Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Навчальний посібник для студентів, які навчаються за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення»

Навчальний посібник для студентів, які навчаються за спеціальністю 121 «Інженерія програмного забезпечення»




Сторінка1/26
Дата конвертації08.01.2020
Розмір2.99 Mb.
ТипНавчальний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут

імені ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»



Н.А.Рибачок
ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА Linux

інструкції до виконання
лабораторних робіт
з дисципліни
«ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ»


Частина 1

Рекомендовано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського
як навчальний посібник для студентів,
які навчаються за спеціальністю 121 «Інженерія програмного


забезпечення», спеціалізацією «Програмне забезпечення комп’ютерних та інформаційно-пошукових систем»

Київ


КПІ ім. Ігоря Сікорського

2018



Рецензенти:

Зайцев, В.Г., д-р техн. наук, проф.

Вунтесмері, Ю. В., канд. техн. наук, доц.

Відповідальний редактор

Заболотня, Т. М., канд. техн. наук, доц.



Гриф надано Методичною радою КПІ ім. Ігоря Сікорського (протокол № 7 від 29.03.2018 р.)
за поданням Вченої ради факультету прикладної математики (протокол № 8 від 26.03.2018 р.)

Електронне мережне навчальне видання


Рибачок Наталія Антонівна, канд. техн. наук

ОПЕРАЦІЙНА СИСТЕМА linux

ІНСТРУКЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ

З ДИСЦИПЛІНИ «ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ»

Частина 1


Операційна система Linux: інструкції до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Операційні системи». Частина 1.[Електронний ресурс] : навч. посіб. для студ. спеціальності 121 «Інженерія програмного забезпечення», спеціалізації «Програмне забезпечення комп’ютерних та інформаційно-пошукових систем» / Н. А .Рибачок ; КПІ ім. Ігоря Сікорського. – Електронні текстові дані (1 файл: 2.98 Мбайт). – Київ : КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018. – 67 с.
Навчальний посібник розроблено для ознайомлення студентів із теоретичними основами функціонування ОС Linux та практичними прийомами роботи в оболонці bash, а також вимогами щодо виконання лабораторних робіт, зокрема правилами їх оформлення. Навчальне видання призначене для студентів, які навчаються за спеціальністю 121 Інженерія програмного забезпечення, спеціалізацією «Програмне забезпечення комп’ютерних та інформаційно-пошукових систем» факультету прикладної математики КПІ ім. Ігоря Сікорського.
 Н.А.Рибачок, 2018

 КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2018



Зміст


Вступ 4

Вимоги до оформлення електронного звіту 5

Лабораторна робота №1. Робота з розділами дисків та об’єктами файлової системи в оболонці bash ОС Ubuntu 6

Теоретичні відомості 6

Завдання на лабораторну роботу 17

Послідовність виконання завдання на прикладі Ubuntu 16.04.2 18

Вимоги до оформлення результатів роботи 38

Додаткові практичні завдання 39

Питання для самоперевірки 39

Рекомендована література 39

Лабораторна робота №2. Управління процесами і завданнями в оболонці bash ОС Ubuntu 40

Теоретичні відомості 40

Завдання на лабораторну роботу 53

Варіанти завдання до лабораторної роботи №2 55

Послідовність виконання завдання на прикладі Ubuntu 16.04.2 55

Вимоги до оформлення результатів роботи 65

Додаткові практичні завдання 65

Питання для самоперевірки 66

Рекомендована література 66

Додаток. Зразок оформлення титульного аркушу 67




Вступ


Операційна система (ОС) Linux є яскравим прикладом реалізації і розвитку ідей сімейства Unix-подібних операційних систем. Досвідченому користувачеві вона надає потужні текстові оболонки для керування об’єктами ОС.

У даних методичних вказівках на прикладі дистрибутива Ubuntu 16.04.2 розглядаються основи роботи із ОС Linux в оболонці bash.

Перша частина даних методичних вказівок присвячена виконанню двох лабораторних робіт із дисципліни «Операційні системи», яка входить до складу циклу навчальних дисциплін природничо-наукової підготовки навчального плану підготовки бакалаврів за спеціальністю 121 Інженерія програмного забезпечення спеціалізації «Програмне забезпечення комп’ютерних та інформаційно-пошукових систем» факультету прикладної математики КПІ ім. Ігоря Сікорського.

У кожній лабораторній роботі надаються теоретичні відомості з певної теми, завдання на лабораторну роботу, вказівки щодо виконання завдання, а також наводяться вимоги до оформлення результатів роботи для автоматизованої перевірки виконання завдання, додаткові практичні завдання, питання для самоперевірки та рекомендована література. У додатку наведено зразок оформлення титульного аркушу.

Виконання лабораторних робіт розраховано на 4 академічні години аудиторних занять.


Вимоги до оформлення електронного звіту


Звіт із лабораторної роботи має бути поданий у електронному вигляді у форматі doc.

Основний текст звіту повинен бути набраний з дотриманням таких вимог:



  • гарнітура шрифту — «Times New Roman» або аналогічна, кегль (розмір) від 12 до 14 пунктів;

  • відступ першого рядка — 8-12 мм, однаковий по всьому тексту;

  • формат абзацу: повне вирівнювання («по ширині»),

  • поля: верхнє, нижнє, праве – 15 мм; ліве – 25 мм.

Заголовки розділів і підрозділів варто друкувати на окремому рядку із прописної букви, без крапки наприкінці, не підкреслюючи. Вирівнювання по центру або по лівому краю.

Всі сторінки звіту, крім першої, нумеруються арабськими цифрами. Титульний аркуш до загальної нумерації не включається.

Якщо у Звіті є рисунки чи таблиці, то вони нумеруються і їх назви підписуються.

Зразок оформлення титульного аркушу наведено у додатку.

Перелік матеріалів, які подаються у друкованому вигляді, перелічено окремо у кожній лабораторній роботі.

Для лабораторних робіт передбачена автоматизована перевірка результатів виконання. Вимоги до формування файлів результатів надано.




Лабораторна робота №1
Робота з розділами дисків та об’єктами файлової системи
в оболонці bash ОС Ubuntu


Мета роботи — одержання практичних навичок розбиття дисків на розділи, їх форматування, створення дерева директорій, об’єктів файлової системи (ФС) в оболонці bash ОС Linux.

  • Робота виконується: на основній або віртуальній машині.

  • Вивчаються команди bash: fdisk, mkfs, ls, tree, lsblk, ln.

Теоретичні відомості


Оболонка bash та вхід користувача у систему

Оболонка bash призначена для роботи в командному рядку. Сама по собі bash не виконує ніяких прикладних задач. Її функції полягають в наступному:



  • забезпечує виконання всіх додатків: пошук виконуваних програм, їх запуск та організацію введення/виведення;

  • відповідає за роботу зі змінними оточення і виконує деякі перетворення (підстановки) аргументів;

  • включає в себе просту мову програмування, що робить її потужним інструментом користувача.

Комбінації клавіш bash:

Ctrl +Alt+T — виклик Терміналу;

Ctrl +Alt+Fn — перехід на n віртуальну консоль (n=1..6);

Ctrl +Alt+F7 — повернення до графічного режиму;

Ctrl + L — очистити екран і помістити поточну команду у верхньому рядку екрана;

Shift+PgUp і Shift+PgDown — переглянути кілька сторінок екранного виведення;

Ctrl + C — перервати виконання запущеної команди;

Ctrl + D — вихід з оболонки bash;

Tab — автодоповнення.

Довідка

Для отримання довідки з команд bash можна використати вбудовану довідкову систему:



  • команда –help;

  • man команда;

  • info команда.

Запрошення

Вхід у систему починається із запиту імені і пароля користувача, так як тільки після авторизації в системі можна виконувати будь-які дії:



login: ім’я_користувача

password: пароль_користувача

У тому випадку, коли користувачеві дозволено увійти в систему, на екрані терміналу з'явиться запрошення, наприклад таке:



[my@dog my] $

У квадратних дужках дається підказка користувачеві:



  • до символу "@" вказується ім'я користувача,

  • після — ім'я комп'ютера;

  • ім'я директорії, в якій знаходиться у даний момент користувач (шлях до директорії не виводиться);

  • символ "$" говорить про те, що в систему увійшов звичайний користувач.

Щоб відрізняти звичайного користувача від адміністратора, запрошення на екрані виглядає трохи по-іншому:

[root@dog root] #

Замість символу "$" використовується символ "#". Інформація у квадратних дужках формується так само, але в якості домашньої директорії для адміністратора (root) виступає директорія /root.

Команди для отримання тимчасових прав root наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Команди для тимчасового отримання прав адміністратора



su

заміна поточного користувача на вказаного

sudo

тимчасове отримання прав root

Ярлик файлу

Кожен файл і директорія в операційній системі Linux має ярлик (етикетку, атрибути, attributes), який описує вказаний файл:



-rw-r-r-- 1 user users 6043 2008-01-11 1:28 myfile

Запис про файл має 8 полів:



  • перше поле складається із десяти символів, перший символ визначає тип файлу, другий-десятий символи визначають права доступу до файлу;

  • друге поле вказує на кількість жорстких зв’язків файлу;

  • третє та четверте поля вказують на власника файлу та його групу;

  • п’яте поле містить розмір файлу у байтах;

  • шосте та сьоме поля показують дату останнього доступу до файлу, час модифікації і час зміни атрибутів відповідно;

  • останнє восьме поле містить назву файлу.

Для перегляду ярликів файлів використовується команда ls.

Основні команди для роботи із об’єктами ФС наведено у таблиці 2.


Таблиця 2. Основні команди для роботи із об’єктами ФС

pwd

виводить повний шлях від кореневої директорії до поточної робочої директорії

ls

виводить список файлів

file

виводить тип даних, які розміщено у файлі

mkdir

створити директорію

mv

перейменувати (перемістити) файл

rmdir

видалити директорію

rm

видалити файл

cd

перехід у директорію

touch

створення порожнього файлу

сp

копіювання файлу

echo

виведення тексту або значення змінних на екран

cat

виведення на екран вмісту файлу

tree

виведення дерева директорій

diff

порівняти файли

grep

шукати у файлах

Типи файлів

У Linux тип файлу не визначається за його розширенням, як у Windows. Хоча маркування файлів за допомогою крапки і трьох букв допускається і використовується у Linux, особливо для стандартних файлів, що створюються різними додатками, але тільки для зручності користувачів. Наприклад, для файлів малюнків у Linux використовують маркування типу: jpg, gif, tiff, wmf, а для текстових файлів широко використовується мітка txt.

Класифікація файлів у Linux:

- — звичайні файли або рядові файли (regular). Такі файли можуть містити різні дані аналогічно файлам в MS-DOS, в тому числі і двійковий код програм.

d — директорії (directory). Ці файли призначені для зберігання списків файлів і піддиректорій.

b, c — файли пристроїв (devices). Імена таких файлів можна знайти в директорії /dev, вони складаються, наприклад, з двох номерів: номери класу пристрою і порядкового номеру в даному класі. Напряму з цими файлами користувачі справи не мають, хіба що, коли доводиться у налаштуваннях пристроїв обирати номер порту.

s, p — спеціальні файли: сокети (sockets) та іменовані канали (named pipes). Такі файли призначені для обміну даними між процесами.

l — символічні посилання (symlinks). Основне призначення символічних посилань в тому, щоб не копіювати кожен раз файл в ту чи іншу директорію, а вказувати її «адресу» у файлі символічним посиланням.

Крім перерахованих раніше типів файлів можна побачити файли і директорії , імена яких починаються із символу «крапка». Це законні імена в Linux, такі файли і директорії є прихованими. Так до прихованих файлів потрапляють імена поточної та батьківської директорій (. та .. відповідно). Основні команди для роботи із директоріями та файлами наведено у таблицях 3 та 4 відповідно.


Таблиця 3. Основні команди для роботи з директоріями

ls [параметри] [директорія / файл]

Виведення списку файлів.

ls

виводить вміст поточної директорії.

ls /usr/local /etc/default

виводить вміст директорій /usr/local і /etc/default.

ls -l /usr/local

виводить детальну інформацію про вміст директорії /usr/local.

ls -F

Позначає в списку

  • виконувані файли зірочкою "*",

  • директорії — похилій рисою "/",

  • символічні посилання — символом "@"

ls n*

пошук усіх файлів, що починаються на "n"

ls *n

пошук усіх файлів, що закінчуються на "n"

ls -а

виводить приховані файли

mkdir mydir

створити директорію

mkdir -p mydir1 /mydir2

створити цілий ланцюжок директорій

mv oldDir newDir

перейменувати директорію oldDir у newDir

rmdir директорія

видалення непотрібної директорії

rmdir –rf директорія

рекурсивне видалення вмісту директорії без підтвердження

cd mydir

переміщення у директорію

cd, cd ~

перехід у домашню директорію користувача

cd /

перехід у кореневу директорію

Таблиця 4. Основні команди для роботи із файлами

touch myfile

створення порожнього файлу

rm myfile

видалення файлу

слід користуватися акуратно, тому що в ряді випадків може не послідувати питання системи про підтвердження користувачем згоди на вилучення.



mv oldName newName

перейменовує файл oldName у newName

mv file1 file2 fileN mydir

переміщує зазначені файли file1, file2 і fileN у директорію mydir

cp myfile yourfile

копіює myfile в yourfile

cp file1 file2 fileN mydir

копіює вказані файли file1, file2 і fileN у директорію mydir

diff myfile1 myfile2

порівняти файли

grep root /etc/passwd

пошук у /etc/passwd рядка root

Права доступу до файлів

Права доступу до файлів використовуються ядром Linux, яке за ними визначає, що може робити з даним файлом конкретний користувач: читати, змінювати або запускати файл (програму) на виконання. У Linux права доступу до файлу визначені для трьох рівнів користувачів:



  • для власника файлу, який створив цей файл (user);

  • для користувачів, що входять до групи, наприклад, група співробітників, що працює над одним проектом (group);

  • для всіх інших користувачів (others).

І тільки адміністратор (root) має право проводити будь-які операції з файлами.

Користувач для входу в систему реєструється, вводячи свій пароль та ім'я. Після цього він отримує доступ до ФС. Для прискорення швидкодії системи використовуються унікальні ідентифікатори користувача UID і групи GID. Відповідно у атрибутів файлів є шаблон, який визначає приналежність файлу конкретному користувачеві та групі. Якщо користувач не є власником файлу і не входить до складу групи, то він відноситься до інших (others), які мають дуже мало прав, а то й зовсім ними не володіють.

Враховуючи такий принцип поділу користувачів, для опису прав доступу до файлів використовується шаблон: user group others.

У багатьох випадках для полегшення розуміння того, як розподіляються права, використовується запис атрибутів файлу у вигляді символів «x», «w» і «r» або «1», «2», «4» відповідно:



  • право виконання (--x), скор. від execute — виконувати;

  • право редагування (-w-), скор. від write — писати;

  • право читання (r--), скор. від read — читати.

Зауважимо, що для запуску виконуваного файлу користувач повинен мати право на його виконання, а для виконання скрипта — на читання та виконання.

Все, що було сказано про атрибути файлів, стосується і директорій, але зміст прав дещо інший:



  • якщо у користувача є право на читання (r) директорії, то це означає, що в даній директорії він може вивести на екран зміст цієї директорії;

  • щоб записувати і видаляти в директорії файли, користувач повинен мати право запису (w);

  • право на виконання (х) для директорії означає, що користувач може увійти в директорію і переглянути її вміст.

Зауважимо, що для того, щоб писати та читати із директорії, потрібно обов’язково мати право на її виконання. Тому парні права на директорії обов’язково повинні бути непарними.

Для зміни прав доступу до об’єктів ФС використовується команда chmod. Право змінювати дозволи має лише власник об’єкту та адміністратор.

В табл.5 наведено основні команди для роботи із вмістом файлів.

Таблиця 5. Основні команди для роботи із вмістом файлів



echo

виведення тексту або значення змінних на екран

echo> myfile "текст"

перенаправлення виведення за допомогою символу ">":

коли файл із таким ім'ям вже існує, то він буде перезаписаний.



echo>>test "текст додається"

перенаправлення виведення за допомогою символу ">>":

новий текст буде додано в кінець файлу



echo "текст на принтер" | lр

передача стандартного виведення однієї команди на стандартний вхід іншої за допомогою символу "|" :

текст треба роздрукувати на принтері



cat myfile

виведення інформації з існуючого файлу

cat> myfile

введення тексту з клавіатури

Для завершення введення тексту треба натиснути комбінацію клавіш Ctrl + D



cat newfile >> myfile

дописати зміст файлу newfile у файл myfile


Монтування файлових систем (пристроїв)

Монтування — підключення дочірньої файлової системи (пристрою) до єдиного дерева батьківської файлової системи в певній логічній точці (точці монтування).

Із загальної точки зору будь-який пристрій, наприклад, дисковий накопичувач: перш, ніж до нього можна звернутися (читати або записати дані), має бути змонтовано в будь-яку точку файлової системи. Причому точка монтування може бути довільною. Для забезпечення сумісності різних дистрибутивів Linux один з одним і для спрощення взаємодії користувачів у файловій структурі завжди існує директорія /mnt.

У цій директорії за традицією монтуються всі зовнішні накопичувачі у вигляді окремих директорій.

Тут же намагаються монтувати і розділи Windows, хоча це необов'язково, наприклад, диск С: — /mnt/windows.

За винятком ФС, для яких є спеціальні настройки в /etc/fstab, монтування (демонтування) здійснює тільки root.



Імена зовнішніх пристроїв

Так як будь-який зовнішній пристрій ототожнюється в Linux з файлом, то в імені цього файлу є ланцюжок символів, що характеризує його особливості. Причому прийнято включати в ім'я пристрою назву директорії /dev.

Імена вінчестерів пов'язані з інтерфейсом, що використовується та типом пристроїв.

Якщо диск має стиль MBR, то використовується така нумерація:

1,2,3,4 — для первинних розділів, 5 і далі — ... для логічних розділів.

Тобто, /dev/sda1 — первинний розділ, /dev/sda5 — перший логічний розділ на першому диску.

Якщо диск має стиль GPT, всі розділи якого є логічними, то використовується наскрізна нумерація розділів.

Основні команди для роботи із розділами дисків наведено у табл.6.

Таблиця 6. Основні команди для роботи із розділами дисків

fdisk <ім'я пристрою>

редагувати таблицю розділів

Опції:


mkfs <розділ>

створити файлову систему на розділі -t — вказати тип ФС -c — перевіряти на збійні блоки -j — створювати ext3 -b — задати розмір блоку (1024/2048/4096) байтів

mount <опції> <пристрій> <точка монтування>

монтування

umount <пристрій>

демонтування

lsblk -f

переглянути список монтованих ФС

blkid


отримати список UUID розділів

Таблиця 6. Основні команди для роботи із розділами дисків (продовження)



df <файл пристрою>

отримати інформацію про вільний простір опції: -h — у людському форматі -i — скільки використано індексних дескрипторів

du <директорія>

отримати інформацію про використаний простір у директорії Опції: -h — в людському форматі -s — без інформації про піддиректорії



Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Менеджмент підприємницької діяльності
123456789 -> Використання у туризмі здобутків Сучасних інформаційних технологій на базі «Android» За багатьма сучасними оцінками операційна система, програмне забезпечення та технології
123456789 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка степана дем’янчука с. О. Карпік Сучасні системи візуалізації даних Науковий керівник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26



  • Вступ
  • Вимоги до оформлення електронного звіту
  • Лабораторна робота №1 Робота з розділами дисків та об’єктами файлової системи в оболонці bash ОС Ubuntu
  • Теоретичні відомості