Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



О. В. Ковальчук, аспірант Львівської комерційної академії

Скачати 45.81 Kb.

О. В. Ковальчук, аспірант Львівської комерційної академії




Скачати 45.81 Kb.
Дата конвертації28.05.2017
Розмір45.81 Kb.

О. В. Ковальчук, аспірант Львівської комерційної академії

НЕОБХІДНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ в БАНКУ
ПРОЦЕСУ КЕРУВАННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ
ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ


Поглиблення інтеграційних процесів, які пов’язані з злиттям банківського та страхового бізнесу в Україні, створення фінансових супермаркетів, банківських об’єднань та стратегічних альянсів фінансових інституцій, зумовлене розширенням переліку пропонованих банками продуктів і послуг, посиленням конкурентних позицій на фінансовому ринку та підвищенням рівня прибутковості. Це ускладнює існуючі форми взаємодії та партнерства між банками з однієї сторони та фінансовими компаніями з іншої. При цьому, важливим для банку є фінансова надійність і стабільність його контрагентів та партнерів, що не призведе до погіршення фінансового стану самого банку та не поставить під загрозу його діяльність. Зазначена ситуація створює необхідність організації в банку процесу керування кредитним ризиком фінансових інституцій (рис. 1).


Передбачає розпізнавання та визначення чинників, які можуть спричинити виникнення
або зміну величини ризику. Ідентифікація здійснюється шляхом проведення аналізу: фінансового стану інституцій з одночасним врахуванням економічних, правових, організаційних факторів, які можуть мати вплив на їх діяльність; змін у політичній
та економічній ситуації країн; структури операцій, які проводяться; впливу змін ринкової кон’юнктури на розмір експозиції, яка виникає при проведенні банком операцій; рівня концентрації кредитного ризику фінансових інституцій
та його впливу на величину експозиції.

Вимірюється величини кредитної експозиції. Досліджуються: чинники, які пов’язані
з кредитною довірою до окремих фінансових інституцій або країн (значення фінансових показників, склад акціонерів, рейтинги присвоєні зовнішніми рейтинговими агентствами, економічна політика, інше);
Рейтингове агентство Ре́йтингове аге́нтство - або Агентство кредитних рейтингів (англ. CRA) є компанією, яка присвоює кредитні рейтинги емітентам різних видів боргових зобов'язань.
Антициклічна політика - це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.
статистичні дані, що стосуються окремих параметрів
кредитної операції (ймовірність виникнення неплатоспроможності, стандартне відхилення
ймовірності виникнення неплатоспроможності, рівень відшкодування фінансовою інституцією завданих банку збитків); вплив ринкового ризику на розмір експозиції. Вимірювання рівня ризику в банку може проводитися з застосуванням індивідуального підходу (конкретний контрагент, операція) і на основі підходу, який базується
на портфельних методах.

Етап 1: виявлення
та ідентифікація ризику







Етап 2: вимірювання
і оцінка величини ризику






Етап 3: здійснення
системного управління ризиком

Полягає у: розробці відповідних принципів та процедур, поділі компетенції при управлінні ризиком; розробці та вдосконаленні інструментів, які дозволяють утримувати рівень ризику
на прийнятному для банку рівні, моделей оцінки ризику, інструментів інформаційної підтримки здійснення процесу управління ризиком. При реалізації системного управління беруться
до уваги наступні фактори: залежні від банку (дотримання вимог політики управління банківськими ризиками, процедур з керування кредитним ризиком;
Керування ризиком - процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого (припустимого) ризику.
Банківський ризик - це ймовірність відхилення від запланованих (очікуваних) показників діяльності банку через здійснення активно-пасивних операцій, їх організацію, стан корпоративного управління та вплив факторів зовнішнього середовища, наслідки якої можуть бути негативними, нульовими або позитивним.
моніторинг за станом виконання укладених генеральних угод з відповідними фінансовими інституціями; активність здійснюваних банком операцій на міжбанківському ринку); незалежні від банку (загальний стан макроекономічної ситуації в країні; активність банків на міжбанківському ринку; реалізація регуляторними органами валютної політики;
Валю́тна полі́тика - сукупність організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.
нестабільність на внутрішньому та зовнішньому фінансових ринках; зміна законодавчої бази; зміна фінансового стану інституції.





Відбувається на постійній основі та включає: моніторинг всіх даних та чинників,
які мають вплив на величину ризику; аналіз результатів прийнятих рішень
та виконаних дій; контроль за процесом управління ризиком з точки зору
його відповідності діючим у банку внутрішнім нормативним документам.

Етап 4: моніторинг рівня ризику






Етап 5: звітування про ризик

Передбачає підготовку інформації про поточну експозицію та рівень ризику банку.
При здійсненні звітування про величину ризику, необхідним є визначення форми подання, періодичності підготовки та прямих користувачів, яким буде представлена на розгляд звітна інформація. Формами періодичної звітності можуть бути: звіти про щоденне використання банком встановлених міжбанківських лімітів, звіт щодо стану міжбанківського ринку та рівня використання лімітів окремими банками-контрагентами, звіт про використання лімітів
на страхові компанії у щоквартальному розрізі.
Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *
Інформація про перевищення встановлених фінансових лімітів повинна оперативно готуватися після настання та виявлення перевищення і у подальшому повинна бути представлена на розгляд керівництву банку.



Рисунок 1 – Модель організації здійснення процесу
керування кредитним ризиком фінансових інституцій у банку


Під кредитним ризиком фінансової інституції слід розуміти наявний або потенційний ризик для надходжень чи капіталу, що характеризується можливим понесенням втрат при здійсненні операцій з компанією і пов’язаний з невиконанням або відсутністю можливості своєчасно та у повному обсязі виконати перед банком взяті на себе фінансові зобов’язання. Схематично, організацію процесу керування кредитним ризиком фінансових інституцій у банку можна представити у вигляді п’яти послідовно здійснюваних етапи ( див. рис. 1).

На наш погляд, організація управління кредитним ризиком фінансових інституцій, дозволить попередити можливі загрози для функціонування банку, що пов’язані з співпрацею між банківською установою та компаніями, не порушуючи при цьому такі критерії оцінки ефективності ведення банківського бізнесу як безпечне вкладення фінансових ресурсів, орієнтація на одержання запланованого результату та здійснення довготривалої діяльності на фінансовому ринку.

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.






Скачати 45.81 Kb.