Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Оцінки ефективності науки в Україні

Скачати 248.77 Kb.

Оцінки ефективності науки в Україні




Скачати 248.77 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації18.05.2017
Розмір248.77 Kb.
  1   2

Оцінки ефективності науки в Україні



Трансфер технологій. Частка загальної кількості нових технологій (технічних досягнень), придбаних вітчизняними промисловими підприємствами в Україні і за її межами у 2003 р.
Технологія Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).
Промисловість Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
, дорівнює, відповідно, 66,3 та 33,7% загальної кількості придбаних технологій, тобто перевага надавалась здебільшого вітчизняним нововведенням. Серед різних форм придбаних технологій найбільшу кількість складало устаткування, частка якого в загальній їх кількості дорівнювала 62,1%, з яких 31,6% припадало на вітчизняний ринок, а 26,5% – на закордонні ринки.
Технології, одержані у складі наданих інвестицій, становили 1,3% від загальної їх кількості. З них 0,7% було придбано в Україні, та 0,7% – за її межами. Досить малою (5,6%) була частка ліцензій на використання об’єктів промислової власності, що свідчить про слабку розвиненість цього важливого аспекту інноваційної діяльності.
Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.


Зовсім незначне місце (0,1%) посідав лізинг. Це свідчить про те, що даній формі придбання промисловими підприємствами нових технологій (технологічних досягнень) в Україні майже зовсім не приділяється увага – обсяг лізингових інвестицій в Україні не перевищує 12% від попиту на інвестиції в промисловість України за лізинговими схемами.

Ключовим ланцюгом акумуляції науково-технічних перетворень, становлення України як високотехнологічної держави виступає машинобудування. Але коефіцієнт покриття імпорту експортом машинобудівної продукції з 2000 по 2003 рік був значно меншим одиниці (в середньому 0,72), зменшуючись щорічно. Спостерігається негативна тенденція в динаміці внутрішнього ринку цього виду продукції: імпортна його складова значно перевищує вітчизняну. Ці негативні тенденції обумовили збільшення залежності країни від імпорту машинобудівної продукції.

Комплексний аналіз сучасного стану трансферу технологій в Україні показав такі результати:

кількість підприємств, що придбали готові засоби виробництва в останні роки, більш ніж у 3 рази перевищувала кількість підприємств, що придбали права на патенти та ліцензії на об’єкти промислової власності.

За́соби виробни́цтва (англ. Means of production) - сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. До засобів виробництва належать машини, знаряддя праці, фабрики, а також суспільний і природний капітал.
Це означає, що більшість підприємств витрачають більшу частину своїх коштів на готові засоби виробництва, здійснюючи свою інноваційну діяльність у простішому, але менш перспективному напрямі;

на фоні високих темпів зростання кількості використаних промислових зразків відбулося різке падіння їх загального використання, що свідчить про погіршення їх якості;

Промислóвий зразóк - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, характеризується будь-яким новим видом форми, конфігурації, кольору чи сукупності цих елементів у продукті, що створює естетичне враження.

територія дії ліцензійних угод зменшувалась на декілька країн щорічно. Це свідчить про те, що Україна за останні п’ять років значними темпами втрачала закордонні ринки інтелектуальної власності;

спільне підприємництво, як одна з форм трансферу технологій, у високотехнологічному секторі розвинуте дуже слабо;

співвідношення прямих іноземних інвестицій між технологічними секторами було на користь високотехнологічного сектору;

Ліце́нзія (лат. licentia - дозвіл) - у загальному значенні - це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Прямі́ інозе́мні інвести́ції (ПІІ; англ. Foreign direct investment (FDI)) - за визначенням «інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора». Згідно з методологією МВФ ПІІ - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.

понад 60% від загального машинотехнічного експорту здійснювалось тільки десятком підприємств галузі, це всього лише 1% від кількості підприємств, які здійснюють експорт цього виду продукції з України; слабкою є стратегія завоювання перспективних ринків, що підтверджується вкрай малими обсягами поставок українських машинотехнічних виробів у країни американського континенту, на ринки країн Близького Сходу, Південо-Східної Азії та Африки;

Аме́рика - частина світу в західній півкулі Землі, що поділяється на два континенти або материки - Північну і Південну Америку, часто з Північної Америки виділяється і Центральна Америка.

– в експортно-імпортних операціях домінує низькотехнологіний сектор із значним відривом від середньо- та високотехнологічного секторів.

Враховуючи викладене, не можна однозначно оцінити позитивні результати економічного “буму” в Україні. З одного боку, освоєння українським бізнесом нових знань в економіко-організаційній сфері, розбудова нових ефективних ринкових взаємовідносин, а також активізація інвестиційних процесів, безумовно, відіграли прогресивну роль як чинники зазначеного економічного зростання.

Економі́чне зроста́ння - збільшення обсягу виробленої продукції в порівнянні з минулим роком, збільшення її реальної (корегованої на інфляцію) вартості.

З іншого боку, на цьому етапі визначальними залишилися екстенсивні фактори економічного розвитку, зокрема зростання внутрішнього і зовнішнього попиту на українську продукцію.

Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Так, значне прискорення темпів зростання експорту у 2004 році (експорт товарів зріс на 41,6%), що стало практично визначальним чинником економічного розвитку держави, на жаль, було пов’язане не з підвищенням конкурентоспроможності чи технологічного рівня вітчизняних товарів, а обумовлене насамперед поліпшенням зовнішньоекономічної кон’юнктури та ревальвацією євро щодо долара США. Ця обставина і сприяла збільшенню цінової конкурентоспроможності невибагливої української продукції на світовому ринку. Частка ж України у світовому обсязі торгівлі високотехнологічною, наукоємною продукцією поки що залишається вкрай незначною (0,1% від світових обсягів, що на порядок менше, ніж у Польщі та Китаї і на два порядки нижче, ніж у Німеччині).

Таким чином, на відміну від розвинутих країн, які до 85–90% приросту ВВП забезпечують через виробництво та експорт високотехнологічної продукції, Україна продовжує розвиватися без суттєвого використання свого інноваційного потенціалу.

Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).
Продовжує деградувати внутрішній ринок науково-технічної продукції внаслідок незначного попиту на інноваційні розробки із-за низького рівня платоспроможності вітчизняних споживачів, які мають потреби у високотехнологічній, наукоємній продукції. Внаслідок цього становище в інноваційній сфері України досі залишається незадовільним.

Регіональний аспект. Об’єктивною є фундаментальна залежність сталого соціально-економічного розвитку від інноваційної політики, яка чітко окреслює, що наука, інновації та інноваційна діяльність є потужним ресурсом прогресивних перетворень виробництва, розподілу і обміну для досягнення головної мети – забезпечення соціальних потреб населення. Останнє передбачає сумісну діяльність управлінських і законодавчих органів влади, науково-інноваційних організаційних структур, фінансово-інвестиційної та інноваційної інфраструктури тощо.
Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції
Інноваці́йна інфраструкту́ра - весь необхідний спектр державних і приватних установ та організацій, які забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного циклу.
Превентивні зусилля будь-якої складової науково-інноваційної діяльності або декількох її елементів не створюють достатніх умов для одержання необхідних результатів щодо піднесення економіки та соціальної сфери. Всі перераховані елементи системи мають синхронно організовувати відповідним чином свою діяльність. При цьому, надто важливим є узгодженість специфічних завдань кожної структури і системних завдань для регіонів країни, а також створення ефективного порядку координації загальної діяльності, що можливо в рамках цілісних науково-інноваційних систем регіонального та національного рівня.

На сучасному етапі гармонійного розвитку всіх складових системи науково-інноваційної діяльності на регіональному рівні перешкоджають такі фактори:

– відсутність ефективної регіональної політики у цьому напрямі, що виявляється в обмежених можливостях органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади щодо стимулювання інноваційного регіонального розвитку та міжрегіонального співробітництва;

Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.

– невирішеність проблем формування і функціонування цілісних промислових конкурентоспроможних промислових комплексів на регіональному рівні, що потребує державного вирішення щодо передачі всіх підприємств державної форми власності, паїв та акцій, які належать державі в статутних фондах акціонерних товариств, розташованих на території регіонів, до комунальної власності або у сферу управління місцевих державних адміністрацій; неможливість впливати на забезпечення необхідної кількості кваліфікованої робочої сили через підготовку їх у професійно-технічних навчальних закладах, що розташовані на території регіону;

Вла́сність - результат привласнення[Джерело?], тобто ставлення людей до певних речей, як до своїх.
Акціонерне товариство (англ. Joint-stock company, нім. Aktiengesellschaft) - один з різновидів господарських товариств. Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число акцій, що засвідчують права та обов'язки учасників товариства ( акціонерів ).
Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

– відсутність державної фінансової підтримки пріоритетних інноваційних проектів, яка передбачається Законом України “Про інноваційну діяльність”, шляхом повного (часткового) безвідсоткового кредитування або повної (часткової) компенсації відсотків, що сплачуються суб’єктами інноваційної діяльності комерційним банкам й іншим фінансово-кредитним установам.

Іннова́ція (англ. innovation - нововведення)- ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Аналогічно з місцевих бюджетів також може надаватись фінансова підтримка інноваційної діяльності в регіонах, але з причини відсутності в місцевих бюджетах фінансових ресурсів реалізується надто рідко. До цього слід зауважити, що на 2005 р. бюджетні кошти на вказані цілі не були передбачені.

Місце́вий бюдже́т - бюджет адміністративно-територіальної одиниці - області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування.
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Бюдже́т (з франц. budget, давн. франц. bougette - «шкіряний гаманець») - грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.
Актуальною проблемою залишається недосконалість існуючої організації науки та інноваційної діяльності на підприємствах, відсутня система фінансової і організаційної взаємодії. У зв’язку з цим створення регіональних науково-інноваційних систем для активізації інноваційної діяльності з урахуванням особливостей перехідного до ринку періоду є прерогативою місцевих органів влади.

Існуючі умови розвитку наукової та інноваційної діяльності в нашій країні, як на національному, так і на регіональному рівні для піднесення її на більш високий щабель потребують нового підходу, що вміщує характерні специфічні риси і комплекс принципів становлення та розвитку цілісних регіональних науково-інноваційних систем.

Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Перспективним напрямом формування і функціонування цілісних регіональних систем науково-інноваційної діяльності є кластерний принцип. Об’єднання в кластери наукових, науково-технічних установ, промислових підприємств різної форми власності, інноваційної інфраструктури тощо, які взаємопов’язані в процесі створення інноваційного продукту, інноваційної продукції, набувають можливості збільшення залучення інвестицій, розширення сфери інноваційної діяльності, збільшення обсягів інноваційної продукції.

Форма власності - це стійка система економічних відносин і господарських зв'язків, що зумовлює відповідний спосіб та механізм поєднання працівника і засобів виробництва.
Територіальне об’єднання взаємопов’язаних підприємств та установ у межах регіону, які орієнтуються у своїй діяльності на виробництво продукції світового рівня і, в основі яких лежать мережеві структури, а саме виробничі кластери, уже створено в Україні (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області [будівельні, харчові, швейні]).
Хмельни́цька о́бласть (до 4 лютого 1954 року - Кам'яне́ць-Поді́льська) - область на заході України. Утворена 22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР з центром у місті Кам'янці-Подільському.
Реалізація кластерного принципу в рамках цілісних регіональних науково-інноваційних систем надає можливість підвищення ефективності управління інноваційною діяльністю в регіоні, а також заохочення місцевих фінансових ресурсів.

Кластерний принцип науково-технічних розробок та втілення їх результатів у життя, що останнім часом розвивається досить інтенсивно, заслуговує на посилену увагу органів управління та законодавче визначення. За цим принципом на етапі створення техніки, її монтажу та запуску підключаються активно банки (національні й комерційні), венчурні фонди, галузеві та регіональні господарські об’єкти, КБ та підприємства, що спеціалізуються на виготовленні нової техніки і технологій, які забезпечують випуск прогресивної продукції.

Венчурний фонд (англ. Venture fund - ризикований фонд) - інвестиційний фонд, що орієнтований на роботу з інноваційними підприємствами та проектами (так званими «стартапами»). Венчурні фонди здійснюють інвестиції в цінні папери або частки підприємств з високим або відносно високим ступенем ризику в очікуванні надзвичайно високого прибутку.
Держава в цьому разі лише страхує інноваційний ризик. Застосування цієї форми програмно-цільового методу управління інноваційною діяльністю залежить значною мірою від здійснення відповідної державної політики, відображеної в законах.

Актуальним тактичним завданням національної інноваційних та регіональних систем в Україні на сучасному етапі є запуск процесів масового оновлення всіх сфер господарської діяльності. У цьому аспекті ключовим питанням є усунення розриву інноваційного процесу між стадіями виникнення нового знання та його впровадженням у практичну діяльність.



Інституціональні умови і зміни, що відбуваються в системі фінансування в усіх секторах науки, потребують утворення різних форм інтеграції науки з промисловістю, які можна віднести до типу територіальних науково-промислових комплексів з особливостями їх функціонування в ринковому середовищі і які є необхідною та невід’ємною складовою цілісних регіональних науково-інноваційних систем, що формуються. Зі світового досвіду відомо, що найбільш поширеними інноваційними структурами такого типу є наукові парки або технопарки, які істотно відрізняються за своїми функціями, джерелами фінансування та організаційною структурою. Вони можуть об’єднувати дослідні інститути некомерційного характеру, що тісно пов’язані з промисловістю (Центр Іллінойського технологічного інституту);
Іллінойський технологічний інститут (англ. Illinois Institute of Technology, скор.IIT) - технічний університет у Чикаго, заснований в 1940 році. Тут навчаються близько 7700 студентів на відділеннях математики, інженерної справи, архітектури, психології, економіки та права.
виконувати лише науково-дослідні роботи без права масового виробництва (Херіот-Уоттський науковий парк у Шотландії);
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (акронім НДДКР) (рос. НИОКР) - сукупність робіт, спрямованих на отримання нових знань та їх практичне застосування при створенні нового виробу або технології.
Безпере́рвне виробни́цтво - процес виготовлення продукції що здійснюється безперервно в умовах сукупності безперервних технологічних процесів, організованих в вигляді виробничої лінії, підрозділу, цеха або підприємства в цілому.
зорієнтовані на функцію з’єднання ідеї, винаходу з капіталом і підприємцями, залучення приватних і громадських фондів для забезпечення стартового періоду новим підприємствам, які займаються впровадженням інновацій, тобто спрямовані на розвиток високотехнологічних підприємств (інноваційні центри за типом американських інкубаторів). При формуванні цілісних регіональних науково-інноваційних систем створення інноваційних центрів, діючих у рамках інноваційного поля регіону, є найбільш доцільним у функціональному і управлінському аспектах. Функціонально інноваційні центри охоплюють різні стадії інноваційної діяльності.
Інноваційний бізнес-інкубатор - спеціалізований бізнес-інкубатор, в якому створенні умови для розроблення і застосування суб’єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій.
Особливо це стосується стимулювання пришвидшення переходу від експериментального виробництва до комерційного освоєння нової продукції; крім того, не завжди потребує створення нових підприємств, а супроводжується допомогою з боку інноваційного центру в продажу дослідниками-підприємцями ліцензій на інноваційні продукти діючим компаніям. Такі інноваційні центри підпорядковуються місцевій владі, що має велике значення для активізації інноваційної діяльності в регіоні. До різновидів наукових парків (Японська модель), що є перспективними в рамках цілісних регіональних науково-інноваційних систем, можна віднести технополіси, які передбачають побудову цілих містечок, де сконцентровано наукові дослідження в новітніх галузях і наукоємне промислове виробництво. Головною функцією технополісів є комерціоналізація результатів наукових досліджень, що передбачає спеціалізацію на науково-прикладних дослідженнях.
Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.
Однак створюються і функціонують технополіси (м. Якуба, Японія), які спеціалізуються на проведенні фундаментальних досліджень, де роль приватного сектору є досить малою.
Приватна власність - одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об’єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо.
Фундамента́льні науко́ві дослі́дження - наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку.
Будівництво цих інноваційних структур відбувається за рахунок фінансування на регіональному рівні, а саме за рахунок місцевих податків і внесків корпорацій.

Отже, вибір з удосконаленням до застосування тих чи інших інноваційних структур у кожному регіоні залежить від багатьох факторів і особливостей розвитку інноваційної діяльності в кожному окремому регіоні, але їх створення на регіональному рівні необхідно пришвидшити для об’єднання у взаємопов’язаний процес інноваційної діяльності наукової і виробничої сфери. На сьогодні цей взаємозв’язок розірвано. На одному боці – академічний, вузівський сектори науки, що створюють наукові ідеї, фундаментальні знання, винаходи; мають можливості надавати наукові консультації; мають бібліотеки, обладнання, приміщення, території тощо, які вони повністю не можуть реалізувати. На іншому боці – промислові підприємства різних форм власності, які, працюючи в умовах формування ринкових відносин, зацікавлені в підвищенні своєї конкурентоспроможності і мають визначені матеріальні та фінансові ресурси.
Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.
Підприє́мство - самостійний суб'єкт господарювання, зареєстрований компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.
Поєднання цих інтересів перебуває на шляху створення і функціонування тих чи інших інноваційних структур в єдиному регіональному просторі інноваційної діяльності, що забезпечить її активізацію в цілісних науково-інноваційних системах на регіональному рівні. В трансформаційних умовах цей шлях є ефективним, тому що відкриває додаткові джерела фінансування науки і можливості до виконання нею своєї економічної функції; надає можливості щодо збереження і розвитку наукових шкіл, у першу чергу тих, що перебувають на світовому рівні наукових досліджень, таким чином, створюється підґрунтя інноваційного розвитку кожного регіону і в цілому держави.

Зміни механізму управління інноваційним процесом на регіональному рівні є одним з головних принципів інтенсивного економічного розвитку регіонів. Першочерговим постає завдання обґрунтування необхідності організації при державних регіональних адміністраціях відповідних структур сприяння науковій, науково-технічній та інноваційній діяльності, зокрема розвитку трансферу наукового і науково-технічного продукту в середині регіону та за його межами; створення центрів комерціалізації технологій, інформаційно-консалтингових центрів високих технологій, підтримки венчурного підприємництва, методичних та навчальних структур тощо.

Висо́кі техноло́гії (англ. high technology, high tech, hi-tech) - найновіші і найпрогресивніші технології сучасності. До високих технологій належать найбільш наукомісткі галузі промисловості.
Регіональна інноваційна інфраструктура, що забезпечує численні послуги для основної інноваційної діяльності, є на сьогодні однією з важливих умов її активізації та включає формування організаційних структур щодо поширення прогресивних технологій; фінансово-кредитних установ підтримки інноваційної діяльності; небанківських фінансових (страхових інноваційних фондів, регіональних кредитно-гарантійних організацій, фондів сприяння розвитку малих підприємств); інформаційних та науково-методичних центрів; центрів комерціалізації технологій, підтримки венчурного підприємництва тощо.


Випуск наукомісткої та високотехнологічної продукції


(у вартості якої частка НДДКР становить
3,5-8,5 %)
  1   2


Скачати 248.77 Kb.

  • Комплексний аналіз сучасного стану трансферу технологій в Україні показав такі результати
  • Регіональний аспект .
  • Іллінойського технологічного інституту
  • Першочерговим постає завдання обґрунтування необхідності організації при державних регіональних адміністраціях відповідних структур