Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Основні вимоги до професійної компетентності вчителів початкових класів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

Скачати 137.54 Kb.

Основні вимоги до професійної компетентності вчителів початкових класів у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського




Скачати 137.54 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір137.54 Kb.


І.А. Марченко, методист навчально-методичного відділу інноваційної діяльності та інтелектуальної власності КОІППО імені Василя Сухомлинського.
Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський (28 вересня 1918, село Василівка (нині Онуфріївський район Кіровоградської області) - 2 вересня 1970) - український радянський педагог, публіцист, письменник, поет.

Основні вимоги до професійної компетентності вчителів початкових класів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського
Що означає хороший учитель? Це насамперед людина, яка любить дітей, знаходить радість у спілкуванні з ними, вірить у те, що кожна дитина може стати доброю людиною, вміє дружити з дітьми, бере близько до серця дитячі радощі і прикрощі, знає душу дитини...

В. Сухомлинський
Професійна діяльність педагога характеризується його особистісними якостями і професійною компетентністю. У статті розкриваються поняття професійної компетентності вчителя, її ключові складові. Розглядаються вимоги до професійної компетентності вчителя та основні завдання щодо підвищення її рівня у межах загальноосвітнього навчального закладу.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.


Профессиональная деятельность педагога характеризуется его личностными качествами и профессиональной компетентностью. В статье раскрываются понятие профессиональной компетентности учителя, её ключевые составляющие. Рассматриваются требования к профессиональной компетентности учителя и основные задания по повышению её уровня в пределах общеобразовательного учебного заведения.

Ключові слова: професійна компетентність вчителя, ключові складові професійної компетентності вчителя, культурна компетентність, професійно компетентна людина.
Культу́рна компете́нтність - рівень адаптованості людини до культуного, комунікаційного, техногенного та ін. сучасного середовища, її вміння орієнтуватися у інформаційному потоці, правильно використовувати отриману інформацію для прийняття рішень.


Ключевые слова: профессиональная компетентность учителя, ключевые составляющие профессиональной компетентности учителя, культурная компетентность, профессионально компетентный человек.
В умoвax глoбaлiзaцiї, фундaмeнтaлiзaцiї тa гумaнiзaцiї змiнилacя poль ocвiти. Нoвa ocвiтня пapaдигмa opiєнтoвaнa нa впpoвaджeння кoмпeтeнтнicтнoгo пiдxoду. Його сутність пoлягaє у фopмувaннi ocoбиcтocтi, здaтнoї дo пepeтвopeння культуpниx цiннocтeй у пpoфeciйну тa ocoбиcтicну кoмпeтeнтнicть, пoбудoви нa цiй ocнoвi нoвиx coцiaльниx вiднocин, мiжкультуpнoгo дiaлoгу.

Як показала світова практика, якість освіти нерозривно пов’язана з якісними показниками вчительської діяльності. Зі змінами у суспільстві зростають вимоги до особистості вчителя, його діяльності. Сьогодні ефективність педагогічної праці залежить не тільки від базової професійної підготовки, а й від інших сучасних компонентів професіоналізму.

Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Саме тому на етапі модернізації сучасної освіти і виховання в Україні особливої гостроти й актуальності набувають питання підвищення й розвитку професійної компетентності вчителів. Педагогові доводиться самостійно розв’язувати такі завдання, які раніше не входили до його компетенції - діагностування, прогнозування, проектування, розроблення авторських програм, оптимізація всіх аспектів навчально-виховного процесу тощо.

Отже, професійно компетентною є така праця вчителя, в якій на достатньо високому рівні здійснюються педагогічна діяльність, педагогічне спілкування, реалізується особистість вчителя і досягаються результати навчання та виховання школярів.

В Україні проблеми компетентності вчителя досліджували Н. Бібік, Г. Єльнікова, І. Єрмаков, О. Овчарук (компетентнісний підхід в освіті), І. Булах (оцінювання проблеми компетентності), О. Пометун, О. Савченко, С. Клепко (розуміння поняття компетентність), О. Бігич, О. Бірюк, Л. Хоружа (різновиди компетентності). В Росії – І. Зимня, В. Кальней, А. Хуторський, В. Шадриков, С. Шишов (ключові компетентності), Н. Гришанова, Л. Луценко, О. Субетто, Ю. Татур (проблема компетентності).



Ґрунтовний аналіз сутності професійної компетентності вчителя дається у дослідженні В. Синенка. Він вважає, що слід розрізняти професійну підготовку вчителя і його професіональну компетентність. Перше поняття відбиває процес оволодіння необхідними знаннями і навичками, а друге – результат цього процесу, якісну характеристику. Компетентність – це ще й певна перспектива, яка тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості та різні об’єктивні фактори. Поняття «педагогічна компетентність» він вважає категорією педагогічної науки.
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Професійна педагогічна компетентність відображає істотні властивості і відносини всіх предметів педагогічної науки.


Найсуттєвішою ознакою досліджень В. Синенка є трактування поняття «професійна компетентність вчителя» як інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок учителя, його особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості і освіченості учнів). Дослідник визначає критерії професіоналізму вчителя: глибокі професійні знання і теоретичні уміння, комплекс практичних умінь і навичок, уміло застосованих на практиці навчання і виховання. В. Синенко робить висновок про те, що професійна компетентність вчителя є високим рівнем його психолого-педагогічних і науково – предметних знань і умінь у поєднанні з відповідним культурно – моральним образом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку підростаючого покоління до життя [1].

Широке трактування поняття компетентності пов’язане з багатьма освітніми стратегічними програмами. Так, основні завдання, що ставлять перед собою програми, спрямовані на розвиток освіти впродовж життя (principal objectives for Lifelong Learning), у багатьох економічно розвинених країнах передбачають поняття культурної компетентності (Cultural competence), яка має охоплювати:

- розвиток набуття знань і вироблення навичок для продуктивної робочої сили та конкурентної світової економіки;

Світова́ еконо́міка - сукупність національних господарств, пов'язаних один з одним системою міжнародного поділу праці (МПП), економічними і політичними відносинами. Універсальний зв'язок між національними господарствами здійснюють міжнародні економічні відносини.
Розвинені країни Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

- сприяння розвитку творчості, інноваційному мисленню та підприємництву;

- підвищення та поширення рівня активної участі в навчанні;

- створення оточення, що сприяє інтеграції в життя суспільства;

- підвищення стандартів викладання та навчання;

- сприяння створенню суспільством знань;

- сприяння розумінню всіма громадянами важливості навчання впродовж життя у різних компонентах;

Безпере́рвне навчання (англ. Lifelong learning) - комплекс державних, приватних і громадських освітніх закладів, які забезпечують організаційну і змістовну єдність і спадкоємний зв'язок всіх ланок освіти, що забезпечують прагнення людини до самоосвіти і розвитку протягом всього життя.

- створення бази даних зі стратегії та заходів, що сприятимуть доступу до навчання впродовж життя для всіх громадян;

- забезпечення та проведення стратегій щодо освітньої політики, отримання роботи, соціальне входження та інформатизація суспільства [2, с. 86-92]).

Освітня політика - діяльність держави та її інститутів, органів місцевого самоврядування із законодавчого, фінансового, організаційного забезпечення функціонування й розвитку галузі освіти.

А. Маркова вважає, що професійно компетентна людина та, яка:

- успішно розв’язує завдання навчання й виховання, готує для суспільства випускника з бажаними психологічними якостями;

- задоволена професією;

- досягає бажаних результатів у розвитку особистості учнів;

- має й усвідомлює перспективу свого професійного розвитку;

- відкрита для постійного професійного навчання;

- збагачує досвід професії завдяки особистому творчому внеску;

- соціально активна в суспільстві;

- віддана педагогічній професії, прагне підтримувати навіть у складних умовах її честь і гідність, професійну етику;

- готова до якісної та кількісної оцінки своєї праці, уміє сама це робити.

Професійна компетентність – базова характеристика діяльності фахівця; вона включає як змістовий (знання), так і процесуальний (уміння) компоненти, її сутнісними ознаками є мобільність знань, гнучкість методів професійної діяльності та критичність мислення.

Професійна етика - це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.
Критичне мислення Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.
Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.

Професійна компетентність учителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури й кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких у педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

Важливими є внутрішні чинники: особистісні якості вчителя, його загальна культура, управлінські й організаторські можливості, а вже потім – кваліфікаційна компетентність, що передбачає знання, уміння, навички з отриманої спеціальності.

Провідні дослідники вітчизняної професійної початкової освіти – В.

Початкова освіта - це перший етап загальної освіти дітей. Отримуючи початкову освіту, діти набувають перші знання про навколишній світ, навички спілкування та вирішення прикладних завдань. На цьому етапі формується і починає розвиватися особистість дитини, що підкреслює важливість початкової освіти для суспільства та держави.
Бондар, Н. Бібік, О. Біда, Т. Байбара, М. Вашуленко, П. Гусак, Л. Коваль, О. Комар, Н. Кічук, С. Мартиненко, О. Савченко, Г. Тарасенко, Л. Хомич, Л. Хоружа, І. Шапошникова та ін. – визначають таки сутнісні характеристики професійної компетентності вчителя початкових класів, як поглиблене знання предмета, постійне оновлення знань для успішного вирішення професійних завдань, наявність змістового, процесуального й особистісного компонентів.

Науковцями та педагогами розробляються й постійно вдосконалюються ключові складові професійної компетентності вчителів (рис. 1) [4].




Рис. 1. Ключові компоненти професійної компетентності вчителя загальноосвітнього навчального закладу.
Особистий приклад вчителя у всьому (у ставленні до справи, дітей, вміння поважати та в міру вимагати і допомагати) – невід’ємна якість компетентного професіонала. А також володіння методами, прийомами взаємодії з навколишніми, здатність орієнтуватися в різних ситуаціях спілкування, це – особливості національної і загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, їх впливу на світ.

Одним із шляхів розв’язання згаданих вище проблем є звернення до надбань педагогічної спадщини В. Сухомлинського - гуманістично спрямованої людини, творчої, здатної забезпечити складний процес формування особистості дитини, відповідальної за своє існування у світі. У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення його творчої спадщини.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського має різноплановий, багатоаспектний характер. Творча думка педагога зазнавала певної еволюції, вона постійно збагачувалася, поглиблювалася, відточувалась. Серед основних джерел творчості педагога варто назвати народну педагогічну мудрість, класичну педагогічну спадщину, передовий педагогічний досвід і його власну педагогічну практику.

Ключову роль у творенні школи для дитини Василь Олександрович відводив постаті вчителя, його психолого-педагогічній та фаховій підготовці. У своїй педагогічній спадщині вчений неодноразово звертається до сутності й соціальних функцій професійної діяльності вчителя як наставника дітей, посередника між дитиною та соціумом. «Головне, — підкреслює педагог, — це віра в людину, чутливість до всього хорошого в ній. Висока моральність учителя стає нині найважливішою умовою його педагогічної майстерності… Улюбленим і авторитетним учитель стає не тільки тому, що досконало знає свій предмет, а й тому, що, глибоко люблячи його, поєднує у своєму серці цю любов з любов’ю до людини-дитини» [3, т. 5, с. 114]. Василь Олександрович відстоював гуманістичну позицію педагога, який повинен сприймати дитину такою, якою вона є. Він окреслив педагогічні норми стосунків учителя й учнів. У практиці роботи Павлиської середньої школи педагог Сухомлинський великого значення надавав опануванню педагогічними працівниками способів індивідуальної психокорекції, адже виховний ефект залежить від урахування особливостей внутрішньої позиції вихованця.

Наявність поняття особистість учня передбачає і наявність поняття особистість вчителя. Між ними існують прямі взаємозв’язки і у багатьох випадках саме особистість вчителя визначає розвиток особистості учня. З огляду на це традиційно висуваються високі вимоги до особистих якостей учителя, які в особистісно орієнтованому підході до навчання й виховання можуть мати вирішальне значення.

Важливим чинником ефективності навчання В.О. Сухомлинський вважав людяність, любов, доброту, чуйність, сердечність і тактовність стосовно учнів. «Пам’ятайте, - пише Василь Олександрович у статті «Залежить тільки від нас», - що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися, Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину» [3, т. 5, с. 285].

Першою вимогою до вчителя є вимога любові до власної справи. «Щоб знайти в кожному учневі найсильнішу його сторону, відкрити в ньому золоту жилку, - пише В.О. Сухомлинський у статті «Суспільство і вчитель», - всі вчителі повинні бути людьми, пристрасно закоханими в свою працю, що вміють запалити вогник такої самої любові у своїх вихованців» [3, т. 5, с. 15]. «З вуст учителя, — пояснює В.О. Сухомлинський в іншій праці «Павлиська середня школа», — дитина часто чує моральні повчання і настанови. Все це набуває авторитету в очах дитини лише остільки, оскільки вона, дитина, бачить у своєму вчителеві людину, одухотворену своєю працею, закохану в свою працю» [3, т. 4, с. 362].

Другою вимогою до вчителя є вимога високої кваліфікації. «Чим більше знає вчитель, чим частіше й успішніше відкриває він перед учнями горизонт науки, тим більшу допитливість і жадобу до знань виявляють учні…» [3, т. 4, с. 56].

Третьою вимогою до вчителя є вимога високих моральних якостей. «Вирішальне значення має те, - пише В. Сухомлинський у праці «Народження громадянина», - яких людей побачить у нас підліток. Ми мусимо бути для підлітків зразком багатства духовного життя; лише за цієї умови ми маємо моральне право виховувати» [3, т. 3, с. 383].

Четвертою вимогою є вимога творчого підходу вчителя до навчання й виховання. «Без вдумливого, індивідуального, творчого підходу до кожної людини розв’язати це завдання неможливо, - пише В.О. Сухомлинський у статті «Народний учитель». - У цій справі найстрашніше - формалізм, надія на якісь універсальні форми і методи виховання. Є чудові методи виховання, але якщо в будь-який із них повірити як у всесильний, єдиний, як у панацею від усіх лих, - найкраща справа може перетворитися в свою протилежність” [3, т. 5, с. 247].

Основні сфери діяльності вчителя в структурі професійної компетентності можна проаналізувати через такі складові:

- професійні, психологічні та педагогічні знання;

- професійні педагогічні вміння;

- професійні психологічні позиції, установки вчителя, яких вимагає педагогічна професія;

- особистісні якості

Важливість окремих складових професійної компетентності може бути нерівноцінною. Пріоритетними є ті складові, які свідчать про результати педагогічної праці. Людина може бути професіоналом у своїй сфері, але не бути компетентною у вирішенні всіх професійних питань. Тому доцільно вивчати окремі сторони професійної компетентності фахівця, серед яких етична має вагоміше значення, оскільки передусім моральні цінності й установки визначають мету ,стратегію і тактику педагогічної дії.

Мора́льні ці́нності - моральні зразки, поняття, вимоги, що дають можливість людині оцінювати життя та орієнтувати себе в ньому.

Домінуючим блоком професійної компетентності вчителя є такі системні характеристики:

- мотивація (спрямованість особистості та її види);

- якості (педагогічні здібності , характер і його риси, психологічні стани та процеси);

- інтегральні характеристики особистості (педагогічна самосвідомість, індивідуальний стиль, креативність).

Компетентність вчителя не має бути вузько професійною, оскільки від нього вимагається постійне осмислення різноманітних соціальних, психологічних, педагогічних та інших проблем, пов’язаних з освітою. Щоб підтримувати в учнів стійкий пізнавальний інтерес, вчителю необхідно бути обізнаним в усіх сферах життєдіяльності, володіти інформацією про події у світі, різні винаходи та новинки науки і техніки. Для цього потрібно працювати з різноманітними джерелами інформації та спонукати учнів до пошукової діяльності. «Щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба ввібрати в себе море світла, ні на хвилю не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань», - наголошував В.О. Сухомлинський [3].

Щоб сформувати суб’єктну позицію у дитини, самому вчителю необхідно стати суб’єктом діяльності. Особистість виявляє себе в реальних діях, вчинках. Творче ставлення до життя, готовність і прагнення до зустрічі з новим, опір відсталості середовища формують такі якості, як рішучість, принциповість, сміливість.



Одним із важливих компонентів професійної компетентності вчителя є продуктивна компетентність – вміння працювати, отримуючи прибуток; здатність виробляти власний продукт, приймати рішення та нести відповідальність за них; готовність та потреба у творчості (Ш. Амонашвілі, М. Коломієць, Н. Кузьміна, А. Орлов, В. Синенко, А Хуторський та ін.). Тому кінцевий результат високого професіоналізму та професійної компетентності вчителя початкових класів повинен спрямовуватися на формування ключових компетентностей учнів, їх конкурентноспроможність у подальшому житті.

Обґрунтовуючи сутність педагогічної професії як творчого процесу, В.О. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що у своїй основі педагогічна праця — це творчість, наближена до наукового дослідження.

Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).
Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.
Однак педагогічна творчість неможлива без праці душі вчителя. Тому однією з найголовніших вимог до вчителя, на думку В.О. Сухомлинського, є здатність поєднувати щирість і мудрість. Він вказував на особливу роль умінь учителя щодо професійного самопізнання і самовиховання [5, c. 44-45].

Успішність навчально-виховного процесу залежить і від самого учня, від його бажання працювати, активності процесу пізнання на уроці. Учень має стати активним учасником процесу пізнання, формувати власні знання - така вимога часу. В. Сухомлинський підкреслював, що виняткову роль відіграє вміння вчителя скерувати хід думки учнів так, щоб вони активно, зосереджено прагнули побачити невидиме, зрозуміти приховане, розгледіти незвичайне у звичайному.

В.О. Сухомлинський наголошував на гармонійному поєднанні різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти світові, затиснутому у чорну класну дошку, той. що пливе за вікном. «Можливо, все те, що приходить до розуму і серця дитини з книжок, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою - навколишній світ» [3, т. 2, с. 75].



З метою підвищення рівня професійної компетентності педагогів в межах загальноосвітнього навчального закладу першочерговими є такі завдання:

- організація ефективної структури методичної та психологічної служб, виходячи з мети цілі і завдань задач програми розвитку конкретного навчального закладу;

- створення різнорівневих методичних об'єднань для їх взаємодії на частково-предметному, міжпредметному й надпредметному рівнях;

- цілеспрямоване отримання максимально достовірної інформації про системне відстеження процесу та результатів розвитку професійної компетентності вчителя, змін у діяльності вчителів, а також вплив цих змін на рівень та якість навчальних досягнень учнів, їхній розвиток (моніторинг професійної компетентності);

- створення тимчасових творчих груп щодо реалізації як індивідуальних, так і колективних проектів з метою розвитку професійної компетентності педагогів;

- розширення системи інформаційного сервісу, ініціювання мотивації, стимулювання потреби педагогів в самоосвіті;

- підвищення ефективності використання в навчанні і підвищенні професійної компетентності педагогів нових інформаційно-комунікаційних технологій.

Інформац́ійно-комун́ікаційні технол́огії (ІКТ, від англ. Information and communications technology, ICT) - часто використовується як синонім до інформаційних технологій (ІТ), хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з ІТ, а також телекомунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Вираз вперше було використано в 1997 році у доповіді Денніса Стівенсона для уряду Великої Британії, який посприяв створенню нового Національного навчального плану Великої Британії в 2000 році.

Змінюються наукові парадигми, практичні підходи й методи, а ідеї педагога-гуманіста В.О. Сухомлинського, який продовжив найкращі традиції світової та вітчизняної педагогіки, вимоги до вчителя залишаються актуальними. В. Сухомлинський вважав, що професія вчителя є особливою, близькою до науково-дослідної. Педагог має аналізувати факти, передбачати наслідки виховного впливу, інакше він перетвориться на ремісника.

Велика увага в педагогічній спадщині вченого відводиться якостям особистості учителя. Намагання визначити оптимальні підходи, які б дозволили розв'язати наявну суперечність між соціально-педагогічними запитами до особистісних професійних якостей сучасного вчителя та його діяльності і реальним станом, пов'язаним із спроможністю фахівця вирішувати сучасні завдання виховання, призвели до потреби по-новому оцінити вагомість творчих ідей, які містяться у педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Він дійшов висновку про виключну роль саме особистісних якостей вчителя, його духовно-морального стрижня в досягненні результативності педагогічного впливу на особистість вихованця.

Соціальна роль і статус учителя, рівень його фахової майстерності — невід’ємні складові особистісної ролі педагога. За словами Е. Фромма: «Якщо людина хоче стати майстром в якому-небудь мистецтві, йому має бути підпорядковане все її життя. Власна особистість стає інструментом у практиці мистецтва, інструментом, який треба підтримувати в такому стані, щоб він міг виконувати свої особливі функції». Професійна компетентність-це мистецтво, яке повинно постійно удосконалюватись.


ЛІТЕРАТУРА

1. Адольф В.А. Профессиональная компетентность современного учителя: монография / Красноярский Гос. Университет / В.А. Адольф. – Красноярск: КрГУ, 1998. – 286 с.

2. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. — К., 1976-1978.

4. Н.Ф. Сергієнко Професійна компетентність сучасного вчителя / Електронний ресурс.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
Електронний ресурс - це інформаційні ресурси, які керуються комп'ютером, у тому числі ті, які потребують використання периферійного пристрою, підключеного до комп'ютера. Електронними ресурсами є електронні дані (інформація у вигляді чисел, букв, символів, зображень, включаючи графічну інформацію, відеоінформацію тощо, або їхні комбінації), електронні програми або об'єднання цих видів в одному ресурсі.
- Режим доступу : http://tme.umo.edu.ua.

5. Новгородська Ю. Ідеї В.О.Сухомлинського живуть і розвиваються / Ю. Новгородська // Рідна школа. – 2002. – листопад. – C. 44-45.



6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К. Маркова. – М.: Международный гуманитарный фонд «Знание», 1996. – 308 с.



Скачати 137.54 Kb.

  • Основні вимоги до професійної компетентності вчителів початкових класів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського
  • З метою підвищення рівня професійної компетентності педагогів в межах загальноосвітнього навчального закладу