Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



«Організація системи управління ризиками на підприємстві»

«Організація системи управління ризиками на підприємстві»




Сторінка1/6
Дата конвертації03.04.2017
Розмір1.13 Mb.
  1   2   3   4   5   6

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Організація системи управління ризиками на підприємстві»

На матеріалах ВАТ «Севастопольський морський завод»


ВСТУП
Підприємництво нерозривно пов'язано із ризиками, властивими всім без виключенням сферам діяльності компанії, - виробничій, маркетинговій, фінансовій тощо.
Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.
Ця аксіома навіть отримала законодавче закріплення в Господарському Кодексі України, в статті 42 якого підприємництво характеризується як: «самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку».
Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Господарський кодекс України - кодифікований закон, прийнятий 16 січня 2003 року і набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Іманентно властива підприємництву ризикованість ще більш посилилася в сучасних умовах у зв'язку з різким загостренням конкурентної боротьби, чому сприяли ряд внутрішніх і зовнішніх чинників.

Конкуре́нція - економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас - механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин.
Серед зовнішніх факторів, перш за все, виділимо глобалізацію. Економіка України є однією з самих відкритих в світі, про що, зокрема, свідчить частка експорту у ВВП, яка протягом останніх роки коливається в діапазоні 50 - 60%. Про вплив глобалізації на економіку України можна також судити по величині т. з. «індексу глобалізації», що розраховується консалтинговою компанією A. T. Kearney для 62 країн, на частку яких доводиться 96 відсотків світового ВВП. На величину цього індексу впливає 12 параметрів, з'єднаних в 4 категорії: економічна інтеграція, технології, приватні контакти і політика.
Економі́чна інтегра́ція - об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави. Економічна інтеграція - форма інтернаціоналізації господарської діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії національних економік.
Зростаюча інтернаціоналізація української економіки неминуче веде до посилення конкуренції і зростання ризикованості операцій вітчизняних компаній як на внутрішніх, так і на закордонних ринках.

До внутрішніх чинників загострення конкурентної боротьби, в першу чергу, слід віднести активний перерозподіл прибуткових активів (як законний, так і протиправний - рейдерський), монополізацію фінансово-промисловими угрупуваннями надрентабельних сфер економіки і незавершену реформу політичної системи, сторони якої не в змозі сформувати та підтримувати баланс владних повноважень.

ИСПРАВЬТЕ ПЛЕЗ СТАТЬЮ!!! Політи́чна систе́ма - впорядкована, складна, багатогранна система державних і недержавних стосунків соціальних (суспільних та політичних) інститутів, що виконують певні політичні функції.

Актуальність роботи полягає в тому, що за таких умов надзвичайно важливим для вітчизняних компаній стає оволодіння ефективними методами управління підприємницькими ризиками. Зарубіжна практика свідчить про те, що керівництво успішних і динамічно зростаючих компаній достатньо широко застосовує управління ризиками як в окремих функціональних сферах бізнесу компанії (функціональний ризик-менеджмент), - виробництво, фінанси, кадри і т.п., - так і в рамках всієї компанії в цілому (стратегічний, комплексний, інтегральний ризик-менеджмент).

Результати опитування 460 європейських компаній, проведеного Федерацією європейських асоціацій з ризик-менеджменту (FERMA) показують, що в 80 % з них є документи, що описують процес управління ризиками компанії, а в 39 % - управління ризиками стало частиною системи управління компанією. Переважна більшість опитаних компаній (80 %) розробила політику в області управління ризиками, а між працівниками більш, ніж половини із загальної кількості респондентів (54 %) обмінюються інформацією один з одним щодо управління ризиками в компанії. Ризик-менеджмент, таким чином, став для європейських компаній важливою ключовою компетенцією, яка дозволяє їм істотно зміцнити їх конкурентні позиції.

Українські компанії знаходяться тільки на самому початку шляху упровадження ризик-менеджменту в практику своєї діяльності. Тривожне положення справ склалося з управлінням ризиками в нефінансовому секторі вітчизняного бізнесу, зокрема на малих та середніх підприємствах, що працюють в різних галузях економіки.

Аналіз результатів опитування 202 підприємств свідчить про те, що, в маркетинговій сфері 50 % компаній обходиться без ризик-менеджменту, виробничій – 39,5 %, інноваційній - 72,6 %.

Не кращим чином обстоять справи і в крупних компаніях. Дослідження положення справ на ряді київських підприємств, що займають лідируючі позиції в транспортній та будівельних галузях, продемонструвало, що управління ризиками на них носить фрагментований характер, використовуючись, в основному, у виробничій і фінансовій сферах.

Мета даної роботи полягає в тому, щоб розкрити суть ризику і управління ризиками, розглянути існуючі підходи до роботи з ризиками, та на прикладі ВАТ «Севастопольський морський завод» провести виявлення та оцінку ризиків підприємства, їх ранжування та підбір методів впливу на них, а також визначення економічної ефективності управління ризиками.

Об'єкт дослідження – ВАТ «Севастопольський морський завод»

Методологічною основою дослідження стали концепції та погляди вітчизняних та зарубіжних економістів, статті та матеріали наукових семінарів і конференцій, пов'язаних з проблемами ризику.
1. Визначення, класифікація та порядок організації роботи з ризиками

1.1 Визначення ризиків в економічній діяльності


Поняття ризику пов'язується з усвідомленням небезпеки, загрози, ненадійності, невизначеності, непевності, випадковості, збитку. На думку дослідників, термін «ризик» походить від латинського слова «resecum» — скеля або небезпека зіткнення з нею. Протягом тривалого часу поняття ризику не лише асоціювалося з багатозначними негативними проявами життєвих ситуацій, а й часто вживалося як їх синонім.

В економічній літературі відомі численні спроби сформулювати теоретичні визначення поняття ризику. Безліч визначень ризику пояснюється складною природою й суперечливими властивостями ризику. Розглянемо деякі із цих властивостей.

Ризик проявляється в конкретних ситуаціях і тому має чіткі границі поширення (сума збитків, період, протягом якого вони мають місце). З іншого боку, ризик охоплює весь процес діяльності підприємства - з моменту створення до моменту ліквідації

Ризик як можливість невдачі - це об'єктивна категорія, що існує незалежно від волі й свідомості людей, однак ризик можна розглядати і як суб'єктивну категорію: з ризиком асоціюється тільки частина загроз, про існування яких суб'єкт ризику сповіщений; відповідно, незнання небезпеки рівнозначно відсутності ризику (суб'єкт ризику - особа, яка приймає рішення й відповідає за результат, об'єкт ризику - певна цінність, яка може бути загублена в результаті впливу ризику).

Ризик передбачає співвіднесення певних якісних показників - можливих варіантів подій, що володіють різною цінністю для суб'єкта ризику, що містить у собі кілька специфічних проблем:

- проблема порівняння різних цінностей у різні періоди, що можна розбити ще на ряд проблем: вплив часу на цінність, тобто зміна цінності із часом, і залежність цінності від моменту часу для суб'єкта ризику. Першу можна представити у вигляді інфляційних втрат вартості, а другу - у вигляді ставки дисконтування як коефіцієнта зниження цінності відповідно до тимчасових переваг суб'єкта ризику;

- проблема неадекватного сприйняття цінності в силу недостатньої поінформованості, що обумовлене нівелюванням цінності інформації - іноді інформація, отримана в результаті реалізації ризику, суттєво змінює уявлення про рівень ризику, що дозволяє мінімізувати подальші втрати. Таким чином, цінність інформації може суттєво перевищувати зниження цінності об'єкта ризику в результаті реалізації ризику.

Відповідно, усі визначення ризику являють собою відбиття особистих переваг авторів, розташовуючись у широкому діапазоні від визначення ризику «як імовірності несприятливого результату фінансової операції» [4] до визначення ризику як «невизначеності фінансових результатів у майбутньому». Приведемо ще ряд визначень:

ризик - імовірність того, що відбудеться подія, що несприятливо відіб’ється на прибутку (капіталі) комерційного банку;

ризик - невизначеність, пов'язана з якою-небудь подією і її наслідком;

ризик - імовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень запланованих доходів, прибутків;

ризик - існування деякого шансу для певного несприятливого наслідку;

ризик - можливе відхилення результатів діяльності комерційного банку від прогнозованих у момент ухвалення рішення.

Найбільш послідовним серед них є твердження, згідно з яким ризик у своїй першооснові є невизначеністю.

Стан невизначеності можливий у кожній суспільно-економічній ситуації, якщо наперед не можна виявити причинно-наслідкового зв'язку між основними елементами процесу господарської діяльності чи суспільного буття.

Буття, іноді Суще - одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку.
Невизначеність породжується непередбачуваністю кінцевого результату, який може або збігатися з очікуваним, або бути ліпшим чи гіршим за нього. В умовах невизначеності кінцевий результат можна передбачити лише наближено, узявши одне з потенційно можливих значень. Така невизначеність зумовлюється, як правило, суб'єктивним сприйняттям реальних явищ. Поняття ризику, на противагу поняттю невизначеності, має практичне застосування, а тому його зміст потребує об'єктивного визначення.
Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

У своїй піонерській роботі "Ризик, невизначеність і прибуток" (1921) Френк Найт запропонував оригінальну точку зору на розходження між ризиком і невизначеністю. «...

Френк Гайнеман Найт (англ. Frank Hyneman Knight, 7 листопада 1885, Маклейн (округ, Іллінойс), США - 15 квітня 1972, Чикаго, США) - американський економіст, який провів більшу частину своєї кар'єри в університеті Чикаго, де він став одним із засновників Чиказької школи економіки.
Невизначеність повинна бути зрозуміла в деякому змісті радикально відмінно від знайомого поняття ризику, від якого вона належним чином ніколи не відділялася. ... Істотний факт - те, що "ризик" означає в певних випадках кількість, отриману з виміру, у той час як в інших випадках це - дещо чітко не цього характеру; це і є критичні розходження у відносинах явищ, залежно від яких одне із цих двох понять дійсно присутнє й працює. ... Буде показано, що вимірна невизначеність, або належний "ризик", ми будемо використовувати саме цей термін, відрізняються від невимірного так, що перший у дійсності не є невизначеністю взагалі».

Отже, потрібний перехід від суб'єктивно сприйманої непевності, випадковості до об'єктивного поняття ризику, що на ній базується. Єдиний спосіб такого переходу — оцінити непевність (випадковість) кількісними методами, надавши їй реальних числових значень. Звідси випливає: ризиком буде визнано лише таку невизначеність, яку можна оцінити кількісно.

Дати найточнішу кількісну оцінку невизначених величин можна, обчисливши ймовірність їх появи. Ця ймовірність має ту характерну особливість, що вона одночасно як два необхідні компоненти загальної оцінки враховує такі взаємодоповняльні випадковості:

1) частоту настання події щодо місця та часу;

2) розмір збитку, тобто абсолютну величину від'ємного відхилення фактичного результату від очікуваного.

Абсолютна величина чи модуль - у математиці, величина, значення або число незалежно від знака. Абсолютна величина числа n записується |x| (іноді - Abs(x) ) і визначається як додатній квадратний корінь з x².

Отже, показник ризику за своїм змістом — це не лише ймовірність появи непевної (випадкової) події, а й імовірність настання негативного результату.

Залежно від наявних можливостей розрахункової бази, а також характеру випадкових явищ визначаються ймовірності кількох типів:

а) імовірність математична (апріорна);

б) імовірність статистична (апостеріорна);

в) імовірність експертна (естиматична).

Математична ймовірність обчислюється як відношення кількості ситуацій, за яких деяка випадкова подія настала, до кількості ситуацій, за яких вона може настати, за умови, що всі розглядувані ситуації однаково можливі та взаємонезалежні. Застосування цього типу розрахунку ймовірності обмежене, оскільки ситуації, описувані зазначеною математичною моделлю, рідко трапляються на практиці.

Випадкова подія - подія, яка при заданих умовах може як відбутись, так і не відбутись, при чому існує визначена ймовірність p (0 ≤ p ≤ 1) того, що вона відбудеться при заданих умовах. Випадкова подія є підмножиною простору елементарних подій.
Математи́чна моде́ль - система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель має важливе значення для таких наук, як: економіка, екологія, соціологія, фізика, хімія, механіка, інформатика, біологія та ін.

Статистична ймовірність — це відносна частота появи випадкової події певного виду в сукупності всіх можливих випадкових подій.

Випадкова величина (англ. Random variable) - одне з основних понять теорії ймовірностей.
Обчислення такої ймовірності ґрунтується на законі великих чисел і завдяки практичній доступності та достатній об'єктивності обчислених значень імовірності застосовується найчастіше, передусім у економічній сфері.

Визначення експертної імовірності має здебільшого вимушений характер з огляду на брак необхідної математично-статистичної інформації про випадкові події. Експертне оцінювання ґрунтується на об'єктивних фактах, знаннях і суб'єктивних відчуттях експертів щодо реальної ситуації. Незважаючи на деяку обмеженість результативних можливостей методу експертного оцінювання, він доволі широко застосовується в економіці.

Отже, визначити ризик та його ступінь у ситуації непевності можна лише одним із методів обчислення ймовірності появи негативних наслідків непевних подій. Якщо такий метод застосувати не вдається, то результат лишається непевним.

Негативними наслідками непевної події можуть бути не лише прямі втрати (збитки), а й непрямі, скажімо, недоотримана (втрачена) очікувана користь, якої планувалося досягти у процесі господарської діяльності.

Звідси випливає такий висновок: ризик — це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, що стосується майнового інтересу членів суспільства

Зауважимо, що поряд із суто науковим визначенням ризику існують інтуїтивні, побутові його тлумачення, коли він асоціюється з небезпекою:

• ризик як «дамоклів меч»;

• ризик як удар долі;

• ризик як виклик власним силам;

• ризик як гра;

• ризик як ранній індикатор небезпеки.

Теоретичну та методологічну базу досліджень ризику, обчислень імовірності настання втрат та збитків становить так звана теорія ризику. Як наука ця теорія має два напрямки: перший становить спеціальну частину прикладної математики — стохастику, завданням якої є обчислення ймовірностей, а другий — спеціальну економічну дисципліну, що вивчає економічний зміст втрат і збитків, які виникають з певною ймовірністю, та методику їх уникнення.

Прикладна математика - галузь математики, що розглядає застосування математичних знань в інших сферах діяльності. Прикладами такого застосування будуть: чисельні методи, математична фізика, математична хімія, лінійне програмування, оптимізація і дослідження операцій, моделювання суцільних середовищ (механіка суцільних середовищ), біоматематика і біоінформатика, теорія інформації, теорія ігор, теорія ймовірності і статистика, фінансова математика і теорія страхування, aктуарна математика,криптографія, а також комбінаторика і деякою мірою кінцева геометрія, теорія графів в додатку до мережевому плануванню, і багато в чому те, що називається інформатикою. У питанні про те, що є прикладною математикою, не можна скласти чітку логічну класифікацію. Математичні методи звичайно застосовуються до специфічного класу прикладних завдань шляхом складання математичної моделі системи.


1.2 Класифікація ризиків підприємства


У всіх сферах суспільно-економічного життя існує безліч ризиків, які потрібно класифікувати за видами, щоб далі можна було піддавати їх системному аналізу, приймаючи раціональні управлінські рішення. Підприємницька діяльність здійснюється під впливом невизначеності зовнішнього середовища (економічної, політичної, соціальної й т. д.
Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.
Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.
), безлічі змінних, контрагентів, осіб, поводження яких не завжди можна пророчити із прийнятною точністю. Виходячи із цього, виділимо основні причини невизначеності (ризику).

По джерелу виникнення ризик кваліфікується як господарська діяльність, пов'язана з особистістю людини й обумовлена природними факторами.

Через виникнення ризик виступає як наслідок, він викликаний невизначеністю майбутнього. Основними причинами невизначеності є:

1). Спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха (землетруси, урагани, повені, посухи, морози, ожеледі).

2). Випадковість. Коли в подібних умовах та саме подія відбувається неоднаково в результаті багатьох соціально-економічних і технологічних процесів.

Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.

3). Наявність протиборчих тенденцій, зіткнення інтересів. Це воєнні дії, міжнаціональні конфлікти.

4). Імовірнісний характер НТП. Практично неможливо визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів, технічних винаходів.

5). Неповнота, недостатність інформації про об'єкт, процеси, явища. Ця причина приводить до обмеженості людини в зборі й переробці інформації, з постійною мінливістю цієї інформації.

6). Обмеженість, матеріальних, фінансових, трудових і ін. ресурсів при прийнятті й реалізації рішень; неможливість однозначного пізнання об'єкта при сформованому рівні й методах наукового пізнання;

Науко́ве відкриття́ (рос. открытие, англ. discovery, нім. Entdeckung) - встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання .
Наукове пізнання - це форма процесу пізнання, головною функцією якого є вироблення й теоретична систематизація об'єктивних знань про дійсність. Передусім у структурі наукового пізнання виокремлюються емпіричний і теоретичний рівні..
обмеженість свідомої діяльності людини, наявні розходження в соціально-психологічних установках, оцінках, поводженні.

Крім самої людини на її діяльність впливають наведені вище фактори 1-6, що створюють у ній ситуації невизначеності й ризику. Дії й рішення людини можуть вплинути як у кращу сторону на результати діяльності, так і в гіршу, розрядити ситуацію невизначеності, змінити мету діяльності. Ризик існує як на етапі вибору дій (прийняття рішень), так і на етапі реалізації цих рішень.

Ефективність організації керування ризиком багато в чому визначається класифікацією ризику.

Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві основні групи: чисті й спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість одержання негативного або нульового результату. До цих ризиків відносять наступні ризики: природні, екологічні, політичні, транспортні й частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торговельні).

Спекулятивні ризики виражаються в можливості одержання як позитивного, так і негативного результанта. До цих ризиків відносять фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

Фінансовий ризик - ризик, пов'язаний з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).

Залежно від основної причини виникнення ризиків (базисний або природний ризик) вони діляться на наступні категорії: природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики.

До природних ризиків відносяться ризики, пов'язані із проявом стихійних явищ природи: землетрус, повінь, буря, пожежа, епідемія й т. п.

Екологічні ризики - це ризики, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища та його наслідками.

Політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією в країні й діяльністю держави.

До політичних ризиків відносяться: неможливість здійснення господарської діяльності внаслідок воєнних дій, революції, загострення внутрішньополітичної ситуації в країні, націоналізації, конфіскації товарів і підприємств, введення ембарго, через відмову нового уряду виконувати прийняті його попередниками зобов'язання й т. п.

Політи́чний ри́зик (англ. Political risk) - це міра очікуваної невдачі політичної діяльності, яка визначається як співвідношення ймовірності неуспіху вжитих заходів та ступеня несприятливих наслідків, зумовлених втіленням прийнятих політичних рішень.
; введення відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі на певний строк через настання надзвичайних обставин (страйк, війна й т.д.); несприятлива зміна податкового законодавства; заборона або обмеження конверсії національної валюти у валюти платежу.

У цьому випадку зобов'язання перед експортерами може бути виконане в

  1   2   3   4   5   6



  • Господарському Кодексі України
  • Підприємницька діяльність