Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Основи туристської підготовки

Скачати 458.72 Kb.

Основи туристської підготовки




Скачати 458.72 Kb.
Сторінка1/6
Дата конвертації22.04.2017
Розмір458.72 Kb.
  1   2   3   4   5   6

Основи туристської підготовки

Заняття спортивно-оздоровчим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можливість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.

Одна з найважливіших сторін підготовки туриста – теоретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми навчання і тренування, контролю за навантаженнями, надання невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, психології, конфліктології тощо.
Пе́рша меди́чна допомо́га - комплекс невідкладних медичних заходів, які проводяться людині, що раптово захворіла або постраждала, на місці пригоди та під час її транспортування до медичного закладу.
Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов’язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, туристського краєзнавства, топографії, психології, безпеки життєдіяльності, фізичної культури, основ охорони здоров’я та інших дисциплін.
Фізи́чна культу́ра, фізкультура - складова частина культури, пов'язана з системою фізичного виховання, організації спорту, спеціальних наукових дослідів, технічних засобів, потрібних для фізичного виховання і спорту, суспільної та особистої гігієни, раціональної організації активного відпочинку тощо.

Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природних явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середовище (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння території.

Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов’язані з географічними особливостями конкретної території, їх вивчення вимагає залучення і аналізу географічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.
Техні́чне завдання́ (ТЗ) (англ. scope statements та англ. statement of work; SOW) - документ, що встановлює основне призначення, показники якості, техніко- економічні та спеціальні вимоги до виробу, обсягу, стадії розроблення та складу конструкторської документації.
Отже необхідність знань з географії супроводжує туриста на всіх етапах підготовки і проведення подорожі.

Географічна підготовка визначає міру зв’язку туриста з оточуючим середовищем території (геоторії, спелеоторії, акваторії, аероторії) в межах якої здійснюється подорож.

Цей зв’язок проявляється в декількох аспектах, це;

-  правильний вибір району подорожі, сезону і строків проведення подорожі;

-  грамотна розробка оптимальної нитки маршруту (з запасними варіантами) і нанесення його на карту;

-  успішне проходження вибраного маршруту з вмінням позиціюватись на місцевості і безпомилково користуватись картою, компасом та іншими засобами орієнтування;

-  знання географічних особливостей району подорожі та врахування і передбачення можливих проявів несприятливих природних процесів, що дозволить безпечно і комфортно завершити маршрут;

-  проведення доступних маршрутних спостережень з їх грамотною фіксацією і розробкою рекомендацій для майбутніх подорожуючих.

Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню орієнтуватись на місцевості, здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об’єкти, робити картографічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготовки туристів.

Таким чином, туристу в своїй діяльності необхідно знати основи таких географічних дисциплін: картографії, геоморфології з основами геології, гідрології, кліматології та метеорології, геоботаніки, загальної фізичної географії та ландшафтознавства тощо.
Фізи́чна геогра́фія - наука про природу та антропогенні зміни ландшафтної оболонки Землі, що є середовищем життєдіяльності людства та земної біоти загалом.
На основі цих знань турист зможе користуватись матеріалами науковими досліджень, описами територій, довідниками, визначниками тощо.

Психологічна підготовка є обов`язковою складовою частиною загальної підготовки до туристської подорожі. Туристи повинні знати, що тривале перебування обмеженого за складом колективу в незвичних (часом екстремальних) умовах висуває підвищені вимоги до психологічного стану кожного учасника і всього колективу в цілому.

Кожна людина, готуючись до подорожі, керується при цьому певними міркуваннями, особистими мотивами. Бажання прийняти участь в туристському поході викликає у неї природній інтерес і очікування більш повного задоволення своїх сподівань. Якщо намічений план з якихось причин не реалізується, виникає розчарування, що супроводжується комплексом негативних емоцій.

Крім того, кожна особа, рушаючи в очікувану подорож, відчуває позитивні емоції, відчуття піднесення, радості від очікування нових вражень при спілкування з новим колективом. В той же час людина повинна отримувати від колективу “зворотній зв`язок” - визнання своєї значимості в групі престижу, прояв до неї симпатії від інших учасників.

Відправляючись в подорож, людина сподівається побачитись щось нове, цікаве, незвичайне, отримати нові знання, збільшити досвід, підвищити свою технічну майстерність. Турист ставить перед собою завдання перевірити свої можливості в подоланні перешкод, в свою здатність виходити переможцем із складних ситуацій.

В разі зриву або невиконання намірів, мотивів, сподівань може наступити розчарування, а це, в свою чергу, стає причиною конфліктних ситуацій з усіма можливими негативними наслідками.

Найбільш поширеними причинами цих ситуацій можуть бути:

- неспівпадання особистих запитів учасника з його функціями в групі;

- суперництво учасників;

- неспівпадання їхніх думок при оцінці ситуації та прийняття рішень;

- недостатня туристська та фізична підготовка учасників;

- слабка географічна інформованість про умови території;

- раптове ускладнення обставин, недоліки в спорядженні, неповноцінне харчування;

- некомпетентне керівництво.

Розглядати взаємовідносини в групі необхідно з урахуванням психологічних якостей і характеру кожного учасника.

До числа таких якостей треба віднести: інтелектуальний рівень учасника; вміння раціонально розподіляти сили; вибирати оптимальну стратегію поведінки; моральні якості; мотиви поведінки , темперамент особи; фізичний стан; активність тощо.

Взаємовідносини між учасниками характеризують стан психологічної сумісності в групі. В цілому, психологічна сумісність розглядається, як можливість для учасників здійснювати тривалу спільну роботу, що не викликає негативних емоцій.

Серед великої кількості питань, що постають перед туристом під час підготовки до походу, необхідно звернути увагу на етику поведінки в районах подорожі. Морально-етична підготовка передбачає усвідомлення людиною того, що передбачає усвідомлення людиною того, що перебуваючи за межами свого постійного місця проживання вона набуває статусу гостя.
Місце мешкання - юридичний термін, під яким мається на увазі юридично оформлене місце, в якому індивідуум має постійне та довгострокове помешкання.
Якість гостя на іншій території передбачає уважне ставлення до оточуючого середовища, матеріальних пам’яток культури, з повагою відноситися до місцевих жителів, до їхньої мови, культури, звичаїв, традицій, релігії. Виїжджаючи за кордон, необхідно знати законодавство країни перебування. На жаль, питання етики туриста ще мало віддзеркалені в туристській літературі.

Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним змістом тренувань і, разом з тим, нерозривно пов’язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних можливостей організму.

Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров’я людини, розширення функціональних можливостей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.

Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.

Заняття туризмом допомагає виробленню таких якостей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.

Спеціальна витривалість – це здатність витримувати багаторазове повторення навантажень без зниження її якості.

Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки.
Погода Пого́да - стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.
Фізична підготовка Фізи́чна підгото́вка - один з предметів бойової підготовки, важливою і невід’ємною частиною військового навчання і виховання особового складу Збройних сил країн.
При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.

Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптимальний розвиток усіх груп м’язів, сприяє утворенню міцного “м’язового корсета”, зміцнює дихальну мускулатуру. При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м’язи ніг, рук, тулуба зазнають значного навантаження протягом тривалого часу.

Вироблення спритності складається із здатності освоювати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності – координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.

Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного навантаження відповідатиме стану здоров’я, віковим та індивідуальним особливостям туриста.

Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації й безпечності. При цьому наголосимо, що якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу організаційно-тактичних та спортивно-технічних питань.

Тактико-технічна підготовка є однією з найважливіших сторін підготовки до здійснення подорожі. Вона включає в себе широке коло питань, у тому числі проблеми вибору місця, часу, тривалості та складності туристської подорожі, володіння тактикою проходження маршруту, вміння застосувати технічні прийоми долання перешкод, знання правил організації і проведення спортивних туристських маршрутів та нормативні вимоги для отримання спортивних розрядів і звань.
Спортивний туризм - неолімпійський вид спорту з подолання певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом, з подоланням природних та/або штучних перешкод (гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками)), виконання технічних прийомів, спеціальних тактичних та/або технічних завдань.

Тактика туризму – це застосування під час підготовки й проведення подорожі найдоцільніших прийомів і способів в раціональній послідовності, які дають змогу туристській групі правильно організувати її рух за маршрутом і похідне життя з ощадливою витратою фізичних зусиль за будь-яких погодних умов і при доланні найрізноманітніших перешкод.

До тактичних прийомів у період підготовки подорожі відносяться:

- попереднє визначення шляху руху групи та порядку її дій на різних ділянках маршруту;

- складання графіка руху, який відповідає умовам місцевості, силам групи та меті подорожі;

- встановлення фізичних навантажень на різних етапах; вибір спорядження та раціонального набору продуктів харчування, відповідно до особливостей подорожі;

- розробка запасних варіантів маршруту;

- встановлюються можливості зв’язку та відмітки контрольних строків для контролюючих органів.

Тактичні прийоми під час подорожі передбачають:

- регулярну розвідку місцевості по трасі маршруту;

- коректування попередньо наміченого графіка та лінії руху;

- вибір технічних прийомів руху та долання перешкод відповідно до складності території, погодних умов, сил та підготовленості учасників.

Техніка туризму передбачає вивчення та практичне засвоєння прийомів раціонального ритмічного руху по маршруту в залежності від виду туризму, знання способів і засобів долання перешкод та безпомилковий вибір спеціального спорядження для кожного конкретного випадку та доведене до автоматизму володіння прийомами самостраховки й організації зовнішньої страховки на всіх етапах подорожі.

Турист-спортсмен повинен знати правила організації та проведення туристських подорожей, знати нормативні вимоги отримання спортивних розрядів.

Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють безпечність подолання маршруту, визначаються:

- характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу;

- оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визначають категорію складності всього маршруту;

- тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від географічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод;

- розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту;

- вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.

Спортивно-кваліфікаційні нормативи туристських походів.

За тривалістю подорожі поділяються на короткочасні (походи вихідного дня) й багатоденні. Перші з них здійснюють в неробочі дні. Їх проводять з метою активного відпочинку, ознайомлення з природою та життям рідного краю.
Активний відпочинок (англ. Active leisure) - спосіб проведення вільного часу, різновид хобі, в процесі якого відпочиваючий займається активними видами діяльності, що потребують активної фізичної роботи організму, роботи м'язів, всього тіла.
Їх влаштовують також для тренування при підготовці до багатоденних подорожей і туристських змагань.

Багатоденні туристські подорожі - це тривалі, різної складності походи, що мають на меті активний відпочинок, опанування техніки долання перешкод, набуття досвіду участі і керівництва, для виконання спортивних нормативів. Багатоденні подорожі здійснюються як в формі навчально-тренувальних походів так і туристських екскурсій.

За своєю складністю туристські маршрути поділяються на некатегорійні і категорійні (від І до V категорії складності).

Складність маршруту крім довжини і тривалості визначається кількістю, якістю і різноманітністю перешкод. Крім цього враховується також ймовірність виникнення та динаміка небезпечних природних процесів.

Кількісна оцінка складності перешкод дається за сумарним часом, що витрачається на їхнє подолання.

Якісну оцінку складності перешкод визначають рівнем кваліфікації й технічної майстерності, що його вимагає проходження цієї перешкоди з належної гарантією безпеки. Маршрути вищої категорії складності містять складніші перешкоди й вимагають для їхнього подолання, як правило, колективних зусиль.

Крім природних перешкод, при визначенні категорії складності походів також враховують населеність, господарську і транспортну освоєність території, труднощі орієнтування, висоту над рівнем моря тощо.

Норматив тривалості походу визначається за мінімальним часом, необхідним для проходження маршруту нормально підготовленою групою.

Під показником довжини поход розуміють найменшу допустиму довжину маршруту даної категорії складності й виду туризму. Це показник в значній мірі залежить від значній швидкості руху по маршруту.

Для дитячого туризму замість категорії складності введено показник ступеню складності (1-3) див. додаток 2 у підручнику СОТ.

Спортивні розряди з туризму присвоюють на підставі довідок про здійснення подорожей, виданих маршрутно-кваліфікаційними комісіями.

Основою для присвоєння спортивних розрядів є кількість походів різної категорії складності в якості учасника та керівника.

Для присвоєння звань кандидата в майстри спорту та майстра спорту необхідно мати кваліфікацію інструктора туризму.

Всі питання визначення категорійності походів та присвоєння розрядів і звань регламентуються нормативними документами розробленими відповідними керівними органами («Правила організації туристських подорожей», «Єдина спортивна класифікація» та ін.)

Підготовка з польового самозабезпечення. Цей вид туристської підготовки має на меті забезпечення нормальної життєдіяльності туристів під час подорожі. Результатами цієї підготовки повинні стати теоретичні знання і засвоєні практичні навички з забезпечення нормальних умов відпочинку, своєчасного повноцінного харчування, дотримання гігієни та охорони здоров`я.

Орієнтуючись на тривале автономне перебування туристської групи в природних умовах, поза межами цивілізованого побутового обслуговування, туристи змушені засвоїти і вправно володіти цілим рядом навичок, якими вони не часто користуються в звичайному житті.

Результатами підготовки з польового самозабезпечення повинні стати виконання таких видів робіт:

- складання списків та підбор особистого, групового та спеціального спорядження;

- розробка раціону харчування та підбор продуктів;

- вміння готувати їжу в польових умовах;

- забезпечувати захист від дощу, вітру, спеки, холоду, шкідливих рослин, тварин тощо;

- швидке та надійне встановлення наметів і облаштування місця відпочинку;

- вміння за будь-яких умов розпалити багаття;

- вправно користуватись ножем, пилкою, сокирою;

- бути знайомими з прийомами надання медичної допомоги та транспортування потерпілих;

- вміти своєчасно і якісно проводити ремонт спорядження.

Крім того, кожний учасник туристського походу повинен знати міжнародні звукові і візуальні сигнали біди, що використовуються вході пошуково-рятувальних робіт.

Медична підготовка. Зазвичай туристські маршрути проходять у віддалених від населених пунктів місцях, тому особливої уваги набувають питання невідкладної медичної допомоги у випадку надзвичайних ситуацій (аварій, травмувань тощо).

Зауважимо, що у важкодоступних місцях, коли надзвичайна ситуація ускладнюється несприятливими метеорологічними умовами, потерпілий протягом кількох годин і навіть діб може розраховувати виключно на допомогу товаришів і життєві сили власного організму.
Норма́льні умо́ви (скорочено н. у.) - значення тиску й температури, для яких заведено приводити результати фізичних і хімічних експериментів з метою спрощення порівняння між ними. IUPAC визначає нормальний тиск у 100,0 кПа і температуру 0 °C (273,15 К).
Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єктах або територіях, спричинене аварією, катастрофою,епідемією, стихійним лихом , епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат.
За таких обставин життя потерпілого цілком залежить від своєчасності і кваліфікованості першої медичної допомоги. Тому кожний учасник туристського походу повинен володіти методикою надання першої медичної допомоги собі і своїм товаришам, знати послідовність здійснення необхідних заходів і дій незалежно від наявності чи відсутності у нього медичної освіти.

 

  1   2   3   4   5   6


Скачати 458.72 Kb.