Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Необхідність фінансового менеджменту як складової ефективної системи управління підприємством need financial management as a component of effective management system

Скачати 148.01 Kb.

Необхідність фінансового менеджменту як складової ефективної системи управління підприємством need financial management as a component of effective management system




Скачати 148.01 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації25.03.2017
Розмір148.01 Kb.
  1   2

УДК 658.012.4:336

Осадчук Ю.М.

Фертюк С.В.,

канд. економ. наук

Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут
НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК СКЛАДОВОЇ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ
NEED FINANCIAL MANAGEMENT AS A COMPONENT OF EFFECTIVE MANAGEMENT SYSTEM
У даній статті зроблена спроба проаналізувати підходи до сутності фінансового менеджменту вітчизняними та зарубіжними вченими.
Фіна́нсовий ме́неджмент - система принципів, методів, засобів і форм організації грошових відносин. Основна суть полягає в управлінні фінансами з метою підвищення ефективності виробництва та розподілу продукту.
Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.
Досліджено основні диференціації головної мети фінансового менеджменту підприємства. Розглянуто сучасний напрямок фінансового менеджменту, спрямований на якісне покращання стратегічних та оперативних фінансових рішень, що заснований на концепції управління вартістю компанії. Також визначено, що с
учасні тенденції в фінансовому менеджменті найвищою метою діяльності визначають зростання вартості підприємства та доходів його власників. Розкрито еволюцію та сутність ряду показників, які відображають процес формування вартості підприємства. На основі даного дослідження зроблено висновок, що у процесі формування системи управління вартістю на кожному підприємстві фінансові менеджери (фінансова дирекція) повинні чітко визначити основні фактори, що впливають на ринкову вартість підприємства, і враховуючи їх вибрати ті показники, які найбільш повно їх враховують.
В данной статье предпринята попытка проанализировать подходы к сущности финансового менеджмента отечественными и зарубежными учеными. Исследованы основные дифференциации главной цели финансового менеджмента предприятия. Рассмотрено современное направление финансового менеджмента, направленный на качественное улучшение стратегических и оперативных финансовых решений, основанный на концепции управления стоимостью компании. Также определено, что современные тенденции в финансовом менеджменте высшей целью деятельности определяют рост стоимости предприятия и доходов его владельцев. Раскрыто эволюцию и сущность ряда показателей, отражающих процесс формирования стоимости предприятия. На основе данного исследования сделан вывод, что в процессе формирования системы управления стоимостью на каждом предприятии финансовые менеджеры (финансовая дирекция) должны четко определить основные факторы, влияющие на рыночную стоимость предприятия, и учитывая их выбрать те показатели, которые наиболее полно их учитывают.

This article attempts to analyze the approaches to the essence of financial management by domestic and foreign scholars. The basic differentiation primary objective of financial management company. The current area of ​​financial management, aimed at improving the quality of strategic and operational financial decisions based on the concept of cost management company. Also determined that current trends in the financial management of the highest order to determine the growth of value and income of its owners. Reveals the evolution and nature of a number of indicators that reflect the formation of value. On the basis of this study concluded that in the process of cost management systems in each enterprise financial managers (financial management) must clearly identify the main factors affecting the market value of the company, and given them to choose those indicators that more fully account for them.
Ключові слова: фінансовий менеджмент, концепція управління вартістю компанії, VBM-менеджмент.
Вступ. В умовах ринкової економіки поступово відбувається зміщення акценту з суто виробничого управління на управління фінансове, адже оцінити ефективність діяльності будь-якого суб’єкта господарювання можна шляхом зіставлення певних фінансових результатів, розраховуючи відповідні показники.
Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.
Відсутність системного підходу до управління фінансовою діяльністю підприємств призводить до погіршення і без того скрутної ситуації і розпорошення фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Систе́мний підхі́д (англ. Systems thinking - системне мислення) - напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи.
Для того, щоб уникнути значної частини фінансових труднощів, з якими стикаються підприємства, необхідно сформувати ефективну систему фінансового менеджменту. Зберегти міцні ринкові позиції в умовах жорсткої конкуренції будь-якому суб’єкту господарювання можна спираючись на раціональний фінансовий менеджмент. Саме від рівня організації фінансового менеджменту залежить наскільки своєчасно, з мінімальними витратами, без втрати незалежності, підприємство буде забезпечено коштами, необхідними для його раціонального оснащення і нормальної поточної господарської діяльності, а також контроль за ефективним використанням коштів і рентабельністю операцій.

Дослідженням проблем фінансового менеджменту займались такі вітчизняні і зарубіжні учені, як І.А. Бланк, Л.Д. Буряк, В.М. Власов, О.Є. Ґудзь, М.Я. Дем’яненко А.М. Поддєрьогін, Г.Б. Поляк, В.М. Родіонова, А.Д. Шеремет, Сигел Джоел та інші. Але з огляду літературних джерел помітно, що існує ціла низка ще не розв’язаних проблем з теорії та практики фінансового менеджменту діяльності підприємств, які ще недостатньо висвітлені і потребують подальшого вивчення.

У нашій країні практика ефективного фінансового менеджменту поки лише у стадії становлення, зіштовхуючись економічними труднощами, недосконалістю нормативно-правовою бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в кризоаих економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою використовувати теоретичні результати і практичний досвід фінансового менеджменту.

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування необхідності фінансового менеджменту на основі сучасних теоретико-методологічних засад у загальній системі управління підприємством.

Методологія дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення фінансового менеджменту, використано метод аналізу первинної інформації у результаті детального опрацювання національних положень та міжнародних стандартів щодо оцінки ринкової вартості підприємства.

Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization. Міжнародний стандарт можна застосовувати прямо, чи модифікувати для кращої відповідності місцевим умовам.


Результати дослідження. У країнах із розвинутою ринковою економікою принципи та методи управління фінансами підприємства як спеціалізована сфера – «фінансовий менеджмент» – виділилися ще на рубежі ХІХ-ХХ ст. В Україні фінансовий менеджмент набуває все більшої актуальності, оскільки з формуванням ринкових засад в економіці суттєво змінюється роль управління фінансами підприємств. На жаль, на сьогодні не існує єдиного визначення поняття «фінансовий менеджмент». Незважаючи на те, що у світовій практиці фінансовий менеджмент може святкувати вже свій столітній ювілей як окрема галузь теоретичних та практичних знань, в Україні мова про нього зайшла в 90-х роках минулого століття.
XX століття - століття, яке розпочалося 1 січня 1901 року і закінчилося 31 грудня 2000 року; двадцяте століття нашої ери і десяте століття II тисячоліття. Населення світу на початку століття становило 1,6 мільярдів, а до кінця століття збільшилося до 6 мільярдів.
Сам термін прийшов до нас із зарубіжної практики. Так, Є.Ф. Брігхем визначає фінансовий менеджмент як одну з трьох взаємопов’язаних галузей фінансів: «…підприємницька діяльність у проведенні фінансових операцій з практичним управлінням фірмою включно», поряд із діяльністю на ринку грошей і капіталу та галуззю інвестицій. При цьому він зазначає, що фінансовий менеджмент є найширшою з трьох галузей і важливою сферою діяльності в усіх видах бізнесу, включаючи банки й інші фінансові інститути, та різні підприємства. Але слід мати на увазі, що пряме перенесення зарубіжних підходів, що використовуються у фінансовому менеджменті, на наші підприємства неможливе з огляду на специфічні умови розвитку вітчизняного ринку, досить нестійким законодавством, в тому числі і проблемами оподаткування, відмінностями між міжнародними та національними стандартами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Бухгалтерський облік Бухгалтерський о́блік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Значна увага проблемам фінансового менеджменту приділяється в російській літературі, але при цьому також не спостерігається єдиного концептуального підходу до самого визначення, а також головного завдання та функцій. Так, фінансовий менеджмент розглядають як науку управління фінансами підприємства, що направлена на досягнення його стратегічних і тактичних цілей [8]. М.Н. Крейніна дає наступне визначення фінансового менеджменту: «наука про управління відносинами, що формуються в процесі виробництва» [4]. Хотілося б заперечити, адже фінансовий менеджмент охоплює не лише ті відносини, які формуються у сфері виробництва та реалізації продукції, а й ті відносини, що наприклад, можуть виникати з приводу формування структури капіталу підприємства, зокрема доцільності використання позикового та залученого капіталу, чи з приводу розподілу прибутку та розробки дивідендної політики, і ряд інших. Фінансовий менеджмент передбачає управління активами підприємства, управління капіталом, а також управління формуванням, розподілом та використанням фінансових результатів діяльності. Не зовсім повним з цієї точки зору є визначення фінансового менеджменту як управління фінансами, тобто як процесу управління грошовим оборотом, формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємств [5].

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається

На думку С.Л. Уліної, «фінансовий менеджмент – саморегулююча фінансова система на рівні комерційної організації, що взаємодіє із зовнішнім середовищем і її функціонування направлене на досягнення загальних цілей управління підприємством.

Фіна́нсова систе́ма - це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.
Фінансовий менеджмент комерційної організації входить до складу фінансового управління поряд з фінансово-кредитним механізмом держави та управління фінансами в некомерційних організаціях» [7]. На нашу думку, фінансовий менеджмент визначати як саморегулюючу фінансову систему некоректно, адже прийняття будь-якого управлінського рішення стосовно фінансів підприємств знаходиться під суттєвим впливом, в першу, чергу законодавчої та нормативної бази, а також під впливом кон’юнктури фінансового ринку, товарного ринку та цілого ряду інших чинників, з якими підприємство повинно рахуватись, якщо бажає отримати позитивні фінансові результати діяльності.

Досить часто зустрічається визначення фінансового менеджменту як виду професійної діяльності, направленої на управління фінансово-господарською діяльністю фірми на основі сучасних методів. Але зводити фінансовий менеджмент до виду професійної діяльності недоцільно, оскільки на сучасному етапі фінансовий менеджмент – це самостійна наука зі сформованим категоріальним апаратом, а не тільки виключно практичний напрямок діяльності.

Достатньо повно визначення фінансового менеджменту дається І.О. Бланком: «це система принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства і організацією обороту його грошових коштів» [1].

На сучасному етапі у фінансово-економічній літературі немає одностайної думки стосовно сфери використання фінансового менеджменту. Визначення багатьох авторів відрізняються від загальноприйнятих світових. Американські та західноєвропейські вчені визначають фінансовий менеджмент як управління фінансами фірми. На підтвердження цього слід зазначити, що в англо-саксонській фінансовій літературі досить часто розрізняють функціональні завдання фінансового менеджменту за двома основними напрямами діяльності – фінансовим контролінгом та управлінням грошовими потоками підприємства. У виданнях вітчизняних та російських авторів трапляються визначення фінансового менеджменту як процесу управління фінансами на макроекономічному рівні. Так, на думку Н.Ф. Самсонова, фінансовий менеджмент – це процес управління шляхом використання способів впливу фінансово-кредитного механізму на фінансові ресурси з метою реалізації фінансової політики. При цьому окремі напрямки фінансового менеджменту визначаються об’єктами управління, специфічні форми та методи впливу на фінансові ресурси можуть бути різноманітними при управлінні державними фінансами та кредитом, страховою та банківською справою, фінансами підприємств [9].

Банківська справа (від італ. banco - лава), також грошово-кредитна справа, концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Головним суб'єктом банківської справи є банк, який є, насамперед, фінансовим посередником між позикодавцем та позичальником.

На нашу думку, фінансовий менеджмент – це комплексна система принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, направлених на формування, розподіл та використання фінансових ресурсів підприємства і організацію його грошових потоків з метою досягнення оперативно-тактичних та стратегічних цілей. Таким чином, фінансовий менеджмент розглядається як управління фінансами підприємства. Безумовно, фінансовий менеджмент необхідно розглядати як комплексну систему, адже будь-яке управлінське рішення впливає на всі сторони діяльності підприємства і може викликати необхідність змін в багатьох сферах його функціонування.

На сучасному етапі не існує одностайності стосовно визначення мети фінансового менеджменту. На думку Г.Б. Поляка, метою фінансового менеджменту є результативні фінансові показники, що мають позитивне значення та тенденції [5]. Таке визначення мети фінансового менеджменту зводить його до рамок фінансового аналізу, і то лише частково.

Фіна́нсовий ана́ліз - має на меті оцінку інвестицій з погляду окремо взятої компанії, що планує одержання конкретних фінансових результатів від очікуваного вкладення засобів. Крім визначення прибутковості проекту, задачею фінансового аналізу є складання фінансових планів, що визначають потреби в капіталі, виявлення джерел їхнього покриття, аналіз грошових потоків, а також оцінка проекту з погляду ліквідності, ефективності, фінансового ризику.

Значна кількість авторів головну мету управління фінансами підприємств вбачають у забезпеченні джерелами фінансування, пошуку внутрішніх та зовнішніх короткострокових та довгострокових джерел фінансування, виборі найбільш оптимального їх поєднання, та забезпеченні ефективного використання фінансових ресурсів для досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства. Звичайно, значна частина зусиль фінансових менеджерів спрямована на формування оптимальної структури капіталу підприємства та забезпечення максимально ефективного використання фінансових ресурсів підприємства, але при цьому ніяким чином не відображено інтереси власників підприємства.

Більшість зарубіжних та вітчизняних вчених дотримуються одностайної думки стосовно головної мети фінансового менеджменту – максимізації доходів акціонерів, що означає максимізацію ціни акцій (вартості акціонерного капіталу) компанії. У свою чергу, вартість акціонерного капіталу компанії залежить від розрахунку дивіденду на акцію, часових періодів надходження доходів, ступеня ризику при одержанні запланованих доходів, використання позик і політики регулювання дивідендів [2]. Безумовно, що сформована таким чином головна мета фінансового менеджменту стосується виключно використання його як управління фінансами акціонерних товариств.

Акціонерне товариство (англ. Joint-stock company, нім. Aktiengesellschaft) - один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, що засвідчують права та обов'язки учасників товариства ( акціонерів ).
Це має своє пояснення, адже в основному всі підручники американських та західноєвропейських авторів розглядають саме проблеми управління корпоративними фінансами в умовах розвинутої ринкової економіки, активно діючого фінансового ринку. Фінансовий менеджмент дає необхідний набір методів для досягнення тієї мети, що ставить перед собою підприємство, необхідно вибрати саме ті, що будуть відповідати поставленим цілям та вміти їх ефективно використати. Головні принципи та методи фінансового менеджменту мають універсальний характер і можуть досить ефективно використовуватись підприємствами різних організаційно-правових форм.
Організаці́йно-правова́ фо́рма господарюва́ння - тип суб’єкта права, що визначає форму здійснювання його господарської діяльності. Організаційно-правові форми та їх особливості визначаються законодавством певної країни.

Фінансовий менеджмент, базуючись на новітніх досягненнях у сфері управління, усіх прогресивних перетворень у практиці господарювання зарубіжних та вітчизняних підприємств, спроможний змінювати систему цінностей, пріоритети і тенденції розвитку економічних суб’єктів. Із ним пов’язують упровадження принципово нових форм і методів організації фінансової роботи, використання сучасних механізмів фінансового ринку.

Сучасні тенденції в фінансовому менеджменті найвищою метою діяльності визначають зростання вартості підприємства та доходів його власників. З цієї точки зору фінансового менеджера слід розглядати як посередника між підприємством та інвесторами, а суб’єкт господарювання виступає як «клієнт» інвесторів. Світові лідери у сфері управлінського консалтингу серед найважливіших критеріїв ефективного фінансового менеджменту виділяють досягнення якомога більшої ринкової доданої вартості.

Додана вартість (Value Added) - різниця між вартістю продукції, що випускає підприємство, та вартістю засобів виробництва.
Даний підхід отримав назву менеджменту, що базується на управлінні вартістю або VBM-менеджмент (VBM – Value Based Management). Вважається, що VBM-підхід належить до передового фінансового менеджменту. Вартісна ідеологія відображає зацікавленість вищого керівництва компанії у створенні вартості для акціонерів. Вартість компанії визначається її дисконтованими майбутніми грошовими потоками, і нова вартість створюється лише тоді, коли компанії отримують віддачу від інвестованого капіталу, яка перевищує витрати на залучення капіталу. При цьому зростання добробуту власників вимірюється не об’ємом введених в дію потужностей, кількістю найнятих працівників чи оборотом компанії, а ринковою вартістю підприємства. Управління вартістю спрямоване на якісне покращання стратегічних та оперативних рішень на всіх рівнях підприємства за рахунок концентрації зусиль всіх осіб, які приймають рішення, на ключових факторах вартості. Правильно налагоджене управління вартістю означає, що всі прагнення компанії, аналітичні методи та прийоми менеджменту спрямовані на максимізацію вартості.

Управління вартістю принципово відрізняється від критеріїв управління, прийнятих в 60-70-ті роки ХХ ст. В основі VBM-менеджменту лежить управління інтегрованим фінансовим показником – вартістю компанії. Такий підхід з’явився в результаті еволюції цілого ряду фінансових показників.

В кінці 80-х – на початку 90-х років ХХ ст. з’явився цілий ряд показників, що відображають процес формування вартості. Найбільш відомі з них наведені на рис. 1, а саме: EVA, MVA, SVA, CFROI, CVA.



EVA (Economic value added) – економічна додана вартість – найбільш відомий серед наведених показників, поєднує в собі простоту розрахунку та можливість визначення вартості компанії. EVA вважається індикатором якості управлінських рішень, оскільки постійна позитивна величина даного показника свідчить про зростання вартості компанії, а негативна – про її зменшення. На основі даного показника виникла навіть самостійна система управління – так званий EVA-based management. Розробник даної методики – компанія Stern Stewart & Co – щорічно заробляє близько 50 млн. дол. на наданні відповідних послуг.


20 роки ХХ ст.



70 роки ХХ ст.

80 роки ХХ ст.

90 роки ХХ ст.



Модель Дюпона

ROI





Прибуток на акцію

Вартість власного капіталу



Ринкова вартість

Балансова вартість

ROE

RONA


Грошові потоки (CF)

EVA

MVA


SVA

CFROI


CVA






Показники можуть відображати інтереси не тільки акціонерів, але і менеджерів



Максимізація акціонерного капіталу

Рис. 1. Еволюція фінансових показників компанії
MVA (Market value added) з точки зору корпоративних фінансів відображає дисконтовану вартість всіх теперішніх та майбутніх інвестицій. MVA розглядається як критерій створення вартості на основі ринкової капіталізації та ринкової вартості боргів компанії, і розраховується як різниця між ринковою вартістю капіталу та інвестованим в компанію капіталом.
Ри́нкова капіталіза́ція (англ. market capitalization) акціонерної компанії - це поточна вартість всіх її акцій. Обчислюється дана величина як множення ціни одної акції на кількість випущених акцій.


SVA (Shareholder value added) – додана вартість акціонерного капіталу, яка визначається як різниця між розрахунковою вартістю акціонерного капіталу і балансовою вартістю акціонерного капіталу. Розрахункова вартість акціонерного капіталу як правило визначається на основі методу дисконтованих грошових потоків. Основні труднощі, що виникають при розрахунку SVA – трудомісткість розрахунків та точність прогнозування грошових потоків.

CFROI (Cash flow return on investment) – рівень доходності інвестицій на основі потоку грошових коштів, розраховується як відношення скоригованих вхідних грошових потоків в поточних цінах до скоригованих вихідних грошових потоків в поточних цінах.
Гроші Гро́ші - особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів та послуг. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу.
Якщо показник CFROI перевищує необхідний середній рівень, що вимагають інвестори, то компанія створює вартість, і навпаки, якщо CFROI нижче необхідного рівня, то вартість компанії в такому випадку буде зменшуватись. Слід відзначити, що даний показник враховує фактор інфляції.

І, нарешті, показник CVA (Cash value added) – додана вартість потоку грошових коштів. Досить часто даний показник також називають RCF (Residual cash flow), в його основі – концепція залишкового доходу. Розрахунок даного показника здійснюється як різниця між скоригованим операційним грошовим потоком та сумою всіх зобов’язань по обслуговуванню капіталу компанії. Слід зазначити, що останнім часом значна кількість спеціалістів-практиків віддають перевагу використанню саме даного показника.

У процесі формування системи управління вартістю на підприємстві фінансові менеджери повинні чітко визначити основні фактори, що впливають на вартість компанії, і враховуючи їх вибрати ті показники, які найбільш повно їх враховують.

  1   2


Скачати 148.01 Kb.

  • НЕОБХІДНІСТЬ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
  • Ключові слова
  • Методологія дослідження.
  • 20 роки ХХ ст. … 70 роки ХХ ст. 80 роки ХХ ст.
  • Показники можуть відображати інтереси не тільки акціонерів, але і менеджерів Максимізація акціонерного капіталу