Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера

Скачати 424.07 Kb.

Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера




Скачати 424.07 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації18.05.2017
Розмір424.07 Kb.
  1   2   3   4

Annotation


Буває, юнаки й дівчата повірять незнайомцеві з віртуального світу комп’ютерних чатів… Іноді спокуса вкрасти бере гору над докорами сумління… Можна також забути друзів і піти на зібрання таємничого Ордену… Але за все треба платити. Іноді — дуже дорого. Хто ж допомагає у найскрутніших ситуаціях? Дівчата і хлопці, які називають себе «командою». Це перша із серії книжок Олеся Ільченка про життя сучасної молоді — і для них.
Ді́вчи́на - молода неодружена особа, дитина чи підліток жіночої статі.
Олесь Ільченко (Олександр Григорович Ільченко) (нар. 4 жовтня 1957, Київ) - український поет, прозаїк, сценарист.
Далі будуть не менш «дивні детективи»… Олесь Ільченко. Пастка для ґеймераГлава1Глава 2Глава 3Глава 4Глава 5Глава 6Глава 7Глава 8Глава 9Глава 10Глава 11

Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера


Присвячую синові Владу Глава1
КЛАС

Юля невдоволено глянула на стелю класу і сказала наче сама до себе: «Мноґа букаф!» Тоді звичним рухом відкинула русяве волосся з лоба, закрила підручник, зиркнула у вікно, де зелена вже гілка погойдувалася під теплим, майже літнім вітром, — і зітхнула.

Підру́чник (калька з пол. podręcznik) - книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.
— Між іншим, — озирнулася до неї вродлива, гарно вбрана Марта, пильно вглядаючись великими блакитними очима, — «олбанською мовою» вже не розмовляють — не модно! — Ти, звичайно, великий знавець моди, але звідки ти знаєш, що слід говорити, а що — ні? — примружилася Юля. Марта хотіла було щось відповісти, але до класу ввійшла Таня, і всі вражено замовкли. Дівчина зробила собі нову зачіску й пірсинг — тепер у неї в лівій брові сяяла блискуча срібна сережка.
Сере́жки, ку́льчики, - прикраси, що носяться у проколених вухах. Поширені як серед жінок (як правило - парні), так і серед чоловіків (як правило - непарні). В «Історії» Льва Діакона є опис зустрічі князя Святослава Ігоревича із візантійським імператором Цимісхієм, де згадується, що Святослав носив сережку, прикрашену трьома дорогоцінними каменями.
Таня, ні на кого не завертаючи уваги, пройшла і сіла на своє місце.
Вла́сність - результат привласнення[Джерело?], тобто ставлення людей до певних речей, як до своїх.
Першою не витримала Марта. — Дехто хоче бути дуже схожим на справжніх емо… — почала вона. — А справжні емо з нашої школи вчаться у випускному класі. — Круто! — захоплено звернувся до Тані Стас. — Це ти… Тобі сестра допомогла? — Умгу… — нарочито байдуже пробурмотіла Таня. — А правда, що твою сестру минулої п’ятниці якісь гопники мало не побили? — допитувався Стас. — Правда, — тихо відповіла Таня. — Я хочу їй допомогти… — У бубон треба бити таких, і край! — насупився Сашко. — Тобі аби бити! — зиркнула на нього Марта, — ти що, найкрутіший? — Ну чому ти, Марто, завжди до всіх чіпляєшся? — Артем, не поспішаючи, вийняв з рота жувальну гумку.
Жува́льна ґу́мка (жу́йка; англ. Chewing gum) - кондитерський виріб у вигляді мякої неїстівної нерозчинної еластичної основи, призначеної для жування не ковтаючи, і різних смакових та ароматичних добавок.
 — Спокійною треба бути, спокійною… Ніхто ж нікому не заважає… — А чому він весь час каже: «Бити, бити…», — скривилася Марта. — Може, мені неприємно? — Іноді варто і врізати, — так само повагом додав Артем. — Тим паче, коли лізе ота кінчена гопота… Лише Василь мовчи поглядав на Таню. — Учитель! — раптом неголосно, але виразно сказала Юля, і всі знехотя зайняли свої місця. * * *



Після уроків мало не всі дівчата й деякі хлопці обговорювали вчинок і новий вигляд Тетяни. Після того, як її намагалися присоромити вчителі, Таня почувалася мало не героїнею. Дівчата — скажімо, Марта і її подружка Софійка, трималися думки, що пірсинг — то просто спосіб привернути до себе увагу. А ось Юля і Оля були переконані, що Таня висловила таким чином підтримку своїй сестрі з одинадцятого класу. Стас сказав, що вона стала страшенно кльовою, а Сашко заявив: уже в десятому класі він піде бити всіх «гопів і скінів». З ним погодився й Вова. Відтак декілька однокласників посунули до найближчого кіоску. Хлопці й дівчата накупили чіпсів, вищий за всіх Вова спромігся придбати пиво, а Марта промуркотіла, що «сигарети в неї завжди з собою». Компанія попрямувала до найближчого скверу, в той його закуток, куди рідко заходили пенсіонери й мами з маленькими дітьми. Дві лавки, одна навпроти одної, немов чекали на галасливий гурт. Покидавши портфелі й наплічники, дістали чіпси, а Володя відкоркував пиво. Артем приклався до пива також, а природжений артист Петрик почав зображати якогось американського комедійного актора, повторюючи, мов папуга: «А… ч-чоловік-молекула!
Наплі́чники, нараменники - частина обладунку, мали напівкруглу або вигнуту форму, захищала плечі і шию носія, а також ідентифікувала людину. Робилася цілком з металу, дуже рідко містила в собі шкіру.
Пенсіонер - особа, що отримує пенсію - регулярну грошову допомогу, що виплачується особам, які досягли пенсійного віку, стали інвалідами або втратили годувальника. В Україні, з 2011 року, пенсійний вік для чоловіків складає 60 років, для жінок - 55.
Коме́дія (дав.-гр. κωμῳδία kōmōidía, від κῶμος kômos ‘веселощі, весела процесія’ та ᾠδή ōidḗ ‘спів’) - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.
А… ч-чоловік-молекула!» Компанія, дивлячись на його гримаси, реготала, як навіжена, а Оля, також сміючись, поміж тим уважно, вивчаючим поглядом позирала на Вову. Василь жував чіпси і думав про щось, не звертаючи особливої уваги на інших. Софійка з Юлею перешіптувалися, дивлячись на Сашка… Тут Сашко, зауваживши погляди дівчат, вийняв із портфеля м’ячика й заходився показувати дива гри сокс. Він настільки майстерно і тривалий час підкидав ногою м’ячика, копаючи його так і сяк, що всі здивовано принишкли. — Bay! — нарешті не витримала Марта, вийняла сигарету з рота й картинно пустила дим вгору. — Коли це ти встиг навчитися такого? — Замість нидіти над підручниками, як каже мій брателло, — усміхнувся задоволений Сашко, — я справою займаюся. — Де купив? — по-діловому звернувся Вася. — Розкажу, — кивнув Сашко. — І сайти можу підказати, де описані правила й розкриті деякі секрети гри. Але завважте: покарання за невправну гру, за те, що впустиш м’яча — добрячий підсрачник! — Що? — здивувалася Марта. — Піддупник, кажу! — засміявся Сашко. — Прикольно! — зачудовано дивився на м’ячика Артем. — А то! — Оля завважила це таким тоном, наче сама навчилася цієї гри. — Так, круто, — погодилася Софійка. — Треба й собі купити! Зкомунячити бабки у домашніх скупердяїв — і купити! — А я тобі підкажу один сайт із суперфорумом, — обміркувавши щось, Вова глянув на Сашка. — Кайфовий і несподіваний… — Окей, — погодився Сашко, — а що там на ньому? — Потім розповім, — Володя, вочевидь, не хотів говорити про це при всіх. Петрик, знаний витівник і бешкетник, знайшов кілька пакетиків з-під соків.
Шибайголова - відчайдушна людина, що нічого не боїться. Слово часто застосовується до неслухняних підлітків чоловічої статі, бешкетників, хуліганів.
Вочевидь, якась неохайна істота, замість кинути їх до урни зі сміттям, просто залишила валятися під лавкою. Судячи з широкої усмішки Петрика і його сяючих очей, він одразу збагнув, як черговий раз розважити всіх. Виклавши рядочком пакети, він по черзі скакав на них, і вони вибухали з характерним звуком хлопавки, лякаючи бабусь, що проходили неподалік. Хлопці на це шалено реготали, а дівчата всім своїм манірним виглядом показували, що не сприймають таких розваг. Марта навіть демонстративно звела очі догори, голосно прошепотіла: «О, Матка Боска!» — і похитала головою. А Софійці витівки Петра завжди подобалися. Ось і зараз вона сміялася чи не голосніше від хлопців, а тоді поцілувала «винуватця» в щоку, від чого той почав стрибати довкола лавочок точнісінько, як цапок, чим іще дужче розсмішив приятелів. — А у Влада з «А» класу, — я його запитувала якось, — аж тридцять улюблених груп! — несподівано сказала Юля. — Я не уявляю, як таке може бути! Не три, а тридцять! — На смак і колір, як кажуть, усі фломастери різні, — філософськи завважив Артем.
Філосо́фія - (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах..
 — Кому що подобається. Йому, мабуть, подобається все… А я вибираю пісні й групи за текстами. Якщо текст вставляє, ще й музика гарна — тоді все окей. Класний Rammstein, щось останнім часом пре від нього, ну і вся рок-альтернатива — це воно! Усіх «пробило» висловитися і друзі говорили, перебиваючи одне одного. — А моя улюблена група — Queen, — заявила Марта. — І взагалі, можна слухати все, крім репу й попси. — Ну, не скажи… — засумнівався Вова. — Кожен вільний слухати те, що йому подобається. — А я конкретно підсів на Led Zeppelin, Queen і Scorpions, — кинув Вася. — Рок старої школи… Клас! — Блін, самі хардрокери зібралися, — зітхнула Софійка. — А я слухаю Діму Білана, Потапа… Такі лапочки! — Боже! — не втримався Стас. — Реп — і то відстій повний, як явище! А тут іще й Діма Білан! Триндець! — А моя улюблена — Linking Park і Fort Minor, — устряв Петрик.
Fort Minor - сольний проект Майка Шиноди із гурту Linkin Park, заснований 2004 року. Дебютний альбом The Rising Tied вийшов 22 листопада 2005 року. Незважаючи на те, що Fort Minor вважається сольним проектом Шиноди, дуже часто в піснях, на концертах і на фотосесіях присутній гурт Styles of Beyond.
Білан Діма Миколайович (рос. Дима Никола́евич Била́н, при народженні Віктор Миколайович Бєлан (рос. Ви́ктор Никола́евич Бела́н), 24 грудня 1981, Усть-Джегута, Карачаєво-Черкеська автономна область, Росія) - російський естрадний співак, здебільшого відомий як Діма Білан.
Linkin Park (LP, назва походить від Lincoln Park, укр. парк імені Лінкольна) - американський рок-гурт з Агора-Гіллс, Каліфорнія, створений 1996 року. Після формування гурт продав понад 60 мільйонів альбомів і отримав дві нагороди Ґреммі.
 — Хоча зараз я слухаю «System of a down». — Під Rammstein, — замріяно сказав Стас, — класно «качатися» у спортзалі.
Спорти́вна за́ла - спеціально обладнане приміщення, у тому числі спортінвентарем, і призначене для проведення спортивних ігор, зайняття спортом або фізичною культурою.
Там весь час їхній музон ганяють. — А я вчора вперше послухала Nightwish, — згадала Оля, — дуже сильно зачепило. І сьогодні буду слухати. Хоча все залежить від настрою. Буває «Океан Ельзи», «ТНМК» чи Estetic Education дуже в тему. — А що, і «Гайдамаки», і «Тартак» часом «пробивають»… — зауважив Сашко. — Хоча подобаються і Pain, Queen, Aerosmith, Evanescence, Iron Maiden… Багато чого, крім гопоти. — Scorpions «рулить», — поважно сказав Артем, — особливо альбом Humanity Hour I. — А ще мені подобається, — встряла трохи ображена Софійка, — Марія Шеріфович зі своєю «Молітвою» і прикольна пісня «Олені-олені»… — Нормально… — поблажливо зауважила Марта. — Аби не реп… — Це точно, — погодився Сашко. — Хоча справді, від настрою сприйняття музики змінюється. «Пре» й від Nirvana, Sex pistols, The stooges, The pixies, Bikini kill, L-7, The breeders, Velvet underground.
Марі́я Шерифо́вич (серб. Марија Шерифовић; *14 жовтня 1984, Крагуєвац) - сербська співачка, переможниця Євробачення 2007.
The Velvet Underground (дослівно з англ. - Оксамитове підпілля) - американський рок-гурт 1960-х и 1970-х років, що стояв біля витоків альтернативної музики, утворений 1964 року у місті Нью-Йорк під такими назвами: The Primitives, The Warlocks та The Falling Spikes.
А, скажімо, Lacrimosa — Der Morgen Danach… Класна готика! — Багато моїх знайомих слухають Queen, і всім дуже подобається, — правив своє Вася. — А співачка Fergie, — згадала Марта, — теж так нічо… — Ні, народ, — не міг заспокоїтися Стас. — Куди все на фіг котиться? Linkin Park, 50 cent… Повний триндець, що народ слухає… A реп? Це ж просто «музика» для бізнесу. Всі репери живуть заради бабла! А народ «фтикає» тупі тексти без думки і якихось чотири акорди! Хоча б заради музики слід слухати Metallica, Queen, Scorpions. — А мій дружбан каже, — підскакував на місці Петрик, — що офіґенна світова група — The Black Eyed Peas.
The Black Eyed Peas (вимовл. «Зе Блек Айд Піс») - американський хіп-хоп гурт з Лос-Анджелеса.
— Та ну… — почав було Артем, але зупинився, дивлячись кудись через голови друзів. Тут нарешті компанія побачила, як до них прямують Таня зі своєю сестрою Мариною, про яку сьогодні було стільки розмов. Марина, вбрана в чорне й рожеве, була просто неперевершеною зі своєю нерівною, їжакуватою стрижкою, із сережками в губі й брові. Дівчата підійшли, заговорили про те-се… Марина попросила в Марти сигарету, і та поважно простягнула старшій дівчині пачку. Марина взяла цигарку, подякувала й пішла собі. Таня одразу ж кинулася за нею, проте озирнулася — і всім здалося, що вона хотіла б залишитися з ними. — Бач, якісь справи в них… — глянув услід дівчатам Петрик. — Хотів би я знати… — Ти, «чоловіче-молекуло», — усміхнулася Юля, — можуть же бути секрети в сестер — від геть усіх? — Та які там секрети, — подав голос Вова. — Мабуть, мама наказала бути вдома… Тут усі згадали, що й справді час іти по домівках. Хоч би як цього не хотілося… Глава 2
МАРТА


Розходилися хто куди. Артем, Петрик і Василь вирішили ще пограти в футбол зі знайомими хлопцями. Стас, як завжди, прямував до тренажерного залу — він хотів спершу трохи «покачатись», а вже тоді готувати уроки на завтра — скільки встигне. Марта і Софійка пішли додому разом — вони жили поруч. — Кого ця Таня із себе корчить, я не розумію, — дратувалася Марта. — Була Юля, типу, красуня — так на тобі другу. — Та заспокойся, хай собі дівчинка бавиться, — манірно знизала плечима Софійка. — Вона дограється. Сама наривається на отих скажених, що чіпляються до всіх «не таких». — Ми ж разом гуляли, ходили в «Макдональдз», — раптом зітхнула Марта. — А потім її мов підмінили. Теж мені подружка — до Юльки переметнулася. Чим та Юля краща за мене? — Не зважай! — кинула Софія. — Юлька якась задавака. — Отож! — Марта хотіла ще щось сказати про Юлю, але раптом похопилася. — Слухай, а у тебе жуйки немає? — Ні, — знизала плечима Софійка. — А що? — Та ж накурилася, а гумку купити в кіоску забула, — скривилася Марта. — Зараз прийду додому, мати знову почне вичитувати: «Ти що, курила? Коли це скінчиться? Невже тобі байдуже твоє здоров’я?» — і таке інше. Набридло. А що тут такого? Хочу — курю, не хочу — не курю. Я ж не постійно смалю, як Вован… До речі, хочеш закурити? — Та ні, — зніяковіла Софійка. — Сьогодні, мабуть, ні. — Як хочеш. Я вже не буду, бо мати таки винюхає… Треба до батька перебратися жити! — несподівано заявила Марта. — Принаймні він мене любить! І квартира у нього велика. — А мати не любить? — здивувалася Софія. — Мені здавалося, що вона до тебе так гарно ставиться… — І що мені з її любові? — спохмурніла Марта. — Туди не йди, з тим не тусуйся, не кури, не те, не се… А до татика поїхала на минулі вихідні, так він мені шмоток на тисячу баксів накупив! Такий шопінг влаштував у торговому центрі!
Торго́вий центр (ТЦ) інколи торгово-розважальний центр (ТРЦ), галерея, пасаж, торговельний комплекс, торговельно-розважальний комплекс (англ. shopping mall, mall, shopping center) - універсальний магазин або комплекс магазинів, що зазвичай включає підприємства побутового обслуговування, громадського харчування та розважальні заклади.
Хай трохи потеплішає, я покажу… Всім… — Тисячу! — Софійка була приголомшена, — а я гадала, звідки в тебе такі класні окуляри, напівзатемнені! Це теж він? — Точно, — Марта була задоволена, що Софійка згадала про її обновку. — Ось лише кожного разу, коли я приходжу до нього, якось мене «ковбасить». Він живе ж не сам, а з цією… студенткою, чи хто вона там. Не подобається мені та ляля. Таке якесь… Весь час тонким противним голосочком звертається до нього: «Любий, куди ми поїдемо у подорож, коли розпишемося?» Гидко слухати. — А… — хотіла щось сказати Софія, але натомість запитала: — Та студентка гарна?
Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
— Ну… — замислилася Марта, — така струнка, білява. Точніше — фарбована. Але модна. Прикид у неї завжди класний… Татик мій, видно, грошей на неї не шкодує! — А у мого батька останнім часом проблеми з роботою, — зітхнула Софійка. — Одна фірма закрилася, з іншої його звільнили, а одного разу взагалі кинули на бабки… Мати сердиться на нього, але жаліє. Скажи, а ти можеш що-небудь із твоїх нових речей мені дати… поміряти, я маю на увазі. Просто поглянути? — Нема питань, — Марта замислилася. — Виберемо час, коли мами вдома не буде, — щоб не заважала, — то прийдеш і подивишся! — Дякую! — зраділа Софійка. — А ти помітила, що Оля весь час говорить про Вову і Сашка? А Стас почав надто багато уваги звертати на Таньку? — Та! — скривилася Марта. — Було б на що звертати увагу. Брову проколола, а він уже як цуцик ладен за нею бігти. Смішно! — Ну чого? Стас такий… приємний, — замріялася Софійка. — І Вова класний — чемний, розумний… — Боже, що ти кажеш? Ти б іще Петрика приплела! — пхекнула Марта. — Думаєш, коли Стас раз на тиждень до тренажерного залу вслід за своїм старшим братом ходить, то вже і є класним пацаном? Артем і Вася незгірші. Як у футбол грають — просто італійська збірна.
Іта́ліки (лат. Italici, однина - Italicus) - у ширшому сенсі: народи, що населяли Апеннінський півострів і навколишні землі - (Сардинію, Сицилію) до створення Римської держави і згодом асимільовані римлянами.
А Вова твій — просто ніякий. — Та ну! — не погодилася Софія. — А звідки ти знаєш, що Стас раз на тиждень до залу ходить? І разом із братом? Проте… Щодо Артема, згодна, він нормальний. Але ж Вася… Він якийсь дикий… То так класно на гітарі грає, а то як підмінять людину — немов першокласник, намагається дівчат за коси вхопити. Марта розсміялася. Щодо Васі і його уваги до дівчачих кіс — то була щира правда. Подруги дійшли до рогу вулиць, де їхні шляхи мали розходитися. Софійка жила за два квартали звідти, в п’ятиповерховому будинку середини минулого століття, — так званій «хрущовці», як називала його мама. А Марта мешкала трохи ближче, в білій дев’ятиповерхівці. Дівчата попрощалися, сказавши одна одній традиційне: «Чмоки!
Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.
» * * *

Коли Марта прийшла додому, Жанна Володимирівна, її мати, розмовляла по телефону. Марта зауважила, що мамині очі блищали, а сама вона, вродлива струнка білявка, уважно вслухалася в рурку. — Припиніть, прошу вас, — усміхалася Жанна. — Я вже не можу сміятися… У мене аж щоки болять… Так, із ямочками! Ви пустун! Марта раптом зачула якесь відчуття порожнечі в собі. Вона роздяглася, випила води на кухні — просто з носика чайника, — і пішла до себе в кімнату. Шуміло у вухах, і цей шум долинав ізсередини, з її тіла. Дівчина трохи здивувалася, але тут-таки збагнула, що це кров пульсує у скронях — якось занадто потужно, дужче ніж слід. «Може, я забагато курила?» — подумала Марта, і щось слизьке й неприємне ворухнулося в неї десь над шлунком. Вона повільно, лінивими рухами, натягла улюблені старі джинси, довгий, розтягнутий в’язаний светр і товсті вовняні шкарпетки з візерунком — батько привіз їх з Карпат кілька років тому.

Відчуття́ - психофізичний пізнавальний процес, який полягає у відображенні окремих властивостей, предметів та явищ оточуючого світу.
Шкарпе́тка (від італ. scarpetta - «чобіток», можливе через польське посередництво) - парний тканинний предмет одягу, призначений для ніг. Зазвичай слово вживається у множині - «шкарпе́тки»
Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Умостилася просто на підлогу, між шафою і ліжком, у тісний закуток, що утворився колись між переставленими меблями. Схилила голову на коліна, обхопила їх руками, зіщулилася. — Марто, іди їсти! — бадьоро гукнула мати, яка нарешті поклала телефонну рурку. — Що там у тебе в школі? «Чому вона весь час чіпляється до мене?» — подумала дівчина, і губи її затремтіли. Марта раптом згадала, як Вова колись, під час якихось веселощів, — то був чийсь день народження, здається, — сказав серйозно, дивлячись кудись у простір: «Життя — це лайно!» Марта прошепотіла ці слова і заплакала. Глава 3


СТАС


Двері невеликого тренажерного залу, який містився на першому поверсі звичайного житлового будинку, на подив Стаса, виявилися міцно зачиненими.
Буди́нок - вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.
Очевидно, напередодні свят Андрій Володимирович, господар залу і заразом головний тренер, вирішив відпочити.
Відпочи́нок, дозвілля - проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.
А може, й поїхав куди-небудь… Хтось із нетерплячих відвідувачів за допомогою жувальної гумки приліпив на дверях записку: «А.В.! Як працює спортзал?
Стверджується, що жувальної гумки боїться американська актриса і телеведуча Опра Уінфрі, бо їй сняться сни, нібито від жувальної гумки у неї випадають зуби.
» На цьому ж папірці нижче, хлопчачою рукою, була нашкрябана й іронічна відповідь: «Працює чудово!» Стас щось невдоволено промимрив. Він сподівався сьогодні добряче «покачатися». Прикрість була і в тому, що ні Андрій Володимирович, ні його помічник начебто не попереджали про жодні «канікули» тренажерного залу. Чи Стас просто не чув? Стас поважав Андрія Володимировича — мовчазного, а відтак, мабуть, розумного чоловіка. Андрій іноді казав, що заняття в його залі — не просто вправи для м’язів, і тим більше, не забавка. Він стверджував, що тут зростає нова
  1   2   3   4


Скачати 424.07 Kb.

  • Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера Присвячую синові Владу Глава1 КЛАС
  • Діму Білана
  • Глава 2 МАРТА
  • Глава 3 СТАС Двері невеликого тренажерного залу, який містився на першому поверсі звичайного житлового будинку