Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Постанова іменем україни 12 лютого 2014 року м. Київ

Скачати 124.74 Kb.

Постанова іменем україни 12 лютого 2014 року м. Київ




Скачати 124.74 Kb.
Дата конвертації19.04.2017
Розмір124.74 Kb.
ТипПостанова

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


12 лютого 2014 року м. Київ


Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:


головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Балюка М.І.,

Барбари В.П.,

Берднік І.С.,




Григор’євої Л.І.,

Гуля В.С.,

Гуменюка В.І.,




Ємця А.А.,

Онопенка В.В.,

Романюка Я.М.,

Шицького І.Б.,-


Жайворонок Т.Є.,

Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л.,


Лященко Н.П.,

Патрюка М.В.,

Сімоненко В.М.,



розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства (далі – ПАТ) “Страхова компанія “ВУСО” до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за заявою ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року,


в с т а н о в и л и :


У липні 2012 року ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” звернулось до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 листопада 2011 року
з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем “ВАЗ” і порушив Правила дорожнього руху, сталося зіткнення з автомобілем “Opel”, яким керував


ОСОБА_2, що призвело до механічних пошкоджень автомобілів.
Пра́вила доро́жнього ру́ху (скорочено: ПДР) - перелік правил, що регулюють обов'язки водіїв транспортних засобів та пішоходів, а також технічні вимоги, визначені до транспортних засобів для забезпечення безпеки дорожнього руху.
За страховим полісом від 5 вересня 2011 року НОМЕР_1 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПАТ “Страхова компанія

ВУСО”, яке здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 у розмірі 20 068 грн. Оскільки ОСОБА_1 не повідомив про страховий випадок у передбачений законом строк, то він повинен відшкодувати шкоду в порядку регресу на підставі статей 33, 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов'язків, зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони.
Страхове́ відшкодува́ння - грошова сума, що виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності з настанням страхового випадку. Необхідним є встановлення ліміту відповідальності страховика С. в.
Страховий випадок - подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.


Позивач просив стягнути з відповідача 20 068 грн та судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 7 серпня
2012 року позов задоволено, постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” 20 068 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.


Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове рішення, яким у задоволені позову ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” відмовлено.
Судові витрати - затрати, що були понесені у зв'язку з розглядом і вирішенням справи в суді.
Апеля́ція (лат. appellatio - звернення) - оскарження ухвали, постанови нижчої інстанції (звичайно судової) перед вищою. Також у значенні звернення до кого-, чого-небудь за підтримкою, порадою.
Суд першої інстанції - суд, який розглядає справу з початку, безпосередньо досліджує докази і виносить рішення (вирок) по суті.


Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 6 лютого 2013 року касаційну скаргу ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” відхилено, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року залишено без змін.


У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: підпункту 38.1.1.
Матеріа́льне право - сукупність норм системи права, що безпосередньо регулюють суспільні відносини і сукупність галузей права, в яких основний акцент робиться на встановлення прав і обов'язків суб'єктів.
пункту 38.1 статті 38 та пункту 33.1 статті 33 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).


На підтвердження своїх доводів ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” додало до заяви ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року і постанову Вищого господарського суду України від 22 квітня 2013 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 23 грудня 2013 року справу допущено до провадження у Верховному Суді України.
Госпо́дарський суд - спеціалізований судовий орган в системі судів загальної юрисдикції, що здійснює правосуддя в господарських відносинах.
Верховний суд - вища судова установа держави, в компетенцію якої входить, як правило, вирішення спорів між самостійними складовими частинами держави (штатами, землями, кантонами і т. п.); розгляд справ про злочини вищих посадових осіб і про найважливіші державні злочини.


Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи заяви, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України визнають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Судові палати - місцеві судові установи, які функціонували в Російській імперії, зокрема і в українських губерніях, 1783-1917. Запроваджувалися згідно із законодавчим актом "Учреждения для управления губерний Всероссийской империи" від 7 листопада 1775.


Згідно зі статтею 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах

може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції
одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за

змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
Судове рішення - у широкому значенні - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження. Це може бути як саме рішення, так і висновок (Конституційний Суд України), вирок (у кримінальному процесі), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (у кримінальному, адміністративному, цивільному та господарському процесах).
Цивільний процесуальний кодекс України - кодифікований акт у галузі цивільного процесуального права, що встановлює порядок судочинства у цивільних справах.


2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при

вирішенні справи судом.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 4 листопада 2011 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем “ВАЗ” по вул. Стальського в м. Києві, порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем “Opel” під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Транспорт Тра́нспорт (від лат. trans - portare) - сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів та інформації з одного місця в інше.
Доро́жній рух - процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.


Згідно з постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 9 грудня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення – штраф.
Адміністративне стягнення - це захід адміністративної відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.


Згідно із страховим полісом від 5 вересня 2011 року НОМЕР_1 цивільно-правова відповідальність наземного транспорту – автомобіля “ВАЗ”, що належить ОСОБА_1, застрахована у ПАТ “Страхова компанія “ВУСО”.

7 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” із заявою про виплату страхового відшкодування, 26 та 27 березня 2012 року ПАТ “Страхова компанія “ВУСО” здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 20 068 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями статей 1187, 1191 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та виходив із того, що позивачем обґрунтовано заявлено вимоги до позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що норми закону, на які посилався позивач як на підставу задоволення своїх позовних вимог, а саме: підпункт 33.1.2.
Цивільний кодекс Цивільний кодекс - систематизований законодавчий акт, що містить розміщені за певною системою норми цивільного права. При цьому може використовуватись як інституційна система, так і пандектна система.
Рішення суду - процесуальний документ, яким розгляд справи закінчується по суті. Рішення суду є найважливішим актом правосуддя, актом реалізації судової влади. Рішенням суду розв'язується матеріально-правовий спір між сторонами, підтверджується наявність або відсутність певних фактів, ним захищаються порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників справи.
пункту 33.1 статті 33 та пункт 38.1 статті 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” не передбачають право страховика на звернення до суду з регресним позовом до особи, яка не повідомила страховій компанії про настання дорожньо-транспортної пригоди, а лише зобов’язує осіб, причетних до неї, вжити заходів з метою запобігання чи зменшення розміру подальшої шкоди.
Доро́жньо-тра́нспортна пригода (ДТП) - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.
Страховики́ (страхівники, страхові компанії) - юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також ті, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. *


Проте, у наданих для порівняння ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2013 року та постанові Вищого

господарського суду України від 22 квітня 2013 року суди касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційних судів і залишаючи без змін рішення судів першої інстанції, виходили з того, що неузгодженість пунктів статей 33 та

38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової

відповідальності власників наземних транспортних засобів” після внесених до нього змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування” не може обмежувати встановлене статтею 38 базового Закону право страховика на звернення до суду з регресним позовом у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а отже не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову.

Викладене свідчить про те, що має місце неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 33, 38 Закону УкраїниПро обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вищенаведених норм матеріального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять із такого.
Каса́ція 1 (лат. cassatio - «скасування») - перевірка судом третьої інстанції законності та обґрунтованості вироків і рішень суду, що набрали законної сили (тобто пройшли стадію апеляції).


1 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Зазначеним Законом були визначені обовязки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).

Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до абзацу “ґ ” підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року
№ 3045-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування” змін у статтю 33 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних


транспортних засобів” було розширено перелік обов’язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв’язку з чим обов’язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”

Проте, відповідні зміни до абзацу “ґ ” підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов’язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.

Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв’язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов’язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування”, не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим.

Відповідно до статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтею 3603 ЦПК України, судові палати у цивільних та

господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л и :

Заяву приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 6 лютого 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду


касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий А.Г. Ярема

Судді : М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль

В.І. Гуменюк

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.В. Онопенко

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

І.Б. Шицький

Правова позиція,

викладена у справі № 6-1цс14
Виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв’язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов’язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.

Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування”, не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.

Отже, висновок суду касаційної інстанції про те, що факт неповідомлення страховика про ДТП не є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування, є помилковим.


Скачати 124.74 Kb.

  • Балюка М.І.
  • Григор’євої Л.І.
  • Ємця А.А.
  • Жайворонок Т.Є.
  • Апеляційного суду
  • Цивільного процесуального кодексу України
  • Головуючий А.Г. Ярема
  • А.А. Ємець
  • В.М. Сімоненко