Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Оглядовий лист

Оглядовий лист




Сторінка4/5
Дата конвертації10.04.2017
Розмір0.62 Mb.
1   2   3   4   5
перекладений ним російською мовою твір "М...";

- на території однієї з країн СНД відповідач здійснив видання

книжки "К...", яка, за твердженням позивача, є перекладом книжки

"М...";

- матеріалами справи підтверджується:



відсутність реєстрації представництва Видавничої компанії

(відповідача) на території України;

Представни́цтво 1 - правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана, або має право, вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Пере́клад - відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.
Росі́йська мова (рос. русский язык) - слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

факт продажу відповідачем на території відповідної держави

випущеного тиражу книжки "К..." в повному обсязі;

відсутність даних щодо ввезення Видавничою компанією на

територію України твору під назвою "К...";

- позивачем не подано жодних доказів, що достовірно свідчили

б про реалізацію відповідачем книжки "К..." саме на території

України.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про

судоустрій України" ( 3018-14 ) місцеві господарські суди

розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а

також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх

підсудності.
Згідно з пунктом "г" частини першої статті 4 Угоди

( 997_076 ) компетентний суд держави - учасниці Співдружності

Незалежних Держав має право розглядати зазначені в статті 1 цієї

Угоди спори, якщо на території цієї держави - учасниці

Співдружності Незалежних Держав мала місце дія або інша обставина,

що стала основою для вимог щодо відшкодування шкоди.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.


Частиною ж третьою статті 16 ГПК України ( 1798-12 )

передбачено, що справи у спорах про порушення майнових прав

інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за

місцем вчинення порушення.


Предметом позову в даній справі є вимоги про вилучення з

продажу контрафактної продукції, спонукання відповідача до викупу

та продажу виданої позивачем книги, а також вимоги щодо стягнення

з відповідача моральної шкоди та компенсації за порушення

авторських прав СПД П.

Мора́льна шко́да - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.
, тобто немайнові та матеріально-правові

вимоги, що виникли в результаті ймовірного порушення майнових прав

позивача на об'єкт інтелектуальної власності. Тому господарські

суди дійшли правильного висновку про те, що в даному випадку

підсудність справи повинна визначатися за правилами виключної

підсудності справ у спорах, пов'язаних із захистом права на

об'єкти інтелектуальної власності, що наведені у частині другій

статті 16 ГПК України ( 1798-12 ), а саме - за місцем вчинення

правопорушення.
Як вбачається з установлених попередніми судовими інстанціями

обставин справи, видання та продаж спірного твору -

книжки "К..." - було здійснено на території певної іноземної

держави, тому юрисдикція господарських судів України не

поширюється на спірні правовідносини.
Посилання скаржника на доведеність ним факту продажу

відповідачем спірного твору на території України спростовуються

встановленими господарськими судами фактичними даними. Скаржником

не наведено достатньо переконливих доводів щодо порушення

попередніми судовими інстанціями правил оцінки доказів у

встановленні цього факту. Тому до спірних правовідносин не

підлягають застосуванню також пункти 2, 3 статті 76 Закону України

"Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ), за якими суди можуть

приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з

іноземним елементом, якщо на території України відповідач у справі

має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме

майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або

представництво іноземної юридичної особи - відповідача, та у

справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території

України.

Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.
Місце мешкання - юридичний термін, під яким мається на увазі юридично оформлене місце, в якому індивідуум має постійне та довгострокове помешкання.
Міжнародне приватне право - це сукупність норм внутрішньодержавного законодавства, міжнародних договорів та звичаїв, які регулюють цивільно-правові, трудові та інші приватні відносини, ускладнені іноземним елементом.

Твердження скаржника про те, що предмет даного позову

стосується захисту ділової репутації СПД П.

Ділова́ репута́ція - сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
, спростовуються

змістом позовної заяви, а тому не можуть бути взяті до уваги Вищим

господарським судом України.

Позовна́ зая́ва - документ, який пред'являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу. В залежності від предмету позову та суб'єктного складу сторін спірних правовідносин, позовна заява подається у порядку цивільного, господарського, адміністративного або кримінального судочинства.


З урахуванням викладеного визначених законом підстав для

скасування оскаржуваних ухвали та постанови місцевого та

апеляційного господарських судів Вищим господарським судом України

не встановлено.


6. Розмір компенсації, що визначається судом при порушенні

авторського права і (або) суміжних прав замість відшкодування

збитків або стягнення доходу, не обов'язково має точно відповідати

розмірові шкоди, що була завдана, проте повинен співвідноситися з

нею певним чином, оскільки особливою функцією цивільно-правової

відповідальності є відшкодування майнових витрат, завданих

правопорушенням.
Фірма звернулася до господарського суду з позовом до

Товариства про стягнення компенсації за порушення авторських прав,

сум матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін

постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено

частково: з Товариства на користь Фірми стягнуто компенсацію за

порушення авторського права. В іншій частині позову відмовлено.

Названі рішення попередніх інстанцій з посиланням на приписи

статей 11, 21-23, 32 Закону України "Про авторське право і суміжні

права" ( 3792-12 ) (далі - Закон) мотивовано порушенням

відповідачем майнових авторських прав Фірми шляхом використання

спірних об'єктів інтелектуальної власності - умов задач, авторами

яких є громадяни Б. та В., - без одержання відповідного дозволу

позивача, що є підставою для стягнення компенсації з огляду на

обсяги випуску збірників з використанням спірних творів.


Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- згідно з авторськими договорами та додатками до них

автори - громадяни Б. та В. передали позивачеві виключні майнові

права на створені ними підручники, складовими частинами яких є

умови задач;

Підру́чник (калька з пол. podręcznik) - книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.

- у збірниках, виданих Товариством, було використано

зазначені умови задач без наявності дозволу позивача;

- відповідно до висновків експертизи об'єктів інтелектуальної

власності:

умови задач з підручників автора Б. є частинами творів, які

можуть використовуватись самостійно;

використання спірних умов задач у збірниках відповідача не є

цитуванням або ілюстрацією для навчання та не підпадає під ознаки

вільного використання творів у розумінні Закону ( 3792-12 );

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

підручники, авторами яких є громадяни Б. та В., не є

офіційними документами;

- з урахуванням того, що обсяг тиражу збірників відповідача,

в яких використано спірні об'єкти інтелектуальної власності,

становить приблизно 300000 екземплярів, з Товариства підлягає

стягненню компенсація за порушення авторського права позивача у

певній сумі;

- в ході розгляду спору відповідач припинив використання

спірних творів у власних збірниках.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність

порушення Товариством майнових прав Фірми шляхом використання у

збірниках складових частин творів, суб'єктом авторського право на

які є позивач.


В абзаці п'ятому статті 1 Закону ( 3792-12 ) визначено, що

виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору,

виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи

відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання

цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на

видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим

особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону ( 3792-12 ) об'єктами

є авторського права є твори у галузі науки, літератури і

мистецтва, а саме, літературні письмові твори белетристичного,

публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру

(книги, брошури, статті тощо).

Белетри́стика (з фр. Belles Lettres - досл. «красне письменство») - термін літературознавства, у широкому розумінні - це фабульна розповідь, у вузькому - художня проза.
Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Згідно ж зі статтею 9 Закону ( 3792-12 ) частина твору, яка

може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна

назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до

цього Закону.


Частиною першою статті 15 Закону ( 3792-12 ) передбачено, що

до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право)

належать: виключне право на використання твору; виключне право на

дозвіл або заборону використання твору іншими особами. А згідно з

частиною третьою цієї статті виключне право автора (чи іншої

особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання

твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти

будь-яке використання твору іншими особами.


Аналогічні положення містяться у статті 10 bis Бернської

конвенції ( 995_051 ), за приписами якої автори літературних і

художніх творів, що охороняються цією Конвенцією, користуються

виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь-яким чином

і в будь-якій формі.

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

З огляду на викладені законодавчі приписи та встановлені

обставини справи попередні судові інстанції дійшли правильного

висновку про наявність у Фірми виключних майнових прав на

використання спірних умов задач як самостійних складових частин

творів (підручників) та, відповідно, права дозволяти або

забороняти таке використання іншим особам.


Посилання скаржника на те, що умовами зазначених авторських

договорів не передбачено передачу позивачеві виключних майнових

прав на підручники, спростовуються встановленими господарськими

судами фактичними даними, зокрема авторськими договорами та

додатками до них. Скаржником не наведено достатньо переконливих

доводів про порушення судовими інстанціями правил оцінки доказів у

встановленні цього факту.
Разом з тим, згідно зі статтею 52 Закону ( 3792-12 ) при

порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних

прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні

передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів

суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з

обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і

(або) документів про управління правами чи створенні загрози

неправомірного використання суд має право постановити рішення чи

ухвалу про:

а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої

порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням

розміру відшкодування;

б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського

права і (або) суміжних прав;

Відшкодування збитків (англ. Collateral Damage) - американський бойовик 2002 року, режисера Ендрю Девіса. Через теракту 11 вересня прем'єра фільму була перенесена з 5 жовтня 2001 року на 8 лютого 2002.

в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних

прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від

10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування

збитків або стягнення доходу;
Статтею 52 Закону ( 3792-12 ) також передбачено, що при

визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі,

права якої порушено, а також для відшкодування моральної

(немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення,

майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське

право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який

могла б одержати ця особа.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість

відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у

встановлених пунктом "г" цієї частини ( 3792-12 ) межах визначити

розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри

відповідача.
Приймаючи рішення в частині визначення розміру компенсації у

певній сумі місцевий господарський суд виходив з розміру тиражу

збірників, виданих з порушенням прав позивача, використання

відповідачем лише умов задач та припинення порушення прав під час

розгляду справи.
Проте, оскільки у даному випадку конструкція статті

передбачає альтернативну відповідальність, - тобто за вибором

позивача стягнення збитків, отриманого відповідачем доходу або,

замість цього, стягнення компенсації, то остання надає можливість

уникнути труднощів доказування збитків, які обумовлені специфікою

порушень в даній сфері, оскільки найчастіше вони полягають в

упущеній вигоді.

Дока́зування - розумова і практична діяльність компетентних учасників процесуальних відносин, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
Однак це не означає, що судом може довільно

визначатися розмір компенсації без урахування об'єктивних

критеріїв, що можуть свідчити про розмір шкоди, спричиненої

неправомірним використанням об'єкта авторського права. Тобто

розмір компенсації не повинен точно відповідати розміру шкоди, що

була завдана, проте має співвідноситися з нею певним чином,

оскільки особливою функцією цивільно-правової відповідальності є

відшкодування майнових втрат, завданих правопорушенням.

Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони.


Тому і у випадку стягнення компенсації замість збитків або

отриманого доходу суд має визначити їх масштаб (інакше кажучи,

орієнтовні збитки), а не точну цифру, а саме встановити належними

засобами доказування наявність упущеної вигоди: можливої

винагороди за аналогічне використання на умовах ліцензійного

договору, яке або встановлювалося цим правовласником за

попередніми угодами, або є усталеною практикою в даній сфері;

прибуток від реалізації примірників твору, який прогнозувався, але

не був отриманий через поширення контрафактної продукції. Для

визначення рівня збитків можуть бути враховані масштаби порушення

(способи неправомірного використання, обсяг контрафактної

продукції, її вартість на ринку, територія її розповсюдження,

негативний вплив на подальшу діяльність правовласника і її

доходність тощо).


Проте місцевим господарським судом докази у цій частині у

сторін не витребувалися та не досліджувалися.


Крім того, встановлюючи розмір компенсації, місцевий

господарський суд не визначив, з якого саме розміру мінімальної

заробітної плати він виходив та з якої кількості таких розмірів.
Апеляційний господарський суд помилок місцевого

господарського суду не виправив і сам припустився аналогічних

помилок.

Аналог (від грец. analogos - відповідний): Об'єкт вивчення (явище, предмет, установка, схема чи пристрій), схожий (аналогічний) з певним об'єктом. Коли розв'язують техн. задачі, аналогія передбачає наявність певних однозначних співвідношень між характеристиками А.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) не має

права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були

встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи

відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого

доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

або додатково перевіряти докази; тому Вищий господарський суд

України судові рішення з даної справи скасував, а справу передав

на новий розгляд до місцевого господарського суду.
7. У вирішенні питання про наявність порушення виключних

майнових авторських прав на комп'ютерну програму господарські суди

з огляду на встановлений ними факт передачі відповідачеві зі

справи кількості примірників такої програми відповідно до

кількості поставлених серверів дійшли обґрунтованого висновку про

те, що використання об'єкта інтелектуальної власності в ході

експлуатації серверів не є використанням твору в розумінні

статті 441 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).


Товариство "Н." звернулося до господарського суду з позовом

до Товариства "У." про зобов'язання припинити використання твору -

комп'ютерної програми, стягнення сум збитків, матеріальної та

моральної шкоди.


Рішенням місцевого господарського суду, залишеним без змін

постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову

відмовлено. Названі судові акти з посиланням на приписи статей 12,

18 Закону України "Про авторське право та суміжні права"

( 3792-12 ) (далі - Закон) та статей 319, 419 Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) мотивовано тим, що спірну комп'ютерну програму

було встановлено позивачем на поставлені в рамках договорів

2000-2002 років сервери шляхом заміни попереднього програмного

забезпечення в процесі виконання гарантійних зобов'язань, у той

час коли функціональне використання серверів як матеріальних

носіїв комп'ютерної програми не є використанням твору в розумінні

статті 441 Цивільного кодексу України.


Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за авторським договором від 22.05.2002, зареєстрованим

02.08.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності

Міністерства освіти і науки України, авторами - громадянами Ш.,

К., А. та П. було передано позивачеві виключні майнові права на

комп'ютерну програму;

- протягом 2000-2004 років учасниками спору було укладено

договори, умовами яких передбачався обов'язок Товариства "Н."

виготовити, поставити та виконати монтажно-налагоджувальні роботи

обладнання високошвидкісного цифрового абонентського доступу до

глобальної мережі Інтернет (далі - ВЦАД) в рамках реалізації

проекту з надання відповідачем послуг ВЦАД;

Інтерне́т (від англ. Internet), міжмере́жжя - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій.

- на виконання зазначених договорів позивач поставив

обумовлене у специфікаціях обладнання, а саме - 148 серверів,

укомплектованих програмним забезпеченням для виконання відповідних

функцій;

Специфіка́ція (англ. specification) - формалізований опис властивостей, характеристик і функцій об'єктів.
Програ́мне забезпе́чення (програ́мні за́соби) (ПЗ; англ. software) - сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.


- у зв'язку з виявленням недоліків у програмному забезпеченні

під час експлуатації обладнання позивач здійснив безкоштовну

заміну програмного забезпечення, укомплектованого у поставлених

протягом 2000-2002 років серверах, на комп'ютерну програму; на

серверах, які передавалися Товариству "У." протягом

2003-2004 років, вже було установлене нове програмне забезпечення;

- комп'ютерна програма використовується Товариством "У." лише

в процесі функціонального використання серверів для надання

абонентам послуг з доступу до мережі Інтернет, тобто фактично

Товариство "У." є кінцевим споживачем цієї програми.

Спожива́ч - фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або виконанням обов'язків найманого працівника.


Причиною спору в даній справі стало питання про наявність

порушення виключних майнових авторських прав Товариства "Н." на

спірну комп'ютерну програму.
В абзаці п'ятому статті 1 Закону ( 3792-12 ) визначено, що

виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору,

виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи

відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання

цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на

видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим

особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону

( 3792-12 ) до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має

авторське право) належать: виключне право на використання твору;

виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими

особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право

автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи

заборону використання твору іншими особами дає йому право

дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими

особами.
Відповідно до статті 8 Закону ( 3792-12 ) до об'єктів

авторського права віднесено, зокрема, комп'ютерні програми.


Як вбачається з установлених попередніми інстанціями

фактичних даних, на виконання укладених договорів позивач передав

Товариству "У." спірну комп'ютерну програму у необхідній кількості

примірників шляхом заміни попереднього програмного забезпечення на

поставлених серверах, а також шляхом поставки серверів,

укомплектованих такою програмою.


Пунктом 2 Порядку підключення до глобальних мереж передачі

даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

12.04.2002 N 522 ( 522-2002-п ), визначено, що сервер - це

сукупність апаратних і програмних засобів, призначених для

обслуговування інформаційних запитів комп'ютерів абонентів у

мережах передачі даних.

Програма (фр. programme письмове оголошення, порядок денний, від грец. prógramma вказівка) - заздалегідь затверджена (визначена) дія.
Передача даних (обмін даними, цифрова передача, цифровий зв'язок) - фізичне перенесення даних цифрового (бітового) потоку у вигляді сигналів від точки до точки або від точки до множини точок засобами електрозв'язку каналом зв'язку; як правило, для подальшої обробки засобами обчислювальної техніки.
Глоба́льна мере́жа - англ. Wide Area Network,(WAN)- комп'ютерна мережа, що охоплює величезні території (тобто будь-яка мережа, чиї комунікації поєднують цілі мегаполіси, області або навіть держави і містять у собі десятки, сотні а то і мільйони комп'ютерів).
Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.


Отже, поняття серверу включає як матеріальні носії, на яких

установлено програмне забезпечення, так і власне комп'ютерні

програми, призначені для функціонального використання серверу.

Таким чином, передача сервера передбачає і передачу відповідної

комп'ютерної програми.
Відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України

( 435-15 ) використанням твору є його: опублікування (випуск у

світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

переклад; переробка,

1   2   3   4   5