Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Післядипломної педагогічної освіти кафедра педагогіки І психології Житомирський обласний центр

Післядипломної педагогічної освіти кафедра педагогіки І психології Житомирський обласний центр




Сторінка2/4
Дата конвертації07.06.2017
Розмір0.51 Mb.
1   2   3   4

Психокорекція тривожності.


Дітей з високою тривожністю потрібно постійно підбадьорювати заохочувати, висловлювати впевненість в їх успіху, можливостях Щоб подолати скутість, треба допомагати дитині розслаблятися, знімати напруження за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ.

Спорт (англ. sport, походить від давньофранцузьського фр. disport - «дозвілля», «розвага») - організована за певними правилами діяльність людей, що полягає в зіставленні їх фізичних та інтелектуальних здібностей, а також підготовка до цієї діяльності та міжособові стосунки, що виникають в процесі гри.

Допоможе інсценізація етюдів на виявлення сміливості, рішучості, що вимагає від дитини психоемоційного ототожнення себе і персонажем.

Інсценізація або Інсценівка (лат. in - на і лат. scaena - сцена) - переробка літературного твору (прозового, поетичного) для постановки його на сцені або для радіо- чи телевистави. Інсценізація має на меті засобами драматургії передати ідейно-художній зміст твору, тут можлива і його інтерпретація.

Сміливість, смілість - смілива психологічна установка та поведінка, рішучість у вчинках, самовпевненість й здатність людини долати почуття страху та розгубленості. Сміливість - це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров'я чи престижу) зберегти стійкість організації психічних функцій і не знизити якість діяльності.

Персона́ж (фр. personnage, від лат. persona - маска, роль, особа) - діюча особа, істота художнього (мистецького) твору: міфу , книги, образотворчого мистецтва, спектаклю, кінофільму, гри тощо.

Ігри, які виражають тривожність, неспокій учасників, дозволяють емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на грунті психологічного розототожнення з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.

Ігри, етюди, вправи.

1. Тінь.

Звучить музика А. Петрова “Поклик сині” (з кінофільму “Синя птиця”).

Кінофі́льм, також фільм, кіно, кінострічка - аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та який є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників.

Двоє дітей ідуть по дорозі через поле: одна попереду, а друга на два-три кроки позаду. Друга дитина — це “тінь” першої. “Тінь” повинна точно повторювати всі дії першої дитини, яка то зірве квітку на узбіччі, то нагнеться за красивим камінцем, то поскаче на одній нозі, то зупиниться й подивиться з-під долоні тощо.

Завдяки повторенню рухів першої дитини друга позбувається тілесної скованості.



2. У магазині дзеркал.

У магазині стояло багато великих дзеркал. Туди ввійшов чоловік, на плечі у нього була мавпочка. Вона побачила себе в дзеркалах і подумала, що це інші мавпочки, і стала корчити гримаси. Мавпочки відповіли їй тим же. Вона пригрозила кулаком і їй з дзеркал пригрозили, вона тупнула ногою, всі мавпочки тупнули ногою. Що не робила мавпочка, всі точно повторювали її рухи.

Гра допомагає учасникам розслабитися, зробити поведінку спонтанною.

Дзе́ркало, діал. лю́стро (пол. lustro < італ. lustro), заст. і поет. свіча́до (від пол. zwierciadło, контамінація з «світити») - гладка поверхня, яка відбиває світло і дозволяє отримати зображення предмета.

Поведі́нка - родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.



3. Протилежні рухи.

Діти шикуються в дві шеренги, одна навпроти другої. Під музику “Канадської народної пісні” на початок кожного такту друга шеренга виконує рухи, протилежні рухам першої. Якщо перша шеренга присідає, то друга підскакує і т. ін.

Гра дозволяє подолати руховий автоматизм, виховує сміливість діяти за власним спонуканням.

4. Дракон кусає свій хвіст.

Гравці стоять один за одним, тримаючись за талію того, хто стоїть попереду. Перша дитина — це голова дракона, остання – кінчик хвоста. Поки звучить музика Д. Нурієва “Східний танець”, перший гравець намагається схопити останнього — дракон ловить свій хвіст. Всі інші діти чіпко тримаються один за одного. Якщо дракон спіймав свій хвіст, то наступного разу на роль голови дракона призначається інша дитина.

Гра викликає емоційне збудження, бадьорий настрій.

5. Сова.

Діти обирають ведучого — сову, яка сідає в гніздо і спить. У той час діти починають бігати і стрибати. Потім ведучий говорить; “Ніч!” Сова розплющує очі і починає літати. Всі гравці відразу повинні замерти. Хто поворухнеться або засміється, стає совою. І гра продовжується. Музичний супровід — “Балалар” О.

Збу́дження - стан нервового піднесення, неспокою, хвилювання, підвищеної активності, пожвавлення.

Музика до фільму (англ. film score), також іноді фонова музика (англ. background music[en], incidental music[en]) - ряд композицій, написаних спеціально для музичного супроводу фільму. Дані композиції є саундтреками і є частиною усієї звукової доріжки фільму.

Гельфуса.

Гра відволікає від гнітючих переживань, повертає добрий настрій.

6. Річка.

У грі беруть участь дві групи дітей. Позначивши на підлозі нешироку річку, підходять до неї по одному від кожної групи і пробують її перескочити. Хто перескочив, повертається до своєї групи. А хто ні – повинен перейти в сусідню.

В якій групі під кінець гри дітей виявиться більше, та й виграла.

Гра супроводжується азербайджанським народним танцем в обробці С.

Азербайджанці (азерб. azərbaycanlılar آذربایجانلیلار, azərilər آذری لر, azərbaycan/azəri türkləri) - тюркомовний народ, який становить основне населення Азербайджану і значну частину населення північного заходу Ірану (Іранського Азербайджану).

Рустамова.

Гра виховує сміливість, впевненість у власних силах.

7. Віддай.

Дитина вимагає віддати їй іграшку.

Тілесні прояви. Кисті рук тримати горизонтально долонями вгору. Гра розвиває здатність відстоювати свої інтереси.

8. Відійди!

Дитина відштовхує кривдника.

Тілесні прояви. Кисті рук тримати вертикально, долонями назовні. Гра навчає самозахисту адекватними небезпеці засобами.

9. Гра в сніжки.

Зима. Діти в саду грають у сніжки.

Етюд супроводжується музикою Г. Струве “Весела гірка”.

Тілесні прояви. Нагнутися, схопити двома руками сніг, розпрямитися і кинути сніжку різким коротким рухом, широко розкриваючи пальці.

Гра сприяє розслабленню, емоційному піднесенню.

10. Ведмедики одужали.

Захворіли ведмедики Тім і Том. До них прийшов лікар Зай. Він вилікував ведмедиків. І їм стало дуже добре. Не болять більше животи у Тіма і Тома.

Тілесні прояви. Положення сидячи, ноги розведені, тіло відхилене назад, підборіддя ледь підняте, посмішка.

Підборі́ддя - нижня частина обличчя, розташована донизу від нижньої губи. Форма підборіддя визначається будовою кісток нижньої щелепи, поруч м'язів: підборідній, квадратної м'язом нижньої губи і трикутної, а також жировими відкладеннями.

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

Етюд забезпечує переживання полегшення, звільнення від страждання.



11. Битва.

У залі звучить музика П. Хоффера “Битва”.

Одна дитина удає з себе Івана-царевича, який бореться з триголовим Змієм Гориничем і перемагає його. Радий і гордий своєю перемогою Іван-царевич.

Тілесні прояви. 1) У виконавця ролі Змія Горинича голова і кисті рук — це голови Змія Горинича. Вони хитаються, роблять випади в бік Івана-царевича, опадають по черзі (відрубані), піднімаються (виростають нові). Іван-царевич з помітним зусиллям розмахує уявним мечем. 2) Поза і міміка переможця. Плечі розправлені, ноги ледь розставлені, голова відкинута, брови підняті, губи складені в посмішку.

Етюд дозволяє пережити радість перемоги і гордість за свої утіхи.

12. Я — грізний боєць.

Хлопчик почуває себе сильним і хоробрим. Він, поки звучить музика Г. Шумана “Марш”, крокує по залу, уявляючи себе грізним бійцем.



13. Попелюшка.

У залі звучить музика М. Воловаца “Попелюшка і принц” (уривок).

Дівчинка удає із себе Попелюшку, яка приходить додому після балу дуже сумною; вона загубила туфельку...

Тілесні прояви. Опущена голова, зведені брови, опущені кутики губ, сповільнена хода.

Завдяки даному етюду можна виразити сум і страждання, які викликані важливою обставиною.

14. Острів плакс.

Мандрівник потрапив на Чарівний острів, де живуть самі плакси.

Чарівний острів (англ. Magic Island) - американський фільм 1995 року.

Він намагається втішити то одну, то іншу Дитину, але всі діти-плакси відштовхують його і продовжують плакати.

На час етюду звучить музика Д. Кабалевського “Плакса”.

Міміка. Брови підняті і насуплені, рот напіввідкритий.

Через вираження суму і плачу досягається розуміння їх об’єктивної безпідставності і безглуздості.

15. Лисеня боїться.

Лисеня побачило на другому березі струмка свою маму, але воно не наважується ввійти у воду. Вода така холодна, та й глибоко тут.

Тілесні прояви. Виставити ногу вперед на носок, потім повернути ногу на місце. Повторити цей рух кілька разів. Для більшої виразності можна імітувати стріпування з ноги уявних краплин води.

Вираження страху перед холодною водою сприяє його подоланню, оскільки зустріч з мамою є надто привабливою перспективою.

Перспекти́ва (фр. perspective, від лат. perspicio - ясно бачу) - система зображення об'ємних тіл на площині або якій-небудь іншій поверхні, яка враховує їх просторову структуру й віддаленість окремих їх частин від спостерігача.



16. Собака гавкає і хапає за п’яти.

Дитина гуляє. Мимо на повідку йде собака. Він гавкає на хлопчика і намагається, натягуючи поводок, дістати мордою до його ніг.

Хлопець скорочено хлоп або хлопак - молода неодружена особа чоловічої статі, дитина чи підліток чоловічої статі. Молодий чоловік, юнак, парубок, легінь.

Під час етюду звучить музика Г. Фріда “Поява великого собаки”. Етюд виховує сміливість.



17. Страх.

Хлопчик боїться самоти. Він нерухомо сидить на стільці і зі страхом дивиться на двері. Раптом в іншій кімнаті хтось причаївся, що тоді?

Під час етюду звучить музика М. М’ясківського “Тривожна колискова”.

Тілесні прояви. Голова відкинута назад і втягнута у плечі. Брови йдуть угору, очі розширені, рот розкритий ніби для вигуку.

Запитання. Чи була у хлопчика причина боятися?

Етюд дозволяє позбутися страху, викликаного хворобливою уявою дитини про можливу небезпеку.



18. Гроза.

За вікном гроза. Ллє дощ. Крешуться блискавки. Грізно гримить грім.

Дитина вдома сама. Вона стоїть біля вікна. В момент сильною гуркоту грому їй стає страшно.

Звучить музика М. Раухвергера “Грім”.

Тілесні прояви. Голова закинута і втягнена у плечі; очі широко розкриті; рот відкритий; долоні ніби відгороджують від обличчя страт не видовище.

Етюд дозволяє виразити страх як засіб мобілізації внутрішніх сил дитини в момент небезпеки.

Блискавка - електричний розряд між хмарами або між хмарою і землею. У процесі утворення опадів у хмарі відбувається електризація крапель або льодяних частинок. Внаслідок сильних висхідних потоків повітря в хмарі утворюються відокремлені області, заряджені різнойменними зарядами.

Мобіліза́ція- комплекс заходів, спрямованих на переведення державної інфраструктури та військових сил країни у військовий стан у зв'язку з надзвичайними умовами всередині країни або ж за її межами. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.



19. Момент відчаю.

Дитина приїхала з батьками в чуже місто, але на вокзалі відстала від них. Хлопчик вийшов на привокзальну площу. Він розгубився, не знає, куди йти. Звучить музика М. Лисенка “Момент відчаю” (уривок).

Тілесні прояви. Голова нахилена вперед і втягнута у плечі, плечі підняті, брови йдуть вгору і насуплюються, губи розкриті так, що видно верхній ряд зубів, одна рука з силою стискає другу.

Запитання. Що треба робити, коли загубишся в чужому місті?



20. Сміливий заєць.

Заєць любив стояти на пеньку, голосно співати пісні й читати вірші. Він не боявся, що його може почути вовк.

Тілесні прояви. Положення стоячи, одна нога ледь попереду другої, руки закладені за спину, підборіддя підняте. Міміка. Впевнений погляд.

21. Штанга.

Дитина піднімає “важку штангу”. Потім кидає її. Відпочиває. Етюди 21 — 23 навчають прийомів саморозслаблення.



22. Петрушка стрибає.

Гравець зображає Петрушку, який м’яко і легко стрибає.

Стрибки на двох ногах одночасно з м’якими, розслабленими колінами і корпусом, обвислими руками і опущеною головою.

Тілесні прояви. Ноги зігнуті в колінах, корпус тіла трохи нахилений вперед, руки висять вздовж тіла, голова нахилена вниз.

Етюд супроводжується музикою Д. Кабалевського “Клоуни”.

23. Спляче кошеня.

Дитина виконує роль кошеняти, яке лягає на килимок і засинає. У кошеняти повільно піднімається і опускається животик.

Етюд супроводжується музикою Р. Паулса “День розстає, ніч настає” (колискова).

ІМПУЛЬСИВНІСТЬ

Імпульсивність — це особливість поведінки людини, яка полягає у схильності діяти за першим спонуканням. Імпульсивна людина поводиться нестримано, піддається ситуативним емоційним поривам, не враховує інтереси інших людей.

Нормально, що всі дошкільники імпульсивні, адже через свій егоцентризм вони дбають насамперед про задоволення власних потреб.

Егоцентризм (лат. Ego - «я», лат. centrum - «центр») - нездатність чи невміння індивіда встати на чужу точку зору. Сприйняття своєї точки зору як єдиної існуючої. Термін введений в психологію Жаном Піаже для опису особливостей мислення, характерного для дітей у віці до 8-10 років.

Однак ступінь імпульсивності у різних дітей неоднаковий. Значна емоційна розгальмованість зумовлює труднощі у вихованні дошкільників і молодших школярів.



Ознаки імпульсивності:

— невміння чекати, нетерплячість;

здатність легко ображатися;

дратівливість, емоційна нестриманість;

Роздратування - неприємний психічний стан, що характеризується такими ефектами, як дратівливість та відволікання від свого свідомого мислення. Це може призвести до таких емоцій, як розчарування та гнів.

— легке відволікання уваги;

— безтурботність, легковажність, безвідповідальність;

— нелюбов до тривалої монотонної роботи;

— жадоба нових вражень, змін. Причини імпульсивності:

— вікова особливість психіки дітей, пов'язана із слабкістю емоційно-вольової саморегуляції поведінки, не сформованістю підпорядкування мотивів;

— потурання дорослими емоційній нестриманості дитини, намагання вдовольнити її найменші забаганки;

— слабка емоційно-образна пам'ять, нездатність затримати спонукання, утримати мету діяльності;

гіперактивність унаслідок переважання збудження над гальмуванням;

— надмірно багате різноманітними подразниками середовище;

—фізичне нездужання дитини. Вимірювання імпульсивності.

Тут і далі використовуємо алгоритм обробки даних, запропонований для визначення тривожності.

Гіперакти́вність - стан, при якому активність і збудливість людини перевищує норму. У випадку, якщо подібна поведінка є проблемою для інших, гіперактивність трактується як психічний розлад. Гіперактивність частіше зустрічається у дітей і підлітків, ніж у дорослих людей, оскільки викликається емоціями.

Подра́знення - у біології та фізіології, стан, що супроводжується запальною або болісною реакцією організму на дію зовнішнього або внутрішнього подразника. Подразники можуть бути хімічними, механічними, термальними, променевими.

Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.

Обро́бка да́них - систематична цілеспрямована послідовність дій над даними. Обробка даних містить в собі множину різних операцій.



Зміст анкети:

1. Дитина завжди знаходить швидку відповідь, коли про щось запитують (можливо, і неправильну, але дуже швидку).

2. У неї часто змінюється настрій.

3. Часто відчувається, що їй усе набридло.

4. Швидко, не вагаючись, приймає рішення.

5. Часто відволікається на заняттях (уроках).

6. Коли хтось із дітей на неї кричить, вона також кричить у відповідь.

7. Звичайно, впевнена, що впорається з будь-яким завданням.

8. Це людина дії, розмірковувати не вміє і не любить.

9. В іграх не підкоряється загальним правилам.

10. Гарячкує під час розмови, часто підвищує голос.

Шкала оцінювання:

Висока імпульсивність — 8—10 балів.

Оцінювання - (фр. evaluation від value ціна, вартість) оцінка, визначення ціни, вартості, визначення кількості, якості продукції, якості ресурсів, придатності тощо; аналіз даних, обстановки.

Середня імпульсивність — 4—7 балів.

Низька імпульсивність — 1—3 бали.


Психокорекція імпульсивності


Загальні рекомендації. Спілкуючись з імпульсивною дитиною, особливо відзначайте кожну успішну спробу стриматися, не піддатися спокусі, ситуативному бажанню. Хваліть за виявлене (хай мінімально) терпіння, висловлюйте надію, що дитина може, якщо захоче, справитись із собою, не буде поспішати, а розмірковувати і правильно вирішувати, як їй діяти. У сюжетно-рольових іграх і драматизаціях корисно, щоб малюк виконував роль, яка вимагає відповідальності, організації ефективної діяльності групи, узгодження інтересів різних людей.

Буди́нок - вид будівлі із внутрішнім наземним простором (приміщеннями), що створена та використовується людьми.

Узго́дження - тип підрядного зв'язку між головним і залежним словами у словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі, відмінку. Наприклад, червона троянда.



Ігри, етюди, вправи.

1. Що чути.

Ведучий пропонує дітям послухати й запам'ятати те, що відбувається за дверима. Потім він просить розповісти, що вони чули. Ігри 1—4 розвивають увагу й самоконтроль.

Стриманість або утримання (грец. егкратеіа, англ. self-control, abstinence, chastity) - моральна якість та чеснота, вважається невідступним та свідомим пануванням розуму над пристрастями й іншими недобрими поривами.



2. Будь уважним!

Діти крокують під “Марш” С. Прокоф'єва. Потім на слово “зайчики”, вимовлене ведучим, діти повинні почати стрибати, на слово “коники” — ніби вдаряти “копитом” об підлогу, “раки” — задкувати. “птахи” — бігати, розмахуючи руками, “лелека” — стояти на одній нозі.



3. Канон.

Гравці стоять у колі. Під мелодію хороводу діти по черзі роблять наступні рухи: один присідає й устає, другий плескає у долоні, третій присідає й устає і т. ін.



4. Чотири стихії.

Гравці ходять по колу. Ведучий домовляється з ними: якщо він скаже слово “земля”, всі повинні опустити руки вниз, якщо слово “вода” — витягнути руки вперед, слово “повітря” — підняти руки вгору, слово “вогонь” — здійснити обертання в променевозап'ясткових ліктьових суглобах.

Ліктьовий суглоб Ліктьовий суглоб (лат. articulatio cubiti) - блокоподібний суглоб у верхній кінцівці чотириногих, який з'єднує передпліччя з плечем. У людини утворений суглобною поверхнею нижнього епіфіза плечової кістки - її блоком і голівкою, суглобними поверхнями на ліктьовій кістці - блокоподібною і променевою вирізками ліктьової кістки, а також голівкою й суглобовим обводом променевої кістки.

Хто помиляється — вважається програвшим.



5. Запам'ятай рухи.

Діти повторюють рухи рук і ніг за ведучим. Коли вони запам'ятають послідовність вправ, повторюють їх у зворотному порядку.

Послідо́вність - функція визначена на множині натуральних чисел яка набуває значення на об'єктах довільної природи. f : N → X \,\rightarrow \,\!X} .

Ігри 5—8 розвивають пам'ять і самоконтроль.



6. Запам'ятай своє місце.

Діти стоять у колі або в різних кутках залу, кожен повинен запам'ятати своє місце. Під музику І. Дунаєвського “Галоп” всі розбігаються, а із закінченням музики повинні повернутися на свої місця.



7. Запам'ятай свою позу.

Діти стояти у колі або в різних кутках зали, кожна дитина повинна стати у будь-яку нову позу і запам'ятати її. Коли зазвучить музика, всі діти, розбігаються, з її закінченням вони повинні повернутися на свої місця і стати в ту саму позу.



8. Запам'ятай порядок!

4—5 гравців шикуються один за одним у довільному порядку. Ведучий, подивившись на дітей, повинен відвернутися й перелічити, хто за ким стоїть. Потім ведучим стає інший.



9. Прапорець.

Гравці ходять по залу під “Болгарську пісню” (обробка Т. Ломової). Коли ведучий підніме вгору прапорець, всі діти повинні зупинитися, хоч;і музика продовжує звучати.

Ігри 9—12 спрямовані на подолання рухового автоматизму, розвиток уваги й пам'яті.

10. Заборонений номер.

Гравці стоять у колі. Вибирається цифра, яку не можна вимовляти, замість її вимови гравець плескає в долоні. Наприклад, заборонений номер 5. Починається гра, коли перша дитина скаже “один”, друга продовжує рахунок і так до п'яти. П'ята дитина мовчки плескає в долоні п'ять разів. Шостий говорить “шість” і т.д.



11. Стоп!

Діти йдуть під музику Е. Жака-Далькроза “Ритмічний етюд”. Раптово музика обривається, але діти повинні йти далі у тому ж темпі, поки, ведучий не скаже “Стоп!”



12. Заборонений рух.

Діти стоять обличчям до ведучого. Під музику І. Дунаєвського “До чого ж хороше навкруг” на початку кожного такту повторюють рухи для рук, які показує ведучий.



13. Слухай команду!

Діти крокують під маршову музику в колоні один за одним. Коли музика припиняється, всі зупиняються й слухають команду ведучого, вимовлену пошепки, і тут же її виконують. Команди даються тільки на виконання спокійних рухів. Гра проводиться, доки група слухає, і точно виконує завдання.

Ігри 13—14 сприяють заспокоєнню збуджених дітей та їх організації.

14. Дивись на руки!

Діти стають один за одним, перший — командир. Під час спокійного маршу (Р. Паулс, “Червоні квіти”) по колу командир показує різні рухи рук, решта дітей повторюють ці рухи. Потім вибирається новий командир. Він повинен придумати інші рухи, решта учасників їх повторює.



15. Насос і м'яч.

Грають двоє. Один — великий надувний м'яч, другий насосом, надуває цей м'яч. М'яч стоїть, обм'якнувши всім тілом, на напівзігнутих ногах; руки, шия розслаблені. Корпус, нахилений трохи вперед, голова опущена (м'яч не наповнений повітрям). Товариш починає надувати м'яч, супроводжуючи рухи рук (вони нагнітаючі. повітря) звуком “с”. З кожною подачею повітря м'яч надувається все більше. Почувши перший звук “с”, він вдихає порцію повітря, одночасно випрямляючи ноги в колінах, після другого “с” випрямився тулуб, після третього — у м'яча піднімається голова, після четвертого — надулися щоки і навіть руки відійшли від боків. М'яч надуто. Насос перестав накачувати. Товариш висмикує з м'яча шланг насоса... З м'яча із силою виходить повітря зі звуком “ш”. Тіло знову обм'якло, вернулося у вихідне положення.

Етюди 15—17 забезпечують розслаблення м'язів надміру збуджених дітей, заспокоєння, досягнення душевної рівноваги.

Гравці міняються ролями.



16. Гойдалка (для дітей 6—7 років).

Дитина, стоячи, гойдається.

Тілесні прояви. 1) Ноги ледь розставлені, обидві ступні торкаються підлоги, але вага тіла перенесена на одну ногу. Переносити вагу тіла з однієї ноги на другу.

Перене́сення, або Енжамбема́н (фр. enjambement) - віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений незбіжністю ритмічної паузи зі смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість.

2) Виставити одну ногу вперед, перенести на неї вагу тіла, погойдатися вперед-назад. Для більшої експресії згинати й випрямляти коліна.

Етюд супроводжується музикою Я. Степової “На гойдалці”.



17 Фея сну.

Діти сидять на стільцях, розташованих по колу на досить великій відстані один від одного. Звучить “Колискова” К. Дуйсекєєва. До дітей підходить дівчинка з тоненькою паличкою в руці — це фея сну (хлопчик — чарівник), фея торкається плеча одного з гравців паличкою, той засинає (нахиляє голову і закриває очі). Потім фея обходить решту дітей, торкаючись їх, чарівною паличкою...

Чарівна паличка - казковий атрибут, невелика паличка з деревини, що володіє чарівними властивостями. Перетворює характерні рухи та слова на магічні закляття, які чинять магічний вплив на дійсність. Використовується для заклинань та помішування настійок.

Фея дивиться на дітей: усі сплять, посміхається, тихенько йде.



18. Собака принюхується.

Мисливський собака, побачивши дичину, миттєво завмер у напруженій позі. Морда у нього витягнулась уперед, вуха нагострилися, очі нерухомо дивляться на здобич, а ніс безшумно втягує приємний і дражливий запах.

Етюди 18—20 спрямовані на вираження уваги й інтересу, сприяють саморегуляції поведінки.

19. Лисичка підслуховує.

Лисичка стоїть біля вікна хатинки, в якій живуть котик із півником, і підслуховує, про що вони говорять.

Тілесні прояви. Голова нахилена у бік (слухає, підставляє вухо), погляд спрямований в інший бік, рот напіввідкритий. Поза. Нога виставлена вперед, корпус тіла ледь нахилений уперед.

20. Що там відбувається.

Хлопчики стояли у тісному колі і щось робили, нахиливши голови вниз. За кілька кроків від них зупинилася дівчинка. “Що там відбувається?!” — подумала вона, але ближче підійти не наважилась.

Тілесні прояви. Голова повертається у бік події, що відбувається, пильний погляд. Висунути одну ногу вперед, перенести на неї вагу тіла, одна рука на стегні, друга, опущена вздовж тіла.

21. Егоїст.

Мама принесла до чаю три тістечка. Хлопчик узяв собі одне тістечко і показав пальцем на два інших: “А ці я з'їм увечері”. Мама подумала; “Мій син — егоїст”.

Запитання. 1) Кого називають егоїстом? 2) Як би ви діяли на місці хлопчика

Етюди 21—22 виховують моральні мотиви поведінки замість імпульсивного бажання забезпечити насамперед власне благополуччя.



22. Хочу і все!

Хлопчик прийшов із мамою в магазин, щоб купити “чешки”. У тому ж магазині продавались двоколісні велосипеди.

Мораль - система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.

Велосипе́д (також: зах. укр. ро́вер, схд. укр. ла́йба, закарп. укр. біциґлі) - це транспортний засіб, який приводить в рух сила людських м'язів, що передається на ведуче(і) колесо(а). Зазвичай велосипеди мають два колеса; бувають також триколісні велосипеди та інші, екзотичніші - одноколісні, чотириколісні тощо.

— Я хочу цей велосипед, — сказав хлопчик. Мама показала йому гроші в гаманці і пошепки сказала, що у неї нема грошей на велосипед.

— А мені що до цього! — голосно закричав хлопчик і навіть тупнув ногою. — Хочу — і все!

Мама озирнулась й побачила, що покупці і продавці дивляться на її сина.

Вона потягнула хлопчика за руку, щоб вийти з ним швидше з магазину, але він підігнув ноги під себе і повалився назад. У мами не вистачило сил, щоб утримати руку сина... І ось він лежить на брудній підлозі, гупає по ній кулаками, калатає ногами повітря і, вигинаючи спину, повторює плаксивим вередливим голосом: “Хочу! Хочу — і все!”

Запитання. 1) Вам подобається поведінка хлопчика у магазині? Чому? 2) Що йому належало зробити?

АГРЕСИВНІСТЬ

Агресивність – специфічна форма дій людини, характеризується поведінкою, спрямованою на заподіяння фізичної чи психологічної шкоди іншій людині, і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті та ін.

Воро́жість - комплекс аффектів, що включає такі емоції: гнів, огиду та відразу.

Ненависть (англ. hatred, hate) - це глибоке емоційно негативне ставлення суб'єкта до індивіда чи іншого об'єкта, що характеризується відчуттям гніву, ворожістю, огидою, бажанням заподіяти йому біль, як фізичний, так і моральний, чи шкоду.



Ознаки агресивності:

— упертість, прагнення заперечувати, відмовлятися;

— забіякуватість, дратівливість;

— напади гніву, вибухи злості, обурення;

—намагання образити, принизити;

— владність, наполягання на своєму;

– егоцентризм, невміння зрозуміти інтереси іншого;

– самовпевненість, завищена самооцінка.



Причини агресивності:

— реакція на приниження гідності дитини, підсміювання, знущання з неї;

– наслідок обмеження самостійності дитиня, надмірної опіки, відкидання дорослими всілякої ініціативи малюка;

— яскраво виражена екстравертованість (спрямованість на спілкування з іншими);

— прояв Едіпового комплексу (переважне спрямування агресивності на дорослого однієї з дитиною статі);

Інтроверсія - екстраверсія - дихотомічні поняття в теорії особистості, які запропонував психіатр і психотерапевт Карл Густав Юнг у 1920 році у своїй праці «Психологічні типи», щоб описати ставлення людей відповідно до їх тенденцій звертати увагу на зовнішні об'єкти або їх власний внутрішній світ.

Прини́ження - поведінка людини, метою і результатом якої є падіння у принижуваного почуття власної гідності та його гідності в очах інших людей. Приниження може відбуватися як навмисно, наприклад, з метою самоствердження, так і бути, наприклад, метод ом виховання.

Еді́пів ко́мплекс (нім. Ödipuskomplex) - поняття психоаналітичної теорії, яке описує стосунки, потяги і почуття, які з'являються у дитини під час входження у фалічну (істеричну) стадію психосексуального розвитку у віці від 3 до 5 років.

— прояв суперництва між дітьми у сім'ї з метою добитися переваги над братами чи сестрами;

— відреагування комплексу неповноцінності, намагання довести іншим свою вищість;

Компле́кс меншова́ртості, також почуття́ меншова́ртості - прояв непристосованої структури особистості, що страждає від відчуття переваги оточуючих над нею. Комплекс виникає внаслідок помилок чи невдач і суттєво впливає на поведінку людини.

— результат фрустрації — гнітючого переживання невдачі у за доведенні потреб і досягненні цілей дитини.



Анкета для визначення агресивності:

1. Злий дух часом уселяється в дитину.

2. Вона не може змовчати, коли чимось незадоволена.

3. Коли хтось її образить, вона обов'язково прагне поквитатися з ним.

4. Часом вона із задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, шматує, рве книжки.

5. Інколи вона так наполягає на чомусь, що люди навколо виходять із терпіння.

6. У відповідь на звичайні розпорядження прагне зробити все навпаки.

Розпоря́дження: Розпорядження (також право розпоряджання, лат. ius abutendi) - одна з правомочностей власника (нарівні з володінням і користуванням). Можливість визначати фактичну і юридичну долю речі.

7. Часто не за віком сварлива.

8. Любить бути першою: верховодити, підкоряти собі інших.

9. Легко свариться, вступає в бійку.

10. Не зважає на ровесників, не поступається, не ділиться нічим.

Шкала оцінювання:

Висока агресивність—8—10 балів.

Середня агресивність — 4—7 балів.

Низька агресивність — 1—3 бали.



Психокорекція агресивності.

Загальні рекомендації. Дітей зі слабо вираженою агресивністю відзначає пасивність, конформізм, невміння захистити себе, вплинути на інших.

Конформí́зм (від пізньо лат. conformis - «подібний», «схожий») - морально-політичний термін, що означає пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючого стану речей, законів, норм, правил, безумовне схиляння перед авторитетами, ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань естетичних та інших смаків окремих людей і т. д.

Таких малюків треба заохочувати до активності, самостійності, ініціативних дій, хвалити за наполегливість, уміння відстояти себе та інших, зміцнювати їх, віру у власні сили.

У спілкуванні з агресивними дітьми треба виявляти чималу стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що малі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної впертості, гнівливості, роздратованості. Почуття прикрості, порушення душевної рівноваги, невдоволення не минають в агресивних дітей, навіть якщо їм удається когось скривдити. Цим дітям потрібно дати зрозуміти, що дорослий (вихователь, батьки, психолог) — їхній союзник у розв'язанні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а окремі вчинки цих дітей псують враження про них, до того ж не приносять полегшення малюкам. Тактовно і послідовно навчайте дитину самоконтролю, внутрішній зібраності і витриманості.

Перенести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її зацікавлень і схильностей. Поступове, ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дозволить відволікти дитину під дріб’язкового “з’ясування стосунків” на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати з іншими.

Організа́ція (від грец. ὄργανον - інструмент) - цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

Слід налагодити систематичне спілкування із сім'єю агресивної дитини з метою вивчення властивого їй стилю емоційно-ціннісних взаємин і координації зусиль вихователів та батьків щодо єдиної виховної тактики.

Координа́ція (рос. координация, англ. coordination, нім. Koordinierung f) - кристалохімічне поняття про співвідношення структурних одиниць (атомів, йонів) у структурі мінералу.

Систематика (від грец. συστηματικός - впорядкований, що відноситься до системи) - приведення в систему, а також системна класифікація предмету вивчення. Часто систематика є допоміжною дисципліною, яка допомагає впорядковувати об'єкти, які вивчає дана наука; наприклад, мовна систематика.



Вправи, ігри, етюди, бесіди.

1. Посварилися два півники.

Двоє дітей закладають руки за спину, стають на одну ногу і, поки звучить музика А. Райчева “Посварилися два півники”, підстрибуючи, намагаються вдарити один одними плечима, роблячи ними різкі рухи вперед.

Запитання. 1) Через що могли посваритися два півники? 2) Чи добре півникам, які б'ються? 3) Як їм помиритися?

Рухливі ігри 1—3 змагального характеру вчать підкорятися певним правилам, які організують, дисциплінують і згуртовують гравців.



2. Голка й нитка.

Діти стають один за одним. Перша дитина — голка. Вона бігає, міняючи напрямки. Решта біжить за нею, прагнучи не відставати. Гру

супроводжує французька народна пісня “Горбуни”.

Наро́дна пі́сня - найбільш розповсюджений вид народної музики, продукт колективної усної творчості, що роками складається в пісню. Народна пісня - музично-поетичний жанр фольклору, найбільш поширений вид народної музики.



3. Веретено.

Гравці діляться на дві групи і стають один за одним. Як тільки хтось крикне “Починаємо!”, діти, які стоять першими, повинні швидко, як веретено, повернутися навколо себе. Потім сусіди беруть їх за талію і повертаються уже вдвох і т. д., поки не дійдуть до останнього в ряду. Перемагає та група, діти якої повернулися швидше.



4. Дружна сім'я.

Діти сидять на стільцях, розставлених по колу. Кожний зайнятий якоюсь справою: один ліпить з пластиліну кульки, другий вбиває в дощечку маленькі цвяшки, хтось малює, хтось шиє або в'яже тощо Приємно дивитися на сім'ю, в якій усі так дружно працюють.

Діти повинні маніпулювати руками так, ніби в руках у них не уявні предмети, а цілком реальні.

Етюд супроводжується музикою Р. Паулса “Золотий клубок”. Запитання.

Маніпуляція (фр. manipulation) - складний прийом, операція, витівка.

Пластилін (італ. plastilina, від дав.-гр. πλαστός - ліпний) - матеріал для ліплення. Виготовляється з очищеного і подрібненого порошку глини з доданням воску, сала та інших речовин, що перешкоджають висиханню.

Питання - форма думки, виражена в мові пропозицією, яку виголошують або пишуть, коли хочуть що-небудь запитати, тобто отримати інформацію, що цікавить. В українській мові, якщо питання виголошують, то використовують питальну інтонацію, а якщо пишуть, то в кінці ставлять знак питання і використовують питальні частки: чи, не… чи, що, як, чи що, то хіба, невже, що якщо, а, так, правда, чи не так, так, але ж, чи не так, вірно; питальні займенникові слова: хто, що, який, який, чий, який, скільки, як, де, куди, звідки, коли, чому, навіщо, наскільки. За допомогою цих засобів будь-яка непитальна пропозиція може стати питанням або перезапитом. Задаючи питання зазвичай чекаємо відповіді. Виняток становить лише риторичне питання, на яке відповідь не потрібна.

1) Як працюється разом у сім'ї? (приємно, весело). 2) Чи часто ви вдома займаєтесь якоюсь справою разом? 3) Щоб ви хотіли робити спільно зі своїми батьками? братом? сестрою? бабусею? дідусем?

Етюд виховує товариськість, бажання співпрацювати з іншими.

5. На березі моря.

Діти грають на березі моря. Хлюпочуться у воді. Досхочу накупавшись, діти виходять із води і лягають на прогрітий сонцем пісок пляжу. Закриваються руками від яскравого сонця. Розкидають у приємній ліні руки й ноги.

Гра сприяє розслабленню, усуненню агресивного настрою.

6. Гра з піском.

Набрати в руки уявний пісок (на вдиху). Сильно стиснувши пальці в, кулак, утримати пісок у руках (затримка дихання). Посипати коліна піском, поступово розкриваючи пальці (на видиху). Струшувати пісок з рук, розслаблюючи кисті й пальці. Безсило опустити руки вздовж тіла: лінь рухати важкими руками.

Повторити гру з піском 2—3 рази.

Поперемінне напруження й розслаблення м'язів рук справляє загальну тонізуючу дію.



7. Бридке каченя.

Діти разом із ведучим згадують казку Г.-Х. Андерсена “Бридке каченя”, потім розігрують епізод на пташнику. В ньому птахи і людина демонструють своє презирливе й гидливе ставлення до каченяти, яке не було схоже на інших каченят. Вони вважали його нікчемним і бридким.

Усі гнали бідне каченя, навіть брати і сестри сердито говорили йому: “Хоч би кішка вкрала тебе, нестерпний виродок!” А мама додавала: “Очі б на тебе не дивились!” Качки скубли його, кури дзьобали, а дівчина, котра годувала птахів, штовхала ногою.

Каченя не витримало зневажливого й ворожого ставлення до себе. Воно втекло через огорожу з пташника.

Тілесні прояви. 1) Огида: голова відкинута назад, брови нахмурені, очі примружені, ніздрі роздуті й зморщені, кутики губ опущені або, навпаки, верхня губа підтягується вгору. 2) Приниженість: голова нахилена вниз, плечі зведені вперед.

Запитання. 1) Як почувало себе каченя на пташнику? Як до нього ставились інші птахи та люди? 2) Чи хотіли б ви опинитися на місці каченяти? Чому? 3) Як треба ставитися до маленьких? До не дуже привабливих? До нещасних людей?

Етюд спрямований на вираження й розпізнавання огиди й презирства. Виховує співчуття й терпимість до людей.

Терплячість - (церковнослов'янське: Терпінія, латинською: patientia;англійською: patience) - моральна якість та чеснота, проявляється, коли задля почесної та корисної справи переносимо добровільно труднощі.

Співчуття́ - 1. Чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхсь переживань. // Почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем. // Жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь. 2.



8. Сердитий дідусь.

До дідуся в село приїхав Петрик і зразу ж пішов гуляти. Дідусь розсердився, що Петрик пішов за хвіртку. А якщо з лісу прийде вовк, що буде з Петриком?

Міміка. Насуплені брови.

Під час етюду звучить музика С. Прокоф'єва із симфонічної казки “Петрик і Вовк”, тема Дідуся.



9. Розгнівана Гієна.

Гієна стоїть біля одинокої пальми (спеціально поставленим стілець). У листі пальми ховається мавпочка. Гієна чекає, коли мавпочка знесилиться від голоду й спраги та зістрибне на землю. Тоді вона її з'їсть. Гієна розлючується, коли хтось наближається до пальми, бажаючи допомогти мавпочці.

Я страшна Гієна,

Я люта Гієна,


1   2   3   4



  • Психокорекція імпульсивності