Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Огляд судової практики окуасп за липень-вересень 2016 року

Скачати 87.92 Kb.

Огляд судової практики окуасп за липень-вересень 2016 року




Скачати 87.92 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір87.92 Kb.

Огляд судової практики ОКУАСП за липень-вересень 2016 року |


Практика судів України у спорах про права інтелектуальної власності поки що не має великого обсягу, всього до 500 справ на рік, тобто менше ніж половина відсотка від загальної кількості справ.
Інтелектуальна власність, скорочено «ІВ» (англ. intellectual property) - результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та інш.) або кількох осіб.
До того ж у справах про незаконне використання музики практика ця досить одноманітна: суди першої ж інстанції виносять рішення на користь потерпілих правовласників і стягують компенсацію з недбалих користувачів.

Показники судової практики «Організації колективного управління авторськими і суміжними правами» (ОКУАСП) доволі красномовні.

Судова практика - масив судових рішень, що створюється в процесі діяльності судових органів, перш за все судів вищих інстанцій. Залежно від правової системи, цей термін може позначати вторинне джерело права, пов'язане винятково з інтерпретаційно-правовою та правозастосовною судовою діяльністю (континентальна європейська традиція), або первинне джерело, що має характер судового прецеденту (англійська традиція).
Так, за період з липня 2013 рік по жовтень 2016 року в інтересах правовласників подано близько 80 позовів; суми позовів коливалися від 11470 грн. до 207060 грн., у середньому складаючи 20000 грн. Справи розглядаються досить довго, іноді проходять усі судові інстанції; однак, у справах, закінчених провадженням, судами України ухвалено стягнути з порушників на користь правовласників понад 1 млн. грн. компенсації. З оглядами практики ОКУАСП і резюме щодо окремих справ можна ознайомитися за посиланням:  http://www.ulasp.org/blog/category/sudova-praktika/, з рішеннями в конкретних справах — за посиланням  http://www.reyestr.court.gov.ua/.

У цій публікації ми представимо кілька типових справ за період липень-вересень 2016 року, які демонструють найбільш ймовірний сценарій найближчого майбутнього нелегальних користувачів музики. З урахуванням того, що справи дійшли до Вищого господарського суду України (ВГСУ), їх можна вважати прецедентами.

Госпо́дарський суд - спеціалізований судовий орган в системі судів загальної юрисдикції, що здійснює правосуддя в господарських відносинах.

Справа № 916/3420/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58813549), позов подано ОКУАСП в інтересах ТОВ «УМВГ», відповідач – мережа продовольчих магазинів у м. Одеса. Суть порушень банальна: використання музичних композицій без дозволу правовласників або ліцензії ОКУ та без виплати передбаченої законом винагороди. Доказом порушення слугували акти фіксації, виконаної представниками ОКУАСП у приміщенні магазина відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ОКУАСП вимагає захисту прав, що належать іншій особі (ТОВ «УМВГ»), а акти фіксації є «недостовірними» і тому не можуть слугувати доказами у справі.

Факт порушення було встановлено ще судом першої інстанції, який підкреслив, що «відповідачем не було надано доказів на підтвердження наявності в нього будь-яких угод щодо використання зазначених творів, а отже, таке використання мало місце з порушенням вимог Закону України «Про авторське право та суміжні права» та без сплати відповідної авторської винагороди».

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Суд першої інстанції - суд, який розглядає справу з початку, безпосередньо досліджує докази і виносить рішення (вирок) по суті.

Традиційний аргумент відповідача про неприпустимість подачі позову ОКУ в інтересах іншої особи (правовласника) суд очікувано не підтримав і заявив, що ОКУАСП «як організація колективного управління правомірно звернулась з даним позовом». Таким чином, ОКУ має право подавати позови до порушників авторського права в інтересах тих правовласників, чиїми правами ця ОКУ управляє (ОКУАСП дійсно управляє правами ТОВ «УМВГ» на підставі відповідного договору).

Інший аргумент відповідача також виявився типовим (про неправомірність фіксації) та отримав стандартну відповідь суду. Всі три судові інстанції визнали Акти контрольного прослуховування (фіксації) належним та допустимим доказом порушення авторського права;

Порушення авторського права Порушення авторського права (контрафакція; піратство, якщо мова йде про порушення майнових авторських прав) - дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.
суд нагадав, що право представників ОКУ здійснювати фіксації (в т.ч. з застосуванням технічних засобів) незаконного використання музики прямо передбачене п.6 постанови КМУ від 18 січня 2003 року № 71. Тим же пунктом користувачам заборонено чинити перешкоди представникам ОКУ, які фіксують порушення. Слід також додати, у рамках іншої справи (№ 916/4242/15) ВГСУ підкреслив, що зазначена постанова КМУ дозволяє представникам ОКУ здійснювати фіксації та складати акти фіксацій самостійно, в односторонньому порядку, тобто без залучення представників порушника та будь-яких інших осіб (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61580354).

Фіксації в приміщенні відповідача було здійснено в травні 2014 року; остаточне рішення у справі – про стягнення з відповідача на користь правовласника компенсації в сумі 48720 грн. (тобто по 10 мінімальних зарплат за кожну зафіксовану композицію) та 1827 грн. судового збору – набрало законної чинності в червні 2016 року.

Судо́вий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Як бачимо, шлях до відновлення порушених прав виявився тривалим, але завершився для порушника передбачувано та доволі сумно. Однак – чому сумно? Адже справедливість перемогла; напевно, що саме цього бажає і відповідач, ведучи свій бізнес: отримувати справедливу винагороду за власний труд. Таке ж бажання відчувають і правовласники – автори, виконавці, виробники фонограм, і закон на їхньому боці. Незрозумілим залишається тільки одне: чому з цим питанням досі доводиться звертатися до суду? Адже закон і суди вже давно дали ясне та вичерпне рішення для усіх подібних справ: за музику треба платити!

До того ж платежі за легальне використання музики виявляються в десятки раз меншими від суми компенсації за нелегальне використання за рішенням суду, а ліцензія відкриває доступ до правомірного використання найширшого репертуару будь-якими технічними засобами.

Рішення суду - процесуальний документ, яким розгляд справи закінчується по суті. Рішення суду є найважливішим актом правосуддя, актом реалізації судової влади. Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи.
Тому запитання, яке собі може поставити розумний підприємець, звучить не так: «чи треба взагалі платити за музику?», а отак: «навіщо платити за музику більше?»

Наступна справа № 923/2023/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/58813572) в усьому повторює попередню, за одним лише винятком: відповідачем виступала мережа піцерій у м. Херсоні. Однак, суд першої інстанції у задоволенні позову необґрунтовано відмовив, але і апеляційна, і касаційна інстанції вважали факт порушення (нелегальне, тобто без договору та/або ліцензії використання музики) встановленим, докази (акти фіксації) припустимими та достатніми, і всі вимоги ОКУАСП підтримали в повному обсязі. З відповідача на користь правовласника стягнуто 13780 грн., тобто 10 мінімальних зарплат за 1 композицію. Ця сума, знову таки, істотно перевищує вартість ліцензії, яка б – якби відповідач її своєчасно придбав – надовго та гарантовано виключила всі подібні проблеми. Отже, у будь-якому випадку: за музику доведеться платити!



Справа № 910/28335/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/61281572) дещо пожвавлює нашу розповідь – адже в цій справі ВГСУ зробив важливі висновки щодо повноважень ОКУ та доказів у справах про порушення авторського права. Йшлося про використання музичних творів для звукового оформлення кафе в одному з великих супермаркетів м.
Музика Му́зика (від грец. μουσική - мистецтво муз) - мистецтво організації музичних звуків, передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики.
Києва, зрозуміло, про нелегальне використання – адже відповідач не мав жодних доказів на підтвердження права використовувати музику в його кафе. Факт використання музики доводився актами фіксації, а місце та суб’єкт використання – фіскальними чеками. Зокрема, ВГСУ підкреслив, що:

  1. Представники організації колективного управління мають право складати акти фіксації використання музичних творів у публічних закладах, і такі акти приймаються як докази у справі. Думка, що таке право надано виключно інспекторам з інтелектуальної власності, є помилковою. Проведення фіксацій і складання актів фіксацій також не вимагає присутності посадових осіб органів контролю, правоохоронних органів або представників відповідача, оскільки право ОКУ проводити фіксації прямо передбачено постановою КМУ від 18.01.
    Правоохоро́нні о́ргани - державні органи, що на підставі законодавства держави здійснюють правоохоронну (правозастосовну та правозахисну) діяльність.
    2003 № 71

  2. Фіскальний чек є належним доказом того, що зазначена в чеку особа веде господарську діяльність у зазначеному в чеку публічному закладі.
    Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
    Суд наголосив, що саме ця особа є суб’єктом відповідальності за незаконне використання музичного твору в цьому закладі. Власне до доведення того, які саме музичні композиції були використані, чек відношення не має, — про це говорять акти фіксації (див. п.1 вище);

  3. Відображення на відеозапису фіксації факту звучання в приміщенні музичних творів, а також джерела звуку (колонки) є достатнім доказом того, що безпосередньо в цьому приміщенні відбувалося використання музичних творів способом публічного виконання. Відповідальність за публічне виконання в цьому приміщенні несе саме той суб’єкт, який використовує приміщення для ведення господарської діяльності. Власне пристрій, за допомогою якого відтворюється музика (програвач, радіо, ТБ і так далі), а так само і місцезнаходження, тип, належність цього пристрою значення не мають. Кінцевий користувач до самого джерела музики (наприклад, радіостанція) може не мати ніякого стосунку – але в будь-якому випадку має місце публічне виконання, яке вимагає дозволу правовласників або ліцензії ОКУ;

  4. Твердження відповідача про те, що відеозапис фіксації не виключає того, що представник ОКУ мав якийсь портативний пристрій, який і забезпечив зафіксоване на відеозапису виконання музичних творів, не є достатньою підставою для того, аби не брати до уваги такий доказ як відеозапис. Відповідач зобов’язаний довести, що використання цього портативного пристрою представником ОКУ є фактом, а не плодом уяви відповідача.

Ця справа тягнулася понад рік, пройшла всі судові інстанції, але результат виявився очікуваним: суд встановив факт порушення та постановив стягнути з порушника компенсацію на користь правовласника в сумі 41340,00 грн. (по 10 мінімальних зарплат за кожну зафіксовану композицію) та 1461,60 грн. судового збору. Напевно, що цих грошей вистачило б на придбання повноцінної ліцензії на кілька років наперед, та й оплата здійснювалася б частками, а не одразу … Отже, насправді ніяких альтернатив не існує: за музику треба платити!

Справа № 910/26062/15 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/59078564) – чудова ілюстрація тези, що успішний підприємець робить усе правильно, в тому числі отримує правильну ліцензію на використання музики та правильно нею користується. Мережа торгівельних центрів у м. Києві придбала ліцензію в компанії озвучування, яка управляє правами на декі музичні твори. При цьому представник ОКУАСП зафіксував у приміщенні торгового центру музичну композицію, права на яку не були включені до каталогу компанії озвучування.

Торго́вий центр (ТЦ) інколи торгово-розважальний центр (ТРЦ), галерея, пасаж, торговельний комплекс, торговельно-розважальний комплекс (англ. shopping mall, mall, shopping center) - універсальний магазин або комплекс магазинів, що зазвичай включає підприємства побутового обслуговування, громадського харчування та розважальні заклади.

Суд встановив, що компанія озвучування за своїм юридичним статусом не є організацією колективного управління; саме внаслідок цієї обставини така компанія не має права видавати дозволи на використання необмеженого репертуару музичних творів (на відміну від ОКУ). Відповідно, клієнт компанії озвучування опинився в незручному становищі: він ніби й отримав ліцензію, навіть гроші за неї сплатив, але закон та авторські права все одно порушив. Відповідальність у такому випадку цілком лягає на нього: адже музика лунала саме в його приміщенні.

Це саме той випадок, коли статус має значення. Користувачі часто ставлять представникам ОКУАСП запитання про гарантії; ця справа свідчить, що статус ОКУ сам по собі є гарантією. Всі інші особи – правовласники, їх представники (наприклад, компанії озвучування) — мають право надавати ліцензії на використання чітко визначеного репертуару, тоді як на ОКУАСП таке обмеження не поширюється, і ліцензія ОКУАСП дозволяє використання найширшого репертуару, який найкращим чином задовольняє маркетингові потреби користувача.

Однак і статус ОКУ – це ще не все для правильного використання музики. Необхідно нагадати, що Закон України «Про авторське право і суміжні права» дозволяє правовласникам вилучати належні їм твори та суміжні права з управління ОКУ (ч.

Суміжні права Сумі́жні права́ (англ. related rights, фр. droits voisins, рос. смежные права) - тип прав на інтелектуальну власність, спрямованих забезпечити охорону інтересів фізичних та юридичних осіб, що сприяють створенню творів, які після створення стають доступними для широкого загалу.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).
2 ст.49). 1 червня 2016 року всі найбільші правовласники України, включаючи глобальних і локальних, повідомили всі ОКУ України про вилучення з їх управління належних правовласникам творів і прав (копії листів доступні за посиланням  https://yadi.sk/d/udMW2qo8sHTcf). Це вилучення не стосувалося лише ОКУАСП і УЛАСП; таким чином, сьогодні в сегменті публічного виконання лише ці дві організації дійсно представляють інтереси правовласників та видають користувачам повноцінні ліцензії, які гарантують, що не будуть заявлені претензії та понесені збитки.

Відповідно, легалізація використання музики в бізнесі не може відбуватися шляхом підписання «будь-якого договору з будь-ким»; аби запобігти збиткам, необхідно укладати договір, що відповідає вимогам закону, із суб’єктом, який має всі необхідні повноваження, таким, наприклад, як ОКУАСП або УЛАСП.


Підсумок справи № 910/26062/15 також виявився передбачуваним: з порушника на користь правовласника стягнуто компенсацію в сумі 10 мінімальних заробітних плат та судовий збір.

Нині на розгляді судів України перебуває ще кілька десятків справ про незаконне використання музики в об’єктах торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування.

Трети́нний се́ктор еконо́міки або сфера послуг - один із трьох секторів економіки в рамках гіпотези трьох секторів, який включає економічну діяльність, пов'язану з послугами.
Сфера ресторанного господарства - це сфера надання послуг. Послуга харчування - є результатом економічної діяльності ресторанного підприємства, спрямована на задоволення найрізноманітніших потреб гостей.
В міру завершення цих справ ми підготуємо та розповсюдимо резюме найбільш цікавих рішень, однак уже сьогодні можна коротко сформулювати їхню суть: за музику треба платити.



http://www.intelvlas.com.ua/last?page=1


Скачати 87.92 Kb.

  • Закон України