Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 6 Тематичний план на поточний навчальний рік

Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 6 Тематичний план на поточний навчальний рік




Сторінка10/16
Дата конвертації10.03.2017
Розмір3.64 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

3. Соціальні мережі.



Література:

  1. Фред Халсалл. Передача данных, сети компьютеров и взаимосвязь открытых систем. — М.: Радио и связь, 1995.

  2. Столлиигс В. Передача данных. — 4-е изд. СПб.: Питер, 2004.

  3. Столлиигс В. Современные компьютерные сети, 2-е изд. — СПб.: Питер, 2003.

  4. Куроуз Дж.у Росс К. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004.

  5. Таиеибаум Э. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2002.

  6. Фейт Сидни. ТСР/ІР. Архитектура, протоколы, реализация. — М.: Лори, 2000.

  7. Стивен Браун. Виртуальные частные сети. — М.: Лори, 2001.

  8. Шринивас Вегешиа. Качество обслуживания в сетях ІР. — М.:Вильямс, 2003.

  9. Дуглас Э. Камер. Сети ТСР/ІР. Том 1. Принципы, протоколы и структура. — М.:Вильяме, 2003.

  10. Блэк Ю. Сети ЭВМ: протоколы стандарты, интерфейсы/Перев. с англ. - М.: Мир, 1990.

  11. Ричард Стивене. Протоколы ТСР/ІР. Практическое руководство. — Спб.: БХВ, 2003.

  12. Слепов Н.Я . Синхронные цифровые сети SDN. М.: Эко-Трендз, 1998.

  13. Уолрэпд Дж. Телекоммуникационные и компьютерные сети. Вводный курс. — М.: Постмаркет, 2001.

  14. Гольдштейи Б. С., Пинчук А. В., Суховицкий А. Л. ІР-телефония. — Радио и связь, 2001.

  15. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Новые технологии и оборудование ІР-сетей. — СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2000.

  16. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Сетевые операционные системы. 2-е изд. СПб.: Питер, 2008.

  17. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для ВУЗов. 4-е изд.- СПб.: Питер, 2011.

  18. Телекомунікаційні та інформаційні мережі: Підручник для вищіх навчальних закладів./ П.П.Воробієнко, Л.А.Нікітюк, П.І.Резніченко. – К.: САММІТ-КНИГА, 2010.

  19. Бройдо В.Л., Ильина О.П. Вычислительные системы, сети и телекоммуникации: Учебник для вузов. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2011.


КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ
Питання 1. ЕЛЕКТРОННА ПОШТА (E-MAIL).

Електронна пошта (e-mail), мабуть, найбiльш поширений сервiс у Internet. В Internet для роботи з електронною поштою використовуються прикладнi протоколи SMTP, POP, IMAP.

Протокол SMTP (Simple Mail Transfer Protocol - простий протокол передачi пошти) пiдтримує передачу повiдомлень мiж довiльними вузлами Internet. Маючи механiзми промiжного збереження пошти i пiдвищення надiйностi доставки, протокол SMTP припускає користування рiзноманiтних транспортних служб i поштових серверiв. Вiн може працювати навiть у мережах, що не пiдтримують стек протоколiв TCP/IP. Протокол SMTP дозволяє групувати повiдомлення на адресу одного одержувача i розмноження копiй e-mail- повiдомлення для передачi за рiзними адресами.

POP (Post Office Protocol) дає кiнцевому користувачу доступ до до його електронних повiдомлень. POP-клiєнти при запитi користувача на одержання пошти зажадають ввести пароль, що пiдвищує конфiденцiйнiсть листування. Пiсля того, як визначилися iз своїм адмiнiстратором у вiдношеннi свого iдентифiкатора i пароля, ви одержуєте свою унiкальну адресу i вiдповiдно можливiсть вiдправляти й одержувати поштовi повiдомлення через Internet. Ваша адреса, як i адреса будь-якого iншого користувача, детально описує, хто вiн i де вiн розмiщуються в мережi. Електронна пошта знаходить адресата завдяки унiкальностi його адреси, що розпiзнається кожним комп'ютером у мережi.

Будь-яке повiдомлення складається з конверта повiдомлення i тiла повiдомлення. Конверт мiстить iнформацiю, необхiдну для доставки й обробки повiдомлення. Тiло повiдомлення мiстить iнформацiю, яку вiдправник передає одержувачу. Iншими словами, конверт являє собою каркас, на який накладаються данi користувача. Конверт i данi в повiдомленнi тiсно взаємопов'язанi одне з одним, усi поштовi системи для побудови конверта використовують iнформацiю тiла повiдомлення. Структура конверта, як правило, задається локальним поштовим програмним забезпеченням. Тому перед тим як вiдправляти данi у певному конвертi, потрiбно переконатися, що одержувач цих даних зумiє витягти їх з конверта.

У найпростiшому випадку конверт повiдомлення складається тiльки з заголовка. Заголовок вiддiлений вiд тiла повiдомлення порожнiм рядком. Заголовок складається з декiлькох рядкiв, що мiстять iнформацiю про повiдомлення.

Протокол SMTP спроектований на основi такої моделi взаємодiї: за запитом користувача вiдправник SMTP (sender - SMTP) встановлює двобiчний канал з одержувачем SMTP (receiver - SMTP). Одержувачем SMTP може бути як хост призначення поштового повiдомлення, так i якийсь промiжний хост. Команди SMTP генеруються вiдправником i вiдправляються одержувачу SMTP, що, в свою чергу, вiдправляє вiдповiдi опрацювання отриманих команд вiдправнику SMTP.

Найпростiший алгоритм роботи протоколу має такий вигляд:



  1. Пiсля встановлення каналу SMTP-з'єднання за будь-яким транспортним протоколом вiдправник SMTP посилає команду MAIL, що iдентифiкує атрибути вiдправника пошти, наприклад, його адресу. Якщо одержувач SMTP може прийняти поштове повiдомлення, вiн вiдправляє у вiдповiдь команду ОК.

  2. Пiсля цього вiдправник SMTP вiдправляє команду RCPT, що iдентифiкує атрибути одержувача пошти, наприклад, адресу поштової скриньки. Якщо одержувач SMTP готовий прийняти пошту в дану поштову скриньку, вiн вiдповiдає командою ОК, якщо нi, вiн вiдмовляє прийняти пошту в зазначену поштову скриньку. Якщо вiдправник зазначив декiлька поштових скриньок, у якi варто помiстити повiдомлення, то одержувач SMTP повiдомлення може вiдмовити частинi з них, при цьому транзакцiя з'єднання не закiнчується.

  3. Вiдправник SMTP вiдправляє данi одержувачу SMTP. Якщо одержувач успiшно прийняв усi данi, вiн вiдправляє команду ОК.

 

Рис. 6.1. Схема роботи SMTP-протоколу
SMTP пiдтримує декiлька механiзмiв передавання пошти: вiд хоста користувача-вiдправника до хосту користувача-одержувача, коли два хости сполученi мiж собою через той самий транспортний сервiс або через сервери SMTP (тобто хости-посередники). Аргументи команди MAIL мiстять iм'я домену вiдправника пошти, тобто SMTP-адресу поштової скриньки - зворотну адресу. Аргументи команди RCPT мiстять адресу поштової скриньки одержувача повiдомлення. Цi параметри не змiнюються в процесi передавання повiдомлення i використовуються SMTP-серверами, наприклад, для повернення повiдомлень, якi не були доставленi. SMTP-команди мають суворо визначений синтаксис. Вiдповiдi опрацювання команд мають чисельнi коди. Команди i вiдповiдi являють собою рядки iз символiв ASCII. Команди i вiдповiдi не залежать вiд регiстра символiв (чого не можна сказати про iмена поштових скриньок). Якщо транспортний сервiс не пiдтримує 8-бiтний канал, кожен iз 7-бiтних символiв передається зi старшим (нульовим) бiтом, що дорiвнює нулю.

Для невеликих органiзацiй невигiдно тримати у себе систему для передавання повiдомлень (message transport system). Це позв'язано з тим, що в невеликих органiзацiях, якi не спецiалiзуються на комп'ютерних технологiях, як правило, робочi станцiї клiєнтiв мережi не мають досить ресурсiв (продуктивностi або дискового простору) для забезпечення роботи повного SMTP-сервера. Крiм того, таким користувачам електронної пошти може бути просто невигiдно тримати персональний комп'ютер постiйно пiдключений до Internet.

Для вирiшення цiєї проблеми був розроблений поштовий протокол для роботи в офiсi - POP (Post Office Protocol). Його найбiльш поширений варiант -РОРЗ (Протокол поштового вiддiлення версiї 3). Цей протокол дозволяє робочим станцiям динамiчно одержувати доступ до своїх поштових скриньок, розташованих на серверi, призначеному для обслуговування електронної пошти в данiй органiзацiї.

РОРЗ - це найпростiший протокол для роботи користувача з вмiстом своєї поштової скриньки. Вiн дозволяє тiльки забрати пошту з поштової скриньки сервера на робочу станцiю клiєнта i видалити її з поштової скриньки на серверi. Всю подальшу обробку поштове повiдомлення проходить на комп'ютерi клiєнта. POP-сервер не вiдповiдає за вiдправлення пошти, вiн працює тiльки як унiверсальна поштова скринька для групи користувачiв. Коли користувачу необхiдно вiдправити повiдомлення, вiн повинен встановити з'єднання з яким-небудь SMTP-сервером i вiдправити туди свої повiдомлення по SMTP. Цей SMTP-сервер може бути тим же хостом, де працює РОРЗ-сервер, а може розташовуватися зовсiм в iншому мiсцi (в iншому доменi або взагалi де завгодно в Internet). Як правило, пiд час роботи з електронною поштою невеликi органiзацiї використовують для одержання своєї кореспонденцiї РОРЗ-сервер, встановлений на будь-якому комп'ютерi в офiсi, а вiдправляють пошту по SMTP на один iз добре доступних загальновiдомих SMTP-серверiв мiста (знайти такi зовсiм нескладно). РОР3-сервiс, як правило, встановлюється на 110-й TCP-порт сервера, що буде знаходитися в режимi очiкування вхiдного з'єднання. Коли клiєнт хоче скористатися POP3-сервiсом, вiн просто вiдкриває TCP-зiєднання з портом 110 цього хоста. Пiсля вiдкриття з'єднання сервiс РОРЗ вiдправляє клiєнту, що зiєднався, привiтальне повiдомлення. Пiсля цього клiєнт i сервер починають обмiн командами i даними. По закiнченнi обмiну POP3-канал закривається.

Протокол IMAP4 (Internet Message Access Protocol, Version 4, Протокол доступу до електронної пошти Internet, версiя 4) дозволяє клiєнтам одержувати доступ i манiпулювати повiдомленнями електронної пошти на серверi.

Протокол IМАР4 вiдрiзняється вiд протоколу РОРЗ тим, що ІМАР4 пiдтримує роботу iз системою каталогiв (або папок) повiдомлень. IМАР4 дозволяє керувати каталогами (папками) вiддалених повiдомлень так само, якби вони розташовувалися у локальному комп'ютерi. IМАР4 дозволяє клiєнту створювати, видаляти та перейменовувати поштовi скриньки, перевiряти наявнiсть нових повiдомлень i видаляти старi. Завдяки тому що IМАР4 пiдтримує механiзм унiкальної iдентифiкацiї кожного повiдомлення в поштовiй папцi клiєнта, вiн дозволяє читати з поштової скриньки тiльки повiдомлення, що задовольняють визначенi умови або їх частини, змiнювати атрибути повiдомлень i перемiщати окремi повiдомлення. Структура папок значною мiрою залежить вiд типу поштової системи, але в будь-якiй системi клiєнт має спецiальний каталог INBOX, до якого потрапляють повiдомлення, що надiйшли клiєнту. Протокол IМАР4 працює поверх транспортного протоколу, що забезпечує надiйний i достовiрний канал передавання даних мiж клiєнтом i сервером IМАР4. Пiд час роботи з TCP IМАР4 використовує 143-й порт. Команди i данi IМАР4 передаються за транспортним протоколом в тому виглядi, у якому їх вiдправляє сервер або користувач. Принцип передавання даних IМАР4 такий же, як i в iнших подiбних протоколах. Спочатку клiєнт i сервер обмiнюються вiтаннями. Потiм клiєнт вiдправляє на сервер команди i данi. Сервер вiдповiдно передає клiєнту вiдповiдi на обробку команд i даних. Пiсля завершення обмiну канал закривається.


КОНФЕРЕНЦІЇ INTERNET (USENET)

Internet-спiвтовариство вже багато рокiв користується системою тиражування оголошень, реклами, повiдомлень та iншої iнформацiї. Всю iнформацiю, що тиражується таким чином , називають новинами - "news". Новини розподiляються на групи новин - "newsgroups". Групи новин органiзованi вiдповiдно до визначеного порядку, заснованого на розподiлi дискусiй з тем, наприклад: вiдпочинок, спорт, новини, iнформацiя, релiгiя та iн. Усерединi кожної з цих груп може бути декiлька тисяч пiдгруп, що, у свою чергу, мають таку ж iєрархiчну структуру. Принцип цiєї органiзацiї подiбний до структури розмiщення каталогiв i пiдкаталогiв на жорсткому диску.

Наприклад, група, що обмiнюється iнформацiєю про вiдпочинок (recreation), використовує ключ гес для побудови iєрархiї бiльш низького рiвня такого, як rec.arts, rec.games, rec.pets, rec.sports, rеc.travel i т.д. Кожна з пiдгруп, наприклад, rec.pets, може бути, у свою чергу, розподiлена на бiльш дрiбнi пiдгрупи, наприклад, rec.pets.dogs, rec.pets.cats та iн.

Так органiзованi групи новин дозволяють користувачам, що мають загальнi iнтереси, обмiнюватися новинами, вiдправляти свої статтi та вiдповiдати на запити iнших користувачiв, обмiнюватися iлюстрацiями та програмним забезпеченням для перегляду статей цiєї групи i т.п.

Топологiчно USENET являє собою спрямований граф. Кожний вузол графа буде позначати хост системи, а кожне ребро - шлях передавання статей вiд одного хоста до iншого. USENET можна уявити як множину пiдмереж, по кожнiй з яких передаються статтi визначеної конференцiї. Бiльшiсть з'єднань влаштовано таким чином, що статтi USENET можуть передаватися в обидва боки, проте на практицi передавання здiйснюється тiльки в одному напрямку.

Спосiб тиражування iнформацiї полягає в роботi iз системою серверiв новин i розподiлюваної бази даних для збереження iнформацiйних повiдомлень. Цей метод використовується в системi USENET i об'єднує роботу великої кiлькостi рiзних мереж iз рiзноманiтним апаратним i програмним забезпеченням.

Всi статтi новин даної пiдмережi зберiгаються в одному мiсцi, наприклад, у головному хостi локальної мережi або зовнiшнього сервера з високошвидкiсним доступом, звiдкiля користувачi системи, розташованi на данiй пiдмережi, за допомогою свого локального програмного забезпечення самостiйно вибирають статтi для читання.

Програмне забезпечення хоста, що надає користувачам можливiсть працювати зi статтями , що зберiгались у ньому , i керує доступом до новин i вiдновленням статей, називається сервером новин. Використовуючи протокол NNTP, сервери новин обмiнюються мiж собою статтями новин. Механiзм NNTP дозволяє серверам новин вибирати, якi статтi читати i передавати на iншi сервери.

NNTP (Network News Transport Protocol, Протокол передавання новин) призначений для тиражування статей розподiленої системи дискусiй USENET. NNTP - це протокол прикладного рiвня. Вiн працює поверх транспортного протоколу мережi (наприклад, TCP/IP) i забезпечує взаємодiю мiж учасниками дискусiй USENET за моделлю клiєнта-сервера.

На початку розвитку Internet для передавання пакетiв новин, як i для передачi електронної пошти, використовувався протокол UUCP (UNIX to UNIX Copy). Цей сервiс застосовується й до цього часу , але в бiльшостi випадкiв витискується бiльш швидким i бiльш гнучким протоколом NNTP.

Сервер новин USENET використовує протокол NNTP для взаємодiї з iншими серверами. Механiзм роботи протоколу NNTP багато в чому схожий з механiзмом роботи протоколу SMTP. Протокол пiдтримує канал обмiну новинами i найпростiший iнтерфейс роботи з розподiленою базою даних новин. Якщо як транспортний протокол використовується TCP, то протокол NNTP, як правило, працює з портом 119.

Команди i вiдповiдi протоколу складаються з ASCII-символiв. Якщо з'єднання дозволяє передавати 8-бiтнi данi, восьмий (старший) бiт встановлюється на нуль. Команди можуть мiстити параметри, що вiдокремлюються прогалинами або символами табуляцiї. Кожний рядок може мiстити тiльки одну команду (iз параметрами або без), повинен закiнчуватися парою i бути довжиною не бiльш 512 байт.

Алгоритм роботи iз системою серверiв новин полягає в наступному. Клiєнт, який iнiцiює вiдправлення, перевiряє, чи iснує на серверi група новин - конференцiя (Newsgroup), до якої вiдноситься дана стаття, пiсля чого вона вiдправляється. Потiм клiєнт запитує список нових статей, що надiйшли на сервер, на пiдставi якого вiн може запросити новi статтi. На завершення клiєнт повiдомляє серверу про тi статтi, якi вiн уже має, для того, щоб сервер не вiдправляв цi статтi клiєнту як новi, якщо вони надiйдуть iншим разом.

Для невеликої кiлькостi користувачiв iдеальною схемою побудови обмiну новинами була б структура, що складалася б з одного News-сервера i користувачiв, якi б зверталися до нього для вiдправлення або одержання нових статей. У системах iз великою кiлькiстю клiєнтiв, наприклад, масштабу унiверситету або великого пiдприємства, необхiдно використовувати так званi промiжнi сервери новин - intermediate news server.

Такий промiжний сервер працює у кожному доменi мережi органiзацiї i вiдповiдає за забезпечення посередницьких дiй мiж своїми клiєнтами i головним News-сервером. У його обов'язки, наприклад, входить кешування нових статей для передплатникiв на данi конференцiї всерединi домену. Для роботи з USENET клiєнт такої мережi спочатку з'єднується з "своїм" промiжним сервером i читає розмiщенi у ньому статтi новин. Якщо сервер виявляється нероботоздатним або в нього немає необхiдних статей, програмне забезпечення може звернутися до бiльш високого рiвня iєрархiї сервера новин.

Користувачi дрiбних мереж, що складаються з декiлькох комп'ютерiв, якi не можуть або не хочуть встановлювати свiй промiжний сервер, як правило, звертаються до сервера, що обслуговує бiльшу кiлькiсть дискусiй або має бiльш доступний канал з'єднання. Стаття новин, що потрапила на один iз серверiв, основний або промiжний, повинна бути розiслана всiм учасникам даної дискусiї. Тиражування статей мiж собою - обов'язок серверiв USENET.

Пiсля того як користувач сформував свою статтю, тобто приєднав файли, уставив рисунки i т.iн., так само, як i у випадку вiдправлення звичайного поштового повiдомлення, стаття "загортається" у конверт системи USENET, багато в чому схожий на конверт повiдомлень SMTP.

Стандартний формат повiдомлень електронної пошти визначає структуру самого повiдомлення, розташування i типи його частин, формати кодувань. Формат статтi USENET використовує формат повiдомлень електронної пошти як структуру, що органiзовує передану iнформацiю, доповнюючи її полями, специфiчними для системи передавання новин. Текст i конверт поштового повiдомлення утворюють єдину структуру, що використовується для побудови статтi USENET.

Пiд час змiни або розширення поштових стандартiв не потрiбно змiнювати формат статей USENET, оскiльки вiн уже мiстить в собi структуру поштового повiдомлення. Можна говорити, що формат статей USENET являє собою додаткову структуру, що дозволяє поштовим повiдомленням тиражуватися через систему USENET i протокол NNTP.

Стандартне USENET-повiдомлення складається (так само, як i поштове повiдомлення) iз декiлькох рядкiв заголовка, вiддiлених вiд тiла повiдомлення порожнiм рядком.

Як уже було зазначено вище, система USENET для формування i тиражування своїх статей використовує поштовi повiдомлення. Тому для функцiонування системи USENET настiйно рекомендується, щоб хости, що беруть участь в обмiнi повiдомленнями, використовували сумiснi поштовi системи. У противному разi система буде використовувати тiльки частину параметрiв, що iстотно зменшить можливостi органiзацiї дискусiй.

Системи, що використовують для передавання статей дискусiй електронну пошту (це системи, що використовують метод передавання за списками розсилання), повиннi вiдрiзняти вiдправлення й одержання статей дискусiй вiд звичайних поштових повiдомлень.


ПРОТОКОЛ ПЕРЕДАВАННЯ ФАЙЛIВ-FTP

Сервiс FTP (File Transfer Protocol - Протокол передавання файлiв) дозволяє користувачам однiєї машини одержувати доступ до файлової системи iншої i передавати файли з однiєї машини на iншу. FTP - стандартна програма, що працює за протоколом TCP, як правило, поставляється з операцiйною системою. Її вихiдне призначення - обмiн файлами мiж рiзними комп'ютерами, що працюють у мережах TCP/IP: на одному з комп'ютерiв працює програма-сервер, на iншому - користувач запускає програму-клiєнт, що з'єднується iз сервером i передає або одержує файли. При цьому комп'ютернi платформи можуть бути рiзних типiв, що є головною особливiстю сервiсу FTP в Internet. FTP є внутрiшнiм протоколом передавання файлiв операцiйної системи UNIX.

Iснує два способи органiзацiї доступу до файлової системи вiддаленого комп'ютера (системи) за протоколом FTP:


  • авторизований

  • анонiмний.

Авторизований доступ

На конкретнiй вiддаленiй системi використовувати авторизований доступ мають право тiльки користувачi цiєї вiддаленої системи, пiсля пiдтвердження свого iменi користувача (login або user name) i пароля (passwd). Користувач, як правило, одержує доступ до свого домашнього каталогу i до всiх iнших файлових ресурсiв вiддаленої системи, до яких вiн має право на доступ.



Анонiмний доступ

Анонiмний доступ FTP забезпечується у виглядi спецiально видiленого користувача, якого частiше усього називають "anonymous" i який має пароль, збiжний з адресою електронної пошти. При входi до системи з правами "anonymous" Ви одержуєте доступ до спецiально видiленого для цих користувачiв каталогу, що називається FTP-сервером, як правило, тiльки на читання. Повiдомляти серверу як пароль адресу своєї електронної пошти не обов'язково, але це вважається правилом "хорошого тону" у поведiнцi користувача.

На FTP-серверах знаходяться гiгантськi архiви файлiв, у яких можна знайти базове програмне забезпечення, утилiти i новi версiї драйверiв, програми виправлення помiчених у комерцiйних програмах помилок (patches), документацiю, адреси, збiрники i багато iншого. Практично все, що може бути надано свiтовому спiвтовариству у виглядi файлiв, доступних iз серверiв anonymous FTP. Це i програми , що вiльно поширюються, i демонстрацiйнi версiї, це i мультимедiа, i, нарештi, просто тексти - закони, книги, статтi, звiти.

Доступ до FTP-сервера, у бiльшостi операцiйних систем, як правило, органiзований через виклик спецiальної утилiти ftp. Хоча iснують рiзнi програмнi оболонки, як пiд UNIX (наприклад, ncftp2), так i пiд MS Windows, що реалiзують протокол FTP i полегшують роботу з цiєю службою Internet.

Таким чином, якщо є IP-з'єднання i вихiд у глобальний iнтернет, то треба викликати утилiту ftp, набрати вiдповiдну адресу (або iм'я FTP-сервера), назватися "anonymous" i послати як пароль свою E-mail-адресу, тодi буде надано доступ до обраного файлового архiву.

Наприклад:

>ftp ftp.ict.nsc.ru

ftp>login: anonymous

ftp>passwd: ваша@email.адреса

Анонiмний доступ до FTP-сервера можна одержати також, використовуючи програму-оглядач WWW сторiнок (MS Internet Explorer або іншу). До того ж бiльшiсть FTP-серверiв дозволяють одержувати файли i електронною поштою.

По FTP-доступу anonymous доступнi файли, що зберiгаються у файлових архiвах в усьому свiтi. Багато iнформацiї, що зберiгається на рiзних серверах у тому або iншому ступенi продубльована, до того ж багато серверiв мають mirror-сервери, якi розташованi у рiзних частинах свiтової мережi, i можна вибирати, з якого сервера краще отримати ту або iншу iнформацiю.
WWW-ТЕХНОЛОГІЇ ТА СЕРВІСИ WWW

WWW (World Wide Web, "Всесвiтнє павутиння") складається з комп'ютерiв, що надають доступ до iнформацiї, яка зберiгається на них. Спроможнiсть зберігати мультимедiйну iнформацiю, таку, як вiдео, аудiо, картинки i звуки, робить WWW унiкальним засобом тиражування iнформацiї. WWW-сервер являє собою комп'ютер, на якому працює визначене програмне забезпечення, що надає можливiсть користувачам Internet пiд'єднуватися i користуватися WWW-ресурсами цього комп'ютера для пошуку i вибору iнформацiї. Всесвiтнє павутиння- це найпопулярнiший сервiс Internet. Через нього можна одержати доступ до всiх iнших сервiсiв (ftp, електронна пошта i т.д.). Він побудований на технологiї, в основу якої покладене поняття "гiпертексту". Гiпертекст - iнформацiя, подана в такому виглядi, що визначенi слова у текстi можна в будь-який момент часу "розкрити" i одержати таким способом про них додаткову iнформацiю. Тобто цi слова є посиланнями на iншi документи, що можуть бути текстом, файлами, рисунками, звуковими фрагментами та iн. Процес переходу за посиланнями можна продовжувати будь-яким способом. Таким чином, робота в Internet за допомогою WWW бiльше усього нагадує перегляд iлюстрованого журналу або енциклопедiї. Щоб дiстатися до потрiбного ресурсу, потрiбно просто клацати по видiлених словах або елементах графiки.

HTTP (Hypertext Transfer Protocol, Протокол передачi гiпертексту) являє собою протокол прикладного рiвня. HTTP забезпечує високопродуктивний механiзм тиражування iнформацiї мультимедiйних систем незалежно вiд типу представлення даних. Протокол побудований за об'єктно-орiєнтованою технологiєю i може використовуватися для вирiшення рiзних завдань, наприклад, роботи iз серверами iмен або керування розподiленими iнформацiйними системами.

URI (Uniform Resourse Indentifier, iдентифiкатор ресурсу), URL (Uniform Resource Locator, Мiсцезнаходження ресурсу), URN (Uniform Resource Name, iм'я ресурсу) - рiзнi iмена того самого сервiсу, що призначений для iдентифiкацiї типiв, методiв роботи i комп'ютерiв, на яких знаходяться визначенi ресурси, доступнi через Internet.

URL мають наступний формат:

найменування_протоколу://iм'я_сервера/шлях,

де:


найменування_протоколу може бути таким: ftp, telnet, news, http, gopher. Iдентифiкує тип сервiсу, через який можна одержувати доступ до сервiсу;

iм'я_сервера - це доменне iм'я сервера, на якому знаходиться потрiбний ресурс, наприклад, www.ripn.net;

шлях - повне iм'я потрiбного файлу на серверi. Iдентифiкує повний шлях до ресурсу на обраному хостi, що ми хочемо використовувати для доступу до ресурсу, наприклад, /home/images/image1.gif

Наприклад, файл "readme.txt", розташований на Microsoft WWW, являє собою ресурс з iдентифiкатором: http://www.microsoft.com/readme.txt. Це значить, що буде використовуватися тип доступу через HTTP, схема доступу визначена двокрапкою ":" i вказує на використання протоколу HHTP, два слешi визначають наступну адресу сервера www.microsoft.com; а файл , що вивантажується , з iм'ям /readme.txt - шлях до запитуваного файлу.

Як правило, коли мають на увазi комп'ютер, на якому розташований ресурс, використовують значення URL або URN, а коли позначають ресурс цiлком (тип, хост, шлях), використовують URI.

URI ресурсу може мiстити не тiльки iм'я ресурсу, але i параметри, необхiднi для його роботи. Iм'я ресурсу вiддiлено вiд рядка параметрiв символом "i ". Рядок параметрiв складається з лексем, що роздiляються символом "&". Кожна така лексема складається з iменi параметра i його значення, роздiлених символом "=". Символи, що не входять у набiр символiв ASCII, замiнюються знаком "%" i шiстнадцятковим значенням цього символу. Наприклад, символ прогалини " " замiнюється на " ". Для зазначеного ресурсу весь рядок параметрiв є одним рядковим параметром, тому тип, черговiсть або унiкальнiсть iмен окремих параметрiв рядка не iстотнi. Наприклад:

http://www.exe.com/bin/scrshell.runiin=10&go=ok and ok&event=l&event=2

Цей URI мiстить 4 параметри, з котрих 3 - числовi, а 2 - мають одне iм'я. Аналiз i розбiр значень окремих параметрiв цiлком покладаються на URI, у даному прикладi на ресурс scrshell.run.

HyperText Markup Language (HTML) - це мова опису WWW-iнформацiї. HTML-файл - це звичайний ASCII-текст, що мiстить спецiальнi коди, якi позначають приєднану до файлу графiку, вiдео-, аудiоiнформацiю або виконуванi коди середовища перегляду iнформацiї – Web-browser - Java Script, Java Classes. Вся ця iнформацiя зберiгається у файлах на WWW-серверi. Коли Web-browser одержує доступ до цього файлу, вiн спочатку iнтерпретує закодовану в HTML-файлi iнформацiю, а потiм подає для користувача всю iнформацiю в графiчному або текстовому виглядi Web-сторiнок.

НТ у HTML позначає HyperText, основну концепцiю розмiщення iнформацiї на WWW. HyperText, або hyperlinks (гiперпосилання), мiстить зв'язку (URL) усерединi текстового документа, що дозволяє користувачу швидко переходити вiд однiєї частини документа до iншої або до iншого документа.

Протокол HTTP побудований за моделлю "запит/вiдповiдь". Iншими словами, клiєнт встановлює з'єднання iз сервером i вiдправляє запит. У ньому зазначенi тип запиту, URL (URI, URN), версiя протоколу HTTP (оскiльки формат запиту може змiнюватися вiд версiї до версiї) i зміст запиту: iнформацiя клiєнта (параметри) i, можливо, супровiдна iнформацiя або тiло повiдомлення. Сервер HTTP вiдповiдає рядком статусу опрацювання запиту, що мiстить: версiю пiдтримуваного протоколу, код опрацювання запиту або код помилки та iнформацiю, яка повертається на запит. Інформацiя тiла повiдомлень як клiєнта, так i сервера повинна бути подана в MIME-форматi. HTTP-з'єднання iнiцiюється користувачем i складається iз запиту до ресурсу певного сервера. У найпростiшому випадку з'єднання являє собою потiк даних мiж клiєнтом - iнiцiатором з'єднання i сервером (рис.6.2).

Рис. 6.2. Найпростiша схема взаємодiї мiж клiєнтом i сервером http


У бiльш складнiй ситуацiї в процесi передавання даних беруть участь декiлька промiжних об'єктiв (рис.6.3). Вони можуть бути трьох видiв: proxy (промiжний агент), gateway (шлюз) i tunnel (тунель). Proxy являє собою промiжний агент, що приймає запит клiєнта i залежно вiд своєї конфiгурацiї змiнює частину або все повiдомлення запиту, а також передає переформатований запит далi за ланцюжком, наприклад, iншим серверам або запитуваному серверу. У момент прийняття запитiв Proxy може працювати як сервер, а при передаваннi запитiв - як клiєнт. Proxy часто використовується як ретранслятор протоколiв внутрiшньої мережi в Internet i, як правило, являє собою "головнi ворота" виходу користувачiв внутрiшньої мережi назовнi. Gateway (шлюз) - це промiжний сервер. На вiдмiну вiд proxy шлюз приймає запити клiєнта, нiби вiн i є запитуваний сервер, i передає їх далi. Робота шлюзу цiлком прозора для клiєнта. Шлюз, як правило, використовується як ретранслятор запитiв або протоколiв зовнiшньої мережi у внутрiшню, до ресурсiв сервера, тобто це "головнi ворота" входу користувачiв зовнiшньої мережi.

Tunnel (тунель) є програмою-посередником мiж двома з'єднаннями. Тунелi використовуються у тих випадках, коли необхiдно органiзувати потiк даних через якийсь промiжний об'єкт (наприклад, той же proxy), що не може iнтерпретувати структуру потоку даних.

Рис. 6.3. Схема взаємодiї клiєнта i сервера через промiжнi об'єкти мережi


На схемi (рис. 6.3) показане з'єднання мiж клiєнтом i сервером iз трьома промiжними об'єктами ("А", "B" i "С"). Повiдомлення запиту i вiдповiдi повиннi пройти через чотири окремих канали, а кожний iз промiжних об'єктiв може одночасно пiдтримувати декiлька з'єднань. Наприклад, "B" може одержувати одночасно запит як вiд "А", так i вiд iнших клiєнтiв i передавати повiдомлення на "С" та на iншi сервери. Кожний з об'єктiв-учасникiв з'єднання, за винятком тунелю, може пiдтримувати внутрiшнiй кеш запитiв i вiдповiдей. Кеш являє собою локальну базу даних повiдомлень, вiдповiдей i систему керування цiєю базою. Кеш береже вiдповiдi серверiв i повертає їх на запит клiєнта, не передаючи запит наступному об'єкту ланцюжка з'єднання (рис. 6.4). Ефект вiд використання кешу полягає в тому, що вiн зменшує довжину ланцюжка з'єднання i у такий спосiб зменшує час з'єднання.

Рис. 6.4. Схема використання кешу


На поданiй схемi об'єкт "B" передає вiдповiдь на запит iз свого кешу, що був побудований на основi даних попереднього з'єднання. Проте необхiдно пам'ятати, що далеко не всi вiдповiдi можуть кешуватися. Деякi запити можуть мiстити параметри, якi накладають обмеження на роботу кешу. HTTP - це протокол прикладного рiвня, що, як правило, працює поверх транспортного протоколу TCP/IP, хоча як будь-який протокол прикладного рiвня може працювати на будь-якому iншому транспортi, що забезпечує надiйне i достовiрне з'єднання. Пiд час роботи з TCP сервер HTTP використовує, як правило, порт - 80, хоча можливе використання й iнших портiв. HTTP-з'єднання повинно встановлюватися клiєнтом перед кожним запитом i закриватися сервером пiсля вiдправлення вiдповiдi. Як клiєнт, так i сервер повиннi мати на увазi, що з'єднання може бути передчасно закрито або користувачем, або пiсля закiнчення часу з'єднання, або через збiй системи. Бiльш докладну iнформацiю про протокол HTTP можна знайти в RFC-1945, RFC-2068, RFC-2069.
ТЕРМІНАЛЬНИЙ РЕЖИМ (ВІДДАЛЕНИЙ ДОСТУП)

Історично однією з ранніх є служба дистанційного управління комп'ютером Telnet. Підключившись до віддаленого комп'ютеру за протоколом цієї служби, можна управляти його роботою. Таке управління ще називають консольним чи термінальним. У минулому цю службу широко використовували для проведення складних математичних розрахунків на віддалених обчислювальних центрах. Так, наприклад, якщо для дуже складних обчислень на персональному комп'ютері були потрібні тижні безупинної роботи, а на віддаленій супер-ЕОМ - усього кілька хвилин, то персональний комп'ютер застосовували для віддаленого введення даних в ЕОМ і для прийому отриманих результатів.

У наші дні в зв'язку зі швидким збільшенням потужності персональних комп'ютерів необхідність у подібній послузі скоротилася, але, проте, служби Telnet в Інтернеті продовжують існувати. Часто протоколи Telnet застосовують для дистанційного управління технічними об'єктами, наприклад телескопами, відеокамерами, промисловими роботами.

Ми не вказуємо назви основних Telnet-клієнтів, оскільки кожен сервер, який надає Telnet-послуги, звичайно пропонує свій клієнтський додаток.

Telnet - це сервiс Internet, що дозволяє ввiйти у вiддалений комп'ютер i виконувати на ньому програми.

Telnet - найстарiший сервiс Internet. З його допомогою можна "потрапити" на вiддалений комп'ютер мережi, запустити на ньому програму або подивитися змiст певного файлу.

Telnet - це програма, що дозволяє використовувати всi ресурси Internet для прямого з'єднання безпосередньо пiд час роботи з базами даних, бiблiотечними каталогами та iншими iнформацiйними ресурсами, що розкидані по всьому свiту.

Пiд час використання Telnet, команди, якi вводяться з клавiатури, надсилаються на мiсцевий Internet-провайдер. Далi - вiд провайдера до вiддаленого комп'ютера, до якого звертається користувач.


Питання 2. Файлообмінні мережі

Файлообмінна мережа - збиральна назва однорангових комп'ютерних мереж для спільного використання файлів.

Однора́нгова, децентрализо́вана або пі́рингова (від англ. peer — to — peer, P2P — рівний до рівного) мережа — це оверлейна комп'ютерна мережа, заснована на рівноправ'ї учасників. У такій мережі відсутні виділені сервери, а кожен вузол (peer) є як клієнтом, так і сервером. На відміну від архітектури «клієнт-сервер», така організація дозволяє зберігати працездатність мережі при будь-якій кількості і будь-якому поєднанні доступних вузлів. Учасниками мережі є піри.

Оверлейна мережа (від англ. Overlay Network) — загальний випадок логічної мережі, що створюється поверх іншої мережі. Вузли оверлейної мережі можуть бути пов'язані або фізичним з'єднанням, або логічним, для якого в основній мережі існують один або декілька відповідних маршрутів з фізичних з'єднань. Прикладами оверлеїв є мережі VPN і однорангові мережі, які працюють на основі інтернету і представляють з себе «надбудови» над класичними мережевими протоколами, надаючи широкі можливості, спочатку не передбачені розробниками основних протоколів. Комутований доступ в інтернет фактично здійснюється через оверлей (наприклад, по протоколу PPP), який працює «поверх» звичайної телефонної мережі.

VPN (англ. Virtual Private Network — віртуальна приватна мережа) — узагальнена назва технологій, що дозволяють забезпечити одно або декілька мережевих з'єднань (логічну мережу) поверх іншої мережі (наприклад, Інтернет). Попри те, що комунікації здійснюються по мережах з меншим невідомим рівнем довіри (наприклад, по публічних мережах), рівень довіри до побудованої логічної мережі не залежить від рівня довіри до базових мереж завдяки використанню засобів криптографії (шифрування, аутентифікації, інфраструктури відкритих ключів, засобів для захисту від повторів і змін передаваних по логічній мережі повідомлень).
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16



  • КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ Питання 1.
  • Рис. 6.1. Схема роботи SMTP-протоколу
  • "news"
  • HyperText Markup Language (HTML)
  • Питання 2. Файлообмінні мережі Файлообмінна мережа