Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Охріменко Олена Вікторівна

Скачати 148.98 Kb.

Охріменко Олена Вікторівна




Скачати 148.98 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір148.98 Kb.

УДК 334.75

Охріменко Олена Вікторівна

аспірантка кафедри міжнародних економічних відносин і бізнесу,



Національний авіаційний університет
СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ КОМПАНІЙ: ПРОБЛЕМАТИКА СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ТА ВІДОКРЕМЛЕННЯ ВІД ІНШИХ РІЗНОВИДІВ СПІВПРАЦІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ
Анотація: Статтю присвячено дослідженню проблематики суб’єктного складу та меж стратегічних альянсів компаній.
Міжнародні економічні відносини Міжнаро́дні економі́чні відно́сини - відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.
Виокремлено критерії віднесення співробітництва до різновиду стратегічних альянсів. Визначено ключові особливості сучасного розуміння стратегічних альянсів в залежності від складу учасників. Удосконалено розуміння «міжнародності» стратегічних альянсів та поділ за територіальною ознакою. Здійснено розмежування стратегічних альянсів та інших різновидів кооперації, інтеграції та взаємодії економічних суб’єктів.

Ключові слова: стратегічні альянси, ТНК, компанії, співробітництво.
Постановка проблеми. Глобалізація світогосподарського простору, подальша монополізація капіталу та інновацій потужними ТНК зумовлюють як посилення глобальної конкуренції, так і зростання тенденцій до кооперації. Затребуваним нині різновидом реалізації співробітництва компаній є стратегічні альянси, але відсутнє чітке розуміння їх сутності, складу учасників та відмінності від інших різновидів кооперації, інтеграції та взаємодії економічних суб’єктів, що призводить до розмивання меж поняття, проблем класифікації, виокремлення ознак тощо. Це унеможливлює кількісний аналіз, визначення динаміки, тенденцій тощо. Так за даними ОЕСР за 1990-2010 рр. створено близько 170 тис. стратегічних альянсів і у 2008-2009 рр. прослідковувалася динаміка до збільшення кількості [1]; тоді як за даними, опублікованими KPMG: 2000 р. – 3391 стратегічний альянс, 2004 р. – 810, 2007 – 1769 і динаміка до скорочення кількості у 2008-2009 рр. [2, с.
Стратегі́чний алья́нс (англ. Strategic alliance) - співробітництво між компаніями, яке характеризується погодженим управлінням, загальними вигодами і створенням нової цінності для обох (усіх) партнерів.
172] Статистичні данні яскраво ілюструють масштаби неточностей, що зумовлює необхідність подальшого наукового аналізу та узагальнень за проблематикою стратегічних альянсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Встановленню сутності стратегічних альянсів, виокремленню особливостей, мотивів створення та наслідків функціонування присвячені праці Дж. Блейкі, Б. Гомес-Кассереса, К. Гона, І. До, А. Нанди, Д. О`Ніла, К. Прахалада, П. Уільямсона, Г. Хемела, Г. Чесбро [3]. Т. В. Каленська [10] здійснила ґрунтовний аналіз транскордонних інноваційних альянсів, а В. В. Македон [4] – міжнародних стратегічних альянсів. Окремо слід відзначити дослідження Л. Є. Шульженко [2], націлене на чітке визначення сутності стратегічних альянсів на основі аналізу основних сучасних підходів до їхнього розуміння та виокремлення їхніх основних характеристик.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на широке висвітлення різних аспектів стратегічних альянсів у сучасній науковій літературі, досі залишається відсутнім розуміння особливостей їхнього суб’єктного складу та чітке відмежування від інших різновидів кооперації, інтеграції та реалізації співробітництва економічних суб’єктів.
Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.


Мета статті. Головною метою цієї роботи є аналіз особливостей стратегічних альянсів в залежності від суб’єктного складу та відокремлення альянсів від інших різновидів співпраці, інтеграції та взаємодії економічних суб’єктів.

Виклад основного матеріалу. Термін «стратегічний альянс» є широко вживаним як у науковому обігу, так і у практичній дійсності. А за рахунок поєднання двох ємних категорій «стратегічний» та «альянс» використовується для пояснення різних, а часто й протилежних явищ. Відповідно виникає об’єктивна необхідність звузити розуміння сутності поняття «стратегічний альянс».

Першочерговим є поділ на стратегічні альянси держав та компаній. Стратегічні альянси держав – 1) стійке співробітництво окремих країн на міжнародній арені, яке не супроводжується формуванням об’єднання чи угрупування, що має постійно діючі інституції, з метою досягнення стратегічних цілей учасників, координації дій чи позицій (країни Великої Сімки, БРІКС);

G7 або «Вели́ка сі́мка» (від англ. Group of Seven, у минулому G6 (Група Шести) та G8 (Група Восьми) - міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада).
2) характеристика кооперації зусиль країн-членів інтеграційних угрупувань чи міжнародних організацій, що направлена на вирішення стратегічних завдань (спільна позиція Польщі та Швеції у ініціації програми ЄС «Східне партнерство» та лобіюванні інтересів України у Євроспільноті;
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації - об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів.
стратегічна мета – посилення проєвропейської орієнтації країн, територіально розташованих вздовж лінії східного кордону ЄС). Стратегічні альянси компаній – один із різновидів організації співробітництва бізнес-структур.

Недовготривала історія вивчення економічного змісту поняття «стратегічний альянс компаній», яка розпочалася у 80-90-х рр. ХХ століття, багатогранність та масштабність сутності даного явища, а також динамічність і турбулентність зовнішнього середовища, які зумовлюють необхідність компаній миттєво реагувати на зміни умов функціонування шляхом трансформації та модифікації традиційних форм ведення бізнесу, у тому числі й структурної організації зв’язків із конкурентами та партнерами, споживачами та постачальниками, зумовлюють суперечливе тлумачення його сутності. Широкий підхід – включає усі види співпраці від квазіринків до квазіінтеграції: ліцензування, франчайзинг, контракти з управління, субпідряд, із забезпечення постачання, спільні НДДКР, маркетингові дослідження та виробництво, злиття та поглинання.

Останніми роками спостерігається вироблення єдиного звуженого підходу до розуміння сутності стратегічних альянсів через визначення критеріїв, що характеризують їх як один цілісний різновид співробітництва бізнес-структур: реалізація альянсу у межах міжнародної стратегії ТНК, вирішальне стратегічне значення, орієнтація на досягнення синергетичних ефектів, збереження незалежності компаній, фрагментарність зв’язків, автономна діяльність компаній-партнерів поза межами альянсу, довгострокова основа та тимчасовий характер співпраці, гнучкість утворення.

До складу учасників альянсних утворень західна наукова думка (Дж.

Синергетика (англ. Synergetics, від грецького. син - «спільне» і ергос - «дія») - міждисциплінарна наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки стійкості і розпаду структур (систем) різної природи на основі методів математичної фізики («формальних технологій»).
Наука Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.
Блейкі, Б. Гомес-Кассерес, Д. О`Ніл, К. Прахалад, П. Уільямсон, Г. Хемел [3]), якій належать піонерні дослідження стратегічних альянсів як явища у міжнародному бізнесі, відносить виключно компанії, розглядаючи альянси тільки на прикладі ТНК, що відповідає критерію «реалізація альянсу у межах міжнародної стратегії ТНК». Тобто суб’єктом стратегічних альянсів є ТНК, тому використання поняття «міжнародний стратегічний альянс», яке зустрічається в українській науковій літературі (наприклад – [4]), є не зовсім коректним. Оскільки ТНК реалізують свою діяльність виключно у рамках міжнародних стратегій, то будь-який стратегічний альянс, утворений ТНК, вже є міжнародним, виходячи з інтернаціонального та транснаціонального характеру корпорацій.

Рішення про створення стратегічного альянсу входить до сфери виключної компетенції материнської компанії ТНК. Дочірні компанії можуть виступати тільки утворюючою стороною, спільним підприємством, платформою для організації спільного виробництва. Наприклад, спільне підприємство New United Motor Manufacturing Inc. (1984-2010 рр.) слід відносити до альянсів компанії General Motors (США) та Toyota (Японія), хоча безпосередня реалізація з боку Toyota Motor Corporation (Японія) була покладена на Toyota Motor Engineering & Manufacturing North America (США).

Спільні підприємства - підприємства, що базуються на спільному капіталі суб'єктів господарської діяльності України або іноземних суб'єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.
Тойота Мотор Корпорейшн (оригінальна назва: яп. トヨタ自動車株式会社, Тойота Дзідося Кабусікіґайся, «Акціонерне товариство „Тойота-Мотор“»; офіційна англійська назва: Toyota Motor Corporation) - японська автомобільна корпорація, що входить до складу фінансово-промислової групи «Тойота».

В залежності від організаційної структури ТНК та особливостей господарської діяльності її дочірніх компаній (часткова самостійність та широка автономія, націленість на глибоку інтеграцію в національну економіку країни базування, що сприяє максимальному використанню переваг середовища (доступ до внутрішнього ринку капіталу, постачальників, робочої сили) [5, с.

Організаці́йна структу́ра управлі́ння (або субординаці́йна структу́ра) - упорядкована сукупність служб, відділів, підрозділів і окремих посадових осіб, що знаходяться у взаємозв'язку і співпідпорядкованості і виконують певні управлінські функції
Націона́льна еконо́міка - це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами.
11]) можна виокремити рівні прийняття та реалізації рішень по стратегічним альянсам (рис. 1).

Дочірня компанія

Регіональна оперативно-холдингова компанія

Материнська

холдингова

компанія

Сфера компетенції:

розробка стратегії ТНК;

вирішення стратегічних

завдань, у т.ч. НДДКР.



Рівень: прийняття рішень про утворення стратегічних альянсів чи долучення до вже функціонуючих;

реалізація альянсів зі спільних НДДКР.



Сфера компетенції:

реалізація стратегії ТНК;

утримання акцій та скеровування господарської діяльності дочірніх компаній у регіоні;

торгівля ліцензіями.



Рівень: реалізація рішень по стратегічним альянсам;

утримання акцій спільних підприємств;

кооперація з місцевими фірмами, що набирає окремих рис стратег. альянсів; надання доступу до ліцензій.

Сфера компетенції:

здійснення операційної діяльності у рамках реалізації стратегії ТНК.



Рівень: функціонування у формі спільного підприємства чи як бази для здійснення спільних НДДКР, організації спільного виробництва;

кооперація з локальними фірмами, що набирає окремих рис стратег. альянсів;



Рис. 1. Узагальнена схема взаємозв’язку організаційної структури ТНК та реалізації співробітництва у формі стратегічних альянсів

Джерело: розроблено автором

Схема є узагальненою, оскільки організаційна структура кожної ТНК та взаємозв’язки між її складовими елементами є унікальними, так як орієнтовані на реалізацію унікальної міжнародної стратегії корпорації. Материнська компанія може бути як холдинговою, так і оперативно-виробничою, що супроводжується створенням не регіональної оперативно-холдингової, в оперативно-виробничої компанії. В залежності від розмірів ТНК та регіональної розпорошеності її дочірніх компаній, регіональні компанії можуть не виокремлюватися у окремі структурні одиниці або може створюватися тільки одна операційно-холдингова, що задовольняє вимоги всього холдингу.

Відсутність ТНК в багатьох країнах, що розвиваються, та ширина утворюючих поняття «стратегічний альянс» категорій зумовили його використання на рівні національних компаній, оскільки співпраця на рівні національних фірм може відповідати окремим критеріям стратегічних альянсів: орієнтація на доступ до ресурсів чи інформації, реалізація співробітництва на довгостроковій основі, тимчасовий характер, отримання синергетичного ефекту тощо. Але за таких умов кооперація компаній тільки набирає окремих рис стратегічних альянсів, а не є повноцінним альянсом, так як відсутній головний суб’єкт – ТНК.

В деяких випадках ТНК вступають у співробітництво та утворюють спільні підприємства з національними компаніями, що можна умовно віднести до стратегічних альянсів, оскільки тільки одним з партнерів є ТНК, яка у рамках реалізації міжнародної стратегії орієнтована на спільне здійснення НДДКР чи отримання доступу на ринок. Умовність пов’язана з тим, що таке співробітництво може мати локальних характер і не бути пов’язаним із реалізацією стратегічних завдань ТНК.

Дочірні компанії можуть самостійно вступати в тісні коопераційні зв’язки з національними компаніями країни базування, а також філіями чи дочірніми компаніями інших ТНК. Такій співпраці можуть бути притаманні усі риси стратегічних альянсів, крім стратегічного значення для усієї ТНК, тому альянс також тільки умовно можна розглядати як стратегічний.

Виходячи з вище зазначеного, можна виокремити два типи сучасних стратегічних альянсів: повноцінний – задовольняє усі критерії стратегічних альянсів і реалізується виключно на рівні материнських компаній ТНК; умовний – задовольняє більшість критеріїв і за складом учасників поділяється на «національна компанія – національна компанія», «національна компанія – дочірня компанія ТНК», «національна компанія – материнська компанія ТНК».

Дочірнє підприємство (англ. subsidiary firm) - суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє материнська компанія.

Для умовних стратегічних альянсів зберігається актуальність поділу на міжнародний та національний, що визначається із урахуванням національної приналежності місцевих компаній. Для повноцінних – актуальною є модифікація поділу за географічною ознакою: за країною походження материнської компаній ТНК, за країною/регіоном безпосереднього формування стратегічного альянсу, за країною/регіоном безпосереднього функціонування утвореного альянсу. Отже, міжнародним буде будь-який повноцінний альянс ТНК, і тільки тоді, коли у трьох визначених випадках співпаде країна/регіон, то альянс можна віднести до внутрішніх.

Такі критерії, як збереження незалежності компаній, фрагментарність зв’язків, автономна діяльність компаній-партнерів поза межами альянсу, довгострокова основа та тимчасовий характер співпраці, вказують на відмінність стратегічних альянсів від інтеграції через злиття та поглинання, які супроводжуються поєднанням активів та виникненням нової структурної одиниці, і від японських кейрецу, з якими вони іноді ототожнюються. Так М. Портер вказує на те, що вимогою до учасників кейрецу є продаж/купівля продукції переважно в інших учасників об’єднання [6, с. 227], і відносить кейрецу до легальних картелів [6, с. 40]. За таких умов товарний обіг, у більшості випадків, здійснюється не виходячи за рамки об’єднання. Тоді як стратегічний альянс – більш гнучкий різновид співробітництва, за якого партнери зберігають автономність у прийнятті господарських рішень поза альянсними домовленостями і свободу у прийнятті рішення щодо виходу з альянсу. Отже, основною відмінністю є те, що орієнтація на партнерів у стратегічних альянсах здійснюється тільки у рамках попередньо досягнутих угод і може бути порушена опортуністичною поведінкою будь-якого учасника у будь-який момент, тоді як у кейрецу – прерогативою здійснення будь-яких дій, уникнення якої не передбачається можливим. Стратегічні альянси не можна розглядати і як легальні картелі, оскільки основною метою їх створення не є розподіл ринків та спотворювання ринкової конкуренції.

Включення до кола учасників стратегічних альянсів не тільки компаній, але й інших суб’єктів, яке притаманне українській науковій думці, а саме органів державної влади, вищих навчальних закладів, дослідних установ, призводить до того, що відбувається розмивання меж поняття «стратегічний альянс» та його використання на рівні із такими поняттями як «кластер», «технополіс» та «мережа».

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Наприклад, В. М. Ємельянов розглядає кластер як одну із перспективних форм стратегічних альянсів [7, с. 107]. Хоча між визначеними вище формами кооперації економічних суб’єктів існує ряд відмінностей (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняння стратегічного альянсу з окремими формами кооперації

економічних суб’єктів

Ознаки__Стратегічний_альянс__Кластер__Мережа'>Ознаки

Стратегічний альянс

Кластер

Мережа

Технополіс

Склад

учасників



компанії

будь-які економічні суб’єкти

підприємства, організації, установи

будь-які економічні суб’єкти та інфраструктура, що забезпечує їх функціонування

Територіальна прив’язка

немає

є

може бути як наявною, так і ні

є

Галузева прив’язка

може бути як наявною, так і ні

є

може бути як наявною, так і ні

може бути як наявною, так і ні

Інноваційна орієнтація

можлива (альянси зі спільних НДДКР)

можлива

можлива

обов’язкова

Джерело: розроблено автором на основі [2-3; 5-6; 8-11]

Ґрунтовне визначення поняття «кластер» із урахуванням аналізу основних аспектів, елементів, складових частин та властивостей утворень кластерного типу наводить Ю. М. Ковальова: «кластер – локалізована територіально-виробнича форма інтеграції суб’єктів господарювання, банківського та приватного сектору, освітніх закладів, органів влади та суміжних, допоміжних, конструкторських, інноваційних підприємств/організацій, об’єктів інфраструктури, яка характеризується виробництвом конкурентоспроможних товарів або послуг, наявністю погодженої стратегії розвитку, спрямованої на реалізацію інтересів кожного з учасників і території локалізації кластера [8, с. 167]».

Приватна власність - одна з форм власності, яку розуміють як абсолютне, захищене законом право фізичної або юридичної особи, чи групи осіб на об’єкт власності: продукти праці, засоби виробництва, гроші та цінні папери, інше рухоме та нерухоме майно тощо.
Державна влада - це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус.

Основні критерії технополісів були чітко визначені у Законі Японії «Про прискорення регіонального розвитку»: базове місто, до 130 тис. га території, не менше 150 тис. населення, наявність аеропорту та вищого навчального закладу рівня університету, компактне розміщення науково-дослідних інститутів, підприємств та закладів культурно-побутового значення поблизу базового міста [9, с. 58].

Науко́во-до́слідний і́нститут (НДІ) - самостійна установа, створена організовувати наукові дослідження та провадити дослідно-конструкторські роботи, різновид інституту.
Технополіс – складна та велика організаційна форма, тому може вміщувати на своїй території окремі технопарки, бізнес-інкубатори, дослідницькі центри та центри високих технологій.
Високі технології Висо́кі техноло́гії (англ. high technology, high tech, hi-tech) - найновіші і найпрогресивніші технології сучасності. До високих технологій належать найбільш наукомісткі галузі промисловості.

Отже, кластери та технополіси об’єднують широке коло учасників, у тому числі інститути підтримки, регіональні та національні органи влади, та мають територіально визначені межі, а стратегічні альянси передбачають співпрацю виключно компаній для досягнення певного результату за стратегічним напрямком та не мають обов’язкової територіальної прив’язки. Тобто стратегічні альянси можуть реалізовуватися як у межах кластеру та технополісу (технологічного парку, бізнес-інкубатору), так і поза його межами чи виходячи за межі. Отже, зазначені форми кооперації не є тотожними поняттями.

Мережа (згідно теорії мережі) – це система ресурсних залежностей, яка є дійсною в результаті дій акторів (компаній) [10, с. 37]. С. І. Соколенко визначає мережу як групу фірм (підприємств), що об’єднуються з метою використання своїх особливостей, ресурсів, специфічних переваг перед іншими для загального функціонування при реалізації спільних проектів [11, с. 96]. Таким чином, мережа є поняттям ширшим за стратегічний альянс, а стратегічні альянси можуть вибудовувати цілісну мережу.

Отже, стратегічний альянс та мережа – організаційні форми коопераційних зв’язків компаній, тоді як кластер та технополіс можуть бути місцем їхньої локалізації. Встановлений взаємозв’язок між визначеними формами кооперації економічних суб’єктів яскраво ілюструють наступні приклади: практична реалізація стратегічної співпраці між SUN, Agilent, IBM та Cisco у межах технологічного парку Silicon Glen; діяльність мережі автомобільних стратегічних альянсів у межах автокластеру AC Styria, яка у глобальному масштабі поширюється за межі Австрії та знаходить прояв на території автокластерів інших країн.



Висновки і пропозиції. Стратегічний альянс – окремий різновид співробітництва компаній. Критеріями стратегічних альянсів є: виникає у межах реалізації міжнародної стратегії ТНК, має вирішальне стратегічне значення для всієї корпорації, орієнтований на досягнення синергетичних ефектів, передбачає збереження незалежності компаній, фрагментарність зв’язків, автономність діяльності компаній-партнерів поза межами альянсу, довгострокову основу та тимчасовий характер, гнучкість утворення. Отже, основним суб’єктом є ТНК.

Відсутність власних ТНК в багатьох країнах, що розвиваються, широка ємність окремих критеріїв стратегічних альянсів та утворюючих поняття категорій призводять до розгляду стратегічних альянсів на рівні національних компаній (табл. 2).



Таблиця 2

Характеристика сучасного підходу до віднесення співробітництва на рівні національних компаній до стратегічних альянсів

Ознаки

Повноцінний стратегічний альянс

Умовний стратегічний альянс

Відповідність критеріям

Повна відповідність

Відповідність більшості критеріям

Рівень

ТНК

Національних компаній

Суб’єкти

Материнські компанії ТНК

«національна компанія – національна компанія»; «національна компанія – дочірня компанія ТНК»; «національна компанія – материнська компанія ТНК»

Міжнародний характер

Визначається міжнародною стратегією та інтернаціоналізацією виробництва ТНК

Визначається по відношенню до географічної приналежності національної компанії

Класифікація за географічною ознакою

За країною походження материнської компаній ТНК, за країною/регіоном безпосереднього формування стратегічного альянсу, за країною/регіоном безпосереднього функціонування утвореного альянсу

Міжнародний та національний по відношенню до географічної приналежності національної компанії

Джерело: розроблено автором

Основні відмінності стратегічного альянсу від кластеру, технополісу та мережі лежать у площині різного складу учасників, наявності чи відсутності галузевої і територіальної прив’язок, інноваційної орієнтації. Зазначені форми реалізації співробітництва економічних суб’єктів співвідносяться як: стратегічний альянс – організаційна форма коопераційних зв’язків компаній, що може бути реалізована в кластері та технополісі; можливість створення цілісної мережі стратегічних альянсів.


Список літератури:

  1. Вергун В. А. Сучасні інноваційні стратегії ТНК і синергетичний ефект «технологізації» / В. А.
    Синергі́я (від грец. συνεργία - (грец. σύν) разом; (грец. ἔργον) той, що діє, дія) - це сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їхня дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їхньої суми.
    Вергун, О. І. Ступницький [Електронний ресурс] // Міжнародні відносини. Серія «Економічні науки». – 2014. – №3.– Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/2310/2030.

  2. Шульженко Л. Є. Стратегічний альянс: визначення та ознаки / Л. Є. Шульженко // Вісник Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. – 2012. – № 1 (172). – Ч. 1. – С. 171-175.

  3. Стратегические альянсы: Пер с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 244 с.

  4. Македон В. В. Міжнародні стратегічні альянси компаній: монографія / В. В. Македон. – Д.: Вид-во ДУЕП, 2010. – 304 с.

  5. Джохадзе В.Д. Финансовые аспекты обеспечения стабильности транснациональных корпораций / В. Д. Джохадзе. – М.: Книжный дом «Либроком», 2013. – 144 с.

  6. Портер М. Японская экономическая модель: Может ли Япония конкурировать? / М. Портер, Х. Такеути, М. Сакакибара; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 262 с.

  7. Ємельянов В. М. Роль держави у формуванні та підтримці кластерного підходу до обґрунтування стратегій економічної політики й підвищення конкурентоспроможності регіонів / В. М. Ємельянов // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 16. – С. 106-108.

  8. Ковальова Ю. М. Співпраця банків, страхових компаній і пенсійних фондів у рамках фінансового кластера / Ю. М. Ковальова // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – № 9 (87). – С. 166-172.
    Пенсійний фонд - термін, який об'єднує Державні пенсійні фонди та Недержавні пенсійні фонди які створюються відповідно до діючого законодавства, акумулюють страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених чинним законодавством - членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені чинним законодавством.
    Антициклічна політика - це політика спрямована на підтримку певних стабільних темпів економічного зростання, на недопущення падіння, виникнення криз.
    Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *
    Національна академія управління (НАУ) - вищий навчальний заклад України. Заснований 22 квітня 1992 року на кадровій базі відомого Київського інституту політології та соціального управління. А вже в 2002 році отримала високу державну відзнаку –почесну грамоту Кабінету Міністрів України «За значний внесок у розвиток національної освіти і науки, впровадження інноваційних педагогічних ідей, сучасних методів підготовки кадрів». Першим ректором Академії став відомий вчений та громадський діяч, доктор економічних наук, професор Кириченко Олександр Анатолійович. Перший випуск студентів відбувся в 1995 році. З початку існування Академії на постійній основі тут працювали десятки висококваліфікованих професорів та доцентів - таким чином, продовжились найкращі традиції в підготовці кадрів економістів і менеджерів-управлінців. Академія стала помітним культурно-просвітницьким центром, видавцем наукових періодичних видань з високим рівнем міжнародної індексації. У престижному рейтингу ВНЗ України ТОП-200, який з 2007 року проводить кафедра ЮНЕСКО, Академія незмінно входить до 20 % найкращих українських університетів. А за показником якості навчання всі ці роки незмінно входить у десятку найкращих ВНЗ України.


  9. Kuchiki A. Industrial Clusters, Upgrading and Innovation in East Asia / A. Kuchiki, M. Tsuji. – UK: Edward Elgar Pub, 2011. – 320 p.

  10. Каленська Т. В. Транскордонні стратегічні альянси ТНК: монографія / Т. В. Каленська. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2010. – 150 с.

  11. Соколенко С. И. Производственные системы: Сети. Альянсы. Партнерства. Кластеры: Укр. Контекст / С. И. Соколенко. – К.: Логос, 2002. – 646 с.


Скачати 148.98 Kb.

  • СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ КОМПАНІЙ: ПРОБЛЕМАТИКА СУБ’ЄКТНОГО СКЛАДУ ТА ВІДОКРЕМЛЕННЯ ВІД ІНШИХ РІЗНОВИДІВ СПІВПРАЦІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ Анотація
  • Ключові слова
  • Аналіз останніх досліджень і публікацій.
  • Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми.
  • Виклад основного матеріалу.
  • Toyota Motor Corporation
  • Дочірня компанія Регіональна оперативно-холдингова компанія Материнська холдингова компанія
  • Узагальнена схема взаємозв’язку організаційної структури ТНК та реалізації співробітництва у формі стратегічних альянсів
  • Порівняння стратегічного альянсу з окремими формами кооперації економічних суб’єктів
  • Ознаки Стратегічний альянс Кластер Мережа
  • Характеристика сучасного підходу до віднесення співробітництва на рівні національних компаній до стратегічних альянсів
  • Ознаки Повноцінний стратегічний альянс Умовний стратегічний альянс
  • Список літератури: Вергун В. А. Сучасні інноваційні стратегії ТНК і синергетичний ефект