Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Ояснювальна записка

Ояснювальна записка




Сторінка1/4
Дата конвертації18.05.2017
Розмір0.52 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА



Загальна характеристика предмета
Історія як навчальний предмет відіграє значну роль у розвитку особистості, розвиває учнівську допитливість та уяву, надихає ставити запитання та отримувати відповіді щодо минулого свого краю, своєї держави, Європи та світу в цілому. Історія допомагає школярам ідентифікувати себе як громадян України, усвідомлювати складність зв’язку сьогодення з минулим, сприймати культурне розмаїття суспільств, підготуватися до життя в складному сучасному світі.

Програма з історії поглибленого вивчення побудована на основі програми з історії для 5-9 класів для загальноосвітніх навчальних закладів 2012 р.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.
і спрямована на реалізацію вимог освітньої галузі «Суспільствознавство» Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, конкретизує зміст історичного компонента галузі та вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів з історії.
Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Вона виконуватиме дві функції: інформаційно-методичну – дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу й авторам відповідних підручників та інших навчально-методичних матеріалів дізнатися про мету, завдання та шляхи їх досягнення в межах навчального предмета «Історія» заради розвитку, навчання і виховання дитини; організаційно-методичну – передбачає розподіл навчального матеріалу на етапи (роки) вивчення, визначення кількісних та якісних характеристик процесу навчання для укладання поурочного планування та відповідної атестації учнів.



Метою навчання історії в школі є формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу.
Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
Історичний процес - зміна суспільних подій, пов’язаних між собою прямими або опосередкованими причинно-наслідковими зв’язками. Людська свідомість сприймає розподілену в часі зміну подій у ретроспективі та перспективі як ходу історії.
Гі́дність - це поняття моральної свідомості, яке виражає уявлення про цінність всякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, що означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості.

Завданнями шкільної історичної освіти є:



  • розвиток інтересу учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, власних освітніх запитів і вміння їх задовольняти;

  • здобуття та засвоєння учнями системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу;

  • ознайомлення їх з духовними і культурними надбаннями та цінностями, історико-культурними традиціями українського народу і цивілізації в цілому;
    Історія України - процес формування держави Україна. Появі державності передував тривалий процес етногенезу українців. Після появи держави виникла українська нація як сукупність громадян.
    Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.


  • формування в учнів умінь визначати, відбирати і використовувати у процесі пошуку інформацію про минуле, різні види історичних джерел, у тому числі текстові, візуальні та усні, артефакти, об’єкти навколишнього історичного середовища (музеї, архіви, пам’ятки культури та архітектури), інформаційно-комп’ютерні технології, а також умінь представляти обґрунтовані та структуровані знання, власне розуміння історії з використанням відповідного понятійного апарату та виважено розглядати контроверсійні, суперечливі теми.
    Історичне джерело - це певна кількість артефактів минулого (старожитностей). Тому зміст цього поняття цілком залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулого.


У програмі представлено курси історії України і всесвітньої історії для 8-9 класів та охоплюють період Нової історії, які становлять хронологічно-послідовну, лінійну систему шкільної історичної освіти.
Всесві́тня істо́рія - розділ історичної науки, який займається вивченням історії людського світу.
Процеси, події, явища вітчизняної історії висвітлюються в контексті загальноєвропейської та світової історії. Передбачено синхроністичне вивчення та узгодження матеріалу курсів історії України і всесвітньої історії в кожному класі, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків та порівняльного узагальнення.
Про «жіноче питання», тобто жіночі права, не раз згадувалося у творі М. Достоєвського «Ідіот».
До 1889 року єгипетська піраміда Хеопса була найбільшою спорудою на Землі. У 1889 році була побудована Ейфелева вежа.
Плануючи навчальний процес, педагог має визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність вивчення окремих тем і сюжетів.

Людина розглядається у змісті програми як суб’єкт і творець історії. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі наукових ідей і понять сучасної історичної науки, загальнолюдських цінностях українського суспільства, сучасних психолого-педагогічних вимогах до процесу навчання в основній школі.

Українське суспільство - це таке суспільство, яке самовизначається як кровно-духовна спільнота українського походження і будує своє життя за українським стилем.
Засвоєння учнями навчального змісту, пропонованого даною програмою, забезпечує умови набуття ними ключових і галузевих компетентностей та предметної історичної компетентності.

Зміст курсів відповідно до змістових ліній Державного стандарту галузі передбачає багатоаспектність викладу – вивчення різних вимірів історії (соціального, економічного, політичного, культурного, ґендерного тощо) та багатоперспективність – вивчення історії з погляду різних суб’єктів історичного процесу. Особливу увагу приділено питанням історії ідей та духовних зрушень, соціального і повсякденного життя, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дає змогу разом з формуванням конкретних знань і загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їх моральних та естетичних цінностей. Змістові лінії «людина – людина», «людина – суспільство», «людина – влада», «людина – світ уявлень та ідей», «людина – простір», «людина – природа», «людина – світ речей» ураховані як у складових змісту конкретних курсів, так і в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Беручи до уваги, що навчальний зміст усіх курсів програми для загальноосвітніх навчальних закладів значно розвантажено, програма для поглибленого вивчення також не передбачає збільшення деталізації змісту.

Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.
Навчальний матеріал компонується за проблемно-тематичними блоками – однорідними за змістом групами фактів і понять, що характеризують у хронологічній послідовності окремі аспекти та тенденції суспільного життя.
Хронологія (від грец. χρόνος - час і λόγος - вчення) - як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).
Суспільство -це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство - також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб.
При цьому відібрано найхарактерніші, ключові події, явища, процеси відповідних історичних епох на прикладах окремих країн та регіонів. Поглиблене вивчення пропонується за рахунок збільшення годин на опанування проблемно-тематичних боків та збільшення уваги ключовим подіям та явищам європейської та національної історії. Це передбачає введення додаткових практичних занять, збільшення навчального часу на уроки вступу та узагальнення, урізноманітнення форм тематичного оцінювання, збільшення годин резерву. Пропонована програма на відміну від програми для загальноосвітніх навчальних закладів не передбачає оглядового вивчення певних тем .
Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Збільшення навчального часу на вивчення курсів історії України та всесвітньої історії надає можливість для синхронного викладання двох взаємопов’язаних курсів та побудови ширшого історичного контексту для розуміння національної історії.. .

Пропоновані програми з історії забезпечують державний компонент історичної освіти, обов’язковий до виконання на території всієї країни.

Вираз «No pasaran!» (Вони не пройдуть) - результат кубинської революції.
Необхідний регіональний та краєзнавчий компоненти реалізуються за рахунок уроків з історії рідного краю, варіативної частини навчального плану і навчально-методичних можливостей кожної школи.
Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Передбачено чіткі орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів, що відкриває реальні можливості активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження. Зміст і обсяг навчального матеріалу курсів, що базується на новітніх досягненнях вітчизняної історичної науки відповідають віковим особливостям учнів та освітнім викликам сучасного суспільства.


Особливості організації навчання учнів історії за цією програмою
З психолого-дидактичного погляду програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Реалізація цих підходів у практиці навчання в поєднанні з істотними змінами в структурі викладу матеріалу та розвантаженням окремих курсів потребує коригування в організації навчального процесу.

Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
У пропонованій програмі ці зміни відображено в таких структурних елементах, як вступні уроки, практичні заняття, уроки узагальнення та оглядові уроки.
Практи́чні заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Програма кожного з навчальних курсів історії України та всесвітньої історії у 8 – 9 класах розпочинається трьома вступними уроками.

За візантійського імператора Костянтина сьомий день тижня був оголошений риночним (тобто вільним від роботи) днем.
Перших два з цих уроків, зазначені у тексті програми як «Повторення», мають на меті відтворення у пам’яті учнів матеріалу попереднього навчального року (ідейно-культурна спадщина періоду, його основні етапи, головні події, що відбулися у житті суспільства до початку нового періоду, ключові історичні особи тощо). Така актуалізація знань і уявлень має полегшити засвоєння нового матеріалу і сприятиме розумінню учнями безперервності та цілісності історичного процесу. Наступний урок кожного курсу – «Вступ» – передбачає ознайомлення учнів із метою вивчення відповідного історичного періоду, його особливостями та історичними джерелами, які притаманні саме цьому періоду історії.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей та відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями.

Відповідно до вікових можливостей учнів та історичного контексту практичні заняття мають сприяти напрацюванню школярами навичок аналізу різних історичних джерел, розумінню ними важливості таких категорій, як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність, важливість доказів і можливість різних інтерпретацій. Саме практичні заняття та організація поглибленого вивчення матеріалу за проблемно-тематичним принципом має сприяти оволодіння учнями первинними навичками аналізу джерел, як от оцінка достовірності, первинності, вміння виділити ключову інформацію, використовувати дані історичних джерел для аргументованого пояснень минулого тощо.

Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять та оцінювання їх результатів залишається в компетенції вчителя.

Програмою передбачено також уроки узагальнення до окремих розділів та уроки узагальнення до окремих курсів. На цих уроках учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутись до найскладніших моментів теми, курсу, піднести розуміння навчального матеріалу на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Деякі з уроків узагальнення вчитель може проводити як інтегровані, об’єднуючи історію України і всесвітню заради поглиблення розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії, проведення зіставлень і порівнянь.

Перевірка результатів навчання учнів історії передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Оцінювання може відбуватися як письмова робота (за запитаннями, відкритими або тестовими завданнями) або як усна відповідь. Для перевірки таких елементів історичної компетентності учнів, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, зіставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, можна використовувати інші форми контролю – розгорнуті есе, твори, дослідження, портфоліо та проекти, семінарські заняття тощо.

Семіна́рське заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).
Проте за будь-якої форми вчитель має орієнтуватися на визначені програмою та стандартом державні вимоги до підготовки учнів і відповідно добирати завдання. Оцінки мають виставлятися учням згідно з Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Під час перевірки результатів навчання учнів 5–9 класів важливим є поєднання поточного і тематичного оцінювання їх досягнень з використанням різноманітних форм і прийомів оцінювання.

Поглиблене вивчення надає можливість повноцінного використання міжпредметних та міждисциплінарних зв’язків із курсами української і зарубіжної літератури, географії, мистецтва, правознавства тощо і створення цілісної картини історичного розвитку. Контроль знань та оцінювання навчальних досягнень учнів під час вивчення тем, що пропонуються для оглядового вивчення, не передбачається.

Наприкінці кожного курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.


Структура програми
Основними компонентами змісту за цією програмою є:; зміст історичного навчального матеріалу, структурований за темами; перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, складених відповідно до вимог стандарту, на які орієнтується вчитель.

До кожної теми подано перелік основних питань змісту, які обов’язково мають бути відображені в підручниках або посібниках, що і повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.

Зміст теми не розподілений за окремими уроками, тому автори підручників і вчителі, орієнтуючись на вимоги щодо підготовки учнів, мають можливість визначати назву теми, кількість, обсяг і перелік запитань кожного уроку залежно від особливостей учнів класу та індивідуального підходу педагога до викладання.

Пропоновані питання є мінімумом знань, які учні обов’язково повинні засвоїти на різних рівнях навчальних досягнень та індивідуального розвитку їх пізнавальних можливостей.

Онтогене́з (від грец. οντογένεση: ον - буття й γένηση - походження, народження) - індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.
Вони мають опанувати матеріал щодо зазначених у програмі історичних фактів, історичних діячів та пам’яток історії і культури.



Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано в програмі у вигляді переліку вмінь і навичок, що їх учні мають набути під час вивчення тієї чи іншої теми. Вони повністю відповідають вимогам, передбачених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, та є їх детальною конкретизацією, на що має орієнтуватись учитель, забезпечуючи виконання стандарту. Наведені в правій колонці програми вимоги є обов’язковими не лише для засвоєння, а й для оперування. Крім того, вони слугують методичним орієнтиром для авторів підручників та посібників.

Невід’ємною складовою навчальної програми з історії для поглибленого вивчення у 8–9 класах загальноосвітніх навчальних закладів є переліки:



  • загальноісторичних та конкретно-історичних понять, якими учні мають оперувати у різних навчальних ситуаціях;

  • дат і фактів, що їх повинні знати школярі, визначаючи причини, сутність та наслідки подій, явищ і процесів;

  • історичних діячів, діяльність яких учні мають уміти характеризувати та висловлювати щодо них власне ставлення;

  • культурних пам’яток, обов’язкових для розпізнавання школярами.

Послідовність вивчення курсів історії України і всесвітньої історії по класах з поглибленим вивчення подано в таблиці.

Славнозвісний вислів «ученому світ, а невченому тьма» належить візантійському мислителеві Іоанну Дамаскіну.




Клас

Навчальний курс

Кількість годин

8

Всесвітня історія

Історія України



70

104


9

Всесвітня історія

Історія України



70

104



Навчальна програма для поглибленого вивчення

всесвітньої історії у 8 класі загальноосвітніх навчальних закладів

Всесвітня історія.

Новий час (кінець ХV – ХVІІІ ст.)

70 год.


Дата уроку

К-ть

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




3

ПОВТОРЕННЯ

Цивілізаційна спадщина Середньовіччя. Ключові поняття історії Середніх віків. Світ напередодні Нового часу.



ВСТУП

Хронологічні межі й періодизація. Поняття Нового часу. Політична карта Європи. Народонаселення. Історичні джерела з історії Нового часу



Учень/ Учениця:

згадує і пояснює основні поняття, пов’язані з періодом середньовіччя, характеризує цивілізаційну спадщину Середньовіччя;

згадує та визначає особливості світу напередодні Нового часу;

називає хронологічні межі та періодизацію Нового часу;

показує на карті європейські країни;

пояснює та застосовує поняття: «Новий час», «ранній Новий час»;

називає історичні джерела з історії Нового часу




Розділ 1. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ: ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ





7 год.

Причини й передумови Великих географічних відкриттів XV–XVI ст. Подорожі та відкриття європейців.
Доколумбові цивілізації Америки. Розширення європейської цивілізації на Схід і Захід. Формування перших колоніальних імперій.

Практичне заняття: Зустріч цивілізацій. Практичне заняття: Соціально-культурні наслідки Великих географічних відкриттів для історії людства. Зміна поглядів на світ.





Учень/ Учениця:

називає час Великих географічних відкриттів, дату відкриття Америки X.
Епоха Великих географічних відкриттів - період в історії людства, що розпочався у XV столітті і тривав до XVII століття, в ході якого європейці відкривали нові землі і морські маршрути до Африки, Америки, Азії та Океанії в пошуках нових торгових партнерів та джерел товарів, які користувалися великим попитом у Європі.
Колумбом, імена видатних мандрівників, доколумбові цивілізації Америки;

встановлює хронологічну послiдовнiсть подій;

показує на карті напрямки подорожей європейців, нові торгівельні шляхи, основні географічні відкриття, використовує карту як джерело інформації для характеристики історичних подій та явищ;

описує подорожі європейців, доколумбові цивілізації Америки, життя і побут людини раннього Нового часу;

пояснює і застосовує поняття: «Великі географічні відкриття», «колонія», «колоніальна імперія»; «зустріч цивілізацій» «міграції»;
обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю та наслідками Великих географічних відкриттів;

оцінює суперечливе значення і наслідки Великих географічних відкриттів в історії людства




Розділ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА СПОСІБ ЖИТТЯ ЄВРОПЕЙЦІВ У РАННЬОМОДЕРНУ ДОБУ




8год.

Соціально-економічний вплив відкриття Нового Світу. «Революція цін».

Нові явища в суспільстві. Розвиток техніки і засобів комунікації. Початок процесів модернізації.

Початок кризи аграрно-ремісничої цивілізації в Західній та Центральній Європі.

Практичне заняття: Реміснича майстерня та мануфактура. Розвиток торгівлі. Біржа



Практичне заняття: Світ речей і спосіб життя людини ранньої нової доби.


Учень/ Учениця:

називає характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу;
Географічне відкриття - знаходження нових географічних об'єктів на планеті Земля, відкриття нових емпіричних і теоретичних закономірностей у географічній оболонці, поглиблення пізнання сутності географічних явищ та зв'язків.
Матеріалі́зм - один з основних напрямків філософії, який у вирішенні основного питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне - вторинним. Визначення первинності і вторинності різне у різних філософів.


пояснює та застосовує поняття «аграрно-реміснича цивілізація», «колонія», «мануфактура», «капіталізм», «буржуазія», «найманий робітник»; «революція цін», «обгородження»;

описує нові способи господарювання, життя людей, становище жінок і дітей у ранньомодерну добу;

характеризує початок кризи аграрно-ремісничої цивілізації в Західній та Центральній Європі;
Центра́льна Євро́па - політичний та історико-географічний регіон, у який включають колишні соціалістичні країни Європи.


порівнює життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;

висловлює судження щодо характеру і значення змін у соціально-економічному житті людини раннього Нового часу




2 год.

Узагальнення. Тематичне оцінювання








Розділ ІІІ. НОВІ ІДЕЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ ЄВРОПЕЙЦІВ





10


Поширення ідей гуманізму . Ренесанс зміна погляду на людину і світ. Пошук нових способів пізнання світу. Народження нової європейської науки.

Практичне заняття: Леонардо да Вінчі – титан епохи Відродження.
Практичне заняття. Втілення ідей гуманізму в мистецтві Відродження.
Криза релігійної свідомості . Реформація та їїхвплив на європейське суспільство..

Практичне заняття. Протестантизм та його різновиди:М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін,

Контрреформація. І. Лойола.

Релігійні війни в Німеччині та Франції. Аугсбургський релігійний мир 1555 р. таНантський едикт.

Королівська Реформація в Англії

Практичне заняття: Світ очима католика, православного, протестанта. Нове у способі життя, ціннісних орієнтирах та нормах в епоху Відродження та Реформації та Контрреформації.

Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance - «Відродження») - культурно-філософський рух кінця Середньовіччя - початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.
Бароко.



Учень/ Учениця:

називає хронологічні межі епохи Високого Відродження, Бароко, Реформації, релігійних воєн у Франції, представників культури Ренесансу та Бароко та їхні твори;
Релігійна війна - збройний конфлікт між представниками різних релігійних груп. Релігійна війна дуже часто спричинена релігійними відмінностями між країнами з різною релігією або з різними течіями в межах однієї релігії, часто в межах однієї країни.


показує на карті найвизначніші культурні центри Європи ранньомодерної доби, основні західноєвропейські держави, регіони поширення католицької й протестантських церков;
Культурний центр - широко використовуване для позначення організацій, а також будівель або їх комплексів, призначених для зосередження, примноження і просування в життя, що оточує їх, суспільства - тих чи інших цінностей, традицій і практик, що лежать у сфері культури і мистецтва.
Протестанти́зм - один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті (лютеранство, кальвінізм тощо) та внаслідок подальшого внутрішнього поділу утворив такі течії як адвентизм, баптизм, методизм, євангелізм, п'ятидесятництво, течію харизматів тощо.


пояснює і застосовує поняття: «Ренесанс», «гуманізм», «Бароко», «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм», «орден єзуїтів», «релігійні війни»;

описує найвизначніші пам’ятки культури, перебіг подій Реформації та релігійних воєн у Європі;

визначає характерні риси культури та мистецтва епохи Високого Відродження і Бароко, реформаційних учень, Контрреформації;

характеризує діяльність видатних діячів ХVІ–ХVІІ ст., причини та сутність Реформації, контрреформаційні заходи католицької церкви, вплив ідей гуманізму та становлення європейської науки, процесів Реформації та Контрреформації на політичний, соціальний та культурний розвиток європейських країн;
Європа є однією з частин світу, що обіймає частину материка Євразія. Площа Європи становить понад 10,5 млн км², населення - близько 730 млн осіб.
Католици́зм (лат. catholicismus) - найпоширеніший із напрямів християнства (близько 1 мільярда 196 мільйонів вірних у 2012 р.), який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти тих, хто вірить у Христа, - її «кафолічність» (універсальність, соборність).


порівнює мистецтво Бароко, Високого Відродження та Середньовіччя, Італійське та Північне Відродження;
Півні́чне Відро́дження - культурний рух та мистецька епоха у північноєвропейських країнах в останнє десятиріччя XV століття та першу чверть XVI століття. Поступилося місцем культурі маньєризму і бароко.


висловлює судження щодо гуманістичних цінностей Нового часу та їх впливу на подальший розвиток європейського суспільства.




2 год.

Узагальнення. Тематичне оцінювання








Розділ ІV. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У ХVІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ ст.





14год.

Розділ ІV. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У ХVІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ ст.

Особливості абсолютизму в різних країнах Європи.

Особливості іспанського абсолютизму.

Національно-визвольна війна у Нідерландах. Народження республіки. В. Оранський.


Французький абсолютизм.

Протекціонізм і меркантилізм. Кардинал Рішельє.



Практичне заняття: «Величний вік» Людовіка XIV – зразок абсолютної монархії. Класицизм.

Англія: від абсолютної – до парламентської монархії. Єлизавета І. Англійська революція.


Практичне заняття: Становлення європейського парламентаризму. Білль про права.
Тридцятилітня війна та Вестфальський мир, їх вплив на Європу.

Своєрідність державного устрою і шляхетська демократія у Польщі.

Шляхетська демократія (пол. Demokracja szlachecka) - політична система, що існувала в XVI -XVIII століттях в Королівстві Польському, а після в Речі Посполитій. Характеризується наявністю широких прав дворянства ( шляхти) в управлінні країною.
Англі́йська громадя́нська війна́ (англ. English Civil War; відома також як Англі́йська револю́ція XVII столі́ття; у радянській історіографії Англійська буржуазна революція) - процес переходу у Королівства Англія від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані цивільні свободи.
Абсолюти́зм (від лат. absolutus - необмежений, незалежний, безумовний, самодержавство, абсолютна монархія) - форма правління державою, за якої верховна влада (суверенітет тощо) належить одній особі (царю, імператору, королю тощо), та для якої характерний найвищий ступінь централізації державної влади.
Арма́н-Жан дю Плессі́ де Рішельє (фр. Armand-Jean du Plessis, duc de Richelieu; 9 вересня 1585, Париж - 4 грудня 1642, Париж) - французький герцог, кардинал Католицької церкви, міністр Франції. Допоміг королю Людовику XIII зробити Францію могутньою державою.
Мона́рхія - форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі - спадкоємному монархові.
Держа́ва - це особлива форма організації суспільства з визначеною територією, економікою, політичною владою.
Утворення Речі Посполитої.


Московське царство. Іван IV Грозний.

«Смутні часи» в Росії. Початок правління династії Романових.



Практичне заняття. Петро І. Народження нової Росії. Ціна реформ.
Російська імперія після Петра І. в епоху «палацових переворотів»


Учень/ Учениця:

називає хронологічні межі Тридцятилітньої війни, Національно-визвольної війни в Нідерландах, Англійської революції XVII ст.
Рома́нови (рос. Романовы) - династія правителів Московського царства та Російської імперії формально з 1613 по 1917. Фактично правління династії скінчилося у 1762 році зі смертю імператриці Єлизавети Петрівни дочки Петра I.
Тридцятирічна війна - один із перших загальноєвропейських збройних конфліктів, який тривав з 23 травня 1618 по 24 жовтня 1648 року між двома угрупуваннями держав: габсбурзькою і антигабсбурзькою коаліцією за домінування на Європейському континенті.
, риси абсолютизму в різних країнах Європи;

показує на карті перебіг національно-визвольної війни в Нідерландах, Тридцятилітньої війни;

пояснює і застосовує поняття: «абсолютизм», «протекціонізм»; «меркантилізм», «буржуазна революція», «національно-визвольна війна» , «Утрехтська унія», «Криваве законодавство», «протекторат», «шляхта», «фільварок», «опричнина», «церковний розкол», «самодержавство»;

описує двір «Короля-Сонця», життя різних верств населення у мирний і військовий час, зміни у повсякденному житті населення країн;

характеризує діяльність історичних діячів;

визначає та пояснює на прикладах характерні риси національно-визвольної війни у Нідерландах, Англійської революції, абсолютизму у Франції, результати реформ Петра І;

розкриває особливості внутрішньої й зовнішньої політики вказаних держав;
Зо́внішня полі́тика - сукупність відносин держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики - дипломатія.


аналізує причини, характер та значення національно-визвольної війни у Нідерландах, Тридцятилітньої війни, Англійської революції XVII ст.;

порівнює монархію Франції, Англії та Іспанії та самодержавство в Росії;

висловлює судження щодо напрямів економічного, політичного та духовного розвитку вказаних країн у ХVІ–ХVІІ ст.

.





2 год.

Узагальнення. Тематичне оцінювання








Розділ V. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ХVІІІ ст.





10год.

Модернізаційні процеси в країнах Європи у 18 стол. та їх нерівномірність.

Початок промислового перевороту в Англії. Вплив промислового перевороту на життя різних верств населення.


Ідеї Просвітництва і європейське суспільство .

Практичне заняття: Погляди французьких просвітників на державу, суспільний устрій та церкву.
Ідеї освіченого абсолютизму в політиці європейських монархів Фрідріх ІІ.
Промисло́ва револю́ція або промисло́вий переворо́т - перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного й доморобного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст.
Освічений абсолютизм - політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення «зверху» найбільш застарілих феодальних порядків. Монархи, які здійснювали цю політику, зображували своє правління як союз королів і філософів.
Марія -Терезія. Йосип ІІ. Катерина II.
Англійські колонії у Північній Америці. Основні події Війни за незалежність. Утворення США.
Практичне заняття: Декларація незалежності, Конституція США – втілення ідей Просвітництва


Учень/ Учениця:

називає хронологічні межі промислового перевороту, доби Просвітництва, дати утворення англійських колоній у Північній Америці, правління Фрідріха ІІ, Марії-Терезії, Йосифа ІІ, Катерини II, війни за незалежність, прийняття «Декларації незалежності»;
Просві́тництво - широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII -XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, - вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.


показує на карті основні промислові центри Англії, напрями зовнішньої політики Пруссії, Австрії, напрями зовнішньої політики та територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст.
Росі́йська мова (рос. русский язык) - слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.
;

пояснює і застосовує поняття: «промисловий переворот», «освічений абсолютизм», «Просвітництво», «енциклопедисти», «класицизм», «технічний прогрес», «метрополія», «конституція», «федерація»;

описує зміни у повсякденному житті протягом ХVІІІ ст.;

характеризує технічний прогрес, міграційні процеси, особливості демократичного устрою США, нові цінності у житті суспільства;

визначає характерні ознаки промислового перевороту, освіченого абсолютизму, Просвітництва, класицизму, політики Англії щодо колоній, «Декларації незалежності» та Конституції США;

характеризує діяльність видатних історичних діячів;

аналізує та порівнює погляди просвітників, розвиток європейських держав у XVІІІ ст.;

висловлює судження щодо значення доби Просвітництва, класицизму в історії людства, наслідків реформ, революції




2 год.
Найдавніший з описаних міждержавних мирних договорів - Кадешський договір (близько 1275 р. до н. е.) між хеттами і єгиптянами.


Узагальнення. Тематичне оцінювання








Розділ VІ. ТРАДИЦІЙНІ СУСПІЛЬСТВА СХОДУ




5год.

Особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу як традиційних суспільств.
Османська імперія. Персія

Індія


Китай та Японія

Практичне заняття: Релігійні та культурні цінності народів Сходу


Учень/ Учениця:

показує на карті території Османської імперії, Персії, Японії, Китаю, Індії;
Осма́нська імпе́рія - ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Малої Азії. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї.


визначає основні здобутки культури народів Сходу;

характеризує особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу як традиційних суспільств;

висловлює судження щодо особливостей розвитку цивілізацій Сходу;

визначає і характеризує процеси переходу від традиційного (аграрного) до індустріального суспільства, основні цивілізаційні здобутки та суспільні виклики ранньомодерної доби;
Агра́рне суспі́льство - поняття, що характеризує доіндустріальну стадію розвитку суспільства від виникнення продуктивного господарства до промислового перевороту, промислової революції. Синоніми аграрного суспільства - «традиційне суспільство» та «селянське суспільство».
Індустріа́льне суспі́льство - суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).


висловлює судження щодо ролі і значення Нового часу в розвитку європейської цивілізації




2 год.

Узагальнення.

Тематичне оцінювання











1

Урок узагальнення до курсу Значення Нового часу та ранньомодерної доби для розвитку цивілізації







2 год.

Резервний час



  1   2   3   4