Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



"Особливості побудови місцевих геодезичних мереж в умовах великого міста"

Скачати 142.42 Kb.

"Особливості побудови місцевих геодезичних мереж в умовах великого міста"




Скачати 142.42 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації28.03.2017
Розмір142.42 Kb.
ТипРеферат
  1   2


Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кафедра геодезії та картографії


Реферат


на тему: Особливості побудови місцевих геодезичних мереж

в умовах великого міста”
аспіранта кафедри

геодезії та картографії, географічного факультету

Сапожнікова Ігоря Валентиновича

Науковий керівник

кандидат географічних наук, доцент

Барановський Валентин Дмитрович


Київ – 2009



Зміст
Вступ ………………………………………………………….........

Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

……… 3

1. Розвиток і сучасний стан ДГМ ……………………................................4

2. Основні технічні характеристики міських геодезичних мереж……... 8

3. Нові технічні засоби і технології, що використовуються при реконструкції міських геодезичних мереж…………………………………… 11

Висновки ………………………………………………………...….…… 13

Перелік посилань …………………………………................................... 14

Додатки ……………………………………………………………............15

Вступ
Для інтенсивного розвитку робіт, що проводяться в рамках реалізації програм створення кадастру, ГІС, визначення прав власності та ін.

Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

, необхідна сучасна більш точна топографічна та картографічна основа. Але без модернізації геодезичної основи це практично неможливо здійснити в силу різних причин, головною з яких являється недостатня точність координат пунктів, або й їхня повна відсутність. Геодезичні мережі міст будувались в місцевих системах координат (в кожному – своя), часто без суворого вирівнювання.

Геоде́зія (грец. γεωδαισια) - наука про методи визначення фігури і розмірів Землі, зображення земної поверхні на планах і картах і точних вимірювань на місцевості, пов'язаних з розв'язанням різних наукових і практичних завдань.

Система координат Система координат - спосіб задання точок простору за допомогою чисел. Кількість чисел, необхідних для однозначного визначення будь-якої точки простору, визначає його вимірність. Обов'язковим елементом системи координат є початок координат - точка, від якої ведеться відлік відстаней.

Це утруднює створення єдиних геоінформаційних систем певних регіонів.

Геоінформаці́йна систе́ма - сучасна комп'ютерна технологія, що дозволяє поєднати модельне зображення території (електронне відображення карт, схем, космо-, аерозображень земної поверхні) з інформацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економічні показники тощо).

Міські мережі завжди розвивались локально, хоча формально треба було в якості вихідних використовувати пункти державної геодезичної мережі в СК-42.

Геодези́чний пункт (рос. геодезический пункт, англ. geodetic station, survey station, ground control point; нім. geodätische punkt) - точка земної поверхні, положення якої визначено щодо певної вихідної точки геодезичними вимірюваннями, положення яких визначено у загальній для них системі геодезичних координат і висот, прийнятої для України.

Щоб уникнути переносу деформацій СК-42 на внутрішню структуру міської мережі ця вимога часто ігнорувалась. Іноді деформації компенсувались за допомогою зміни масштабу в ключах зв’язку місцевої та державної систем координат.

Використання супутникової апаратури та електронних тахеометрів для визначення взаємоположення об’єктів передбачає однозначний підхід до створення координатної основи.

За останні 15-20 років в Україні близько 70% пунктів полігонометрії і тріангуляції в містах знищено. Зокрема, лише по 63 трапеції, що частково покриває південно-західну околицю м. Києва, з 83 пунктів міської мережі за результатами обстеження ДП «УкрДАГП» на кінець 2007 року лишався 21 пункт, що становить лише 25%, при чому Київ розташовано на 45 трапеціях масштабу 1:10 000(додаток А).

Отже для реалізації забезпечення сучасних українських міст якісною планово-висотною основою необхідно латати величезну кількість дірок в геодезичній мережі, утворену від неконтрольованого розвитку мегаполісів і не завжди кваліфікованого підходу до створення ДГМ.

1. Розвиток і сучасний стан ДГМ
Державна геодезична мережа (ДГМ) фіксує на місцевості Державну систему координат (ДСК), що існує для вирішення фундаментальних і прикладних задач картографічної і топографічної діяльності на державному рівні. В залежності від порядку побудови мережі і її вирівнювання визначається коло використання системи координат, що з’являється в результаті виконаної обробки вимірів. Якщо ж ці процедури виконані не якісно, в системі координат виникають деформації, які при згущенні мережі викликають вплив вихідних помилок більший, ніж помилок безпосередніх вимірів. В таких випадках Державна геодезична мережа не може бути єдиною для всіх геодезичних робіт. Найчастіше таке трапляється у великих містах, так як там до точності взаємоположення пунктів дуже високі вимоги. Тоді урівнюють локальну мережу як вільну і створюють місцеву систему координат (МСК), що не має опори на ДСК.

Геодезичні мережі безперервно розвиваються – як глобально, так і локально. В залежності від накопичення матеріалу перескладаються каталоги координат геодезичних пунктів на відповідні листи карти масштабу 1:200000. Тоді нові ділянки мережі урівнюють, спираючись на вже існуючі, або разом з ними в заданих рамках ДГМ. Переурівнюють всю мережу якщо об’єм нових вимірів в даний час такий як початковий або перевищує його. Так було при першому урівнюванні АГМ, результатом чого стала система координат 1932 року (СК – 32); при другому отримана система координат 1942 року (СК–42), що існує більш як пів століття.

Після створення СК – 32 і СК – 42, прийняли полігональну схему побудови і обробки АГМ. Це призвело до значних деформацій систем координат, що набагато перевищували вплив помилок самих вимірів. При самих вимірах помилка передачі координат з пункту на пункт складає 6-8 см, а з СК – 42 вона може досягати 10-20 см. За останні 80 років програма вимірів практично не змінилася, а виміри здійснені за цей період увійшли до останнього урівнювання[2].

У 1963 році для потреб народного господарства була введена система координат СК – 63, вона основувалася на трьохградусних зонах і була близькою до вимірів на фізичній поверхні Землі.

Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Однак її практичне використання представляє певні труднощі, і після 40 років використання вона була відмінена в багатьох державах колишнього СРСР. Лише землевпорядні організації користуються на Україні СК – 63.

Постановою Кабінету Міністрів України з 1 січня 2007 року на території України введена Державна геодезична референцна система координат УСК-2000, заснована на використанні глобальних навігаційних супутникових спостережень[4].

Територія України Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

Кабінет Міністрів України Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Впровадження та застосування УСК – 2000 потребує забезпечення зв’язку з нею місцевих систем координат, шляхом створення та реконструкції міських геодезичних мереж.

Реконструкція міських геодезичних мереж в УСК – 2000 забезпечує підвищення геодезичної точності мережі, визначення параметрів зв’язку з Державною геодезичною референцною системою координат та виконується для забезпечення:



  • великомасштабних топографічних і земельно-кадастрових зйомок;

  • інженерно-геодезичних робіт з проектування, будівництва, реконструкції, експлуатації будівель та інженерних комунікацій;

  • створення та ведення містобудівного і земельного кадастрів, геоінформаційних систем, моніторингу екологічних та технологічних процесів.

    Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.



Положення пунктів УПМ ГНСС та 1 класу визначається в двох системах координат – загально земній та референцній. Між обома системами встановлено однозначний зв’язок, який визначається відповідними параметрами взаємного переходу[1].

Складовими частинами ДГМ є просторова, планова і висотна геодезичні мережі, пункти яких мають між собою надійний геодезичний зв’язок.

Просторова геодезична мережа включає:


  • постійно діючу Українську перманентну мережу спостережень Глобальних навігаційних супутникових систем (УПМ ГНСС);

    GPS, Систе́ма глоба́льного позиціонува́ння (англ. Global Positioning System) - сукупність радіоелектронних засобів, що дозволяє визначати положення та швидкість руху об'єкта на поверхні Землі або в атмосфері.



  • геодезичну мережу 1 класу.

Планова геодезична мережа включає:

  • геодезичну мережу 2 класу;

  • геодезичну мережу згущення 3 класу.

Геодезична мережа 1 і 2 класів є однорідною за точністю просторовою геодезичною мережею, яка складається з системи рівномірно розміщених геодезичних пунктів, віддалених один від одного на 20-30 км. Мережа 1 класу забезпечує передачу УСК – 2000 на пункти МГМ[1].

Координати пунктів УПМ ГНСС на ДГМ 1 класу визначені виключно GPS-методами.

Геодезична мережа згущення 3 класу збільшує кількість пунктів ДГМ до щільності, яка забезпечує створення геодезичної основи великомасштабних зйомок.

Космічна геодезія

Координати пунктів ДГМ 2 та 3 класів визначені переважно за результатами геодезичних вимірів в мережах тріангуляції, трилатерації та полігонометрії минулих років.

Для всіх нових пунктів ДГМ, що визначаються на об’єкті, повинні встановлюватись два або більше супутники пунктів (СП). СП повинні визначатись за точністю 4 класу та використовуватись в якості вихідних для побудови МГМ[1].

Висотна геодезична мережа включає:



  • нівелірну мережу І – ІІ класу;

  • нівелірну мережу ІІІ – ІV класу

Система координат УСК – 2000 отримана від координатної системи ITRS/ITRF 2000 і зафіксована на епоху 2005 року.

В основі УСК – 2000:



  • референц-еліпсоїд Красовського у якості поверхні відліку, з параметрами велика піввісь 6378245 м, стиснення 1:298,3;

    Велика піввісь (для еліптичних орбіт) - половина великої осі еліпса. Велика вісь проходить через обидва фокуси еліпса та дві його вершини.



  • масштаб, що дорівнює масштабу системи ITRS/ITRF 2000;

  • орієнтація осей координат, що паралельна осям координат системи ITRS/ITRF 2000;

  • центр системи координат, що забезпечує мінімальне відхилення поверхні референц-еліпсоїда від реальної поверхні Землі на регіон України[4].

Положення пунктів ДГМ визначається в таких системах координат:

  • просторових прямокутних координатах X, Y, Z (вісь Z співпадає з віссю обертання відлікового еліпсоїда, вісь X лежить в площині нульового меридіану, а вісь Y доповнює систему до правої; початком системи координат є геометричний центр еліпсоїда);

  • геодезичних (еліпсоїдальних) координатах: широтою – B, довготою – L, висотою – H;

  • плоских прямокутних координатах х та у, що обчислюються в проекції Гауса-Крюгера.

Геодезична висота Н утворюється як сума нормальної висоти та висоти квазігеоїда над референц-еліпсоїдом Красовського.

Нормальні висоти геодезичних пунктів (на перехідний період до введення національної системи висот) визначаються в Балтійській системі висот 1977 року, вихідним початком якої є нуль Кронштадтського футштоку, а висоти квазігеоїда обчислюються над референц-еліпсоїдом Красовського.

Кронштадтський футшток - футшток для вимірювання висоти рівня Балтійського моря, встановлений на засаді Синього моста через Обвідний (Провідний) канал в Кронштадті.

Балтійська система висот (БСВ) - прийнята в СРСР у 1977 році система абсолютних висот, відлік яких ведеться від нуля кронштадтського футштока. Від цієї позначки відрахувані висоти опорних геодезичних пунктів, які позначені на місцевості різними геодезичними знаками та нанесені на карти.



  1   2


Скачати 142.42 Kb.

  • Вступ Для інтенсивного розвитку робіт, що проводяться в рамках реалізації програм створення кадастру, ГІС, визначення прав власності
  • 1. Розвиток і сучасний стан ДГМ
  • Кабінету Міністрів України
  • Глобальних навігаційних супутникових систем
  • Балтійській системі висот