Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



О. А. Поцулко історія української культури

О. А. Поцулко історія української культури




Сторінка1/8
Дата конвертації22.03.2017
Розмір0.94 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


державний вищий навчальний заклад



Української державної академії

залізничного транспорту

Факультет „ Економіка транспорту ”

Кафедра „Соціально-гуманітарні дисципліни ”
О.А.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Поцулко


ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

Донецьк – 2012

УДК 930.85(100 477)(075.8)

ББК 63.3(0)-7я73-1 63.3(4Укр)-7я73-1
Поцулко О.А. Історія української культури: навчально-методичний комплекс для студентів всіх спеціальностей денної форми навчання.

Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.

– Донецьк: ДонІЗТ, 2012. – 82 с.
Навчально-методичний комплекс призначений допомогти студентам в самостійній роботі з написання рефератів та контрольних робіт, вивчення курсу і підготовці семінарських занять, проведення модульного контролю знань, дискусій. Цей комплекс складається з робочої програми, планів семінарських занять, рекомендацій до самостійної роботи, питань до модульного контролю, контрольних питань до іспиту, критеріїв оцінок, списку новітньої літератури. Навчально-методичний комплекс сприяє розвитку науково-дослідних здібностей у студентів.

Навчально-методичний комплекс курсу «Історія української культури» обговорено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Донецького інституту залізничного транспорту та рекомендовано для друку.

Мо́дульний контро́ль - це різновид контрольних заходів, який проводиться з метою оцінки результатів навчання студентів на визначених його етапах, а також для встановлення зворотного зв'язку між викладачем, його якістю викладання і рівнем знань і умінь студентів.

Семіна́рське заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Залізни́чний тра́нспорт (залізни́ця) - вид рейкового транспорту, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізничною колією. Залізничний транспорт є галуззю промисловості, частиною транспортної мережі логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню.

Протокол № 8 від 13.03.2012 р.

Рекомендовано для друку на засіданні методичної комісії факультету «Економіка транспорту». Протокол № 6 від 23.03.2012 р.

Укладач:


к. і. н., доцент О.А. Поцулко (ДонІЗТ)

Рецензенти:

к. і. н., доцент Т.К. Захарченко (БДПУ)

к. філос.н., доцент О.І. Хромова (ДонІЗТ)

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………4



  1. Робоча програма……………………………………………….7

  2. Обсяг та структура курсу……………………………………24

  3. Плани семінарських занять………………………………….26

  4. Рекомендації до самостійної роботи………………………..50

  5. Питання до модульного контролю………………………….66

  1. 6. Контрольні питання до іспиту……………………………….70

  2. 7. Критерії оцінок……………………………………………….74

8. Список новітньої літератури…………………………………77

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Історія української культури» згідно із Освітньо-професійними програмами підготовки бакалаврів за всіма спеціальностями є нормативною дисципліною циклу гуманітарної підготовки.

Робоча програма курсу «Історія української культури» розроблена відповідно до навчального робочого плану, освітньо-професійної програми вищої освіти, яку було рекомендовано ГСВО МОН України.

Окремі зміни в програмі зумовлені необхідністю врахування сучасних процесів у соціально-політичному житті України, нових джерел інформації з тематики курсу, виданих після публікації типової програми, а також специфіки майбутньої професійної діяльності студентів економічних, технічних та управлінських спеціальностей. Внесення змін до програми зумовлювались також необхідністю адаптації української освітньої системи у Болонський процес з орієнтацією на переважно самостійну роботу студентів.

Боло́нський проце́с - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2012 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 48 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.

Метою навчальної дисципліни «Історія української культури» є вивчення основних періодів розвитку української культури, проблеми етногенезу та культурогенезу українського народу, аналіз історичної специфіки української національної культурної традиції, що постає невід’ємною умовою формування ціннісних орієнтирів молоді та гуманізації сучасного українського соціокультурного простору.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

Завдання курсу «Історія української культури» полягає у тому, щоб ознайомити студентів з основними історичними періодами становлення феномену української культури, закономірностями її функціонування і розвитку, формування у студентів поглибленого розуміння фундаментальних понять і категорій української культури, оволодіння сучасними методами культурологічного аналізу, розуміння тенденцій сучасних соціокультурних трансформацій в українській культурі.

Нормативний курс «Історія української культури» змістовно зіставляється з рядом дисциплін соціогуманітарного циклу: «Філософія», «Релігієзнавство», «Історія України», «Психологія», «Соціологія», «Політологія».

У процесі вивчення курсу «Історія української культури» студенти повинні знати:



  • суть, зміст поняття «культура», структуру та функції культури;

  • головні етапи розвитку, характерні особливості періодизації та репрезентанти української культури;

  • процеси та події, які зумовлювали зміну умонастроїв та перехід від одного періоду української культури до іншого;

  • визначення та зміст основних мистецьких стилів та напрямів української культури (у архітектурі, художньому та образотворчому мистецтві, літературі);

    Образотво́рче мисте́цтво - мистецтво відображення сущого у вигляді різних образів, зокрема таких як художні образи на площині (графіка, малярство тощо) та в просторі (скульптура).



  • світоглядні засади визначних представників української культури різних періодів, їх здобутки, досягнення, особливості діяльності в процесі культурно-історичного поступу;

  • місце та значення української культури в системі світової культури;

  • зіставлення культурних явищ національної культури з відповідними процесами та періодами світової культури;

  • світоглядні тенденції, які притаманні сучасній українській культурі.

У процесі вивчення курсу «Історія української культури» студенти повинні вміти:

  • пояснити суть феномену культури, її роль у людській життєдіяльності, способи набуття, збереження та передачі базових цінностей культури;

  • аналізувати головні етапи розвитку, закономірності функціонування та становлення української культури;

  • характеризувати, вміти пояснити та наводити приклади чільних здобутків та пам’яток культури України;

  • порівняти (зіставити, знайти спільне) особливості різних культурних періодів;

  • наводити найвизначніші культурно-мистецькі пам’ятки та імена видатних представників того чи іншого періоду історії культури України;

    Історія культури - розділ історичної науки та культурології, присвячений вивченню розвитку і взаємодії аспектів людської діяльності, так чи інакше пов’язаних з культурою. Крім того, історія культури є окремою соціально-гуманітарною академічною дисципліною.



  • визначати роль і місце української культури в світовій цивілізації, пояснити історичну специфіку української національної культурної традиції;

  • аналізувати тенденції новітніх соціокультурних трансформацій та сучасних культурологічних процесів, які стосуються як історії української, так і світової культури;

  • обґрунтовувати власні світоглядні позиції на основі знань історико-культурної спадщини України, а також турбуватися про збереження та примноження національної культурної спадщини.

    Культу́рна спа́дщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини, результат духовної і матеріальної діяльності. 1963 року створена загальноєвропейська федерація Europa Nostra з метою популяризації і захисту культурної спадщини та природного середовища Європи.



Важливо, щоб студенти не тільки володіли знаннями з «Історії української культури», але й вміли плідно використовувати та застосовувати їх у вирішенні конкретних завдань практичної діяльності.

Формою підсумкового контролю з дисципліни є іспит.




  1. РОБОЧА ПРОГРАМА


Змістовний модуль 1. Історичний розвиток української культури: від витоків до XVII століття.
Тема 1. Українська культура як соціально-історичне явище.

Актуальність теми

Історія української культури посідає одне з чільних місць у системі розвитку суспільства та формування національної самосвідомості.

Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.

Визначення сутності, змісту та визначальних етапів еволюції національної культури є основними завданнями сучасної української культурологічної науки. Українська культура належить до європейського кола культури, де традиційно вищою цінністю визнавалися свобода і значущість особистості. Саме визнання особистості як основної цінності національної культури може забезпечити прогресивний культурний розвиток країни.



Мета навчання

Загальна мета

Вміти трактувати сутність історії української культури як науки, місце та значення української культури в системі світової культури.



Конкретна мета

Вміти:


  • диференціювати об’єкт і предмет історії української культури;

  • аналізувати головні етапи розвитку, характерні особливості періодизації та репрезентанти української культури;

  • виділити основні структурні елементи та функції культури;

  • розрізняти методологічні принципи та джерела формування української культури;

  • визначати роль і місце української культури в світовій цивілізації.



Зміст навчання

Розуміння поняття культури як суспільного та духовного феномену: еволюція поглядів та сучасні інтерпретації поняття. Структура та функції культури. Предмет, об’єкт і мета курсу «Історія української культури». Методологічні принципи вивчення культури.

Феномен української культури. Періодизація історії української культури, характеристика.

Періодизація історії - поділ історії людства на періоди. Періодизація в історії - раціональний спосіб впорядкування масиву емпіричної та теоретичної інформації за часовою протяжністю з метою поглиблення пізнання й розуміння змінних станів об’єктів навколишнього світу.

Джерела формування української культури. Передслов’янська доба.

Особливості світогляду та характерології українського народу як підґрунтя української культури.

Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Українська культура як складова та невід’ємна частина світової культури.


Тема 2. Стародавня культура східних слов’ян.

Актуальність теми

Українська культура почала формуватися ще за давніх часів, під впливом найрізноманітніших чинників. На теренах України зійшлися і вступили у взаємодію культури різних етносів. З початку свого формування українська культура не лише зазнала західного та східного впливів, а й була здатна до їх творчого засвоєння та перероблення. Вершиною культурного розвитку мідно-бронзової доби стала Трипільська культура, яка виступила одним із джерел формування національної культури. Важливим моментом культурогенезу східнослов’янського етносу стала кімерійсько-скіфська доба, з якою на теренах України розпочався залізний вік. Велике значення у формуванні національної культури відіграла антична культура, яка була зосереджена у Північному Причорномор’ї, а пізніше – Зарубинецька та Черняхівська культури.

Черняхі́вська культу́ра - археологічна культура у 100–500 роках. Поширена на території лісостепового Подніпров'я між Дінцем і Дністром та Прутом і вздовж Бугу, а також на південному сході Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії.

Трипі́льська культу́ра, культу́ра Кукуте́нь (рум. Cucuteni, або культурна спільність «Кукуте́нь-Трипі́лля») - археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви села Трипілля на Київщині, у зазначеній «розширеній» назві культури присутня ще й назва румунського села Кукутень.

Антична культура - це культура держав, що сформувалися з 3 тисячоліття до н. е. по 5 століття нашої ери на теренах Середземноморського регіону періоду архаїчної Греції, класичної Греції, доби еллінізму та доби Римської республіки.

Стародавня культура східних слов’ян стала вагомим джерелом формування української культури.



Мета навчання

Загальна мета

Вміти характеризувати та виділяти основні етапи й особливості стародавньої культури східних слов’ян.



Конкретна мета

Вміти:


  • диференціювати основні етапи розвитку стародавньої культури східних слов’ян;

  • аналізувати основні чинники формування національної культури;

  • розкрити особливості Трипільської культури, порівняти її з іншими археологічними культурами, показати її світове значення;

  • характеризувати релігійні вірування та міфологію східнослов’янських племен;

    Трипі́лля - село Обухівського району Київської області. Відстань до райцентру становить близько 15 км і проходить автошляхом Р19.

    Релі́гія (від лат. religio - зв'язок) - особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.



  • пояснити термін язичництво;

  • розкрити особливості скіфського звіриного стилю у мистецтві;

    Звіри́ний стиль - назва художнього стилю, поширеного в мистецтві кількох стародавніх культур. Основною тематикою зображень були тварини або ж частини їх тіла, та складних композицій з них, звідки й назва.



  • пояснити причини створення античних міст-полісів у Північному Причорномор’ї та їх культурні здобутки у галузі мистецтва, архітектури, освіти та звичаях;

  • характеризувати хронологічні межі Зарубинецької та Черняхівської культур, території їх формування і поширення, їхні особливості.

Зміст навчання

Культурогенез українського народу. Витоки української культури. Західний та східний впливи на формування національної культури. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт, енеоліт).

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 грудня 2016 року чисельність наявного населення України становила 42 603 854 осіб (без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)

Феномен Трипільської культури.

Культура мідно-бронзової та залізної доби (кіммерійці, скіфи, сармати, антична доба Причорномор’я). Особливості скіфського звіриного стилю у мистецтві. Причини створення античних міст-полісів.

Характерні риси культури ранньослов’янського періоду. Зарубинецька та Черняхівська культури.

Релігія слов’янських племен. Особливості язичницьких вірувань і пантеону божеств (Даждьбог, Сварог, Велес, Перун). Космогонічні уявлення східних слов’ян (на прикладі Збручацького ідола Світовида). Функції слов’янських богів.

Праслов’янська писемність. Основні типи письма. Культурна місія Кирила і Мефодія. Абетка Михайлівської абсиди Софії Київської (початок IX століття).




Тема 3. Культура Київської Русі.

Язи́чництво (стцерк.-слов. языкъ - «народ») - прийнятий у християнському богослов'ї і частково в історичній літературі термін, що означає всі неавраамічні релігії. Поширене не зовсім точне вживання терміна щодо всіх політеїстичних (багатобожних) релігій.

У розвитку культури Київської Русі проявлялися як загальні закономірності, так і національні особливості. Її основа - самобутня культура східнослов'янських племен. Принциповим рубежем у розвитку культури стало прийняття християнства.



Актуальність теми

IX століття в історії Русі було переломним етапом. У цей час завершується складний і тривалий процес формування феодалізму у східних слов’ян та Давньоруською держави, де столицею був Київ. Саме сплав досягнень тодішньої світової культури – від творів Аристотеля до способів кладки кам’яної арки в спорудах та успіхів культури східнослов’янських племен – і породив самобутній характер культури Київської Русі, яка, незважаючи на певну етнічну і мовну спорідненість слов’янських народів, була відмінною від культури поляків, білорусів, росіян, болгар, словаків.

Русь - назва історичного регіону в Центральній та Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI - XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава, що була осердям середньовічної держави Київська Русь.

Більше того, саме культура Київської держави справляла позитивний вплив на культурний поступ сусідів.

Ки́ївська Русь (Русь; стцерк.-слов. Роусь) - середньовічна держава на території Східної Європи з центром у Києві. Існувала з кінця IX до середини XIII століть і являла собою об'єднання руських князівств під владою династії Рюриковичів.



Мета навчання

Загальна мета

Вміти окреслити основні етапи розвитку та особливості культури Київської Русі, а також її значення в становленні й розвитку української культури.



Конкретна мета

Вміти:


  • розкрити соціально-економічні та історичні умови виникнення держави Київська Русь та її соціокультурні засади;

  • пояснити вплив християнства (хрещення Русі) на подальший культурно-історичний розвиток слов’янських народів;

  • виділяти і характеризувати основні стилістичні форми архітектури і мистецтва Київської Русі;

  • аналізувати основні пам’ятки писемності та літератури Київської доби;

  • оцінити систему освіти та наукових знань в Київській Русі;

    Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.

    Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.



  • знаходити основні чинники розквіту образотворчого мистецтва: давньоруської мозаїки, фрески, книжкової мініатюри, іконопису;

  • пояснити основні риси та своєрідність культури Галицько-Волинської Русі.

Зміст навчання

Давньоруська культура як результат тривалого процесу внутрішнього розвитку східнослов’янського суспільства. Роль релігії. Язичницький політеїзм та його особливості. Руська державність. Ставлення Русі до Сходу і Заходу в історичному ракурсі. Варяги та греки. Суперечливість норманської версії виникнення державності. Взаємозв’язок з Візантією. Прийняття християнства. Художня культура Київської Русі.

Матеріальна культура Київської Русі: основні її види та галузі господарювання. Розквіт образотворчого мистецтва: давньоруські мозаїки, фрески, книжкова мініатюра, іконопис.

Книжкова мініатюра - витвір образотворчого мистецтва невеликого розміру в книгах. Спершу термін «мініатюра» означав червоний (писаний циноброю) малюнок у рукопису, що ілюстрував та доповнював текст. Характеризувався малим розміром, часто розміщувався на полі або між рядками рукописів, хоча трапляються мініатюри і на весь аркуш.

Перші монументальні споруди. Роль монастирів. Особливості давньоруського зодчества. Феодальні міжусобні війни та їх наслідки. Татаро-монгольська навала.

Міжусо́бні ві́йни - війни, які постійно вели між собою феодали у часи роздрібненості. Внутрішній розбрат, війна між окремими людьми чи суспільними групами в державі.

Татарська нава́ла на Русь - вторгнення військ на території руських князівств у 13-14 ст., внаслідок якого останні втратили політичну самостійність і були включені до складу золотоординської імперії, найбільшої держави світу тих часів.

Література. Перша бібліотека. Розвиток писемності. «Остромирівське євангеліє», «Ізборники Святослава», «Слово о полку Ігоревім». Усна народні творчість, билинний епос, думи, кобзарство. Сучасні трактовки розвитку культури Київської Русі та її вплив на культури українців, росіян та білорусів.

  1   2   3   4   5   6   7   8



  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС ДЛЯ СТУДЕНТІВ ВСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ Донецьк – 2012
  • Історія української культури
  • РОБОЧА ПРОГРАМА Змістовний модуль 1. Історичний розвиток української культури: від витоків до XVII століття.
  • Мета навчання
  • Тема 2. Стародавня культура східних слов’ян. Актуальність теми
  • Трипільської культури
  • Зміст навчання
  • Тема 3. Культура Київської Русі