничих аркушах поділити на кількість умовних друкарських аркушів (умовних тому, що це дає змогу порівняти місткість друкарського аркуша різноформатних видань). Наприклад, у виданні 12 обліково-видавничих аркушів і 10 умовних друкарських, місткість умовного друкарського аркуша становить 12:10 =1,2 обліково-друкарського аркуша.

За місткістю друкарського аркуша оцінюють те, наскільки економно витрачає видавництво папір: бо чим більша місткість друкарського аркуша, гам менше паперу йде на видання.

Відношення обсягу видання в обліково-видавничих аркушах до його обсягу в умовних друкарських аркушах називають коефіцієнтом місткості (див. вище приклад його підраховування).

61

Коефіцієнт місткості умовного друкарського аркуша, менший від одиниці, свідчить про неекономну витрату паперу. Щоправда, коефіцієнт місткості друкарського аркуша в поетичних творах, зображальних виданнях (альбомах), виданнях із великою кількістю формул і таблиць навіть за економного їх оформлення не може, як правило, бути більший від одиниці.



Місткість друкарського аркуша залежить від формату складовини (чим довший рядок і відповідно менші берега, тим місткість більша), кегля шрифту (чим кегель менший, тим більше знаків шрифту одного рисунка вміщує рядок одного формату), місткості шрифту того чи іншого рисунка (гарнітури) (чим більша кількість знаків припадає на один квадрат, тим вища місткість).

Середній коефіцієнт місткості умовного друкарського аркуша всіх видань видавництва, випущених за гой чи інший період, дає можливість оцінити, як видавництво використало друкарський обсяг і відповідно папір загалом. Для цього загальний обсяг усіх видань в обліково-видавничих аркушах ділять на загальний обсяг цих видань в умовних друкарських аркушах.



Розділ З

ОСНОВНІ ЕТАПИ ОФОРМЛЮВАННЯ ТА ОПРАЦЬОВУВАННЯ ТЕКСТОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЕЛЕМЕНТІВ

ЗОВНІШНЬОЇ ОФОРМИ І ТИТУЛІВ ВИДАНЬ. СУЧАСНІ КОМП'ЮТЕРНІ ВИДАВНИЧІ СИСТЕМИ

3.1. Організування редакційно-видавничого процесу у видавництві та випускання друкової продукції на поліграфічному підприємстві

Випускання видавничої продукції—складний і тривалий процес (особливо це стосується книжкових видань), що складається із багатьох комплексів операцій, у виконуванні яких бере участь широке коло фахівців.

Редакційно-видавничий процес у видавництві в загальному вигляді охоплює такі групи операцій:


  • редагування авторського текстового оригіналу видання;

  • розробляння його художньо-технічної оформи;

  • виробляння видавничих текстових та зображальних оригіналів;

  • корегування тексту на стадіях виробляння видавничих текстових оригіналів
    і фотоформ (або друкарських форм).

Залежно від технічної оснащеності видавництва, технічної складності видання й інших умов вищеназваний процес можна виконувати як за традиційною класичною схемою, так і з використовуванням КВС.

Головна мета роботи технічного редактора полягає в тому, щоб зорганізувати видання, всі його елементи та одержати продукт, який допоможе донести до читача задум видавництва й автора твору і працювати з яким читачеві буде зручно та легко. Для того щоб добре виконати таку роботу, технічному редакторові треба знати методи, які використовують для готування видання до друкування.

Основа будь-якого книжкового видання - тексі, з написання якого починається процес створювання майбутнього продукту і який завершується на поліграфічному підприємстві випуском тиражу видання. Авторський оригінал опрацьовують: редактор, коректор, подекуди перекладач, рецензент·, консультант, науковий редактор, літературний та художній редактори. І лише художній а також технічний редактори після вивчення твору створюють ансамбль майбутнього

63

видання, починаючи зі створювання задуму оформи - загальної уяви про композиційну і зображальну основи видання.

На цій стадії визначають формат видання, формат сторінки складовини, гарнітуру, розмір, накреслину основного шрифту, систему рубрикацій та оформу довідкових елементів, кількість ілюстрацій і техніку їх виконування, спосіб друкування, зовнішню оформу, особливості брошурувально-палітурних робіт, основні та допоміжні матеріали.

У видавництві оригінали зовнішньої та внутрішньої оформи видання створюють художній редактор і художник. Весь створений ними матеріал редагують та затверджують. Перед поданням авторського оригіналу в друкарню технічний редактор розмічає його і він стає видавничим оригіналом. У друкарні відтворюють видавничий оригінал, оригінали його зовнішньої та внутрішньої оформи з виготовленням тиражу. Без високого рівня поліграфічних процесів видання не стане предметом мистецтва, як би добре воно не було оформлене.

Нині значна частина технологічних операцій, які досі не були притаманні видавництвам, перенесено з поліграфічних підприємств у ті самі видавництва. Готові фотоформи майбутнього видання (текстові та ілюстраційні) з видавництва передають у друкарню, де їх монтують, виготовляють друкарські форми тощо.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   35



  • 2.4.1. Фізичний друкарський і паперовий аркуші
  • 2.4.2. Умовний друкарський аркуш
  • 2.4.4. Обліково-видавничий аркуш
  • 2.4.5. Тираж і кількість аркушів у виданні
  • 2.4.6. Місткість друкарського аркуша та її коефіцієнт
  • Розділ З ОСНОВНІ ЕТАПИ ОФОРМЛЮВАННЯ ТА ОПРАЦЬОВУВАННЯ ТЕКСТОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ЕЛЕМЕНТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ОФОРМИ І ТИТУЛІВ ВИДАНЬ. СУЧАСНІ КОМПЮТЕРНІ ВИДАВНИЧІ СИСТЕМИ
  • 3.1. Організування редакційно-видавничого процесу у видавництві та випускання друкової продукції на поліграфічному підприємстві