Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Палеонтологічний збірник 2014. №46. С. 76-92 paleontological review 2014. N 46. P. 76-92

Скачати 295.09 Kb.

Палеонтологічний збірник 2014. №46. С. 76-92 paleontological review 2014. N 46. P. 76-92




Скачати 295.09 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації07.06.2017
Розмір295.09 Kb.
1   2   3

Планорбеловий регіоярус (В. Козирева, 1948 р.). Нижній рюпель. Названий за характерною групою гастроподів (птероподів Planorbella, нині Limacina). Типова світа – планорбелова. Страторегіон – Крим. У бахчисарайському страторегіоні світа розділена на дві підсвіти: нижню кизилджарську, верхню нікопольську (зубакінську). Ці відклади розкрито свердловинами на шельфах континентального схилу Чорного моря та в Азовському морі. Планорбелова світа розділена на дві підсвіти: нижньопланорбелова підсвіта – глини сірі, зеленкувато-сірі, іноді зі слабким буруватим відтінком, щільні слюдисті з прошарками та присипками світло-сірого алевроліту; верхньопланорбелова підсвіта – переважно глини зеленкувато-темно-сірі, щільні шаруваті слабко слюдисті, іноді з присипками алевритового матеріалу.
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
На континентальному схилі та глибоководній улоговині Західночорноморської планорбелові відклади чітко виокремлені в усіх структурно-тектонічних зонах за даними сейсмопрофілювання.
Улого́вина - зниження на земній поверхні, замкнуте майже з усіх сторін. Розрізняють улоговини тектонічного, просадочного та іншого походження. Форма улоговини округла (переважно круглих обрисів), рідше витягнута.
Породи представлені глинами темно-сірими, сірими алевритистими. У північно-східній частині Чорного моря (прикерченський шельф, континентальний схил Східночорноморської западини) та в акваторії Азовського моря планорбеловий регіоярус представлений флішоїдним піщано-алеврито-глинистим формаційним комплексом. Тут виділені місцеві стратони в ранзі світ – дюрменської та індольської [16, 17].

Вік планорбелового регіоярусу – ранньорюпельський за планктонними форамініферами Turborotalia liverovskayae, Globigerina tapuriensis Paragloborotalia opima opima, нанопланктоном зон NР 21 (верхня частина) i NР 22 та диноцистами зони Wetzeliella symmetrica – Pthanoperidinium.

Кореляція: відклади регіоярусу зіставлені з омбронським регіоярусом (нижньоменілітові та нижньокросненські відклади) Карпат, пшехським горизонтом Передкав­каззя Росії, нижнім рюпелем МСШ.

Молочанський регіоярус [29]. Назва походить від р. Молочна. Типова світа – молочанська.

Молоча́нськ (до 1915 та в 1941-1943 - Гальбштадт) - місто на річці Молочна, в Токмацькому районі Запорізької області, адміністративний центр однойменної міської ради, до якої не входять інші населені пункти.
Стратотип – відслонення в басейні р. Молочна, Північне Причорномор’я. Відклади поширені в Причорномор’ї, Криму, Керчі та Азово-Чорноморській акваторії. Залягають згідно та з перервою на відкладах планорбелового регіоярусу, перекриті керлеутським. На північно-західному шельфі регіоярус представлений глинисто-алевритистим безкарбонатним та слабкокарбонатним комплексом з прошарками сидеритових порід. Розділений на дві товщі: нижню – темно-сірі зеленкуваті глини тонкошаруваті алевритисті та алевритові, нерівномірно ущільнені, плитчасті; верхню – глини алевритисті сидеритові з прошарками глинисто-вапнякових алевролітів, що заміщені вапняками, вапнистими глауконітовими пісковиками, збагаченими піритом. У північно-східній частині Чорного моря (прикерченський шельф (структура Субботіна), континентальний схил Східночорноморської западини), в акваторії Азовського моря, Керченсько-Таманському регіоні ця світа представлена глинами зеленкувато-темно-сірими алевритистими карбонатними піскуватими щільними. Відклади молочанської світи згідно перекриті ідольською та керлеутською світами. Верхня межа проведена за зміною карбонатних відкладів некарбонатними тонкоплитчастими з поодинокими рештками скелетів риб [27].

Вік молочанського регіоярусу визначено за остракодами і нанопланктоном. Уперше в палеогені виявлено ендемічний нанопланктон. Характерними видами асоціації є масове скупчення Reticulofenestra ornata, R. lockeri, Transversopontis fibula, у незначній кількості наявні толерантні до сольового режиму види Braarudosphaera bigelowii, Orthozygus aureus.

Енде́мік (від грец. ἔνδημος - місцевий) - термін, яким в біології та біогеографії позначають таксон, представники якого мають порівняно обмежений ареал. Таким чином, термін «ендемічний» щодо таксона позначає поняття, за значенням протилежне «космополітичному» та «акліматизованому».
Толера́нтність (від лат. tolerantia - терпіння) - у загальному розумінні слова, – ослаблення чи відсутність можливості реакції на який-небудь несприятливий чинник внаслідок зниження чутливості до його впливу.
Нормальноморські види, у тому числі зональний вид Sphenolithus predistentus (NP 23), трапляються зрідка і переважно в Центральному Паратетисі [34]. Цей рівень ендемічного нанопланктону простежується по всій території Паратетису від Баварських Альп [36] до Аральського моря [37]. У верхній частині молочанського ре­гіоярусу ендемічний нанопланктон і диноцисти зникають і з’являються морські види.

Кореляція: молочанський регіоярус зіставлений з середньокросненською і середньоменілітовою (лоп’янецькою) світами Карпат, полбінським горизонтом Передкавказзя, середнім рюпелем МСШ.

Керлеутський регіоярус (В. Меннер, 1934 р.). Верхній рюпель–нижній хат. Назва походить від с. Керлеут (нині с. Мошкарьовка) у Криму. У ранзі регіоярусу запропонований для регіональної стратиграфічної шкали шельфу Чорного моря [25]. Типова світа – керлеутська. Стратотиповий регіон – північно-західний шельф Чорного моря, Керченський район, Чорноморська западина. Керлеутська світа розділена на дві підсвіти, нижня з яких належить до керлеутського регіоярусу, а верхня – до кавказького регіоярусу. Нижньокерлеутська підсвіта складена переважно темно-сірими до чорних, зеленкувато-сірими, щільними невапнистими глинами. Характерні численні рештки риб, спікули губок і радіолярії.

Кореляція і вік керлеутського регіоярусу дискусійний. М. Носовський зачисляє до верхнього олігоцену (хат) тільки нижню підсвіту, а верхньокерлеутську підсвіту включає до нижнього міоцену. Інші до нижнього міоцену зачисляють тільки верхню частину верхньокерлеутської підсвіти.



Кавказький регіоярус s. l. Хат–аквітан. Уперше запропонований на VI Конгресі РКССН (Братислава, 1975) [29]. Стратотип – розріз на р. Кубань нижче м. Черкеська (Центральнопередкавказька зона) [29]. Парастратотип – розріз, розкритий св. Дербетовська-37 (північно-східний схил Ставропольського підняття).
Ста́врополь або Ставро́піль (рос. Ставрополь, від грец. Σταυρός - «хрест», πόλις - «місто») - місто крайового підпорядкування на півдні Росії, адміністративний центр Ставропольського краю (в 1918 році столиця Ставропольської Радянської Республіки), також культурний, діловий і промисловий (машинобудування, приладобудування) центр краю.
Розділений на два регіопід’яруси – нижньокавказький (хат) і верхньокавказький (аквітан). В Українському При­чорномор’ї в крайових фаціях майкопу до нижньокавказького регіопід’ярусу належать асканійська і горностаївська світи; на Керченському півострові та в Азово-Чорноморсь­кої акваторії – нижня частина верхньокерлеутської підсвіти.

Вік нижньокавказькогo регіопід’ярусу у крайових фаціях Причорномор’я (асканійська і горностаївська світи) [10] визначено за планктонними форамініферами Globigerina ciperoensis та асоціацією диноцист Deflandrea phosphoritica, D. phosphoritica phosphori­tica, D. elegantica, Membranophoridium aspinatum, Chiroptheridium galea, Rhombodinium draco Wetzeliella symmetrica, W. articulata – зона Chiroptheridium galea (хат.). B акваторії Чорного моря у нижній частині розрізу верхньокерлеутської світи діагностовано планктонні форамініфери олігоцену Globigerina ciperoensis, Gl. praebuloides, Brizalina missippiensis, Sphaeroidina variabilis. Л. Портнягіна визначила комплекс олігоценових диноцист з керна свердловин (Південносиваська-1–4): Deflandrea phosphoritica, D. phosphori­tica phosphoritica, Rhombodinium glabra, Rh. draco, Wetzeliella gochtii, W. symmetrica, W. аrticulat (зонa Chiroptheridium galea). За диноцистами і форамініферами з нижньої частини верхньокерлеутської, асканійської і горностаївської світ Рівнинного Криму, Керченського півострова та Причорномор’я нижньокавказький регіопід’ярус датовано хатським віком [16, 18, 35].

Асканії (нім. Askanier) - княжа династія у Німеччині. Назва роду походить від латинізованої форми Ascharia назви їхніх володінь у Ашерслебені. З XI століття вони жили у східній Саксонії.

В Азово-Чорноморській акваторії в середній частині розрізу верхньокерлеутської підсвіти виявлено нанопланктон зони NN 1 і форамініфери аквітану Bolivina goudkovii та поодинокі Turborotalia obessa, Globigerinoides primordius, а в крайових фаціях Причорномор’я в підошві чорнобаївської світи – збіднену асоціацію диноцист і зелених водо­ростей з домінантою виду Deflandrea phosphoritica (шари з Deflandrea phosphoritica – аквітан, міоцен).

Чорноба́й - селище міського типу, адміністративний центр Чорнобаївського району Черкаської області.
У нижній частині іллічівської світи визначено асоціацію диноцист нижнього мiоцену, бурдигалу з Apteodinium emslandense. аналогічна закономірність розподілу диноцистових, форамініферових і нанопланктонних асоціацій характерна для всієї Кримсько-Кавказької області [1, 3, 4, 6, 8 та ін.].

Межа олігоцену і міоцену. Майкопська серія та її аналоги в межах Карпато-Кримсько-Кавказького регіону представлена різнофаціальними неповними розрізами, для яких характерні різного типу неузгодженості, у тім числі внутрішньоформаційні перерви, наявність олістостром, кліноформ та перехідних верств. Тому визначити закономірності вертикальної зміни мікрофосилій, обсяги біозон, епіболі характерних видів дуже складно.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Це значно знижує роздільну здатність біостратиграфічного методу у практичній стратиграфії та для кореляційних побудов і викликає постійні дискусії.

Кореляція регіоярусів палеогенових відкладів України



Проте з урахуванням усіх наведених матеріалів можна зробити такий висновок. Межа палеогену і неогену в майкопських відкладах Південної України включно з Азово-Чорноморською акваторією і в олігоцен-міоценових відкладах Карпатської провінції проведена: в омбронському регіоярусі – у верхній частині грушівської світи Закарпатського прогину, нижньокросненській і середньоменілітовій підсвітах Зовнішніх Карпат;

Майко́пська се́рія - регіональний стратиграфічний елемент, загальна назва для порід олігоцен-нижньоміоценового віку, які поширені на великій території, від західного Причорномор'я до східного Передкавказзя.
між нижньокавказьким і верхньокавказьким регіопід’ярусами в Південній Україні, у крайових фаціях Причорномор’я – у підошві чорнобаївської світи, а у глибоководних розрізах Азово-Чорноморської акваторії – у верхній частині верхньокерлеутської підсвіти.

Кореляція регіоярусів палеогенових відкладів Карпатського регіону з регіоярусами Південної України, горизонтами суміжної території Передкавказзя та Північного Кавказу і з ярусами палеогену Міжнародної стратиграфічної шкали наведені в таблиці.

У Карпатах знайдено викопні рештки 30 видів дуба.

Отже, за результатами комплексних досліджень палеогенових відкладів регіонів Карпат та Південної України наведено характеристику регіоярусного поділу цих відкладів.

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.
Уперше запропоновано регіоярусну шкалу для палеогену Карпат: виділено регіо­яруси – русичанський (верхня крейда–середній палеоцен, нижній зеландій), карпійський (середній палеоцен–еоцен), омбронський (олігоцен). Вони відповідають комплексам (серіям), виділеним О. Вяловим та Д. Андрусовим. Регіоярусний поділ палеогену Південної України детальніше: у палеоцені виділяють білокам’янський регіоярус (даній і нижня частина зеландію) у складі двох регіопід’ярусів, качинський регіоярус (верхня частина зеландію і танет), у еоцені – бахчисарайський (нижній іпр), сімферопольський (верхній іпр–нижній лютет), новопавлівський (верхня частина лютету), кумський (бартон), альмінський (приабон), в олігоцені – планорбеловий (нижній рюпель), молочанський (середня частина рюпелю), керлеутський (верхній рюпель–нижній хат) регіояруси і нижньокавказький регіопід’ярус кавказького регіоярусу (хат). На підґрунті зональної біостратиграфії за планктонними мікрофосиліями уточнено вік відкладів, обґрунтовано межі крейди–палеогену, палеоцену–еоцену, еоцену–олігоцену, олігоцену–міоцену, а також виконано кореляцію регіоярусів у межах Карпатського і Південного регіонів України та з горизонтами палеогену суміжної території Росії й Міжнародною страти­графічною шкалою.
Біостратиграфія (від дав.-гр. βίος - життя + лат. stratum - настил, шар + дав.-гр. γράφω - пишу, малюю) - частина стратиграфії, що займається визначенням відносного геологічного віку осадових гірських порід шляхом вивчення розподілу в них викопних решток організмів.


–––––––––––––––––––––


  1. Андрєєва-Григорович А. С. Распределение цист динофлагеллат в майкопской толще Северного Ставрополья // Палеонтол. сб. – 1980. – № 17. – С. 74–79.

  2. Андреева-Григорович А. С. Зональное деление палеогеновых отложений Бахчисарая по нанопланктону // Стратиграфия кайнозоя Северного Причерноморья и Крыма. – Днепропетровск, 1980. – С. 52–61.

  3. Андреева-Григорович А. С. Зональная стратиграфия палеогена юга СССР по фитопланктону (диноцисты и наннопланктон): Автореф. дисс. … д-ра геол.-мин. наук. – Киев, 1991. – 47 с.

  4. Андрєєва-Григорович А. С. Обґрунтування нижньої границі неогенової системи Паратетіса та її кореляція за планктонними організмами // Геол.
    Кайнозойська ера, кайнозой (грец. καινός новітній + ζωή життя); (рос. кайнозойская эратема (эра), кайнозой; англ. Cainozoic, Cenozoic, Kainozoic era; нім. Känozoikum n, känolithisches Ärathem n, Erdneuzeit f) - найновіша ера в геологічній історії Землі.
    Неоге́новий пері́од (рос. неогеновая система (период), неоген, англ. Neogene, нім. Neogen n, Jungtertiär n) - другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому. Як самостійний стратиграфічний підрозділ неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році.
    журн. – 2004. – № 2. – С. 53–58.

  5. Андрєєва-Григорович А. С., Гнилко О. М., Гнилко С. Р. Межа крейди–палеогену у відкладах Вежанського покриву (зона Мармароських скель) Внутрішніх Українських Карпат // Палеонтологічні дослідження в удосконаленні стратиграфічних схем фанерозойських відкладів: XXXIV сесія Палеонтол.
    У Карпатах росли: смілакс (сарсапарель), парротія, дзельква, корицеве дерево
    Фанерозой або Фанерозойський еон - сучасний геологічний еон, що починається з моменту, коли на Землі поширилися тваринні форми життя.
    Палеонтоло́гія (грец. παλαιοντολογία - «давній»; рос. палеонтология, англ. palaeontology, нім. Paläontologie f) - наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструювати за знайденими останками їхній зовнішній вигляд, біологічні особливості, способи живлення, розмноження і таке інше, а також відновити на основі цих відомостей хід біологічної еволюції.
    т-ва НАН України, Дніпропетровськ, 28–31 травня 2012: Матеріали сесії. – К., 2012. – С. 66–67.

  6. Андреева-Григорович А. С., Грузман А. Д., Коненкова И. Д. Кореляцiя олiгоценових вiдкладiв Українських Карпат та Пiвнiчного Причорномор’я за планктонними мiкроорга­нiзмами // Палеонтол.
    Біля Косова знайдена велика кількість відбитків родини лаврових, а біля Мукачевого та Ільниці - родини пальмових.
    зб. – 1993. –№ 29. – С. 73–78.

  7. Андрєєва-Григорович А. С., Пономарьова Л. Д. До питання про вік відкладів грушівської світи Закарпатського прогину // Проблеми нафтогазонотності Карпат: Тези доп. – Львів, 2006. – С. 20–21.

  8. Андреева-Григорович А. С., Шевченко Т. Н., Запорожец Н. И. Атлас диноцист палеогена Украины, России и сопредельных стран / Ред. А. Андреева-Григорович, М. Ахметьев. – Киев: Наук. думка, 2011. – 221 с.

  9. Ахметьев М. А., Беньямовский В. Н. Pегиональная (унифицированная) стратиграфическая схема морского палеогена юга европейской России // Бюлл. МОИП. Сер. геол. – 2003. – T. 78, вып. 5. – C. 40–51.

  10. Веселов А. А., Григорович А. С.
    Григоро́вич - слов'янське прізвище, патронім, від імені Григорій. Також "Григо́рович" - по батькові від імені Григорій.
    Распространение перидений в олигоценовых отложениях Причерноморской впадины // Труды III Междунар. палинол. конфр. – М.: Наука, 1973. – С. 93–97.

  11. Вялов О. С. О палеогеографических и формационных особенностях Карпат и примыкающих прогибов // Acta Geol. – 1971. – Vol. 75, Fasc. 1/4. – Р. 291–307.

  12. Вялов О. С., Андрусов Д. Н. О необходимости разделения палеогена флишевой зоны на две главные серии: карпийскую и омбронскую // Материалы VI cъезда КБГА: Докл. сов. геологов. – Киев, 1965. – С. 113–119.

  13. Геологические и биотические события позднего эоцена–раннего олигоцена на территории бывшего СССР. Ч. 1. Региональная геология верхнего эоцена и нижнего олигоцена. – М.: ГЕОС, 1996. – 314 с. – (Тр. ГИН; Вып. 489).

  14. Геологические и биотические события позднего эоцена–раннего олигоцена на территории бывшего СССР. Ч. 2. Геологические и биотические события. – М.: ГЕОС, 1998. – 250 с. – (Тр. ГИН; Вып. 507).

  15. Геология шельфа УССР. Стратиграфия / Отв. ред. Ю. В. Тесленко. – Киев: Наук. думка, 1984. – 184 с.

  16. Гожик П. Ф., Багрій І. Д., Войцицький З. Й. та ін. Геолого-структурно-термоатмогеохімічне обґрунтування нафтогазоносності Азово-Чорноморської акваторії. – К.: Логос, 2010. – 419 с.

  17. Гожик П. Ф., Маслун Н. В., Войцицький З. Я. та ін. Стратиграфічна будова кайнозойських відкладів прикерченського шельфу та Східно-Чорноморської западини // Геол. журн. – 2010. – Т. 1. – С. 7–41.

  18. Гожик П. Ф., Маслун Н. В., Плотнікова Л. Ф. та ін. Стратиграфія мезокайнозойских відкладів північно-західного шельфу Чорного моря. – К.: Логос, 2006. – 171 с.

  19. Голев Б. Т., Андреева-Григорович А. С. Нуммулитиды и нанопланктон палеогенового разреза Белокаменска (Инкерман) в Крыму // Палеонтол. сб. – 1982. – № 19. – С. 97–106.

  20. Голев Б. Т., Андреева-Григорович А. С. О возрасте нуммулитовых известняков Крыма // Палеонтол. сб. – 1989. – № 26. – С. 23–27.

  21. Грузман А. Д., Дабагян Н. В. Зональная стратиграфия по планктонным фораминиферам палеоцена и еоцена южного склона Украинских Карпат // Палеонтол. сб. – 1979. – № 16. – С. 30–34.

  22. Иваник М. М., Маслун Н. В. Кремнистые микроорганизмы и их использование для расчленения палеогенових отложений Предкарпатья. – Киев: Наук. думка, 1977.  118 с.

  23. Іванік М. М., Маслун Н. В. Кореляція зональної шкали палеоцену України, Середземномор’я, Світового океану за планктонними форамініферами з палеомагнітною та хроностратиграфічною шкалами // Доп.
    Океа́н - водний простір земної кулі за межами суходолу. Староруська назва - Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно походить від латинської назви oceanus або від аналогічної грецької.
    НАНУ. – 2000. – № 3. – С. 128–132.

  24. Маслун Н. В. Біостратиграфічна характеристика нижньоеоценових відкладів Внутрішньої зони Передкарпатського прогину // Геол. журн. – 1976. – Т. 36, вип. 2. – С. 103–110.

  25. Маслун Н. В., Цихоцька Н. Н., Клюшина Г. В. Стратиграфія олігоценових відкладів північно-західного шельфу Чорного моря // Геол. журн. – 2004. – № 4. – С. 16–27.

  26. Маслун Н. В., Андрєєва-Григорович А. С., Іванік М. М. та ін. Біостратиграфічне обґрунтування розчленування кайнозойських відкладів прикерченського шельфу Чорного моря // Проблеми палеонтології та біостратиграфії протерозою і фанерозою України: Зб.
    Протерозой або Протерозойський еон - геологічний еон, підрозділ загальної стратиграфічної шкали, який охоплює період від 2500–2700 млн років до 542 млн років тому. Це верхній підрозділ докембрію, почався після архея.
    наук. пр. ІГН НАН України. – К., 2006. – С. 172–179.

  27. Мінтузова Л. Г. Біостратиграфія палеоцен-еоценових відкладів Керченського півострова та прилеглих територій за форамініферами: Автореф. дис. … канд. геол. наук. – К., 2011. – 47 с.

  28. Невесская Л. О., Богданович О. К., Вялов О. С. и др. Ярусная шкала неогеновых отложений юга СССР // Изв. АН СССР. Сер. геол. – 1975. – № 2. – С. 104–120.

  29. Носовський М. Ф. Олигоцен Никопольского марганеворудного бассейна // Бюл. МОИП. Отд. геол. – 1969. – Т. 38, № 5. – С. 3–19.

  30. Носовский М. Ф., Богданович А. К. Кавказский региоярус нижнего миоцена Восточного Паратетиса // Стратиграфия кайнозоя. – Днепропетровск: Изд-во Днепроп. ун-та, 1980. – С. 3–9.

  31. Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме палеогеновых отложений Украинских Карпат / Вялов О. С., Андреева-Григорович А. С., Гавура С. П. и др. Киев, 1984. – 50 с. – (Препринт АН УССР, Ин-т. геол. наук; № 84–19).

  32. Романив А. М. Известковый нанопланктон меловых и палеогеновых отложений Украинских Карпат. – Киев: Наук. думка, 1991. – 148 с.

  33. Стратиграфічний кодекс України / П. Ф. Гожик (відп. ред.), В. М. Семененко, В. І. Полєтаєв та ін. – К., 2012. – 66 с.

  34. Аndreyeva-Grigorovich A S., Gruzman A. D. The biostratigraphic basis of the Paleogene-Neogene boundary in the Cehtral/Ukrainian Carpathians/ and Eastern (Black Sea depression, Northern Caucasus) Paratethys // Geologica Carpathica. – 1994. – Vol. 4. –  P. 333–342.

  35. Gozhyk P. F., Maslun N. V., Ivanik Ye. M., Kliushyna G. V. Stratigraphy of Paleogene,Neogene and Quaternary deposits in the Black Sea Oil-Gas province of Ukraine // Stratigraphy and Sedimentoligy of Oil-Gas basins. – 2011. – Vol. 2. – Р.15–31.

  36. Müller C. Nannoplankton–Gemeinschtte aus dem W-deutschen Mittel-Oligocen // Notizbl. hess. – 1971. – Bd. 99. – N 8. – S. 43–53.

  37. Nagymarosy A., Voronina A. A. Calcaures nannoplankton from the Lover Maykopian Beds (Early Oligocene, Union of Independent States) // Nannoplan. Research. – 1993. – Vol. 2. – P. 189–123.

  38. The Paleogene Period / H. P. Luterbacher, J. R. Ali, H. Brinkhuis et al. // A Geologic Time Scale 2004 / eds. F. M. Gradstein, J. G. Ogg & A. G. Smith  Cambridge, 2004. – P. 384–408.

  39. Waga D. D., Andreeva-Grigorovich A. S., Maslun N. V. Calcareous nannofossil biostratigraphy of the Paleocene sediments of the Odessa Gas Field (NW Black Sea): 12th Meeting of the International Nannoplankton Association, Lyon 2008 // Geobios. – 2010. – Vol. 43, Iss. 1. – P. 33–43.


PALEOGENE REGIOSTAGE OF THE TETHYS PROVINCE OF UKRAINE: GROUNDING THE AGE AND CORRELATION BY THE PLANKTONIC

MICROORGANISMS
Aida Andreyeva-Grigorovich, Ninel Maslun
Geological Science Institute of NASU,

O. Gonchar str. 55 b, UA – 01054 Kyiv, Ukraine
Regiostage division of the Carpathians and South Ukraine is given.For the tirst time the scale of regiostage division is proposed fof the Carpathian region basis of which is Rusychansky, Karpiisky and Ombronsky complexes (series) singled out by O. Vialov, 1971; O. Vialov and D. Andrusov, 1961. On the grounds of the zone biostratigraphy by planktonic microorganisms the age of regiostages in the limits of the Carpathians and South Ukraine was fixed and correlation with the Paleogene horizons of adjacent Russia has been carried out. The limits and bulk of the regiostages and diachronism of the boundaries of the lithostratigraphic subsections were established by the correlation levels of the planktonic Foraminifera, nannoplankton and dynocysta.The lower boundary of Paleogene in the Carpathians and South region is grounded by three groups of plankton; the upper boundary is substantiated by three groups in the Carpathians, and in the South – by dynocysts and partly by the planktonic Foraminifera in the Maikopian edge facies; in deep water facies of the Azov-Black Sea region nannoplankton and  Foraminifera are used.

Key words: regiostage, correlation, nannoplankton, Foraminifera, dynocysts, Paleogene, Carpathians, South Ukraine

РЕГИОЯРУСЫ ПАЛЕОГЕНА ТЕТИЧЕСКОЙ ПРОВИНЦИИ УКРАИНЫ: ОБОСНОВАНИЕ ВОЗРАСТА И КОРРЕЛЯЦИЯ

ПО ПЛАНКТОННЫМ МИКРОФОССИЛИЯМ
Аида Андреева-Григорович, Нинель Маслун
Институт геологических наук НАН Украины,

ул. О. Гончара, 55-б, 01054 Киев, Украина
Приведено региоярусное деление палеогена Карпат и Южной Украины. Впервые для Карпатского региона предложено шкалу региоярусного деления, в основе которой установленные О.  Вяловым, Д. Андрусовым (1963, 1971) русичанский, карпийский и омбронский комплексы (серии). На основании планктонной зональной биостратиграфии обосновано возраст региоярусов в пределах Тетической провинции Украины и корреляцию с горизонтами палеогена сопредельной территории России, а также с Международной стратиграфической шкалой. Объемы региоярусов, их границы, а также диахронность литостратиграфических подразделений устанавливали по корреляционным уровням зональных видов планктонных фоссилий. Нижняя и верхняя границы палеогена в Карпатах и нижняя в Южном регионе Украины обоснованы тремя группами: фораминиферами, наннопланктоном и диноцистами. Верхняя граница палеогена на Юге Украины в краевых фациях майкопа установлена по диноцистам и, частично, по фораминиферам, а в глубоководных отложениях Азово-Черноморского региона – по наннопланктону и фораминиферам.

Ключевые слова: региоярусы, корреляция, наннопланктон, фораминиферы, диноцисты, палеоген, Карпаты, Южная Украина.
Стаття надійшла до редколегії 20.02.2014

Прийнята до друку 16.09.2014





.© Андрєєва-Григорович Аїда, Маслун Нінель, 2014

1   2   3


Скачати 295.09 Kb.

  • Молочанський регіоярус
  • Кавказький регіоярус s. l.
  • Межа олігоцену і міоцену .
  • Українських Карпат // Палеонтологічні
  • PALEOGENE REGIOSTAGE OF THE TETHYS PROVINCE OF UKRAINE: GROUNDING THE AGE AND CORRELATION BY THE PLANKTONIC MICROORGANISMS Aida Andreyeva-Grigorovich, Ninel Maslun
  • РЕГИОЯРУСЫ ПАЛЕОГЕНА ТЕТИЧЕСКОЙ ПРОВИНЦИИ УКРАИНЫ: ОБОСНОВАНИЕ ВОЗРАСТА И КОРРЕЛЯЦИЯ ПО ПЛАНКТОННЫМ МИКРОФОССИЛИЯМ Аида Андреева-Григорович, Нинель Маслун