Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Постанова іменем україни

Скачати 381.14 Kb.

Постанова іменем україни




Скачати 381.14 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації07.06.2017
Розмір381.14 Kb.
ТипПостанова
  1   2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


6 березня 2014 року




м. Київ


Судова палата у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:


головуючого

заступника Голови Верховного Суду України – секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Редьки А.І.,

суддів:

Вус С.М.,

Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В.,

Гриціва М.І.,

Заголдного В.В.,

Кліменко М.Р.,

Косарєва В.І.,

Кузьменко О.Т.,

Пошви Б.М., Пивовара В.Ф.,

Скотаря А.М.,

Таран Т.С.,

Школярова В.Ф.,

за участю

начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2013 року,

встановила:

вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2012 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 такого, що не має судимості, засуджено за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) до позбавлення волі на строк три роки.
Прокуро́р (лат. procurare - «розпоряджатися, піклуватися») - головний законний представник обвинувачення в країнах цивільного права з системою слідства або в країнах загального права (англ. common law), що прийняли змагальну систему.
Ві́нницька о́бласть - область у Центральній Україні. Населення становить 1,6 млн осіб (2016 р.).
Кримінальний кодекс України Кримінальний кодекс України (КК України, Закон про кримінальну відповідальність) - прийнятий Верховною Радою України нормативно-правовий акт, у якому встановлені підстави і принципи кримінальної відповідальності, злочинність і караність діянь, підстави звільнення від кримінальної відповідальності і покарання.


На підставі статті 75 КК ОСОБА_1. звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини першої статті 76 цього Кодексу.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 квітня 2012 року в проміжок часу з 23-ої год. 15 хв. до 23-год. 40 хв. у компютерному клубі ІНФОРМАЦІЯ_2, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» вартістю 2 тис. 699 грн 24 коп., який лежав на компютерному столі і був залишений попереднім відвідувачем ОСОБА_2. Цей телефон він побачив, як тільки зайняв звільнене потерпілою місце за компютерним столом, непомітно приховав його у себе і до закінчення дозволеного часу користування комп’ютером залишив клуб.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 28 лютого 2013 року визнав правильною кримінально-правову кваліфікацію дій засудженого, помякшив призначене йому покарання до одного року позбавлення волі й погодився з рішенням суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із зазначеним у вироку іспитовим строком.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 31 жовтня 2013 року зазначені рішення судів нижчої ланки скасувала, а справу закрила за відсутністю складу злочину на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (даліКПК 1960 року).

У заяві про перегляд справи Верховним Судом України заступник Генерального прокурора України (даліпрокурор) просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд. Вказує на те, що під час заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_1 фактично було відомо про його належність потерпілій ОСОБА_2 та що саме вона залишила його на столі без нагляду, оскільки неподалік очікував закінчення нею користування компютером і відразу зайняв місце за столом, яке вона звільнила.
Користува́ння - добування з речей їхніх корисних властивостей (наприклад, збирати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття). Одна з трьох класичних правомочностей власника (нарівні з володінням і розпорядженням).
Поширення на виявлений засудженим телефон поняття «знахідка», визначення якого дається у статті 337 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), вважає неприйнятним.
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
Зауважує також, що засуджений не виконав положень зазначеної норми, які зобов’язують
кожного, хто знайшов загублену річ, негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі й повернути річ цій особі.

На підтвердження наявності підстав неоднаковості у правозастосуванні прокурор послався на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2013 року. У цій справі незаконне заволодіння мобільним телефоном, який лежав на підвіконні поліклініки, але фактично не вибув з-під контролю потерпілої, касаційний суд розцінив як протиправне заволодіння чужим майном (крадіжку).
Поліклініка (від грец. polis - місто та грец. klinikē - мистецтво лікувати) - лікувальний заклад для обслуговування населення кваліфікованою медичною допомогою.


Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, дослідила матеріали кримінальної справи і матеріали, додані до заяви, вивчила висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, обговорила прохання заяви та дійшла висновку про таке.
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Верховний суд - вища судова установа держави, в компетенцію якої входить, як правило, вирішення спорів між самостійними складовими частинами держави (штатами, землями, кантонами і т. п.); розгляд справ про злочини вищих посадових осіб і про найважливіші державні злочини.


1. Кримінальна справа про перегляд рішення суду касаційної інстанції за заявою прокурора допущена до провадження Верховного Суду України у порядку, визначеному пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) і главою 321 КПК 1960 року, та розглядається за наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 40012 КПК 1960 року.
Інстанція (від лат. instantia - «безпосередня близькість») - ланка у системі супідрядних органів (державних, судових, партійних тощо).
Криміна́льний процесуа́льний ко́декс Украї́ни - кодифікований закон, що визначає порядок кримінального провадження на території України, ухвалений Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, набрав чинності 20 листопада 2012 року.


2. Предметом перегляду є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми закону про кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна, яке вибуло з володіння власника чи особи, якій було ввірене.
Застосунок Застосунок, застосовна програма або прикладна програма (англ. application, application software, app) - користувацька комп'ютерна програма, що дає змогу вирішувати конкретні прикладні задачі користувача.
Криміна́льна відповіда́льність - різновид юридичної відповідальності, обов'язок особи, яка вчинила злочин, зазнати державного осуду в формі кримінального покарання. Передбачені Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, що вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.
Каса́ція 1 (лат. cassatio - «скасування») - перевірка судом третьої інстанції законності та обґрунтованості вироків і рішень суду, що набрали законної сили (тобто пройшли стадію апеляції).


3. Частина перша статті 185 КК встановлює кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна; вона охороняє право власності і забороняє вчиняти зазначені у ній дії. Ця норма містить обовязкові ознаки складу злочину, які виокремлюють (ідентифікують) фактично вчинені дії як крадіжку й відрізняють її від діянь, що посягають на інші обєкти кримінально-правової охорони, або від фактів, які зумовлюють виникнення інших (некримінальних) правовідносин.

Визначальною ознакою крадіжки є субєктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа розуміє, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що вона обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення.

Зміст субєктивної сторони цього діяння розкривається через предмет і обєктивну сторону цього злочину, зокрема через його зовнішні поведінкові ознакимісце, час, спосіб та обставини скоєння злочину.

Предметом крадіжки завжди є будь-яке чуже майно чи майнові права на нього. Нерідко це майно може знаходитися на відкритій місцевості, у місцях загального користування чи перебувати в іншому доступному місці. Правовий режим такого майна не завжди означає, що воно є нічийним, таким, від якого власник відмовився чи втратив з ним звязок.

Про те, що майно, доступ до якого був неутруднений, має власника, що воно тимчасово з якихось причин опинилося поза увагою останнього, що власник фактично не втратив над ним контролю і завжди може його поновити, а також те, що особа, яка виявляє таке майно й заволодіває ним, фактично викрадає його, можуть свідчити такі обставини:

- індивідуальні відмінні ознаки предмета майна (тип, вид, найменування, особливості тощо), з вигляду яких винна особа в змозі визначити власника майна;

- конкретна характеристика місця перебування майна на момент його виявлення, яка дає можливість визначити (побачити, виявити) межі приватності місця знаходження майна;

- зазвичай нетривалий час, упродовж якого у винної особи визріває і реалізується намір заволодіти майном;

- причини появи майна на місці виявлення, умови та обставини його перебування там, з яких можна визначити ознаки належності майна конкретній особі та простежити її зв’язок з ним.

Про умисел на викрадення майна за аналізованих підстав може свідчити поведінка винної особи під час та після злочину. Навіть якщо ця особа до виявлення майна мала якийсь свій порядок дій, після його виявлення відмовляється від своїх планів, заволодіває майном і зникає з місця події.

Спосіб викрадення майна є таємним, одним із різновидів якого є викрадення майна у присутності інших осіб, які, на переконання винної особи, не сприймають його дії як викрадення майна. Враховуючи специфіку цього злочину, способами вилучення майна переважно виступають фізичне витягання,
  1   2


Скачати 381.14 Kb.

  • Вінницької області