Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Підготовка та оформлення курсових робіт з основної іноземної мови

Скачати 281.25 Kb.

Підготовка та оформлення курсових робіт з основної іноземної мови




Скачати 281.25 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації08.05.2017
Розмір281.25 Kb.
  1   2

Підготовка та оформлення курсових РОБіт

З ОСНОВНОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ



ВСТУП

Курсова робота – це дослідницько-реферативна праця, яка дозволяє студентові виробити перші практичні навички наукової праці (пошук джерел і робота з ними, реферування наукової літератури, порівняння кількох поглядів на одну проблему, якісна компіляція), виявити рівень філологічних знань та умінь з методики викладання французької мови, продемонструвати вміння самостійно мислити, робити узагальнення та висновки.

Висновок - остаточна думка про що-небудь, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів.

Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

Узага́льнення - основний елемент логіки та міркувань людини. Узагальнення бере за основу існування множини елементів та однієї або декількох властивостей, спільних для цих елементів. Це є основою дедуктивних міркувань.

Філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος - любов і грец. λόγος - слово, учення) - сукупність (єдність) гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток.

Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.

Мето́дика (від грец. μέθοδος - «шлях через») навчання окремої навчальної дисципліни (предмета) - галузь педагогічної науки, що являє собою окрему теорію навчання (приватну дидактику).

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.

Курсова робота студентів ІІІ курсу є одним з перших видів письмової праці разом з рефератами та конспектуванням першоджерел. Її виконання можливе лише після того, як студенти адаптуються до освітнього клімату і вимог та прослухають основні курси, які пояснюють ці вимоги та методику написання письмових праць („Основна іноземна мова (французька)”, „Друга та третя іноземні мови (німецька, італійська)”, „Педагогіка”, „Психологія”, „Лінгвокраїнознавство”, „Методика викладання французької мови”, тощо).

Реферува́ння - це одна з найбільш широко розповсюджених письмових форм отримання інформації, яка дозволяє при сучасному величезному потоці інформації у короткий термін відібрати потрібну спеціалісту інформацію.

Студентство - загальна назва осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах (студенти). Б. Г. Ананьєв визначає студентство як особливу професійно-виробничу групу, здоров'я якої залежить від вікових особливостей розвитку, специфічних особливостей праці та умов життя

Іта́ліки (лат. Italici, однина - Italicus) - у ширшому сенсі: народи, що населяли Апеннінський півострів і навколишні землі - (Сардинію, Сицилію) до створення Римської держави і згодом асимільовані римлянами.

Письмо́ - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби).

Освіта Осві́та - цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

Протягом свого навчання кожний студент романо-германського відділення зобов’язаний написати 2 курсові роботи, тематика яких охоплює основні ділянки його спеціалізації: на ІІ курсі з Зарубіжної літератури, на ІІІ курсі з Основної іноземної мови.

Спеціаліза́ція (від лат. specialis - особливий) - конкретизація, деталізація фаху, набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки, які мають особливості, в межах спеціальності тощо. Логічна дія - класифікація.

Курсова робота є закономірним підсумком теоретичної, науково-практичної роботи студента протягом певного періоду навчання. Тому процес написання курсової роботи — важливий і відповідальний етап підготовки фахівця-правознавця. Мета курсової роботи — закріпити та поглибити теоретичні і практичні знання студентів за спеціальністю, сформувати навички проведення самостійної наукової роботи, навчити основним методам наукового дослідження, формулюванню конкретних наукових висновків, дати практичні рекомендації за вибраною темою.

Спеціальність (лат. specialis - особливий; від species - род, вид) - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Наукове дослідження - процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

Виконання курсової роботи передбачає:



  • поглиблене вивчення, систематизацію та закріплення отриманих за конкретний період навчання теоретичних знань у галузі французької мови та методики її викладання;

  • виявлення здатності студента вибирати та аналізувати наукову або практичну проблему, робити теоретичні висновки та узагальнення, вміти застосовувати знання при вирішенні конкретних наукових і практичних завдань;

  • напрацювання та розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою наукових досліджень;

    Задача - проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.

    Систематиза́ція - процес зведення розрізнених знань про предмети (явища) об'єктивної дійсності в єдину наукову систему, встановлення їхньої єдності. С. є відображенням матеріальної єдності світу і ґрунтується на вивченні суттєвих зв'язків, які об'єднують ці предмети (явища).

    Дослідження Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.



  • визначення рівня підготовленості студента до викладання французької мови.

Студенти обирають теми курслвих робіт з запропонованого кафедрою списку тем. Вони також можуть самостійно пропонувати чи обирати тему у межах визначеної для курсової роботи дисципліни та зазначених викладачем напрямів. Роль викладача полягає у консультаціях щодо точного формулювання теми та пошуку бібліографії.

Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.

Бібліогра́фія (грец. βιβλιον - книжка і γραφω - пишу) - галузь знання про книгу, газету або інший бібліотечний документ, завданнями якої є: виявлення, облік, опис, систематизація і якісний аналіз творів друку; складання різних бібліографічних посібників, які полегшують і сприяють кращому використанню друкованої продукції з науковою, практичною і виховною метою; розробка принципів і методів бібліографування друкованих творів і організації бібліографічної роботи.

Після узгодження, теми затверджуються на засіданні кафедри.

Узго́дження - тип підрядного зв'язку між головним і залежним словами у словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі, відмінку. Наприклад, червона троянда.

В окремих випадках тема може бути уточнена або змінена після затвердження. Підставою для зміни формулювання чи уточнення назви теми є письмова заява студента і відповідне рішення кафедри.

Оцінювання курсової роботи відбувається у вигляді відкритого захисту роботи перед невеликою фаховою комісією у присутності навчальної групи.

Для того, щоби покращити якість студентських робіт та допомогти їм обмінюватися своїми здобутками, проводяться щорічні весняні загальноуніверситетські студентські конференції, на яких студенти виголошують кращі курсові роботи. За їх допомогою студенти здобувають ще й іншу важливу навичку: вміння презентувати свій текст, публічно захищати висловлені тези, долати страх перед аудиторією.

Аудитóрія або авдито́рія (лат. auditorium, від лат. auditor - «слухач») - у збірному сенсі: це публіка, соціальна спільність людей, об’єднана взаємодією з комунікатором (індивідом або групою), які володіють інформацією та доводять її до цієї спільності.

ОРГАНІЗАЦІЯ СПІВПРАЦІ КЕРІВНИКА ТА СТУДЕНТА ПІД ЧАС НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ



Графік підготовки курсової роботи

Перед початком виконання курсової роботи керівник зобов’язаний скласти календарний графік роботи (завдання до курсової роботи) на весь період із вказанням черговості виконання окремих етапів та подати його на затвердження завідувачу випускової кафедри (див.

Співпраця, співробітництво - спільна з ким-небудь діяльність, спільна праця для досягнення мети. Для відображення негативного сенсу цього слова (співпраця з ворогом) використовується слово колабораціонізм.

Додаток 1). В обумовлений термін, на попередньому захисті (у квітні), студент звітує перед кафедрою, яка визначає ступінь готовності курсової роботи.

Затвердження тем і керівників курсових робіт відбувається протягом двох останніх тижнів вересня та першого тижня жовтня у такому порядку:


  • До кінця вересня студенти мають можливість подавати власні пропозиції до тематики курсових робіт на розгляд відповідної кафедри.

    Терміноло́гія - це: Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.

    По́пит і пропози́ція (правильно українською: попит і пропонування) - економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар.

    Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.

    Курсова робота (Курсовий проект) - вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами дослідження, що виконується студентами вищих або середніх-спеціальних навчальних закладів протягом семестру з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.

    Після того, як розгляд пропозицій студентів і затвердження тем відбулися, студенти можуть вибирати теми лише зі списку, запропонованого кафедрами.

  • Тиждень самостійної праці (як правило, друга половина жовтня) повинен завершитися затвердженням планів та бібліографії до курсових робіт.

  • Останній навчальний день осіннього семестру є остаточним терміном для подачі керівникові частини тексту курсової роботи (одного розділу).

    Розді́л (рос. Роздол, уточнююча назва - Старий Розділ) - селище міського типу на південно-західному Опіллі (Миколаївський район Львівської області України).

    О́сінь - одна з чотирьох пір року між літом та зимою. Осінь - перехідний сезон, коли помітно зменшення світлового дня та поступово знижується середньодобова температура повітря. Складається із трьох місяців: в північній півкулі - вересня, жовтня та листопада, в південній - березня, квітня та травня.



  • На початку березня студенти подають на кафедру перший варіант роботи.

  • Кінець березня, як правило, є терміном подачі остаточного (виправленого) варіанту роботи.

  • Протягом квітня керівники перевіряють курсові роботи і подають рецензії з пропонованою оцінкою;

    Реце́нзія - публікація, в якій обговорюється та оцінюється літературний чи науковий твір, театральна вистава, фільм, виставка. Рецензія оприлюднюється у пресі, на радіо чи телебаченні.

    Керівни́к, також мéнеджер - найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними повноваженнями.

    автори курсових робіт повинні представити їх на щорічній студентській конференції; наприкінці квітня відбуваються захисти.


ВАЖЛИВО, що порушення згаданих термінів автоматично означає зниження оцінки:

  • на 1 бал – за невчасну подачу розгорнутої бібліографії, плану та першого розділу роботи (останній навчальний день осіннього семестру);

  • на 2 бали – за запізнілу подачу остаточного варіанту роботи (кінець березня).

Робота, що подана із запізненням на 1 тиждень оцінюється максимально 10 балами, на 2 тижні пізніше – не приймається до захисту. У такому випадку навчальний план вважається невиконаним, що може бути підставою для недопуску до сесії.

Критика - розгляд якогось явища, предмета, особи; його аналіз та оцінка згідно з існуючими нормами, масштабами, цінностями.[Джерело?] Аналіз і оцінка когось чи чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб.

Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.



Етапи наукового дослідження

У сучасній методології прийнято виділяти такі етапи наукового дослідження:

1.

Методологія (грец.- μεθοδολογία - вчення про метод) - сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в науці; вчення про методи пізнання та перетворення дійсності. Основу методології складає мислення та світогляд, як операційне середовище самодисципліни та роботи з інформацією, моделями, алгоритмами.

Вибір теми і формулювання дослідницького завдання (підготовчий етап).

2. Пошук джерел та літератури, опрацювання матеріалів (інформаційний етап).

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

3. Інтерпретація фактів, встановлення зв’язків і залежностей між подіями і явищами (аналітичний етап).

Факт (від лат. factum - зроблене) - поняття, що має виражену суб'єкт-об'єктну природу, що охоплює справжню подію або наслідок діяльності (онтологічний аспект) і, що вживається для вираження особливого різновиду емпіричного знання, яке, з одного боку, здійснює вихідні емпіричні узагальнення, будучи безпосередньою основою теорії або здогадки, а з другого боку - несе у своєму вмісті сліди семантичного впливу останніх (логіко-гносеологічний аспект).

Інтерпретатор мови програмування (interpreter) - програма чи технічні засоби, необхідні для виконання інших програм, вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну, построкову) обробку, перетворення у машинні коди та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює у машинні коди всю програму без її виконання).

4. Написання тексту роботи (наративний етап).

Зупинимося детальніше на кожному з цих етапів.
1. Підготовчий етап.

Обираючи тему, варто враховувати й деякі універсальні правила: тема повинна бути достатньо вузькою, щоб була можливість розглянути її більш чи менш повно у межах невеликого обсягу досліджуваної роботи. Однак вона повинна бути водночас і достатньо важливою, вартою уваги дослідника. Матеріали для дослідження теми повинні бути доступними або в бібліотеці ДНУ, або в інших бібліотеках міста. Вибирати теми варто в межах власної компетенції. Якщо більшість доступної літератури по темі є франкомовною, студенту потрібно впевнитися, що рівень його володіння французькою мовою дозволяє йому її опрацювати, якщо курсова робота потребує перекладу з французької мови на українську з використанням наукової літератури, йому потрібно впевнитися, що з жодною з мов не буде проблем.

Більшість - велика частина чого-небудь, або кількісне переважання прихильників якоїсь ідеї чи рішення над їхніми противниками. Вважається найпершою засадою демократичного способу прийняття спільних рішень, головною й необхідною умовою обрання кандидата на виборну посаду.

Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Пере́клад - відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.

Францу́зи (фр. les Français) чи французький народ (фр. le peuple français) - назва жителів Франції, країни в Західній Європі, що налічує 63 мільйона людей (2008). З юридичної точки зору, французький народ - це всі громадяни Франції, незалежно від їх етнічного коріння чи віри.

Францу́зька мо́ва (фр. français) - мова французів (офіційна мова Франції), франкомовного населення Бельгії, Швейцарії, Канади (у яких є однією з офіційних). Також французькою мовою користується населення багатьох держав Африки, Карибського басейну (Гаїті і т. д.)

Зовсім не в останню чергу тема повинна цікавити студента, або, принаймні, містити певний аспект, який викликає у нього особливий інтерес.



Тема курсової роботи є ширшим поняттям, порівняно з дослідницьким завданням (можна сказати, що вони співвідносяться як об’єкт та предмет об’єкт дослідження). Якщо тема роботи окреслює певний феномен чи явище, на який спрямована увага студента, то дослідницьке завдання повинно максимально точно передати дослідницький задум, який автор намагається втілити у межах своєї праці.

Дослі́дницьке - селище міського типу у Васильківському районі Київської області.

Дослідницьке завдання може містити наступні структурні елементи: запитання, проблема, гіпотеза.

2. Інформаційний етап.

Цей етап передбачає пошук необхідної літератури у бібліотеках та її опрацювання. Фрагменти автентичних документів та наукової літератури, які студент згодом планує використати у тексті курсової, зберігаються у вигляді нотаток.

Автентичність - доказ походження, вірогідність. Автентичний - цілком вірогідний, заснований на першоджерелах.

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.

Фрагмент (лат. fragmentum - уламок, шматок, скалка) - яка-небудь частина цілого.

Нотатки виконують на окремих картках, намагаючись дотримуватися принципу “один приклад – один аркуш”. Дослідникам дуже допомагає звичка зазначати у верхній частині картки джерело, з якого походить матеріал, а на полях – так зване “ключове слово”, що допомагає пригадати, якому явищу, чи методичному прийому присвячений даний фрагмент. Ще більше зусиль і часу варто присвятити зберіганню бібліографічної інформації. До бібліографічної картки (зазвичай вона менша і виготовляється із цупкого паперу або картону) вносять відомості про автора, повну назву видання, типографську інформацію, а також локалізацію книги – бібліотеку чи приватну збірку в якій вона зберігається. Остання інформація виявиться дуже важливою, якщо виникне необхідність повторно звернутися до певних джерел, наприклад, щоб уточнити цитату.

Локалізація (рос. локализация, англ. localization, нім. Lokalisierung f) - обмеження місця дії того чи іншого явища, процесу певними просторовими межами. Наприклад, локалізація загазованої дільниці шахти, локалізація затопленої дільниці (затопленого горизонту), локалізація звалища промислових відходів, хвостосховища тощо.

Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.

Аналіз зібраного матеріалу передбачає його сортування і критичну оцінку. Важливо дотримуватися певної техніки такого дослідження, яка дозволяє досягнути економії часу та зусиль. Передусім потрібно встановити наукову вартість кожної окремої позиції зібраної літератури (не лише «універсальну», а швидше вартість щодо конкретної теми та завдань роботи). Ця вартість визначає і порядок аналізу цієї літератури. Одночасно, слід мати на увазі що новіші праці, як правило, є повнішими і точнішими.

Окремо слід відзначити випадки, коли студентське дослідження присвячене поглядам або вченню якогось автора, яке робиться на основі вивчення відповідних документів. Якщо це так, то аналізуючи матеріал, треба ділити його на наступні три групи:



  • Джерела, тобто праці основного персонажа роботи, його сучасників, біографічні документи, і т. д; офіційні документи.

    Біогра́фія (грец. βιος - життя, грец. γραφω - пишу), персоналія, життєпис - опис життя якої-небудь людини. В основі біографії - описання життя, творчості тощо.

    Докуме́нт - базова теоретична конструкція, яка відноситься до всього, що може бути збережене або представлене, щоб служити як доказ для певної мети.



  • Дослідження, тобто праці написані на цю тему на основі джерел.

  • Допоміжна література (словники, довідники, енциклопедії).

    Енциклопе́дія (лат. encyclopaedia від дав.-гр. ἐγκύκλιος παιδεία - «круг наук», дав.-гр. κύκλος - коло і дав.-гр. παιδεία - навчання, наука) - «коло наук», сукупність наукових знань з широкого кола питань.



Як використовувати джерела? Звернення до праць інших авторів є абсолютно універсальною практикою. Саме так можна продемонструвати, що студент поділяє погляди відомих та авторитетних дослідників.

Абсолют (від лат. absolutus - безумовний, необмежений) - в ідеалістичній філософії і релігійних тлумаченнях - вічна, незмінна нескінченна першооснова Всесвіту (бог, абсолютна ідея тощо). Те, що нічим не зумовлене, ні від чого не залежне.

Авторите́т (нім. Autorität, від лат. auctoritas - влада, вплив) - загальновизнана довіра, пошана.

Можна використати працю відомого автора як приклад – такий підхід є особливо продуктивним, коли порівнюємо дві і більше позиції. Звернення до думок, фактів, сюжетів, викладених у працях попередників, дозволяє помістити курсову роботу у контекст певної наукової дискусії, пов’язати її із ширшими темами і сюжетами. Нарешті, таким чином можна висловити критичні зауваження щодо тих авторів, з поглядами яких автор курсової роботи не погоджується. Використовувати праці інших авторів можна шляхом цитування, перефразовування, або узагальнення.

При виконанні дослівних виписок, які пізніше в тексті можуть стати цитатами, потрібно бути особливо обережними. Переписувати потрібно дослівно, включно з помилками і знаками пунктуації.

Пунктуація (лат. punctuatio: від punctum - «крапка») - система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.

До дослівного цитування вдаються, коли мова джерела є своєрідною, живою, провокативною, або тоді, коли дослівна передача тексту є важливою, тобто тоді, коли зміст цитати може постраждати від перефразовування.

Провокація - дія або низка дій, які мають на меті викликати реакцію тих, кого провокують. Як правило, проводяться, з метою штучного створення складних обставин або негативних наслідків для тих, кого провокують.

Цитування варто звести до мінімуму і вдаватися до нього лише тоді, коли воно справді необхідне. Цитуючи, необхідно дотримуватися кількох формальних правил: цитата повинна бути дослівною, цитата не повинна бути надто довгою, цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися посиланням на джерело у примітці, вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначається трикрапкою ..., пояснення, які розривають текст цитати, подаються у квадратних дужках – [], цитати, які є незавершеним реченням, граматично узгоджуються із авторським текстом



Перефразовування, переказування, як правило, становить матеріал для більшої частини тексту курсової роботи.

Посилання (англ. reference), також поклик - посилання у паперових і електронних документах - уривок, витяг з якого-небудь твору, на який посилаються у викладі, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку.

Квадра́т - чотирикутник, у якого всі сторони рівні і всі кути прямі. Для задання квадрата необхідно і достатньо задати дві точки на координатній площині, які відповідатимуть будь-яким двом кутам та врахувати їх суміжність.

Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

Це означає, що вже на етапі нотаток студент починає писати текст своєї праці. У цьому випадку він намагається передати думку автора якнайближче до оригіналу, але використовуючи власну лексику.

Оригінал - (від лат. originalis - первісний) - первісний, справжній.

Вдаючись до цього способу, необхідно визнати авторство ідеї за допомогою примітки.

Узагальнення дозволяє одним реченням передати зміст цілого розділу або цілої авторської праці.

Нагадаємо, що перефразовуючи, узагальнюючи чи цитуючи праці інших авторів, студент передусім має на меті висловити власну позицію. Найголовніше, що при цьому слід пам’ятати – ця праця повинна бути передусім роботою студента і бути написаною словами студента. Таким чином, чужі тексти використовуються для того, щоб підтвердити власну думку студента, проілюструвати його позицію, протиставити її думці авторитетів чи продемонструвати слабкість аргументації опонентів.

Астені́я, також астені́чний стан, астені́чний синдро́м, астені́чна реа́кція, нерво́во-психі́чна сла́бкість, астенодепреси́вний синдро́м, астеноневроти́чний синдро́м (від грец. Ἀσθένεια  - безсилля, слабкість) - патологічний стан, що виявляється підвищеною стомлюваністю і виснаженням з вкрай нестійким настроєм, ослабленням самовладання, нетерплячістю, непосидючістю, порушенням сну, втратою здатності до тривалого розумового і фізичного напруження, непереносимістю гучних звуків, яскравого світла, різких запахів. У хворих також спостерігають дратівливу слабкість, що виражається підвищеною збудливістю і швидко наступаючим за нею виснаженням, афективну лабільність із переважанням зниження настрою з рисами примхливості і невдоволення, а також слізливістю. Цей синдром є проявом різноманітних порушень.

Опонент - особа, що заперечує, піддає сумніву істинність або слушність тези, яку висунув пропонент у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації і т. ін. Опонент може бути безпосередньо присутнім і особисто брати участь у суперечці.

Слід постійно стежити за тим, щоб наша думка не змішувалась у тексті із цитованою. Дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту.


3. Аналітичний етап можна розділити на 2 частини: критичний аналіз та теоретичний етап.

Критичний аналіз тексту передбачає дві основні процедури – структурний аналіз та оцінювання аргументів.

Аналітика (від грец. άναλυτικά ) - основа інтелектуальної, логіко-мисленевої діяльності, спрямованої на рішення практичних завдань. У її основі лежить не стільки принцип констатації фактів, скільки принцип «випередження подій», що дозволяє організації або індивідові прогнозувати майбутній стан об'єкту аналізу.

Плагіа́т - привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Запози́чення - елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), який було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, а також сам процес (запозича́ння) переходу елементів однієї мови до іншої.

Оцінювання - (фр. evaluation від value ціна, вартість) оцінка, визначення ціни, вартості, визначення кількості, якості продукції, якості ресурсів, придатності тощо; аналіз даних, обстановки.

Структурний аналіз - метод дослідження статичних (сталих) характеристик ієрархічно впорядкованої системи шляхом виділення в ній підсистем і елементів різного рівня і визначення відносин і зв'язків між ними.

У процесі структурного аналізу студент дає відповіді на наступні запитання:

  • Які основні висновки (твердження) пропонує автор? Останні можуть бути висловлені прямо або непрямо, можуть виступати у формі рекомендацій, визначень, фактичних тверджень і т. д.

    Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.



  • Які основні докази використав автор щоб довести свою тезу, яка структура цих доказів?

Оцінювання аргументів також передбачає пошук відповідей на кілька запитань:

  • Чи є докази переконливими (прийнятними)? Цей крок може включати оцінку фактичних тверджень, визначень, а також оцінних суджень.

  • Чи підтримують докази авторські твердження?

  • Чи існують інші міркування чи докази, що могли б підтримати або заперечити твердження автора?

  • Яке загальне враження постає від аргументації?


Пояснювальний або теоретичний етап. На цьому етапі створюється власне наукове знання.

Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.

Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.

Якщо попередні етапи були присвячені переважно роботі з емпіричним (фактичним, дослідним) матеріалом, то цей етап передбачає ряд логічних операцій, спрямованих на його опис, аналіз, пошук зв’язків і залежностей між подіями і явищами. Дослідник намагається осмислити і співставити наявні в його розпорядженні факти, порівняти можливі трактування цих фактів, відстежити тенденції і закономірності. На цьому етапі студент найповніше реалізує своє право на власне розуміння феномену чи методики, які є темою курсової роботи.

Тенденція і тенденційність (від лат. tendo - направляю, прагну) - можливість тих чи інших подій розвиватися в даному напрямку.

Емпірика - все те, що отримано шляхом експерименту, на практиці, засноване на досвіді, спостереженні.

Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

Таке пояснення передбачає застосування певної ідеї, теорії, так званих „позаджерельних” (тобто теоретичних) знань.

Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.


4. Наративний етап. Написання і оформлення тексту курсової роботи.

Курсова робота складається з таких частин: вступ, основна частина (поділяється на кілька розділів), висновки, заключна частина, список використаної літератури, додатки.

Очікуваний обсяг тексту курсової роботи – 20-25 сторінок (без наукового апарату).

Опис результатів дослідження завжди є вибірковим. Одним із перших кроків у написанні тексту наукової роботи є укладання плану, яке передбачає поділ цілості на менші, але логічно між собою пов’язані частини.

Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.

Ло́гіка (грец. λογιχη від грец. logos - слово, значення, думка, мова) - наука про закони і різновиди мислення, способи пізнання та умови істинності знань і суджень.

Залежно від теми, характеру фактичного матеріалу, методів, які використовувалися, дослідники найчастіше вдаються до хронологічного (такого, що розглядає явище у його розвитку в часі), предметного (тематичного) принципу укладання такого плану, або поєднують їх у формі предметно-хронологічного підходу.

Дослі́дник - людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Обидва мають свої переваги і недоліки. Хронологічний підхід змішує важливе і неважливе, не відрізняє одноразових подій від подій «знакових». Як методологічний підхід що наслідує хроніку, він вважається застарілим. На перший погляд, предметний спосіб виглядає набагато зручнішим, оскільки дозволяє проаналізувати явище в цілому, а також розглянути окремі його прояви. Але суто предметний порядок позбавляє текст єдності. Адже будь-які події відбувалися в часі, а отже не можна цілком виключити хронологію з тексту.

Хронологія (від грец. χρόνος - час і λόγος - вчення) - як загальне поняття: послідовність історичних подій у часі; часослів'я, опис і вивчення того, як саме відбувалися певні події в часі (історично).

Незалежно від обраного принципу побудови, вдалий план наукової праці повинен відповідати кільком універсальним вимогам: теми кожного розділу однакові за важливістю а самі розділи – приблизно однакові за довжиною;

Універсалі́зм - віра в те, що моральні цінності - наприклад, права людини - є значною мірою однаковими завжди і всюди. Універсалізм є протилежністю релятивізму.[Джерело?]

охоплювати весь матеріал, що відноситься до теми, але нічого зайвого; теми і зміст окремих розділів не повинні «накладатися»; жоден із пунктів плану не може повторювати назви роботи.

Текст повинен відповідати вимогам літературного стилю мовлення. Однак, слід запозичувати ті основні риси, які характеризують стиль наукової літератури: логічність, чіткість викладення думок, термінологічну точність, яка виключає можливість двоякого тлумачення певних положень, відсутність (або майже відсутність) емоційної забарвленості. Вираз на зразок “Я у моїй роботі дієслово” є неприпустимим для наукового стилю викладення інформації та є однією з найбільш частих стилістичних помилок, що спостерігається у студентів, що пишуть або захищають дипломну роботу.

Театральна лабораторія «ВідСутність» - зразковий художній колектив заснований в 2010 році за ініціативи Юрія Паскара в місті Рівне. Діє на базі Рівненського міського Палацу дітей та молоді.

Дипломна робота - кваліфікаційна робота, призначена для об'єктивного контролю ступеня сформованості умінь та знань розв'язувати типові завдання діяльності, які, в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках до організаційної, управлінської і виконавчої (технологічної, операторської) робочих функцій.

Необхідно уникати персоніфікації та використовувати безособові звороти тупу “В даній роботі дієслово”, наприклад, В даній роботі розглядається…, або вживати першу особу множини (автор роботи, керівник та сокупність авторів використаних джерел) “В даній дипломній роботі ми дієслово”.

Персоніфікація - вид метафори - вираз, що дає уявлення про яке-небудь поняття або явище шляхом зображення його у вигляді живої особи і наділеного її властивостями. Наприклад, зображення у міфах греків і римлян щастя у вигляді капризної богині Фортуни тощо.

Керівник дипломної роботи може попередньо перевіряти виконані розділи та слідкувати за тим, щоб думки та певні положення, що висловлюються студентом, були логічно пов’язані з усім текстом, щоб кожна завершена думка відокремлювалась в абзац, щоб було зрозуміло, що є положеннями, які висуває та підтримує автор даної роботи, а що є запозиченим (в цьому випадку вказується джерело).

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

Досвід рецензування показує, що в курсових роботах зустрічаються такі недоліки:


  • відхід від теми (тема курсової роботи передбачає розкриття одних питань, а фактично розкриваються інші);

  • безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

  • логічні помилки, невміння відокремити головне;

  • невдале поєднання теорії з фактичним матеріалом;

  • переписування матеріалу з друкованих видань, або з Інтернету;

    Рецензування (від лат. recensio - розгляд) або англ. peer review - анонімний розбір і оцінка оригінального наукового, науково-популярного або художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного і т. д.)

    Друко́вані за́соби ма́сової інформа́ції (пре́са) - періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один та більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Д. з. м. і.



  • недотримання методичних рекомендацій щодо оформлення роботи.

У разі негативної оцінки курсова робота повертається студенту, який повинен доопрацювати її з урахуванням зауважень і лише після цього доопрацьований варіант подати науковому керівнику для повторної перевірки. Якщо попередня оцінка позитивна, студент допускається та готується до захисту курсової роботи.

СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ


Найзагальнішим чином структура роботи передбачає: вступ, основну частину, що складається із кількох розділів (кожен розділ супроводжується висновками) та заключною частиною.

Вступ. Завдання вступної частини – зорієнтувати читача у тематиці праці, представити тему роботи і дослідницьке завдання, пояснити, чим важливе або цікаве є звернення до конкретної проблеми (її актуальність), а також окреслити ширший історичний, суспільний чи інтелектуальний контекст, до якого належить явище, що розглядається.

Актуа́льність (від лат. actualis - справжній, теперішній, сучасний, важливий у даний момент, злободенний, назрілий) - абстрактний іменник до прикметника «актуальний». Актуальність - важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність.

Суспі́льне (нім. gesellschaftlich, рос. общественное) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом.

Інтелéкт - це інформаційний потенціал знань конкретної особистості, отриманий в результаті функціонування свідомості, мислення та розуму людини. По відношенню до суспільства використовуються терміни: "Інтелект планети", "Інтелект нації", "Інтелект країни", "Інтелект установи" і тому подібне.

Обов’язково потрібно подати лаконічний огляд літератури, на яку опирався автор курсової роботи. Дуже бажано у вступі описати методи, які використовувалися у процесі роботи над темою, а також пояснити принципи структурної побудови праці.

Структу́ра (лат. structūra, англ. structure, рос. структура, нім. Struktur) - це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова.

Вступ до курсової роботи обов’язково повинен представити читачеві мету, завдання та головну думку праці, той основний висновок, або висновки, до яких прийшов автор у процесі роботи і які він обґрунтує і захистить у основній частині праці. Рекомендований обсяг – до 3 сторінок.

Таким чином, у вступі:

• обґрунтовується актуальність теми, її наукове і практичне значення;

• аргументується вибір предмета того чи іншого аспекту дослідження;

• дається коротка характеристика джерел, аналітичний огляд літератури, що стосується проблеми;

• формулюються мета та завдання дослідження;

• вказуються методи й способи вирішення поставлених завдань (аналіз документів, наукових видань тощо);

• формулюються положення, які відображають думку автора або виносяться на захист.

Залежно від того, наскільки зрозуміло і чітко сформульована мета роботи, настільки вдалими будуть її основні завдання, план, організація виконання, стиль викладу. Правильне визначення мети роботи дасть змогу студенту виділити в ній основний напрям дослідження, упорядкувати пошук і аналіз матеріалу, підвищити якість роботи, уникнути загальних міркувань.

Мета курсової роботи повинна бути тісно пов’язана з її назвою. На основі сформульованої мети студент має визначити основні завдання, які необхідно розв’язати у процесі виконання курсової роботи. Завдання повинні конкретизувати основну мету роботи, а їх визначення пов’язано з назвами основних розділів.



Основна частина роботи. Завдання розділів основної частини – переконливо довести та проілюструвати головну думку автора. „Тканину” тексту складають аргументи – тобто твердження, які супроводжуються логічними доказами або фактичними ілюстраціями. При цьому, для того щоб зробити текст більш читабельним та структурованим, необхідно дотримуватися наступних правил: кожному основному аргументові присвячуємо мінімум 1 абзац; аргументи “проти” (погляди, протилежні до тих, яких дотримується автор) обов’язково повинні бути спростовані; кожен абзац повинен бути об’єднаний однією думкою і відзначатися змістовною та стилістичною єдністю.

Висновок є нагодою озирнутися назад і ще раз підсумувати те, чого студент досягнув у своїй роботі. Іншими словами, якщо вступ упроваджує читача у тематику роботи, підсумок повинен підсумовувати. Тому дуже небажано на цій стадії вводити нові факти, ідеї та аргументи. Висновок – це нагода наголосити на тому, що вже було сказано в основній частині роботи, а не сформулювати думку, яка відвідала автора надто пізно. Обсяг висновків 1-2 сторінки.

Заключна частина. Курсову роботу завершує заключна частина у вигляді цілісного логічно пов’язаного тексту, в якому представлені мета роботи, завдання, методи дослідження, скорочений зміст самого дослідження і загальні (теоретичні та практичні) висновки щодо конкретних власних результатів дослідження, а також того, яку наукову цінність воно має..

Список використаної літератури

Список використаної літератури подається в кінці роботи в алфавітному порядку, а слід за ним, якщо потрібно.

Абе́тка (А́збука, Алфаві́т) (грец. Αλφάβητο, лат. Abecedarium) - розташована в певному порядку сукупність літер, що застосовуються для запису певної мови.

Співвідношення розділів таке: теоретична частина становить 1\2 від основної частини.
ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсову роботу друкують за допомогою комп’ютера на аркушах білого паперу формату А4. При друкуванні тексту роботи необхідно залишати поля таких розмірів: зліва – до 30 мм, справа – 15 мм, зверху – 20 мм та знизу – 20 мм. Текст наукової роботи набирається шрифтом з відсічками (Times або подібним до нього) розміром 14 пунктів, лінійки розміщуються з інтервалом 1,5.

Коли є потреба вставити цитату більшу за 4 лінійки, то текст набирається розміром 12 пунктів. Подібно ж розміром 12 пунктів набираються кінцеві сторінки (додатки, список позначень та скорочень, список використаних джерел та літератури). Кількість знаків на сторінку до 1800.



Титульна сторінка: перша сторінка оформляється як титульна, на ній немає номера сторінки. Зразок оформлення у Додатку 2 .

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, таблиць, малюнків, формул подають арабськими цифрами без знаку «№».

Підро́зділ - у військовій справі - військова одиниця постійної організації, головним чином однорідного складу в кожному роді військ та у спеціальних військах, що організаційно входить до складу більшого підрозділу або військової частини.

Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.

І́ндо-ара́бська' або інді́йська систе́ма чи́слення' є позиційною десятковою системою числення розроблена у 1-4 століттях індійськими математиками. Цифри виникли в Індії і в 10-13 ст. були занесені в Європу арабами, через що часто згадуються як «ара́бські».

Першою сторінкою роботи є титульний лист, другою – реферат та анотація.

Ти́тульна сторі́нка (від лат. titulus - напис, заголовок) - заголовний аркуш видання, основний титульний елемент книги, на якому зазначаються основні відомості про неї - прізвище автора, назву, жанр, місце і час видання, видавництво, марку видавництва, марку серії, номер тому та інше.

Нумерація починається зі сторінки "Вступ", де ставиться цифра "3" зверху посередині сторінки. На наступних сторінках номери проставляються зверху посередині сторінки без крапки після цифри.

Заголовок будь-якої зі структурних частин не може знаходитися в кінці аркуша, після нього мусять бути принаймні два рядки тексту, що знаходяться на відстані 5 мм від заголовка.

Жоден заголовок не може закінчуватися крапкою. Якщо він довший одного рядка, то не слід вживати перенесення (поділу) слів; наступний рядок повинен починатися з того самого відступу.

Заголовки змісту, вступу, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків, списків позначень та скорочень. Перед заголовком залишається проміжок 30 мм від верхнього краю аркуша. Сам заголовок повинен бути розміщений по центру рядка і написаний великими літерами звичайним жирним шрифром розміром 16.

Перене́сення, або Енжамбема́н (фр. enjambement) - віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений незбіжністю ритмічної паузи зі смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість.

Велика літера (заголовна буква) - термін у галузі поліграфічного оформлення і виконання видань та орфографії. Визначає розмір і форму літери.

Після заголовку пропускається один рядок.

Кожен розділ починається з нового аркуша. Перед словом розділ повинен бути відступ 30 мм від верхнього краю аркуша, а саме слово має бути посередині рядка. Розділи позначаються арабськими цифрами. Заголовок розділу має бути розміщений в наступному рядку під номером, по центру рядка. Всі назви пишуть великими літерами звичайним жирним шрифтом. Проте вони відрізняються за розміром: слово розділ та його номер пишуться розміром 18 пунктів, а назва розділу – 16 пунктів.

Розділ може поділятися на підрозділи, які в свою чергу, можуть ділитися на дрібніші структурні частини. Не бажано, щоб ступенів поділу було більше ніж чотири.

Підрозділ і перший його ступінь поділу позначаються арабськими цифрами і починаються без відступу з лівого боку рядка. Треба зберігати невеликий відступ від попереднього тексту між розділами і підрозділами. Це допомагає переключити увагу читача і надати структурі роботи графічної виразності.

Гра́фіка (нім. Graphik, грец. graphikos «написаний») - вид образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору.

Заголовок підрозділу пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом розміром 14 пунктів. Заголовок першого ступеня поділу теж пишеться малими прописними літерами жирним шрифтом, але додатково позначається ще й курсивом.

Заголовок другого ступеня підрозділу позначається великою літерою українського алфавіту з крапкою і пишеться жирним шрифтом розміром 12 пунктів. Відступ від лівого краю поля тексту – 10 мм.

Особливу увагу слід приділити оформленню наукового апарату. До наукового апарату відносять примітки, список використаних джерел та літератури, ілюстративні та статистичні матеріали (мапи, малюнки, таблиці, схеми), списки скорочень, довідкові покажчики.

Покажчики - довідковий матеріал, який допомагає читачеві швидко знайти потрібний текст у виданні.

Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.

Апарат повинен бути не лише об’ємним і точним, але й правильно оформленим.

Кожен розділ має свою окрему нумерацію підрядкових посилань. В тексті перед цифрою посилання пробіл не ставиться. Цифра посилання ставиться після дужок та лапок, але перед комою чи крапкою. Текст посилання, який відділяється від основного тексту лінією завдовжки 50 мм, пишеться звичайним шрифтом розміром 10 пунктів і знаходиться на тій самій сторінці, на якій в основному тексті зазначено посилання.

Примітки. Посилання в тексті повинно зустрічатися кожен раз, коли автор цитує, переповідає, або згадує думку іншого автора або певний документ. Примітки можуть бути підрядковими (розміщуються внизу сторінки) та наскрізними (наприкінці відповідного розділу або праці в цілому). Крім книжкових посилань, існують змістовні посилання-примітки, які використовуються, коли необхідно додати коментар, але не бажано розривати основний текст своєї праці.

Посилання на іншомовну літературу латинським шрифтом оформляється за таким самим зразком, однак замість згаданих вище стандартних скорочень використовуються формули: Idem, Ibid.

Додавання - бінарна арифметична операція, суть якої полягає в об'єднанні математичних об'єктів.

Кни́га, книжка - письмовий запис, неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу, набір письмових, друкованих, ілюстрованих або порожніх аркушів, виготовлених з паперу, пергаменту або іншого матеріалу, як правило, скріплених з одного боку.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Усі курсові роботи виконуються державною мовою (українською) або мовою за спеціальністю (тобто французькою). Захист роботи проходить тільки французькою мовою.



Вид роботи

Формат (поля, шрифт, інтервал)

Обсяг

Кількість використаних джерел

Курсова робота



Поля:

ліве – 3 см

праве – 1,5 см

верхнє – 2,5 см

нижнє – 2 см

Шрифт: 14 пт, Times New Roman;

а) для заголовку розділу - Times New Roman, - 16 пт,

б) для підзаголовків - Times New Roman, - 14 пт.

Інтервал основного тексту - полуторний, заголовків та підзаголовків – подвійний.

20-25 стор.


від 20 і більше



На титульному аркуші вказується повна назва університету, факультету, кафедри, тема роботи, прізвище та ім’я керівника, виконавця, рецензента та завідувача випускової кафедри, рік і місто, де написана робота.

Факульте́т (нім. Fakultät, від лат. facultas - спроможність, здатність) - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії.

Усі сторінки повинні бути пронумеровані арабськими цифрами зверху по центру.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Список використаної літератури складається в алфавітному порядку. Спочатку подаються вітчизняні джерела (україномовні, російськомовні), за ними закордонні, далі список довідкової літератури (вітчизняної, потім закордонної), а в кінці – художня література, періодичні видання, адреси інтернет-сайтів.

Сайт або веб-сайт (від англ. website, місце, майданчик в інтернеті) - сукупність веб-сторінок, доступних у мережі Інтернет, які об'єднані як за змістом, так і за навігацією під єдиним доменним ім'ям. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількох серверах.

Російськомовні (англ. Russophone) - люди, що використовують російську мову як рідну.

Преса - друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року. Під пресою розуміють газети, журнали, альманахи, збірки, бюлетені, рідше книги, листівки, що мають визначений наклад.

Складений таким чином список використаних джерел подається в кінці роботи. В тексті дипломної роботи при наявності цитування певного автора необхідно одразу робити посилання на першоджерело (наприклад: [3, с.

Першоджерело, первинне джерело - безпосереднє джерело певних відомостей або оригінальна основоположна праця в якій-небудь галузі науки, культури тощо.

45], де 3 – номер джерела згідно списку використаної літератури, а 45 – сторінка). У протилежному випадку при оформленні роботи студент буде змушений витратити багато часу, щоб відтворити ці дані.

В рамках однієї роботи не слід вживати два різних терміни – "список використаних джерел" та "бібліографія", оскільки перший являє собою список реально використаних джерел, а інший – список джерел стосовно проблематики дипломної роботи, який не обов'язково використовувався у роботі, але був опрацьований студентом при її написанні. У протилежному випадку (разом зі списком використаних джерел) слід окремо додати і бібліографію. Приклади бібліографічного опису згідно національного стандарту України від 1.07.2007.

Бібліографічний опис - це сукупність бібліографічних відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні, і є результатом аналітико-синтетичної переробки інформації.


ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У КУРСОВІЙ РОБОТІ

Книга (один автор)

Васильєв, В.В. Система адаптації робітників до професійної діяльності /В.В.

Робітники́, також працівники́, трудівники́ - наймані особи, зайняті в безпосередньому виробництві, рідше у сфері послуг; виконавці найнижчої ланки технологічного чи управлінського ланцюга. В правовому суспільстві права й інтереси робітників захищено трудовим правом[Джерело?].

Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.

Васильєв. – Д.: Вид-во ДДУ, 1999.-300 с.

Попович, В.В. Соціальні чинники катастроф (чорнобильський досвід): монографія /В.В.

Моногра́фія (англ. monograph, нім. Monographie f) - наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Попович.-К.:Центр соціальних експертиз і прогнозів Інституту соціології НАНУ,1999.-86 с.

Експерти́за (від лат. expertus - досвідчений, знавець) - розгляд, дослідження експертом-фахівцем якихось справ, питань, що потребують спеціальних знань. У найбільш загальному вигляді експертиза - це спосіб аналізу причинно-наслідкових зв'язків не тільки стосовно того, що вже відбулося, але й того, що очікується, має або може відбутися; це спосіб пізнання певної реальності у тих випадках, коли ця реальність не піддається прямому вимірюванню, обрахуванню і взагалі якому завгодно «об'єктивному дослідженню».

Прогноз (грец. prognosis – «знання наперед») - спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища.

Соціа́льне (лат. socialis - товариський, громадський) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом для позначення характеристики однієї із сторін суспільного життя.

Соціоло́гія (від лат. societas - «суспільство» та грец. λογος - «вчення», «знання», «наука») - наука про умови та процеси у суспільстві, а також їх дослідження. Соціологія постала з епохи Просвітництва як системно-критична наука соціального і зайняла проміжне місце між природничими та гуманітарними науками.



Книга (два, три, чотири автори)

Пономаренко, Л.А. Основы создания гибких автоматизированных производств /Л.А.Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов; под ред. Б.Б.Тимофеева.-К.: Техника, 1986.- 144с.



Книга (два видавництва)

Бахвалов, Н.С.

Видавни́цтво - спеціалізоване підприємство, основним видом діяльності якого є підготовка і випуск у світ видавничої продукції (Закон від 05.06.1997 р. № 318/97-ВР «Про видавничу справу»).

Численные методы: учебное пособие для физ.-мат. специальностей вузов /Н.С. Бахвалов, Н.П.Жидков, Г.М.Кобельков; под общ. ред. Н.И.Тихонова.- 2-е изд.- М.:Физматлит; СПб.: Нев.диалект, 2002.- 630 с.



Книга (п’ять і більше авторів)

Белоусова, Н.И. Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства./ Н.И.Белоусова, Е.И.Вишняк, В.Ю.Левит, Т.М.Черевченко, П.И.Петров.- М.: Экономика, 1981.- 62 с.



Примітка. В описі можуть наводитися дані про всіх осіб та (або) організації, що вказані в джерелі інформації. За необхідності скоротити їх кількість вказують першого автора з додаванням у квадратних дужках скорочення “та ін.”

Багатотомне видання:

документ в цілому

Грушевский, М.С. История украинского казачества: В 2-х т. / М.С.Грушевский.- К., 1913-1914.



окремий том

Казьмин, В.Д. Справочник домашнего врача. В 3 ч. Ч.2. Детские болезни. /В.Д.Казьмин.- М.: АСТ, 2002.- 503 с.


  1   2


Скачати 281.25 Kb.