Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»

Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Видавнича справа та редагування»




Сторінка8/35
Дата конвертації10.03.2017
Розмір5.45 Mb.
ТипНавчальний посібник
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   35

3.1.1. Формування задуму та плану оформи видання

Перш ніж розробляти елементи оформи видання, треба сформувати загальний задум його оформи. Це дуже складна та творча робота і подати конкретні рекомендації для цього важко, оскільки наперед ніколи не можна передбачити, що саме стане найхарактернішою ознакою в оформі того чи іншого видання. В одних випадках цією ознакою можуть бути формат видання, розміри ілюстраційних оригіналів та їх розташунок у виданні, в інших - розміри і пропорції текстового матеріалу на сторінці, розміри берегів та їх співвідносини тощо. Будь-який елемент видання за відповідних умов може визначати лице майбутнього продукту. Задум оформи може ґрунтуватися на особливостях видання, а також на особливостях його подання читачеві. Треба зауважити, що на задум оформи видання істотно впливають виробничо-технічні та фінансові можливості видавця. Від цих можливостей залежить не тільки шюстраційність майбутнього видання, а і його формат, вибір деяких засобів оформлювання складовини текстів тощо. Тому задум оформи видання має відповідати виробничо-технічним можливостям видавництва.

Інша обмежила - економічні питання, які мають бути вирішені у видавництві. Здебільшого видання має бути задумане так, щоб у результаті видавництво отримало прибуток, тобто щоб витрати на видання (а саме: гонорари автору і художнику, вартість матеріалів, робота друкарні, видавниче додрукарське опрацьовування майбутнього видання, виплати книготорговельним організаціям за розпродавання

64

та розповсюджування тиражу) були нижчі, ніж сума, отримана видавництвом за тираж від книготорговельних організацій. Тому задум оформи видання і його рентабельність взаємопов'язані, тобто значно впливають один на одного.



Засоби втілювання задуму оформи видання. Задум оформи майбутнього видання завжди пов'язаний з його конкретними особливостями. Видання, якого ще немає, в задумі оформи дістає майбутню свою форму втілення. Після ознайомлення з твором технічний редактор повинен вибрати формат майбутнього видання, шрифт, розташунок ілюстрацій. Вже це визначає його найважливіші особливості.

У своїй роботі технічний редактор для оформлювання майбутнього видання використовує низку засобів, основні з яких композиційні та шрифтові. До шрифтових належать ті, які за допомогою різниці в розмірах шрифтів, їх насиченості, рисунках дають змогу відобразити ті чи інші відтінки змісту твору. Під композиційними засобами розуміють ті, за допомогою яких усі елементи майбутнього видання будуть подані в ньому. Це стосується рисунків з підписами, оглаву, посилок, додаткових текстів, заголовків. Визначена послідовність матеріалу у виданні подає твір як просторово, так і в площині сторінки, площині груп сторінок, а також у площині всього видання. Композиційні засоби оформлювання можуть надавати виданню нових відтінків його змісту. Тому задум просторового розташунку елементів майбутнього видання залежить від його змісту та від того, що передусім треба виокремити в ньому.

Щоб найкраще і найзручніше подати матеріал ввдання, технічний редактор повинен так оформити його, щоб око читача сприймало видання як упорядковане, продумане ціле, а не випадково зібрані та розміщені різнорідні елементи. Має бути створений цілісний ансамбль із тексту, заголовків, таблиць, ілюстрацій з підписами. Задум оформи видання має відображати найзагальніші риси цього ансамблю.

Просторово можна будувати видання по-різному. Проте треба пам'ятати принцип цілісної композиційної схеми (розташунок ілюстрацій, заголовків, додаткових текстів тощо). Ідея оформи майбутнього видання може полягати в тому, що якісь його елементи повинні бути розміщені не лише однотонно, а й мати однотипні розміри, бути пропорційними один відносно одного. Такої пропорційності можна досягнути різними способами, які розглянемо далі.



Основні принципи оформлювання видавничої продукції. Оформлювання видавничої продукції має цілеспрямований характер, що полягає у відшуканні найзручнішого варіанта подання інформації читачеві. У практиці оформлювання видань видавництва прагнуть до розкриття їхнього художнього образу, архітектоніки, забезпечення зручності користування ними, прочитності тексту, доцільності вибирання матеріалів та технологічних процесів. Важливий принцип також - економічність видання. Забезпечення прочитності тексту один із принципів оформлювання видання. З цим параметром пов'язана швидкість читання і якість сприймання прочитаного тексту. Основне в цьому питанні - зрозумілість

65

літер, знаків та безпомилковість їх сприймання. На прочитність мають вплив також рисунок літер і знаків, тобто гарнітура шрифту, кегель, його цільність, якість відбитка (чіткість, колір фарби, тип паперу), формат рядка, освітленість під час читання.



Зручність користування має принципову значину для формування майбутнього видання і залежить перш за все від його формату. Так, виданням великого формату зручно користуватись лише за столом (сидячи). Формат визначають змістом видання, видом літератури, її значиною. Зручність користування виданням залежить від організації, побудови і розміщеності літературного, шюстраційного, довідкового та інших матеріалів. Треба підкреслити також роль деяких виокремин у тексті, побудови чіткої системи рубрикацій, розміщеність вказівок, колонцифр, колонтитулів.

Ще один принцип оформлювання видавничої продукції - доцільність вибирання матеріалів і технологічних процесів. Вибираючи конкретний матеріал, треба враховувати мету видання, його життєздатність, цінність та вартість матеріалів. Треба пам'ятати, що вибір того чи іншого матеріалу тісно пов'язаний з питанням економічності видання.



Економічність видання як принцип його оформлювання має важливу значину, оскільки в час ринкових відносин потрібно вміти з метою економії паперу, фарби та інших матеріалів усе розрахувати так, щоб видання за своєю вартістю було доступним широкому загалу.

Висока якість, швидке виконування замови для оприлюднення її і малі витрати на випуск видання - усі ці чинники одночасно недосяжні. Ось чому завжди потрібно розставити пріоритети.



План оформи видання. Після повного з'ясування найважливіших показників майбутнього видання згідно з задумом його оформи їх фіксують у плані оформи видання. Це документ, з якому зазначають:

  • обсяг видання;

  • його формат;

  • тираж видання;

  • спосіб друкування;

  • розміри текстової сторінки;

  • гарнітуру, накреслину та розмір шрифту;

  • кількість і характер ілюстрацій;

  • зовнішню оформа.

План оформи видання як офіційний документ затверджує директор видавництва, представник планового відділу, підписує редактор, завідувач редакції, головний художник та головний редактор (або його заступник), узгоджують і підписують представники виробничого відділу та технічної редакції.

У разі детальнішого розробляння задуму оформи видання (подекуди силами художньої редакції) до плану його оформи додають ескізи і макети. Проте це

66

буває лише тоді, коли задум оформи видання детально опрацьовують перед тим, як авторський оригінал потрапляє на стіл технічного редактора.



В іншому випадку деталізацію задуму та плану оформи видання покладають повністю на технічного редактора, за винятком тих показників, які зазначено у плані оформи. У невеликих видавництвах, а нині це дуже актуально, розробляння загального задуму і самого плану оформи видання - обов'язок технічного редактора.

Класифікація типів видань. Різноманіття книжкової продукції потребує точнішого врахування специфічних якісних характеристик видання. У видавництвах розроблено певні вимоги до кожного виду літератури з урахуванням рентабельності, економічної доцільності використовування тих чи інших книжкових форм, матеріалів, способів друкування. Якщо видання виходить у певній серії, то треба розробляти чіткі типові серійні якісні показники. У деяких видавництвах тип видання визначають залежно від виду літератури.

Тип видання - поняття складне. Об'єднуючи літературну працю та видавничий задум, ми створюємо той чи інший тип, який одночасно вказує і визначає як вид літератури, так і тип видання (монографія чи збірник, самостійне видання чи серійне).

У видавничій практиці вирізняють сім основних груп видань:


  1. Офіційні видання.

  2. Наукові видання:




  • збірники творів, вибрані твори, монографії, збірники наукових праць,
    документальні видання;

  • матеріали конференцій, тези доповідей;

  • автореферати дисертацій.




  1. Науково-популярні видання.

  2. Навчальні видання:




  • підручники для вищих і спеціальних навчальних закладів, професійно-технічних
    училищ;

  • навчально-методичні, навчальні, наочні посібники;

  • робочі програми.

5. Виробничі видання:

  • виробничі, нормативно-виробничі;

  • практичні порадники.

6. Довідкові видання:

  • словники;

  • енциклопедії;

  • довідники спеціаліста;

  • прейскуранти, проспекти, каталоги.

7. Літературно-художні видання:

67

• серії.

Такого різноманіття типів книжкових видань достатньо, щоб задовольнити суспільні потреби читачів на різні книжкові видання.



3.1.2. Основні етапи оформлювання та опрацьовування тексту

Створювання друкового видання - процес складний і багатогранний, що пов'язує різноманітні сфери діяльності працівників видавництва та поліграфічного підприємства. Він складається з кількох етапів, на яких виконують певні операції, що різняться змістом роботи, місцем виконування (видавництво чи друкарня), колом виконавців. Кількість етапів залежить від методу готування видання до друкування. Залежно від виду і тшг/ видань використовують різні методи їх готування до друкування: гранковий; безгранковий; безкоректурний.

Основні етапи роботи видавництва і друкарні можна простежити за грошовим методом проходження видання у виробництві.

I етап. Полягає в готуванні у видавництві текстового оригіналу для складання
та оригіналів ілюстрацій. Після зредагування авторського текстового оригіналу
редактор передає його на передрук, далі - на зчитування і вичитування.
Паралельно художній редактор та художник розробляють художню оформу
видання. У цьому разі враховують питання сюжетно-декоративно-зображальні,
а саме: зовнішня оформа; внутрішня оформа ілюстрацій у виданні; вибір
формату сторінки і розмірів берегів, гарнітури та кегля шрифту з урахуванням
виробничо-технічних засобів відтворювання оригіналів. Після розмічення
видавничого текстового оригіналу технічним редактором ілюстраційні та
текстовий оригінали передають у друкарню, де складають текст і виробляють
ілюстраційні фотоформи. З одержаних гранок тексту та ілюстраційних фотоформ
виготовляють коректурні відбитки (ксерокопії), які передають у видавництво на
опрацювання.

II етап. У видавництві редактор, коректор, а також автор вичитують гранки,
що надійшли з друкарні; технічний редактор виготовляє макет сторінок з відбитків
тексту та ілюстрацій. Робочі гранки і макет з відбитків знову передають у
друкарню, де згідно з макетом верстають сторінки видання. Відбитки (ксерокопії)
верстки друкарня знову передає у видавництво.


  1. етап. У видавництві редактор, коректор, а також автор вичитують відбитки
    верстки, а технічний редактор опрацьовує їх. Робочий примірник верстки
    передають з видавництва у друкарню для подальшої роботи - виправлення
    верстки згідно з робочим примірником, виготовляння відбитків з виправленої
    верстки, які знову передають у видавництво для звіряння.

  2. етап. Одержану виправлену верстку читають у видавництві редактор, коректор,
    а технічний редактор опрацьовує ці відбитки. На завершальному етапі друкарня

68

виправляє відповідно до результатів звіряння. Після цього виготовляють сигнальний примірник видання, який передають на затвердження у видавниіпво. Черговий крок - друкування тиражу видання, який надалі надходить у торговельну мережу.

Розглянуті етапи оформлювання та поліграфічного обробляння тексту характерні в повному обсязі для гранкового методу проходження видань у виробництві. На перше видавниче корегування передають відбитки з гранок тексту. Треба зауважити, що цей метод найтриваліший порівняно з іншими методами проходження видань у виробництві.

Безгранковий метод відрізняється від гранкового тим, що на видавниче корегування передають відбитки зверстаних сторінок. Верстальник у складальному цеху друкарні самостійно верстає видання, керуючись вказівками, наведеними в розмітці видавничого текстового оригіналу, а також одержаної з видавництва розклейки репродукційних відбитків. Розклейкою відбитків називають відбитки ілюстрацій, наклеєні на стандартні аркуші та підібрані у порядку розміщеності їх у виданні. У цьому методі зовсім немає другого етапу роботи у видавництві, а вслід за першим етапом одразу йде третій - суцільне читання верстки кожної сторінки зверстаного видання. Редактор і коректор вичитують верстку, а після підписання примірника виправленої верстки (робочий примірник) переда­ють його для опрацювання технічному редакторові. Останній, виконавши всі потрібні операції, передає видавничу коректуру в друкарню для виправлення. Цей метод менш тривалий завдяки зменшенню кількості коректур.

У безкоректурному методі зовсім немає обміну коректурами між видавництвом та друкарнею. Вся робота видавництва планують так, щоб друкарня після одержання розміченого видавничого текстового оригіналу могла чітко і правильно виконати складання та верстання видання. Щоб випустити його за цим методом, видавництво має у розпорядженні два варіанти:



  1. Підготувати для поліграфічного підприємства оригіналу-макета, який
    повністю відповідає майбутньому виданню з точним зазначенням ілюстрацій та
    їхніх розмірів, таблиць, формул, заголовків тощо. Після одержання коректурних
    відбитків верстки їх зчитують коректори друкарні, там же верстальники виправ­
    ляють усі помилки і, не передаючи відбитки у видавництво, друкують видання.

  2. Відмовитися від складання текстового оригіналу у друкарні. Такий оригінал
    готують у видавництві безпосередньо дяя відтворювання та друкування.

Характер роботи у друкарні майже не залежить від методу готування видання. Послідовність виконування технічних операцій у друкарні залишається без змін при будь-якому з розглянутих методів проходження видання у виробництві. Змінюється лише характер правки. При безкоректурному методі виправляють тільки ті помилки, які допущені поліграфічним підприємством. Безкоректурним методом випускають видання, що не підлягають редагуванню, не є складні щодо оформлювання (без значної кількості ілюстрацій, з текстовими виокреминами).

69

Скорочення видавничих етапів роботи зменшує собівартість видання, скорочує загальні строки підготування видання до друкування завдяки зменшенню обсягу виправляння у друкарні.



3.1.3. Редакційно-технічне готування видань. Основні вимоги до оформи видань і критерії оцінювання їхньої якості

Художньо-технічне оформлювання видання - перший етап його створювання. Черговий етап - поліграфічне виконування видання, яке в кінцевому підсумку визначає його лице.

Якість поліграфічної оформи видання залежить від таких чинників:


  • якості виготовлення художником оригіналів оформи;

  • правильності вибирання поліграфічної техніки та технології;

  • якості поліграфічних робіт.

Краса видання полягає не лише в належній його ілюстраційності. Використо­вуючи тільки поліграфічні засоби оформлювання (складальні шрифти, орнаменти, варіанти оформи, сторінку складовини, сорт паперу), можна добре і зі смаком оформити видання. Істотний вплив на якість поліграфічного дизайну має вибір способу друкування.

За будь-якого розвитку поліграфічної техніки і технології якість відтвору майбут­нього видання, його художня цінність залежатимуть від якості складання тексту та культури його верстання. Вибираючи технологію відтворювання тексту і верстаючи видання, треба чітко дотримуватися основних законів та принципів типографіки", щоб з дотриманням доброго художнього смаку знайти найзручніший варіант по­дання текстової повідоми читачеві, створити продукт поліграфічного мистецтва.



3.1.4. Основні вимоги до поліграфічного відтвору тексту

На зручність читання тексту впливають геометричні параметри шрифту (кегель, гарнітура, накреслина), технологічні параметри складовини (формат, апроші, інтерліньяж), композиційний розташунок матеріалу на сторінці. Зручність читання визначає швидкість сприймання як окремих знаків, так і всього тексту загалом, а також навички читача.

Основні вимоги до шрифту - його прочитність, художня цінність та економічність.

* Типографіка - система оформлювання текстів, верстання друкового видання загалом і його елементів зокрема. Це цикл видових особливостей складанної оформи різноманітних друкарських форм (типографіка газет, плакатів, пакувань, банкнотів), це вид художньої творчості, втілення художнього стилю певної школи, напряму в мистецтві друкування. Цей термін дуже часто використовують як синонім понять "шрифтова графіка", "мистецтво шрифту".



70

Прочитність шрифту залежить від його кегля і рисунка, довжини рядка тексту та інтерліньяжу, а також від кольору тексту і кольору паперу або монітора. За інших однакових умов основними критеріями, що визначають прочитність тексту, слугують розмір та рисунок шрифту.

Під зручністю читання розуміють якісне сприймання знаків і слів під час читання зв'язаного тексту. Значина зручності читання шрифту велика, оскільки вона істотно впливає на сприймання тексту, запобігає стомлюванню під час читанні. Оцінювання певного шрифту (гарнітури) проводять з урахуванням його економічності, пропорційності, контрасту, гармонійності. Одним із точно зафіксованих показників зручності читання слугує його швидкість. Досліджування шрифтів з погляду ефективності сприймання тексту дають змогу дійти висновку, що графічні особливості літери більш помітно впливають на швидкість читання і точність сприймання шрифту, ніж інші гарнітурні особливості шрифтів. Зручність шрифту залежить від характеру рисунка літер, кегля, призначеності видання та низки умов, пов'язаних зі специфікою його шрифтової оформи, а саме: характеру контуру літер, контрастності штрихів шрифту і тла, характеру засічок, пропорцій сторін, щільності та розміру шрифту. Контур літер залежно від гарнітури може бути округлий або прямолінійний.

Формати сторінок складовини, рекомендовані розміри розкладки і розміри берегів видань зрегламентовано стандартом [11], яким передбачено для книжкових видань три, а для журналів - два варіанти оформи сторінок складовини з відповідними розмірами розкладки та берегів:



  • перший варіант - максимально допускні за технічними можливостями
    розміри сторінок складовини з урахуванням обсягу видання (видання
    нетривалого користування, тези доповідей, автореферати, прейскуранти, більша
    частина журналів);

  • другий варіант - основний для більшості видань (зокрема для тривалого
    користування), а також для журналів, розрахованих на тривалий термін зберігання;

  • третій варіант - мінімально допускні розміри сторінок видань поліпшеної
    якості, (зокрема дитяча література).

Дозволено використовувати скомбіновані варіанти оформи видань за погодженням з поліграфічним підприємством (наприклад, ширина сторінки складовини - за третім варіантом, висота - за другим), а також індивідуальні варіанти оформи, але зі збереженням або збільшенням коефіцієнта використо­вування паперу.

У дод. 6 наведено формати сторінок складовини, рекомендовані розміри розкладки та берегів книжкових видань, а в дод. 7 - побудову типового розвороту за допомогою даних дод. 6 для книжкового видання форматом 84х 108/32 за другим варіантом їхньої оформи.

71

3.2. Робота над оригіналами елементів зовнішньої оформи видань

У проекті оформи видання фіксують зовнішній вигляд його оформи (суперобкладинка, тип обкладинки або палітурки) відповідно до стандарту [ 15], а також способи його поліграфічного виконування: виготовляння друкарської форми (складання, репродукція), спосіб друкування, фарбовість, спосіб оздоблювання.

До репродукційних оригіналів зовнішньої оформи видань ставлять такі самі вимоги, як і до оригіналів ілюстрацій, На звороті перших замість номера пишуть: "суперобкладинка", "обкладинка типу (такого-то)", "палітурка типу (такого-то)".

3.2.1. Оформлювання суперобкладинок і футлярів

Суперобкладинка - паперова обгортка палітурки чи обкладинки видання, призначена захищати їх від пошкоджування та забруднювання. Використовують як елемент зовнішньої оздоби видання, може виконувати інформаційну функцію. Більшість сувенірних, ювілейних й інших видань мають суперобкладинку, що, як правило, є елемент художньої оформи. Використовують різні типи суперобклади­нок (рис. 7): звичайна (а); бандероль - у вигляді вузької стрічки (б); подвійна (в); обкладинка-закладка з фальцюванням по крайках переднього обрізу (г); з фасонним отвором (д). Найчастіше суперобкладинку роблять таку, щоб вона накривала зовнішні (передню та задню) поверхні обкладинки або палітурки і мала клапани, які підгортають під сторінки обкладинки чи палітурки на ширину не менш як 2/3 ширини блока.











є є

Рис. 7. Види суперобкладинок і футлярів.

ж

72

Якщо до суперобкладинки припресовують полімерну плівку, то ширина клапанів (для видань середніх форматів) такої суперобкладинки має бути не менш як 90 мм.

Найчастіше для виготовляння суперобкладинок використовують офсетний, покрейдований або ілюстраційний папір масою ПО... 140 г/м2 чи прозору триацетатну плівку завтовшки 70 мкм, а також алюмінієву фольгу, продубльовану папером. До паперової суперобкладинки припресовують полімерну плівку або лакують. Усі показники якості суперобкладинки оцінюють оглядово, в деяких випадках - за допомогою вимірювальної лінійки.

Для оформлювання суперобкладинок застосовують багатофарбове друкування.

Поверхню суперобкладинки використовують для друкування текстової та ілюстраційної інформації про видання, його авторів, видавництво.

Особливо цінні видання іноді захищають подвійною суперобкладинкою (див. рис. 7, в): нижньою - з паперу, верхньою - з прозорої плівки. У Франції застосовують подвійну суперобкладинку: нижня - паперова, виконувана з двох окремих частин і закриває боковинки політурки, а верхня звичайна - із прозорої плівки. Корінець блока відкритий. Донедавна 70...80 % видань у палітурках мали суперобкладинку. Нині є тенденція до звуження кола видань із суперобкладинкою.

На зовнішній поверхні суперобкладинки розміщують текстові та зображальні елементи, що інформують про зміст видання і відіграють рекламну роль.

Суперобкладинку закріплюють до видання за допомогою країв, які загинають, - клапанів певного розміру. Якщо суперобкладинку надівають на паперову основу, то вона, крім того, може бути приклеєна до корінця видання.

Тексти і образи (штрихові, півтонові та скомбіновані) різного ступеня фарбовості на паперову суперобкладинку наносять будь-яким способом друкування, на тканинну суперобкладинку - офсетним або трафаретним способом. Прозорі целофанові суперобкладинки, як правило, не несуть на собі образи, бо крізь них добре проглядається образ обкладинки або палітурки. Для оздоблювання паперової суперобкладинки та надавання їй великої міцності використовують лакування і припресовування плівки.

У дод. 11 показано зразок виготовлення макета суперобкладинки для книжкового видання форматом 84x108/32.

Часто для книжкових видань роблять футляри (рис. 7, є, є, ж), які виготовляють із звичайного офсетного картону, картону типу хром-ерзац, а також із пластмаси. Призначеність фугляра із звичайного картону - захищати видання у процесі його транспортування. Інші функції, крім захистових, - естетична і художня оформа. В окремих випадках футляри обтягують тканиною чи іншими палітурними матеріалами. Футляри для тематичних комплектів книжкових видань найчастіше виготовляють із картону, покритого тканиною. Вони бувають напіввідкритими (закривають видання не більш як на 50 %) і закритими (видно лише корінці видання). У разі потреби видання вигягують за допомогою спеціальної стрічки.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   35



  • Засоби
  • Основні принципи оформлювання
  • Класифікація типів видань.
  • 3.1.2. Основні етапи оформлювання та опрацьовування тексту
  • 3.1.3. Редакційно-технічне готування видань. Основні вимоги до оформи видань і критерії оцінювання їхньої якості
  • 3.1.4. Основні вимоги до поліграфічного відтвору тексту
  • 3.2. Робота над оригіналами елементів зовнішньої оформи видань
  • 3.2.1. Оформлювання суперобкладинок і футлярів